Рішення від 09 листопада 2026 р. у справі №487/6408/26 — Заводський районний суд м. Миколаєва

Суд: Заводський районний суд м. Миколаєва

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: за законом.

Дата: 09 листопада 2026 р.

Справа: №487/6408/26

Суддя: Скоринчук К. М.

Справа № 487/6408/26

Провадження № 2/487/3958/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.2026 м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючої судді Скоринчук К.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Заіченко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про стягнення грошових коштів, набутих у порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

У Заводський районний суд м. Миколаєва надійшла позовна заява У Заводський районний суд м. Миколаєва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про стягнення грошових коштів, набутих у порядку спадкування за законом.

Вимоги мотивовано тим, що рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.03.2023 р. у справі №400/1970/23 відповідача зобов`язано здійснити з 01.04.2019 перерахунок пенсії ОСОБА_2 – чоловікові позивачки, на підставі довідки від 09.01.2023 за №9/3-33, виданої Департаментом з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України, та виплатити перераховану пенсію, з урахуванням раніше виплачених сум.

На виконання вказаного рішення відповідачем ОСОБА_2 здійснено перерахунок пенсії та нарахована заборгованість за період з 01.04.2019 р. по 31.05.2023 р. в розмірі 91 016,76 грн.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

Позивачка, як єдина спадкоємиця першої черги після смерті ОСОБА_2 , яка прийняла спадщину, 29.06.2026 р. через вебпортал ПФУ звернулася з заявою до ГУ ПФУ в Миколаївській області, у якій просила виплатити їй недоотриману за життя її чоловіком пенсію, однак їй було відмовлено з посланням на те, що з відповідною заявою позивач звернулася після закінчення 6 місячного терміну після смерті чоловіка, що суперечить положенням ч.1 ст.61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а тому відсутні підстави для задоволення заяви позивача та виплати їй заборгованості з пенсії спадкодавця.

Вважаючи, що така позиція відповідача суперечить чинному законодавству та порушує її право на спадщину, позивачка звернулася до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 12.08.2026 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

20 серпня 2026 року відповідачем подано відзив. У відзиві зазначено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі — Головне управління) та отримував пенсію за вислугу відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі – Закон № 2262). Виплату пенсії припинено з 01.05.2025 у зв`язку зі смертю пенсіонера ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до ч. 1 статті 61 Закону № 2262 суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.

При зверненні у встановленому порядку осіб (членів сім`ї), визначених у статті 61 Закону № 2262, недоодержані суми підлягають виплаті без заміни сторони у виконавчому провадженні, за рахунок коштів та у порядку черговості, визначених відповідно до пункту 7 розділу ІІ Порядку розроблення, затвердження та виконання бюджету Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 31.08.2009 № 21- 2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.09.2009 за № 897/16913 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 09.12.2021 № 35-1). Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

Закон № 2262 визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю. Такий підхід до врегулювання цих правовідносин має соціальне спрямування через закріплення спеціального порядку переходу права на отримання зазначених сум до певного кола осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника або є членами сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті. Тобто, у разі переходу до вказаних осіб належних спадкодавцеві соціальних виплат, відповідні відносини не є спадковими, у зв`язку з чим не застосовуються норми спадкового права. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад та у спеціально визначений законом порядок. Зокрема, відповідно до частини третьої статті 61 Закону № 2262 зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

Оскільки ОСОБА_1 , із заявою до Головного управління протягом 6 місяців з дати смерті ОСОБА_2 не зверталася , тому підстави для виплати недоотриманої пенсії, нарахованої за життя на виконання судового рішення № 400/1970/23 відсутні.

Оскільки позивачем у цій справі не надано детального опису робіт (наданих послуг), Головне управління позбавлене можливості оцінити співмірність витрат, їх реальність та необхідність, а тому просить відмовити в задоволенні вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу.

13 жовтня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду.

Представник позивачки подала заяву про розгляд справи без її участі та без участі позивачки.

Представник відповідача ОСОБА_3 подала заяву про розгляд справи без її участі.

Узявши до уваги заяви сторін, дослідивши письмові матеріали справи, відзив на позов, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню. До такого висновку суд дійшов, виходячи з наступного.

Статтею 13 ЦПК України визначено принципи диспозитивності цивільного судочинства. Зокрема, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (ст. 129 Конституції України).

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 . Після його смерті заведено спадкову справу № 135/2026. Номер спадкової справи у спадковому реєстрі: 74693295.

Позивач є спадкоємцем майна померлого першої черги та прийняла спадщину, що підтверджується матеріалами витребуваної копії спадкової справи.

Син спадкодавця – ОСОБА_4 подав нотаріальній конторі заяву, яка була зареєстрована 03.10.2025, про неприйняття спадщини (а.с 86 (а.с.3 копії спадкової справи).

Інформація щодо наявності інших спадкоємців, які б прийняли спадщину після смерті ОСОБА_2 – відсутня.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.03.2023 у справі №400/1970/23 відповідача зобов`язано здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 з 01.04.2019 на підставі довідки від 09.01.2023 за №9/3-33, виданої Департаментом з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України, та виплатити перераховану пенсію, з урахуванням раніше виплачених сум.

На виконання вказаного рішення ОСОБА_2 відповідач здійснив перерахунок пенсії та сума заборгованості, яка підлягає до виплати за період з 01.04.2019 по 31.05.2023, склала 91 016,76 грн (а.с. 24).

У наданому відзиві відповідач зазначив, що виплату пенсії ОСОБА_2 припинено у зв`язку зі смертю. Недоотримана пенсія станом відсутня. Відповідно до частини 1 статті 61 Закону № 2262 суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини. і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Відповідно до частини третьої статті 61 Закону № 2262 зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера. Оскільки ОСОБА_1 , із заявою до Головного управління протягом 6 місяців з дати смерті ОСОБА_2 не зверталася , тому підстави для виплати недоотриманої пенсії, нарахованої за життя на виконання судового рішення № 400/1970/23 відсутні.

Однак, з такою позицією відповідача суд не погоджується з наступних підстав.

Згідно зі ст.16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав є визнання права.

У відповідності до положень ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 Цивільного кодексу України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліменти, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Аналіз статей 1218, 1219, 1227 ЦК України свідчить про те, що законодавець передбачив можливість спадкування права на отримання нарахованої, але не одержаної пенсії (доплат до пенсії).

Як вбачається із письмових матеріалів справи на момент відкриття спадщини, на підставі рішення Миколаївського окружного адміністративного суду у справі №400/1970/23 від 27.03.2023, яке набрало законної сили, відповідачем підлягало до виплати ОСОБА_2 91 016,76 грн пенсії.

Відповідно до ст.1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно норм ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно частин першої та третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Відповідно до норм ст.1219 ЦК України, не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Під час визначення обсягу спадщини необхідно виходити з того, що права та обов`язки, суб`єктом яких був спадкодавець на час відкриття спадщини, переходять до його спадкоємців. Спростування цієї презумпції можливе лише у випадках, коли права та обов`язки є нерозривно пов`язаними з особою спадкодавця. Отже, закон вказує, що до складу спадщини не включаються особисті немайнові права. Безпосередньою ознакою немайнових прав є невіддільність останніх від особи їхнього носія.

Таким чином, право на аліменти, пенсії та інші соціальні виплати, як на періодичні платежі, не входить до складу спадщини, оскільки мають на меті матеріальне забезпечення конкретної особи, а передумовою виникнення зазначених прав у спадкодавця була його участь у сімейних, соціальних та трудових відносинах.

Однак наведене правило не застосовується до випадків, коли зазначені суми були нараховані, але не одержані спадкодавцем. В такому випадку належить застосовувати ст.1227 ЦК України.

Згідно зі статтею 1227 ЦК України, суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Зміст статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» повністю узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України. Крім того, зміст вищевказаних норм узгоджується із положенням Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в ч.1 ст.91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності входять до складу спадщини.

Тлумачення статей 1218, 1227 ЦК України свідчить про те, що законодавство допускає спадкування права на отримання нарахованої, але не одержаної пенсії. Разом з тим, необхідно щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання відповідних сум.

Отже, з аналізу наведених правових норм вбачається, що до складу спадщини входить сума пенсії, яка була нарахована, але не отримана спадкодавцем за життя з незалежних від нього причин.

При цьому предметом спадкування можуть бути лише конкретні суми виплат, які належали спадкодавцеві за життя і залишилися недоотриманими у зв`язку з його смертю.

Позивачка звернулася до суду про стягнення суми боргу по пенсії, яка утворилася за відповідачем перед її померлим чоловіком за його життя після перерахунку пенсії за рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду №400/1970/23 від 27.03.202 і яка була йому нарахована, але не була ним отримана не з його вини та увійшла до складу спадщини і підлягає спадкуванню його дружиною - позивачкою по справі.

Тобто, предметом спору є спадкове майно.

Такий висновок суду узгоджується позицією Верховного Суду, висвітленою у постанові від 09.10.2019 у справі №355/323/17.

Згідно статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою ст.16 Цивільного Кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Конституцією України(ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.97 відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17.07.97 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 у справі «Броньовський проти Польщі» зазначив, що принцип верховенства права, на якому будується Конвенція, та принцип законності, про який ідеться в статті 1 Першого протоколу, вимагає від держав не лише поважати і застосовувати, у передбачуваний і узгоджуваний спосіб, запроваджені ними закони, а ще й - що безпосередньо випливає з цього обов`язку - забезпечувати правові та практичні умови для втілення їх в життя.

Невиконання відповідачем зобов`язання по виплаті нарахованої, але не виплаченої ОСОБА_2 пенсії в розмірі 91 016,76 грн свідчить про невиконання державою взятих на себе позитивних зобов`язань.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, дослідивши подані сторонами докази та надавши їм оцінку кожному окремо з позиції належності, достатності, допустимості та достатності у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є доведеними та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання судових витрат, суд ураховує наступне.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 с. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору, відповідно такий підлягає стягненню з відповідача на користь держави в розмірі 1064,96 грн.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, складності справи, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

Для відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн позивачка надала суду: договір про надання правничої допомоги, тарифи на юридичні послуги, детальний опис наданих послуг (а.с. 25-30).

Виходячи з принципу розумності, співмірності, складності справи та задоволення позову, суд вважає, що витрати на правничу допомогу в заявлено розмірі є обгрунтованими, належно підтвердженими та підлягають відшкодуванню позивачці відповідачем.

Керуючись статтями 12, 13, 76, 81, 89, 258, 259, 265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 недоотриману ним суму пенсії у розмірі 91 016,76 грн.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 пронесені судові витрати в розмірі 3000,00 грн.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на користь держави судовий збір у розмірі 1064,96 грн.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручені у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, ЄДРПОУ: 13844159, адреса місця знаходження: вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, Миколаївської області.

Суддя: К.М. Скоринчук

Оригінал: reyestr.court.gov.ua