Суд: Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них
Дата: 09 листопада 2026 р.
Справа: №473/5818/26
Суддя: Булкат М. С.
Справа № 473/5818/26
РІШЕННЯ
іменем України
"10" листопада 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючої – судді Булкат М.С.,
за участю: секретаря судового засідання, Соколенко Д. К.,
позивачка ОСОБА_1 ,
представника ОСОБА_2 ,
представник відповідача Органу опіки та піклування виконавчого комітету Вознесенської міської ради Власова А. В.,
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в м. Вознесенську цивільну за позовною заявою ОСОБА_3 , ОСОБА_1 до Органу опіки та піклування виконавчого комітету Вознесенської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Вознесенський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вознесенському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про скасування усиновлення,
встановив:
20 жовтня 2026 року позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , від імені яких діє представник ОСОБА_2 , подали до суду позовну заяву, в якій просили постановити рішення суду, яким скасувати усиновлення неповнолітньої ОСОБА_4 (до усиновлення – ОСОБА_5 ), встановлене рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 14 червня 2023 року. Внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_4 , шляхом поновлення відомостей, записаних до усиновлення дитини, виключити з актового запису відомості про прізвище, по батькові та місце народження та передати Органу опіки та піклування виконавчого комітету Вознесенської міської ради Миколаївської області.
В обґрунтування позову вказано, що на підставі судового рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 14 червня 2023 року, яке набрало законної сили, позивачами усиновлено дитину, ОСОБА_4 (до усиновлення – ОСОБА_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 . З моменту прийняття рішення ОСОБА_6 проживав разом з позивачами та іншими членами родини.
Після усиновлення дитини позивачі докладали всіх можливих зусиль для забезпечення його належного виховання, розвитку, соціалізації, адаптації в сімейному середовищі, а також створення сприятливих і комфортних умов для його повноцінного життя.
Однак у процесі виховання дитини позивачі почали помічати особливості його поведінки та розвитку, які викликали серйозне занепокоєння щодо стану його фізичного та психічного здоров`я. Дитина суттєво відставала у розвитку від своїх однолітків, мала порушення харчової поведінки, не відчувала належного насичення, що супроводжувалося неконтрольованим апетитом, а також недостатньою масою тіла. Крім того, у дитини спостерігалися часті прояви агресивної поведінки, нездатність до самостійного виконання елементарних побутових дій, обслуговування власних фізіологічних потреб та формування навичок самостійного користування туалетом.
У зв`язку з виявленими особливостями поведінки та розвитку, починаючи з 2024 року, позивачі неодноразово зверталися за медичною допомогою, проходили обстеження та вживали заходів для встановлення причин такого стану дитини, а також пошуку можливих шляхів його корекції.
За результатами звернення до приватного дитячого лікаря-психіатра дитині було встановлено низку діагнозів, зокрема: розлад прив`язаності з розгальмованою соціальною поведінкою, затримку розвитку, дефіцит маси тіла, фетальний алкогольний синдром та синдром Прадера-Віллі (під питанням).
Зазначені особливості стану здоров`я дитини потребують постійної уваги, контролю, спеціального підходу до виховання, харчування та організації повсякденного життя, що істотно впливає на звичний уклад життя всієї сім`ї.
При цьому позивачі мають двох інших неповнолітніх дітей, які через особливості поведінки та стану здоров`я ОСОБА_6 фактично позбавлені можливості користуватися звичними побутовими умовами та отримувати належну увагу з боку батьків. Зокрема, через відсутність у ОСОБА_6 відчуття насичення та неконтрольований апетит позивачі змушені постійно контролювати доступ до продуктів харчування, оскільки не можуть залишати їжу у вільному доступі навіть на сімейному столі. Така ситуація створює додаткові побутові труднощі, обмежує звичний комфорт інших дітей та потребує постійної концентрації уваги й зусиль з боку позивачів.
Позивачі усвідомлюють, що дитина не винна у наявності зазначених особливостей розвитку та стану здоров`я, однак обставини, які з`ясувалися після усиновлення, виявилися надзвичайно складними для сім`ї та істотно вплинули на можливість забезпечення належного виховання, догляду й розвитку всіх дітей у сім`ї.
Таким чином, попри докладені зусилля, звернення до спеціалістів та намагання створити для ОСОБА_6 належні умови життя, позивачі зіткнулися з обставинами, які істотно змінили їхнє уявлення про можливості подальшого виховання дитини та фактичні умови його інтеграції в сім`ю.
За таких обставин, враховуючи особливості стану здоров`я дитини, характер його поведінки, необхідність постійного спеціалізованого догляду та значний вплив зазначених обставин на життя всієї родини, позивачі дійшли висновку про неможливість подальшого збереження усиновлення.
З огляду на викладене, керуючись частиною другою статті 283 Сімейного кодексу України, позивачі змушені звернутися до суду з цим позовом про скасування усиновлення.
21 жовтня 2026 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити у порядку загального позовного провадження, визначено дату та час підготовчого судового засідання.
03 листопада 2026 року на адресу суду надійшла заява від Вознесенського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Вознесенському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про розгляд без їх участі, не заперечують в задоволенні позовних вимог.
04 листопада 2026 року на адресу суду представником позивача надано клопотання про долучення медичних документів.
10 листопада 2026 року на адресу суду надійшов Висновок щодо доцільності скасування усиновлення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцем м. Макіївка Донецької області, Україна, громадянином України та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженкою с. Мартинівське Вознесенського району Миколаївської області, Україна, громадянкою України, дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від Органу опіки та піклування виконавчого комітету Вознесенської міської ради.
У підготовче засідання позивачка ОСОБА_1 та представник ОСОБА_2 , з`явилися, підтримали позовні вимоги.
У підготовче засідання представник відповідача, Органу опіки та піклування виконавчого комітету Вознесенської міської ради, з`явився, підтримав позовні вимоги.
У підготовче засідання представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Вознесенського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Вознесенському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, не з`явився, надали заяву про розгляд без його участі.
Відповідно до ч.ч.3,4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
Згідно ч.4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши докази у справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
На підставі рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 14 червня 2023 року позивачами було усиновлено малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (до усиновлення – ОСОБА_5 ). Після набрання зазначеним судовим рішенням законної сили дитина почала проживати разом із позивачами та іншими членами їхньої сім`ї (а. с. 14-16).
У процесі виховання дитини позивачі почали помічати суттєві особливості її поведінки та розвитку, які викликали занепокоєння щодо стану фізичного та психічного здоров`я ОСОБА_6 . Зокрема, хлопчик помітно відставав у розвитку від своїх однолітків, мав труднощі з формуванням елементарних навичок самообслуговування, не міг самостійно виконувати повсякденні побутові дії, зокрема самостійно користуватися туалетом. Крім того, у дитини спостерігалися часті прояви агресивної поведінки, труднощі із самоконтролем та порушення харчової поведінки.
Особливе занепокоєння позивачів викликала поведінка ОСОБА_6 , пов`язана з харчуванням. Зокрема, хлопчик не відчуває насичення та не здатний самостійно контролювати власний апетит, у зв`язку з чим потребує постійного нагляду дорослих та контролю за доступом до продуктів харчування. Через зазначені особливості позивачі не мають можливості залишати продукти харчування у вільному доступі, оскільки дитина не контролює кількість спожитої їжі та продовжує її шукати навіть після прийому їжі. При цьому, незважаючи на особливості харчової поведінки, у хлопчика спостерігався дефіцит маси тіла.
У зв`язку з виявленими особливостями поведінки та розвитку, починаючи з 2024 року, позивачі зверталися за медичною допомогою, проходили відповідні обстеження та намагалися встановити причини такого стану дитини з метою отримання необхідної медичної допомоги й визначення подальшої тактики її виховання та розвитку.
За результатами звернення до приватного дитячого лікаря-психіатра Богдану було встановлено такі діагнози: розлад прив`язаності з розгальмованою соціальною поведінкою, затримка розвитку, дефіцит маси тіла, фетальний алкогольний синдром, а також синдром Прадера-Віллі (під питанням). Зазначені медичні висновки свідчать про наявність у дитини особливостей фізичного та психічного розвитку, які потребують спеціального підходу до її виховання, постійного контролю, належного медичного супроводу та особливих умов організації повсякденного життя.
Зазначені обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи письмовими доказами, зокрема медичною документацією, яка свідчить про наявність у малолітнього ОСОБА_4 порушень фізичного та психічного розвитку. Відповідно до наданих позивачами документів, дитина проходила відповідні медичні огляди та консультації лікарів (а. с. 21–22).
Крім того, до матеріалів справи долучено висновок лікаря-генетика від 08.04.2025 року щодо ОСОБА_4 , у якому зазначено про загальну затримку розвитку, синдром м`язової гіпотонії, зниження толерантності, а також спадкові метаболічні розлади (а. с. 23–24).
Також позивачами надано документи за результатами онлайн-консультації дитячого лікаря-психіатра (а. с. 25–29), а також консультативний висновок дитячого лікаря-невролога, у якому зазначено про порушення нейророзвитку з когнітивною недостатністю, фетальний алкогольний синдром (під питанням), дефіцит росту та маси тіла, гіпотиреоз (під питанням) (а. с. 30–31).
Крім того, на підтвердження особливостей фізичного та психічного розвитку дитини позивачами до матеріалів справи долучено додаткові медичні документи, а саме: результати огляду дитячого психолога від 07 серпня 2026 року, висновок за результатами консультації дитячого лікаря-психіатра від 05 травня 2025 року, а також консультативний висновок дитячого лікаря-невролога від 26 червня 2026 року (а. с. 43–47).
Зазначені документи підтверджують наявність у дитини особливостей розвитку та поведінки, які потребують уваги профільних спеціалістів, подальшого медичного спостереження та відповідного підходу до виховання і догляду.
Водночас позивачі надали акт обстеження умов проживання від 03 вересня 2026 року, відповідно до якого за місцем їхнього проживання створені належні умови для проживання, виховання та розвитку дитини. Зазначеним актом підтверджується наявність у сім`ї необхідних побутових умов та належного матеріально-побутового забезпечення (а. с. 32).
Надані суду докази свідчать про те, що позивачі забезпечили дитині належні умови проживання, вживали заходів для з`ясування причин особливостей її розвитку та поведінки, зверталися до профільних медичних спеціалістів і намагалися отримати необхідну допомогу. Звернення до суду з позовом про скасування усиновлення стало наслідком тривалих спроб позивачів подолати наявні труднощі.
Крім того, позивачі мають ще двох неповнолітніх дітей, які також потребують батьківської уваги, піклування та належних умов для свого розвитку. Однак у зв`язку з особливостями поведінки та стану здоров`я ОСОБА_6 значна частина часу й уваги позивачів зосереджена на постійному контролі за його діями, харчуванням та повсякденними потребами. Зокрема, через неконтрольований апетит хлопчика позивачі змушені обмежувати вільний доступ до продуктів харчування, що впливає на звичний побут усієї сім`ї та створює додаткові труднощі для інших дітей, які не можуть користуватися звичними умовами сімейного побуту.
Таким чином, особливості розвитку, поведінки та стану здоров`я ОСОБА_6 істотно вплинули на звичний уклад життя сім`ї, зумовили необхідність постійного нагляду за дитиною та створили значне додаткове навантаження на позивачів. Незважаючи на це, останні не залишали спроб забезпечити хлопчикові належний догляд, зверталися до медичних спеціалістів, намагалися знайти способи корекції його поведінки та створити умови для його подальшого розвитку.
Позивачі усвідомлюють, що особливості поведінки та стану здоров`я ОСОБА_6 не залежать від його волі, однак обставини, які стали відомі та були виявлені після усиновлення, виявилися надзвичайно складними для сім`ї та істотно вплинули на можливість забезпечення належних умов життя, виховання й розвитку всіх дітей.
За таких обставин позивачі дійшли висновку про неможливість подальшого збереження усиновлення, оскільки фактичні обставини, які склалися після усиновлення, істотно відрізняються від тих, які існували та були відомі їм на момент прийняття рішення про усиновлення дитини.
Вищевикладені обставини також підтверджуються висновком органу опіки та піклування виконавчого комітету Вознесенської міської ради Миколаївської області щодо доцільності скасування усиновлення ОСОБА_4 .
Зазначений висновок є важливим доказом у справі, оскільки під час його підготовки органом опіки та піклування було досліджено обставини життя дитини, умови її проживання та виховання, сімейну ситуацію, а також причини, з яких позивачі звернулися до суду з вимогою про скасування усиновлення.
Наявність такого висновку свідчить про те, що питання скасування усиновлення розглядалося не виключно з позиції позивачів, а й було предметом оцінки уповноваженого органу, до компетенції якого належить захист прав та законних інтересів дітей.
Отже, сукупність наданих суду доказів, зокрема медичних документів, висновків профільних спеціалістів, акта обстеження умов проживання та висновку органу опіки та піклування, підтверджує наявність обставин, які виникли та були встановлені після усиновлення дитини, істотно вплинули на сімейні відносини та потребують судової оцінки з огляду на найкращі інтереси малолітнього ОСОБА_6 .
Під час надання правової оцінки даним правовідносинам, суд керується наступним.
Відповідно до положень ст. 51 Конституції України, ст. 5 СК України держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, забезпечує охорону прав матері та батька, створює умови для зміцнення сім`ї. Ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України.
Згідно зі ст. 207 СК України, усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім`ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, крім випадку, передбаченого ст. 282 СК України. Усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя.
Частинами 3-5 ст. 232 СК України визначено, що з моменту усиновлення виникають взаємні особисті немайнові та майнові права і обов`язки між особою, яка усиновлена (а в майбутньому - між її дітьми, внуками), та усиновлювачем і його родичами за походженням. Усиновлення надає усиновлювачеві права і накладає на нього обов`язки щодо дитини, яку він усиновив, у такому ж обсязі, який мають батьки щодо дитини. Усиновлення надає особі, яку усиновлено, права і накладає на неї обов`язки щодо усиновлювача у такому ж обсязі, який має дитина щодо своїх батьків.
Положеннями ч. ч. 1, 2 ст.14 Європейської конвенції про усиновлення дітей (переглянута), яка ратифікована Законом України №3017-VI від 15 лютого 2011 року регламентовано, що усиновлення може бути скасовано або визнано недійсним лише за рішенням компетентного органу. Найвищі інтереси дитини завжди мають перевагу. Усиновлення може бути скасовано до досягнення дитиною повноліття лише на підставі серйозних обставин, передбачених законом.
Як наголошує Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, стосунки між усиновлювачем і усиновленою дитиною, як правило, мають такий самий характер, як і стосунки в сім`ї, охоронювані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і такі стосунки, що виникають із законного і щирого усиновлення, можна вважати достатньою умовою для застосування до них таких самих гарантій захисту, які стаття 8 Конвенції передбачає стосовно сімейного життя (рішення у справі «Піні та інші проти Румунії» (Pini and Others v. Romania), заяви №78028/01 і № 78030/01, пункти 140 і 148, ECHR 2004-V(витяги).
При цьому ст. 238 СК України встановлює виключні підстави для скасування усиновлення.
Так, усиновлення може бути скасоване за рішенням суду, якщо: 1) воно суперечить інтересам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання; 2) дитина страждає недоумством, на психічну чи іншу тяжку невиліковну хворобу, про що усиновлювач не знав і не міг знати на час усиновлення; 3) між усиновлювачем і дитиною склалися, незалежно від волі усиновлювача, стосунки, які роблять неможливими їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачем своїх батьківських обов`язків.
За змістом ч. 8 ст.7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватись із максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.
Вирішуючи даний спір, судом першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, відповідно до Конвенції ООН «Про права дитини» ратифікованої Постановою ВР № 789-XII від 27.02.91.
Згідно зі ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини.
На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Держава надає батькам або особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов`язків щодо виховання дітей, захищає права сім`ї, сприяє розвитку системи послуг з підтримки сімей з дітьми та мережі дитячих закладів.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Частиною четвертою і п`ятою статті 19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів щодо скасування усиновлення обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
З висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Вознесенської міської ради Миколаївської області щодо доцільності скасування усиновлення вбачається, що органом опіки та піклування було досліджено обставини усиновлення малолітнього ОСОБА_4 , умови його проживання та виховання, особливості стану здоров`я і розвитку дитини, а також обставини, які стали підставою для звернення позивачів до суду.
Під час оцінки зазначених обставин було враховано наявні медичні документи, висновки профільних спеціалістів, особливості поведінки та розвитку ОСОБА_6 , необхідність постійного контролю за його повсякденними потребами, харчуванням та станом здоров`я, а також вплив зазначених обставин на життєдіяльність усієї сім`ї.
Крім того, органом опіки та піклування було враховано, що позивачі не ухилялися від виконання батьківських обов`язків, створили належні умови для проживання дитини, зверталися за медичною допомогою, проходили відповідні обстеження та вживали заходів для з`ясування причин особливостей її розвитку і поведінки.
З урахуванням сукупності встановлених обставин, особливостей фізичного та психічного розвитку дитини, необхідності спеціального підходу до її виховання та догляду, а також обставин сімейного життя орган опіки та піклування дійшов висновку про доцільність скасування усиновлення ОСОБА_4 позивачами.
Також у судовому засіданні було допитано матір позивачів — ОСОБА_7 , яка надала суду пояснення щодо фактичних обставин життя сім`ї, особливостей поведінки малолітнього ОСОБА_6 та труднощів, з якими зіткнулися позивачі після його усиновлення.
Зокрема, свідок підтвердила, що після усиновлення ОСОБА_6 позивачі докладали значних зусиль для його виховання, належного догляду та адаптації в сім`ї. Водночас вона зазначила, що поведінка хлопчика потребує постійної уваги та контролю з боку дорослих, оскільки він має труднощі із самостійним обслуговуванням власних потреб, не контролює харчову поведінку, не відчуває насичення після прийому їжі, а також періодично проявляє агресивну поведінку.
Свідок також пояснила, що зазначені особливості поведінки ОСОБА_6 істотно впливають на повсякденне життя всієї родини, оскільки позивачі змушені постійно контролювати його дії, харчування та забезпечувати належний догляд. Це створює додаткове навантаження на позивачів та впливає на можливість приділяти достатню увагу іншим дітям, які також потребують батьківського піклування.
Крім того, зі слів свідка, позивачі неодноразово намагалися знайти шляхи вирішення наявних проблем, зверталися до лікарів та спеціалістів, докладали зусиль для покращення стану дитини та створення для неї належних умов проживання і виховання.
Таким чином, показання свідка підтверджують, що труднощі, з якими зіткнулися позивачі після усиновлення ОСОБА_6 , мають тривалий характер, безпосередньо впливають на повсякденне життя сім`ї та не є наслідком неналежного виконання позивачами своїх батьківських обов`язків.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 239 СК України, у разі скасування усиновлення припиняються на майбутнє права та обов`язки, що виникли у зв`язку з усиновленням між дитиною та усиновлювачем і його родичами; у разі скасування усиновлення дитина передається за бажанням батьків або інших родичів їм, а якщо це неможливо, - вона передається на опікування органові опіки та піклування.
Відповідно до ч.2 ст.239 СК України, у разі скасування усиновлення відновлюються права та обов`язки між дитиною та її батьками, іншими родичами за походженням.
Згідно із ч. 5 ст. 239 СК України, у разі скасування усиновлення дитина має право на збереження прізвища, імені та по-батькові, які вона одержала у зв`язку з усиновленням. За бажанням дитини їй присвоюється прізвище, ім`я, по-батькові, які вона мала до усиновлення.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 24 березня 2015 року у справі «Zaiet vs Romania» зазначив, що поділ сім`ї є дуже серйозним втручанням, і будь-які такі заходи повинні грунтуватися на досить значущих і вагомих причинах не тільки в інтересах дитини, але і по відношенню до правової визначеності. Анулювання усиновлення не може бути заходом, спрямованим проти усиновленої особи. Правові положення, які регулюють усиновлення, як правило, спрямовані, в першу чергу, на захист інтересів дітей.
Пунктом 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав» роз`яснено, що усиновлення може бути скасовано або визнано недійсним тільки за рішенням суду за позовами батьків, усиновлювача, опікуна, піклувальника, органу опіки та піклування, прокурора, а також усиновленої дитини, яка досягла чотирнадцяти років.
У Постанові Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і позбавлення та поновлення батьківських прав» наголошується, що основною причиною скасування усиновлення є невідповідність усиновлення інтересам усиновленої дитини, незабезпечення їй сімейного виховання. Цим поняттям охоплюються усі аспекти правовідношення із усиновлення, як винного, так і невинного характеру зі сторони усиновлювача. До таких обставин, зокрема, слід віднести відсутність взаємної злагоди в силу особистих якостей усиновлювача та (або) усиновленого, в результаті чого усиновлювач не користується авторитетом у дитини або дитина не відчуває себе членом сім`ї усиновлювача; виявлення після усиновлення розумової неповноцінності або спадкових відхилень у стані здоров`я дитини, які істотно утруднюють або унеможливлюють процес виховання, про наявність якого усиновлювач не був попереджений при усиновленні; поновлення у дієздатності батьків дитини, до яких він був дуже прив`язаний і не може забути про них після усиновлення, що негативно впливає на його емоційний стан, і т. п.
Таким чином, встановлено, що після усиновлення малолітнього ОСОБА_6 між ним та усиновлювачами виникли істотні труднощі у процесі адаптації, виховання та налагодження сімейних взаємовідносин, зумовлені особливостями його фізичного та психічного розвитку, поведінки й стану здоров`я. Незважаючи на тривалі зусилля позивачів, звернення до медичних спеціалістів, проведення обстежень та намагання створити для дитини належні умови проживання і виховання, подолати зазначені труднощі не вдалося.
В силу ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.
Задовольняючи позов в частині скасування усиновлення, суд зазначає, що скасування усиновлення неповнолітньої дитини ОСОБА_4 (до усиновлення – ОСОБА_5 ), на підставі пункту 2 частини 1 статті 238 Сімейного кодексу України не суперечить закону та відповідає законним інтересам та правам неповнолітньої дитини, враховуючи найкращі інтереси дитини, оскільки обставини, що склались між усиновлювачем та усиновленим із незалежних від волі усиновлювача причин не дають змоги забезпечити стабільні та гармонійні умови проживання і виховання неповнолітнього ОСОБА_4 (до усиновлення – ОСОБА_5 ) в сім`ї усиновлювачів.
В силу ст. 241 СК України, після набрання чинності рішенням суду про визнання усиновлення недійсним або скасування усиновлення суд у місячний строк зобов`язаний надіслати копію рішення до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини. Орган державної реєстрації актів цивільного стану на підставі рішення суду про скасування усиновлення або визнання його недійсним вносить відповідні зміни до актового запису про народження дитини.
Таким чином, виходячи із суті та змісту заявлених позовних вимог, встановлених обставин справи, системного аналізу положень чинного законодавства, суд дійшов висновку, що вимоги в частині скасування усиновлення та внесення відповідних змін до актового запису про народження підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивача про передання дитини після скасування усиновлення Органу опіки та піклування виконавчого комітету Вознесенської міської ради, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 239 СК України у разі скасування усиновлення дитина передається за бажанням батьків або інших родичів їм, а якщо це неможливо, - передається на опікування органу опіки та піклування. Вимога підлягає задоволенню. Суд вважає за необхідне передати неповнолітнього ОСОБА_4 (до усиновлення – ОСОБА_5 ) на опікування Органу опіки та піклування виконавчого комітету Вознесенської міської ради.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 77 -81, 89, 200, 263-265, 268, 354 ЦПК України, ст. ст. 238, 239, 241 СК України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_3 , ОСОБА_1 до Органу опіки та піклування виконавчого комітету Вознесенської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Вознесенський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вознесенському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про скасування усиновлення, –задовольнити.
Скасувати усиновлення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцем м. Макіївка Донецької області, Україна, громадянином України, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженкою с. Мартинівське Вознесенського району Миколаївської області, Україна, громадянкою України, малолітньої дитини, ОСОБА_4 (до усиновлення - ОСОБА_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлене рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 14 червня 2023 року у справі №473/1854/23.
Внести зміни до актового запису про народження № 457 від 29.12.2021 року, складеного Вознесенським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), шляхом поновлення відомостей, записаних до усиновлення дитини та виключення з актового запису відомостей про усиновлювачів, а саме:
-у графі відомості про батька дитини із « ОСОБА_3 , громадянин України» на відомості про батька відповідно до ч. 1 ст.135 СК України - « ОСОБА_5 »;
-у графі відомості про матір дитини із « ОСОБА_1 , громадянка України» на « ОСОБА_8 , громадянка України»;
-- у графі «прізвище дитини» зазначити з « ОСОБА_9 " на " ОСОБА_10 ", по батькові дитини з " ОСОБА_11 " на " ОСОБА_12 ", відомості щодо імені, дати та місця народження дитини залишити без змін.
Передати малолітню дитину, ОСОБА_4 (до усиновлення та після внесення змін до актового запису – ОСОБА_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 на опікування Органу опіки та піклування виконавчого комітету Вознесенської міської ради.
Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення.
Дата складення повного судового рішення 10 листопада 2026 року.
Суддя М. С. Булкат
Оригінал: reyestr.court.gov.ua