Суд: Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 09 листопада 2026 р.
Справа: №473/3408/26
Суддя: Ротар М. М.
Справа № 473/3408/26
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
іменем України
"10" листопада 2026 р. Вознесенський міськрайоннний суд Миколаївської області у складі: головуючої судді Ротар М.М., за участі секретаря судового засідання Ніколаєнко Г.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
встановив:
Представник позивача ТОВ «Коллект Центр» звернувся до суду з позовом, в якому просить: стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №652532 від 07.04.2021 року у розмірі 10869,60 грн., з яких: 3000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 7743,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками, інфляційні збитки 106,14 грн., нараховані 3% річних 20,46 грн., а також стягнути судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог вказували, що між ТОВ «ФК «Джобер» та ОСОБА_1 07.04.2021 року укладено кредитний договір (оферта) №652532, відповідно до умов якого відповідачу були надані грошові кошти в сумі 3000,00 грн., строком на 29 календарних днів, проценти за користування кредитом - 1,9% від суми кредиту в день, що становить 693,5% річних від суми наданого кредиту.
03 грудня 2021 року між ТОВ «ФК «Джобер» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір №03/12/2021-1, відповідно до якого до останнього перейшли права вимоги за кредитними договорами до позичальників, зокрема, і за договором № 652532.
10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та позивачем ТОВ «Коллект центр» було укладено договір №10-01/2023, відповідно до якого до позивача перейшли права вимоги за кредитними договорами, зокрема, і за договором № 652532.
В порушення умов договору відповідач належним чином не виконав своїх зобов`язань, у зв`язку з чим утворилась заборгованість в сумі 10869,60 грн., з яких: 3000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 7743,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками, інфляційні збитки 106,14 грн., нараховані 3% річних 20,46 грн.
Позивач, як правонаступник просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором та судові витрати.
Представник позивача в судове засідання не з`явився. В матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, проти винесення заочного рішення не заперечував.
Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив, відзив до суду не надавав.
Суд вважав можливим провести розгляд справи в заочному порядку з ухваленням заочного рішення, оскільки представник позивача в позові не заперечував проти такого порядку вирішення спору.
Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.
Судом встановлено, що між ТОВ «ФК «Джобер» та ОСОБА_1 07 квітня 2021 року укладено кредитний договір № 652532.
Відповідно до умов кредитного договору відповідачу було надано грошові кошти в сумі 3000,00 грн., строком на 29 календарних днів, проценти за користування кредитом - 1,9% від суми кредиту в день, загальна вартість кредиту 4653,00 грн. (п. 1.2., п. 1.3., п. 1.4., п. 1.6 Кредитного договору).
Відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором- G1383.
Також до матеріалів справи надано Паспорт споживчого кредиту, який підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором та в якому містяться дані позичальника, основні умови кредитування, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача та інші умови.
03 грудня 2021 року між ТОВ «ФК «Джобер» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір №03/12/2021-1, відповідно до якого до останнього перейшли права вимоги за кредитними договорами до позичальників, зокрема, і за договором № 652532.
10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та позивачем ТОВ «Коллект центр» було укладено договір №10-01/2023, відповідно до якого до позивача перейшли права вимоги за кредитними договорами, зокрема, і за договором № 652532.
Відповідно до розрахунку заборгованості у відповідача утворилась заборгованість в сумі 10869,60 грн., з яких: 3000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 7743,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками, інфляційні збитки 106,14 грн., нараховані 3% річних 20,46 грн.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять право первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлене договором або законом.
Таким чином, ТОВ «Колект Центр» набувши статусу нового кредитора у Договорі № 652532 від 07.04.2021, отримало право пред`явлення грошової вимоги до ОСОБА_1 про погашення наявної в нього заборгованості за вказаним договором.
За приписами ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами.
Згідно з ч. 2 ст. 6 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» договір про надання фінансових послуг (крім послуг з торгівлі валютними цінностями та послуг з переказу коштів, якщо відповідні правочини повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення і при проведенні відповідних операцій у суб`єкта первинного фінансового моніторингу не виникає обов`язку здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта згідно із законом) укладається виключно в письмовій формі: 1) у паперовому вигляді; 2) у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг"; 3) шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; 4) в порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію".
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що будь який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до приписів ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до розрахунку заборгованості у відповідача виникла заборгованість перед новим кредитором за порушення виконання умов Договору № 652532 від 07.04.2021 у розмірі 10869,60 грн., з яких: 3000,00 грн. заборгованість за основною сумою боргу; 7743,00 грн. сума заборгованості за відсотками; інфляційні збитки 106,14 грн., 3% річних 20,46 грн.
Однак, суд не може погодитися із вказаним розрахунком заборгованості в частині нарахування заборгованості по відсоткам з огляду на наступне.
Як вище зазначено, укладаючи Договір № 652532 від 07.04.2021 сторони обумовили строк кредитування 29 днів.
Також у вказаному договорі обумовлено графік погашення платежів, відповідно до якого строк кредитування 29 днів, розмір відсотків які підлягають сплаті за весь строк кредитування 1653 грн., та загальна вартість кредиту 4653,00 грн.
Суд констатує, що закінчення терміну дії договору, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки зобов`язання залишається невиконанням належним чином відповідно до вимог ст.ст. 526, 599 ЦК України.
За змістом статті 526, частини першої статті 530, статті 610 та частини першої статті 612 ЦК України для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.
Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.
Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати ВС у справі №444/9519/12 від 28.03.2018 року, яку суд вважає за необхідним застосувати у даній справі.
Таким чином, суд доходить висновку, що в межах розгляду даної справи заборгованість ОСОБА_1 перед новим кредитором ТОВ «Коллект Центр» у зв`язку із невиконанням кредитних зобов`язань, складає 4779,60 грн., з яких: 3000,00 грн. заборгованість за основною сумою боргу; 1653,00 грн. сума заборгованості за відсотками; 126,60 грн. відповідальність за порушення грошового зобов`язання (за період з 03.12.2021 23.02.2022).
Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При подачі позову позивач сплатив судовий збір в сумі 2662,40 грн., таким чином пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (44%) з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1170,71 грн.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать також витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3ст. 133 ЦПК України).
Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
При визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу суд приймає до уваги норми ч.ч. 4, 5ст. 137 ЦПК України щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.
Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц наголошено на тому, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Згідно з ч. 8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
В матеріалах справи наявний Договір про надання правової допомоги № 01-07/2024 від 01.07.2024, укладений між ТОВ «Коллект Центр» та АО «Лігал Ассістас» та Витяг з Акту № 22 від 29.05.2026 та детальний опис наданих послуг, з яких вбачається, що вартість послуг з отримання правової допомоги складає 9000,00 грн.
Зазначений позивачем розмір вказаних витрат є завищеним, оскільки справа належить до категорії незначної складності, її розгляд відбувався в порядку спрощеного позовного провадження, судова практика у цій категорії справ є усталеною, в зв`язку з чим при підготовці позовної заяви у адвоката була відсутня необхідність досліджувати додаткові норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, витрачати значний час на складання позовної заяви.
З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що співмірними із складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами) є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код за ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. № 3 офіс 306) заборгованість за кредитним договором № 652532 від 07.04.2021 в розмірі 4779,60 грн., з яких: 3000,00 грн. заборгованість за основною сумою боргу; 1653,00 грн. сума заборгованості за відсотками; 126,60 грн. відповідальність за порушення грошового зобов`язання, а також судовий збір у розмірі 1170,71 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 3000 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідачки, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення.
Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Суддя М.М. Ротар
Оригінал: reyestr.court.gov.ua