Рішення від 08 листопада 2026 р. у справі №468/2179/26 — Березнегуватський районний суд Миколаївської області

Провадження № 2/470/679/26

Справа № 468/2179/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року с-ще Березнегувате

Березнегуватський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Лусти С.А.,

за участю секретаря судового засідання Дячук А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Березнегувате в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

11 вересня 2026 року до Березнегуватського районного суду Миколаївської області від Баштанського районного суду Миколаївської області, у відповідності до п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України, надійшла позовна заява ТОВ "Фінансова компанія "Кредит -Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В позові зазначено, що між ТОВ "Слон Кредит" та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту №1740031 від 29 липня 2024 року, відповідно до умов якого Товариство надало відповідачу грошові кошти, у сумі 15000 грн. строком на 360 днів, зі сплатою за користування кредитом 1,5% на день від суми кредиту. 19 березня 2025 року ТОВ "Слон Кредит" та ТОВ "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" уклали Договір Факторингу №1903-25, за яким до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором. Оскільки відповідач не виконав зобов`язання за кредитним договором у встановлені строки, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» звертається до суду з метою захисту своїх законних прав та інтересів шляхом стягнення заборгованості. На дату відступлення права вимоги розмір заборгованості відповідача становить: заборгованість за тілом кредиту 15000 грн.; заборгованість за процентами 52425 грн. та заборгованість за штрафом 7500 грн. На підставі зазначеного, позивач просив суд стягнути зі ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №1740031 від 29 липня 2024 року, в сумі 74925,00 грн., судовий збір 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу 8000 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, направив клопотання про слухання справи у його відсутність, підтримання позовних вимог в повному обсязі та не заперечення проти розгляду справи у заочному порядку (а.с.84).

Відповідач в судове засідання також не з`явився, про розгляд справи повідомлявся у встановленому законом порядку, про що в матеріалах справи є відповідні докази, причини неявки суд не повідомив, до початку розгляду справи по суті направив на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги позивача визнав частково, лише в межах заборгованості за тілом кредиту, у стягненні заборгованості за процентами просив відмовити, оскільки вони виходять за межі строку кредитування або зменшити їх, відмовити у стягненні штрафних санкцій, оскільки їх нарахування суперечить вимогам ЗУ «Про споживче кредитування», крім того просив зменшити витрати на правничу допомогу, оскільки вони є не співмірними зі складністю справи та не відповідають принципам розумності та справедливості (а.с.89,101).

Оскільки представник позивача та відповідач в судове засідання не з`явилися, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснюється.

Дослідивши докази у справі, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Так 29 липня 2024 року, у відповідності до ЗУ «Про електронну комерцію», між ТОВ «Слон Кредит» та відповідачем було укладено договір про надання споживчого кредиту №1740031, за яким первісний кредитор надав відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти на споживчі цілі, в розмірі 15000,00 грн., строком на 360 днів, зі сплатою зниженої процентної ставки 1,35% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом, за умови сплати відповідачем до 28 серпня 2024 року або протягом наступних трьох календарних днів коштів не менше суми першого платежу та стандартної процентної ставки 1,5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування грошовими коштами протягом усього строку кредитування (а.с.26-35).

Крім цього того ж дня відповідачем було підписано паспорт споживчого кредиту, де сторонами детально визначено умови кредитування, зазначені в договорі (а.с.23-25).

Вказаний договір та паспорт споживчого кредиту було підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором Р924, про що свідчить довідка про ідентифікацію первісного кредитора (а.с.36).

ТОВ «Слон Кредит» виконало зобов`язання за кредитним договором, перерахувавши грошові кошти на картку, вказану відповідачем, що підтверджується довідкою ТОВ «Пейтек» від 01 квітня 2025 року та довідкою АТ КБ «ПриватБанк» від 02 жовтня 2026 року, однак останній не виконав взятих на себе зобов`язань, грошові кошти та проценти за їх користування вчасно не повернув, у зв`язку з чим йому нараховано заборгованість, в розмірі 74925,00 грн., яку за договором факторингу №1903-25 від 19 березня 2025 року було передано ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (а.с.37,39-55,87).

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості, відповідачу станом на 09 червня 2026 року нараховано за даним кредитним договором заборгованість, у розмірі 74925,00 грн., з яких 15000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту та 52425,00 грн. заборгованість за процентами та 7500,00 грн. заборгованість за штрафом (пенею) (а.с.38).

Не дивлячись на досудову вимогу від 07 серпня 2026 року суму заборгованості перед позивачем відповідач в добровільному порядку не сплачує (а.с.56).

Суд вважає, що між сторонами мають місце цивільно-правові відносини із зобов`язального права по кредитному договору.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.

Частина 1 ст.530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Крім того, згідно п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною 2 статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цсі 5.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В матеріалах справи відсутні докази належного виконання відповідачем зобов`язання по погашенню кредитної заборгованості, розрахунок заборгованості, зокрема щодо тіла кредиту, відповідачем не спростовано.

З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач порушив умови кредитного договору та не повернув отримані грошові кошти, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту, в розмірі 15000,00 грн., є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за процентами, то згідно долученого позивачем до позовної заяви розрахунку, розмір заборгованості відповідача по несплаченим процентам за користування кредитом, які нараховані за період з 29 липня 2024 року по 24 лютого 2025 року, складає 52425,00 грн. При цьому вказані проценти нараховані за стандартною процентною ставкою 1,5% на день від суми заборгованості за кредитом (а.с.38).

Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством.

Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини другої статті 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту - в силу частини другої статті 1057 цього Кодексу.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначаються Законом України «Про споживче кредитування» визначає.

Відповідно до пунктів 10, 11 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» споживче кредитування - правовідносини щодо надання, обслуговування та повернення споживчого кредиту; споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

За умовами укладеного сторонами договору його укладено з метою задоволення особистих потреб позичальника, тому спірні правовідносини підпадають під регулювання Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно із пунктом 1-2 частини 1 статті 1 цього закону денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту.

Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування» регулює питання реальної річної процентної ставки, денної процентної ставки та загальної вартості кредиту для споживача

Вищезазначену статтю було доповнено частиною п`ятою згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» №3498-ІХ від 22 листопада 2023 року, якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Цим Законом Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» також було доповнено пунктом 17, відповідно до якого тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: - протягом перших 120 днів - 2,5 %; - протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

З урахуванням змін до Закону України «Про споживче кредитування», які набрали чинності з 24 грудня 2023 року, розмір денної процентної ставки за договорами про споживчий кредит з 25 грудня 2023 року по 23 квітня 2024 року (120 днів перехідного періоду) не має бути більше 2,5 %, з 24 квітня 2024 року по 20 серпня 2024 року (наступні 120 днів перехідного періоду) - не більше 1,5 %, а з 21 серпня 2024 року - не більше 1%.

Тому умови договору про надання споживчого кредиту №1740031 від 29 липня 2024 року, мають відповідати вимогам частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» щодо обмеження розміру денної процентної ставки з урахуванням приписів пункту 17 Прикінцевих та перехідних положень цього закону, оскільки він укладений після вказаних змін.

У Договорі від 29 липня 2024 року зазначена стандартна процентна ставка, що дорівнює 1,5% на день протягом усього строку кредитування (п.1.5.1), тоді як з 21 серпня 2024 року її розмір не може бути більшим за 1%. Тобто умови Договору щодо розміру стандартної (денної) процентної ставки з 21 серпня 2024 року, які перевищують розмір 1% на день, суперечать вимогам Закону України «Про споживче кредитування», тоді як ці умови за період з 29 липня 2024 року до 20 серпня 2024 року включно, відповідають вимогам цього Закону.

За такого умови Договору щодо стандартної (денної) процентної ставки на рівні 1,5% після 21 серпня 2024 року не відповідають наведеним положенням Закону України «Про споживче кредитування» щодо обмеження розміру денної процентної ставки з урахуванням приписів пункту 17 Прикінцевих та перехідних положень цього закону.

Згідно із частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19 (провадження № 61-8593св21)).

В ЦК України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.

Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов).

Для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2021 року в справі № 761/12692/17 (провадження № 61-37390свп18)).

Натомість нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним» (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2019 року у справі № 759/2328/16 (провадження № 61-5800зпв18)). Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків.

Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Нікчемний правочин (частина друга статті 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/ набуття/ зміни/ встановлення/ припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2023 у справі № 359/12165/14-ц (провадження № 61-13417св21), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2023 року в справі № 398/1796/20 (провадження № 61-432сво22)).

Оскільки у частині 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» наявний прямий припис про нікчемність умов договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, то не потребується визнання в судовому порядку таких умов Договору нікчемними.

При цьому відповідно до статті 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Так в період з 29 липня 2024 року до 20 серпня 2024 року включно (22 дні), заборгованість відповідача за процентами повинна складати 4950,00 грн. за стандартною денною процентною ставкою 1,5%, що відповідає умовам Закону України «Про споживче кредитування» (15000,00 грн. х 1,5% х 22 дні), а в період з 21 серпня 2024 року до 24 лютого 2025 року (187 днів), стандартна (денна) процентна ставка за кредитом не може перевищувати 1%, у зв`язку з чим його заборгованість за процентами у вказаний період повинна складати 28050,00 грн. (15000,00 грн. х 1% х 187 днів).

За такого загальна заборгованість відповідача за процентами за договором про надання споживчого кредиту від 29 липня 2024 року складає 33000,00 грн. (4950,00 грн. + 28050,00 грн.), у зв`язку з чим позовні вимоги позивача в цій частині підлягають частковому задоволенню, а доводи відповідача, зазначені у відзиві на позовну заяву, про нарахування процентів за межами строку кредитування, на увагу суду не заслуговують, оскільки за даними розрахунку заборгованості проценти нараховані з 29 липня 2024 року по 24 лютого 2025 року, а строк кредитування за договором до 24 липня 2025 року.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача неустойки, в розмірі 7500,00 грн., то за вимогами ч.1 ст.624 ЦК України якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Однак, згідно п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні в зв`язку з російською агресією введено воєнний стан, який продовжено дотепер.

За такого, враховуючи, що відповідачу нараховано заборгованість за неустойкою в період з 28 серпня 2024 року до 27 жовтня 2024 року, тобто в період дії в Україні воєнного стану, суд дійшов висновку про відмову позивачу в стягненні з відповідача заборгованості за неустойкою (штрафом/пенею), в розмірі 7500,00 грн., у зв`язку з чим заперечення відповідача щодо її нарахування є обгрунтованими.

Загальна заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором складає 48000,00 грн., з яких 15000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту та 33000,00 грн. заборгованість за процентами.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України суд покладає на відповідача обов`язок по відшкодуванню позивачу, пропорційно задоволеним позовним вимогам, витрат на оплату судового збору, в розмірі 1705,64 грн.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, в розмірі 8000,00 грн., то згідно п.1 ч.3 ст. 113 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать також витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує обставини, визначені у ч.3 ст.141 ЦПК України, зокрема обґрунтованість витрат та пропорційність до предмета спору з урахуванням ціни позову; поведінку сторони під час розгляду справи; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надано копію договору про надання правничої допомоги №0107 від 01 липня 2025 року, укладеного з адвокатським об`єднанням "Апологет", акт №1096 про надання правничої допомоги від 07 серпня 2026 року, в якому зазначено про надані послуги позивачу за позовом до відповідача, в розмірі 8000 грн. та детальний опис наданих послуг до вказаного акту (а.с.61-63).

Враховуючи складність справи, що є малозначною, виконані адвокатом роботи, які не потребують значних затрат часу, зміст позовної заяви, що є типовим для такого виду правовідносин, обсяг доданих документів, який не є значним та заяву відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву, про зменшення вказаних витрат, суд вважає, що заявлені витрати на правничу допомогу, у розмірі 8000,00 грн. не відповідають засадам розумності, співмірності, характеру наданої правової допомоги та реальності таких витрат, а тому вважає за можливе визначити їх на рівні 5000,00 грн., однак у зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, стягнути з відповідача на користь позивача лише 3203,20 грн. як витрат на оплату професійної правничої допомоги.

Керуючись ст.ст.12, 13, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 , індивідуальний податковий номер НОМЕР_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №1740031 від 29 липня 2024 року, станом на 09 червня 2026 року, в розмірі 48000,00 (сорок вісім тисяч) грн., з яких: 15000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту та 33000,00 грн. заборгованість за процентами.

Стягнути зі ОСОБА_1 , індивідуальний податковий номер НОМЕР_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, витрати по сплаті судового збору, в розмірі 1705,64 грн. та витрати на оплату професійної правничої допомоги, в розмірі 3203,20 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повний текст рішення не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Сторони:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, місце знаходження: вул. Смаль-Стоцького, 1 корпус 28 м. Львів, 79029;

Відповідач: ОСОБА_1 , індивідуальний податковий номер НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 09 листопада 2026 року.

Суддя С. А. Луста