Постанова від 08 листопада 2026 р. у справі №132/2758/26 — Калинівський районний суд Вінницької області

Суд: Калинівський районний суд Вінницької області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції

Дата: 08 листопада 2026 р.

Справа: №132/2758/26

Суддя: Сєлін Є. В.

Справа № 132/2758/26

3/132/1149/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

09.11.2026 місто Калинівк

Суддя Калинівського районного суду Вінницької області СЄЛІН Є.В., при секретарі судового засідання РИБАК І.Ю., за участі: захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката ЧЕПІЖАКА М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Калинівка Хмільницького району Вінницької області матеріал, який надійшов з батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про притягнення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Писарівка Вінницької області, українця, громадянина України, із вищою освітою, одруженого, маючого одну малолітню дитину, працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП документально не підтверджений, до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 – 01 серпня 2026 року о 20год.30хв., рухаючись по вулиці Шевченка в селі Писарівка Хмільницького району Вінницької області, керував транспортним засобом марки (моделі) «JOG», без реєстраційного номеру, у стані алкогольного сп`яніння, що встановлено висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 189, складеним 01 серпня 2026 року лікарем КП «Калинівська центральна районна лікарня» Калинівської міської ради ОСОБА_3 , чим порушив п.2.9а ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

До суду ОСОБА_1 повторно не з`явився, водночас скористався своїм правом на професійну правничу допомогу та залучив до участі у справі в якості захисника - адвоката Чепіжака Миколу Васильовича, який діє на підставі ордера серії АІ № 2134611 від 10.08.2026 року, виданого на підставі договору про надання правничої допомоги б/н від 02.08.2026 року, обсяг повноважень за яким не обмежений.

У судовому засіданні захисник - адвокат Чепіжак М.В. заперечував проти розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 та просив відкласти судовий розгляд на іншу дату.

Вирішуючи заявлене клопотання, суд виходить із того, що відповідно до вимог статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право брати участь у розгляді справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися юридичною допомогою захисника та реалізовувати інші передбачені законом процесуальні права.

Разом із тим, положеннями частини другої статті 268 КУпАП визначено перелік адміністративних правопорушень, під час розгляду яких присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов`язковою. При цьому, стаття 130 КУпАП до такого переліку не віднесена, а отже, особиста присутність ОСОБА_1 під час розгляду цієї справи не є обов`язковою.

Суд також враховує, що ОСОБА_1 реалізував своє право на захист шляхом залучення до участі у справі обраного ним адвоката, який наділений належними повноваженнями та бере безпосередню участь у судовому засіданні. За таких обставин права та законні інтереси особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, забезпечуються, зокрема, шляхом участі її професійного захисника, який має можливість ознайомлюватися з матеріалами справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, висловлювати заперечення та вчиняти інші процесуальні дії, спрямовані на здійснення ефективного захисту свого підзахисного.

При цьому, сама по собі незгода захисника з проведенням судового розгляду за відсутності його підзахисного та заявлене ним клопотання про відкладення розгляду справи не є безумовною підставою для відкладення судового засідання, оскільки законодавство не встановлює обов`язкової особистої участі особи у розгляді справи за статтею 130 КУпАП.

За таких обставин, з урахуванням того, що ОСОБА_1 належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, особиста його присутність не є обов`язковою, а участь належним чином уповноваженого захисника забезпечує можливість реалізації права на захист, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для відкладення розгляду справи.

Отже, суд вважає за можливе продовжити розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 , за участю його захисника - адвоката Чепіжака М.В., а в задоволенні клопотання останнього про відкладення судового розгляду відмовити.

Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, приходжу до наступних висновків:

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст.1 КУпАП).

Згідно зі ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 734712 від 01.08.2026 року слідує, що ОСОБА_1 – 01 серпня 2026 року о 20год.30хв., рухаючись по вулиці Шевченка в селі Писарівка Хмільницького району Вінницької області, керував транспортним засобом марки (моделі) «JOG», без реєстраційного номеру, у стані алкогольного сп`яніння, що встановлено висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 189, складеним 01 серпня 2026 року лікарем КП «Калинівська центральна районна лікарня» Калинівської міської ради ОСОБА_3 , чим порушив п.2.9а ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Вказаний протокол відповідає вимогам ст.256 КУпАП, оформлений компетентним органом в межах повноважень наданих особі, яка його склала, в якому чітко викладено як суть правопорушення так і інші відомості, необхідні для правильного вирішення даної справи.

Згідно з пунктом 2.9 (а) Правил дорожнього руху, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною першою статті 130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За правилами ч.ч. 1, 2 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду визначена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі Інструкція).

Так згідно з пунктом 2 розділу І цієї Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейського) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння згідно з пунктом 3 розділу І Інструкції є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Пунктом 6 розділу І Інструкції передбачено, що огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Пунктом 1 розділу ІІ цієї Інструкції передбачено, що за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.

Наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджуються дослідженими судом доказами, а саме:

протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 734712 від 01.08.2026 року;

довідкою інспектора ГАП батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Грабовського В.;

рапортом поліцейського взводу № 2 роти № 1 батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України капрала поліції Марущака О. від 01.08.2026 року;

копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7652675 від 01.08.2026 року;

направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 01.08.2026 року;

копією акту медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 01.08.2026 року;

висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №189, складеним 01 серпня 2026 року лікарем КП «Калинівська центральна районна лікарня» Калинівської міської ради ОСОБА_3 ;

відеозаписами з місця проведення огляду, які велися на нагрудні бодікамери (відеореєстратори) працівників органу Національної поліції.

Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 734712 від 01.08.2026 року, ОСОБА_1 – 01 серпня 2026 року о 20год.30хв., рухаючись по вулиці Шевченка в селі Писарівка Хмільницького району Вінницької області, керував транспортним засобом марки (моделі) «JOG», без реєстраційного номеру, у стані алкогольного сп`яніння, що встановлено висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 189, складеним 01 серпня 2026 року лікарем КП «Калинівська центральна районна лікарня» Калинівської міської ради ОСОБА_3 , чим порушив п.2.9а ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Обставини, які викладені у протоколі підтверджуються наступними доказами:

довідкою інспектора ГАП батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Грабовського В., згідно якої, ОСОБА_1 має посвідчення водія серії НОМЕР_1 від 25.01.2019 року;

копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7652675 від 01.08.2026 року, згідно якої ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ч.6 ст.121 КУпАП, що мало місце 01.08.2026 року на вулиці Шевченка в селі Писарівка Хмільницького району Вінницької області, під час керування ним транспортним засобом марки (моделі) «JOG», без реєстраційного номеру, чим підтверджено правомірність та законність дій працівників органу Національної поліції щодо зупинки транспортного засобу;

рапортом поліцейського взводу № 2 роти № 1 батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України капрала поліції Марущака О. від 01.08.2026 року; згідно якого, 01.08.2026 року о 20год.30хв. під час несення служби у складі наряду «Юнкер-306» спільно із капралом поліції Безмертним В.В., ними за адресою: Вінницька область, Хмільницький район, село Писарівка, вулиця Шевченка, був зупинений транспортний засіб марки (моделі) «JOG», без реєстраційного номеру, під керуванням водія ОСОБА_1 , у якого були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота; порушення мови; поведінка, що не відповідає обстановці), та запропоновано пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціального технічного приладу Драгер, від чого ОСОБА_1 відмовився. Після чого, йому було запропоновано пройти огляд в найближчому закладі охорони здоров`я, а саме в КП «Калинівська центральна районна лікарня» Калинівської міської ради, на що він погодився. Згідно медичного висновку № 189, ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння, у зв`язку із чим складений протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП;

направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість від 01.08.2026 року, згідно якого, за наявності у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння (запах алкоголю із порожнини рота; порушення мови; поведінка, що не відповідає обстановці), його була надана можливість пройти огляд в КП «Калинівська центральна районна лікарня» Калинівської міської ради, що ним фактично реалізовано;

копією акту медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 01.08.2026 року, згідно якого, під час огляду ОСОБА_1 лікарем КП «Калинівська центральна районна лікарня» Калинівської міської ради ОСОБА_3 встановлено, що у останнього присутній запах алкоголю з порожнини рота, що чітко зафіксовано у цьому акті. ОСОБА_1 двічі продув спеціальний технічний прилад Драгер, який двічі показав позитивний результат 0,25 ‰ (первинний) та 0,21 ‰ (повторний). За результатами медичного огляду (наявністю запаху алкоголю з порожнини рота) та продуття спеціального приладу Драгер (показник проміле, який перевищує допустимий рівень у 0,20 ‰), встановлено, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння;

висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 189, складеним 01 серпня 2026 року лікарем КП «Калинівська центральна районна лікарня» Калинівської міської ради ОСОБА_3 , згідно якого, в КП «Калинівська центральна районна лікарня» Калинівської міської ради був проведений медичний огляд ОСОБА_1 , за наслідками якого встановлено, що він перебував у стані алкогольного сп`яніння;

відеозаписами з місця проведення огляду, які велися на нагрудні бодікамери (відеореєстратори) працівників органу Національної поліції, які були безпосередньо досліджені судом під час розгляду цієї справи, на яких зафіксовано, що працівниками поліції було зупинено транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 , під час спілкування з яким у останнього виявлено ознаки алкогольного сп`яніння. Такі ознаки були озвучені працівниками поліції та доведені до відома водія, після чого йому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння безпосередньо на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного засобу - газоаналізатора Драгер. Водночас ОСОБА_1 від проходження такого огляду на місці зупинки фактично відмовився. У подальшому працівники поліції запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у найближчому закладі охорони здоров`я, а саме в КП «Калинівська центральна районна лікарня» Калинівської міської ради, на що останній погодився. За результатами проведеного медичного огляду у вказаному закладі охорони здоров`я було встановлено, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується відповідними медичними документами, на підставі яких працівниками поліції складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.

Суд звертає увагу на те, що відеозапис з нагрудної бодікамери працівника поліції є об`єктивним доказом, тобто таким, який в процесі доказування не встановлюється від людей і не залежить від їх суб`єктивного сприйняття певних обставин.

Матеріали справи не містять доказів того, що до ОСОБА_1 зі сторони працівників поліції було необ`єктивне ставлення. Ніяких доказів про порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду, тощо) ОСОБА_1 суду не надано.

Отже, вина ОСОБА_1 підтверджується як безпосередніми (прямими), так і опосередкованими (непрямими) доказами, які у своїй сукупності дають змогу встановити фактичні обставини події та зробити обґрунтований висновок щодо його винуватості.

Так, безпосередніми (прямими) доказами вини ОСОБА_1 є акт медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 01.08.2026 року, та складений на підставі його даних висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 189 від 01.08.2026 року, згідно яких встановлений факт перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння.

Даний категоричний медичний висновок зроблений лікарем як за результатами медичного огляду (обстеження) ОСОБА_1 , у якого було виявлено клінічні ознаки: запах алкоголю з порожнини роту, що зафіксовано в акті медичного огляду, так і за результатами інструментального дослідження, отриманого за допомогою спеціального приладу Драгер, який двічі показав позитивний результат.

Нормативним критерієм, за яким оцінюється результат огляду на стан алкогольного сп`яніння, є показник, зафіксований спеціальним технічним засобом після проведення тесту. У разі отримання результату, що перевищує 0,2 проміле, та дотримання встановленого порядку проведення огляду такий результат підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами у справі.

Як убачається з матеріалів цієї справи, окрім медичного огляду (обстеження) ОСОБА_1 , який показав, що у останнього наявні клінічні ознаки: запах алкоголю з порожнини рота, було двічі проведено інструментальне дослідження: огляд за допомогою спеціального технічного засобу Drager. Результат тестування зафіксовано як в акті медичного огляду, так і у висновку медичного огляду: 0,25 ‰ (первинний) та 0,21 ‰ (повторний).

Зазначений результат перевищує нормативний критерій 0,2 проміле, визначений пунктом 7 розділу ІІ Інструкції № 1452/735.

Аналогічний підхід щодо оцінки результату огляду 0,21 проміле викладено у постанові Вінницького апеляційного суду від 08 грудня 2025 року у справі № 133/1770/25. У цій справі апеляційний суд виходив із того, що відповідно до пункту 7 розділу ІІ Інструкції № 1452/735 установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, проведеного із використанням спеціального технічного засобу, показник якого після проведення тесту перевищує 0,2 проміле. За результатом огляду за допомогою приладу «Drager» було зафіксовано 0,21 проміле, що апеляційний суд визнав достатнім показником для встановлення стану алкогольного сп`яніння.

У постанові Харківського апеляційного суду від 26 січня 2026 року у справі № 635/13021/24 також зазначено, що доводи щодо допустимості норми алкоголю у повітрі, що видихається, з урахуванням похибки технічного приладу не спростовують відомостей технічного засобу щодо перевищення встановленої законом норми вмісту алкоголю. У цій справі апеляційний суд врахував, що останнє градуювання приладу було проведено 09 липня 2024 року, тобто до події 30 жовтня 2024 року, та дійшов висновку про відсутність підстав для неврахування результату огляду.

Подібний підхід застосовано і Тернопільським апеляційним судом у постанові від 05 червня 2026 року у справі № 593/518/26, у якій суд оцінював результат огляду 0,21 проміле, отриманий за допомогою «Alcotest». Апеляційний суд, посилаючись на свідоцтва про повірку, відповідно до яких діапазон вимірювань приладу становив від 0,00 ‰ до 0,84 ‰, а похибка — ±0,042 ‰, зазначив, що зафіксований результат перевищує встановлений законодавством допустимий показник 0,2 ‰, а доводи щодо сумнівності показника, наближеного до допустимої норми, самі по собі не спростовують результат огляду.

Наведені судові рішення свідчать про застосування апеляційними судами підходу, за яким результат огляду 0,21 проміле не втрачає доказового значення лише з тієї підстави, що він незначно перевищує нормативний критерій або що спеціальний технічний засіб має певну метрологічну похибку.

Суд зобов`язаний оцінити не лише цифровий показник, зафіксований технічним засобом, а й усі обставини, пов`язані з проведенням медичного огляду.

Сам факт наявності у спеціального технічного засобу певної метрологічної похибки не означає, що кожен конкретний результат вимірювання автоматично має бути скоригований судом на величину максимально допустимої похибки.

Метрологічна похибка є характеристикою засобу вимірювальної техніки, яка визначає граничні межі можливого відхилення результату вимірювання за відповідних умов експлуатації. Натомість фактична похибка конкретного вимірювання є окремою обставиною, яка може бути встановлена лише на підставі відповідних об`єктивних даних, що стосуються саме цього вимірювання.

Ототожнення максимально допустимої похибки з фактичною похибкою конкретного вимірювання є припущенням. За відсутності доказів того, що під час проведення огляду прилад фактично допустив похибку саме у напрямку завищення показника та саме у відповідному розмірі, математичне віднімання максимально допустимої похибки від результату 0,21 проміле не є встановленням фактичного результату вимірювання.

Таке віднімання являє собою лише одну з теоретично можливих моделей визначення фактичного показника, яка не підтверджена належними та допустимими доказами. Зокрема, за відсутності спеціального дослідження неможливо стверджувати, що конкретний результат вимірювання обов`язково був завищений на максимально допустиму величину похибки.

З огляду на це суд не вправі на власний розсуд, без належного доказового та нормативного підґрунтя, визначати, що конкретний результат вимірювання перебуває в межах допустимої похибки спеціального технічного засобу, а відтак робити висновок про відсутність у діях особи складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до статей 245, 251, 252, 280 КУпАП суд оцінює наявні у справі докази, встановлює фактичні обставини та дає їм правову оцінку. Водночас суд не може підміняти собою суб`єкта метрологічного контролю, експерта чи іншу спеціалізовану установу та на підставі власного припущення встановлювати технічні характеристики конкретного вимірювання, яких матеріалами справи не підтверджено.

Інший підхід, за якого суддя без відповідних доказів самостійно визначає фактичну похибку приладу, коригує отриманий результат вимірювання та на цій підставі звільняє особу від адміністративної відповідальності, фактично означав би не оцінку доказів, а встановлення судом спеціальних технічних обставин, які не підтверджені матеріалами справи.

При цьому стандарт доказування «поза розумним сумнівом» не означає необхідності усунення будь-якої теоретично можливої або абстрактно припустимої альтернативи. Розумним є такий сумнів, який випливає з конкретних та об`єктивних обставин справи і має під собою фактичне та доказове підґрунтя.

У цій справі результат огляду на стан алкогольного сп`яніння отримано із застосуванням спеціального технічного засобу у встановленому законом порядку та зафіксовано належним чином. Огляд проведено двічі, цифровий показник результату якого показав 0,25 ‰ (первинний) та 0,21 ‰ (повторний), що перевищує нормативний критерій, визначений пунктом 7 розділу ІІ Інструкції № 1452/735.

Результати двох послідовних досліджень, які зафіксували позитивні показники 0,25 ‰ та 0,21 ‰, є близькими за своїм числовим значенням і узгоджуються між собою. Така узгодженість виключає похибку технічного приладу.

Матеріалами справи не встановлено конкретних об`єктивних обставин, які б свідчили про несправність застосованого спеціального технічного засобу, невідповідність його метрологічним характеристикам, порушення строку або порядку його повірки, неналежні умови експлуатації чи інше порушення процедури проведення огляду, яке могло б вплинути на достовірність отриманого результату.

За таких обставин суд не встановлює будь-якої іншої об`єктивної версії розвитку подій, яка б мала достатнє доказове підґрунтя та могла б поставити під обґрунтований сумнів результат проведеного огляду. Посилання лише на теоретичну можливість того, що конкретне вимірювання могло мати граничну похибку у бік завищення показника, не є таким розумним сумнівом, оскільки не підтверджене доказами фактичного виникнення такої похибки саме під час проведення цього тестування.

Окрім цього, суд підкреслює, що висновок про перебування ОСОБА_1 зроблений лікарем не лише на підставі інструментального дослідження: огляду проведеного за допомогою спеціального технічного приладу Драгер, а також за результатами медичного огляду (обстеження), згідно якого у ОСОБА_1 виявлені клінічні ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з ротової порожнини, що зафіксовано в акті медичного обстеження.

Наявність запаху алкоголю з ротової порожнини у водія ОСОБА_1 , підтверджено, як рапортом поліцейського взводу № 2 роти № 1 батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України капрала поліції Марущака О. від 01.08.2026 року, згідно якого у ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу було виявлено запах алкоголю з ротової порожнини та розпочато процедуру огляду; відеозаписами з нагрудних бодікамер (відеореєстраторів) працівників поліції, на яких зафіксовано дії ОСОБА_1 , якій під час медичного огляду в закладі охорони здоров`я вживає велику кількість рідини, що характерно особам після вживання ними спиртних напоїв; актом медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 01.08.2026 року, згідно якого, під час огляду ОСОБА_1 лікарем КП «Калинівська центральна районна лікарня» Калинівської міської ради ОСОБА_3 встановлено, що у останнього наявні клінічні ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, так і словами особи жіночої статі, яка є наближеною до ОСОБА_1 та прибула за ним в заклад охорони здоров`я, яка на запитання матері ОСОБА_1 «Чого той не повідомив, що він є військовослужбовцем», зазначила «Що він не хоче неприємностей, оскільки у нього запах алкоголю з порожнини рота».

Опосередкованими (непрямими) доказами вини ОСОБА_1 є його дії, зокрема на місці зупинки транспортного засобу, де він без наявності будь-яких об`єктивних причин відмовився від проходження огляду за допомогою спеціального технічного приладу Драгер, затягував час надання згоди на проходження огляду в закладі охорони здоров`я, викликав на місце зупинки транспортного засобу особу чоловічої статі, яка намагалася вирішити питання щодо непроходження ним такого огляду, і лише після того, як працівник поліції попередив ОСОБА_1 , що дії викликаного ним чоловіка можуть мати ознаки кримінальної відповідальності, а його безпосередні дії, можуть бути розцінені, як ухилення від проходження огляду та такими, що спрямовані на зволікання з його проведенням, ОСОБА_1 погодився на проходження огляду в закладі охорони здоров`я. По прибуттю до закладу охорони здоров`я, ОСОБА_1 намагався вжити велику кількість рідини, що характерно особам після вживання ними алкогольних напоїв, та може свідчити про те, що він намагався зменшити наявність алкоголю в організмі та вплинути на результати огляду. Після того, як до закладу охорони здоров`я прибула мати ОСОБА_1 з`ясувалось зі слів особи жіночої статі, наближеної до ОСОБА_1 , що той не повідомив працівників поліції про свій статус військовослужбовця, оскільки опасається негативних для нього наслідків у разі прибуття працівників Військової служби правопорядку, оскільки у нього наявний запах алкоголю з порожнини рота. В розмові з ОСОБА_1 , невідома особа пропонує йому їхати до іншого закладу охорони здоров`я, щоб через деякий час у нього понизився вміст алкоголю в організмі, і огляд показав результат менший за 0,20 проміле.

Зазначені дії ОСОБА_1 свідчать про те, що він достовірно був обізнаний про наявність у нього стану алкогольного сп`яніння, і він навмисно вчиняв дії з метою недопущення встановлення цього стану в передбаченому законом порядку, оскільки остерігався, що дана обставина буде мати негативне значення для нього.

Відповідно до положень частини 1 статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, крім іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, висновком експерта та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а згідно частини 2 цієї статті обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно приписів статті 252 КУпАП, суддя оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Пунктом 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282) визначено, що доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року та «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Оцінюючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, в стані алкогольного сп`яніння, знайшов своє підтвердження та повністю доведений поза розумним сумнівом в ході даного судового розгляду, а його дії за ч.1 ст.130 КУпАП правильно кваліфіковано.

Оцінюючи наданий захисником ОСОБА_1 – адвокатом Чепіжаком М.В. лист КНП «Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня імені академіка О.І. Ющенка Вінницької обласної ради» від 01 серпня 2026 року за вих. № 0633, відповідно до якого ОСОБА_1 01 серпня 2026 року о 22год.56хв. пройшов огляд у цьому закладі охорони здоров`я та за результатами інструментального дослідження за допомогою спеціального технічного засобу Drager перебував у тверезому стані (висновок медичного огляду, складений 01.08.2026 року о 23год.25хв.), суд не вважає його таким, що спростовує встановлені під час судового розгляду обставини.

Так, судом установлено, що зазначений огляд у КНП «Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня імені академіка О.І. Ющенка Вінницької обласної ради» було проведено за самостійним зверненням ОСОБА_1 , а не в межах процедури огляду, розпочатої уповноваженими працівниками поліції відповідно до вимог статті 266 КУпАП. При цьому такий огляд відбувся о 22год.56хв., тобто більш ніж через дві години після виникнення підстав для проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння та після проведення первинного медичного огляду.

Відповідно до частини п`ятої статті 266 КУпАП огляд особи, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Отже, результати самостійно ініційованого ОСОБА_1 огляду, проведеного поза межами передбаченої законом процедури та після спливу встановленого двогодинного строку, не можуть розцінюватися як належний доказ, який спростовує результати огляду, проведеного раніше в установленому порядку.

Крім того, суд бере до уваги, що результати дослідження за допомогою спеціального технічного засобу відображають стан особи саме на момент проведення відповідного вимірювання. Тому встановлення тверезого стану ОСОБА_1 о 22год.56хв. саме по собі не свідчить про відсутність у нього стану алкогольного сп`яніння під час керування транспортним засобом та на момент первинного медичного огляду.

За таких обставин суд не бере до уваги зазначений лист як доказ, що спростовує обставини, встановлені за результатами первинного огляду, оскільки він стосується іншого моменту часу та відображає результати дослідження, проведеного поза межами процедури, передбаченої статтею 266 КУпАП.

Оцінюючи доводи захисника ОСОБА_1 – адвоката Чепіжака М.В. про можливе використання лікарем КП «Калинівська центральна районна лікарня» Калинівської міської ради ОСОБА_3 під час проведення огляду ОСОБА_1 мундштука, який до цього міг використовуватися іншою особою, суд вважає їх необґрунтованими, оскільки такі припущення не знайшли свого об`єктивного підтвердження під час судового розгляду та спростовуються безпосередньо дослідженими судом відеозаписами з нагрудних камер (відеореєстраторів) працівників органу Національної поліції.

Так, із переглянутих відеозаписів убачається, що перед кожним проведенням дослідження ОСОБА_1 за допомогою спеціального технічного засобу лікар ОСОБА_3 у його безпосередній присутності самостійно розпаковувала індивідуальну упаковку з мундштуком та встановлювала його у відповідний прилад. При цьому відеозаписом зафіксовано, що ОСОБА_1 перебував поруч із лікарем, мав можливість безпосередньо спостерігати за її діями та під час розпакування мундштука не відводив від них погляду, тобто об`єктивних перешкод для сприйняття зазначених дій не встановлено.

За таких обставин твердження адвоката Чепіжака М.В. про те, що ОСОБА_1 не бачив процесу розпакування мундштука, не узгоджуються зі змістом дослідженого відеозапису та спростовуються зафіксованою на ньому послідовністю дій лікаря. Відтак суд розцінює такі пояснення критично, оскільки вони не відповідають об`єктивним даним, безпосередньо встановленим під час дослідження відеодоказів.

При цьому сама лише гіпотетична можливість використання мундштука, який раніше міг бути застосований щодо іншої особи, за відсутності будь-яких конкретних об`єктивних даних на підтвердження такої обставини не може бути покладена в основу висновку про порушення лікарем порядку проведення огляду. Натомість зафіксовані на відеозаписі дії лікаря ОСОБА_3 свідчать про використання мундштука з індивідуальної упаковки безпосередньо перед кожним дослідженням ОСОБА_1 .

Отже, суд не вбачає підстав вважати, що під час проведення огляду було використано мундштук, який раніше застосовувався щодо іншої особи, а тому відхиляє відповідні доводи сторони захисту як такі, що ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені належними й об`єктивними доказами.

Оцінюючи доводи захисника ОСОБА_1 – адвоката Чепіжака М.В. про порушення лікарем КП «Калинівська центральна районна лікарня» Калинівської міської ради ОСОБА_3 порядку проведення огляду ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що повторне дослідження за допомогою спеціального технічного засобу було проведено до спливу 20 хвилин після першого дослідження, суд виходить із наступного.

Дійсно, із дослідженого судом відеозапису з нагрудних камер (відеореєстраторів) працівників органу Національної поліції вбачається, що перше дослідження ОСОБА_1 за допомогою спеціального технічного засобу було проведено о 21год.05хв., за результатами якого зафіксовано показник 0,25 проміле, тоді як повторне дослідження проведено о 21год.21хв., за результатами якого прилад зафіксував показник 0,21 проміле. Отже, часовий інтервал між двома дослідженнями становив 16 хвилин, а не 20 хвилин.

Водночас суд звертає увагу, що саме по собі проведення повторного дослідження раніше ніж через 20 хвилин не є безумовною підставою для визнання його результату недостовірним або для автоматичного відхилення всіх відомостей, отриманих під час огляду. Для належної оцінки цього доводу необхідно з`ясувати, чи мало таке відхилення від установленого часового інтервалу істотний характер, чи могло воно вплинути на результат дослідження та чи ставить воно під обґрунтований сумнів достовірність зафіксованих показників.

У цьому випадку результати обох досліджень були позитивними: під час першого зафіксовано 0,25 проміле, під час другого - 0,21 проміле. При цьому другий показник є нижчим за перший, однак також перевищує значення 0,20 проміле, на яке посилається сторона захисту. Отже, навіть за умови врахування фактичного часового інтервалу між дослідженнями, зафіксовані приладом результати не свідчать про отримання негативного результату повторного огляду.

Посилання адвоката Чепіжака М.В. на те, що в разі проведення повторного дослідження рівно через 20 хвилин показник міг би бути меншим за 0,20 проміле, ґрунтується на припущенні щодо можливого, але фактично не отриманого результату. Саме по собі зменшення показника з 0,25 до 0,21 проміле протягом 16 хвилин не дає підстав достовірно визначити, яким був би результат через наступні чотири хвилини, оскільки динаміка зміни концентрації алкоголю в організмі не може встановлюватися шляхом простого арифметичного продовження різниці між двома вимірюваннями. Відтак твердження про неминуче отримання показника нижче 0,20 проміле через 20 хвилин не підтверджене жодним об`єктивним доказом.

Суд також бере до уваги, що часовий інтервал між дослідженнями та розбіжність у зазначенні часу їх проведення в документах підлягають оцінці окремо. Так, на відеозаписі друге дослідження зафіксовано о 21год.21хв., тоді як в акті медичного огляду та висновку лікаря зазначено 21год.25хв. Така невідповідність свідчить про неточність у фіксації часу проведення повторного дослідження в медичній документації, однак сама по собі не доводить, що результат вимірювання був сфальсифікований, отриманий щодо іншої особи або що прилад зафіксував інше значення. Фактичний час проведення дослідження може бути встановлений судом шляхом безпосереднього дослідження відеозапису, а результат - шляхом зіставлення відеозапису з іншими матеріалами огляду.

За таких обставин суд вважає, що наведені захисником обставини самі по собі не спростовують факту отримання під час обох досліджень позитивних показників та не підтверджують припущення про те, що за умови дотримання 20-хвилинного інтервалу результат повторного вимірювання обов`язково був би нижчим за 0,20 проміле. Тому цей довід сторони захисту не може бути визнаний достатнім для відхилення зафіксованих результатів виключно з підстави різниці у часі проведення досліджень.

Оцінюючи доводи захисника ОСОБА_1 – адвоката Чепіжака М.В. про неможливість урахування результатів дослідження ОСОБА_1 за допомогою спеціального технічного засобу у зв`язку з тим, що лікарем КП «Калинівська центральна районна лікарня» Калинівської міської ради ОСОБА_3 в акті медичного огляду та висновку не зазначено номер приладу й дату його останньої повірки, суд виходить із наступного.

Відповідно до форми акта медичного огляду, затвердженої додатком 3 до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, у відповідній графі передбачено зазначення часу обстеження, назви спеціального технічного засобу, а також, за наявності, його номера та дати останньої повірки. Таким чином, безпосередньо форма акта не встановлює безумовного обов`язку зазначати в ньому номер приладу та дату його останньої повірки в кожному випадку проведення огляду, а передбачає внесення цих відомостей за наявності відповідної інформації.

За таких обставин сама по собі відсутність у складеному лікарем акті медичного огляду номера спеціального технічного засобу та дати його останньої повірки не є достатньою підставою для висновку про те, що такий прилад не відповідав установленим вимогам, не був належним чином повірений або що отримані за його допомогою результати є недостовірними. Для такого висновку необхідно встановити не лише факт незазначення відповідних реквізитів у медичній документації, а й наявність конкретних обставин, які свідчили б про відсутність у приладу необхідних документів, закінчення строку його повірки, технічну несправність або інші перешкоди для його правомірного використання.

При цьому суд ураховує, що питання про належність і достовірність результатів дослідження не може вирішуватися виключно на підставі повноти заповнення окремої графи акта медичного огляду. Такі обставини підлягають перевірці в сукупності з іншими матеріалами справи, зокрема відеозаписами проведення огляду, відомостями про застосований спеціальний технічний засіб та документами, які підтверджують його технічну й метрологічну придатність на момент проведення дослідження.

Суд також бере до уваги досліджений у судовому засіданні відеозапис із нагрудних камер (відеореєстраторів) працівників органу Національної поліції, на якому зафіксовано процес проведення лікарем Погонець І.О. досліджень ОСОБА_1 за допомогою спеціального технічного засобу, послідовність відповідних дій та отримані результати. Зазначений відеозапис дає можливість перевірити фактичні обставини проведення огляду та зіставити їх із відомостями, відображеними в акті медичного огляду і висновку лікаря.

ОСОБА_1 під час та після проведення обстеження за допомогою спеціального технічного приладу мав реальну можливість перевірити правомірність використання приладу шляхом звернення до лікаря з вимогою пред`явити йому відповідні документи (сертифікат відповідності, документи про повірку, паспорт та технічні характеристики спеціального технічного засобу) або висловити конкретні зауваження щодо технічного стану приладу, його справності чи метрологічної придатності.

Однак, під час проведення обстеження за допомогою спеціального технічного приладу ОСОБА_1 не висловлював жодних зауважень чи заперечень щодо застосування лікарем ОСОБА_3 цього спеціального технічного засобу, не ставив під сумнів його справність, правомірність використання, а також не вимагав пред`явлення документів, які підтверджують технічну та метрологічну придатність приладу.

Об`єктивних даних, які б указували на несправність приладу чи недійсність його повірки, матеріали справи не містять.

Саме лише припущення про можливу невідповідність спеціального технічного засобу встановленим вимогам не може бути достатнім для відхилення отриманих результатів.

Після отримання результатів медичного огляду ОСОБА_1 не скористався можливістю оскаржити висновок лікаря у встановленому порядку.

Суд констатує, що під час проведення огляду та безпосередньо після його завершення ОСОБА_1 не ставив під сумнів правомірність застосування спеціального технічного засобу.

Отже, суд вважає, що незазначення в акті медичного огляду та висновку номера спеціального технічного засобу й дати його останньої повірки саме по собі не зумовлює автоматичної недопустимості або недостовірності результатів проведеного дослідження.

Розглянувши клопотання захисника ОСОБА_1 – адвоката Чепіжака М.В. про виклик та допит як свідків поліцейського 2 взводу 1 роти батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України капрала поліції ОСОБА_4 та лікаря Комунального підприємства «Калинівська центральна районна лікарня» Калинівської міської ради ОСОБА_3 , а також про витребування з указаного закладу охорони здоров`я документів на спеціальний технічний засіб Drager, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статей 245, 251, 252 та 280 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, а суд зобов`язаний дослідити всі обставини, що мають значення для правильного її вирішення, та надати належну оцінку зібраним доказам у їх сукупності.

При цьому право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та її захисника заявляти клопотання про збирання й дослідження доказів не означає, що кожне заявлене клопотання підлягає безумовному задоволенню. Вирішуючи питання про необхідність проведення відповідних процесуальних дій, суд має з`ясувати, чи сприятимуть вони встановленню обставин, які мають значення для справи, чи містять заявлені клопотання конкретне обґрунтування такої необхідності та чи не були відповідні обставини вже належним чином з`ясовані під час судового розгляду.

Щодо клопотання про виклик та допит поліцейського 2 взводу 1 роти батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України капрала поліції ОСОБА_4 суд зазначає, що обставини події, яка мала місце 01 серпня 2026 року, та дії працівника поліції під час виявлення ознак алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 , його направлення на медичний огляд та оформлення відповідних матеріалів відображені в рапорті поліцейського Марущака О.В. від 01 серпня 2026 року, а також зафіксовані на відеозаписах із нагрудних камер (відеореєстраторів) працівників органу Національної поліції, які були безпосередньо досліджені судом.

Таким чином, відомості про послідовність дій поліцейського, обставини спілкування з ОСОБА_1 та перебіг події не залишилися поза увагою суду, а їх перевірка здійснена шляхом дослідження як письмових матеріалів, так і об`єктивної фіксації відповідних подій. Захисником не наведено конкретних обставин, які не знайшли відображення в зазначених доказах та для встановлення яких допит поліцейського ОСОБА_4 був би необхідним, а також не конкретизовано, які саме істотні суперечності між рапортом, відеозаписами та іншими матеріалами справи можуть бути усунуті шляхом його допиту.

За таких обставин суд не вбачає об`єктивної необхідності у виклику та допиті поліцейського ОСОБА_4 , оскільки обставини, на з`ясування яких спрямоване відповідне клопотання, уже перевірені судом на підставі наявних у справі доказів.

Щодо клопотання про виклик та допит лікаря Комунального підприємства «Калинівська центральна районна лікарня» Калинівської міської ради ОСОБА_3 суд ураховує, що обставини проведення медичного огляду ОСОБА_1 , послідовність дій лікаря, застосування спеціального технічного засобу та зафіксовані результати дослідження відображені в акті медичного огляду, висновку щодо результатів медичного огляду, а також на відеозаписах із нагрудних камер (відеореєстраторів) працівників органу Національної поліції, які були досліджені судом.

Зазначені докази дають можливість безпосередньо перевірити перебіг медичного огляду, дії лікаря під час його проведення, дотримання послідовності відповідних процедур та обставини отримання результатів дослідження. Водночас захисником не наведено конкретних запитань чи обставин, які неможливо з`ясувати шляхом дослідження наявних у справі матеріалів та які потребують обов`язкового отримання усних пояснень лікаря.

Саме по собі бажання сторони захисту отримати додаткові пояснення від особи, яка проводила медичний огляд, за відсутності конкретизації обставин, що залишилися нез`ясованими або є суперечливими, не свідчить про необхідність її виклику до суду. Суд зауважує, що висновки лікаря не приймаються ним як безумовно істинні лише з огляду на їх викладення в медичній документації, а підлягають перевірці та оцінці разом з іншими доказами, зокрема з урахуванням безпосередньо дослідженого відеозапису.

За таких обставин суд не вбачає достатніх підстав для виклику та допиту лікаря ОСОБА_3 , оскільки істотні для справи обставини проведення медичного огляду відображені в матеріалах справи та були предметом безпосереднього дослідження суду.

Вирішуючи клопотання захисника про витребування з КП «Калинівська центральна районна лікарня» Калинівської міської ради сертифіката відповідності спеціального технічного засобу Drager, свідоцтва про повірку робочого засобу вимірювальної техніки, паспорта, технічних характеристик та інструкції з використання приладу, суд виходить із того, що необхідність витребування доказів має бути обумовлена їх значенням для встановлення конкретних обставин справи та неможливістю належним чином перевірити такі обставини за наявними матеріалами.

Суд бере до уваги, що сторона захисту не була позбавлена можливості самостійно звернутися до відповідного закладу охорони здоров`я із запитом щодо надання документів на спеціальний технічний засіб, а в разі відмови в їх наданні - повідомити про це суд та надати відповідні підтвердження, обґрунтувавши необхідність сприяння суду в отриманні таких доказів. Водночас сам факт незазначення в акті медичного огляду номера приладу та дати його останньої повірки ще не свідчить про відсутність у нього відповідних документів або про його непридатність до використання.

Крім того, захисником не наведено конкретних даних, які б указували на несправність застосованого приладу, закінчення строку його повірки, невідповідність технічним вимогам чи використання приладу з порушенням установленого порядку. Не наведено й відомостей про те, що результати проведених досліджень були спотворені внаслідок технічної несправності або неналежного метрологічного стану спеціального технічного засобу.

За таких обставин суд вважає, що наведені у клопотанні загальні припущення щодо можливої невідповідності приладу встановленим вимогам без зазначення конкретних об`єктивних обставин, які б це підтверджували, самі по собі не створюють достатніх підстав для витребування всього переліку запитуваних документів.

При цьому суд наголошує, що обов`язок доведення обставин, які є підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, покладається на орган, уповноважений складати протокол про адміністративне правопорушення, а тому наведений висновок не означає покладення на ОСОБА_1 чи його захисника обов`язку доводити несправність спеціального технічного засобу. Водночас реалізація права на захист передбачає наведення конкретних доводів, які ставлять під обґрунтований сумнів достовірність наявних доказів та обумовлюють необхідність проведення додаткових процесуальних дій.

Оцінивши зміст заявлених клопотань, наведені в них мотиви та наявні у справі матеріали, суд доходить висновку, що захисником не доведено необхідності виклику та допиту поліцейського ОСОБА_4 і лікаря ОСОБА_3 , а також витребування зазначених документів, оскільки обставини, для з`ясування яких заявлено відповідні клопотання, у межах судового розгляду були предметом безпосереднього дослідження, а конкретних невстановлених обставин, які потребували б додаткового збирання доказів, захисником не наведено.

У зв`язку з цим суд вважає клопотання захисника необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Оцінивши доводи захисника ОСОБА_1 – адвоката Чепіжака М.В. щодо необхідності закриття провадження у справі стосовно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення такого клопотання.

Суд зазначає, що передбачені пунктом 1 частини першої статті 247 КУпАП підстави для закриття провадження мають місце лише за умови встановлення відсутності події або складу адміністративного правопорушення. Натомість у цій справі таких обставин судом не встановлено. Доводи сторони захисту не свідчать про відсутність у діях ОСОБА_1 обов`язкових ознак інкримінованого правопорушення та не створюють правових підстав для висновку про відсутність його складу.

Отже, клопотання захисника про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП є необґрунтованим і задоволенню не підлягає. Підстав для закриття провадження з наведених захисником мотивів суд не вбачає.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України», статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Згідно положень статті 33 КУпАП, стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Призначаючи адміністративне стягнення, суд враховує обставини справи, характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан.

Так, керування транспортним засобом в стані алкогольного чи іншого сп`яніння є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху. Тяжкість обумовлена ступенем суспільної небезпеки, яка завдається вказаним діянням.

Водій у стані сп`яніння є загрозою для життя та здоров`я інших учасників дорожнього руху: водіїв, пішоходів, велосипедистів, а також і для самого себе та власності третіх осіб, а тому таке правопорушення не може бути визнано малозначним.

Відповідно до положень статті 8 КУпАП, особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

Санкцією частини 1 статті 130 КУпАП передбачене покарання у виді штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Слід зауважити, що додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, є безальтернативним.

Враховуючи вимоги закону, конкретні обставини справи та особу правопорушника, суд приходить до висновку, що на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

У відповідності до вимог Закону України «Про судовий збір», з ОСОБА_1 слід стягнути в дохід держави судовий збір.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 130, 221, 283-284, 287, 294 КУпАП, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000грн.00коп. в дохід держави на рахунок (IBAN) UA418999980313080149000002001, отримувач: ГУК у Вінницькій обл./Він.обл/21081300, ЄДРПОУ 37979858, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 665грн.60коп. на номер рахунку (IBAN) UA908999980313111256000026001, отримувач: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, Казначейство України (ЕАП).

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у зазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП, та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подання апеляційної скарги.

Суддя

Оригінал: reyestr.court.gov.ua