Суд: Касаційний господарський суд Верховного Суду
Інстанція: Касаційна
Юрисдикція: Господарське
Категорія: щодо захисту економічної конкуренції, з них
Дата: 04 листопада 2026 р.
Справа: №916/5768/24
Суддя: Булгакова І.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 листопада 2026 року
м. Київ
cправа № 916/5768/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючої), Власова Ю.Л., Малашенкової Т.М.
за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.,
представників учасників справи:
позивачів - 1) прокуратури - Ковальчук О.І. (від Офісу Генерального прокурора, в порядку самопредставництва),
2) Херсонської міської ради Херсонської області - Табакар В.С. (в порядку самопредставництва),
3) Херсонської міської військової адміністрації Херсонського району Херсонської області - Дяченко Т.О. (в порядку самопредставництва),
відповідачів - 1) Управління культури Херсонської міської ради - не з`явився,
2) Херсонського обласного академічного музично-драматичного театру імені ім. М. Куліша - Корсун Р.А. (в порядку самопредставництва),
третьої особи, на стороні позивача - Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України - не з`явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу заступника керівника Херсонської обласної прокуратури
на рішення Господарського суду Одеської області від 26.03.2026 (суддя Гут С.Ф.) та
постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.06.2026 (головуючий - суддя Зварич О.В., судді Міліціанов Р.В., Панова І.Ю.)
у справі № 916/5768/24
за позовом керівника Херсонської обласної прокуратури в інтересах держави в особі: 1) Херсонської міської ради Херсонської області,
2) Херсонської міської військової адміністрації Херсонського району Херсонської області
до: 1) Управління культури Херсонської міської ради,
2) Херсонського обласного академічного музично-драматичного театру імені ім. М. Куліша (далі - Театр),
про визнання недійсним договору як такого, що суперечить інтересам держави та суспільства з умислу однієї сторони, застосування наслідків відповідної недійсності,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Південне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України,
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1 Керівник Херсонської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Херсонської міської ради Херсонської області та Херсонської міської військової адміністрації Херсонського району Херсонської області із позовом до Управління культури Херсонської міської ради та Херсонського обласного академічного музично-драматичного театру імені ім. М. Куліша, в якому просив:
- визнати недійсним договір про закупівлю послуг № 7-П від 12.03.2021, укладений між Управлінням культури Херсонської міської ради та Херсонським обласним академічним музично-драматичним театром;
- стягнути з Херсонського обласного академічного музично-драматичного театру ім. М. Куліша на користь Управління культури Херсонської міської 149800 грн, а з Управління культури Херсонської міської ради одержані ним за рішенням суду 149800 грн, стягнути в дохід держави.
1.2 В обґрунтування заявленого позову прокурор вказував, що договір про закупівлю послуг з організації і проведення регіонального фестивалю "Свято Масниці" від 12.03.2021 № 7-П укладений за підсумками закупівлі, результати якої спотворено антиконкурентними узгодженими діями всіх його учасників. Укладення договору з порушенням вимог Закону України "Про захист економічної конкуренції", що було встановлено рішенням Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, за переконанням прокурора, є підставою для визнання договору недійсним з передбачених статтями 203, 215, 228 Цивільного кодексу України підстав.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1 Господарським судом Одеської області рішенням від 26.03.2026, залишеним без змін Південно-західним апеляційним господарським судом постановою від 18.06.2026, у справі № 916/5768/21 у задоволенні позову відмовлено.
2.2 Суди дійшли висновку про відсутність передбачених частиною третьою статті 228 ЦК України правових підстав для визнання договору про закупівлю послуг від 12.03.2021 № 7-П недійсним у зв`язку з недоведеністю прокурором обставин вчинення відповідачами спірного правочину з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а також відсутністю підстав для визнання правочину недійсним лише у зв`язку з порушенням Херсонським обласним академічним музично-драматичним театром імені ім. М. Куліша законодавства про захист економічної конкуренції. Наведене за висновками судів має наслідком відмову у задоволенні заявленої прокурором позовної вимоги про визнання недійсним договору про закупівлю послуг від 12.03.2021 № 7-П, укладеного між Управлінням культури Херсонської міської ради та Херсонським обласним академічним музично-драматичним театром.
2.3 Водночас суди дійшли висновку про те, що відмова суду у задоволенні заявленої прокурором позовної вимоги про визнання недійсним договору про закупівлю послуг від 12.03.2021 № 7-П має наслідком відсутність правової необхідності надавати юридичну оцінку вимогам прокурора в частині стягнення з Херсонського обласного академічного музично-драматичного театру ім. М. Куліша на користь Управління культури Херсонської міської ради 149 800 грн та стягнення з Управління одержаних за рішенням суду коштів в дохід держави, які є похідними вимогами.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1 У касаційній скарзі заступник керівника Херсонської обласної прокуратури, з посиланням на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 26.03.2026 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.06.2026 у справі № 916/5768/24 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Узагальнені доводи касаційної скарги
4.1 Підставою для оскарження рішення і постанови судів попередніх інстанцій, скаржник визначив пункти 1, 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
4.2 Зокрема, скаржник зазначає, що судами неправильно застосовано норми матеріального права (статті 5 Закону України "Про публічні закупівлі", статей 15, 16, 203, 215, 228 ЦК України у сукупності зі статтею 9 Конституції України, Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99), та порушено норми процесуального права (статей 13, 15, 73, 76, 77, 78,79, 86, 236, 269 ГПК України), неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, у результаті чого зроблено неправильні висновки про наявність підстав для відмови у задоволенні позову.
4.3 Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження судових рішень передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України скаржник посилається на:
- неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 19.09.2019 у справі № 815/724/15, від 28.01.2021 у справі № 380/3398/20, від 05.10.2021 у справі № 380/2266/21, від 02.12.2021 у справі № 320/10736/20 та від 23.12.2021 у справі № 440/6596/18 такого змісту" "Інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора із захисту суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно";
- висновки Верховного Суду, зазначені у постанові від 26.10.2022 у справі № 904/5558/20 стосовно того, що дотримання законодавства про боротьбу з недобросовісною конкуренцією, зокрема, у сфері публічних закупівель та закупівель, які прирівнюються до державних, відповідає інтересам держави і суспільства;
- постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі №910/5201/19 та від 28.09.2022 у справі №483448/20 щодо застосування понять "інтерес держави";
- висновки Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі № 922/3322/20 в яких Суд виснував, що узгодження учасниками торгів своїх тендерних пропозицій усуває конкуренцію та змагальність між учасниками, а отже спотворює та спростовує результат, порушує тим самим право замовника на отримання найбільш ефективного для нього результату, який досягається у зв`язку з наявністю лише справжньої конкуренції. При цьому указане порушення прав замовника є достатньою підставою для визнання торгів недійсними (п. 5.88 постанови);
- висновки Верховного Суду, які були викладені у постанові від 17.10.2024 у справі № 914/1507/23, у випадку коли учасники торгів домовляються між собою щодо умов своїх тендерних пропозицій усувається непевність щодо інших учасників та їх поведінки, а отже, усувається конкуренція між ними;
- пункт 54 постанови від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17 Великої Палати Верховного Суду, в якій Суд досліджуючи питання застосування статей 203, 215 ЦК України, дійшов висновку, що, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними;
- постанову Верховного Суду від 25.10.2019 у справі №911/1107/18, щодо застосування частини третьої статті 228 ЦК України за відсутності ознак кримінального правопорушення;
- висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 20.03.2019 № 922/1391/18, стосовно того, що ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства. Аналогічні правові висновки щодо застосування вказаних норм матеріального права викладено і в постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі №910/1421/16, від 15.02.2018 у справі №911/1023/17, від 17.04.2018 у справі №910/1424/16, від 31.05.2018 у справі №911/639/17, від 09.07.2019 у справі №911/1113/18, від 10.06.2021 у справі №910/114/19, від 15.12.2021 у справі №910/6271/17, від 13.01.2022 у справі №908/3736/15;
- постанову Верховного Суду від 20.06.2018 у справі №910/127/17 де зазначено про те, що здійснення закупівель товарів для забезпечення потреб держави у сфері залізничного транспорту шляхом укладення договору (правочину) в обхід процедури, встановленої Законом, суперечить інтересам держави і суспільства (частина 1 статті 203 ЦК України), що є підставою його недійсності (частина 1 статті 215 ЦК України, частина 1 статті 207 ГК України, частина 3 статті 228 ЦК України);
- постанову Верховного Суду від 27.03.2019 у справі № 905/1250/18 де суд погодився з висновками суду першої та апеляційної інстанцій, що оспорюваний договір про закупівлю, укладений за результатами закупівлі робіт, яка проведена з порушенням вимог Закону України "Про публічні закупівлі", підлягає визнанню недійсним відповідно до частини першої статті 203 та частини першої статті 215 ЦК України як такий, що суперечить цьому Закону та інтересам держави і суспільства, оскільки не було дотримано принципу добросовісної конкуренції серед учасників, а переможця закупівлі було визначено не в результаті конкурентного відбору;
- постанову Верховного Суду від 27.05.2021 у справі №903/23/19 де суд вказав, що змагальність учасників процедури закупівлі передбачає самостійні та незалежні дії (поведінку) кожного з учасників та їх обов`язок готувати свої пропозиції конкурсних торгів окремо, без обміну інформацією; при цьому вже сама узгоджена поведінка учасників торгів не відповідає суті конкурсу, відповідно негативним наслідком є сам факт спотворення результатів торгів (через узгодження поведінки конкурсантами) (постанова Верховного Суду від 15.07.2021 у справі №922/2940/20, постанова Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №910/1490/19);
- пункти 32, 33 постанови Верховного Суду від 10.06.2021 у справі №910/114/19 де вказано, що визначене положеннями Закону України "Про публічні закупівлі" спеціальне законодавче регламентування процедури закупівлі товарів, робіт і послуг для потреб держави має на меті створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, розвиток добросовісної конкуренції і запобігання проявам корупції, що одночасно слугує захисту інтересів держави. Тому прямий інтерес держави полягає у неухильному дотриманні учасниками процедури закупівлі та замовником встановлених Законом вимог. До аналогічного висновку дійшов й Верховний Суд, зазначивши у пункті 46 постанови від 15.12.2021 у справі №922/2645/20, що договір купівлі-продажу спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами, укладений за результатами аукціону, проведеного за відсутності добросовісної конкуренції серед учасників, є недійсним відповідно до частини 1 статті 203, частини третьої статті 215 та частини третьої статті 228 ЦК України, як такий, що суперечить актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства щодо необхідності додержання встановленого законодавством порядку надання надр у користування та забезпечення добросовісної конкуренції при виборі переможця конкурсу на отримання спеціальних дозволів на користування нафтогазоносними надрами. Взаємовиключні висновки судів щодо нікчемності такого договору (суд першої інстанції визнав такі обставини недоведеними, а суд апеляційної інстанції навпаки доведеними), що мали наслідком відмову у позові, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм статті 228 ЦК України.
4.3 Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження судових рішень передбачену пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України скаржник посилається на необхідність відступу від висновку щодо застосування частини третьої статті 228 ЦК України, викладеного у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.12.2025 у справі № 922/3456/23 у подібних правовідносинах.
5. Позиція інших учасників справи
5.1 Управління культури Херсонської міської ради у відзиві на касаційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, зазначає, що доводи касаційної скарги є безпідставними та спрямовані на переоцінку встановлених судами обставин, при цьому зазначає, що оскаржувані судові рішення прийняті з урахуванням висновку щодо застосування частини третьої статті 228 ЦК України, викладеного в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.12.2025 у справі № 922/3456/23, не вбачає підстав для відступу від цих висновків та просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, а у разі встановлення обставин, передбачених статтею 296 ГПК України - касаційне провадження у відповідній частині закрити.
5.2 Херсонська міська рада Херсонської області у додаткових поясненнях зазначає, про прокурор не довів, що внаслідок укладення оспорюваного правочину держава понесла майнову шкоду, переплатила кошти або отримала товар/роботу неналежної якості, просить долучити письмові пояснення до справи.
5.3 Херсонською міською військовою адміністрацією Херсонського району Херсонської області подані додаткові пояснення в яких позивач не підтримує касаційну скаргу прокурора та просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
5.4 Також від Херсонського обласного академічного музично-драматичного театру імені ім. М. Куліша 03.11.2026 через систему "Електронний суд" надійшов відзив на касаційну скаргу в якому останній просить Суд поновити строк на подання відзиву.
5.5 Разом з тим у частині 4 статті 294 ГПК України визначено, що в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначається строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу. Таким чином, строк на подання відзиву на касаційну скаргу встановлюється не законом, а судом, а тому може бути продовженим, а не поновленим. Відповідно до частини 2 статті 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Оскільки зазначене клопотання (про поновлення строку на подання відзиву) подане поза межами встановленого строку разом з відзивом, колегія суддів не вбачає підстав для його задоволення. За таких обставин відзив на касаційну скаргу долучається до матеріалів справи, однак не враховується судом при розгляді останньої як такий, що поданий після закінчення встановленого судом процесуального строку (див. постанову Верховного Суду від 18 листопада 2025 року у справі № 922/4740/24).
5.6 Втім, колегія суддів долучає цей відзив до матеріалів справи як письмові пояснення з огляду на статтю 42 ГПК України, у межах статті 300 ГПК України.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1 Відповідно до представленого положення про Управління культури Херсонської міської ради, затвердженого рішенням Міськради від 22.12.2017 № 1119, Управління є виконавчим органом міської ради, утворюється міською радою, якій підзвітне і підконтрольне, підпорядковане її виконавчому комітету та міському голові (пункт 1.1).
6.2 Управлінням культури Херсонської міської ради у лютому 2021 року розміщено в електронній системі закупівель оголошення UA-2021-02-08-002374-C щодо закупівлі послуг з організації і проведення регіонального фестивалю "Свято Масниці".
6.3 Відповідно до протоколу розкриття тендерних пропозицій від 01.03.2021 участь у процедурі закупівлі прийняло два суб`єкти господарювання: Херсонський обласний академічний музично-драматичний театр імені ім. М. Куліша (далі - Театр) із ціновою пропозицією 149 800,00 грн; ТОВ "Фестивальний центр" із ціновою пропозицією 150 000,00 грн.
6.4 Тендерним комітетом Управління культури Херсонської міської ради прийнято рішення визнати тендерну пропозицію, подану Театром такою, що відповідає критеріям закону та оголошеній процедурі. Визначено переможцем торгів Театр та оголошено про намір укладення відповідного договору із переможцем торгів.
6.5 Між Управлінням культури Херсонської міської ради (Замовник) та Театром (Виконавець) 12.03.2021 укладено Договір на закупівлю послуг № 7-П (Договір), умовами пункту 1.1 якого погоджено, що Виконавець за цим Договором зобов`язується в 2021 році, надати Замовнику послуги: ДК 021:2015:79950000-8 - Послуги з організації виставок, ярмарок і конгресів (Послуги з організації і проведення регіонального фестивалю "Свято Масниці") - 1 послуга (захід), далі - Послуги, а Замовник - прийняти та оплатити такі послуги на умовах даного Договору. Джерело фінансування закупівлі - кошти місцевого бюджету.
6.6 Обсяг закупівлі послуг визначається Технічними вимогами (Додаток №1), який є невід`ємною частиною Договору (пункт 1.2).
6.7 Ціна Договору становить 149 800 (сто сорок дев`ять тисяч вісімсот гривень 00 копійок) грн., в т.ч. ПДВ 249 66,67 грн (пункт 3.1).
6.8 Ціна Договору включає в себе усі необхідні податки, збори та обов`язкові платежі, що мають бути сплачені згідно з чинним законодавством України, транспортні витрати, вартість навантажувально-розвантажувальних робіт, монтажу/демонтажу, а також всі інші витрати, пов`язані з наданням послуг, що є предметом закупівлі. Транспортне забезпечення для перевезення обладнання, інструменту, матеріалів, учасників тощо до місця надання послуг здійснюється силами і за рахунок Виконавця (пункт 3.2).
6.9 Розрахунки за надані Послуги належної якості здійснюються Замовником у безготівковій формі в національній валюті України шляхом перерахування коштів на рахунок Виконавця (пункт 4.1).
6.10 Розрахунок за надані послуги здійснюється відповідно до п. 1 ст.49 Бюджетного кодексу України, з відтермінуванням платежу до 20 (двадцяти) банківських днів після отримання послуг Замовником, за Актом приймання-передачі наданих послуг. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунки за надані послуги здійснюються протягом 20 (двадцяти) банківських днів з дати отримання Замовником бюджетного призначення на фінансування за надані послуги на свій реєстраційний рахунок (пункт 4.3.1).
6.11 Час проведення заходу: з 14.00 до 18.00 год (пункт 5.1).
6.12 Строк надання Послуг: з 13.03.2021 до 14.03 2021 (13-14 березня 2021 року) (пункт 5.2).
6.13 Строк надання Послуг може бути змінений (призупинений) Замовником, про що оформлюється додатковою угодою до цього Договору, або призупинений, що оформлюється відповідними актами (пункт 5.3).
6.14 Місце надання Послуг: 73000, Україна, Херсонська область, м. Херсон, вул. Суворова (від бюсту В. Суворова до вулиці Ришельєвська та сквер Потьомкіна) (пункт 5.4).
6.15 Після надання послуг Виконавець зобов`язаний надати Замовнику підписаний зі свого боку Акт приймання-передачі наданих послуг (пункт 5.5).
6.16 Уповноважений представник Замовника зобов`язаний в 5- денний термін підписати Акт приймання-передачі наданих послуг або надати мотивовану відмову, вказавши причини такої відмови. У випадку надходження мотивованої відмови від підписання Акту приймання-передачі наданих послуг, Сторонами складається акт з переліком претензій Замовника (пункт 5.6).
6.17 Датою прийняття Послуг за Договором є дата підписання Замовником Акта приймання-передачі наданих послуг (пункт 5.7).
6.18 У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим Договором (пункт 7.1).
6.19 Цей Договір набуває чинності з моменту підписання його обома Сторонами і діє до 31.12.2021, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за Договором (пункт 11.1).
6.20 Закінчення строку дії Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке сталося під час дії Договору (пункт 11.2).
6.21 Представлена копія Договору містить залишені представниками підписи та скріплена печатками контрагентів.
6.22 Відповідно до платіжного доручення від 26.04.2021 № 428 Управлінням культури Херсонської міської ради переказано Театру 149 800,00 грн із призначенням платежу "послуги з організації і проведення регіонального фестивалю "Свято Масниці", зг. дог. №7-П від 12.03.21р., зг.акту №б/н від12.04.21р,ПДВ-24966,67".
6.23 Звіт про виконання Договору завантажено Управлінням культури Херсонської міської ради в електронну систем закупівель.
6.24 Адміністративною колегію Південного міжобласного територіального відділення АМК України 09.07.2024 прийнято рішення № 65/53-р/к у справі № 80-02/2023, відповідно до пункту 4 резолютивною частини якого визнано, що Театр та ТОВ "ФЕСТИВАЛЬНИЙ ЦЕНТР" вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю: Послуги з організації і проведення регіонального фестивалю "Свято Масниці", які проведені Управлінням, відповідно до ідентифікатора закупівлі: UA-2021-02-08-002374-C.
6.25 Цим рішенням на Херсонський обласний академічний музично-драматичний театр імені ім. М. Куліша було накладено штраф на суму 18 211,00 грн.
6.26 Відповідно до платіжної інструкції від 03.09.2024 № 651 Театром переказано кошти ГУК у Херсон обл/Херсон МТГ/21081100 із призначенням платежу "сплата штрафу за справою №80-02/2023,рішення адміністративної колепі№65/53-р/к від 09.07.24 Антимоноп.ком.України".
6.27 Херсонська окружна прокуратура 16.08.2024 направила на адресу Херсонської міської військової адміністрації Херсонського району Херсонської області лист №55-6504ВИХ-24, в якому посилається на рішенням АМК України від 09.07.2024 № 65/53-р/к у справі № 80-02/2023, в якому визнано, що Театр та ТОВ "ФЕСТИВАЛЬНИЙ ЦЕНТР" вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю: Послуги з організації і проведення регіонального фестивалю "Свято Масниці", які проведені УПРАВЛІННЯМ КУЛЬТУРИ ХЕРСОНСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ, відповідно до ідентифікатора закупівлі: UA-2021-02-08-002374-C. В даному листі прокуратура просила надати документи за переліком та повідомити чи планується Управлінням культури Херсонської міської ради, Херсонською міською радою вжиття заходів до поновлення державних інтересів, зазначивши які саме та відповідні строки.
6.28 Херсонська міська військова адміністрація Херсонського району Херсонської області 26.08.2024 у відповідь на лист Херсонської окружної прокуратури №55-6504ВИХ-24 від 16.08.2024 направила лист №01-01-16/4673, яким повідомлено що до виконавчих органів міської ради не надходило рішення АМК України від 09.07.2024 № 65/53-р/к, тому питання щодо вжиття заходів на поновлення державних інтересів у межах повноважень, визначених чинним законодавством, розглядатиметься відповідними виконавчими органами Херсонської міської ради після його отримання.
6.29 Також, 09.10.2024 Херсонська окружна прокуратура направила на адресу Херсонської міської військової адміністрації Херсонського району Херсонської області лист №55-827ВИХ-24, в якому посилаючись на викладене у рішенні АМК України від 09.07.2024 № 65/53-р/к у справі № 80-02/2023, надсилає його копію для ознайомлення та просить повідомити чи планується Управлінням культури Херсонської міської ради, Херсонською міською радою вжиття заходів до поновлення державних інтересів, зазначивши які сам та відповідні строки.
6.30 При цьому, 17.10.2024 Херсонська міська військова адміністрація Херсонського району Херсонської області у відповідь на лист Херсонської окружної прокуратури №55-827ВИХ-24 від 09.10.2024 направила лист №01-01-16/5715, яким повідомила, що відповідні заходи по поновленню державних інтересів не вчинялись. В даному листі також вказано, що з метою економії бюджетних коштів, враховуючи права, надані органам прокуратури пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України та статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", Адміністрація просить Прокуратуру звернутися до суду з позовом в інтересах Міськради з метою відновлення та захисту інтересів держави згідно з рішенням АМК України від 09.07.2024 № 65/53-р/к у справі № 80-02/2023.
6.31 Херсонська окружна прокуратура 18.11.2024 направила на адресу Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України лист №55-9633ВИХ-24в якому посилаючись на викладене у рішенні АМК України від 09.07.2024 № 65/53-р/к у справі № 80-02/2023, з метою подальшого вирішення Прокуратурою питання щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в суді, просило надати інформацію щодо того, чи оскаржувалося Театром та ТОВ "Фестивальний центр" рішення АМК України №65/53-р/к від 09.07.2024 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу".
6.32 Південним міжобласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України 27.11.2024 у відповідь на лист Херсонської окружної прокуратури №55-9633ВИХ-24в від 18.11.2024 направлено лист №65-02/4452е, яким повідомлено, що Театром та ТОВ "Фестивальний центр" на виконання рішення АМК України №65/53-р/к від 09.07.2024 сплачено накладений штраф у добровільному порядку.
6.33 Вищевказані докази були досліджені колегією суддів в електронній формі в Автоматизованій системі діловодства суду, у зв`язку з тим, що дана справа розглядалася у змішаній формі та відповідні докази не роздруковувалися та були долучені до матеріалів справи виключно в електронній формі.
7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
7.1 Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.2 Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
8.1 Причиною подання касаційної скарги стала незгода заступника керівника Херсонської обласної прокуратури з рішенням судів попередніх інстанції про відмову у задоволенні позову.
8.2 Відповідно до частини третьої статті 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
8.3 Аналогічна за змістом була частина перша статті 208 Господарського кодексу України чинна на час проведення закупівлі UA-2021-02-08-002374-C щодо закупівлі послуг з організації і проведення регіонального фестивалю "Свято Масниці", відповідно до якої якщо господарське зобов`язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов`язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов`язанням, а у разі виконання зобов`язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
8.4 Верховний Суд у постанові від 20.03.2019 у справі № 922/1391/18 вказав, що здійснивши правовий аналіз частини третьої статті 228 ЦК України можна дійти висновку, що ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.
8.5 За встановленими судами обставинами, прокурором не надано суду доказів, що укладений відповідачами Договір спрямований на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін.
8.6 Також, як встановлено судами, прокурором не доведено, що внаслідок укладення Договору держава понесла майнову шкоду, а Театр безпідставно збагатився.
8.7 За встановленими судами обставинами, надавши докази порушення відповідачами законодавства про захист економічної конкуренції прокурором не доведено що метою такого порушення з боку відповідачів було саме завдання шкоди інтересам держави та суспільства.
8.8 У постанові Верховного суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.12.2024 у справі № 922/3456/23 зазначено, що враховуючи конфіскаційний характер санкції, передбаченої частиною третьою статті 228 ЦК України, який суд не може змінити, як і зменшити розмір, ця стаття може застосовуватися у виключних випадках порушення інтересів держави та суспільства, які, зокрема, можуть мати місце при вчинені особою кримінального злочину (тобто, за наявності обвинувального вироку суду, що набрав законної сили), або дій, якими державі та суспільству завдані значні збитки, а винна особа відповідно незаконно, безпідставно збагатилася (на суму, співставну із вартістю того, що стягується на користь держави, для дотримання принципу пропорційності втручання). Ця норма не може бути застосована у випадку порушення суб`єктом господарювання будь-яких норм чинного законодавства, яке регулює господарську діяльність, зокрема законодавства про захист конкуренції.
8.9 Об`єднана палата звернула увагу на невідповідність норми частини третьої статті 228 ЦК України загальним засадам цивільного законодавства, її каральний характер, притаманний нормам саме публічного, а не приватного права, а також на суттєві логічні невідповідності приписів частин першої, другої статті 228 ЦК України, які встановлюють що нікчемним є правочин який суперечить публічному порядку, але як наслідок передбачають більш м`які наслідки - двосторонню реституцію та частини третьої цієї статті, яка щодо оспорюваного правочину (який порівняно з нікчемним є не очевидно недійсним і відтак має меншу суспільну небезпеку) встановлює у якості наслідків набагато жорсткішу санкцію - стягнення з винної сторони (сторін) майна на користь держави.
8.10 Відповідно до частини шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
8.11 У наведеній постанові від 19.12.2024 у справі № 922/3456/23 об`єднана палата уточнила висновки, що містяться у постановах від 13.11.2024 у справі № 911/934/23, від 17.10.2024 у справі № 914/1507/23, а також інших постановах колегій суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 228 ЦК України, таким чином: "При визначенні підстав для застосування ч.3 ст.228 ЦК, яка містить санкцію конфіскаційного характеру, не властиву нормам цивільного законодавства, і яка несе в собі високі ризики втручання держави в право власності приватних осіб, суд має враховувати критерії, визначені ЄСПЛ, щодо пропорційності покарання (конфіскації без вироку суду) та можливості обрання менш обтяжливого заходу для винної сторони правочину (двосторонньої реституції, стягнення збитків, штрафу тощо). Ця стаття може застосовуватися у виключних випадках порушення інтересів держави та суспільства, які, зокрема, можуть мати місце при вчинені особою кримінального злочину (тобто, за наявності обвинувального вироку суду, що набрав законної сили), або дій, якими державі та суспільству завдані значні збитки, а винна особа відповідно незаконно, безпідставно збагатилася (на суму, співставну із вартістю того, що стягується на користь держави, для дотримання принципу пропорційності втручання). Ця норма не може бути застосована у випадку порушення суб`єктом господарювання будь-яких норм чинного законодавства, яке регулює господарську діяльність, зокрема законодавства про захист конкуренції".
8.12 Відтак, обґрунтованими є висновки суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, про відсутність підстав для задоволення позову прокурора.
8.13 Водночас, надаючи оцінку аргументам касаційної скарги щодо підстав касаційного оскарження судових рішень, необхідно зазначити таке.
8.14 Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
8.15 При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.
8.16 Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
8.17 При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
8.18 Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин (див. пункти 24, 25, 26, 31, 32, 39).
8.19 Так, зокрема, скаржник зазначає про те, що судами першої та апеляційної інстанцій не враховано правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 19.09.2019 у справі № 815/724/15, від 28.01.2021 у справі № 380/3398/20, від 05.10.2021 у справі № 380/2266/21, від 02.12.2021 у справі № 320/10736/20 та від 23.12.2021 у справі № 440/6596/18, від 26.10.2022 у справі № 904/5558/20, постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, від 28.09.2022 у справі № 483/448/20 щодо з`ясування поняття "інтереси держави".
8.20 У справі № 806/1000/17 розглядався позов заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Житомирської обласної ради до Державної служби геології та надр України про визнання протиправним та скасування спеціального дозволу на користування надрами.
8.21 У справі № 815/724/15 розглядався позов заступника прокурора Одеської області до Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради про визнання дій протиправними та скасування містобудівних умов і обмежень забудови.
8.22 У справі № 380/3398/20 розглядався позов першого заступника керівника Львівської місцевої прокуратури № 3 до Давидівської сільської ради об`єднаної територіальної громади Пустомитівського району Львівської області про визнання протиправною бездіяльність Давидівської сільської ради об`єднаної територіальної громади Пустомитіського району Львівської області щодо неутворення у складі виконавчих органів ради служби у справах дітей та зобов`язання Давидівської сільської ради об`єднаної територіальної громади Пустомитіського району Львівської області виконати у повному обсязі визначені законодавством повноваження, спрямовані на утворення у складі виконавчих органів ради служби у справах дітей.
8.23 У справі № 380/2266/21 розглядався позов керівника Львівської місцевої прокуратури № 2 Львівської області Бабій А.М. до Виконавчого комітету Львівської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення виконкому Львівської МР від 13 листопада 2020 року № 1051 "Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва на нове будівництво Товариством з обмеженою відповідальністю "Стрім-Львів" багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом на вул. Очеретяній, 25, 25-А, 27, 29 зі знесенням існуючих будівель у м. Львові" та визнання незаконним та скасування рішення виконкому Львівської МР від 11 грудня 2020 року № 1160 "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 13 листопада 2020 року № 1051".
8.24 Справа № 320/10736/20 розглядалася за позовом керівника Білоцерківської місцевої прокуратури в інтересах держави до Тарасівського навчально-виховного комплексу "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів заклад дошкільної освіти" Узинської міської ради Київської області та Гуманітарного відділу виконавчого комітету Узинської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.
8.25 Справа № 440/6596/18 розглядалася за позовом керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3 Дніпропетровської області до Дніпровської міської ради, Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради про визнання протиправною бездіяльність Дніпровської МР та Департаменту гуманітарної політики ДМР щодо невжиття заходів, направлених на оформлення правовстановлюючих документів на будівлі, споруди КЗО "СШ № 13" за адресою: м. Дніпро, вул. Михайла Драгоманова, 50 та правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій розташований КЗО "СШ № 13" за адресою: м. Дніпро, вул. Михайла Драгоманова, 50 і зобов`язання відповідачів вжити заходів в межах компетенції, спрямованих на оформлення правовстановлюючих документів на спірну будівлю та земельну ділянку.
8.26 Справа № 904/5558/20 розглядалася за позовом першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-виробнича фірма "Елітпроект" про визнання недійсним рішення замовника - Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради у закупівлі №UA-2020-08-13-008188-а про намір укласти з ТОВ "БВФ "Елітпроект" договір про закупівлю, оформлене протоколом засідання тендерного комітету Департаменту №13/08.1 від 13.08.2020 та визнання недійсним договору про надання послуг №25/08-2 від 25.08.2020, укладений між Департаментом та ТОВ "БВФ "Елітпроект". Вимоги прокуратури мотивовані тим, що Департамент протиправно, в порушення частини десятої статті 1, статті 40, частини третьої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", застосував переговорну процедуру закупівлі послуг з поточного ремонту автошляхів, за наслідком чого безпідставно прийняв спірне рішення та уклав спірний договір, що призвело до порушення інтересів територіальної громади міста Дніпро.
8.27 Справа № 910/5201/19 розглядалася за позовом заступника прокурора міста Києва до Київської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Київради від 05.07.2018 № 1136/5200 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Енерджі-ВМ" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування СТО з об`єктами дорожнього сервісу.
8.28 У справі № 483/448/20 розглядався позов заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави до Очаківської міської ради Миколаївської області та фізичної особи про визнання незаконним і скасування рішення, визнання недійсним протоколу земельних торгів, визнання недійсним договору оренди та повернення земельної ділянки.
8.29 У справі № 903/23/19 розглядалася справа за позовом ТОВ "Вест Електра" до Волинського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсними та скасування пунктів резолютивної частини рішення Волинського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.10.2018 № 16 у справі № 4-18.
8.30 Отже, проаналізувавши судові рішення у вказаних справах на неврахування яких вказує скаржник у касаційній скарзі, Суд зазначає, що правові висновки у вказаних справах, викладено у справах з іншими підставами позовів, суб`єктним складом та за інших обставин справ встановлених судами, що відповідно вплинуло на правозастосування.
8.31 Верховний Суд виходить з того, що неврахуванням висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.
8.32 Суд звертає увагу на те, що посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судом апеляційної інстанції у цій справі норм права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
8.33 З огляду на викладене, відсутні підстави стверджувати про неврахування судами попередніх інстанцій наведених скаржником правових висновків Верховного Суду.
8.34 Натомість, встановлені судами у цій справі обставини, свідчать про неподібність правовідносин які склались у цій справі до правовідносин у зазначених справах.
8.35 Висновки у зазначених скаржником справах та у справі, яка переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності. Отже, скаржником не доведено, що рішення судів попередніх інстанцій суперечать висновкам Верховного Суду, які були б викладені саме у подібних правовідносинах із урахуванням усіх особливостей спору, який розглядали суди.
8.36 Надаючи оцінку доводам скаржника про неврахування судами правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 24.04.2024 у справі № 922/3322/20, від 17.10.2024 у справі № 914/1507/23, від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17, від 25.10.2019 у справі № 911/1107/18, від 20.03.2019 у справі № 922/1391/18, від 13.02.2018 у справі № 910/1421/16, від 15.02.2018 у справі № 911/1023/17, від 17.04.2018 у справі № 910/1424/16, від 31.05.2018 у справі № 911/639/17, від 09.07.2019 у справі № 911/1113/18, від 10.06.2021 у справі № 910/114/19, від 15.12.2021 у справі №910/6271/17, від 13.01.2022 у справі № 908/3736/15, від 20.06.2018 у справі №910/127/17, від 27.03.2019 у справі № 905/1250/18, від 15.12.2021 у справі № 922/2645/20, від 15.07.2021 у справі №922/2940/20, від 28.05.2020 у справі №910/1490/19, від 10.06.2021 у справі № 910/114/19, колегія суддів їх відхиляє, адже правова позиція у таких зазнала змін та конкретизації із прийняттям постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2025 у справі № 922/3456/23, а в силу правової позиції, яка викладена, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/10947/17, слід враховувати останню позицію суду касаційної інстанції.
8.37 Як вже було зазначено, у постанові від 19.12.2025 у справі № 922/3456/23 об`єднана палата уточнила висновки, що містяться у постановах від 13.11.2024 у справі № 911/934/23, від 17.10.2024 у справі № 914/1507/23, а також інших постановах колегій суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 228 ЦК України.
8.38 Враховуючи викладене, у судів попередніх інстанцій під час розгляду справи № 916/5768/24 були відсутні правові підстави враховувати правові висновки щодо застосування положень частини третьої статті 228 ЦК України, викладені у постановах Верховного Суду від 24.04.2024 у справі № 922/3322/20, від 17.10.2024 у справі № 914/1507/23, від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17, від 25.10.2019 у справі № 911/1107/18, від 20.03.2019 у справі № 922/1391/18, від 13.02.2018 у справі № 910/1421/16, від 15.02.2018 у справі № 911/1023/17, від 17.04.2018 у справі № 910/1424/16, від 31.05.2018 у справі № 911/639/17, від 09.07.2019 у справі № 911/1113/18, від 10.06.2021 у справі № 910/114/19, від 15.12.2021 у справі №910/6271/17, від 13.01.2022 у справі № 908/3736/15, від 20.06.2018 у справі №910/127/17, від 27.03.2019 у справі № 905/1250/18, від 15.12.2021 у справі № 922/2645/20, від 15.07.2021 у справі №922/2940/20, від 28.05.2020 у справі №910/1490/19, від 10.06.2021 у справі № 910/114/19 в частині, що не узгоджується із висновками щодо застосування наведених положень ЦК України, викладених об`єднаною палатою у справі № 922/3456/23.
8.39 Таким чином, Верховний Суд констатує, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не підтвердилася під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.
8.40 Щодо іншої заявленої підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначає таке.
8.41 Скаржник зазначає про необхідність відступлення від висновків, що містяться в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.12.2025 у справі № 922/3456/23, які враховані судами попередніх інстанцій, щодо застосування частини третьої статті 228 ЦК України.
8.42 Відповідно до пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
8.43 За змістом вказаної норми, касаційна скарга має містити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.11.2020 у справі № 904/3807/19.
8.44 Верховний Суд вважає за необхідне звернутися до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16 та у постановах Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 910/8091/20, від 24.06.2021 у справі № 914/2614/13, де зазначено наступне: "з метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання".
8.45 Основним завданням Верховного Суду є забезпечення сталості та єдності судової практики. Відтак, для відступу від правової позиції, раніше сформованої Верховним Судом, необхідно встановити, що існує об`єктивна необхідність такого відступу саме у конкретній справі.
8.46 Верховний Суд звертає увагу, що обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є, зокрема:
1) зміна законодавства (існують випадки, за яких зміна законодавства не дозволяє суду однозначно дійти висновку, що зміна судової практики можлива без відступу від раніше сформованої правової позиції);
2) ухвалення рішення Конституційним Судом України;
3) нечіткість закону (невідповідності критерію "якість закону"), що призвело до різного тлумаченням судами (палатами, колегіями) норм права;
4) винесення рішення ЄСПЛ, висновки якого мають бути враховані національними судами;
5) зміни у праворозумінні, зумовлені: розширенням сфери застосування певного принципу права; зміною доктринальних підходів до вирішення складних питань у певних сферах суспільно-управлінських відносин; наявністю загрози національній безпеці; змінами у фінансових можливостях держави.
8.47 Отже, причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту. Водночас, з метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду повинні бути ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.
8.48 Необхідність відступу від висновків Верховного Суду, яку обґрунтовує прокурор у касаційній скарзі, зазначивши власні міркування стосовно вирішення цієї справи по суті, не пов`язана з відсутністю, суперечливістю, неповнотою, невизначеністю (неясністю, нечіткістю) та неефективністю правового регулювання охоронюваних прав, свобод й інтересів, а фактично зводиться до незгоди з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2025 у справі № 922/3456/23.
8.49 Водночас колегія суддів не вважає, а скаржником не доведено, що відповідні висновки, викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.12.2025 у справі № 922/3456/23, є помилковими, неефективними чи застосований у рішеннях підхід очевидно застарів внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.
8.50 Відтак зазначена заявником в касаційній скарзі підстава щодо необхідності для відступу від правових позицій Верховного Суду в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.12.2025 у справі № 922/3456/23 не отримала підтвердження під час касаційного провадження.
8.51 Суд акцентує, що, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.
8.52 В силу вимог частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
8.53 Щодо клопотання про передачу справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду.
8.54 Херсонською обласною прокуратурою подано клопотання про передачу цієї справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду з метою відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2025 у справі №922/3456/23.
8.55 У вирішенні доводів клопотання Суд враховує, що відповідно до приписів частини другої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.
8.56 Верховний Суд у вирішенні клопотання прокуратури наголошує на тому, що питання щодо застосування частини третьої статті 228 ЦК України у спірних правовідносинах вже вирішено об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у постанові від 19.12.2025 у справі № 922/3456/23. Жодних свідчень того, що вказане судове рішення призвело до вад попереднього рішення клопотання не містить. Доводи прокуратури фактично зводяться до незгоди зі здійсненим об`єднаною палатою відступом (шляхом уточнення) від попередніх висновків Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 228 ЦК України, а не з наявністю обґрунтованих мотивів для відступлення від висновку об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у зазначеній постанові від 19.12.2025 у справі № 922/3456/23.
8.57 Клопотання прокуратури про передачу справи на розгляд об`єднаної палати мотивовано лише посиланням на те, що існує необхідність уточнення питання, зокрема: у контексті того, що норми статті 228 ЦК України регламентують лише особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів та не визначають інших особливих умов їх застосування, окрім як порушення публічного порядку або вчинення його з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, а також чи є правочини, визначені частинами першою, другою статті 228 ЦК України, відмінними від тих, що визначені у частині третій статті 228 ЦК України.
8.58 За наведеного, Суд не вбачає підстав для відступу від вказаної правової позиції об`єднаної палати у справі № 922/3456/23 із зазначених прокуратурою підстав, а тому клопотання про передачу цієї справи на розгляд об`єднаної палати задоволенню не підлягає.
8.59 Щодо клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду слід зазначити таке.
8.60 Херсонська обласна прокуратура з посиланням на те, що справа містить виключну правову проблему щодо застосування частини третьої статті 228 ЦК України просить Суд передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
8.61 Також із посиланням на думки науковців прокуратура зазначає, що у застосуванні приписів частини третьої статті 228 ЦК України наявні різні наукові підходи до вирішення конкретних правових питань у схожих правовідносинах.
8.62 За наведеного прокуратура стверджує про відсутність нормативно закріплених критеріїв визначення правочину таким, що не відповідає інтересам держави і суспільства, і вважає, що це об`єктивно зумовлює різне тлумачення та застосування частини третьої статті 228 ЦК України судами та, відповідно, свідчить про існування виключної правової проблеми.
8.63 Тобто, по-перше, правова проблема має існувати не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості справ, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності; мають існувати обставини, з яких вбачається, що відсутня стала судова практика у відповідних питаннях, поставлені правові питання не визначені на нормативному рівні, відсутні процесуальні механізми вирішення такого питання тощо; по-друге, вирішення виключної правової проблеми вплине на забезпечення сталого розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.
8.64 При цьому справа буде мати принципове значення, якщо йдеться про правове питання, яке потребує пояснення і зустрічається у невизначеній кількості справ у разі, якщо надана на нього відповідь піддається сумніву або якщо існують різні відмінні позиції і це питання ще не вирішувалося вищою судовою інстанцією, а також необхідне тлумачення щодо застосування нових законів. Разом з тим не є виключною правовою проблемою правове питання, відповідь на яке є настільки ясною і чіткою, що вона може бути знайдена без будь-яких проблем.
8.65 Верховний Суд зазначає, що застосування таких критеріїв є сталим і послідовним, викладеним Верховним Судом і Великою Палатою Верховного Суду, у низці судових рішень, адже виключна правова проблема, необхідність для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики є оціночними поняттями.
8.66 Разом з тим колегія суддів вважає, що наведені прокуратурою обставини не свідчать про існування виключної правової проблеми у спірних правовідносинах. Позиція прокуратури не містить викладення правової проблеми, яка має місце саме у правозастосуванні, зокрема, обґрунтування, в чому вбачається складність застосування відповідних положень законодавства у зазначеній правовій ситуації, невизначеність правових питань на нормативному рівні, неможливість подолання проблеми існуючими процесуальними механізмами.
8.67 Колегія суддів наголошує, що правова позиція щодо застосування частини третьої статті 228 ЦК України у відповідних правовідносинах вже сформована об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.12.2025 у справі № 922/3456/23. Крім того, зауважує, що у значній кількість справ відбувалося зупинення проваджень до ухвалення зазначеної постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду. Таке зупинення було обумовлене необхідністю очікування правової позиції об`єднаної палати й мало на меті забезпечення послідовності та передбачуваності судової практики. Натомість відсутність остаточних рішень у цих справах станом на тепер не є доказом існування правової невизначеності чи різного підходу судів до вирішення аналогічних правових питань. Більше того, передача цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду за відсутності об`єктивних підстав призвела б до повторного зупинення проваджень у низці аналогічних справ, що суперечить завданню господарського судочинства щодо своєчасного, ефективного та справедливого розгляду спорів і принципу правової визначеності.
8.68 Крім того Суд враховує, що ухвалою від 24.02.2026 Верховний Суд передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 910/20111/23 за позовом заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради до Комунального підприємства "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" і Товариства з обмеженою відповідальністю "Північно-Український Будівельний Альянс", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Антимонопольний комітет України, про визнання недійсним, зокрема, укладеного відповідачами договору як такого, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, його моральним засадам, з умислу відповідача 2, та стягнення грошових коштів (частина третя статті 228 ЦК), тобто справу у подібних до цієї справи № 916/5768/24 правовідносинах.
8.69 Необхідність передачі справи № 910/20111/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду у цій справі суд касаційної інстанції мотивував тим, що існує виключна правова проблема щодо застосування частини третьої статті 228 ЦК у подібних правовідносинах, яка полягає у відсутності закріплених на нормативному рівні критеріїв як визначення правочину таким, що не відповідає інтересам держави і суспільства, так і виключних випадків порушення інтересів держави та суспільства, за яких підлягає застосуванню частина третя статті 228 ЦК України.
8.70 Однак, Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 08.04.2026 справу № 910/20111/23 повернула відповідній колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду і в своїй ухвалі зауважила, що питання щодо застосування частини третьої статті 228 ЦК України при вчиненні правочину, що суперечить інтересам держави та суспільства, зокрема при порушенні суб`єктом господарювання чинного законодавства, яке регулює господарську діяльність, у тому числі законодавства про захист конкуренції, не має невизначеного законодавчого регулювання та вже вирішувалося Верховним Судом. Так, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.12.2025 у справі № 922/3456/23 сформулювала висновок щодо застосування частини третьої статті 228 ЦК України, зазначивши, що ця норма може застосовуватися у виключних випадках порушення інтересів держави та суспільства, які, зокрема, можуть мати місце при вчинені особою кримінального злочину (тобто за наявності обвинувального вироку суду, що набрав законної сили), або дій, якими державі та суспільству завдані значні збитки, а винна особа відповідно незаконно, безпідставно збагатилася (на суму, співставну із вартістю того, що стягується на користь держави, для дотримання принципу пропорційності втручання). Ця норма не може бути застосована у випадку порушення суб`єктом господарювання будь-яких норм чинного законодавства, яке регулює господарську діяльність, зокрема законодавства про захист конкуренції.
8.71 Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 08.04.2026 також зауважила про те, що доводи про відсутність стабільності правозастосування та єдності судової практики у спорах з подібними правовідносинами не знайшли свого підтвердження, про що свідчить узгоджений підхід Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду при застосуванні частини третьої статті 228 ЦК України, внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції після ухвалення об`єднаною палатою вказаної вище постанови. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд і повернення справи колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.
8.72 Також ухвалою від 30.06.2026 Верховний Суд постановив передати справу № 910/7314/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини третьої статті 302 ГПК України, з огляду на необхідність уточнення (конкретизації) або відступу від правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 04.02.2026 у справі №910/6654/24, об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.12.2025 у справі №922/3456/23, у т.ч. і згідно із частиною п`ятою статті 302 ГПК України, оскільки справа містить виключну правову проблему.
8.73 Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 22.07.2026 справу № 910/7314/23 повернуто відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду. У означеній ухвалі зазначено, зокрема, що у пункті 105 постанови від 04.02.2026 у справі № 910/6654/24 Велика Палата Верховного Суду не робила стверджуваних колегією КГС ВС висновків про те, що "...позивач вправі звернутися до суду з позовом про визнання договору недійсним, зокрема таким, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад підстава, передбачена статтею 228 ЦК України", а вказала, що відповідні висновки були зроблені у постанові Великої Палати від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц. Водночас у пункті 169 постанови від 04.02.2026 у справі № 910/6654/24 Велика Палата Верховного Суду відступила від наведених вище висновків, сформульованих в її постанові від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16, шляхом такої конкретизації: позивач, який не був стороною оспорюваного правочину, вправі звернутися до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України). Отже, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2026 у справі № 910/6654/24 відсутні висновки про застосування статті 228 ЦК України, про необхідність відступлення від яких йшлося в ухвалі про передання цієї справи на розгляд Великої Палати.
8.74 Також у справі № 910/7314/23 Велика Палата Верховного Суду наголосила та зазначила, що в ухвалі від 08.04.2026 у справі № 910/20111/23 вже вказано про те, що доводи про відсутність стабільності правозастосування та єдності судової практики у спорах з подібними правовідносинами не знайшли свого підтвердження, про що свідчить узгоджений підхід КГС ВС при застосуванні частини третьої статті 228 ЦК України внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції після ухвалення об`єднаною палатою вказаної вище постанови. Правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному, у справах з подібними правовідносинами не виявлено. Наведена вище позиція Великої Палати Верховного Суду є актуальною і у цій справі, що також підтверджується постановами КГС ВС від 12.05.2026 у справі № 922/3045/24 (розділ 5) та від 30.06.2026 у справі № 912/1503/24 (пункт 65), в яких констатовано узгодженість підходу КГС ВС при застосуванні частини третьої статті 228 ЦК України внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції після ухвалення об`єднаною палатою постанови від 19.12.2025 у справі № 922/3456/23, що свідчить про стабільність правозастосування та єдність судової практики у спорах з подібними правовідносинами.
8.75 З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду у справі № 910/7314/23 дійшла висновку, що передача цієї справи на її розгляд з підстав, передбачених частиною п`ятою статті 302 ГПК України, фактично спрямована на перегляд висновків об`єднаної палати КГС ВС, зроблених у постанові від 19.12.2025 у справі № 922/3456/23. Проте належним процесуальним механізмом, який дозволяє змінити підхід до тлумачення норми, що раніше вже був сформований об`єднаною палатою КГС ВС, є відступ від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, передбачений частиною другою вказаної вище статті ГПК України (див. пункт 39 ухвали Великої Палати Верховного Суду від 05.05.2026 у справі № 920/1127/20). Однак, передаючи цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів КГС ВС не навела причин, які перешкоджають їй скористатись описаним вище механізмом.
8.76 При цьому, Суд зауважує, що у цій справі клопотання прокуратури про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду фактично спрямоване на перегляд правової позиції об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи. Клопотання не містить аргументовано переконливого обґрунтування наявності глибоких розходжень у судовій практиці щодо застосування однієї і тієї ж норми права і у ньому не викладено правової проблеми, яка б потребувала узгодження висновків Верховного Суду, зроблених за результатами розгляду справ судами різних юрисдикцій; за відсутності також і посилання на справи, у яких виникає проблема правозастосування з подібними правовідносинами.
8.77 При цьому аргументи прокуратури фактично ґрунтуються на власному тлумаченні норм права, що регулюють спірні правовідносини, та на незгоді з правовою позицією Верховного Суду та не містять фундаментальних обґрунтувань щодо підстав для відступу (уточнення) від правової позиції Верховного Суду. Водночас посилання Прокуратури на наукові висновки також не вказують на наявність ґрунтовних підстав для повторної передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, як і посилання на те, що у провадженні господарських судів перебуває значна кількість аналогічних спорів.
8.78 Отже, заявлене клопотання не містить належного обґрунтування передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, які визначені частиною п`ятою статті 302 ГПК України, а тому у задоволенні клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду слід відмовити.
8.79 Суд касаційної інстанції приймає доводи, наведені у відзиві на касаційну скаргу та письмових поясненнях, у тих частинах, в яких вони не суперечать мотивам цієї постанови.
8.80 Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
8.81 За таких обставин Верховний Суд вважає, що надав відповіді на всі істотні, вагомі та доречні доводи, які викладені скаржником у касаційній скарзі які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
9.1 Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
9.2 За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
9.3 З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, Суд вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі не підтвердилися, та не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 26.03.2026 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.06.2026 у справі № 916/5768/24 - без змін.
10. Судові витрати
10.1 Відповідно до статті 129 ГПК України понесені заступником керівника Херсонської обласної прокуратури у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати зі сплати судового збору покладаються на прокуратуру, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу заступника керівника Херсонської обласної прокуратури залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 26.03.2026 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.06.2026 у справі № 916/5768/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Булгакова
Суддя Ю. Власов
Суддя Т. Малашенкова
Оригінал: reyestr.court.gov.ua