Рішення від 01 листопада 2026 р. у справі №914/1947/26 — Господарський суд Львівської області

Суд: Господарський суд Львівської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Господарське

Категорія: поставки товарів, робіт, послуг, з них

Дата: 01 листопада 2026 р.

Справа: №914/1947/26

Суддя: Яворський Б.І.

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2026 Справа № 914/1947/26

За позовом: Фізичної особи-підприємця Гаврюшенка Євгена Юрійовича, м. Любротин Харківської області,

до відповідача: ОСОБА_1 , м.Львів,

про стягнення 468468,00 грн. заборгованості.

Суддя Б. Яворський,

при секретарі О.Муравець.

Представники cторін:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився.

Відводів складу суду сторонами не заявлялося.

Відповідно до ст.222 ГПК України фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу vkz.court.gov.ua.

Суть спору. На розгляд Господарського суду Львівської області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення 468468,00 грн. заборгованості за договором поставки №210/24 від 02.01.2024.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 24.06.2026 позовну заяву передано на розгляд судді Б. Яворському.

За приписами ч. 6 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, що не є підприємцем, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи. Суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру (ч.ч. 8, 9 ст.176 ГПК України).

Згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідач припинив підприємницьку діяльність 12.04.2024.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 29.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, суд встановив строк для реалізації учасниками справи процесуальних прав. Ухвала про відкриття провадження у справі та прийняття справи до розгляду була надіслана відповідачу за адресою, що міститься у Єдиному демографічному реєстрі та повернута за закінченням терміну зберігання. Суд враховує, що у разі, якщо ухвалу про відкриття провадження у справі було надіслано за належною адресою, і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Крім того, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua та знаходяться у вільному доступі. За змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Негативні наслідки неодержання звернення до нього за юридичною адресою, якщо таке звернення здійснене добросовісно і розумно, покладаються на нього. Подальший хід розгляду справи викладено у відповідних ухвалах суду та протоколах судових засідань. Наступні ухвали, які надсилалися відповідачу, також повернулися до суду.

Ухвалою від 28.09.2026 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 02.11.2026.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, проте подав заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника, позовні вимоги підтримав та просив їх задоволити.

Відповідач участь повноважного представника у судове засідання не забезпечив, із заявами та клопотаннями, на адресу суду не звертався.

Аргументи позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив договірні зобов`язання у частині поставки оплаченого позивачем товару.

Аргументи відповідача.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався, з заявами та клопотаннями на адресу суду не звертався. Доказів повернення передоплати чи поставки товару на заявлену суму суду не подано.

Згідно пункту 1 ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Частиною 1 ст.202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Таким чином, оскільки відповідача було повідомлено про дату, час і місце судових засідань на засадах відкритості та гласності судового процесу сторонам створено всі необхідні умови для можливості захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами відповідно до приписів ч.9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України, адже відсутні підстави для відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 02.11.2026 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

02 січня 2024 року ФОП Гаврюшенком Євгеном Юрійовичем (покупець) та ФОП Ногою Андрієм Васильовичем (постачальник) укладено договір поставки № 210/24, відповідно до якого постачальник зобов`язується здійснити поставку товару на умовах та у строки, визначені у тексті договору, а покупець зобов`язується прийняти товар та здійснити його оплату в повному обсязі.

Постачальник зобов`язується поставити товар в асортименті, який визначається в тексті кожного окремого замовлення (п.2.2.3 договору).

Згідно п.3.1.2 договору письмове замовлення покупця (далі «замовлення») повинно бути направлено постачальнику не пізніше, ніж за 3 календарних днів до бажаної дати поставки і повинно містити, окрім іншого, наступні обов`язкові дані: назва, асортимент, кількість, комплектність товару; бажана дата поставки (графік поставки), адресу складу, ангару або іншого приміщення, на територію якого мають бути поставлені товари, інші додаткові умови, на розсуд покупця.

Відповідно до п.4.1.2 договору фактичне прийняття поставленого товару здійснюється шляхом підписання покупцем окремої товарної накладної за кожною окремою поставкою (далі «документ про прийняття»). Підписання документа про прийняття свідчить про відсутність у покупця можливих претензій до якості поставленого товару га/або свідчить про відсутність недоліків товару.

За умовами п.5.2.6 договору сторони погодили, що якщо покупцю поставлено товар меншої кількості, ніж погоджено сторонами, покупець має право вимагати від постачальник поставити відсутню кількість товару, або відмовитися від товару повністю із правом вимагати повернення оплати за такий товар (якщо вона попередньо була сплачена).

Строк дії договору та його припинення погоджено сторонами у розділі 8 договору.

Позивач зазначає, що, на виконання умов договору, направив відповідачу замовлення на постачання товару в асортименті на загальну суму 497 872,00 грн. та згідно платіжних інструкцій №150 від 03.01.2024 на суму 185322,00 грн. і №159 від 19.01.2024 на суму 312550,00 грн. та виставлених постачальником рахунків на оплату №513 від 03.01.2024 і №265 від 19.01.2024 здійснив передоплату в розмірі вартості суми зробленого замовлення.

Відповідач свої зобов`язання щодо обумовленої договором поставки товару виконав частково, на суму 29404,00 грн., решта товару у погоджений договором строк не поставив. Залишок вартості не поставленого товару становить 468468,00 грн.

18.07.2025 позивач звернувся із претензією до відповідача з вимогою про повернення вартості непоставленого товару у сумі 468468,00 грн., однак така залишена без відповіді та задоволення. Вказане стало підставою для звернення до суду з позовом.

ОЦІНКА СУДУ.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування.

Згідно з ст.74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом кожній стороні була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а згідно ч.1 ст.16 ЦК України, кожен має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст.626 ЦК України).

Договір, відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Між сторонами виникли взаємні права та обов`язки на підставі укладеного договору поставки № 210/24 від 02.01.2024. Доказів розірвання договору або визнання його недійсним матеріали справи не містять.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього грошову суму.

Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України). Стаття 526 ЦК України визначає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 ЦК України).

Згідно ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у повному обсязі та у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Судом встановлено, що 03.01.2024 та 19.01.2024 позивач у повному обсязі виконав прийняті на себе зобов`язання щодо оплати за товар, який мав бути поставлений відповідачем. Останній не виконав своїх зобов`язань за договором у повному обсязі, а також не повернув суму попередньої оплати.

Аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19, постанова Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/12382/17).

Вказане свідчить про неналежне виконання договірних зобов`язань зі сторони відповідача. Відтак, вимога про стягнення з відповідача 468468,00 грн. здійсненої попередньої оплати є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Сплата позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжною інструкцією № 2245-2793-1406-8749 від 23.06.2026 на суму 7153,51 грн. При цьому, згідно з ч.3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених ч. 2 цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. Позовна заява подана через систему «Електронний суд», тому судовий збір підлягав оплаті у розмірі 5621,62 грн, а позивач згідно ч. 1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» вправі звернутися до суду із заявою про повернення надмірно сплаченого судового збору.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд задовольняє позовні вимоги, то судовий збір у розмірі 5621,62 грн покладається на відповідача.

Керуючись статтями 2, 3, 12, 13, 42, 46, 73-80, 123, 126, 129, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Ноги Андрія Васильовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця Гаврюшенка Євгена Юрійовича ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) 468468,00 грн попередньої оплати та 5621,62 грн. судового збору.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 10.11.2026.

Суддя Яворський Б.І.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua