Суд: Господарський суд Київської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Господарське
Категорія: поставки товарів, робіт, послуг, з них
Дата: 12 жовтня 2026 р.
Справа: №911/365/25
Суддя: Ярема В.А.
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"13" жовтня 2026 р. Справа № 911/365/25
Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., за участю секретаря судового засідання Рженецької М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “БАГІРОВ ІМПОРТ СЕРВІС”
до ОСОБА_1
про стягнення 1 701 000,00 грн заборгованості
за участю представників позивача Бутка Д.Г. (ордер серії АІ №1761277 від 28.01.2025)
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
28.01.2025 з використанням підсистеми Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд" (далі –підсистема "Електронний суд") у формі електронного документа до Господарського суду Київської області подано заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “БАГІРОВ ІМПОРТ СЕРВІС” (ідентифікаційний код 38111618) (далі також - ТОВ “БАГІРОВ ІМПОРТ СЕРВІС”/позивач) до ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) (далі також – ОСОБА_1 /відповідачка) про стягнення 1 701 000,00 грн заборгованості.
Господарський суд Київської області ухвалою від 11.02.2025 у справі №911/365/25 залишив позовну заяву ТОВ“БАГІРОВ ІМПОРТ СЕРВІС” без руху та постановив виявлені недоліки усунути протягом десяти днів з дня вручення зазначеної ухвали.
13.02.2025 через канцелярію Господарського суду Київської області від ТОВ “БАГІРОВ ІМПОРТ СЕРВІС” надійшла заява з метою усунення недоліків позовної заяви.
Господарський суд Київської області ухвалою від 13.02.2025 у справі №911/365/25 прийняв позовну заяву ТОВ“БАГІРОВ ІМПОРТ СЕРВІС”до розгляду та призначив підготовче засідання на 17.03.2025, а також надав сторонам строк для подання додаткових пояснень, доказів, клопотань, у тому числі відповідачці строк для подання відзиву на позовну заяву - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Приписами частини 5 статті 242 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) передбачено, зокрема, якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Оскільки електронного кабінету в підсистемі ЄСІТС «Електоннний суд» ОСОБА_1 не зареєструвала, ухвалу про відкриття провадження у зазначеній справі судом надіслано, зокрема, на вказану позивачем у позовній заяві та підтверджену відомостями з Єдиного державного демографічного реєстру адресу місця реєстрації відповідачки, відтак вказане поштове відправлення згідно проставленої на ньому органом зв`язку відмітки отримано адресатом 03.03.2025.
З огляду на вказане слідує, що останнім днем для вчинення відповідачкою процесуальних дій з подання відзиву на позов є 18.03.2025.
03.03.2025 через канцелярію Господарського суду Київської області шляхом реєстрації 28.02.2025 в підсистемі "Електронний суд" від ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву разом з доданими до такого відзиву документами.
03.03.2025 через канцелярію Господарського суду Київської області шляхом реєстрації 01.03.2025 в підсистемі "Електронний суд" від ТОВ “БАГІРОВ ІМПОРТ СЕРВІС” надійшла відповідь на відзив.
Відповідно до змісту вказаної відповіді позивач звернув увагу на наявності у нього сумнівів стосовно дотримання відповідачкою строку подання відзиву, оскільки остання не вказала, коли отримала ухвалу про відкриття провадження у цій справі, як і не надала відповідних доказів до суду.
З огляду на вказане позивач в означеній відповіді, зокрема, виклав змістч. 4 ст. 91 ГПК України та просив суд витребувати у відповідачки: докази на підтвердження дати отримання ухвали про відкриття провадження у цій справі; оригінали поданих відповідачкою разом з відзивом видаткових накладних.
17.03.2025 через канцелярію Господарського суду Київської області шляхом реєстрації 16.03.2025 в підсистемі "Електронний суд" від ОСОБА_1 надійшли заперечення на вказану вище відповідь позивача.
Зокрема у змісті таких заперечень відповідачка зауважила, що відзив подано 28.02.2025, тобто в останній день строку від дати постановлення судом ухвали про відкриття провадження у цій справі.
У підготовчому засіданні 17.03.2025 суд прийняв до розгляду подані обома сторонами заяви по суті – відзив, відповідь на відзив та заперечення, як такі, що подано у передбаченому процесуальним законом порядку.
У розрізі зробленого висновку, а також вказаних вище обставин отримання судом рекомендованого повідомлення про вручення ОСОБА_1 ухвали про відкриття провадження у цій справі, суд звертає увагу на процесуальну неспроможність клопотання позивача про витребування у відповідачки доказів вручення їй означеної ухвали.
Господарський суд Київської області занесеною до протоколу судового засідання ухвалою від 17.03.2025 у цій справі відклав підготовче засідання на 21.04.2025.
21.04.2025 через канцелярію Господарського суду Київської області шляхом реєстрації 19.04.2025 в підсистемі "Електронний суд" від ОСОБА_1 надійшло клопотання, відповідно до якого відповідачка просила визнати поважними причини пропуску строку на подання та, власне, долучити до матеріалів справи копії таких, долучених до означеного клопотання, документів:
- заяви свідка ОСОБА_2 17.04.2025 та наданих нею фотозображень (фототаблиця);
- відповіді ФОП Кот М.А. від 18.04.2025 на адвокатський запит та доданих до відповіді рішення Господарського суду Чернігівської області від 08.01.2025 у справі №927/623/24 і довіреності №11/10 від 11.10.2023.
У вказаному клопотанні відповідачка зауважила, що не мала змоги раніше подати такі докази, оскільки отримала їх лише 17.04.2025 та 18.04.2025.
У підготовчому засіданні 21.04.2025 представницею відповідачки надано суду для долучення до матеріалів справи оригінал заяви свідка ОСОБА_2 від 17.04.2025, а також для огляду - оригінали видаткових накладних, копії яких було долучено до відзиву.
Господарський суд Київської області занесеною до протоколу судового засідання ухвалою від 21.04.2025 у цій справі відклав підготовче засідання на 02.06.2025.
02.06.2025 через канцелярію Господарського суду Київської області шляхом реєстрації в підсистемі "Електронний суд" від ТОВ “БАГІРОВ ІМПОРТ СЕРВІС” надійшли:
-клопотання про витребування доказів, а саме від Бєжан Карини Михайлівни оригінал довіреності №11/10 від 11.10.2023, виданої ТОВ “БАГІРОВ ШИПІНГ ЕЙДЖЕНСІ”;
- клопотання про призначення у цій справі технічної експертизи стосовно питаньдавності підпису в графі «від постачальника____» у наданих відповідачкою видаткових накладних;
- клопотання, у якому вказано про те, що тільки у поданих відповідачкою запереченнях вказано про ведення нею перемовин щодо істотних умов договору з ОСОБА_2 і вказане унеможливило подання разом з позовом доказів відсутності у ОСОБА_2 трудових відносин з позивачем в період, коли насправді були складені оскаржувані видаткові накладні. До такого клопотання додано копії виданого ТОВ «БАГІРОВ ІМПОРТ СЕРВІС`наказу (розпорядження) №1 від 04.04.2024 про припинення трудового договору (контракту) та податкового розрахунку за другий квартал 2024 року.
У підготовчому засіданні 02.06.2025 представник позивача заперечив проти клопотання відповідачки про долучення доказів в частині наданої фототаблиці, у тому числі і долученої до неї платіжної інструкції від 24.10.2023. Такі заперечення мотивовано тим, що означені документи є частково нечитабельними та можуть свідчити про розкриття комерційної та банківської таємниці без згоди іншої особи, якої стосується платіж.
Також представник позивача надав усні пояснення стосовно поданих 02.06.2025 разом з клопотанням копій наказу (розпорядження) №1 від 04.04.2024 про припинення трудового договору (контракту) та податкового розрахунку, а також пояснив, що згідно з означеним клопотанням позивач просить долучити до розгляду такі докази.
Представниця ж відповідачки у підготовчому засіданні 02.06.2025 наголосила, що означені вище, подані позивачем докази не стосуються предмету дослідження у цій справі та не мають значення для вказаних позивачем обставин в розрізі необхідності призначення експертизи у цій справі.
Згідно з ч.ч. 2, 3, 8 ст. 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Заслухваши вказані доводи та заперечення представників сторін, у підготовчому засіданні 02.06.2025 суд визнав поважними причин пропуску строку для подання та, власне, прийняв до розгляду докази, подані обома сторонами разом із клопотаннями від 21.04.2025 та 02.06.2025, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду цієї справи.
У розрізі зробленого висновку судом враховано, що:
- обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів;
- усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей; усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення;
- приписи статті 80 ГПК України не передбачають необхідності окремого заявлення клопотання про поновлення строків для подання доказів, а достатньою підставою для їх прийняття судом є наведення причин неможливості подання у строк та надіслання іншому учаснику, у разі відсутності у нього цих доказів;
- поважність причин подання доказів не у строк оцінюється за внутрішнім переконанням під час вчинення відповідної процесуальної дії та реалізації судом дискреційних повноважень щодо прийняття доказів.
З-поміж вказаного вище суд також наголосив учасникам справи на тому, що оцінка доказів на предмет їх належності, достовірності надається судом не на стадії їх прийняття, а на стадії розгляду справи по суті під час ухвалення рішення.
Крім того, у підготовчому засіданні 02.06.2025 представник позивача заявив усне клопотання, зокрема вказав, що у серпні 2024 відповідачка направляла позивачу через інтернет-сервіс «Вчасно» на підпис видаткові накладні, а тому просив суд оглянути такі накладні у вказаному сервісі.
Надалі представником позивача продемонстровано з власного технічного носія,а судом оглянуто зміст накладних у сервісі «Вчасно».
Господарський суд Київської області занесеною до протоколу судового засідання ухвалою від 02.06.2025 у цій справі відклав підготовче засідання на 07.07.2025.
03.06.2025 через канцелярію Господарського суду Київської області шляхом реєстрації в підсистемі "Електронний суд" від ТОВ “БАГІРОВ ІМПОРТ СЕРВІС” надійшло клопотання про долучення до матеріалів цієї справи забраження кабінету позивача в інтернет-сервісі «Вчасно» щодо запропонованих відповідачкою 14.08.2024 документів, які суд оглянув у засіданні 02.06.2025.
Ураховуючи вказані вище вимоги щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів, суд дійшов висновку про прийняття до розгляду поданих разом із означеним вище клопотанням зображень накладних у інтернет-сервісі «Вчасно».
07.07.2025 через канцелярію Господарського суду Київської області від ОСОБА_1 надійшли заперечення стосовно поданого позивачем клопотання про призначення у цій справі судової експертизи. Вказані заперечення зводяться до того, що позивач не навів жодного обґрунтування необхідності призначення експертизи у цій справі.
За доводами відповідачки, відсутня сукупність зазначених у статті 99 ГПК України необхідних для призначення експертизи підстав.
Господарський суд Київської області занесеною до протоколу судового засідання ухвалою від 07.07.2025 у цій справі відмовив у задоволенні клопотання позивача про призначення у цій справі судової експертизи, а відповідні висновок та рішення суду ґрунтуються на такому.
Згідно ч. 1 ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Так, клопотання про призначення у цій справі судової експертизи позивач мотивував тим, що надані відповідачкою видаткові накладані викликають сумнів щодо їх достовірності з огляду на те, що вони не могли бути підписані у вказані у них дати, ураховуючи відсутність у Бєжан К.М. повноважень на отримання товарно-матеріальних цінностей, а також звернення відповідачки у серпні 2024 року до позивача з проханням підписати такі видаткові накладні.
Тобто, за доводами позивача, тільки за допомогою експертизи можливо підтвердити обставини підписання видаткових накладних пізніше, після подання позову у цій справі та без реального проведення господарських операцій.
Однак в означеному клопотанні позивач не обґрунтував наявність у сукупності передбачених ч. 1 ст. 99 ГПК України умов для призначення експертизи, зокрема позивач не обґрунтував власну неможливість самостійно надати експертний висновок із відповідних питань у строки, встановлені для подання доказів.
Стосовно ж аргументів позивача про те, що такі накладні, на його думку, були виготовлені та/або підписані в інший час, аніж вказано у таких документах, суд звернув увагу на те, що:
- у відповідному господарському процесі суд не займається дослідженням обставин, які стосуються кримінальних проваджень, зокрема і щодо підробки документів;
- позивач не позбавлений можливості надати більш вірогідні докази на спростування наявності господарської операції у тому числі і в розрізі бухгалтерського обліку.
Саме ж по собі бажання відповідача досягнути відповідного процесуального результату у вигляді призначення експертизи у цій справі, як і виклад у згаданому клопотанні змісту норм процесуального права не є визначеними ч. 1 ст. 99 ГПК України умовами для вчинення судом відповідних процесуальних дій.
Вказане і стало підставою для відмови судом у задоволенні відповідного клопотання позивача у підготовчому засіданні 07.07.2025.
Стосовно ж поданого позивачем 02.06.2025 клопотання про витребування доказів, суд у підготовчому засіданні 07.07.2025 дійшов таких висновків.
Так, у клопотанні про витребування доказів позивачем викладено зміст ч. 4 ст. 74, ч. 11 ст. 80 та ч. 1 ст. 81 ГПК України, а також вказано, що відповідне клопотання не заявлялось разом із позовом, оскільки про обставини передачі товару на підставі довіреності позивач дізнався лише зі змісту заперечень ОСОБА_1 на відповідь на відзив.
У підготовчому засіданні 07.07.2025 представник позивача звернув увагу, що до вказаного клопотання додано копії адвокатського запиту з метою отримання від неї оригіналу довіреності.
Своєю чергою представниця відповідачки у підготовчому засіданні 02.06.2025 пояснила, що оригіналу такої довіреності саме у її розпорядженні, як представниці, немає, тоді як їй не відомо про наявність оригіналу такої довіреності у Бєжан К.М., яка при наданні заяви свідка наголошувала на видачі їй цієї довіреності засобами електронної комунікації.
До того ж представниця відповідачки наголошувала, що копію означеної довіреності було надано не свідком, а ФОП Кот М.А., яка є відповідачем у іншій справі, у якій таку довіреність подано саме позивачем.
Приписами ч.ч. 1, 2 ст. 81 ГПК України унормовано, що учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено:
1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів);
2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;
3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;
4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу;
5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.
Однак, в порушення приписів ч. 2 ст. 81 ГПК України, заявляючи про витребування у Бєжан К.М. оригіналу довіреності №11/10 від 11.10.2023, виданої ТОВ “БАГІРОВ ШИПІНГ ЕЙДЖЕНСІ”, позивачем не обґрунтовано та не наведено підстави, з яких випливає, що відповідна особа має у власному розпорядження такий документ.
Висновуючи вказане, судом враховано також надані представницею відповідачки пояснення щодо джерела отримання копії довіреності, а також те, що ч. 2 ст. 81 ГПК України передбачає вимоги до відповідного клопотання, які мають бути обов`язково усі дотримані заявником із зазначенням про це у такому клопотанні.
Зокрема саме позивач, як особа, яка видавала довіреність, та надалі ініціює питання про витребування оригіналу такого документа в іншої особи, мав довести обставини наявності саме в цієї особи оригіналу запитуваного документа.
Ураховуючи вказані вище норми процесуального закону у підготовчому засіданні 07.07.2025 судом виснувано про необґрунтованість клопотання позивача про витребування доказів та відмовлено у його задоволенні.
Приписи ж ч. 4 ст. 74 та ч. 11 ст. 80 ГПК України, на які позивачем здійснено посилання у вказаному клопотанні, не містять безумовного обов`язку суду витребувати за клопотанням особи будь-який визначений нею документ.
Так, суд звертає увагу на те, що ч. 4 ст. 74 ГПК України передбачає право суду витребувати певні докази з власної ініціативи, але тільки у випадку, коли суд має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.
На момент вирішення відповідного клопотання позивача поведінка учасників справи стосовно доказування не сформувала у суду у відповідному питанні обґрунтованих сумнівів.
Стосовно ж ч. 11 ст. 80 ГПК України, суд звертає увагу позивача на те, що така норма передбачає право просити про виключення документів з числа доказів саме тієї особи, яка подала відповідні докази. Тобто вказана норма процесуального права регулює питання виключення документів з числа доказів, а не витребування доказів.
У підготовчому засіданні 07.07.2025 предстаник позивача клопотав про відкладення розгляду цієї справи у зв`язку з відмовою суду у задоволенні клопотання про призначення експертизи та, власне, необхідністю встановлення інших підстав або надання додаткових доказів на спростування часу виготовлення видаткових накладних.
Представниця ж відповідачки заперечила проти відкладення розгляду справи з огляду на достатній час для вчинення сторонами усіх дій з метою доказування.
Господарський суд Київської області занесеною до протоколу судового засідання ухвалою від 07.07.2025 у цій справі відклав підготовче засідання на 18.08.2025.
У розрізі зробленого висновку про відкладення підготовчого засідання судом наголошено на необхідності у сприянні учасникам судового процесу в реалізації ними процесуальних прав.
Так, суд звертає увагу на те, що:
- відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд створює такі умови, за яких кожному учаснику судового процесу гарантується рівність у реалізації наданих процесуальних прав та у виконанні процесуальних обов`язків, визначених процесуальним законом;
- згідно з ч. 5 ст. 13 ГПК України з метою дотримання принципу змагальності сторін при здійсненні судочинства господарський суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
15.08.2025 через канцелярію Господарського суду Київської області шляхом реєстрації в підсистемі "Електронний суд" від Федірко Л.Б. надійшло клопотання, відповідно до якого відповідачка просила долучити до матеріалів справи копію адвокатського запиту №17/07/25/2 від 17.04.2025, адресованого ФОП Кот М.А. з метою отримання у неї копій рішення Господарського суду Чернігівської області від 08.01.2025 у справі №927/623/24 іта довіреності №11/10 від 11.10.2023.
Господарський суд Київської області ухвалами від 18.08.2025 та 09.09.2025 у цій справі призначав підготовче засідання, відповідно, на 09.09.2025 та 14.10.2025 у зв`язку з відсутністю у суді 18.08.2025 інтернет-зв`язку та неможливістю фіксування судового процесу у відповідний день, надалі ж 09.09.2025 - оголошення у місті Києві сигналу повітряної тривоги у зв`язку із загрозою ракетного/дронового обстрілу.
Відповідний висновок суду про призначення засідання на іншу дату і час обґрунтований тим, що розпорядженням Голови Господарського суду Київської області №6-А від 19.07.2022 “Про порядок дій при оголошенні повітряної тривоги” передбачено, зокрема, що у разі оголошення сигналу “повітряна тривога” судді та працівники апарату суду негайно мають залишити приміщення суду та прослідувати до найближчого укриття з метою збереження життя, здоров`я та забезпечення безпеки відвідувачів, суддів та працівників апарату суду.
У підготовчому засіданні 14.10.2025 судом долучено до матеріалів справи подану відповідачкою копію адресованого ФОП Кот М.А. адвокатського запиту №17/07/25/2 від 17.04.2025.
Господарський суд Київської області ухвалою від 14.10.2025 закрив підготовче провадження у цій справі та призначив її до розгляду по суті на 18.11.2025.
Господарський суд Київської області ухвалою від 18.11.2025 та 30.12.2025 оголошував перерву у судовому засіданні до 30.12.2025 та 10.02.2026 відповідно.
02.01.2026 через канцелярію Господарського суду Київської області шляхом реєстрації в підсистемі "Електронний суд" від ТОВ “БАГІРОВ ІМПОРТ СЕРВІС” надійшло клопотання про долучення до матеріалів цієї справи копій заяви про злочин та витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 27.01.2025.
10.02.2026 через канцелярію Господарського суду Київської області шляхом реєстрації в підсистемі "Електронний суд" від ТОВ “БАГІРОВ ІМПОРТ СЕРВІС” надійшли додаткові пояснення.
Приписами статті 207 ГПК України унормовано, що головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.
Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.
Так, норми процесуального закону визначають порядок дій/поведінки суду та учасників справи під час реалізації останніми права на подання заяв по суті, які мають подаватись у визначені ГПК України та/або встановлені судом строки.
Розгляд справи по суті суд розпочав у судовому засідання 30.12.2025, про що повідомив присутніх у засіданні представників сторін.
Втім вказані вище копії заяви про злочин та витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 27.01.2025 позивачем подано не разом з позовом та не на стадії підготовчого провадження, тобто з порушенням встановлених законом строків - після початку розгляду справи по суті, що процесуальним законом не допускається.
За таких обставин у судовому засіданні 10.02.2026 суд дійшов висновку про залишення без розгляду вказаного клопотання та долучених до нього копій заяви про злочин та витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 27.01.2025.
Висновуючи вказане вище, судом враховано, що:
- усі необхідні докази сторони мають збирати та готувати для подання до суду на етапі підготовки заяв по суті, тоді як сама по собі необхідність сторін віднайти нові докази носить суб`єктивний характер;
- підготовка та розробка стратегії захисту, у тому числі шляхом зібрання необхідних доказів перебуває виключно в межах контролю сторони;
- наявність у особи певних прав та можливостей їх захисту та, відповідно, процесуального права не звільняє заявника від обов`язку дотримання унормованих процесуальними приписами правил стосовно доказування.
Стосовно ж додаткових пояснень позивача у судовому засіданні 10.02.2026 судом з`ясовано, що їх подано з метою надання відповідей на поставлені у попередньому судовому засіданні питання.
Господарський суд Київської області ухвалою від 10.02.2026 у цій справі оголосив перерву у судовому засіданні до 24.03.2026 та викликав у таке засідання для допиту свідка ОСОБА_2 .
Господарський суд Київської області ухвалами від 24.03.2026 та 05.05.2026 призначав судове засідання на 05.05.2026 та 30.06.2026, відповідно, у зв`язку з оголошенням у місті Києві у вказані дні сигналу повітряної тривоги у зв`язку із загрозою ракетного/дронового обстрілу.
30.06.2026 на електронну пошту Господарського суду Київської області надійшла заява від представниці відповідача, згідно якої остання просить відкласти розгляд цієї справи у зв`язку з невідкладними слідчими діями та не допитувати свідка ОСОБА_2 без її участі.
Господарський суд Київської області ухвалою від 30.06.2026 у цій справі оголосив перерву у судовому засіданні до 01.09.2026 та повторно викликаву таке засідання свідка ОСОБА_2 для допиту.
Господарський суд Київської області занесеною до протоколу судового засідання ухвалою від 01.09.2026 у цій справі оголосив перерву у судовому засіданні до 13.10.2026.
12.10.2026 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява від ОСОБА_1 про участь її представниці у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Господарський суд Київської області ухвалою від 12.10.2026 у цій справі залишив без розгляду заяву ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
У судове засідання 13.10.2026 ані відповідачка особисто, ані її представниця не з`явились.
У судовому засіданні 13.10.2026 після закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами суд оголосив про перехід до судових дебатів, по завершенні яких перейшов до стадії ухвалення судового рішення та проголосив вступну і резолютивну частини рішення, яким
УСТАНОВИВ:
Товариством з обмеженою відповідальністю “БАГІРОВ ШИПІНГ ЕЙДЖЕНСІ” (ідентифікаційний код 38111618), перейменованим надалі на ТОВ “БАГІРОВ ІМПОРТ СЕРВІС”, перераховано на рахунок Фізичної особи-підприємця Федірко Лесі Борисівни (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) загалом 1 701 000,00 грн, зокрема:
- 447 000,00 грн відповідно до платіжної інструкції №1345 від 21.10.2023 з призначенням платежу: “Оплата за товар згідно рахунка №СФ-0000023 від 21 жовтня 2023 р. дрони 2 шт без ПДВ”;
- 255 000,00 грн відповідно до платіжної інструкції №1349 від 23.10.2023 з призначенням платежу: “Оплата за товар згідно Рахунка №СФ-0000023 від 21 жовтня 2023 р. квадрокоптер DJI Mavic 3 standart 3 шт без ПДВ”;
- 212 000,00 грн відповідно до платіжної інструкції №1350 від 23.10.2023 з призначенням платежу: “Оплата за товар згідно Рахунка №СФ-0000023 від 21 жовтня 2023 р. квадрокоптер DJI Mavic 3 standart 3 шт без ПДВ”;
- 552 000,00 грн відповідно до платіжної інструкції №1353 від 24.10.2023 з призначенням платежу: “Оплата за товар згідно Рахунока №СФ-0000027 від 24 жовтня 2023 р. за дрони DJI Mavic 3Т та DJI Mavic 3без ПДВ”;
- 235 000,00 грн відповідно до платіжної інструкції №1356 від 25.10.2023 з призначенням платежу: “ОПЛАТА ЗА ТОВАР ЗГІДНО РАХУНОКА №СФ-0000027 від 24 ЖОВТНЯ 2023 Р. ЗА ДРОНИ DJI MAVIC 3Т TA DJI MAVIC 3 без ПДВ” (далі також – платіжні інструкції).
До позовної заяви додано копії вказаних платіжних інструкцій та виписку по рахунку в АТ КБ «Приватбанк» за період з 01.10.2023 по 31.10.2023 (далі – виписка по рахунку).
Водночас, як зазначив позивач, він через колишнього співробітника вів з ФОП Федірко Л.Б. у жовтні 2023 року перемовини про поставку квадрокоптерів DJI Mavic 3.
За доводами позивача докази таких перемовин у нього відсутні, після звільнення співробітника не передавались, як і відсутні вказані у платіжних інструкціях рахунки.
Вказуючи на нездійснення відповідачкою в подальшому поставки, позивач зазначив, що з метою повернення попередньої оплати він звернувся до адвоката, який від імені товариства 17.07.2024 звернувся до відповідачки з претензією про повернення 1 701 000,00 грн як безпідставно набутих.
Так, згідно з викладеними у позові доводами ТОВ “БАГІРОВ ІМПОРТ СЕРВІС”:
- за трекінгом поштового відправлення №0210200638349 із офіційної інтернет-сторінки АТ «Укрпошта» відповідачка отримала претензію 04.01.2025, попри те відповіді на неї не надала;
- жодного договору між сторонами не укладалось та акти прийому-передачі не підписувались.
До позовної заяви додано копію адресованого ФОП Федірко Л.Б. листа ТОВ “БАГІРОВ ІМПОРТ СЕРВІС” від 02.01.2025 та копію опису вкладення до листа з квитанцією і накладною АТ «Укрпошта» за №0210200638349, а також роздруківку з відстеженням означеного поштового відправлення.
Мотивуючи своє звернення до суду із відповідним позовом, ТОВ “БАГІРОВ ІМПОРТ СЕРВІС” зазначило, що сторони не укладали договір поставки та не узгодили в інший спосіб його істотні умови, як і не вели перемовини щодо нього, тоді як обставини оплати за рахунками не вказують на досягнення сторонами означених істотних умов.
Звідси, за доводами позивача, у разі, якщо договір між сторонами не був укладений, тобто правова підстава передачі коштів у момент їх передачі відсутня, до правовідносин слід застосовувати статтю 1212 ЦК України, а вказане узгоджуюється з позицією Верховного Суду у постанові від 12.07.2023 у справі №904/393/22 та постанові від 20.03.2019 у справі №607/5422/16-ц.
Отже, позивач стверджує, що за його рахунок відповідачка, яка 21.01.2024 припинила свою діяльність як господарюючий суб`єкт, безпідставно збагатилась, а тому ТОВ “БАГІРОВ ІМПОРТ СЕРВІС” має право на захист шляхом застосування статті 1212 ЦК України.
Поряд з тим у позовній заяві ТОВ “БАГІРОВ ІМПОРТ СЕРВІС” також здійснив посилання на ч. 2 ст. 693 ЦК України, яка передбачає право покупця вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати, а також на ч. 2 ст. 530 ЦК України, яка передбачає право кредитора вимагати виконання обов`язку у будь-який час, якщо строк (термін) не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.
З огляду на вказане ТОВ “БАГІРОВ ІМПОРТ СЕРВІС” просить суд стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) 1 701 000,00 грн заборгованості.
Усуваючи недоліки позовної заяви, позивач пояснив, що позовна заява подана про стягнення безпідставно набутих коштів відповідно до статті 1212 ЦК України, тоді як ним зроблено посилання на ч. 2 ст. 530 ЦК України з метою вказати на одну з істотоних умов договору – строк виконання зобов`язання, та власне підтвердження відсутності між сторонами домовленостей про істотні умови договору.
Стосовно ж ч. 2 ст. 693 ЦК України, то у заяві про усунення недолків позивач зазначив, що вказівка на таку норму зроблена на випадок, якщо відповідач наполягатиме на укладенні договору між сторонами.
Не погодившись із вказаними доводами позивача та відповідно заявленою вимогою, ОСОБА_1 у відзиві на позов зазначила про те, що за дійсних обставин у жовтні 2023 року за результатами її перемовин з комерційним директором ТОВ “БАГІРОВ ІМПОРТ СЕРВІС” досягнуто згоди щодо поставки квадрокоптерів DJI Mavic 3.
Так, за доводами відповідачки, з метою поставки квадрокоптерів DJIMavic 3 нею виставлено на загальну суму 1 701 000,00 грн рахунки, які надалі були і оплачені позивачем.
До відзиву на позовну заяву відповідачка додала копії виставлених нею як господарюючим суб`єктом (ФОП) рахунків-фактур:
1) №СФ-0000023 від 21.10.2023 на загальну суму 447 000,00 грн без ПДВ із вказаними у такому рахунку відомостями як про одержувача – Товариство з обмеженою відповідальністю “БАГІРОВ ШИПІНГ ЕЙДЖЕНСІ” (ідентифікаційний код 38111618), так і про товар:
- квадрокоптер Autel evo max 4 Tу кількості 1 шт. за ціною 235 000,00 грн та на суму 235 000,00 грн без ПДВ;
- квадрокоптер DJI Mavic 3Т у кількості 1 шт. за ціною 212 000,00 грн та на суму 212 000,00 грн без ПДВ;
2) №СФ-000023 від 21.10.2023 на загальну суму 467 000,00 грн без ПДВ із вказаними у такому рахунку відомостями як про одержувача – Товариство з обмеженою відповідальністю “БАГІРОВ ШИПІНГ ЕЙДЖЕНСІ”, так і про товар:
- квадрокоптер DJI Mavic 3 standart у кількості 3 шт. за ціною 85 000,00 грн та на суму 255 000,00 грн без ПДВ;
- квадрокоптер DJI Mavic 3Т у кількості 1 шт. за ціною 212 000,00 грн та на суму 212 000,00 грн без ПДВ;
3) №СФ-0000027 від 24.10.2023 на загальну суму 552 000,00 грн без ПДВ із вказаними у такому рахунку відомостями як про одержувача - Товариство з обмеженою відповідальністю “БАГІРОВ ШИПІНГ ЕЙДЖЕНСІ”, так і про товар:
- квадрокоптер DJI Mavic 3Т у кількості 1 шт. за ціною 212 000,00 грн та на суму 212 000,00 грн без ПДВ;
- квадрокоптер DJI Mavic 3 у кількості 4 шт. за ціною 85 000,00 грн та на суму 340 000,00 грн без ПДВ;
4) №СФ-000027 від 24.10.2023 на загальну суму 235 000,00 грн без ПДВ із вказаними у такому рахунку відомостями як про одержувача - Товариство з обмеженою відповідальністю “БАГІРОВ ШИПІНГ ЕЙДЖЕНСІ”, так і про товар – квадрокоптер Autel evo max 4 T у кількості 1 шт. за ціною 235 000,00 грн та на суму 235 000,00 грн без ПДВ (далі також – рахунки на оплату).
Як зауважила відповідачка, всі платіжні інструкції відповідають номерам рахунків, а позивач сам зазначив, що посилання на відповідні рахунки за проведеними платежами є ознакою саме господарських правовідносин.
Водночас, за доводами відповідачки, на підтвердження поставки товарів з боку позивача були підписані такі видаткові накладні:
- РН-000044 від 21.10.2023 на суму 212 000,00 грн;
- РН-000023 від 23.10.2023 на суму 212 000,00 грн;
- РН-000027 від 24.10.2023 на суму 552 000,00 грн;
- РН-000024 від 25.10.2023 на суму 235 000,00 грн;
- РН-000025 від 25.10.2023 на суму 255 000,00 грн;
- РН-000032 від 25.10.2023 на суму 235 000,00 грн (далі також – видаткові накладні).
До відзиву додано копії означених видаткових накладених, оригінали яких суд оглянув у судовому засіланні 21.04.2025.
З огляду на зазначене та додані документи відповідачка вважає, що між нею та позивачем укладено усний договір поставки і товар поставлено, а тому відсутні підстави для застосування до правовідносин сторін статтю 1212 ЦК України.
У розрізі вказаних обставин, покликаючись, зокрема, на статтю 206 ЦК України відповідачка зазначила, що до договору поставки за загальним правилом не встановлено спеціальної форми, а тому сторони вправі укладати такі договори у тій формі, у якій вони домовились це зробити.
Отже, Федірко Л.Б. просить відмовити у задоволенні позову ТОВ “БАГІРОВ ІМПОРТ СЕРВІС” у повному обсязі.
У відповідь на вказані аргументи та заперечення позивач наголосив, що договір не укладався та не міг бути укладений і в усній формі, оскільки відповідно до законодавчих приписів договір поставки може бути укладений в усній формі лише за умови здійснення одноразової поставки та оплати в один момент.
Так, у розрізі вказаного позивач послався на постанову Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №815/2791/18 та, зокрема, вказав, що якщо договір поставки укладають на тривалий час і циклічне постачання товарів, то таку поставку має бути зафіксовано письмово.
Крім того, позивач послався на ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України та звернув увагу на те, що істотними умовами господарського договору є предмет, ціна та строк дії договору.
За доводами позивача, із посиланням на статтю 218 ЦК України, зокрема, заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків.
З огляду на вказане, покликаючись на відсутність доказів одночасності оплат згідно з наведеними вище платіжними інструкціями та проведених, за доводами відповідачки, циклічних поставок, а також на неспівпадіння сум оплат із сумами поставки, позивач вважає, що договір мав бути укладений у письмовій формі.
До того ж, як зауважив позивач, відсутність між сторонами домовленості щодо істотних умов договору – найменування, кількість, якість, ціна та строк дії договору, відповідачка не спростувала і не надала доказів зворотнього.
Посилаючись на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 08.12.2021 у справі №600/1852/21-а, позивач зазначив, що у такому рішенні суд звернув увагу на необхідності забезпечити під час укладення договору в усній формі ті умови, які вимагаються для укладення договору купівлі-продажу в письмовій формі – визначення умов поставки товару, строків оплати тощо.
З огляду на викладене позивач вважає, що між ним та відповідачкою не укладено договір поставки ані письмово, ані усно.
Щодо наданих відповідачкою видаткових накладних позивач звернув увагу на відсутність на них печатки підприємства, а також вказав, що оригінали таких накладних, на яких міститься не підпис директора, необхідно оглянути з метою вирішення питання про призначення експертизи та підтвердження обставин їх підробки.
Своєю чергою відповідачка навела ряд постанов Верховного Суду, які, на її переконання, свідчать про можливість укладення договору поставки не тільки в письмовій формі.
Зокрема, за доводами ОСОБА_1 , підписані видаткові накладні є фактом поставки товару та не суперечать як вимогам законодавства, так і судовій практиці.
Відповідачка не погодилась з аргументами позивача про те, що на видаткових накладних міститься не підпис директора, оскільки накладні підписано представником позивача за довіреністю, а з 2017 року печатка не є обов`язковим реквізитом первинного документа.
Звідси відповідачка, з посиланням на постанову Верховного Суду від 18.01.2024 у справі №922/9873/23, вказала, що відсутність печатки не впливає на дійсність видаткових накладних, якщо вони підписані уповноваженою особою.
Надалі, з метою підтвердження обставин як існування довіреності, на підставі якої підписано видаткові накладні, так і поставки товару, ОСОБА_1 надала:
- нотаріально посвідчений оригінал заяви свідка ОСОБА_2 від 17.04.2025 та надані нею (свідком) фотозображення (фототаблиця);
- копію адресованого ФОП Кот М.А. адвокатського запиту №17/04/25/2 від 17.04.2025;
- копії відповіді ФОП Кот М.А. вих. №18-04 від 18.04.2025 на адвокатський запит №17/04/25/2 від 17.04.2025 та доданих до такої відповіді рішення Господарського суду Чернігівської області від 08.01.2025 у справі №927/623/24 і довіреності №11/10 від 11.10.2023.
Як зауважила відповідачка, з означеного вище рішення вбачається, що копію такої довіреності позивач подав у тій справі самостійно.
Надані ж фотозображення (фототаблиця), за доводами відповідачки, підтверджують подальше постачання переданого нею позивачу товару, а свідок у своїй заяві зазнчила про підписання видаткових накладних, копії яких додано до відзиву.
Щодо наданих відповідачкою документів позивач наголосив, що поставки не відбувалось, а видаткові накладні складено та підписано без відповідної господарської операції, зокрема такі накладні підписано пізніше, аніж у них вказано, - після липня 2024 року, тобто в період, коли ОСОБА_2 вже не працювала на товаристві, на підтвердження чого надано копії:
- виданого ТОВ «БАГІРОВ ІМПОРТ СЕРВІС» наказу (розпорядження) №1 від 04.04.2024 про припинення трудового договору (контракту);
- податкового розрахунку сум доходу про звільнення ОСОБА_2 за другий квартал 2024 року.
В подальшому позивачем також надано суду забраження кабінету в інтернет-сервісі «Вчасно», які суд оглянув у засіданні 02.06.2025 на продемонстрованому представником позивача власному технічному засобі.
За доводами позивача, такі докази вказують на те, що 14.08.2024 відповідачка направляла позивачу оспорювані видаткові накладні на підпис, що виключає можливість існування доданих до відзиву видаткових накладних.
На стадії з`ясування судом підстав для закриття підготовчого провадження, зокрема визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів представник позивача повідомив, що неможливо довести відсутність оподаткування будь-яких господарських операцій, у тому числі і у зв`язку із тим, що відповідачка припинила своє господарювання та не звітує.
З огляду на вказане представник позивача зауважив на вичерпанні можливостей зі збору доказів на вказаній стадії та наголосив, що усі подані зі сторони позивача докази підтверджують його позицію.
Під час розгляду цієї справи по суті позивач, з посиланням на постанову Верховного Суду від 25.05.2018 у справі №61/341, пояснив, що перелік істотних та обов`язкових умов договору поставки (купівлі-продажу) визначено у главі 54 ЦК України.
Крім того, позивач звернув увагу на принципи та стандарти доказування, зокрема стандарт вірогідності доказів.
У судовому засіданні 10.02.2026 під час розгляду справи по суті представник позивача зауважив, що будь-який інший спосіб захисту, аніж передбачений статтею 1212 ЦК України, не може бути застосований у разі, якщо одна із сторін не визнає договір укладеним.
У розрізі вказаного представник позивача послався на сформульовану у 2009 році судом касаційної інстанції позицію щодо необхідності досліджувати наявні в матеріалах справи первинні документи не на предмет передачі грошей чи товару, а на предмет укладення договору в усній або письмовій формі.
Зокрема, за доводами представника позивача, відповідно до численної практики Верховного Суду з адміністративних справ наявність первинних документів не свідчить про реальність господарських операцій та укладення договору, про що зазначено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02.03.2023 у справі №280/669/21.
Звідси представник позивача зауважив на тому, що подані відповідачкою докази є неналежними та недопустимими в розрізі поданих до суду позивачем доказів, а саме електронних доказів із системи «Вчасно» стосовно пропозиції відповідачки підписати видаткові накладні.
З огляду на вказане, на переконання представника позивача, договір між сторонами не був укладений, що суд має також встановити і за критерієм вірогідності доказів.
На питання ж суду стосовно можливості досягнення сторонами істотних умов на підставі оплачених рахунків та видаткових накладних, які також містять посилання на означені рахунки, представник позивача зазначив, що такі документи не є належними та допустимими доказами, оскільки їх не існувало на момент оплати, що відбувалась на підставі попередніх домовленостей, які так і не були узгоджені між сторонами.
Так, згідно з доводами представника позивача, працівниця товариства ОСОБА_2 вносила відомості щодо оплат, які здійснювались надалі, але товар не поставлявся і жодних строків та предмету узгоджено не було, тобто рахунки та видаткові накладні складено після подання позову, що і підтверджується наданим позивачем електронними доказами із сервісу «Вчасно» - пропозиція відповідачки підписати накладані, зроблена позивачу вже після подачі претензії.
На переконання представника позивача, у особи, у якої нібито є підписана відповідна первинна бухгалтерська документація, відсутня необхідність звертатись з такою пропозицією, а тому, оскільки директор не підписав накладі, було і складено документи для видимості господарських операцій.
На вказані аргументи представниця відповідачки зазначила, що усі документи складено у вказані у цих документах дати і жодного доказу на спростування цих обставин в матеріалах справи немає.
Стосовно ж обставин надіслання на підпис позивачу електронних накладних представниця відповідачки зауважила, що за повідомленими їй довірителькою обставинами такі накладні могли бути повторно надіслані у зв`язку із військовим станом та можливою втратою документів.
З огляду на вказане та на запитання суду стосовно зазначених у видаткових накладних реквізитів рахунків-фактур представник позивача зауважив на відмінності певних номерів рахунків та на тому, що його довіритель не здійснював оплату по двом рахункам.
Також представник позивача наголосив, що:
- у наданих відповідачкою видаткових накладних не вказано, на якій підставі ОСОБА_2 діяла, як і відсутня інформація про довіреність;
- у відповідачки на момент підписання видаткових накладних не було у розпорядженні жодної довіреності на підтвердження повноважень ОСОБА_2 , пояснення якої не мають сприйматись судом як доказова база, оскільки згідно з наведеною раніше судовою практикою у разі укладення договору в усній формі будь-які пояснення третіх осіб не приймаються як докази.
У судовому засіданні 01.09.2026 судом заслухано пояснення свідка ОСОБА_2 , яка на запитання представників сторін зазначила про таке.
Зокрема на питання представника позивача щодо місця та часу передачі товару, перелік якого відображено у видаткових накладних та рахунках-фактури, а саме квадрокоптерів, свідок відповіла, що це була будівля на чотири поверхи за метро Святошин, тоді як сама поставка товару відбувалась в жовтні, день у день, тобто в той день, коли оплачувався товар, свідок його забирала.
На питання ж представника позивача щодо часу підписання видаткових накладних- в момент поставки – чи після неї, ОСОБА_2 пояснила, що накладні підписувались в день поставки.
Щодо решти поставлених представником позивача питань свідок зазначила, що:
- у неї була скан-копіядовіреності №10/11, тоді як оригінал такої довіреності був на підприємстві, відтак у всіх випадках, коли вона здійснювала господарську діяльність на підприємстві вона користувалась скан-копією;
- наголосила, що на основі такої довіреності не тільки приймала товар, але і видавала;
- договір уклали в усній формі у зв`язку з нагальною потребою, оскільки були запити від благодійного фонду та від інших клієнтів, а товару на складі не було, відповідно, свідок його придбала «по місцю»;
- договір з відповідачкою не укладено в письмовій формі, оскільки не було необхідності та все погоджено по телефону.
У розрізі вказаного ОСОБА_2 зауважила, що на підприємстві офіційно працювали дві людини - вона та директор, який був обізнаний, для якого клієнта замовляється і купується товар, а дрони було придбано не для того, аби вони лежали на складі, тоді як вона сама не здійснювала оплати.
Як зазначила свідок, товар був придбаний під разову потребу різних клієнтів, не було необхідності складати окремий договір, бо товариство самостійно імпортувало дрони з китайського регіону з модельним номером CN, тоді як придбані у відповідачки дрони були з європейського регіону.
На запитання представника позивача щодо того, якими доказами підтверджується поставка відповідачкою саме тих дронів, про модельні номери яких стверджує ОСОБА_2 , остання вказала, що:
- це вбачається з фотофіксації, що у той же день нею від імені товариства відправлено дрон клієнту і серійний номер європейського регоіну вписано у поштову накладну на відправку;
- таких дронів не було на залишках у позивача, а номери дронів зафіксовано лише на телефон.
Стосовно питання представника позивача про джерело отримання рахунків на оплату ОСОБА_2 пояснила, що рахунки-фактури попередньо відповідачка направляла через телеграм, а оригінали свідок забирала разом з документами при поставці товару. Зокрема, за доводами свідка, вона направляла рахунки у спільний чат з директором та бухгалтером і вказувала клієнта, для якого придбавається дрон, а кошти сплачував безпосередньо директор.
На поставлене представницею відповідачки питання про те, хто був директором товариства на момент проведення оплат, свідок відповіла, що це був ОСОБА_3 .
Крім того, ОСОБА_2 наголосила, що вона ніколи не мала доступу до бухгалтерських програм та не здійснювала оплат і товариство, у тому числі і директор ОСОБА_3 були обізнані як про здійснення оплат, так і про замовників таких дронів, тоді як після проведених оплат свідок ще півтора року працювала і жодних питань стосовно таких оплат не виникало.
Своєю чергою представник позивача зазначив, що за результатом аналізу заяви свідка та, відповідно, наданих нею пояснень слідує, що вона змінила свою позицію щодо моменту підписання видаткових накладних, а також підтвердила, що в момент поставки товару у неї не було оригіналу довіреності.
Вказане та те, що вже під час розгляду цієї справи відповідачка запитувала копію довіреності у свідка, на переконання представника позивача, свідчить про те, що ані оригіналу довіреності, ані її копії не було ні в кого, а все зазначене свідчить про відсутність підстави вважати дійсною господарську операцію, зокрема належну передачу товару представнику позивача.
Також, за доводами представника позивача, ні свідок, ні відповідачка не надали відповідь на запитання, чому договір не було укладено у письмовій формі, як і не надано доказів попередньої домовленості сторін, а наявні лише пояснення свідка, щодо якої відкрито кримінальне провадження.
З огляду на вказане представник позивача підсумував, що підстав для проведення оплат не було.
У судовому засіданні 14.10.2026 на запитання суду стосовно того, чим позивач підтверджує недійсність видаткових накладних, представник позивача зазначив, що вказане підтверджується сукупністю наданих до матеріалів справи доказів за принципом вірогідності.
Так, згідно з доводами представника позивача, відсутність здійснення господарської операції з постачання товарно-матеріальних цінностей підтверджується сукупністю доказів, зокрема відсутністю у накладних відомостей про довіреність та помилками в номерах рахунків-фаткур.
У розрізі вказаного, за доводами представника позивача, слід врахувати обставини порушення кримінального провадження стосовно ОСОБА_2 , яка є фігуруючою особою у інших справах за позовом ТОВ “БАГІРОВ ІМПОРТ СЕРВІС” про стягнення безпідставно сплачених коштів.
Представник позивача наголосив, що першочергово спростовується дійсність господарської операції і таку операцію підписані накладні не підтверджують з огляду на ряд викладених вище недоліків, у тому числі і недоліків цих накладних.
Поряд з тим представник позивача, не заперечивши, що його довіритель видавав ОСОБА_2 довіреність, зауважив, що:
- копію такої довіреності відповідачка мала отримати при звичаєвій господарській операції, відтак оскільки оригіналу довіреності нема, у позивача є сумніви стосовно такого доказу;
- наявною в матеріалах справи копією довіреності не надається право на отримання товарно-матеріальних цінностей, а тому ОСОБА_2 не могла отримувати товар на підставі такої довіреності.
Підсумовуючи все зазначене представник позивача підтримав позовні вимоги та просив стягнути з ОСОБА_1 1 701 000,00 грн заборгованості.
Водночас представниця відповідачки зауважила на тому, що доводи позивача про відсутність реальної господарської операції є лише доказово не підтвердженими здогадками, а тому просила у задоволенні позовних вимог відмовити.
З`ясувавши обставини справи та дослідивши подані докази, заслухавши заключне слово представників сторін, суд дійшов таких висновків.
Приписами частини 1 статті 15 та частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України унормовано, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Аналізуючи зміст та сутність наведених норм права, слід зазначити, що наявність права на подання позову ще не є безумовною підставою для здійснення такого судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації відповідного права, як наслідок для того щоб особі було надано судовий захист, вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує:
- по-перше, чи існує у позивача право або законний інтерес;
- якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем;
- якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги.
Звідси, право на судовий захист вимагає, щоб твердження позивача про порушення права та/або інтересу було обґрунтованим, а тому можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) вказаних вище умов.
З`ясуванню ж характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку, сприяють визначені у позові предмет і підстава позову (фактична та правова), а тому оцінка предмету заявленого позову, наявності підстав для захисту порушеного права особи, про яке зазначено в позовній заяві, здійснюється судом крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими обґрунтовано вимоги.
Звертаючись до суду із позовом у цій справі, ТОВ “БАГІРОВ ІМПОРТ СЕРВІС” стверджує, що ОСОБА_1 , перебуваючи у статусі господарюючого суб`єкта, набула перераховані їй кошти без достатніх правових підстав, оскільки договір поставки між сторонами укладено не було ані письмово, ані усно, як і сам товар відповідачкою не поставлено позивачу.
Правовими ж підставами відповідно заявленої вимоги про стягнення з ОСОБА_1 , як фізичної особи, яка припинила свою діяльність господарюючого суб`єкта, перерахованих їй коштів позивач визначив статтю 1212 ЦК України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Зі змісту вказаної норми права слідує, що для утворення складу відповідної правової конструкції необхідною є навність таких умов:
1) збільшення майна, яким також є грошові кошти, в однієї особи та втрата такого майна іншою особою, тобто збільшення або збереження коштів в особи є наслідком втрати їх іншою особою;
2) причинний зв`язок між збільшенням майна (коштів) в однієї особи i відповідною втратою майна (коштів) іншою особою;
3) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна (коштів) в однієї особи за рахунок іншої особи.
Тобто, у разі коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, відповідні приписи можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовiдносин i їх юридичному змісту.
Водночас для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 Цивільного кодексу України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження майна/грошових коштів, а не конкретна підстава, за якої це відбулося.
З огляду на вказане під час розгляду цієї справи та вирішення відповідного спору ключовим питанням, яке постало перед судом, є існування правових підстав для отримання відповідачкою коштів від позивача.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України унормовано, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, а також інші юридичні факти.
Приписами статті 207 Цивільного кодексу України, зокрема, передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами.
У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Приписами ч. 1 ст. 639, ч.ч. 1, 2 ст. 640, ч. 1 ст. 641, ч.ч. 1, 2 ст. 642 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Відповідно до до ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Приписами ч. 1 ст. 655, ч. 1 ст. 662, статті 663 ЦК України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Частина 2 статті 530 ЦК України визначає, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність.
Приписами статей 73, 74 та 75 ГПК України унормовано, зокрема, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами, показаннями свідків.
Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Так, сторонами цієї справи у власних заявах по суті (позовна заява та відзив) визнано ті обставини, що:
- у жовтні 2023 року ТОВ “БАГІРОВ ШИПІНГ ЕЙДЖЕНСІ”, перейменоване надалі на ТОВ “БАГІРОВ ІМПОРТ СЕРВІС”, через власного комерційного директора вело перемовини з ФОП Федірко Л.Б. щодо поставки квадрокоптерів DJI Mavic 3 (найменовані сторонами також як дрони);
- між ними не укладався у формі єдиного письмового документа договір поставки квадрокоптерів (дронів).
Водночас під час розгляду цієї справи сторонами, зокрема і позивачем не заперечено та не спростовано також і того, що на посаді комерційного директора позивача на час означених перемовин перебувала Бєжан К.М. та саме вона брала участь у таких перемовинах від імені ТОВ “БАГІРОВ ШИПІНГ ЕЙДЖЕНСІ”, перейменованого надалі на ТОВ “БАГІРОВ ІМПОРТ СЕРВІС”.
Означені вище обставини не підлягають доказуванню, оскільки суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом.
Водночас, у розрізі застосування до спірних правовідносин статті 1212 Цивільного кодексу України, позивач стверджує про те, що сторонами не було укладено договір і у спрощений спосіб шляхом вчинення направлених на поставку товару конклюдентних дій, тоді як відповідачка наполягає на зворотному – оплачений позивачем товар було передано йому шляхом оформлення видаткових накладних.
Приписами статей 76, 78, 79 ГПК України унормовано, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання провірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України передбачено, зокрема, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
З огляду зазначених вище норм процесуального права суд вважає за необхідне вказати, що судове пізнання завжди опосередковане, оскільки спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому, тоді як обов`язок доказування в силу вимог процесуального закону покладено безпосередньо на сторони.
Надання ж оцінки доказам є виключною компетенцією суду та здійснюється за унормованими процесуальними нормами правилами і принципами/стандартами, з урахуванням того, що:
- стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи, дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції;
- належність доказів – спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини, тобто під належністю доказу розуміється наявність об`єктивного зв`язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об`єктом судового пізнання.
- принцип оцінки доказів “поза розумним сумнівом” полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення;
- передбачений статтею 79 ГПК України стандарт доказування “вірогідність доказів” підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач, та презюмує, що ним покладено на суд обов`язок оцінювати докази та обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Застосовуючи вказані процесуальні норми і принципи та надаючи оцінку наявним в матеріалах справи доказам окремо та у їх сукупності, суд встановив таке.
З наявних в матеріалах справи виписки по рахунку та платіжних інструкцій, а також рахунків на оплату та видаткових накладних вбачається, що на відкритий в АТ “Креді Агріколь Банк” рахунок ОСОБА_1 - НОМЕР_2 , у жовтні 2023 року позивачем проведено п`ять платежів на загальну суму 1 701 000,00 грн, зокрема:
1) 21.10.2023 перераховано 447 000,00 грн, призначенням яких вказано рахунок №СФ-0000023 від 21.10.2023 та 2 дрони, тоді як згідно з видатковими накладними №000044 від 21.10.2023 та №000024 від 25.10.2023 ОСОБА_1 передала, а Бєжан К.М. отримала товар, найменування та вартість якого відповідає рахунку-фактурі №СФ-0000023 від 21.10.2023:
- один квадрокоптер DJI Mavic 3Т за ціною 212 000,00 грн на суму 212 000,00 грн без ПДВ;
- один квадрокоптер Autel evо max 4 T за ціною 235 000,00 грн на суму 235 000,00 грн без ПДВ;
2) 23.10.2023 перераховано 255 000,00 грн та 212 000,00 грн, призначенням яких вказано рахунок №СФ-0000023 від 21.10.2023 та квадрокоптер DJI Mavic 3 standart 3 шт., тоді як згідно з видатковими накладними №000023 від 23.10.2023 та №000025 від 25.10.2023 ОСОБА_1 передала, а Бєжан К.М. отримала товар, найменування та вартість якого відповідає рахунку-фактурі №СФ-000023 від 21.10.2023:
- один квадрокоптер DJI Mavic 3Т за ціною 212 000,00 грн на суму 212 000,00 грн без ПДВ;
- три квадрокоптери DJI Mavic 3 standart за ціною 85 000,00 грн на суму 255 000,00 грн без ПДВ;
3) 24.10.2023 перераховано 552 000,00 грн, призначенням яких вказано рахунок №СФ0000027 від 24.10.2023 та дрони DJI Mavic 3Т і DJI Mavic 3, тоді як згідно з видатковою накладною №000027 від 24.10.2023 ОСОБА_1 передала, а Бєжан К.М. отримала товар, найменування та вартість якого відповідає рахунку-фактурі №СФ-0000027 від 24.10.2023:
- один квадрокоптер DJI Mavic 3Т за ціною 212 000,00 грн на суму 212 000,00 грн без ПДВ;
- чотири квадрокоптери DJI Mavic 3 за ціною 85 000,00 грн на суму 340 000,00 грн без ПДВ, що загалом склало 552 000,00 грн;
4) 25.10.2023 перераховано 235 000,00 грн, призначенням яких вказано рахунок №СФ0000027 від 24.10.2023 та дрони DJI Mavic 3Т і DJI Mavic 3, тоді як згідно з видатковою накладною №000032 від 25.10.2023 ОСОБА_1 передала, а Бєжан К.М. отримала товар, найменування та вартість якого відповідає рахунку-фактурі №СФ-000027 від 24.10.2023 – один квадрокоптер Autel evo max 4 за ціною 235 000,00 грн на суму 235 000,00 грн без ПДВ.
Судом встановлено, що зміст усіх виписаних відповідачкою рахунків на оплату (рахунків-фактур) містить ідентифікуючі відомості останньої, як постачальника, зокрема і номер її банківського рахунку, відомості про покупця товару - ТОВ “БАГІРОВ ШИПІНГ ЕЙДЖЕНСІ”, а також назву товару – квадрокоптери, його ціну та кількість і, власне, загальну вартість, тоді як означені відомості повністю відповідають відомостям вказаних вище видаткових накладних, оригінали яких судом оглянуто у засіданні 21.04.2025 та які містять підписи відповідачки у статусі господарюючого суб`єкта та постачальника, а також і Бєжан К.М. як особи, яка отримала відповідний товар від імені ТОВ “БАГІРОВ ШИПІНГ ЕЙДЖЕНСІ”.
У суду не виникло розумних сумнівів ані стосовного того, що підставами для сплати ФОП Федірко Л.Б. загалом 1 701 000,00 грн відповідно до платіжних інструкцій позивачу слугували виписані відповідачкою рахунки-фактури та його обізнаність із погодженим до поставки товаром – квадрокопетри (дрони), ані стосовно внесених до видаткових накладних відомостей про господарські операції з передачі-прийняття означеного товару та осіб, які вчинили відповідні дїі.
У розрізі вказаного, зокрема дійсності і реальності вчинених 21-го, 23-го, 24-го та 25-го жовтня 2023 року господарських операцій з передачі ФОП Федірко Л.Б. та прийняття квадрокоптерів Бєжан К.М. і, власне, наявності у останньої як комерційного директора позивача повноважень на отримання цього товару суд ураховує, що:
- 11.10.2023 ТОВ “БАГІРОВ ШИПІНГ ЕЙДЖЕНСІ” в особі директора Багірова І.О. видано довіреність №11/10, відповідно до змісту якої надано Бєжан К.М. як комерційному директору право підписувати та укладати договори та інші додаткові документи до них від імені довірителя, для чого повіреній надано право ставити підписи та здійснювати інші передбачені законодавством дії;
- у власній заяві свідка та усно в судовому засіданні 01.09.2026 Бєжан К.М. підтвердила обставини отримання квадрокоптерів від ФОП Федірко Л.Б., у тому числі і у ті дні, коли здійснювались оплати.
Суд визнає неспроможними аргументи позивача стосовно того, що означена вище довіреність не підтверджує право Бєжан К.М. на отримання товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ) від імені товариства з огляду на вказаний вище зміст такої довіреності та відсутність законодавчо врегульованого порядку видачі довіреності саме на отримання ТМЦ як окремого виду представництва.
Судом враховано, що Наказом Державного комітету статистики України №391 від 17.10.2008 визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства статистики України від 21.06.1996 №192 «Про затвердження типової форми первинного обліку М-2», який визначав форму довіреності на отримання цінностей.
До того ж судом взято до уваги і те, що довіреність №11/10 не обмежує певним визначеним колом повноважень ті, інші передбачені законодавством дії, право на вчинення яких надано комерційному директору позивача Бєжан К.М., яка дії з отримання від ФОП Федірко Л.Б. дронів вчинила в період чинності відповідної довіреності – з 11.10.2023 по 31.12.2024.
Так, суд звертає увагу на те, що за змістом ч. 3 ст. 244 та ч. 1 ст. 246 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами.
З огляду на вказане суд оцінює критично та визнає безпідставними посилання позивача на відсутність як оригіналу довіреності №11/10, так і її копії у розпорядженні Бєжан К.М. та/або ФОП Федірко Л.Б. станом на час підписання видаткових накладних, позаяк законодавчі приписи, у тому числі і зазначені вище, не вимагають обов`язкової наявності оригіналу довіреності у розпорядженні особи, яка приймає товар, саме під час господарської операції з прийняття товару, як і не передбачено законом обов`язкової передачі такої довіреності та/або її копії у розпорядження особи, яка поставила/передала товар.
Зокрема позивач не заперечив обставини видачі довіреності №11/10 на ім`я комерційного директора Бєжан К.М., а також і того, що таку довіреність видано на період з 11.10.2023 по 31.12.2024, тобто у той час, коли Бєжан К.М. вела перемовини з ФОП Федірко Л.Б. стосовно поставки квадрокоптерів позивачу.
Ураховуючи зазначене вище та поставлені представником позивача у судовому засіданні 01.09.2026 питання Бєжан К.М. як свідку щодо її обізнаності з відсутністю у неї посадових повноважень на прийняття товару, суд бере до уваги те, що під час розгляду цієї справи позивач не надав жодних належних та достовірних доказів на підтвердження обставин обмеження передбачених довіреністю №11/10 повноважень комерційного директора Бєжан К.М., у тому числі і у жовтні 2023 року та в частині вчинення передбачених законом дій з укладення правочинів, прийняття товару тощо.
Надані ж позивачем копії наказу (розпорядження) №1 від 04.04.2024 про припинення трудогового договору (контракту) та податкового розрахунку сум доходу про звільнення Бєжан К.М. за другий квартал 2024 року не спростовують обставин наявності у вказаної особи як комерційного директора повноважень на вчинення передбачених законом дій від імені позивача станом на жовтень 2023 року.
До того ж суд звертає увагу на те, що у наказі (розпорядженні) №1 від 04.04.2024 про припинення трудогового договору (контракту) з комерційним директром Бєжан К.М. у назві структурного підрозділу вказано «Квадракоптеры», і вказане у сукупності із встановленими вище обставинами та зробленими висновками формує у суду розумний сумнів про необізнаність позивача в особі його директора як з обсягом повноважень Бєжан К.М., так і з вчиненням нею дій з прийняття у жовтні 2023 року оплачених на користь ФОП Федірко Л.Б. квадрокоптерів.
Суд критично оцінює посилання позивача як на підробку виписаних ФОП Федірко Л.Б. рахунків-фактур, підписаних останньою і Бєжан К.М. від імені позивача видаткових накладних, так і на відкриття кримінального провадження, оскільки обставини підробки документів підтверджуються на загальних підставах належними та допустимими доказами, у тому числі у розумінні ст. 75 ГПК України, тоді як встановлення вказаних обставин до компетенції господарського суду не належить.
Згідно з ч. 6 ст. 75 ГПК України, зокрема, обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні, яка набрала законної сили, є обов`язковою для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Ураховуючи наведене, суд звертає увагу на те, що у даному випадку господарський суд не є тим судом, до повноважень якого, в межах предмету та підстав позову у цій справі, віднесено питання дослідження та встановлення обставин, що можуть бути підствами для притягнення особи до кримінальної відповідальності, а тому всі наведені позивачем міркування про підробку видаткових накладних та рахунків на оплату, зокрема і про виготовлення їх значно пізніше, аніж датовано, судом відхиляються як доказово не підтвердженні.
Отже, аргументи позивача про наявність у нього сумнівів та підозри щодо наданих відповідачкою рахунків-фактур і видаткових накладних, зокрема щодо часу їх складення та підписання визнаються судом доказово непідтвердженими, оскільки вказані сумніви, як і самі лише обставини порушення кримінального провадження стосовно певних осіб достовірно не свідчать про стверджуване позивачем.
Звідси, реалізуючи власну компетенцію щодо оцінки доказів як окремо, так і у їх сукупності, у суду не виникло розумних сумнівів щодо поставки ФОП Федірко Л.Б. товару загалом на суму 1 701 000,00 грн та прийняття такого товару позивачем.
Суд наголошує, що позивач, заперечуючи обставини поставки йому товару, з огляду на приписи статті 79 ГПК України вправі був надати більш вірогідні докази на спростування наданих відповідачкою видаткових накладних та рахунків на оплату, попри те позивач зосередився на власній, суб`єктивній оцінці таких документів, суттєві недоліки яких у спірній ситації не спростовують встановленого судом вище та, відповідно, зроблених висновків.
Відсутність у видаткових накладних реквізитів довіреності, якою комерційного директора Бєжан К.М. позивачем уповноважено вчиняти від його імені передбачені законом дії, а також наявність несуттєвих розбіжностей між номерами рахунків-фактур (№№СФ-0000023 та СФ-000023, №№СФ-0000027 та СФ-000027) на оплату не свідчать про юридичну дефектність таких накладних та/або рахунків, як і не спростовують такі несуттєві недоліки обставини проведення ФОП Федірко Л.Б. та Бєжан К.М. господарських операцій з передачі та прийняття товару 21-го, 23-го, 24-го та 25-го жовтня 2023 року.
Водночас і відсутність у видаткових накладних печатки ТОВ “БАГІРОВ ШИПІНГ ЕЙДЖЕНСІ”, перейменованого надалі на ТОВ “БАГІРОВ ІМПОРТ СЕРВІС”, а також назви посади особи, яка отримала товар за такими накладними, за наявності у цих накладних прізвища з ініціалами та підпису вказаної особи у сукупності з її поясненнями у статусі свідка щодо обставин прийняття товару, не спростовують наявності у Бєжан К.М. як комерційного директора повноважень на вчинення передбачених законом дій від імені позивача, у тому числі і на прийняття оплачених на користь ФОП Федірко Л.Б. квадрокоптерів.
Зокрема суд зауважує, що обов`язкове використання юридичною особою печатки на первинних облікових документах законом не вимагається, тоді як доказово непідтверджені доводи позивача про наявність у розпорядженні Бєжан К.М. початки товариства жодним чином не впливають на дійсність підписаних обома сторонами видаткових накладних.
Суд звертає увагу, що міркування позивача та його представника про певні недоліки рахунків та накладних не є тотожними сукупності доказів на спростування обставин дійсності таких накладних. Тобто позивач ототожнив сукупність сформульованих ним аргументів із сукупністю певних засобів доказування.
Доказування ж ґрунтується не на самому лише твердженні про недоліки доказів опонента, а на поданні стороною зі свого боку більш вірогідних доказів.
Так, стосовно посилань позивача на принцип вірогідності доказів та, власне, доданих до матеріалів справи забражень кабінету в інтернет-сервісі «Вчасно» суд зазначає таке.
Зі змісту означених зображень, як і оглянутих судом у засіданні 02.06.2025 на продемонстрованому представником позивача на власному технічному засобі електронних видаткових накладних слідує, що такі накладні у відповідному сервісі документообігу підписано Федірко Л.Б. 14.08.2024.
Втім направлення підписаних відповідачкою 14.08.2024 електронних накладних в інтернет-сервісі для обміну документами, який не є обов`язковим до застосування сторонами, жодним чином та більш вірогідно не спростовує обставин проведення ФОП Федірко Л.Б. та Бєжан К.М. господарських операцій з передачі-прийняття товару 21-го, 23-го, 24-го та 25-го жовтня 2023 року і, власне, підписання у ці дні видаткових накладних у формі паперових документів.
Такі забраження з кабінету в інтернет-сервісі «Вчасно» ані окремо, ані у сукупності з наданими позивачем документами (наказ від 04.04.2024 та податковий розрахунок сум доходу про звільнення Бєжан К.М.) більш вірогідно не спростовують підтверджені видатковими накладними обставини передачі ФОП Федірко Л.Б. товару у розпорядження позивача в особі комерційного директора Бєжан К.М.
Крім того, зі змісту наявних в матеріалах цієї справи копій адресованого ФОП Федірко Л.Б. листа ТОВ “БАГІРОВ ІМПОРТ СЕРВІС” від 02.01.2025 та опису вкладення до листа з квитанцією і накладної АТ «Укрпошта» за №0210200638349 вбачається, що з претензією позивач звернувся до ФОП Федірко Л.Б. 03.01.2025 (здано на пошту), тоді як аргументи представника позивача про те, що відповідачка надіслала електронні накладні після звернення до неї з претензією є доказово неспроможними.
Стосовно ж доводів позивача та його представника про те, що подані відповідачкою докази є недопустимими в розрізі поданих електронних доказів із системи «Вчасно» суд зазначає таке.
Стаття 77 ГПК України передбачає, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Так, “допустимість доказів” означає, що у певних випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні або не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.
Водночас загальний характер “допустимості доказів” полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів.
Звідси слід зазначити, що нормами чинного законодавства не визначеного спеціального засобу доказування обставин поставки та передачі від однієї особи у власніть іншої майна/товару, тоді як під час розгляду цієї справи позивач доказово не підтвердив обставин отримання з порушенням закону усіх поданих відповідачкою доказів, у тому числі і видаткових накладних та довіреності на представництво Бєжан К.М інтересів позивача.
Вказаного не встановлено і судом під час розгляду цієї справи.
За таких обставин посилання представника позивача на те, що подані відповідачкою докази є недопустимими, у тому числі і з огляду на зображення з інтерент-сервісу «Вчасно» суд оцінює критично, як процесуально неспроможні.
Жодних інших, більш вірогідних доказів на спростування підтверджених видатковими накладними обставин вчинення 21-го, 23-го, 24-го та 25-го жовтня 2023 року господарських операцій з передачі ФОП Федірко Л.Б. та прийняття квадрокоптерів Бєжан К.М. позивач під час розгляду цієї справи не надав.
Суд вважає за необхідне вказати, що судове пізнання завжди опосередковане та спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому, а тому повноту дослідження обставин справи забезпечує принцип змагальності, який не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує без подання відповідних доказів.
Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
При цьому сторона судового спору, яка не погоджується з доказово підтвердженими доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів.
Попри зазначене, у розрізі того, що докази мають переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару – руху матеріальних цінностей, судом взято до уваги таке:
- форма оподаткування відповідачки (платник єдиного податку другої групи) та проведення оплат і операцій з постачання без включення до ціни товару податку на додану вартість виключають необхідність у складанні окремих податкових накладаних на кожну таку поставку;
- правильність внесення відомостей до податкових документів перевіряється відповідним контролюючим органом, а наслідки вчинення/невчинення господарюючими суб`єктами тих чи інших дій з оподаткування товарообороту не входить в предмет дослідження спору у цій справі;
- відсутність у сторін цього судового спору оформлених податкових накладних/декларацій не нівелює можливість позивача заперечувати проти доводів відповідачки про здійснення спірної поставки шляхом надання всіх наявних у нього доказів на спростування обставин поставки квадрокоптерів;
- позивач не був позбавлений можливості надати більш вірогідні докази на підтвердження того, що вказані у видаткових накладних квадрокоптери він не отримував від ФОП Федірко Л.Б. у тому числі і з метою подальшої реалізації/передання такого товару іншим особам у власність/користування та/або розпорядження.
Підсумовуючи все зазначене, з огляду на вказані вище передбачені процесуальними приписами принципи доказування суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах цієї справи копії рахунків на оплату (рахунків-фактур), видаткових накладних, довіреності та заяви свідка у сукупності достовірно, поза розумним сумнівом більш вірогідно підтверджують обставини прийняття комерційним директором позивача - Бєжан К.М., у жовтні 2023 року оплачених на користь ФОП Федірко Л.Б. квадрокоптерів на загальну суму 1 701 000,00 грн.
Схожих висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі №916/3027/21 (провадження №12-8гс23), у якій також зазначено, що висновки суду можуть ґрунтуватися на встановленій за сукупністю доказів більшій імовірності існування відповідних обставин, а сторона, яка заперечує доводи опонента, має їх спростовувати доказами, аргументами та поясненнями.
Звідси суд висновує, що виставлені відповідачкою рахунки на оплату та платіжні інструкції у сукупності з означеними вище видатковими накладними свідчать про узгодження сторонами істотних умов та, власне, укладення сторонами відповідного договору купівлі-продажу квадрокоптерів у спрощений спосіб.
Усі вказані документи свідчать про вчинення пропозиції у явно вираженому намірі ФОП Федірко Л.Б. взяти на себе зобов`язання з передачі позивачу вказаного у рахунках товару, тоді як відповідну пропозицію позивач акцептував шляхом перерахування 21-го, 23-го, 24-го та 25-го жовтня 2023 року коштів та прийняття у вказані дні квадрокоптерів на загальну суму 1 701 000,00 грн.
Схожі висновки стосовно можливості укладення договору у спрощений спосіб шляхом вчинення сторонами конклюдентних дій з оплати рахунків та прийняття товару, у тому числі за сукупністю наданих доказів зроблено, відповідно, Північним апеляційним господарським судом у постанові від 08.10.2026 у справі №911/999/26 та Південно-західним апеляційним господарським судом у постанові від 27.05.2026 у справі №915/1149/24.
Посилання ж позивача на непогодження сторонами такої істотної умови договору як строк поставки товару суд оцінює критично, позаяк відсутність строку виконання обов`язку поставити товар не позбавляє покупця права за правилами ч. 2 ст. 530 ЦК України вимагати його передачу у будь-який час шляхом оформлення відповідної вимоги.
Водночас строк виконання зобов`язання не є тотожним строку дії договору, який згідно з ч. 1 ст. 631 ЦК України визначається як час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.
З огляду на вказане та те, що за встановлених вище обставин цього спору оплачений на загальну суму 1 701 000,00 грн товар відповідачкою було повністю передано позивачу, приписи ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України, які визначають одну з обов`язкових істотних умов господарського договору - строк дії договору, не є кваліфікуючою у спірному правовідношенні.
У розрізі зроблених вище висновків судом не взято до уваги рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 08.12.2021 у справі №600/1852/21-а, на яке здійснено посилання позивачем під час розгляду цієї справи, оскільки рішення суду першої інстанції інстанції не є тими рішеннями, висновки у яких суд має враховувати в порядку ч. 4 ст. 236 ГПК України.
Так, вказана норма процесуального права передбачає, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У розрізі відповідної процесуальних приписів слід зазначити, що чинний ГПК України оперує поняттям "висновок" у різних значеннях, зокрема таких як: умовивід суду; висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а також викладений у постанові Верховного Суду висновок по суті позовних вимог, вимог апеляційної або касаційної скарги; складова резолютивної частини судового рішення.
З огляду на викладене висновком щодо застосування норми права в подібних правовідносинах якраз і є висновок за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд, а також висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, та який має міститися в мотивувальній частині постанови суду касаційної інстанції.
Разом з тим правовий висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або низки норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов`язкове для суду та інших суб`єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору. Схожу позицію виладено у постанові Верховного Суду від 20.03.2026 у справі №914/2625/23.
З огляду на вказане, оскільки обов`язковість застосування практики Верховного Суду поширюється виключно на висновки щодо застосування конкретних норм права в подібних правовідносинах, суд також відхиляє і посилання позивача на судові справи, у яких Верховним Судом прийнято рішення та на які здійснено посилання позивачем під час розгляду цієї справи, оскільки правовідносини у вказаних позивачем справах не є релевантним до правовідносин, які виникли між сторонами у цьому спорі за фактичними обставинами спору та доказовою базою, зокрема:
- у постанові від 25.05.2018 у справі №61/341 Верховний Суд досліджував наявність підстав для визнання укладеним саме договору поставки природного газу на умовах, передбачених Законом України "Про засади функціонування ринку природного газу";
- у постанові від 02.03.2023 у справі №280/669/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду перевіряв правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, а спірні відносини у такій справі, виникли у сфері справляння податків, зокрема щодо правових наслідків у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.
У постанові ж від 12.07.2023 у справі № 904/393/22 Верховний Суд зробив висновки за конкретних обставин того спору та відповідної доказової бази, зокрема за відсутності доказів здійснення поставки товару саме позивачеві та отримання ним цього товару, а також за встановлених судами обставин отримання товару іншою особою, а не позивачем.
Отже, суд відхиляє посилання позивача на позиції судів у справах №61/341, №904/393/22 та №280/669/21, оскільки процитовані аргументи суду касації зроблено за конкретних обставин тих справ та у розрізі предмету і підстав позовів, які є відміннимти від предмету та підстав позову у цій справі.
З огляду на вказане та з урахуванням обставин цієї справи суд зазначає, що алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить, насамперед, від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію.
Всі юридично значущі факти складають предмет доказування, що формується, виходячи з норм матеріального права та підстав вимог/заперечень сторін, які конкретизують такий предмет і він може змінюватися в процесі розгляду справи.
Подані стороною документи судом оцінюються з огляду на зміст таких документів і їх взаємозв`язок із стверджуваними обставинами, з урахуванням обставин саме цієї справи, яка розглядається, а не з огляду на назву та/або вид, посилання на які можуть бути зроблені судом апеляційної/касаційної інстанції в інших справах.
Тобто під час розгляду цієї справи №911/365/25 по суті подані сторонами документи судом оцінювались з огляду на їхній зміст і взаємозв`язок із стверджуваними обставинами саме цієї справи.
Так, суд звертає увагу на те, що до договорів купівлі-продажу та поставки за загальним правилом не встановлено спеціальну форму (письмова, усна, нотаріальна), крім поставок товарів, для яких іншими законами передбачено обов`язкову письмову форму, зокрема, коли йдеться про договори поставки за державним замовленням, а тому сторони вправі укладати такі договори у тій формі, в який вони домовились це зробити.
Відсутність підписаного сторонами письмового договору у формі єдиного документа сама по собі не виключає існування між стронами договірних відносин, якщо такі відносини підтверджуються іншими належними та достовірними доказами.
Тобто навіть за відсутності окремого письмового договору сторони можуть визначити предмет поставки та його вартість шляхом оформлення первинних документів та фактичного виконання відповідних дій.
За встановлених обставин цієї справи сторони шляхом оформлення первинних документів та фактичного виконання відповідних дій визначили предмет поставки та його вартість, а укладення договору купівлі-продажу у спрощений спосіб шляхом вчинення сторонами дій, які свідчать про їх волю до виникнення відповідних правовідносин, саме по собі не суперечить приписам цивільного законодавства, які не заброняють можливість укладення договорів у спрощеному порядку, зокрема, через ділову переписку шляхом обміну документами та/або у вигляді конклюдентних дій (прийняття замовлення до виконання, здійснення та отримання коштів попередньої оплати). При цьому укладені зазначеними способами договори вважаються такими, що укладені в письмовій формі.
Схожі висновки зроблено Південно-західним апеляційним господарським судом у постанові від 14.10.2025 у справі №915/405/24, а також Північним апеляційним господарським судом у постанові від 08.07.2026 у справі №910/11708/25 та у постанові від 06.10.2026 у справі №910/6296/26.
Аргументи ж позивача про те, що з урахуванням циклічності поставок дронів та неспівпадіння сум оплат із сумами поставок договір між сторонами мав укладатись тільки у формі єдиного письмового документа суд визнає неспроможними, оскільки неспівпадінь між сумами оплат і поставленим товаром судом не встановлено, тоді як циклічним є те, що відбувається, здійснюється циклами, відзначається наявністю циклів.
У розрізі вказаного суд зазначає, що передача відповідачкою позивачу квадкрокоптерів за змістом таких господарських операцій не відноситься до циклічної поставки, а саме правовідношення за характером відповідає договору купівлі-продажу, який, на відміну від поставки, може виконуватись в момент його вчинення та передачі товару, тобто бути реальним, а не консесуальним правочином.
З урахуванням зазначеного суд визнає неспроможними посилання позивача і на постанову Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №815/2791/18.
Також, з огляду на зроблені вище висновки, суд оцінює критично та відхиляє доводи представника позивача на те, що ні свідок, ні відповідачка не надали відповідь на запитання, чому договір не було укладено у письмовій формі, як і не надали доказів попередньої домовленості сторін.
Наявність або відсутність попереднього замовлення товару сама по собі не є визначальною обставиною для встановлення обставин укладення договору купівлі-продажу (поставки) у спрощений спосіб, оскільки чинне законодавство не ставить виникнення відповідних правовідносин виключно в залежність від оформлення покупцем окремої заявки на товар.
Щодо посилання позивача на статтю 218 ЦК України та передбачену нею неможливість обґрунтування рішення суду свідченнями свідків, суд звертає увагу на те, що висновки щодо наявності між сторонами договору купівлі-продажу квадрокоптерів зроблено судом на підставі оцінених судом рахунків-фактур, платіжних документів, видаткових накладних та заяви свідка як окремо, так і у сукупності.
Тобто заява свідка як засіб доказування не є виключним засобом доказування, покладеним судом в основу цього рішення.
Ураховуючи наведені вище норми права та відповідно встановлені обставини, суд висновує, що загалом 1 701 000,00 грн ОСОБА_1 отримано у статусі господарюючого суб`єкта 21-го, 23-го, 24-го та 25-го жовтня 2023 року на відповідній правовій підставі – укладеного у спрощений спосіб договору купівлі-продажу квадрокоптерів шляхом вчинення сторонами конклюдентних дій з оплати рахунків та прийняття у вказані дні відовідного товару.
За таких обставин суд дійшов висновку, що перераховані позивачем загалом 1 701 000,00 грн не є такими, що відповідачка отримала безпідставно у розумінні приписів статі 1212 ЦК України.
У розрізі зробленого висновку та доводів позивача про помилковість перерахування таких коштів судом також враховано, що:
- перерахування коштів здійснювалось не одноразово (одним платежем), а протягом чотирьох днів у жовтні 2023 року, що спростовує помилковість таких платежів, адже позивач як ініціатор таких платежів не міг помилитися чотири рази поспіль;
- позивач не довів жодними належними та достовірними доказами того, що йому, у тому числі в особі керівника товариства, не було відомо про проведення таких платежів з моменту їх вчинення у жовтні 2023 року і аж до моменту звернення з претензією до відповідачки у січні 2025 року;
- за встановлених вище обставин претензію про повернення коштів позивач надіслав відповідачці у січні 2025 року, тобто більше аніж через рік після перерахування коштів;
- позивач доказово не підтвердив, що за період з жовтня 2023 року та до січня 2025 року він звертався до відповідачки з претензіями та/або вимогами щодо поставки товару;
- позивач, визнаючи у позові обставини ведення з відповідачкою перемовин його співробітником, яким виявилась комерційний директор ОСОБА_2 , надалі стверджував про відсутність доказів досягнутих домовленостей, що спростовується як виписаними відповідачкою рахунками, так і підписаними нею та уповноваженою представницею позивача видатковими накладними.
Отже, кошти у сумі 1 701 000,00 грн не є такими, що перераховані позивачем на рахунок відповідачки внаслідок помилки.
Схожі висновки зроблено у постанові Західного апеляційного господарського суду від 15.06.2026 у справі №914/4000/25.
У розрізі зробленого висновку та наведених вище норм права, зокрема і передбаченої статтею 1212 ЦК України правової конструкції суд зазначає, що приписи цієї норми права підлягають застосуванню лише за відсутності між сторонами належної правової підстави для набуття або збереження майна. Якщо між сторонами існують договірні або інші зобов`язальні правовідносини, які врегульовують спірні майнові відносини, положення глави 83 ЦК України не застосовуються. Відповідну позицію викладено у постанові Верховного Суду від 05.08.2026 у справі №907/416/18(910/6341/19).
У розрізі зазначеного суд зауважує, що майно, зокрема і кошти не можуть вважатися набутими неналежно/помилково чи збереженими без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені статтею 11 ЦК України. Схожі висновки зроблено у постанові Південно-західного апеляційного господарського суду у постанові від 27.05.2026 у справі №915/1149/24.
Посилання ж позивача на постанову Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №607/5422/16-ц не спростовує зроблених судом вище висновків, оскільки у вказаній постанові судом касаційної інстанції зроблено висновки про те, що застосування у кожному конкретному випадку положень статей 1212 або 216 ЦК України залежить від обставин, за яких грошові кошти передавалися відповідачу.
Висновків же про застосування такої норми права як стаття 1212 ЦК України у розрізі відсутності між сторонами договору, укладеного у формі єдиного письмового документа, Верховний Суд в означеній вище постанові не робив.
За таких обставин суд дійшов висновку про необґрунтованість вимоги ТОВ “БАГІРОВ ІМПОРТ СЕРВІС” (ідентифікаційний код 38111618) про стягнення з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) 1 701 000,00 грн у порядку статті 1212 ЦК України.
Окрім того, ураховуючи встановлені вище обставини проведених між сторонами господарських операцій з передачі-приймання квадрокоптерів, суд вважає за необхідне зазначити, що позивачем також не доведено та не обґрунтовано наявності підстав для стягнення з відповідачки 1 701 000,00 грн і у порядку ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України.
З огляду на принцип jura novit curia ("суд знає закони") суд вважає за неохідне звернути увагу на суть такого принципу, який полягає в тому, що неправильна юридична кваліфікація учасниками справи спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.
Оскільки суд вирішує спір у межах заявлених позивачем вимог, виходячи зі змісту заявлених вимог та обставин, якими їх обґрунтовує позивач, вказаний принцип не зобов`язує суд відшуковувати, досліджувати, встановлювати всі можливі обставини, не покладені в основу позовних вимог.
Беручи до уваги все зазначене вище, суд відмовляє у задоволенні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “БАГІРОВ ІМПОРТ СЕРВІС” (ідентифікаційний код 38111618) до ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) про стягнення 1 701 000,00 грн заборгованості.
Відповідно до приписів статті 129 ГПК України судові витрати позивача у даній справі покладаються судом на позивача з огляду на відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
При ухваленні рішення у цій справі, судом враховано/оцінено тільки ті обставини і зміст доводів/аргументів, що викладено сторонами у прийнятих до розгляду заявах по суті та взято до уваги, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент та довід.
Оскільки встановлені державою правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовано на те, аби не допустити безладного перебігу судового процесу, розгляд цієї справи та ухвалення відповідного рішення у ній здійснено в межах розумного строку, з урахуванням необхідності дотримання балансу процесуальних інтересів обох сторін.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
1. У задоволенні позовних Товариства з обмеженою відповідальністю “БАГІРОВ ІМПОРТ СЕРВІС” (04071, м. Київ, вул. Воздвиженська, буд. 34, групи приміщень №7, ідентифікаційний код 38111618) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) про стягнення 1 701 000,00 грн заборгованості відмовити повністю.
2. Понесені позивачем судові витрати покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене у апеляційному порядку – до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 10.11.2026.
Суддя В.А. Ярема
Оригінал: reyestr.court.gov.ua