Постанова від 03 листопада 2026 р. у справі №524/10702/24 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Суд: Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Інстанція: Касаційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів»

Дата: 03 листопада 2026 р.

Справа: №524/10702/24

Суддя: Луспеник Дмитро Дмитрович

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2026 року

м. Київ

справа № 524/10702/24

провадження № 61-8745 св 26

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства «Полтаватеплоенерго»,

треті особи: виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, Полтавська обласна рада,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» на постанову Полтавського апеляційного суду від 09 червня 2026 року у складі колегії суддів: Одринської Т. В., Панченка О. О., Пікуля В. П.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» (далі - ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго»), треті особи: виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, Полтавська обласна рада, в якому просив суд: зобов`язати ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» здійснити перерахунок вартості наданих послуг

з постачання теплової енергії та постачання гарячої води за період з листопада

2022 року до рівня цін за послуги, що застосовувались станом на 24 лютого

2022 року, тобто за тарифами затвердженими рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області

від 30 грудня 2021 року № 1867 «Про встановлення товариству з обмеженою відповідальністю «Кременчуцька ТЕЦ» скоригованих тарифів на теплову енергію,

її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для категорії споживачів з 01 січня 2022 року».

Позовна заява мотивована тим, що він є власником квартири АДРЕСА_1 .

Внаслідок руйнування Кременчуцької ТЕЦ, рішенням Кременчуцької міської ради Кременчуцького районну Полтавської області ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» було визначено надавачем послуг з постачання теплової енергії та гарячої води.

Отримавши в грудні 2022 року розрахунок вартості житлово-комунальних послуг за листопад 2022 року, він дізнався, що змінився надавач послуг з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, яким наразі є ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго».

До листопада 2022 року надавачем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води у м. Кременчуці було ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» згідно рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області № 1867 від 30 грудня 2021 року «Про встановлення товариству з обмеженою відповідальністю «Кременчуцька ТЕЦ» скоригованих тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для категорії споживачів

з 01 січня 2022 року», яким встановлено для ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» тариф на послугу з постачання теплової енергії - 1 796,40 грн/Гкал з ПДВ.

Рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області № 1508 від 20 жовтня 2022 року ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» визначено виконавцем послуг постачання теплової енергії та постачання гарячої води на лівобережній частині міст Кременчука від джерела Кременчуцької ТЕЦ з покладенням відповідних обов`язків згідно законодавством.

Позивач вважав, що застосування ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» тарифів на послугу з постачання теплової енергії та постачання гарячої води для споживачів міста Кременчука не може перевищувати рівень тарифів, що застосовувались для цих споживачів до 24 лютого 2022 року, незалежно від того, ким надавалися послуги споживачеві до цього. Також просив врахувати подібні висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 04 квітня 2024 року у справі № 917/730/23.

З огляду на викладене, ОСОБА_1 просив суд його позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області

від 31 січня 2025 року у складі судді Предоляк О. С. у задоволенні позову

ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 2022 року № 894-р вирішено передати цілісний майновий комплекс відокремленого підрозділу «Кременчуцька ТЕЦ» Державної установи «Навчально-методичний центр з газової безпеки» у спільну власність територіальних громад Полтавської області.

Відповідно до положень пункту 4 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води № 869, під час формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води суб`єктами господарювання, що перебувають у спільній власності територіальних громад, вимоги цього Порядку в частині формування тарифів для кожної окремої територіальної громади (у разі провадження ліцензованої діяльності та надання комунальних послуг у декількох територіальних громадах) на таких суб`єктів господарювання не поширюються.

Відтак, доводи позивача, що тарифи на послуги з постачання теплової енергії та послуги з постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», не затвердженні згідно вимог чинного законодавства є безпідставними.

Рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області № 1508 від 20 жовтня 2022 року виконавцем послуг постачання теплової енергії та постачання гарячої води на лівобережній частині міста Кременчука від джерела Кременчуцької ТЕЦ визначено ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго».

Плата за користування послугами з листопада 2022 року нарахована ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» споживачу ОСОБА_1 за тарифами, встановленими рішеннями Полтавської обласної ради № 477 від 30 вересня 2022 року, № 669 від 28 липня 2023 року «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», зокрема, за двоставковими тарифами на послугу з постачання теплової енергії для населення згідно з Додатком № 2 до вказаного рішення.

Тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, які були встановлені Полтавською обласною радою для відповідача станом на 24 лютого 2022 року, не змінювались після набрання чинності Законом № 2479-IX.

Діючі тарифи сформовані ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» у єдиному розмірі та застосовуються до усіх споживачів підприємства, у тому числі і для споживачів на лівобережній частині міста Кременчука від джерела Кременчуцької ТЕЦ.

Вимоги позивача про застосування до спірних правовідносин тарифів, які були встановлені рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області та що діяли станом на 24 лютого 2022 року, є безпідставними, оскільки зазначені тарифи були встановлені не ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», а саме ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ».

Порядком формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води № 869 не передбачено застосування одним ліцензіатом тарифів іншого ліцензіата (у даному випадку - ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ»).

Щодо посилання позивача, що зміна постачальника відповідних послуг у зв`язку з переданням цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу «Кременчуцька ТЕЦ» у господарське відання відповідача не повинна мати наслідком підвищення тарифів на теплову енергію для споживачів м. Кременчука порівняно з тим розміром, що існував станом на 24 лютого 2022 року та врахування судом при вирішенні даної цивільної справи висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 04 квітня 2024 року у справі № 917/730/23, суд зазначив, що правовідносини у справі, на яку посилається позивач, не є подібними.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Полтавського апеляційного суду від 09 червня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Автозаводського районного суду

м. Кременчука Полтавської області від 31 січня 2025 року скасовано, ухвалено нове. Позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов`язано ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» здійснити перерахунок вартості наданих послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води споживачу ОСОБА_1 за адресою: квартал АДРЕСА_2 , особовий рахунок № НОМЕР_1 , за період

з листопада 2022 по 09 червень 2026 року, враховуючи тарифи, які діяли для споживача ОСОБА_1 станом на 24 лютого 2022 року. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що споживач, як слабка сторона у спірних правовідносинах, не має нести негативні наслідки у виді додаткового фінансового навантаження в результаті дій та/або рішень влади, які хоча і ухвалені у законний спосіб, проте фактично всупереч прямій забороні Закону № 2479-IX призвели до підвищення розміру тарифів за тепло для мешканців лівобережної частини міста Кременчука.

Апеляційний суд зазначив, що внаслідок непередбачуваних обставин відбулася зміна постачальника тепла та гарячої води у зв`язку з переданням цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу «Кременчуцька ТЕЦ» (попередній постачальник) у господарське відання ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» (новий постачальник). Тому саме за таких обставин зміна постачальника у договорі з споживачем не повинна мати наслідком зміну тарифів на теплову енергію та гарячу воду для споживача порівняно з тим розміром, який був при попередньому постачальнику, до встановлення органом місцевого самоврядування іншого тарифу. Тому застосування тарифів на теплопостачання та гарячу воду у розмірі більшому, ніж ті, що діяли для споживача станом на 24 лютого 2022 року,

є порушенням його прав.

Апеляційний суд послався на відповідні правові висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2026 року ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго»шляхом формування документа у підсистемі «Електронний суд» звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Полтавського апеляційного суду від 09 червня 2026 року,

в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати, рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 31 січня 2025 року залишити в силі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

від 16 липня 2026 року відкрито касаційне провадження у вказаній малозначній справі, так як касаційна скарга містить посилання на випадки, передбачені підпунктом а), в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, витребувано матеріали справи № 524/10702/24 ізАвтозаводського районного суду

м. Кременчука Полтавської області. Надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У липні 2026 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 серпня 2026 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго»мотивована тим, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми прав у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 26 вересня 2024 року в справі № 917/1389/23, а також обґрунтовує необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. Крім того, зазначає, що апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази.

Вказує, що відповідач є суб`єктом господарювання, що перебуває у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області, та провадить ліцензовану діяльність і надає комунальні послуги у декількох територіальних громадах в межах Полтавської області, відтак, з урахуванням пункту 4 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року

№ 869 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 03 квітня 2019 року

№ 291) (далі - Порядок № 869), не зобов`язаний ініціювати розгляд питання щодо встановлення окремого тарифу для споживачів м. Кременчука. Тарифи, встановлені для застосування ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», є єдиними для всіх споживачів Полтавської області та будь-які підстави для обрахування вартості теплової енергії для споживачів м. Кременчука за окремим тарифом відсутні.

Крім того, ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» у своїй діяльності керується встановленими для нього Полтавською обласною радою тарифами, розмір яких відповідає тарифам, що були встановлені рішенням Полтавської обласної ради

від 21 жовтня 2021 року № 286 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» (які були введені в дію з 01 листопада 2021 року), тобто у розмірі, який діяв станом на 24 лютого 2022 року.

Також звертає увагу на те, що діяльність ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» була припинена вимушено, відповідач не є його правонаступником, а договірні відносини між ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» та позивачем врегульовані індивідуальним договором, що є публічним договором приєднання.

Посилається на відсутність сталої судової практики щодо питання правових наслідків застосування статті 1 Закону України від 09 липня 2010 року № 2479-VI «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг».

Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу та додаткові пояснення у справі

У серпні 2026 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, посилаючись на те, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законними та обґрунтованими, ухваленим відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи.

У серпні 2026 року представник Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області - Запорожець Є. В., подала до Верховного Суду додаткові пояснення у справі, в яких просить касаційну скаргу залишити без задоволення, посилаючись на те, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законними та обґрунтованими, ухваленим відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 є власником майна, що розташоване на лівобережній частині

м. Кременчука, а саме квартири АДРЕСА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло від 30 січня 1998 року (а. с. 40).

На підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 2022 року

№ 6894-р у спільну власність територіальних громад Полтавської області передано цілісний майновий комплекс відокремленого підрозділу «Кременчуцька ТЕЦ» Державної установи «Навчально-методичний центр з газової безпеки» (код згідно з ЄДРПОУ ВП: 44657848).

Рішенням Полтавської обласної ради від 14 жовтня 2022 року № 481 «Про прийняття цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу «Кременчуцька ТЕЦ» Державної установ «Навчально-методичний центр з газової безпеки» у спільну власність територіальних громад сіл, селиш, міст Полтавської області» прийнято безоплатно з державної власності: спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області цілісний майновий комплекс відокремленого підрозділу «Кременчуцька ТЕЦ» Державної установи «Навчально-методичний центр з газової безпеки» (код згідно з ЄДРПОУ ВП: 44657848), Пунктом 4 цього рішення, після затвердження акту приймання-передачі, передбачено передачу на баланс, у господарське відання, як внесок до статутного капіталу Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» майно зазначене у додатку до рішення.

Рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 20 жовтня 2022 року № 1508 Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства «Полтаватеплоенерго» визначено виконавцем послуг постачання теплової енергії та постачання гарячої води на лівобережній частині міста Кременчука від джерела Кременчуцької ТЕЦ з покладенням відповідних обов`язків згідно із законодавством.

Починаючи з листопада 2022 року ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» надає послуги з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_2 , споживачу ОСОБА_1 .

До цього часу, виконавцем послуг було ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» за тарифами, встановленими для нього.

Розмір тарифів, які використовувало для розрахунку ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» у спірний період, визначені рішеннями Полтавської обласної ради від 30 вересня 2022 року № 477, від 28 липня 2023 року № 669.

Так, рішенням шістнадцятої позачергової сесії Полтавської обласної ради восьмого скликання від 30 вересня 2022 року № 477 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства «Полтаватеплоенерго» вирішено, зокрема:

- встановити ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго»: тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення, бюджетних установ, інших споживачів (крім населення), релігійних організацій відповідно до додатку 1; двоставкові тарифи на послугу з постачання теплової енергії за категоріями споживачів відповідно до додатку 2; тарифи на послугу з постачання гарячої води за категоріями споживачів відповідно до додатку 3 (пункт 1 рішення);

- тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води введено в дію

з 01 жовтня 2022 року (пункт 6 рішення).

- рішення обласної ради від 21 жовтня 2021 року № 286 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» (зі змінами) вважати таким, що втратило чинність

(пункт 7 рішення).

Рішенням двадцять п`ятої позачергової сесії Полтавської обласної ради восьмого скликання від 28 липня 2023 року № 669 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» вирішено, зокрема:

- встановити ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго»: - тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення, бюджетних установ, інших споживачів (крім населення), релігійних організацій відповідно до додатку 1, що додається на 4 аркушах; - двоставкові тарифи на послугу з постачання теплової енергії за категоріями споживачів відповідно до додатку 2, що додається на 3 аркушах; 2 - тарифи на послугу з постачання гарячої води за категоріями споживачів відповідно до додатку 3, що додається на 2 аркушах (пункт 1 рішення).

- тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води ввести в дію

з 01 жовтня 2023 року. (пункт 7 рішення);

- з 01 жовтня 2023 року рішення пленарного засідання шістнадцятої позачергової сесії обласної ради восьмого скликання від 30 вересня 2022 року № 477 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», вважати таким, що втратило чинність. (пункт 8 рішення).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій

статті 389 ЦПК України.

Підставами касаційного оскарження судового рішення заявник, у змісті касаційної скарги, зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права

та порушення норм процесуального права, а саме: 1) застосування судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду 2) необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду; 3) судом належним чином не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 2, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» задоволеннюне підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи

з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним

і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Щодо правового механізму формування, встановлення та застосування тарифів на комунальні послуги (у редакціях нормативно-правових актів, чинних на момент виникнення спірних правовідносин)

Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, регулюються Законом України від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон № 2189-VIII).

До житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги -послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами (пункт 2 частини першої статті 5 Закону № 2189-VIII).

Згідно з частиною першою статті 10 Закону № 2189-VIII ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

На сьогодні повноваження щодо встановлення тарифів розподілено між Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), та органами місцевого самоврядування.

Відповідно до законів України від 22 вересня 2016 року№ 1540-VIII «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» (далі - Закон № 1540-VIII) та від 09 липня 2010 року № 2479-VI «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» (далі - Закон № 2479-VI) НКРЕКП встановлює тарифи на комунальні послуги тим суб'єктам природних монополій та суб'єктам господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких вона здійснює.

Для решти суб'єктів господарювання, які не підпадають під регулювання НКРЕКП, тарифи на комунальні послуги встановлюються органами місцевого самоврядування.

Ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії (частина п'ята статті 21 Закону № 2189-VIII).

За приписами статті 1 Закону України від 02 червня 2005 року № 2633-IV «Про теплопостачання» (далі - Закон № 2633-IV) тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими НКРЕКП.

Тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Тарифи на виробництво теплової енергії, у тому числі на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням альтернативних джерел енергії або альтернативних джерел енергії, на транспортування та постачання теплової енергії встановлюються НКРЕКП та органами місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законодавством (частини перша, третя статті 20 Закону № 2633-IV).

Статтею 16-1 Закону № 2633-IVвизначено, що до повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій при регулюванні діяльності у сфері теплопостачання належить, зокрема, ліцензування господарської діяльності з виробництва теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках), транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії в обсягах, що не перевищують рівень, який встановлюється умовами та правилами провадження господарської діяльності (ліцензійними умовами).

Відповідно до статті 28 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон № 280/97-ВР) до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію (у тому числі її виробництво, транспортування та постачання), тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, на інші комунальні послуги (крім тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, тарифів на комунальні послуги, які встановлюються НКРЕКП), побутові, транспортні та інші послуги.

При провадженні ліцензованої діяльності ліцензіат повинен здійснювати постачання теплової енергії за тарифами, що встановлюються уповноваженим законом державним колегіальним органом або органами місцевого самоврядування в межах наданих повноважень (підпункт 9 пункту 3.2 глави 3 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії, затверджених постановою НКРЕКП 22 березня 2017 року № 308).

Виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішується питання встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги, які надаються підприємствами, що перебувають у спільній власності територіальних громад, представництво інтересів яких здійснює відповідна районна чи обласна рада, а також суб'єктами господарювання, що здійснюють управління (експлуатацію) цілісними майновими комплексами таких підприємств (пункт 37 частини першої статті 43 Закону № 280/97-ВР).

Постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року № 869 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 03 квітня 2019 року № 291) «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на комунальні послуги» було затверджено Порядок формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води (далі - Порядок № 869).

Зазначений Порядок визначає механізм формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках, які провадять або мають намір провадити господарську діяльність з виробництва теплової енергії, її транспортування магістральними і місцевими (розподільними) тепловими мережами (далі - транспортування) та постачання, надання послуг з постачання теплової енергії і постачання гарячої води.

У пункті 2 Порядку № 869 закріплено, що він застосовується під час установлення органами місцевого самоврядування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для суб`єктів природних монополій, а також для суб`єктів господарювання на суміжних ринках, зазначених у пункті 1 цього Порядку, та поширюється на таких суб`єктів під час розрахунку зазначених тарифів.

Формування тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії здійснюється ліцензіатами відповідно до річних планів її виробництва, транспортування та постачання, що складаються у розрізі територіальних громад, у межах яких ліцензіат провадить (має намір провадити) відповідний вид ліцензованої діяльності, економічно обґрунтованих планованих витрат, визначених на підставі державних та галузевих нормативів витрат ресурсів, техніко-економічних розрахунків, кошторисів, а також витрат і втрат, визначених відповідно до методик (порядків), затверджених у встановленому порядку, з урахуванням ставок податків і зборів (обов`язкових платежів), цін на матеріальні ресурси та послуги у планованому періоді (пункт 15 Порядку № 869).

Пунктом 16 Порядку № 869 визначено, що річні плани ліцензованої діяльності складаються у розрізі територіальних громад, у межах яких ліцензіат провадить (має намір провадити) відповідний вид ліцензованої діяльності, відповідно до вимог державних та галузевих нормативів витрат і втрат теплової енергії з урахуванням встановлених уповноваженим органом методик (порядків), техніко-економічних розрахунків та з урахуванням фактичних за останні п`ять років та прогнозованих обсягів виробництва і споживання теплової енергії, укладених із споживачами договорів та інших техніко-економічних факторів, зокрема, зміни обсягів виробництва, транспортування, постачання теплової енергії в результаті економічного розвитку територіальної громади або приймання (передавання) об`єктів у сфері теплопостачання, приєднання (від`єднання) тепловикористальних установок споживачів.

Процедура розгляду органами місцевого самоврядування розрахунків тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, а також розрахунків тарифів на комунальні послуги, поданих для їх встановлення, визначена відповідним Порядком, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 12 вересня 2018 року № 239 (далі - Порядок № 239).

Згідно з пунктами 4, 6 розділу І Порядку № 239 суб`єкт господарювання (заявник) подає до органу місцевого самоврядування у друкованому та електронному вигляді розрахунки тарифів разом із заявою, підтвердними матеріалами і документами, що використовувалися під час проведення розрахунків тарифів. За результатами розгляду поданих суб`єктом господарювання (заявником) згідно з вимогами цього Порядку розрахунків тарифів органом місцевого самоврядування здійснюється встановлення відповідних тарифів.

За приписами пунктів 1, 3, 4 розділу VІ Порядку № 239 під час розгляду органом місцевого самоврядування заяви про встановлення тарифів на комунальні послуги (послуги з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, послуг із поводження з побутовими відходами) та доданих до неї документів, зокрема розрахунків тарифів на комунальні послуги, суб`єктом господарювання (заявником) здійснюється інформування споживачів про намір зміни тарифів відповідно до вимог чинного законодавства.

Рішення про встановлення тарифів оприлюднюється органом місцевого самоврядування у засобах масової інформації та/або на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування невідкладно, але не пізніше ніж п`ять робочих днів із дати його прийняття.

Суб`єкт господарювання (заявник) інформує споживачів про зміну тарифів на комунальні послуги (з посиланням на рішення органу місцевого самоврядування) відповідно до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Тобто з огляду на визначену законодавством процедуру тарифи встановлюються відповідною радою для конкретного надавача послуг з теплопостачання.

Так, постачання теплової енергії та гарячої води споживачам лівобережної частини м. Кременчука Полтавської області до листопада 2022 року здійснювало

ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ». З 01 листопада 2022 року постачальником теплової енергії та гарячої води для споживачів лівобережної частини м. Кременчука Полтавської області є ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» (згідно з рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 20 жовтня 2022 року № 1508).

ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» внесене до ліцензійного реєстру суб'єктів господарювання (ліцензіатів), які здійснюють господарську діяльність з виробництва теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії (в тому числі з використанням альтернативних видів палива) у Полтавській області.

Згідно зі статутом ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» вказане підприємство засноване на майні спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селищ і міст Полтавської області, його засновником є Полтавська обласна рада.

Отже, тарифи на постачання теплової енергії та постачання гарячої води для ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» встановлюються Полтавською обласною радою.

Післяпереходу цілісного майнового комплексу ВП ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» ДУ «Навчально-методичний центр з газової безпеки» у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» нараховує споживачам лівобережної частини м. Кременчука плату за послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води згідно з тарифами, встановленими рішеннями Полтавської обласної ради від 30 вересня 2022 року № 477 та від 28 липня 2023 року № 669.

Такі тарифи єзначно вищими, ніж ті, що були встановлені рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради від 30 грудня 2021 року № 1867 та застосовувались ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» до указаних споживачів до 24 лютого 2022 року.

Застосування тарифів здійснюється згідно з умовами договору, укладеного між споживачем комунальних послуг та виконавцем.

Відповідно до статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Тлумачення положень статті 714 ЦК України дозволяє стверджувати, що за своєю суттю договір, на підставі якого відбувається постачання теплової енергії та гарячої води споживачу, є видом договору купівлі-продажу.

За приписами статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом (частини перша, друга статті 632 ЦК України).

Щодо мети Закону № 2479-IX та застосування приписів статті 1 цього Закону

Особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання протягом дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування визначає Закон № 2479-IX.

З пояснювальної записки до проєкту цього Закону вбачається, що підставою його прийняття була необхідність врегулювання в умовах воєнного стану окремих відносин на ринку природного газу та у сферах тепло- та гарячого водопостачання.

Метою Закону № 2479-IXє, зокрема: забезпечення захисту населення та споживачів України шляхом запровадження мораторію на підвищення цін та тарифів на ринку природного газу та у сфері теплопостачання; закріплення переліку гарантій та компенсацій, що надаються суб`єктам ринку природного газу та у сфері теплопостачання за рахунок видатків з Державного бюджету України, для покриття втрат/витрат, спричинених запровадженням мораторію та застосуванням інших інструментів державного регулювання ринків, витрат, понесених, зокрема, на ліквідацію наслідків воєнних дій, для попередження гуманітарних криз та запобігання негативним соціальним наслідкам.

Частиною першою статті 1 Закону № 2479-IX(тут і далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, забороняється підвищення для всіх категорій споживачів тарифів на: послуги з розподілу природного газу; теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) і послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

Водночас до частини першої зазначеної статті Закону № 2479-IXбули внесені зміни згідно із Законом України від 30 червня 2023 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення та «зеленої» трансформації енергетичної системи України» (набрав чинності з 27 липня 2023 року). З набранням чинності новою редакцією статті 1 Закону № 2479-IX, заборона на підвищення тарифів в частині теплової енергії і послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води стосується лише населення, а не всіх категорій споживачів.

При вирішенні питання щодо застосування до спірних правовідносин статті 1 Закону № 2479-IXвизначальним має бути не лише її буквальне тлумачення, а й встановлення змісту та мети цієї законодавчої норми.

Стаття 1 Закону № 2479-IXносить імперативний характер та не містить жодних умов чи винятків щодо введення заборони на підвищення тарифів, зокрема, на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

Слід зауважити, що цією нормою не визначено компетенцію органів, уповноважених на встановлення тарифів на комунальні послуги, не врегульовано порядку затвердження таких тарифів, натомість її першочерговою метою є захист споживачів від збільшення фінансового навантаження в умовах воєнного стану.

Тобто запроваджуючи обмеження на підвищення тарифів, законодавець пов'язував відповідні гарантії незмінності умов оплати комунальних послуг на період дії воєнного стану та у післявоєнний період саме з особою споживача, а не з особою, наділеною повноваженнями встановлювати (змінювати) тарифи, чи з особою, яка надає такі послуги.

Ураховуючи наведене, для застосування статті 1 Закону № 2479-IX правове значення має не те, який суб'єкт ухвалює рішення про встановлення тарифу на комунальні послуги або здійснює постачання таких послуг, а те, чи призводить застосування відповідного тарифу до збільшення фінансового навантаження на споживача.

У зв'язку із запровадженим Законом № 2479-IX мораторієм на підвищення цін (тарифів) на ринку природного газу та у сфері теплопостачання статтею 2 цього Закону передбачений відповідний компенсаційний механізм для суб'єктів господарювання, що здійснюють виробництво та/або транспортування, та/або постачання теплової енергії і надають послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

Тлумачення вказаної законодавчої норми свідчить, що суб'єктам господарювання, щодо яких запроваджено мораторій згідно з частиною першою статті 1 Закону № 2479-IX, компенсується не лише заборгованість з різниці в тарифах на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, а й витрати та/або втрати, понесені внаслідок воєнних дій та з метою запобігання настанню гуманітарних кризових ситуацій, до яких, зокрема, відносяться витрати на ремонт пошкоджених виробничих потужностей, втрати від зменшення кількості абонентів та/або обсягу наданих послуг, втрати від зниження рівня розрахунків.

Крім того, статтею 3 Закону № 2479-IXвизначено механізм фінансування відповідних компенсацій, згідно з якою таке фінансування здійснюється за рахунок видатків державного бюджету за цільовим призначенням.

Отже, держава, встановивши мораторій на підвищення тарифів, одночасно взяла на себе зобов'язання з відшкодування суб'єктам господарювання, щодо яких його запроваджено, заборгованості з різниці в тарифах, а також втрат/витрат, спричинених воєнними діями,за рахунок цільових видатків Державного бюджету України.

Слід зазначити, що відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності регулює Закон України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон № 1023-XII). Також цей Закон встановлює права споживачів і визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

У Законі № 1023-XII не визначено вичерпного переліку відносин, на які він поширюється, але з урахуванням характеру правовідносин, які ним регулюються, та керуючись загальними принципами цивільного судочинства, можна зробити висновок, що цим Законом врегульовано відносини, які виникають з договорів купівлі-продажу, майнового найму (оренди), надання комунальних послуг, прокату, перевезення, зберігання, доручення, комісії, фінансово-кредитних послуг тощо. Особливістю таких правовідносин є участь у них спеціального суб'єкта - споживача. Такі відносини можуть виникати з актів законодавства або інших угод, які йому не суперечать.

Закон № 1023-XII визначає споживача як фізичну особу, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

За приписами пункту 6 частини першої статті 1 Закону № 2189-VIII індивідуальний споживач -фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

У справі, що перебуває на розгляді Верховного Суду, спір виник між споживачем комунальних послуг - ОСОБА_1 та надавачем таких послуг - ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» щодо правомірності застосування після 24 лютого 2022 року до позивача як споживача теплової енергії у м. Кременчуку більшого тарифу, ніж той, що був встановлений для нього попереднім постачальником.

Послуги із централізованого тепло- та водопостачання є такими, від яких споживач не має можливості відмовитися, ураховуючи законодавче регулювання правовідносин з надання вказаних послуг. Більше того, споживач також не має можливості обрати постачальника цих послуг. З огляду на те, що зазначені комунальні послуги є обов'язковими, споживач повністю залежить від дій та рішень постачальника.

Ураховуючи викладене, Верховний Суд наголошує, що споживач не має нести негативних наслідків у вигляді додаткового фінансового навантаження внаслідок дій та (або) рішень органів влади, оскільки фактично застосування тарифу більшого, ніж той, який застосовувався до споживача попереднім постачальником

до 24 лютого 2022 року, порушує пряму заборону, встановлену Законом № 2479-IX.

При цьому сам факт того, що постачальник послуг не наділений повноваженнями на встановлення чи зміну тарифів, не виключає застосування до нього статті 1 Закону № 2479-IX, оскільки саме цей суб'єкт вступає у правовідносини зі споживачем, здійснює нарахування плати за надані комунальні послуги, застосовує відповідний тариф.

Слід зауважити, що буквальне тлумачення і відповідне правозастосування спірної законодавчої норми не відповідатиме її загальній спрямованості, а також змісту й меті Закону № 2479-IX.

Щодо вирішення спору по суті та результату розгляду касаційної скарги

Частиною другою статті 3 Конституції України передбачено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частини перша, друга статті 8 Конституції України).

За приписами частини першої статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК Украйни).

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, насамперед акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є за своєю суттю нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц, постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20).

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 як на підставу позовних вимог посилався на те, що з листопада 2022 року для нього всупереч встановленій Законом № 2479-IXзабороні на підвищення тарифів вартість послуг з постачання теплової енергії та гарячої води фактичнозбільшилася. Стверджував, що тарифи на зазначені послуги для споживачів м. Кременчука не можуть перевищувати рівня тарифів, що застосовувалися до цих споживачів станом на 24 лютого 2022 року. За таких обставин вважав, що відповідач порушив його права як споживача комунальних послуг, у зв'язку з чим має бути здійснений перерахунок вартості наданих послуг з постачання теплової енергії та гарячої води за період з листопада 2022 року та до дати ухвалення рішення у справі.

Під час розгляду цієї справи апеляційний суд встановив, що у зв'язку з переданням цілісного майнового комплексу ВП «Кременчуцька ТЕЦ» у господарське відання ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» відбулася зміна постачальника тепла та гарячої води для споживачів лівобережної частини м. Кременчука. Вказав, що для споживача фактично збільшилася вартість постачання тепла та гарячої води, оскільки відповідач застосовує тарифи, встановлені рішенням Полтавської обласної ради від 30 вересня 2022 року № 477.

На думку апеляційного суду, зміна постачальника у договорі зі споживачем не повинна мати наслідком зміну тарифів на теплову енергію та гарячу воду для споживача порівняно з тим розміром, який був при попередньому постачальнику, до встановлення органом місцевого самоврядування іншого тарифу.

Суд апеляційної інстанції наголошував на тому, що споживач як слабка сторона у спірних правовідносинах не має нести негативних наслідків у виді додаткового фінансового навантаження в результаті дій та/або рішень влади, які хоча й ухвалені у законний спосіб, проте фактично всупереч прямій забороні Закону № 2479-IX призвели до підвищення розміру тарифів за тепло для мешканців лівобережної частини м. Кременчука.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов

ОСОБА_1 , апеляційний суд вказав, що застосування тарифів натеплопостачання та гарячу воду в розмірі більшому, ніж тому, що діяв для споживача станомна 24 лютого 2022 року, є порушенням його прав.

Верховний Суд з такими висновками погоджується та вважає, що апеляційний суд ухвалив постанову з урахуванням змісту і мети Закону № 2479- IX, дотримався принципів справедливості, добросовісності й розумності, що є загальними засадами цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України), принципу верховенства права і захистив позивача як споживача комунальних послуг від додаткового фінансового навантаження під час дії воєнного стану.

Доводи касаційної скарги про неврахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові 26 вересня 2024 року у справі № 917/1389/23щодо застосування статті 1 Закону № 2479-IX, не беруться до уваги, оскільки Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09 вересня 2026 року у справі

№ 524/10323/24 здійснила відступ від зазначеного висновку щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на мотиви цієї постанови Верховний Суд відхиляє аргументи касаційної скарги стосовно необхідності відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 28 січня 2026 року у справі № 524/2748/24 та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Крім того, не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування або незастосування апеляційним судом окремих положень ЦК України, оскільки вони не спростовують правильних висновків суду про необхідність застосування до спірних правовідносин статті 1 Закону № 2479-IX.

Верховний Суд зазначає, що за наслідками розгляду справи в порядку касаційного провадження доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження.

У частині першій статті 1 Закону № 2479-IX (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), яким визначені особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання протягом дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування після припинення чи скасування такого воєнного стану, передбачено, що протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, забороняється підвищення для всіх категорій споживачів тарифів на: послуги з розподілу природного газу; теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) і послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

Положення статті 1 Закону № 2479-IX є такими, що поширюються на правовідносини щодо надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води незалежно від того, яким суб'єктом були встановлені тарифи на такі послуги та який суб'єкт є їх постачальником.

Зміна надавача вказаних послуг, так само як і відсутність у нього повноважень на встановлення чи зміну тарифів на ці послуги,не може бути підставою для збільшення фінансового навантаження на споживачів в умовах воєнного стану.

Зазначені обставини не повинні мати наслідком зростання для споживачів вартості послуг з постачання теплової енергії і постачання гарячої води та застосування тарифу більшого, ніж той, який застосовувався щодо них попереднім постачальником до 24 лютого 2022 року.

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника з висновками апеляційного суду щодо встановлених обставин справи та стосуються переоцінки доказів. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи висновки, зроблені Верховним Судом в цій постанові, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції - без змін.

Щодо розподілу судових витрат

За приписами статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції в постанові розподіляє судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки за результатами касаційного перегляду оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін, Верховний Суд не здійснює перерозподіл судових витрат.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» залишити без задоволення.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 09 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,

є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк

Оригінал: reyestr.court.gov.ua