Постанова від 05 листопада 2026 р. у справі №953/6535/21 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Суд: Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Інстанція: Касаційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про відшкодування шкоди, з них

Дата: 05 листопада 2026 р.

Справа: №953/6535/21

Суддя: Коротун Вадим Михайлович

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2026 року

м. Київ

справа № 953/6535/21

провадження № 61-13189св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: держава Україна в особі Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Дергачівського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,

третя особа - Державна казначейська служба України,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду

м. Харкова від 04 лютого 2025 року у складі судді Муратової С. О. та постанову Харківського апеляційного суду від 24 вересня 2025 рокуу складі колегії суддів: Пилипчук Н. П., Мальованого Ю. М., Яцини В. Б.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до держави Україна в особі Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - Київський ВДВС), Дергачівського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - Дергачівський ВДВС), третя особа - Державна казначейська служба України (далі - ДКСУ), про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої незаконними діями органів державної влади.

Позов мотивовано тим, що рішенням Київського районного суду м. Харкова від 27 червня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 29 серпня 2012 року, у справі № 2018/8160/2012 за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Базис» (далі - ПАТ «АКБ «Базис») про стягнення суми депозитного вкладу та відсотків позов задоволено частково. Зокрема, стягнено з поточного рахунку у ПАТ «АКБ «Базис» на користь позивача суму вкладу

у розмірі 2 021 500,00 грн та проценти за вкладом у розмірі 376 734,89 грн.

Внаслідок незаконної бездіяльності державних виконавців, що підтверджено судовими рішеннями, боржник відчужив частину свого майна, у тому числі

і раніше арештованого майна державними виконавцями. Крім того, незаконне зволікання виконавчої служби щодо примусового стягнення із божника боргу саме і призвело до того, що коли ПАТ «АКБ «Базис» було визнано банкрутом та розпочато ліквідаційну процедуру, майна на погашення боргу банку перед ним виявилось недостатньо, оскільки фактично основна його частина була відчужена самим боржником до його банкрутства та в період незаконних дій та бездіяльності державної виконавчої служби.

Ці дії державної виконавчої служби завдали позивачу матеріального збитку

в розмірі не стягнутої на його користь суми 2 182 148,95 грн, за цей час сума боргу за рахунок інфляції знецінилась, сума інфляційних збитків складає

388 422,34 грн, отже, є всі підстави для відшкодування майнової шкоди за рахунок держави.

Позивач також зазначав, що невиконання рішення суду напряму ототожнюється із завданою йому майновою шкодою, оскільки остаточно втрачена можливість стягнення грошових коштів з боржника, а тому невиплачені йому кошти на виконання судового рішення є майновою шкодою, яка підлягає відшкодуванню на підставі статей 1173, 1174 ЦК України.

Крім того, своєю незаконною бездіяльністю, встановленою судовими рішеннями, державні виконавці йому нанесли моральну шкоду, яка

з урахуванням вимог розумності, справедливості та виваженості становить

2 500 000,00 грн.

З урахуванням уточнених позовних вимог ОСОБА_1 просив стягнути

з Державного бюджету України, шляхом списання з рахунку ДКС, призначеного для відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів державної влади, на його користь: 2 182 148,95 грн на відшукання майнової шкоди, завданої внаслідок бездіяльності; 40,5 мінімальних заробітних плат прийнятій

в Україні на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок бездіяльності; інфляційні втрати від загальної суми заборгованості у розмірі 945 679,99 грн; 3 % річних від загальної суми заборгованості у розмірі 196 465,36 грн; витрати на проведення експертизи у розмірі 18 877,00 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 04 лютого 2025 року позов задоволено частково.

Стягнено з Державного бюджету України шляхом списання з рахунку ДКСУ на користь ОСОБА_1 у відшкодування завданої моральної шкоди 50 000,00 грн.

Стягнено з Державного бюджету України шляхом списання з рахунку ДКСУ на користь ОСОБА_1 витрати на проведення експертизи № 1860 у розмірі

2 914,61 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції врахував, що визнана неправомірна бездіяльність ВДВС та визнання боржника банкрутом не

є безумовною підставою для висновку про наявність причинного зв`язку між несвоєчасним виконанням рішення, яке набрало законної сили, та завданою шкодою, у зв`язку із чим позовні вимоги ОСОБА_1 в частині відшкодування майнової шкоди задоволенню не підлягають. Натомість внаслідок протиправних рішень та при цьому фактичної бездіяльності державного виконавця позивач зазнав моральних страждань у вигляді емоційного розчарування в діяльності органу державної виконавчої служби та додаткового психічного напруження, незадоволення, викликаного незаконністю дій, як і необхідність докладання додаткових зусиль для захисту своїх прав.

Постановою Харківського апеляційного суду від 24 вересня 2025 року апеляційні скарги Київського ВДВС, Дергачівського ВДВС, ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 04 лютого 2025 року залишено без змін.

Залишаючи апеляційні скарги без задоволення, апеляційний суд погодився

з висновками суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

23 жовтня 2025 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Київського районного суду м. Харкова від 04 лютого 2025 року в частині відмови

в задоволенні позову та постанову Харківського апеляційного суду від

24 вересня 2025 рокуі ухвалити нове судове рішення про задоволення позову

в повному обсязі.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що протиправні дії відповідачів, які підтверджуються судовими рішеннями, призвели до того, що позивач повністю втратив можливість стягнення коштів в розмірі 2 182 148,95 грн. Заявник вказує, що суди неправильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального права і порушили норми процесуального права, зокрема, не врахували фактичні дані, які мають значення для вирішення цієї справи. Застосовані у цій справі висновки Верховного Суду є нерелевантним.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень представник заявника зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 24 березня

2020 року у справі № 818/607/17, від 20 листопада 2019 року у справі

№ 569/4199/15-ц, від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17,

від 15 липня 2021 року у справі № 380/9335/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також підставою касаційного оскарження судових рішень представник заявника зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах(пункти 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Аргументи інших учасників справи

21 листопада 2025 року Київський ВДВС подав до Верховного Суду відзив,

у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 06 листопада 2025 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Київського районного суду м. Харкова.

22 грудня 2025 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, урахувавши аргументи, наведені

у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Короткий зміст фактичних обставин справи

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 27 червня 2012 року

у справі № 2018/8160/2012, яке залишене без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 29 серпня 2012 року, зобов`язано ПАТ «АКБ «Базис» прийняти до погашення депозитні сертифікати серії ОС № 001917, № 001918,

№ 001919, № 001920 і перерахувати кошти за вклад у розмірі 2 021 500,00 грн та проценти за вкладом у розмірі 376 734,89 грн на поточний рахунок ОСОБА_1

№ НОМЕР_1 у ПАТ «АКБ «Базис». Стягнено з поточного рахунку

№ НОМЕР_1 у ПАТ «АКБ «Базис» на користь ОСОБА_1 суму вкладу

у розмірі 2 021 500,00 грн і проценти за вкладом у розмірі 376 734,89 грн. Стягнено з ПАТ «АКБ «Базис» судовий збір у спеціальний фонд Державного бюджету України у розмірі 3 219,00 грн.

06 вересня 2012 року видано виконавчий лист у справі № 2/2018/2366/2012/06.

Постановою старшого державного виконавця Київського ВДВС Золотько С. Г. від 10 вересня 2012 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2

з виконання виконавчого листа № 2/2018/2366/2012/06, виданого 06 вересня 2012 року Київським районним судом м. Харкова.

Постановою старшого державного виконавця Київського ВДВС Золотько С. Г. від 10 вересня 2012 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 накладено арешт на приміщення за адресою: АДРЕСА_1 ;

АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3;

АДРЕСА_4, що належать боржнику ПАТ «АКБ «Базис» у межах суми звернення стягнення 2 398 234,89 грн; заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику ПАТ «АКБ «Базис».

Постановою старшого державного виконавця Київського ВДВС Золотько С. Г. від 18 вересня 2012 року (виконавче провадження № НОМЕР_3) про арешт коштів боржника, при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження про стягнення з ПАТ «АКБ «Базис» на користь юридичних та фізичних осіб суми заборгованості у загальному розмірі 2 823 773,38 грн, на підставі таких виконавчих документів: виконавчий лист № 2/2018/2565/2012/02, виданий 20 серпня 2012 року Київським районним судом м. Харкова; постанова про стягнення з боржника виконавчого збору № 34053185, видана 10 вересня 2012 року Київським ВДВС; виконавчий лист № 2/2018/2375/2013/15, виданий

31 серпня 2012 року Київським районним судом м. Харкова; постанова про стягнення з боржника виконавчого збору № 34083733, видана 11 вересня

2012 року Київським ВДВС; виконавчий лист № 62/2018/2366/2012/06, виданий 06 вересня 2012 року Київським районним судом м. Харкова; постанова про стягнення з боржника виконавчого збору № НОМЕР_2, видана 18 вересня

2012 року Київським ВДВС, на підставі рішення суду накладено арешт на кошти, що є на всіх рахунках в АКБ «ТрансБанк»; ПАТ «Укрсонбанк»; АТ «Райффайзен Банк Аваль»; ПАТ «Інтеграл-Банк»; AT «Укрексімбанк»; AT «Імексбанк»; ПАТ АТ «АКБ «Базис»; Упр.НБУ в Харківській області, м. Харків; АБ «Кліринговий Дім»;

AT «Банк Золоті Ворота»; ПрАТ «ВДЦП»; AT «Банк «Фінанси та Кредит»;

AT «Укрсиббанк».

Постановою старшого державного виконавця Київського ВДВС Золотько С. Г. від 18 вересня 2012 року при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження про стягнення з ПАТ «АКБ «Базис» на користь юридичних та фізичних осіб суми заборгованості у загальному розмірі 2 823 773,38 грн, на підставі таких виконавчих документів: виконавчий лист № 2/2018/2565/2012/02, виданий 20 серпня 2012 року Київським районним судом м. Харкова; постанова про стягнення з боржника виконавчого збору № 34053185, видана 10 вересня 2012 року Київським ВДВС; виконавчий лист № 2/2018/2375/2013/15, виданий

31 серпня 2012 року Київським районним судом м. Харкова; постанова про стягнення з боржника виконавчого збору № 34083733, видана 11 вересня

2012 року Київським ВДВС; виконавчий лист № 62/2018/2366/2012/06, виданий 06 вересня 2012 року Київським районним судом м. Харкова; постанова про стягнення з боржника виконавчого збору № НОМЕР_2, видана 18 вересня

2012 року Київським ВДВС, оголошено розшук майна, що належить боржнику ПАТ «АКБ «Базис», а саме транспортних засобів.

Постановою старшого державного виконавця Київського ВДВС Золотько С. Г. від 16 жовтня 2012 року (виконавче провадження № НОМЕР_2) виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа

№ 2/2018/2366/2012/06, виданого 06 вересня 2012 року Київським районним судом м. Харкова, про стягнення з поточного рахунку № НОМЕР_1 у ПАТ «АКБ «Базис» на користь ОСОБА_1 суми вкладу у розмірі 2 021 500,00 грн та процентів за вкладом у розмірі 376 734,89 грн закінчено на підставі пункту

7 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження»; знято арешт з приміщень за адресою: АДРЕСА_1 ;

АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 ;

АДРЕСА_4 , що належать боржнику, який було накладено постановою про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження

№ НОМЕР_2 від 10 вересня 2012 року.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 13 червня 2014 року у справі № 640/6838/14-ц поновлено ОСОБА_1 строк для оскарження дій та рішень ВДВС. Визнано дії державного виконавця Київського ВДВС Золотько С. Г. щодо закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_2 неправомірними. Визнано постанову державного виконавця Київського ВДВС Золотько С. Г. про закінчення виконавчого провадження від 16 жовтня 2012 року незаконною.

Ухвалу мотивовано тим, що відповідно до представлених представником ВДВС документів, відомостей про визнання ПАТ «АКБ «Базис» банкрутом на час винесення постанови немає, у зв`язку із чим підстав для закінчення виконавчого провадження відповідно до пункту 7 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» у державного виконавця не було.

22 жовтня 2014 року державний виконавець Київського ВДВС Барсегян А. О. відновив виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 2/2018/2366/2012/06, виданого 06 вересня 2012 року.

11 листопада 2014 року виконавче провадження № НОМЕР_2 приєднано до зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_4.

У жовтні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду

м. Харкова із скаргою на бездіяльність Київського ВДВС, в якій просив визнати дії Київського ВДВС щодо невинесення постанови про відновлення виконавчого провадження № 934201516 незаконними, протиправними та неправомірними; зобов`язати Київський ВДВС відновити у встановленому законом порядку виконавче провадження № НОМЕР_2 (справа № 640/18634/14-ц).

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 18 листопада 2014 року

у справі № 640/18634/14-ц визнано дії державного виконавця Київського ВДВС щодо порушення строків відновлення виконавчого провадження № НОМЕР_2 неправомірними.

Ухвалу мотивовано тим, що відновлення виконавчого провадження проведено

з порушенням строків, передбачених статтею 51 Закону України «Про виконавче провадження» в частині строків відновлення провадження.

ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Харкова із скаргою про визнання незаконними та протиправними дій Київського ВДВС, у якій просив визнати бездіяльність Київського ВДВС щодо невжиття заходів примусового виконання рішення суду незаконними, протиправними, такими, що порушують його право як стягувача на примусове виконання виконавчого листа

№ 2/2018/2366/2012/06; зобов`язати Київський ВДВС здійснити заходи примусового виконання рішення суду у строки та спосіб відповідно до чинного законодавства (справа № 640/22979/14-ц).

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 15 липня 2015 року у справі № 640/22979/14-ц визнано протиправною бездіяльність Київського ВДВС щодо невжиття заходів для своєчасного і в повному обсязі примусового виконання виконавчого листа № 2/2018/2366/2012/06, виданого 06 вересня 2012 року Київським районним судом м. Харкова.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 11 серпня 2015 року у справі № 640/22979/14-ц ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 15 липня 2015 року змінено. В задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії Київського ВДВС

в частині ненаправлення копії постанови про відновлення виконавчого провадження від 22 жовтня 2014 року відмовлено. В іншій частині ухвалу залишено без змін.

Ухвалу апеляційного суду мотивовано тим, що 22 жовтня 2014 року старший державний виконавець Київського ВДВС Барсегян А. О. ухвалив постанову про відновлення виконавчого провадження, яка направлена заявнику цього ж дня простою поштою листом за № 22517 дв/2. Крім того, в суді апеляційної інстанції заявник та його представник пояснили, що про постанову про відновлення виконавчого провадження вони дізналися під час ознайомлення справи. Отже, підстав для задоволення скарги в частині визнання протиправними дій державного виконавця щодо ненаправлення копії постанови про відновлення виконавчого провадження немає. В іншій частині ухвала суду першої інстанції

є законною і обґрунтованою, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що за заявами ОСОБА_1 про накладення арешту на рухоме та нерухоме майно боржника Київський ВДВС уживав відповідних заходів. Не надано таких доказів і суду апеляційної інстанції.

У квітні 2016 року ОСОБА_1 знову звернувся до Київського районного суду м. Харкова із скаргою про визнання протиправною бездіяльність Київського ВДВС, в якій просив визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Київського ВДВС щодо невжиття заходів примусового виконання виконавчого листа № 2/2018/2366/2012/06 від 06 вересня 2012 року за період

з 20 жовтня 2015 року до 12 квітня 2016 року (справа № 2018/8160/2012).

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 10 червня 2016 року, яка залишена без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від

08 листопада 2016 року, у справі № 2018/8160/2012 визнано протиправною бездіяльність державного виконавця Київського ВДВС щодо невжиття заходів примусового виконання виконавчого листа № 2/2018/2366/2012/06 від

06 вересня 2012 року за період з 10 листопада 2015 року до 12 квітня 2016 року.

Ухвалу суду мотивовано тим, що ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 20 жовтня 2015 року було змінено порядок виконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 27 червня 2012 року у справі

№ 2/2018/2366/2012/06 в частині стягнення з поточного рахунку

№ НОМЕР_1 у ПАТ «АКБ «Базис» на користь ОСОБА_1 суми вкладу

у розмірі 2 021 500,00 грн та процентів за вкладом у розмірі 376 734,89 грн, на виконання рішення в цій частині шляхом стягнення з ПАТ «АКБ «Базис» на користь ОСОБА_1 суми вкладу у розмірі 2 021 500,00 грн та процентів за вкладом у розмірі 376 734,89 грн. Ухвала набрала законної сили 10 листопада 2015 року.

З часу набрання цією хвалою законної сили державний виконавець не провів жодних виконавчих дій, спрямованих на виконання рішення суду, зокрема, не направляв відповідних запитів для отримання пояснень, довідок, іншої інформації, необхідних для проведення виконавчих дій; не проводив накладання арешту на майно боржника, опечатування, вилучення, реалізацію майна

в установленому законодавством порядку; не проводив накладення арешту на кошти та інші цінності боржника, зокрема, на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, опечатування каси, приміщення і місця зберігання грошей тощо.

Після зміни порядку виконання рішення суду державний виконавець не направляв боржнику платіжні вимоги щодо сплати коштів.

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду

м. Харкова із скаргою про визнання протиправною бездіяльності Київського ВДВС щодо невжиття заходів примусового виконання виконавчого листа

№ 2/2018/2366/2012/06 від 06 вересня 2012 року за період з 13 квітня 2016 року до 07 червня 2016 року (справа № 640/12551/16-ц).

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 12 жовтня 2016 року, яка залишена без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 18 січня 2017 року, у справі № 640/12551/16-ц визнано протиправною бездіяльність Київського ВДВС щодо невжиття заходів примусового виконання виконавчого листа № 2/2018/2366/2012/06 від 06 вересня 2012 року за період з 13 квітня 2016 року до 07 червня 2016 року.

Ухвалу мотивовано тим, що протиправною та незаконною бездіяльністю Київського ВДВС порушено право стягувача ОСОБА_1 на примусове виконання виконавчого листа № 2/2018/2366/2012/06 від 06 вересня 2012 року, передбачене Законом України «Про виконавче провадження» та Інструкцією

з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, зареєстрованим

в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802.

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою про визнання незаконними та неправомірними дій Київського ВДВС, у якій просив визнати постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову

в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 10 серпня 2016 року, виконавче провадження № НОМЕР_5, Київського ВДВС незаконною та скасувати її; визнати постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 10 серпня 2016 року, виконавче провадження № НОМЕР_7, Київського ВДВС незаконною та скасувати її; визнати постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 10 серпня 2016 року, виконавче провадження № НОМЕР_6, Київського ВДВС незаконною та скасувати її (справа № 640/12550/16-ц).

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 02 вересня 2016 року

у справі № 640/12550/16-ц визнано постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 10 серпня 2016 року виконавче провадження № НОМЕР_5, Київського ВДВС, постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 10 серпня 2016 року, виконавче провадження № НОМЕР_7 Київського ВДВС, постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 10 серпня 2016 року, виконавче провадження № НОМЕР_6, Київського ВДВС незаконними. У задоволенні інших вимог відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 10 листопада 2016 року

у справі № 640/12550/16-ц ухвалу Київського районного суду м. Харкова від

02 вересня 2016 року змінено. Відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні скарги про визнання незаконними постанов про відмову у відкритті виконавчих проваджень від 10 серпня 2016 року, виконавче провадження № НОМЕР_5, виконавче провадження № НОМЕР_7, виконавче провадження № НОМЕР_6 Київського ВДВС. В іншій частині ухвалу залишено без змін.

Ухвалу мотивовано тим, що на час прийняття державним виконавцем постанов про відмову у відкритті виконавчих проваджень від 10 серпня 2016 року спірні нежитлові приміщення не належали ПАТ «АКБ «Базис».

ОСОБА_1 звертався до суду із скаргою про визнання незаконними та неправомірними дій Київського ВДВС, в якій просив визнати дії державного виконавця Київського ВДВС Головко В. Л. щодо закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_2 неправомірними; визнати незаконною постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_2 від 04 жовтня 2016 року; визнати незаконним запис у виконавчому листі

№ 2/2018/2366/2012/06 від 06 вересня 2012 року в розділі «Відмітки державного виконавця про виконання рішення (вироку) або про повернення виконавчого листа стягувачу із зазначенням причин повернення» у пункті 2 «04.10.16 3-но п.10 ст.49 ЗУ ПВП стягнуто 2100000 грн. збір витрати не стягувались ГДВ підпис ОСОБА_3 ; стягнути судовий збір у сумі 551 грн. 21 коп.» (справа

№ 2018/8160/2012).

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 14 грудня 2016 року, яка залишена без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від

09 березня 2017 року, у справі № 2018/8160/2012 визнано дії державного виконавця Київського ВДВС Головко В. Л. щодо закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_2 неправомірними. Визнано незаконною постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_2 від 04 жовтня 2016 року.

Ухвалу мотивовано тим, що державний виконавець Головко В. Л. усупереч статті 20 Закону України «Про виконавче провадження» не скористався своїм правом з метою захисту інтересів стягувача, не доручив іншому відділу ДВС виявити майно боржника і 04 жовтня 2016 року на підставі пункту 10 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» виніс постанову про закінчення виконавчого провадження, у якій зазначив про відсутність рухомого та нерухомого майна, що знаходиться в Київському районі м. Харкова, та на яке може бути звернено стягнення, вказавши, що нерухоме майно боржника знаходиться у АДРЕСА_5. Але ж не зазначив про направлення виконавчого документа в інший район. Такі дії державного виконавця суд визнав неправомірними, а постанову про закінчення виконавчого провадження

№ НОМЕР_2 від 04 жовтня 2016 року незаконною.

Постановою Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі

№ 2018/8160/2012 ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 14 грудня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 09 березня

2017 року залишено без змін.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 03 лютого

2016 року у справі № 640/20265/15-ц стягнено з ПАТ «АКБ «Базис» на користь ОСОБА_1 3 % річних у розмірі 241 841,10 грн; інфляційні збитки у розмірі

1 797 935,38 грн; неустойку (пеня) у розмірі 2 114 367,12 грн; відсотки по банківському вкладу за прострочений строк повернення вкладу з 24 липня

2012 року до 01 грудня 2015 року у розмірі 1 451 046,18 грн.

На підставі вказаного заочного рішення було видано виконавчі листи

№ 640/20265/15-ц, які було пред`явлено до виконання до Дергачівського ВДВС,

і 15 вересня 2016 року відкрито виконавчі провадження № НОМЕР_8,

№ НОМЕР_9, № НОМЕР_10, а 18 жовтня 2016 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_11.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 12 вересня 2016 року № 67826698 ПАТ «АКБ «Базис» на праві приватної власності належить комплекс нежитлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_5 .

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 12 вересня 2016 року № 67827395 ПАТ «АКБ «Базис» на праві приватної власності належить земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_5 .

Постановою старшого державного виконавця Дергачівського ВДВС

Шумейко К. В. від 15 вересня 2016 року (виконавче провадження № НОМЕР_8) накладено арешт на майно, що розташоване у АДРЕСА_5 , загальною площею 6776,3 кв. м, реєстраційний номер об`єкта 8076335163220, та на земельну ділянку, що розташована у

АДРЕСА_5 , загальною площею 2,8391 га, кадастровий номер 6322010100:00:004:0251, що належить боржнику ПАТ «АКБ «Базис»; заборонено здійснювати відчуження майна, яке належить боржнику ПАТ «АКБ «Базис».

Постановою старшого державного виконавця Дергачівського ВДВС

Шумейко К. В. від 24 жовтня 2016 року (виконавче провадження № НОМЕР_8) накладено арешт на кошти, що містяться на всіх рахунках у: Харків. ГРУ КБ «Приватбанк», м. Харків; Національний банк України; ПАТ «БАНК «Україн.Капітал»; ПАТ «Укрсоцбанк» та належать боржнику ПАТ «АКБ «Базис».

Постановами старшого державного виконавця Дергачівського ВДВС

Шумейко К. В. від 05 грудня 2016 року виконавчі провадження № НОМЕР_8,

№ НОМЕР_9, № НОМЕР_10, № НОМЕР_11 передано до Бахмутського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Донецькій області.

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою про визнання неправомірними дій та постанов державного виконавця Дергачівського ВДВС,

у якій просив визнати дії старшого державного виконавця Дергачівського ВДВС Шумейко К. В. щодо передання матеріалів виконавчих проваджень № НОМЕР_8, № НОМЕР_9, № НОМЕР_10, № НОМЕР_11 неправомірними; визнати постанови від 05 грудня 2016 року старшого державного виконавця Дергачівського ВДВС

Шумейко К. В. щодо передання матеріалів виконавчих проваджень № НОМЕР_8, № НОМЕР_9, № НОМЕР_10, № НОМЕР_11 незаконними; зобов`язати державного виконавця Бахмутського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Донецькій області повернути матеріали виконавчих проваджень № НОМЕР_8, № НОМЕР_9,

№ НОМЕР_10, № НОМЕР_11 до Дергачівського ВДВС (справа № 2018/8160/2012).

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 09 березня 2017 року, яка залишена без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від

14 вересня 2017 року, у справі № 2018/8160/2012 визнано дії старшого державного виконавця Дергачівського ВДВС Шумейко К. В. щодо передання матеріалів виконавчих проваджень № НОМЕР_8, № НОМЕР_9, № НОМЕР_10,

№ НОМЕР_11 неправомірними. Визнано постанови від 05 грудня 2016 року старшого державного виконавця Дергачівського ВДВС Шумейко К. В. щодо передання матеріалів виконавчих проваджень № НОМЕР_8, № НОМЕР_9,

№ НОМЕР_10, № НОМЕР_11 щодо виконання виконавчих листів № 640/20265/15-ц від 05 серпня 2016 року, № 2/2018/2366/06 від 06 вересня 2012 року незаконними. Зобов`язано старшого державного виконавця Бахмутського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Донецькій області Старих Г. В. повернути матеріали виконавчих проваджень № НОМЕР_8, № НОМЕР_12, № НОМЕР_10,

№ НОМЕР_11 щодо виконання виконавчих листів № 640/20265/15-ц від 05 серпня 2016 року, № 2/2018/2366/06 від 06 вересня 2012 року до Дергачівського ВДВС.

Ухвалу мотивовано тим, що дії старшого державного виконавця Дергачівського ВДВС Шумейко К. В. щодо передання матеріалів виконавчих проваджень

№ НОМЕР_8, № НОМЕР_9, № НОМЕР_10, № НОМЕР_11 є неправомірними,

а постанови від 05 грудня 2016 року щодо передання матеріалів виконавчих проваджень № НОМЕР_8, № НОМЕР_9, № НОМЕР_13, № НОМЕР_11 - незаконними, тому скарга в цій частині підлягає задоволенню.

Оскільки постанови старшого державного виконавця Дергачівського ВДВС Шумейко К. В. від 05 грудня 2016 року щодо передання матеріалів виконавчих проваджень № НОМЕР_8, № НОМЕР_9, № НОМЕР_10, № НОМЕР_11 визнані судом незаконними, а постановами старшого державного виконавця Бахмутського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Донецькій області Старих Г. В. від 09 грудня

2016 року вказані виконавчі провадження були прийняті до виконання, то скарга щодо зобов`язання старшого державного виконавця Бахмутського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Донецькій області Старих Г. В. повернути матеріали вказаних виконавчих проваджень до Дергачівського ВДВС також підлягає задоволенню.

ОСОБА_1 звертався до суду із скаргою про визнання протиправними дій державного виконавця Київського ВДВС, в якій просив визнати запис

у виконавчому листі № 22/2018/2366/2012/06 від 06 вересня 2012 року в розділі «Відмітки державного виконавця про виконання рішення (вироку) або про повернення виконавчого листа стягувачу із зазначенням причин повернення»

у пункті 2, а саме: - «04.10.16 3 - но п. 10 ст.49 ЗУПВП Стягнуто 2100000,00 грн. збор витрати не стягувались ГДВ підпис ОСОБА_3 » - незаконним (справа

№ 2018/8160/2012).

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 30 листопада 2017 року

у справі № 2018/8160/2012 визнано запис у виконавчому листі

№ 2/2018/2366/2012/06 від 06 вересня 2012 року в розділі «Відмітки державного виконавця про виконання рішення (вироку) або про повернення виконавчого листа стягувачу із зазначенням причин повернення» у пункті 2, а саме: «04.10.16 3-но п.10 ст.49 ЗУПВП Стягнуто 2100000,00 грн. збор витрати не стягувались ГДВ підпис ОСОБА_3 » незаконним.

Ухвалу мотивовано тим, що державний виконавець не надав доказів на підтвердження отримання ОСОБА_1 коштів у сумі 2 100 000,00 грн,

а також представник ПАТ «АКБ «Базис» не надав доказів про перерахування ОСОБА_1 2 100 000,00 грн на виконання рішення.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 27 березня 2019 року

у справі № 905/1328/17 визнано ОСОБА_1 кредитором боржника ПАТ «АКБ «Базис» на суму 2 182 148,06 грн, з яких: 2 178 624,06 грн - шоста черга;

3 524,00 грн (судовий збір) - перша черга. Відмовлено ОСОБА_1 у визнанні кредитором боржника ПАТ «АКБ «Базис» на суму 432 477,99 грн. Ліквідатором включено кредиторські вимоги ОСОБА_1 до реєстру вимог кредиторів ПАТ «АКБ «БАЗИС».

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 24 вересня 2020 року

у справі № 905/1328/17 затверджено звіт ліквідатора про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат в період

з 01 березня 2018 року за підсумками ліквідаційної процедури ПАТ «АКБ «Базис». Затверджено звіт ліквідатора ПАТ «АКБ «Базис» та ліквідаційний баланс ПАТ «АКБ «Базис». Роз`яснено, що вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений законом строк або відхилені господарським судом, а також вимоги кредиторів, що не погашені у зв`язку з недостатністю майна боржника, відповідно до частини сьомої статті 64, частини четвертої статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства вважаються погашеними,

а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню. Ліквідовано юридичну особу - банкрута ПАТ«АКБ «Базис». Зобов`язано державного реєстратора провести державну реєстрацію припинення юридичної особи - банкрута ПАТ «АКБ «Базис» та виключено ПАТ «АКБ «Базис» з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Закрито провадження у справі

№ 905/1328/17 про банкрутство ПАТ «АКБ «Базис».

Станом на 01 липня 2025 року діяльність ПАТ «АКБ «Базис» припинено.

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Київського відділу державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області, Державної казначейської служби України, третя особа - ПАТ «АКБ «Базис», про відшкодування майнової та моральної шкоди (справа № 640/954/17).

Позов у справі мотивовано тим, що внаслідок тривалого невиконання державним виконавцем Київського ВДВС рішення Київського районного суду

м. Харкова від 27 червня 2012 року та неповернення присуджених коштів ОСОБА_1 завдано майнової та моральної шкоди.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 26 вересня 2017 року

у справі № 640/954/17 зобов`язано ДКСУ списати у безспірному порядку

з відповідного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями та бездіяльністю Київського ВДВС, 15 000,00 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою апеляційного суду Харківської області від 22 лютого 2018 року

у справі № 640/954/17 апеляційну скаргу Київського ВДВС залишено без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Харкова від 26 вересня 2017 року залишено без змін.

Судові рішення мотивовано тим, що бездіяльністю Київського ВДВС, неправомірність дій якого встановлено ухвалами Київського районного суду

м. Харкова, позивачу завдано моральної шкоди.

Постановою Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 640/954/17 касаційну скаргу ДКСУ залишено без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Харкова від 26 вересня 2017 року та постанову апеляційного суду Харківської області від 22 лютого 2018 року залишено без змін.

Постановою Харківського апеляційного суду від 05 червня 2019 року у справі

№ 640/954/17 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Харкова від 26 вересня 2017 року залишено без змін.

У справі № 640/954/17 судовими рішеннями відшкодовано шкоду за невиконання рішення суду в період з 10 листопада 2015 року до 07 червня

2016 року.

Звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_1 , посилаючись на статті 23, 1166, 1167, 1173, 1174 ЦК України як на підставу позову, зазначав, що державні виконавці ухилялись від здійснення примусового виконання рішення суду про стягнення боргу із ПАТ «АКБ «Базис» на його користь, виконавче провадження по виконанню виконавчих листів № 2/2018/2366/2012/06 від 06 вересня

2012 року та № 640/20265/15-ц від 05 серпня 2016 року проводилось

з численними порушеннями, що встановлено відповідними ухвалами суду від

13 червня 2014 року, від 18 листопада 2014 року, від 24 березня 2015 року, від

15 липня 2015 року, від 10 червня 2016 року, від 12 жовтня 2016 року, від

09 березня 2017 року, від 30 листопада 2017 року. Внаслідок незаконної бездіяльності державних виконавців боржником банком було відчужено частину його майна, у тому числі і, майна, раніше арештованого державними виконавцями. Незаконне зволікання виконавчої служби щодо примусового стягнення із божника боргу саме і призвело до того, що коли ПАТ «АКБ «Базис» було визнано банкрутом та розпочато ліквідаційну процедуру, майна на погашення боргу банку перед ним виявилось недостатньо, оскільки, фактично основна його частина була відчужена самим боржником до його банкрутства та в період незаконних дій та бездіяльності державної виконавчої служби. Тривале незаконне невиконання судового рішення про стягнення боргу із боржника ПАТ «АКБ «Базис», через незаконні дії та бездіяльність державної виконавчої служби, дало змогу боржнику відчужити частину свого ліквідного майна, та

в подальшому призвело до унеможливлення стягнення боргу на його користь, що спричинило йому майнову та моральну шкоду.

Мотиви, якими керується Верховний Суд

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам закону відповідають.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових

і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

У статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом (стаття 1167 ЦК України).

Правовою підставою для цивільно-правової відповідальності за шкоду, завдану рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження, є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Протиправність (неправомірність) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця може доводитись з посиланням, зокрема, на судове рішення, яке набрало законної сили, рішення вищих посадових осіб державної виконавчої служби, а також інші докази.

Подібні правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц (провадження

№ 14-515цс19, пункт 26).

Суди попередніх інстанцій встановили певні факти, які можуть свідчити про надмірну тривалість виконання судового рішення. Так, ухвалами суду від

13 червня 2014 року, від 18 листопада 2014 року, від 24 березня 2015 року, від

15 липня 2015 року, від 10 червня 2016 року, від 12 жовтня 2016 року, від

09 березня 2017 року, від 30 листопада 2017 року визнано протиправною бездіяльність державного виконавця стосовно невиконання судового рішення на користь позивача.

Зазначеними судовими рішеннями встановлено бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби в частині належного та ефективного виконання судового рішення.

Доказів виконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 27 червня 2012 року у матеріалах справи немає.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин, зокрема, тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому виходити слід із засад розумності, виваженості та справедливості.

Оскільки у цій справі позивач довів факт надмірної тривалості виконання судового рішення внаслідок неправомірних дій посадових осіб органу державної виконавчої служби, що встановлено судовими рішеннями, позивач довів заподіяння йому моральної шкоди у зв`язку із порушенням його прав, то колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди та стягнення її з держави.

У пункті 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада

2019 року у справі № 242/4741/16-ц (провадження № 14-515цс19) міститься висновок про те, що з урахуванням того, що саме на державу покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності

у цивільних правовідносинах, належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, його посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило,

в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав.

Виходячи з вимог розумності та справедливості, з урахуванням тих обставин, що довготривале невиконання судового рішення внаслідок протиправних дій посадових осіб державної виконавчої служби призвело до душевних страждань позивача, враховуючи неодноразове звернення із обґрунтованими скаргами на дії посадових осіб органу державної виконавчої служби, що вимагало від нього додаткових зусиль для відновлення порушення своїх прав, Верховний Суд вважає, що визначений судами попередніх інстанцій розмір моральної шкоди

у сумі 50 000,00 грн є достатньою сатисфакцією.

Невиконання рішення суду не може напряму ототожнюватися із завданою позивачеві майновою шкодою, оскільки остаточно не втрачена можливість стягнення грошових коштів з боржника. Невиплачені позивачеві кошти на виконання рішення суду, ухваленого на її користь, не є майновою шкодою, яка підлягає відшкодуванню на підставі статей 1173, 1174 ЦК України. Наслідком такого відшкодування буде подвійне стягнення коштів.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним

у постановах від 23 грудня 2019 року у справі № 752/4110/17 (провадження

№ 61-20325св18), від 12 березня 2020 року у справі № 757/74887/17-ц (провадження № 61-11090св19), від 03 червня 2020 року в справі № 642/3839/17 (провадження № 61-37856св18) та від 14 січня 2026 року у справі № 522/5090/24 (провадження № 61-10268св25).

Крім того, відсутність у боржника ПАТ «АКБ «Базис» майна, визнання його банкрутом та припинення його як юридичної особи, не свідчить про наявність вини державного виконавця у спричиненні шкоди, на яку посилається позивач.

Вимога про відшкодування 3 % річних та інфляційних витрат також не підлягає задоволенню на підставі статей 1173, 1174 ЦК України, оскільки за змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання

і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає

у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами у цій справі, пов`язані

з примусовим виконанням судового рішення, у яких державна виконавча служба виступає суб`єктом примусового стягнення коштів за виконавчими документами, а не боржником у грошовому зобов`язанні, та є відповідальною за свої дії чи бездіяльність у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. А оскільки боржником у даному зобов`язанні є ПАТ «АКБ «Базис», то саме з нього і може бути стягнено відповідні суми, а не з державної виконавчої служби.

Аналогічний висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 12 серпня

2020 року у справі № 761/7165/17 (провадження № 61-20203св19).

Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову про відшкодування майнової шкоди, є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги в цій частині вказаних висновків не спростовують та зводяться до їх переоцінки.

Аргументи касаційної скарги про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах

є безпідставними, оскільки спростовуються мотивами цієї постанови у якій містяться посилання на практику Верховного Суду.

Доводи касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій висновків про застосування норм права у подібних спірних правовідносинах, які викладені у наведених постановах Верховного Суду, є необґрунтованими, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, та встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними,

у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

При цьому Верховний Суд враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення Київського районного суду м. Харкова від 04 лютого 2025 року та постанови Харківського апеляційного суду від 24 вересня

2025 року - без змін, оскільки підстав для їх скасування немає.

З огляду на те що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, розподіл судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 04 лютого 2025 року та постанову Харківського апеляційного суду від 24 вересня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

А. Ю. Зайцев

М. Є. Червинська

Оригінал: reyestr.court.gov.ua