Суд: Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Інстанція: Касаційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:
Дата: 18 жовтня 2026 р.
Справа: №401/1987/25
Суддя: Дундар Ірина Олександрівна
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 401/1987/25
провадження № 61-856св26
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Воробйової І. А., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Великоандрусівська сільська рада Олександрійського району Кіровоградської області, Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , на ухвалу Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25 червня 2025 року в складі судді Макарової Ю. І. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 18 листопада 2025 року в складі колегії суддів: Письменного О. А., Дуковського О. Л., Дьомич Л. М.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся з позовом Великоандрусівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області (далі - Великоандрусівська сільська рада), Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській областіДержгеокадастру у Кіровоградській області далі (далі - ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року в справі № 340/2211/24 визнано протиправним і скасовано рішення Великоандрусівської сільської ради від 22 грудня 2023 року № 2651 в частині надання дозволу на об`єднання земельної ділянки № 3525285200:02:000:0907 площею 2 га; визнано протиправним і скасовано рішення ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 06 лютого 2024 року про державну реєстрацію земельної ділянки № 3525285200:02:000:0934 площею 14 га.
На виконання зазначеного рішення позивач звернувся до Департаменту надання адміністративних послуг Кропивницької міської ради, ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області про скасування державної реєстрації земельної ділянки кадастровий № 3525285200:02:000:0934, але листом від 06 травня 2025 року йому повідомлено, що відсутня технічна можливість у програмному забезпеченні Державного земельного кадастру скасувати державну реєстрацію цієї земельної ділянки, оскільки право власності на неї зареєстровано за Великоандрусівською сільською радою 06 листопада 2024 року.
Отже, Великоандрусівська сільська рада, яка була стороною справи № 340/2211/24, була достовірно обізнана про зміст ухваленого рішення та навмисно створила штучні перешкоди в реалізації порушеного права позивача.
ОСОБА_1 просив:
визнати протиправним та скасувати рішення Великоандрусівської сільської ради від 09 липня 2024 року № 3049 «Про затвердження Виконавчому комітету Великоандрусівської сільської ради технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок»;
скасувати державну реєстрацію права комунальної власності Великоандрусівської сільської ради на земельну ділянку, кадастровий номер 3525285200:02:000:0934, номер запису про право власності 57540748 від 06 листопада 2024 року, внесений державним реєстратором на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13 листопада 2024 року, індексний номер 76061781;
зобов`язати ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області скасувати державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі вказаної земельної ділянки.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25 червня 2025 року, яка залишена без змінпостановою Кропивницького апеляційного суду від 18 листопада 2025 року, у відкритті провадження у цій справі відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що публічно-правовий спір характеризується підпорядкованістю одного учасника публічно-правових відносин іншому, тобто, суб`єкт владних повноважень у правовідносинах, у яких виник спір, має здійснювати управлінські функції публічно-владного характеру на підставі повноважень, визначених законодавством.
Необхідною правовою підставою для віднесення спору до публічно-правового є сукупність таких умов: (1) однією зі сторін є суб`єкт владних повноважень, тобто орган державної влади або орган місцевого самоврядування чи установа, якій державою делеговано виконання відповідних владно-розпорядчих функцій; (2) спірні правовідносини виникли у зв`язку зі здійсненням ним владно-управлінських функцій; (3) перебування сторін спору у відносинах влади-підпорядкування.
При визначенні юрисдикції адміністративного суду необхідно враховувати не лише те, хто є сторонами правовідносин, але й сутність (характер) цих правовідносин. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Приватноправові відносини відрізняються наявністю передусім майнового або немайнового (особистого) інтересу учасника.
Позивач зазначав, що спір у цій справі стосується приватноправових відносин, тому підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Разом з тим, з позовної заяви та додатків до неї вбачається, що спір не стосується набуття або позбавлення речового права на земельну ділянку позивачем ОСОБА_1 . Позивачем оскаржується рішення відповідача - суб`єкта владних повноважень, стосовно формування земельних ділянок, які перебувають на його території, тобто правовідносини виникли у зв`язку зі здійсненням відповідачем владно-управлінських функцій.
Таким чином, суд першої інстанції зробив висновок, що між сторонами виник спір у правовідносинах, які за своїм змістом є публічно-правовими відносинами. Тому відповідно до статті 19 ЦПК України цей спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Апеляційний суд погодився з судом першої інстанції та зазначив, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства(абзац перший частини першої статті 19 ЦПК України). Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів в будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, такий суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства, за загальним правилом, можна розглядати будь-які справи, у яких, зазвичай, хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення процесуальні закони не віднесли до юрисдикції інших судів.
До справ адміністративної юрисдикції процесуальний закон відніс публічно-правові спори, ознакою яких є не лише особливий суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких закон установив інший порядок судового вирішення. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 362/643/21 визнано помилковим застосування приписів статті 19 КАС України та поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень. Зазначено, що для вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення складу учасників справи. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.
Таким чином, публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Тоді як приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.
Як свідчить зміст позовної заяви, спір стосується оскарження рішення суб`єкта владних повноважень щодо формування земельних ділянок, які перебувають на переданій позивачу у власність земельної ділянки, тобто правовідносини виникли внаслідок здійсненням відповідачем владно-управлінських функцій.
На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вказана вимога, яку позивач заявив до Великоандрусівської сільської ради, має характер публічно-правового спору із суб`єктом владних повноважень, а такий спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У січні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, яка підписана представником ОСОБА_2 . Просить ухвалу Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25 червня 2025 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 18 листопада 2025 року скасувати, а справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
завершальним етапом процедури безоплатної приватизації земельних ділянок є саме затвердження проєкту землеустрою та передача (надання) земельної ділянки у власність. Так, 24 жовтня 2023 року Великоандрусівська сільська рада прийняла рішення № 2525, яким затверджено ОСОБА_1 проєкт землеустрою на земельну ділянку, кадастровий номер 3525285200:02:000:0757, і передано її у власність. Водночас, координати поворотних точок меж земельної ділянки з кадастровим номером 3525285200:02:000:0757, повністю відповідають координатам поворотних точок меж земельної ділянки з кадастровим номером 3525285200:02:000:0907;
крім того, рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року в справі № 340/2211/24, сторонами у якій були ОСОБА_1 та Великоандрусівська сільська рада, встановлено, що 30 травня 2023 року рада прийняла рішення № 2309 про об`єднання 7 земельних ділянок, серед яких земельна ділянка №3525285200:02:000:0757. 07 липня 2023 року рада прийняла рішення № 2365, яким затвердила технічну документацію зі землеустрою стосовно об`єднання 7 земельних ділянок в земельну ділянку площею 14 га, кадастровий номер 3525285200:02:000:0806. 24 жовтня 2023 року рада прийняла рішення № 2525, яким затверджено ОСОБА_1 проєкт землеустрою на земельну ділянку, кадастровий номер 3525285200:02:000:0757 і передано її у власність. 29 листопада 2023 року фізична особа-підприємець ОСОБА_3 на виконання рішення ради від 24 жовтня 2023 року № 2525 розробив проєкт землеустрою на земельну ділянку, кадастровий номер 3525285200:02:000:0907, площею 2 га шляхом поділу земельної ділянки, кадастровий номер 3525285200:02:000:0806. Надалі з`ясовано, що координати поворотних точок меж земельної ділянки, кадастровий номер 3525285200:02:000:0757, повністю відповідають координатам поворотних точок меж земельної ділянки, кадастровий номер 3525285200:02:000:0907. 06 лютого 2024 року управління на підставі звернення ради зареєструвало земельну ділянку, кадастровий номер 3525285200:02:000:0934, площею 14 га, до площі якої увійшла площа земельної ділянки, кадастровий номер 3525285200:02:000:0907. 22 лютого 2024 року Кіровоградський окружний адміністративний суд ухвалив рішення у справі №340/10712/23, яким визнав протиправними і скасував рішення ради від 30 травня 2023 року № 2309 і від 07 липня 2023 року № 2365;
таким чином, земельна ділянка з кадастровим номером 3525285200:02:000:0907 є фактично земельною ділянкою з кадастровим номером 3525285200:02:000:0757, яка була передана ОСОБА_1 у приватну власність, але надалі така земельна ділянка увійшла до площі земельної ділянки земельної ділянки, кадастровий номер 3525285200:02:000:0934 (державна реєстрація якої була скасована рішенням суду у справі № 340/2211/24). Проте, враховуючи зареєстроване право власності за відповідачем на спірну земельну ділянку, кадастровий номер 3525285200:02:000:0934, позивач наразі не може фактично виконати рішення суду у відповідній частині у спосіб скасування реєстрації в Державному земельному кадастрі та відповідно позбавлений можливості зареєструвати наявне в нього право власності на земельну ділянку. Наведене й було підставою звернення до суду з позовом у цій справі;
визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер правовідносин, з яких виник спір. У разі прийняття органом місцевого самоврядування рішення про надання земельної ділянки у користування або у власність подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися в порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне. При цьому оспорювання рішення органу місцевого самоврядування як суб`єкта владних повноважень поглинається спором про речове приватне право, яке могло належати особі до звернення до органу місцевого самоврядування або виникнути в результаті реалізації рішення органу місцевого самоврядування, але захист такого права відбувається у порядку цивільного судочинства. З урахуванням викладеного розгляду в адміністративних судах підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Тобто, якщо в результаті прийняття рішення особа набуває або позбувається речового права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 24 листопада 2021 року в справі № 442/7672/19, від 16 вересня 2024 року в справі № 445/1090/20, але суди їх проігнорували;
оскільки предметом спору у цій справі є земельна ділянка, кадастровий номер 3525285200:02:000:0907, яка була набута позивачем у власність внаслідок завершення процедури безоплатної приватизації земельної ділянки, адже рішенням Великоандрусівської сільської ради від 24 жовтня 2023 року № 2525 було затверджено ОСОБА_1 проєкт землеустрою на земельну ділянку, кадастровий номер 3525285200:02:000:0757, і передано її у власність, а координати поворотних точок меж земельної ділянки, кадастровий номер 3525285200:02:000:0757, повністю відповідають координатам поворотних точок меж земельної ділянки, кадастровий номер 3525285200:02:000:0907, то подальше оспорювання правомірності набуття юридичною особою - Великоандрусівською сільською радою спірної земельної ділянки має вирішуватися в порядку цивільної юрисдикції, адже виникає спір про право цивільне;
суди допустили порушення норм процесуального права, неповно з`ясували обставини, що мають значення для справи, а також безпідставно не застосували до спірних правовідносин правові висновки Верховного суду щодо застосування норм права до подібних правовідносин. Це призвело до передчасних висновків суду про те, що спір у цій справі не стосується приватноправових відносин.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 лютого 2026 року відкрито касаційне провадження у справі № 401/1987/25 та витребувано справу з суду першої інстанції.
У лютому 2026 року матеріали справи № 401/1987/25 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 13 жовтня 2026 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 02 лютого 2026 року зазначено, що касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України (порушення норм процесуального права).
Позиція Верховного Суду
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом (стаття 125 Конституції України).
Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Згідно з частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, з цивільних та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
У частині першій статті 1 ЦК України указано, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Разом з тим згідно з нормами частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Публічно-правовий спір - це спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).
Публічно-правовий характер спору визначається тим, що вказані суб`єкти наділені владно-управлінськими повноваженнями у сфері реалізації публічного інтересу.
Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади.
Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб з суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
З результату аналізу наведених процесуальних норм випливає, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, якщо один з його учасників - суб`єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції або владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їхні права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.
Водночас визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило, майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.
Порівняльний аналіз указаних норм у сукупності дає підстави для висновку, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі недостатньо застосування суто формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб`єкта владних повноважень).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває або позбувається майнового права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року в справі № 729/608/17 та постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 314/1409/21).
Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер правовідносин, з яких виник спір. У разі прийняття органом місцевого самоврядування рішення про надання земельної ділянки у користування або у власність подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися в порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне. При цьому оспорювання рішення органу місцевого самоврядування як суб`єкта владних повноважень поглинається спором про речове приватне право, яке могло належати особі до звернення до органу місцевого самоврядування або виникнути в результаті реалізації рішення органу місцевого самоврядування, але захист такого права відбувається у порядку цивільного судочинства. З урахуванням викладеного розгляду в адміністративних судах підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Тобто якщо в результаті прийняття рішення особа набуває або позбувається речового права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24 листопада 2021 року в справі № 442/7672/19).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 вересня 2024 року в справі № 445/1090/20 (провадження № 61-15842св23) зазначено, що
«зі змісту позовної заяви відомо, що предметом позову в цій справі, окрім оспорювання бездіяльності орану місцевого самоврядування щодо нерозгляду заяви ОСОБА_5 про затвердження проєкту землеустрою, є законність надання рішенням сільської ради від 12 червня 2020 року № 864 спірної земельної ділянки.
Тому, незважаючи на відсутність у відповідачки зареєстрованих речових прав на спірну земельну ділянку, ця справа має приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.
Оспорювання рішення органу місцевого самоврядування як суб`єкта владних повноважень поглинається спором про речове приватне право, яке могло належати особі до звернення до органу місцевого самоврядування або виникнути в результаті реалізації рішення органу місцевого самоврядування, і захист такого права відбувається у порядку цивільного судочинства.
З урахуванням наведених норм процесуальних законів здійснення захисту цивільного права, як і встановлення його існування, не належить до компетенції адміністративного суду».
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).
Аналіз матеріалів справі свідчить, що:
при зверненні з позовом ОСОБА_1 просив: (1) визнати протиправним та скасувати рішення Великоандрусівської сільської ради від 09 липня 2024 року № 3049 «Про затвердження Виконавчому комітету Великоандрусівської сільської ради технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок»; (2) скасувати державну реєстрацію права комунальної власності Великоандрусівської сільської ради на земельну ділянку, кадастровий номер 3525285200:02:000:0934, номер запису про право власності 57540748 від 06 листопада 2024 року, внесений державним реєстратором на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13 листопада 2024 року, індексний номер 76061781; (3) зобов`язати ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області скасувати державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі вказаної земельної ділянки;
відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що між сторонами виник спір щодо рішення відповідача - суб`єкта владних повноважень про формування земельних ділянок, які перебувають на його території, тобто правовідносини виникли у зв`язку зі здійсненням відповідачем владно-управлінських функцій, які за своїм змістом є публічно-правовими відносинами. Тому спір у цій справі не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства;
визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер правовідносин, з яких виник спір. У разі прийняття органом місцевого самоврядування рішення про надання земельної ділянки у користування або у власність подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися в порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне. При цьому оспорювання рішення органу місцевого самоврядування як суб`єкта владних повноважень поглинається спором про речове приватне право, яке могло належати особі до звернення до органу місцевого самоврядування або виникнути в результаті реалізації рішення органу місцевого самоврядування, але захист такого права відбувається у порядку цивільного судочинства;
аналіз змісту Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що:
- рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від
15 жовтня 2024 року в справі № 340/2211/24 позов ОСОБА_1 до Великоандрусівської сільської ради, ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання протиправними і скасування рішень та зобов`язання вчинити певні дії задоволено; визнано протиправним і скасовано рішення Великоандрусівської сільської ради від 22 грудня 2023 року № 2651 в частині надання дозволу на об`єднання земельної ділянки №3525285200:02:000:0907 площею 2 га; визнано протиправним і скасовано рішення ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 06 лютого 2024 року про державну реєстрацію земельної ділянки №3525285200:02:000:0934 площею 14 га;
оскільки за змістом позовних вимог предметом спору у цій справі є земельна ділянка, яка набута позивачем у власність внаслідок завершення процедури безоплатної приватизації, то подальше оспорювання правомірності набуття юридичною особою - Великоандрусівською сільською радою спірної земельної ділянки має вирішуватися в порядку цивільної юрисдикції, адже виникає спір про право цивільне.
За таких обставин суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, зробив помилковий висновок про відмову у відкритті провадження у справі.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені без додержання норм процесуального права. Таким чином, касаційну скаргу слід задовольнити, оскаржені судові рішення скасувати, а справу передати до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Щодо розподілу судових витрат
Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У частинах першій, тринадцятій статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Тому розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат (див. висновок у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18)).
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , задовольнити.
Ухвалу Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25 червня 2025 рокута постанову Кропивницького апеляційного суду від 18 листопада 2025 року скасувати.
Справу № 401/1987/25 передати до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
З моменту ухвалення постанови суду касаційної інстанції ухвала Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25 червня 2025 рокута постанова Кропивницького апеляційного суду від 18 листопада 2025 року втрачають законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: І. А. Воробйова
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua