Рішення від 09 листопада 2026 р. у справі №910/9868/26 — Господарський суд міста Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.11.2026Справа № 910/9868/26

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "В&В Будівництво" (08290, Бучанський р-н, Київська обл., селище Гостомель, вулиця Свято-покровська, будинок 108 кабінет 2)

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Спецтермомонтаж-Енерго" (02002, місто Київ, вулиця Сверстюка Євгена, будинок 23 кімната 723)

простягнення 1 585 743 грн 21 коп.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

07.08.2026 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "В&В Будівництво" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтермомонтаж-Енерго" про стягнення 1 585 743 грн 21 коп.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору підряду на виконання робіт від 11.11.2025 № 11/11/2025 належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання з оплати виконаних за договором робіт, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість розмірі 1 464 850 грн 00 коп. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором позивачем нараховано 117 027 грн 47 коп. пені 3 865 грн 74 коп. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2026 відкрито провадження у справі № 910/9868/26, справу визнати малозначною, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

09.06.2026 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про виконання ухвали.

19.08.2026 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про надання доступу до справи в електронному вигляді.

03.09.2026 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

03.09.2026 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи в суді з повідомленням та викликом сторін.

14.09.2026 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли заперечення на клопотання про розгляд справи з повідомленням учасників.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про розгляд справи з повідомленням та викликом сторін та дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про необґрунтованість вказаного клопотання та відсутність необхідності для розгляду даної справи з повідомленням учасників, всебічного та об`єктивного розгляду всіх обставин справи, з огляду на що суд відмовляє у задоволенні останнього.

16.09.2026 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, а також заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, сторонами суду не надано.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

11.11.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецтермомонтаж-Енерго" (генпідрядник за договором, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "В&В Будівництво" (підрядник за договором, позивач у справі) укладено договір підряду на виконання робіт № 11/11/2025 (далі - договір), відповідно до умов якого генпідрядник доручає, а підрядник зобов`язується виконати власними та залученими силами і засобами, якісно та у повному обсязі відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації у визначений цим договором строком до 31.12.2025 "Аврійно-відновлювальні роботи капітальній ремонт) покрівлі корпусу № 2, за адресою: Київ, вулиця Юрія Іллєнка, 2/10, який постраждав внаслідок військової агресії російської федерації проти України" (надалі - роботи), а генпідрядник зобов`язується прийняти виконані обсяги робіт та здійснити підряднику їх оплату на умовах, визначених договором.

Згідно пункту 3.1. договору вартість цього договору визначається договірною ціною (додаток 1 до договору) та становить 9 064 850,00 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 1 510 808,33 грн.

У відповідності до пункту 3.2. договору загальна вартість робіт за цим договором визначається на підставі фактично виконаних підрядником обсягів робіт та оформлених належним чином і підписаних без зауважень сторонами актів приймання виконаних будівельних робіт та довідок про вартість виконаних робіт на весь об`єм робіт, які виконувались підрядником за цим договором.

Ціна договору включає в себе вартість матеріалів, які підрядник зобов`язаний використати та встановити для належного виконання робіт за цим договором, а також плату за виконані підрядником роботи (пункт 3.3. договору).

Відповідно до пункту 4.1. договору розрахунки за договором здійснюються генпідрядником у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника, вказаний у реквізитах договору.

Умовами пункту 4.2. договору сторонами погоджено, що розрахунки за фактично виконані роботи та надані послуги здійснюються генпідрядником до 20 числа місяця, наступного за звітним на підставі кожного оформленого акту та довідки про вартість робіт, з урахуванням авансових платежів.

Генеральний підрядник, у разі необхідності та надходження від підрядника заявки на матеріали, може погодити перерахування підряднику аванс на закупівлю матеріалів. Всі авансові платежі здійснюються генеральним підрядником на підставі підготовлених підрядником розрахунків суми авансових платежів.

Вартість виконаних робіт, що підлягають оплаті, визначається в межах вартості робіт, передбачених договірною ціною з урахуванням виконаних обсягів робіт та авансових платежів.

Згідно пункту 4.3.договору підрядник готує акти виконаних робіт та довідки про вартість робіт та надає генеральному підряднику на розгляд не пізніше 25 числа звітного місяця, разом. Пізніше подані підрядником обсяги виконаних робіт будуть розглядатися генпідрядником в наступному місяці.

Пунктом 5.3.5 договору встановлений обов`язок генпідрядника проводити розрахунки за викопані роботи шляхом перерахування коштів на поточний рахунок підрядника, вказаний в реквізитах цього договору у строки та в порядку, встановлених договором;

У відповідності до пункту 10.1. договору у разі порушення генеральним підрядником умов договору щодо фінансування робіт, по перерахунку інших належних підряднику грошових коштів, підрядник має право вимагати від генерального підрядника сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до пункту 11.2. договору фактичною датою закінчення робіт (етапу робіт) є дата підписання сторонами акта, з наступним оформленням відповідних документів, що означає закінчення робіт (етапу робіт) і є підставою для здійснення остаточних розрахунків за виконані роботи, оформлення та передачі підрядником генпідряднику повного комплекту виконавчої документації.

Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками та скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2026 року, а в частині зобов`язань, набутих сторонами під час дії договору - до повного виконання. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (пункт 15.1 договору).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою договором підряду.

Відповідно до норм статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі статтею 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Стаття 853 Цивільного кодексу України встановлює обов`язок замовника прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові, в іншому випадку він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Частиною 1 статті 854 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до частини 4 статті 879 Цивільного кодексу України оплата робіт проводиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Відповідно до частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

На виконання умов договору підряду на виконання робіт від 11.11.2025 № 11/11/2025, відповідачем здійснено часткову попередню оплату за договором на загальну суму 7 600 000 грн 00 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями від 11.11.2025 № 5717 на суму 1 000 000 грн 00 коп.; від 13.11.2025 № 5753 на суму 1 000 000 грн 00 коп., від 09.01.2026 № 6460 на суму 2 000 000 грн 00 коп.; від 20.02.2026 № 6825 на суму 1 300 000 грн 00 коп.; від 02.03.2026 № 6910 на суму 2 300 000 грн 00 коп.

Відповідно до підписаного між сторонами акту надання послуг від 12.03.2026 № 1 позивачем було виконано аварійно-відновлювальні роботи на загальну суму 9 064 850 грн 00 коп.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо повної та своєчасної оплати виконаних робіт, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 1 584 659 грн 62 коп. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань позивачем, за загальний період прострочення з 21.04.2026 по 06.08.2026, нараховано 117 027 грн 47 коп. пені та 3 865 грн 74 коп. інфляційних втрат.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, відповідач посилається на те, що заявлені позивачем вимоги є передчасними, оскільки в порушення умов договору позивач не надав відповідачу для підписання Акти форми КБ-2в та Довідки про вартість робіт для підписання, які є обов`язковими для складання та надання підряднику до 25 числа кожного звітного місяця та на підставі яких має здійснюватися оплата виконаних робіт.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Верховний Суд у постанові від 06.11.2019 у справі № 909/51/19 вказав, що ключовою рисою цивільного права є автономія волі сторін, яка знаходить своє втілення у принципі свободи договору.

Свобода договору, закріплена у якості однієї із засад цивільного законодавства, сформульована у статтях 6 та 627 Цивільного кодексу України, у відповідності до яких сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов`язки учасників. Зміст договору становлять умови як ті, що погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові на підставі чинного законодавства.

Згідно статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання.

При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.

У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

У відповідності норм частини 4 статті 612 та статті 613 Цивільного кодексу України боржник не вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, поки кредитор не вчинив дій, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок.

Аналіз положень договору підряду свідчить про те, що волевиявлення сторін було спрямоване не лише на погодження поетапного характеру виконання робіт, а й на чітке врегулювання обов`язку замовника здійснювати оплату за кожен окремий етап виконаних робіт.

Юридично значущим у цьому контексті є те, що порядок розрахунків, встановлений договором підряду, передбачає, що правовою підставою для здійснення платежів є оформлені акту та довідки про вартість робіт.

Варто зазначити, що надання сторонами самостійного правового значення кожному з таких етапів засвідчує, що зобов`язання замовника щодо оплати відокремлене від моменту остаточного прийняття результату робіт у вигляді збудованого об`єкта. Таким чином, юридичний ефект настання обов`язку замовника здійснити оплату виникає не з факту завершення всіх робіт в цілому, а з належного підтвердження виконання конкретного етапу шляхом підписання відповідного акта здачі-приймання робіт та довідки про вартість робіт.

Отже, укладаючи договір, позивач взяв на себе обов`язок після закінчення виконання робіт за договором передати відповідачу належним чином оформлену виконавчу документацію.

Позивачем не надані та в матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження факту передачі позивачем відповідачу передбаченого умовами укладеного договору обсягу виконавчої документації та довідки про вартість робіт для проведення остаточних розрахунків за виконані роботи.

При цьому, у підписаному сторонами акті приймання виконаних робіт № 1 від 12.03.2026 відсутня будь-яка інформація щодо виду, обсягу та обґрунтування вартості та підтвердженням витрат матеріальних ресурсів.

Крім того, суд зазначає, що відповідачем не заперечується факт виконання робіт за договором.

Таким чином, суд дійшов висновку, що на момент звернення позивача до суду строк виконання відповідачем обов`язку з оплати робіт не настав, а тому відсутнє порушене право, яке могло б бути предметом судового захисту.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд зауважує, що за приписами статей 77, 78, 87 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування; достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи; на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. Тоді, як суд зобов`язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Враховуючи вищевикладене, а також зважаючи на відсутність у матеріалах справи доказів прострочення виконання відповідачем зобов`язань з оплати виконаних за договором робіт, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги про стягнення заборгованості в сумі 1 584 659 грн 62 коп. є передчасними та не доведеними належним чином, у зв`язку з чим задоволенню не підлягають.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача 117 027 грн 47 коп. пені 3 865 грн 74 коп. інфляційних втрат не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не було доведено прострочення виконання зобов`язання відповідача щодо вчасної оплати наданих послуг.

Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на позивача.

Керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Н.Плотницька