Суд: Господарський суд Житомирської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Господарське
Категорія: поставки товарів, робіт, послуг, з них
Дата: 27 жовтня 2026 р.
Справа: №906/502/26
Суддя: Кудряшова Ю.В.
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2026 р.м. ЖитомирСправа № 906/502/26
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Кудряшової Ю.В.
секретар судового засідання: Воробйова І.Г.
за участю представників сторін:
від позивача: не прибув;
від відповідача: не прибув.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Електрікс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрополісся-22"
про стягнення 161 182,31 грн.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачів 121 182,93 грн. основного боргу за поставлений товар, 9 407,76 грн. 3% річних, 30591,62 грн. інфляційних.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 25.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання.
16.07.2026 господарський суд відповідною ухвалою закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.
24.09.2026 через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн.
28.10.2026 на електронну адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.
Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в судові засідання не направляв, про причини неявки суд не повідомляв, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлявся належним чином, на підтвердження чого в матеріалах справи міститься довідка про доставку електронного листа (а.с. 77).
Оскільки явка представника відповідача в судове засідання не визнана обов`язковою, а надання письмового відзиву є правом відповідача, а не його обов`язком, суд вважає, що неявка представника відповідача та неподання відзиву не перешкоджатиме розгляду справи за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю "Трейд Електрікс" (постачальник/позивач) на підставі усної домовленості продано Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрополісся-22" (покупець/відповідач) товар загальною вартістю 125 758,95 грн. , що підтверджується наступними видатковими накладними:
- № 4415 від 20.09.2023 на суму 83 028,45 грн.;
- № 4538 від 27.09.2023 на суму 5 829,42 грн.;
- № 5120 від 24.10.2023 на суму 24 053,04 грн.;
- № 261 від 19.01.2024 на суму 8 272,02 грн.;
- № 3375 від 15.07.2024 на суму 4576,02 грн.
Відповідач, в свою чергу, товар оплатив частково в сумі 4 576,02 грн., що підтверджується банківською випискою фільтрованою за 15.07.2024 (а.с. 13).
В послідуючому сторонами у даній справі підписано Акт звірки (а.с. 15), з якого вбачається, що за ТОВ "Агрополісся-22" обліковується заборгованість в сум 121 182,93 грн.
06.05.2025 позивач скерував відповідачу претензію з проханням сплатити заборгованість в сумі 121 182,93 грн. (а.с. 16-18).
Дану претензію відповідач отримав 09.05.2025 (а.с. 19), проте, жодних заходів щодо погашення наявної заборгованості не вжив.
З метою захисту своїх прав та інтересів позивач звернувся до суду з даним позовом.
Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення учасників процесу, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов`язків виникають з договорів та інші правочинів.
Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відтак, правочин - це вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи, і за цією ознакою правочин відрізняють від юридичних вчинків, правові наслідки яких настають в силу закону незалежно від волі його суб`єктів.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Частиною 1 статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Частиною 1 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Пунктом 1 статті 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно до статті 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Пунктом 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтею 663 ЦК Кураїни визначено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до статті 664 ЦК України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент, зокрема: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.
Факт поставки позивачем товару підтверджено належними доказами.
Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідачем позовні вимоги не спростовані, доказів оплати ним товару у повному обсязі суду не надано.
За наведеного, оскільки, станом на час розгляду справи в суді, відповідач не здійснив остаточний розрахунок з позивачем за отриманий товар на суму 121 182,93 грн., позовні вимоги в частині стягнення основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача 9 407,76 грн. 3% річних та 30591,62 грн. інфляційних.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.
Перевіривши поданий позивачем розрахунок, суд вважає вірним нарахування 3% річних в сумі 9 329,34 грн. та інфляційних в сумі 30 334,85 грн.
Так, 3% річних нараховано:
- на суму 83 028,46 грн. (видаткова накладна № 4415 від 20.09.2023) за період з 21.09.2023 до 30.04.2026 в розмірі 6 496,68 грн.;
- на суму 5 826,42 грн. (видаткова накладна № 4538 від 27.09.2023) за період з 28.09.2023 до 30.04.2026 в розмірі 452,78 грн.;
- на суму 24 053,04 грн. (видаткова накладна № 5120 від 24.10.2023) за період з 25.10.2023 до 30.04.2026 в розмірі 1 814,85 грн.;
- на суму 8 272,02 грн. (видаткова накладна № 261 від 19.01.2024) за період з 20.01.2024 до 30.04.2026 в розмірі 565,03 грн.
Також судом здійснено перерахунок інфляційних, згідно якого такі нарахування складають 30 334,85 грн.:
- на суму 83 028,46 грн. (видаткова накладна № 4415 від 20.09.2023) за період з 21.09.2023 до 28.02.2026 в розмірі 21 116,03 грн.;
- на суму 5 826,42 грн. (видаткова накладна № 4538 від 27.09.2023) за період з 28.09.2023 до 28.02.2026 в розмірі 1 482,55 грн.;
- на суму 24 053,04 грн. (видаткова накладна № 5120 від 24.10.2023) за період з 25.10.2023 до 28.02.2026 в розмірі 5 877,79 грн.;
- на суму 8 272,02 грн. (видаткова накладна № 261 від 19.01.2024) за період з 20.01.2024 до 28.02.2026 в розмірі 1 858,48 грн.
В задоволенні вимог щодо стягнення 78,42 грн. 3% річних та 256,77 грн. інфляційних суд відмовляє.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 121 182,93 грн. основного боргу, 3329,34 грн. 3% річних, 30 334,85 грн. інфляційних обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. В іншій частині позову суд відмовляє.
Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрополісся-22" (100529, м. Житомир, вул. Степана Бандери, 7 офіс 107, код ЄДРПОУ 44813364)
- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Електрікс" (10024, м. Житомир, вул. Шевченка, 83, код ЄДРПОУ 41767923) 121 182,93 грн. основного боргу, 3329,34 грн. 3% річних, 30 334,85 грн. інфляційних, а також 3 321,08 грн. витрат по сплаті судового збору.
3. В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 09.11.26
Суддя Кудряшова Ю.В.
Список розсилки:
1 - позивачу в Електронний кабінет
2 - адвокату Гербеді К.О. в Електронний кабінет
3 - відповідачу в Електронний кабінет
Оригінал: reyestr.court.gov.ua