Суд: Центральний апеляційний господарський суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Господарське
Категорія: Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань, з них
Дата: 09 листопада 2026 р.
Справа: №904/3369/26
Суддя: Золотарьова Яна Сергіївна
ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.11.2026 м.Дніпро Справа № 904/3369/26
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Золотарьової Я.С. (доповідач),
суддів: Мартинюка С.В., Суховарова А.В.
секретар судового засідання: Запорожець В.О.
представники учасників провадження:
від скаржника (відповідача): Бичков В.В.;
прокурор: не з`явився
від позивача: не з`явився
від відповідача: не з`явився
розглянув матеріали апеляційної скарги Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2026 (повний текст рішення складено 21.09.2026), суддя Ліпинський О.В.
у справі № 904/3369/26
за позовом Шахтарської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Української сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, с-ще Українське
до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", м. Київ
про стягнення 426 939,72 грн.
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст справи
Шахтарська окружна прокуратура звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Української сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області (далі - Позивач) з позовом до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (далі - Відповідач) про стягнення 426 939,72 грн. в якості шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті незаконної порубки лісу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 13.03.2025 працівники Департаменту безпеки ДП «Ліси України» під час контрольного заходу виявили факт самовільної порубки 150 дерев невідомими особами на території Петропавлівського лісництва філії «Східний лісовий офіс» (в адміністративних межах Української сільської територіальної громади Синельниківського району Дніпропетровської області): квартал 2, виділ 13: вирубано 131 дерево (акація, ясен, гледичія); квартал 2, виділ 12: вирубано 19 дерев (акація, гледичія).
За цим фактом відкрито кримінальне провадження № 12025041530000085 за ч. 1 ст. 246 КК України. Згідно з судовою інженерно-екологічною експертизою від 03.12.2025 № СЕ-19/105-25/16275-ФХЕД загальний розмір заподіяної шкоди довкіллю становить 426 939,72 грн.
Прокурор вказував, що вказана шкода довкіллю настала внаслідок протиправної бездіяльності постійного лісокористувача філії «Східний лісовий офіс» ДСГП «Ліси України», яка полягає у незабезпеченні належного комплексу заходів з охорони, захисту та збереження лісу від незаконних рубок, передбачених ст.ст. 19, 64, 86, 89, 90 Лісового кодексу України (далі — ЛК України).
Оскільки збитки в добровільному порядку відшкодовані не були, а орган місцевого самоврядування заходів цивільно-правового реагування не вживав, прокурор пред`явив цей позов у судовому порядку.
Короткий зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2026 позов задоволено повністю. Стягнуто з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на користь держави в особі Української сільської ради 426 939,72 грн. шкоди заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті незаконної порубки лісу. Стягнуто з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на користь Дніпропетровської обласної прокуратури 5 123,28 грн. витрат зі сплати судового збору.
Суд встановив, що відповідно до ст.ст. 19, 63, 64, 86, 89, 90 Лісового кодексу України саме на постійних лісокористувачів покладено імперативний обов`язок забезпечувати охорону, захист і збереження лісів від пожеж, незаконних рубок та інших пошкоджень. Посадові особи лісокористувача належать до державної лісової охорони, покликаної здійснювати відповідні лісоохоронні заходи. Той факт, що відповідач проводив загальні управлінські чи контрольні заходи, не спростовує його відповідальності, оскільки вчинене правопорушення свідчить, що вжиті заходи не були достатніми і не забезпечили збереження лісу.
Суд наголосив, що цивільно-правову відповідальність несуть не лише ті особи, які безпосередньо рубали дерева, а й постійний лісокористувач, чия вина виражається у бездіяльності/невжитті заходів з охорони.
Суд дійшов висновку про наявність повного складу цивільного правопорушення в діях відповідача.
Посилаючись на сталу судову практику Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду, зокрема на справи № 909/976/17, № 9901/93/19, № 914/669/22, № 907/181/22, суд підкреслив, що лісокористувач перед державою є не потерпілою особою, а відповідальною.
Оскільки осіб, які безпосередньо вирубали дерева, у кримінальному провадженні не встановлено, збитки державі зобов`язаний відшкодувати постійний лісокористувач. Звільнення лісокористувача від відповідальності нівелювало б принцип невідворотності покарання за неналежну охорону ввіреного йому лісового фонду.
Відповідно до ст. 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та ст.ст. 29, 69-1 Бюджетного кодексу України кошти за шкоду довкіллю зараховуються на єдиний розподільчий казначейський рахунок відповідної ради за кодом класифікації доходів бюджету 24062100.
Надалі Державна казначейська служба здійснює їх автоматичний розподіл між державним (30%), обласним (20%) та місцевим (50%) бюджетами, тому визначений прокурором спосіб стягнення повної суми на рахунок ради повністю відповідає закону.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись із рішенням суду, Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" через систему "Електронний суд" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2026 по справі № 904/3369/26 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовної заяви в повному обсязі.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2026 по справі № 904/3369/26 є незаконним та необґрунтованим внаслідок порушення норм матеріального та процесуального права.
Відповідач вказує, що в його діях відсутні протиправна поведінка, причинний зв`язок та вина.
Позивач і суд першої інстанції не вказали, яке саме конкретне порушення з перелічених у ст. 105 ЛК України вчинив відповідач, а також не визначили жодної конкретної дії чи превентивного заходу, які лісокористувач зобов`язаний був вчинити за законом, але не вчинив. Твердження про невжиття «всіх можливих заходів» є абстрактним і не може підлягати доказуванню чи спростуванню.
Відповідач вказує, що саме його працівники виявили порубку під час внутрішнього контрольного заходу, своєчасно склали акт та повідомили поліцію, що свідчить про добросовісне виконання службових обов`язків з контролю та охорони лісу. Шкода заподіяна діями третіх осіб, а отже, не є наслідком бездіяльності ДСГП «Ліси України».
Також, відповідач посилається на введення воєнного стану в Україні, дію комендантської години, а також припинення планових і позапланових заходів державного нагляду (контролю) згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 № 303, що позбавило підприємство можливості в повній мірі здійснювати наглядові функції з незалежних від нього причин.
Відповідач вважає, що прокурор не надав належних та допустимих доказів бездіяльності відповідача.
Узагальнення доводів та заперечень інших учасників справи
Керівник Шахтарської окружної прокуратури подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що факт незаконної рубки 150 дерев та розмір заподіяної довкіллю шкоди у розмірі 426 939,72 грн визнається самими учасниками справи та підтверджений висновком судової інженерно-екологічної експертизи від 03.12.2025 № СЕ-19/105-25/16275-ФХЕД.
Згідно зі ст.ст. 19, 64, 86, 89, 90 ЛК України саме на постійного лісокористувача покладено обов`язок щодо превентивної охорони та захисту лісів. Обов`язок охорони спрямований на попередження рубок, тоді як фіксація факту вже заподіяної шкоди та звернення до поліції є заходами захисту і відновлення порушеного права, які не замінюють і не спростовують відсутності належної попереджувальної охорони.
У деліктних зобов`язаннях за ст. 1166 ЦК України діє презумпція вини завдавача шкоди. Відповідач не надав доказів вжиття вичерпних дій з охорони та збереження лісу до вчинення рубки.
Доводи щодо воєнного стану та Постанови КМУ № 303 є необґрунтованими, оскільки призупинення заходів державного нагляду (контролю) стосується перевірок суб`єктів господарювання зовнішніми контролюючими інспекціями та жодним чином не скасовує щоденного виконання підприємством своїх прямих обов`язків постійного лісокористувача з охорони лісового фонду. Обставин форс-мажору та неможливості здійснення охорони лісу відповідачем не доведено.
Позиція суду першої інстанції узгоджується зі сталою практикою Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду щодо відповідальності постійних лісокористувачів незалежно від встановлення безпосередніх винуватців порубки.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.10.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Золотарьової Я.С. (доповідач), суддів - Мартинюка С.В., Суховарова А.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.10.2026 апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2026 у справі № 904/3369/26 залишено без руху. Відповідачу надано строк 5 днів з дня отримання ухвали усунути вказані недоліки апеляційної скарги, а саме: надати докази сплати судового збору у розмірі 7 684,92 грн.
20.10.2026 через систему “Електронний суд” від відповідача надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги із доказами сплати судового збору.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.10.2026 відкрито апеляційне провадження. Призначено судове засідання на 10.11.2026. Витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи (оскарження) №904/3369/26 необхідні для розгляду апеляційної скарги.
26.10.2026 матеріали справи №904/3369/26 надійшли до суду апеляційної інстанції.
26.10.2026 прокурор подав відзив на апеляційну скаргу.
У судове засідання 10.11.2026 прокурор та представники сторін не з`явились, були належним чином повідомлені про розгляд справи.
В судовому засіданні 10.11.2026 Центральним апеляційним господарським судом ухвалено постанову у справі.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені апеляційним судом в межах доводів апеляційної скарги
Працівниками відділу №5 управління безпеки Департаменту безпеки ДП “Ліси України” проведено контрольний захід за додержанням Філією вимог нормативно-правових актів з ведення лісового господарства та електронного обліку деревини 13.03.2025 виявлено факт незаконної порубки 150 дерев породи акація, ясен, гледичія.
В ході натурного обстеження кварталу 2 виділу 13 Петропавлівського лісництва, виявлено факт незаконного порубу дерев, невідомими особами, в кількості 131 шт. (акація, ясен, гледичія) орієнтовним ліквідним об`ємом 25,098 м3.
В ході натурного обстеження кварталу 2 виділу 12 Петропавлівського лісництва, виявлено факт незаконного порубу дерев, невідомими особами, в кількості 19 шт. (акація, гледичія) орієнтовним ліквідним об`ємом 2,752 м3.
Вказані квартали розташовані в адміністративних межах Української сільської територіальної громади Синельниківського району Дніпропетровської області.
За результатами виявлення вищевказаної незаконної рубки працівниками відділу №5 управління безпеки Департаменту безпеки ДП “Ліси України” 13.03.2025 складено Акт за результатами проведення контрольного заходу у філії “Східний лісовий офіс”.
Матеріали обстеження ДП “Ліси України” листом від 17.04.2025 направлено до органів поліції для встановлення винних осіб та реагування в межах повноважень.
18.04.2025 за даним фактом відділенням поліції №4 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області до ЄРДР внесені відомості за №12025041530000085 щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України.
Під час досудового розслідування вищезазначеного кримінального провадження, з метою підтвердження чи спростування суми нарахованих збитків завданих державі, слідчим призначено судову інженерно-екологічну експертизу.
Згідно висновку Донецького науково-дослідного експертно-криміналістичного центу МВС України експерта від 03.12.2025 №СЕ-19/105-25/16275-ФХЕД розрахунок шкоди, заподіяної внаслідок незаконної, як встановлено слідством, завданої довкіллю самовільним вирубуванням до ступеня повного припинення росту 131 (ста тридцяти одного) дерева породи “Акація”, “Ясен” та “Гледичія”, з яких 56 (п`ятдесят шість) дерев сироростучі та 75 (сімдесят п`ять) дерев сухостійні у кварталі 2 виділі 13 Петропавлівського лісництва, Новомосковського надлісництва, філії “Східний лісовий офіс” ДП “Ліси України”, Синельниківського району, Дніпропетровської області, становить 381 162,29 грн., що не підтверджує розрахунок зазначений у Відомості обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту, що надана ДП “Ліси України”, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008, № 665 “Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу”.
Розмір екологічного збитку (шкоди) завданої довкіллю самовільним вирубуванням до ступеня повного припинення росту 19 (дев`ятнадцяти) сироростучих дерев породи “Акація” та “Гледичія” у кварталі 2 виділі 12 Петропавлівського лісництва, Новомосковського надлісництва, філії “Східний лісовий офіс” ДП “Ліси України”, Синельниківського району, Дніпропетровської області, становить 45 777,43 грн., що підтверджує розрахунок зазначений у Відомості обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту, що надана ДП “Ліси України”, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008, №665 “Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу”. (а.с.41-47).
З урахуванням висновків експерта у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР №12025041530000085 від 18.04.2025, прокуратурою заявляються вимоги щодо стягнення коштів із розрахунку 426 939,72 грн.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з таких мотивів.
Статтею 3 Лісового кодексу України визначено, що лісові відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", цим Кодексом, іншими законодавчими актами України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно зі статтею 13 Конституції України, статтею 7 Лісового кодексу України ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.
Згідно зі статтею 66 Конституції України кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.
Відповідно до частини 1 статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.
Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Частиною 1 статті 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів. Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди.
Відповідно до статті 86 Лісового кодексу України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. Власники лісів і постійні лісокористувачі зобов`язані розробляти та проводити в установлений строк комплекс протипожежних та інших заходів, спрямованих на збереження, охорону та захист лісів.
Організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів.
Цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді не вчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.
Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, з аналізу якої слідує, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду завдано не з її вини (частина 2 статті 1166 Цивільного кодексу України).
Для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 Цивільного кодексу України необхідно довести такі елементи: 1) неправомірність поведінки особи - неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії; 2) наявність шкоди - під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо); 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; 4) вина особи, що завдала шкоду.
Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Положеннями статті 63 Лісового кодексу України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 64 Лісового кодексу України підприємства установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від незаконних рубок та інших пошкоджень.
За змістом пункту 5 частини 2 статті 105 Лісового кодексу України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.
Згідно з частиною 1 та пунктом 1 частини 2 статті 105 Лісового кодексу України порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону. Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників.
Згідно зі статтею 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Виходячи зі змісту абзацу 2 частини 1 статті 614 Цивільного кодексу України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Частиною 2 вказаної статті встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.
Виходячи із системного аналізу положень пункту 1 частини 2 статті 19, пункту 5 статті 64, частини 1 та частини 5 статті 86, пункту 5 частини 2 статті 105 та статті 107 Лісового кодексу України, лісові господарства, як постійні лісокористувачі, мають нести відповідальність за порушення вимог ведення лісового господарства, зокрема, незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок на підвідомчих їм територіях.
Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.
Відтак, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про те, що обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, зокрема, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі від 09.08.2018 № 909/976/17, постановах Верховного Суду від 20.08.2018 у справі № 920/1293/16, від 23.08.2018 у справі №917/1261/17, 19.09.2018 у справі № 925/382/17, від 09.12.2019 у справі № 906/133/18, від 20.02.2020 у справі № 920/1106/17, від 09.11.2018 у справі №909/912/17, від 27.03.2018 у справі № 909/1111/16, від 18.02.2019 у справі № 926/869/18).
Відповідач вказував на те, що порубка виявлена працівниками Департаменту безпеки ДП «Ліси України», зафіксована актом і передана до правоохоронних органів, що, на його переконання, свідчить про належне виконання функцій охорони.
Колегія суддів зазначає, що вжиті відповідачем заходи після скоєння вирубки (складання акта огляду та повідомлення поліції) є виконанням обов`язку щодо захисту вже порушеного права та фіксації наслідків скоєного правопорушення, але не є заходами охорони лісу, сутністю яких є попередження та запобігання пошкодженню насаджень.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 11.02.2026 у справі № 907/278/25, сам по собі факт вжиття окремих заходів реагування після вчинення правопорушення, у тому числі його фіксація та направлення матеріалів до поліції, не спростовує факту невиконання основного обов`язку забезпечити своєчасну охорону лісового фонду.
Також в пункті 88 постанови від 13.05.2020 у справі № 9901/93/19 відображено позицію Великої Палати Верховного Суду, відповідно до якої, виходячи з вимог частини 2 статті 19, статей 63 і 86 Лісового кодексу України, з урахуванням правової позиції, викладеної в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі № 909/976/17 та від 19.12.2018 у справі № 925/382/17, лісокористувач є не потерпілою, а навпаки, відповідальною особою за шкоду, завдану внаслідок незаконної порубки лісу, перед державою як власником лісових ресурсів. Адже в цьому випадку вина лісокористувача полягає у протиправній бездіяльності щодо невжиття належних заходів захисту й охорони лісових насаджень. Таким чином, право на відшкодування шкоди, завданої самовільним вирубуванням лісу, має держава, цивільно-правову відповідальність перед якою несуть безпосередні винуватці порубки нарівні з лісокористувачами.
Відтак, факт невстановлення безпосередніх виконавців вирубки в межах кримінального провадження не звільняє постійного лісокористувача від обов`язку відшкодувати збитки державі за незабезпечення збереження ввіреного йому майна.
Враховуючи викладене, колегія судді погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач - ДСГП "Ліси України", як постійний лісокористувач, вина якого полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих йому ділянках із земель лісового фонду, та на виконання вимог чинного законодавства повинен відшкодувати завдані його протиправними діями збитки.
Апеляційний суд не приймає посилання скаржника на воєнний стан, комендантську годину та Постанову КМУ № 303, як на підставу для звільнення від відповідальності з огляду на таке.
Постанова КМУ від 13.03.2022 № 303 стосується припинення заходів державного нагляду (контролю) уповноваженими інспекціями, проте вона не звільняє лісокористувача від обов`язків із щоденного ведення лісового господарства та охорони лісу.
Введення воєнного стану чи комендантської години не звільняє відповідача від відповідальності, оскільки скаржник не надав доказів того, що рубка відбулася саме в комендантську годину або що конкретні бойові дії у Перещепинському лісництві перешкоджали денному обходу території.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність всіх складових правопорушення, а саме: факт неправомірної поведінки відповідача (бездіяльність працівників відповідача у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду), наявність шкоди (збитки в загальному розмірі 426 939,72 грн.), наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою, адже шкода виступає об`єктивним наслідком поведінки відповідача через недотримання вимог природоохоронного законодавства, наявність вини заподіювача шкоди, оскільки відповідач відсутність своєї вини належними доказами не спростував.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про наявність підстав для покладення на відповідача відповідальності у вигляді стягнення збитків, завданих внаслідок незаконної порубки лісу, та задоволення позовних вимог у цій справі щодо стягнення з відповідача шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього середовища в результаті порубки лісу, у розмірі 426 939,72 грн. Тому, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що розглядаючи справу, суд першої інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, правильно застосував норми процесуального права, що у відповідності до ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.
Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2026 у справі № 904/3369/26 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2026 у справі № 904/3369/26 – залишити без змін.
Судові витрати за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови виготовлено і підписано 10.11.2026.
Головуючий суддя Я.С. Золотарьова
Суддя С.В. Мартинюк
Суддя А.В. Суховаров
Оригінал: reyestr.court.gov.ua