Постанова від 05 листопада 2026 р. у справі №912/3045/25 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.11.2026 м.Дніпро Справа №912/3045/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Левшиної Г.В. (доповідач)

суддів: Висоцького А.М., Андрейчука Л.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Панорама"

на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 22.07.2026 (суддя Глушкова М.С., повне рішення складено 31.07.2026) у справі №912/3045/25

за позовом Комунального підприємства "Житлогосп"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Панорама"

про стягнення 280196,75 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст обставин справи та оскаржуваного судового рішення.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Комунального підприємства "Житлогосп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Панорама" про стягнення 280196,75 грн, з покладенням судового збору на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про неналежне виконання відповідачем зобов`язань з оплати послуг з управління багатоквартирним будинком за адресою: вул. Григорія Усика, 47, м. Олександрія, Кіровоградська область.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 22.07.2026 у справі №912/3045/25 позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 210412,31 грн основної заборгованості та 3156,18 судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Розглянувши заявлені позовні вимоги, судом першої інстанції було встановлено, що у період 01.01.2019 по 01.11.2025 позивач надав відповідачеві послуги з управління багатоквартирним будинком, а відповідач їх отримав, але оплату цих послуг не здійснив, чим порушив взяте на себе зобов`язання.

Разом з цим, суд акцентував увагу на тому, що позивачем було неправомірно здійснено нарахування заборгованості за надану послугу, виходячи з площі нежитлового приміщення 744,16 м2, проте, суд встановив, що ТОВ "Панорама" належить 583,9 м2, з яких 360,3 м2, належить на праві власності з 18.08.2021, а тому обґрунтованим є здійснення нарахування саме з цієї площі.

Керуючись наведеним, суд здійснив власний перерахунок заявлених до стягнення сум та виснував про те, що всього позивач надав послуги відповідачу за період з 01.01.2019 по 01.11.2025 на суму 210412,31 грн. Натомість нарахування позивачем 69784,44 грн на більшу площу приміщення виходить за межі договірних відносин, що мало наслідком часткове задоволення позову.

Підстав для задоволення клопотання відповідача про застосування строків позовної давності судом встановлено не було.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Панорама" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Кіровоградської області від 22.07.2026 у справі №912/3045/25 змінити в частині стягнення з відповідача на користь позивача розміру заборгованості, а саме: зменшити суму основної заборгованості з 210412,31 грн на 98752,67 грн.

Відповідач не погоджується із вказаним рішенням суду, вважає його прийнятим у результаті не з`ясування обставин, що мають значення для справи та недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

Так, апелянт вказує на те, що суд застосував розрахунок та тариф позивача, але на меншу площу - 583,9 кв.м, відповідно нарахував заборгованість на загальну суму 210412, 31 грн.

Натомість, на думку скаржника, суд безпідставно врахував при здійсненні розрахунку площу підвалу - 360,3 кв.м, не надавши належної оцінки наявним у справі доказам, а саме: переліку та періодичності послуг, що визначені Договорами та їх додатками, а також не звернув увагу на структуру тарифу, а саме - обслуговування яких конкретно приміщень входить в цей тариф.

Як наполягає відповідач, згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майна, що був поданий КП "Житлогосп" разом із позовною заявою, а також відповідно до даних технічного паспорту, у власності ТОВ "Панорама" перебуває» 360,3 кв.м підвального приміщення. Утримання даного приміщення відповідач забезпечує самостійно, а позивач взагалі не надавав і не надає будь-яких послуг по його утриманню.

Більше того, апелянт акцентує увагу на тому, що сам Договір №56 від 14.11.2018 з Додатками про перелік та періодичність послуг (пункт 3), передбачає послугу з прибирання підвалу – за необхідністю, але не менше 2-х разів на рік. Натомість Договір № 143 від 01.05.2021 з Додатками про перелік та періодичність послуг, взагалі не передбачає будь-яких послуг із прибирання чи утримання підвальних приміщень. У свою чергу, Додатки про структуру тарифу (7 рядок знизу), мають лише назву послуги «прибирання підвалів та технічних поверхів» з відсутністю вартості (тарифу) на ці послуги. З наведеного вбачається, що тариф, який встановлений Договором про надання послуг із КП "Житлогосп" встановлений лише за утримання, прибирання, інші послуги за 1м2 для 5 поверхів, зовсім не включає послуги щодо утримання, прибирання підвалу.

Таким чином, апелянт вважає, що суд першої інстанції помилково та внаслідок неповного з`ясування всіх обставин прийняв доводи позивача про правомірність нарахування боргу за підвальне приміщення (360,3 кв.м), і як наслідок - ухвалив помилкове рішення в частині стягнення з ТОВ "Панорама" боргу в розмірі 210412,31 грн.

Враховуючи розмір площі приміщення ТОВ "Панорама" на першому поверсі (223,6 кв.м) та визначений договором тариф для нього, скаржник вважає, що борг відповідача перед позивачем має складати 98752,67 грн, а не 210412,31 грн.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу.

У межах встановлених судом процесуальних строків КП "Житлогосп" не було надано відзив на апеляційну скаргу, що в свою чергу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, відповідно до ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.

Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.08.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Левшиної Г.В. (доповідач), суддів: Висоцького А.М., Андрейчука Л.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Панорама" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 22.07.2026 у справі №912/3045/25; розгляд даної апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; встановлено строк учасникам справи для подання відзиву на апеляційну скаргу, інших заяв та клопотань протягом 10 днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Апеляційним судом встановлено, що ухвалу про відкриття апеляційного провадження було надіслано всім учасникам справи в електронні кабінети через систему «Електронний суд» 25.08.2026 о 19:17, про що свідчать наявні в матеріалах справи довідки про доставку електронного листа.

Клопотань від учасників справи про розгляд апеляційної скарги з їх повідомленням (викликом) до суду не надходило.

Не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження без проведення судового засідання.

Щодо строку розгляду цієї справи, то апеляційний суд наголошує на тому, що розумність строків розгляду справи судом є однією з основних засад господарського судочинства (п. 10 ч. 3 ст. 2 ГПК України.)

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Таким чином, апеляційний суд, враховуючи обставини дії військового стану, маючи на меті створення учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених чинними законодавчими положеннями ГПК України, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, рішенням виконавчого комітету Олександрійської міської ради № 787 від 19.12.2018 "Про призначення управителів з управління багатоквартирними будинками на території м. Олександрії та сел. Пантаївка" було призначено КП "Житлогосп" управителем багатоквартирних будинків на території західного та східного районів міста Олександрії з відповідною ціною за послуги по кожному будинку окремо.

Протоколом зборів співвласників багатоквартирного будинку за місцезнаходженням: вулиця Григорія Усика, 47, місто Олександрія, проведених 30.10.2018 визначено управителем будинку - КП "Житлогосп".

14.11.2018 КП "Житлогосп", як управитель, та співвласники багатоквартирного будинку за адресою: вулиця Григорія Усика, 47, місто Олександрія, уклали Договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком №56 за умовами якого:

- управитель зобов`язується надавати співвласникам послугу з управління багатоквартирним будинком, а співвласники зобов`язуються оплачувати управителю послугу з управління (п. 1);

- послуга з управління полягає у забезпеченні управителем належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна будинку та його прибудинкової території (п. 3);

- кожен із співвласників зобов`язаний оплачувати управителеві надані послуги з управління в порядку, за ціною та у строки, встановлені цим договором (п. 6);

- управитель має право вимагати від співвласників оплату наданої послуги з управління в порядку, за ціною та у строки, встановлені цим договором (п. 7);

- плата за послугу з управління нараховується щомісяця управителем та вноситься кожним співвласником не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (п. 11).

Відповідно до Додатку 1 від 14.11.2018 до договору плата за послугу з управління становить 3,7320 грн за 1 м2.

Як слідує з додаткової угоди до договору № 56 управитель і співвласники погодились змінити умови договору, а саме виклали додаток 1 до договору в новій редакції, за якою плата за послугу з управління за 1 м2 становить 4,3421 грн.

Пунктом 1 Рішення Виконавчого комітету Олександрійської міської ради Кіровоградської області № 787 від 19.12.2018 "Про призначення управителів з управління багатоквартирними будинками на території м. Олександрії та сел. Пантаївка" КП "Житлогосп" призначено управителем багатоквартирних будинків на території західного та східного районів міста, Перемозького та Байдаківського мікрорайонів міста Олександрії.

Пунктом 1 Рішення Виконавчого комітету Олександрійської міської ради Кіровоградської області № 349 від 22.04.2021 "Про призначення управителя з управління багатоквартирними будинками на території м. Олександрії" КП "Житлогосп" призначено управителем багатоквартирних будинків на території міста Олександрії.

01.05.2021 КП "Житлогосп", як управитель, та співвласники багатоквартирного будинку за адресою: вулиця Григорія Усика, 47, місто Олександрія, уклали договір № 143 про надання послуги управління багатоквартирним будинком за умовами якого:

- управитель зобов`язується надавати співвласникам послугу з управління багатоквартирним будинком, а співвласники зобов`язуються оплачувати управителю послугу з управління згідно з вимогами законодавства та умовами договору (п. 1);

- послуга з управління полягає у забезпеченні управителем належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна будинку та його прибудинкової території (п. 3);

- кожен із співвласників зобов`язаний оплачувати управителеві надані послуги з управління в порядку, за ціною та у строки, встановлені цим договором (п. 6);

- управитель має право вимагати від співвласників оплату наданої послуги з управління в порядку, за ціною та у строки, встановлені цим договором (п. 7);

- плата за послугу з управління нараховується щомісяця управителем та вноситься кожним співвласником не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (п. 11).

Згідно з Додатком 2 до договору плата за послугу з управління складає 4,9273 грн за 1 м2.

Як слідує з додаткової угоди до договору № 143 управитель і співвласники погодились змінити умови договору, а саме виклали додаток 2 до договору в новій редакції, за якою з 01.10.2022 плата за послугу з управління за 1 м2 становить 5,5573 грн.

Відповідно до додаткової угоди від 01.07.2023 до договору № 143 управитель і співвласники погодились змінити умови договору, а саме виклали додаток 2 до договору в новій редакції, за якою з 01.07.2023 плата за послугу з управління за 1 м2 становить 5,7535 грн.

Згідно з додатковою угоди від 01.04.2024 до договору № 143 управитель і співвласники погодились змінити умови договору, а саме виклали додаток 2 до договору в новій редакції, за якою з 01.04.2024 плата за послугу з управління за 1 м2 становить 6,8535 грн.

Додатковою угодою від 01.07.2024 до договору № 143 управитель і співвласники погодились змінити умови договору, а саме виклали додаток №1 до договору в новій редакції, за якою з 01.07.2024 плата за послугу з управління за 1 м2 становить 7,1335 грн.

За змістом Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна ТОВ "Панорама" за договором купівлі-продажу №2678 від 18.08.2021 на праві власності належить приміщення загальною площею 360,3 м2 та на праві власності (спільна часткова), зареєстрованого 28.12.212, належить 17/20 нежитлового приміщення загальною площею 383,86 м2, розташованого за адресою: вул. Григорія Усика, 47, м. Олександрія.

Відповідно до довідки про розмір платежів за послуги КП "Житлогосп" за період з 01.01.2019 по 30.11.2025 заборгованість відповідача складає 280196,75 грн.

Позивач зазначає, що підприємство неодноразово зверталось до відповідача щодо погашення заборгованості, але ніяких дій з сторони відповідача з приводу погашення заборгованості прийнято не було.

Вищезазначене стало підставою звернення до суду з цим позовом.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач надав відзив на позов, за змістом якого акцентував увагу на тому, що вимоги позивача про стягнення суми заборгованості у розмірі 280196,75 грн розраховані виходячи із розміру площі нежитлового приміщення 744,16 кв.м, що не відповідає дійсності, оскільки ТОВ "Панорама" є власником лише 360,3 кв.м, що зазначено у поданому позивачем витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18.11.2025.

Стосовно іншої площі розміром 383,86 кв.м відповідач зазначав, що вказана частина приміщення була відчужена 13.07.2018 Лебідь Лілії Юріївні, на підставі договору купівлі-продажу від 13.07.2018 за № 569, а тому позивач безпідставно заявляє у своєму позові вимогу про стягнення заборгованості у розмірі 280196,75 грн з розрахунку площі розміром 744,16 кв.м.

Крім того, відповідачем було завлено клопотання про застосування строку позовної давності.

Розглянувши матеріали позову та оцінивши сукупність представлених сторонами доказів, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заявлених у цій справі вимог на суму 210412,31 грн.

Оцінка апеляційним господарським судом аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з частиною другою цієї статті суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Водночас частиною четвертою статті 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, за загальним правилом предмет та межі апеляційного перегляду визначаються насамперед доводами та вимогами апеляційної скарги, тоді як вихід за такі межі допускається лише у випадках, прямо передбачених процесуальним законом.

Такий підхід до застосування статті 269 Господарського процесуального кодексу України узгоджується з висновками Верховного Суду, зокрема викладеними у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.11.2023 у справі № 910/12832/21, відповідно до яких апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги та досліджує докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи в апеляційній скарзі та відзиві на неї.

Як вбачається зі змісту апеляційної скарги АТ "Панорама", рішення Господарського суду Кіровоградської області від 22.07.2026 у цій справі оскаржується виключно в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 111659,46 грн.

З цих підстав колегія суддів наголошує на тому, що встановлені місцевим господарським судом обставини щодо стягнення боргу в розмірі 98752,67 грн (саме цей розмір заборгованості скаржник вважає законним та обґрунтованим) не є предметом апеляційного перегляду.

Так, ключовим доводом апеляційної скарги є твердження апелянта про безпідставне врахування судом площі 360 кв.м належного товариству на праві власності підвалу при здійсненні розрахунку боргу відповідача за послуги з управління багатоквартирним будинком.

Колегія суддів не погоджується з позицією апелянта, вважає її такою, що не спростовує законних та мотивованих висновків суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих і нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", Законом України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна; співвласники багатоквартирного будинку (далі - співвласники) - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку. Інші терміни вживаються у значенні, наведеному в Цивільному кодексі України, законах України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" та "Про житлово-комунальні послуги".

За визначеннями, які вживаються в цьому Законі та містяться в статті 1 Закону, багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна; нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна.

Спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Частка співвласника - частка, яку становить площа квартири та/або нежитлового приміщення співвласника у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Згідно вимог ч. 2 ст. 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Частинами 1, 2 ст. 4 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" передбачено, що власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку можуть бути фізичні та юридичні особи, територіальні громади, держава. Власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.

Спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників (частина 1 статті 5 вказаного Закону).

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" обсяг зобов`язань та відповідальності кожного співвласника за договором, який є обов`язковим для всіх співвласників, визначається пропорційно до його частки співвласника.

Відповідно до частин другої та третьої статті 12 цього Закону витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат. Невикористання власника належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.

Отже, згідно зі загальним правилом, витрати на управління багатоквартирним будинком кожний співвласник несе пропорційно до його частки співвласника, незалежно від обставин використання спільного майна. Інше може бути визначено рішенням зборів співвласників або законодавством.

Зокрема, у постанові від 03.12.2019 у справі №910/6471/18 Велика Палата Верховного Суду вважала, що вказаний припис дозволяє зборам співвласників приймати рішення, згідно з яким розподілити між співвласниками будь-які витрати на управління багатоквартирним будинком інакше, ніж пропорційно до їхніх часток співвласника, тому скасувала судові рішення у частині задоволених позовних вимог і прийняла в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову про визнання протиправним та скасування рішення загальних зборів у частині встановлення щомісячних внесків на утримання (обслуговування) будинку та прибудинкової території для власників нежитлових приміщень.

У справі, що розглядається, господарськими судами ані першої, ані другої інстанції не встановлено обставин, які б підтверджували, що рішеннями загальних зборів співвласників чи договором погоджено інший порядок сплати внесків та/або особливості сплати таких внесків для власників нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку, а також для власників підвальних приміщень.

Законодавством також таких особливостей не передбачено, тому колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції стосовно того, що відповідач несе витрати на управління багатоквартирним будинком пропорційно до розміру частки співвласника.

Разом з тим, апеляційний суд зауважує, що хоча нежитлове приміщення є ізольованим, а інші мешканці багатоквартирного будинку не є його співвласниками, наведене не виключає наявність у відповідача статусу співвласника багатоквартирного будинку, що породжує виникнення відповідних прав та обов`язків стосовно утримання спільного майна.

При цьому, послуга з управління багатоквартирним будинком є житловою, а не комунальною, співвласник не звільняється від обов`язку оплати цих послуг у разі укладання індивідуальних договорів, зокрема, про постачання електричної енергії, про надання послуг з централізованого опалення тощо, оскільки ці договори стосуються комунальних послуг, а предметом спору у справі є послуги з управління багатоквартирним будинком, що є житловою послугою.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.03.2023 у справі №920/1343/21.

Відтак, на думку колегії суддів, місцевий господарський суд на підставі належних та допустимих доказів, зокрема з урахуванням даних технічних паспортів № ТІ 01:5687-0378-9806-5294 та №ТІ 01:5687-0222-6782-8203, а також відомостей архівної довідки № 385 від 15.04.2026, дійшов мотивованого висновку про те, що ТОВ "Панорама" належать приміщення 360,3 кв.м та 223,6 кв.м загальною площею 583,9 м2, і саме виходячи з цієї площі суд здійснив перерахунок спірних нарахувань.

Доводи апелянта про те, що умови укладеного Договору № 143 від 01.05.2021 з Додатками про перелік та періодичність послуг не передбачають будь-яких послуг із прибирання чи утримання підвальних приміщень, носять помилковий характер, оскільки скаржник безпідставно ототожнює підвальне приміщення належне йому на праві приватної власності та підвал, який може виступати об`єктом спільної сумісної власності, обслуговування якої покладається на позивача.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія зазначає, що доводи відповідача, наведені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи та не спростовують висновків суду першої інстанції. Вони зводяться до суб`єктивного переоцінювання доказів та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального права. Матеріали справи не містять жодних обставин чи доказів, які б могли вплинути на правильність прийнятого рішення. Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що зазначені доводи є безпідставними, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Панорама" задоволенню не підлягає.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема судів, мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (заява №4241/03) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Зважаючи на викладене, апеляційний суд зазначає, що скаржнику надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і в процесуальному сенсах.

У силу приписів ч. 1 ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час перегляду оскаржуваного рішення зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних заперечень, які могли б бути прийняті та досліджені судом апеляційної інстанції в розумінні статей 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування ухваленого у справі рішення, а наведені в ній доводи ґрунтуються на помилковому тлумаченні скаржником норм матеріального права та зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин справи.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення рішення Господарського суду Кіровоградської області від 22.07.2026 у справі №912/3045/25 без змін, з огляду на що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Панорама" задоволенню не підлягає.

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за її подання відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 271, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Панорама" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 22.07.2026 у справі №912/3045/25 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 22.07.2026 у справі №912/3045/25 залишити без змін.

Справу №912/3045/25 повернути до Господарського суду Кіровоградської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження передбачено статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена та підписана 06.11.2026.

Головуючий суддя Г.В. Левшина

Суддя А.М. Висоцький

Суддя Л.В. Андрейчука