Суд: Північно-західний апеляційний господарський суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Господарське
Категорія: майнові спори, стороною в яких є боржник
Дата: 08 листопада 2026 р.
Справа: №918/693/26(918/1120/26)
Суддя: Коломис В.В.
ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2026 року Справа № 918/693/26(918/1120/26)
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуюча суддя Коломис В.В., суддя Саврій В.А. , суддя Миханюк М.В.
секретар судового засідання Єфімчук А.І.
за участю представників сторін:
позивача - Діонісьєв І.М., адвокат;
відповідача - Кошева Н.І. (в режимі відеоконференції);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Алатир-Інвест" на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 15 вересня 2026 року у справі № 918/693/26(918/1120/26) (суддя Церковна Н.Ф.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алатир-Інвест"
до Міністерства юстиції України
про визнання протиправними висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань Міністерства юстиції України, наказу Міністерства юстиції України та зобов`язання вчинити певні дії
в межах справи № 918/693/26
про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛАТИР-ІНВЕСТ"
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 15.09.2026 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Алатир-Інвест" у відкритті провадження у справі №918/693/26(918/1120/26). Роз`яснено заявнику, що позовні вимоги підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Не погоджуючись з прийнятою судом першої інстанції ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Алатир-Інвест" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу місцевого господарського суду скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи свої вимоги, апелянт посилається на порушення Господарським судом Рівненської області норм процесуального права.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.10.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Алатир-Інвест" на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 15.09.2026 у справі №918/693/26(918/1120/26). Призначено справу №918/693/26(918/1120/26) до розгляду на 09.11.2026 об 10:30 год.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду законною та обґрунтованою, а тому просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Безпосередньо в судовому засіданні представники сторін повністю підтримали вимоги та доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, ухвалу місцевого господарського суду - скасувати.
При цьому колегія суддів виходила з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, 29.05.2026 Волошин Ігор Іванович звернувся до Господарського суду Рівненської області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛАТИР-ІНВЕСТ".
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 29.07.2026, серед іншого, відкрито провадження у справі № 918/693/26 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛАТИР-ІНВЕСТ" та введено процедуру розпорядження майном боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛАТИР-ІНВЕСТ" до 19.12.2026.
З метою виявлення кредиторів здійснено оприлюднення повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛАТИР-ІНВЕСТ".
14.09.2026 до Господарського суду Рівненської області через підсистему "Електронний суд" надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛАТИР-ІНВЕСТ" до Міністерства юстиції України про визнання протиправними висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань Міністерства юстиції України, наказу Міністерства юстиції України та зобов`язання вчинити певні дії в межах справи № 918/693/26.
Місцевий господарський суд, розглянувши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛАТИР-ІНВЕСТ", дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 175 ГПК України.
При цьому суд першої інстанції зазначив в оскаржуваній ухвалі, що заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛАТИР-ІНВЕСТ" позовні вимоги про визнання протиправними та скасування висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань Міністерства юстиції України від 27.04.2026, наказу Міністерства юстиції України від 26.05.2026 № 1379/5 та зобов`язання відновити реєстраційну дію щодо припинення товариства внаслідок його реорганізації виникли у зв`язку з протиправними, на думку позивача, діями Міністерства юстиції України під час прийняття оскаржуваних актів.
Суд зауважив, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктами владних повноважень щодо оскарження їхніх рішень, дій чи бездіяльності, тоді як стаття 20 ГПК України не відносить такі спори до юрисдикції господарських судів.
Крім того, місцевий господарський суд вказав, що положення пункту 8 частини першої статті 20 ГПК України та частини другої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства передбачають розгляд господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, майнових спорів за участю боржника, однак заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛАТИР-ІНВЕСТ" вимоги мають немайновий характер та спрямовані на оскарження рішень суб`єкта владних повноважень.
Враховуючи предмет заявленого позову та характер спірних правовідносин, суд першої інстанції дійшов висновку, що спір між Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛАТИР-ІНВЕСТ" та Міністерством юстиції України є публічно-правовим, не належить до категорії майнових спорів за участю боржника та не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства в межах справи № 918/693/26 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛАТИР-ІНВЕСТ", у зв`язку з чим відмовив у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 175 ГПК України, роз`яснивши позивачу, що заявлені вимоги підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Натомість, з такими доводами та власне висновками місцевого господарського суду колегія суддів погодитись не може з огляду на таке.
Відповідно до статті 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення, а у передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За змістом статті 125 Конституції України, судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Частиною першою статті 4 ГПК України гарантовано право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку, при цьому ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Відповідно до частини першої статті 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, крім справ, передбачених частиною другою цієї статті, та інші справи у визначених законом випадках.
Зокрема, згідно з пунктом 3 частини першої статті 20 ГПК України, до юрисдикції господарських судів належать справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, у тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язаних зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
Пунктом 13 частини першої статті 20 ГПК України передбачено розгляд господарськими судами вимог щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.
Водночас за приписами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, розмежування юрисдикції господарських та адміністративних судів здійснюється з врахуванням суб`єктного складу сторін, предмета спору, характеру спірних матеріальних правовідносин, а також наявності прямої вказівки закону на вид судочинства, у порядку якого підлягає вирішенню відповідний спір.
При цьому визначальним критерієм є характер правовідносин, з яких виник спір, та зміст права чи інтересу, за захистом якого особа звернулася до суду, а не лише суб`єктний склад учасників спору чи обраний позивачем спосіб захисту.
Згідно зі статтею 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до пункту 10 частини другої статті 16 ЦК України, одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
За змістом статті 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Частиною першою статті 104 ЦК України встановлено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації, а у разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.
Відповідно до частини п`ятої статті 104 ЦК України, юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Згідно зі статтею 106 ЦК України, злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.
За змістом статті 107 ЦК України, після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт у разі злиття, приєднання або перетворення, який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", державна реєстрація є офіційним визнанням шляхом засвідчення державою, зокрема, факту створення або припинення юридичної особи та зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі.
Частиною першою статті 34 зазначеного Закону передбачено можливість оскарження рішень, дій або бездіяльності державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду, а рішень, дій або бездіяльності Міністерства юстиції України - до суду.
Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1128.
За змістом зазначеного Порядку Міністерство юстиції України за результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації приймає рішення про її задоволення або про відмову в задоволенні з передбачених законодавством підстав.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 175 ГПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Згідно з частиною четвертою статті 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у складі судової палати Касаційного господарського суду для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав і цінних паперів у постанові від 09.02.2026 у справі № 910/10897/24, вирішуючи питання предметної юрисдикції спорів щодо оскарження наказів Міністерства юстиції України, прийнятих за результатами розгляду скарг у сфері державної реєстрації, виснував, що визначення належного виду судочинства має здійснюватися з врахуванням не лише суб`єктного складу сторін та предмета заявлених вимог, а передусім характеру спірних матеріальних правовідносин, сутності права чи інтересу, за захистом якого особа звернулася до суду, змісту та юридичної природи обставин, що зумовили виникнення спору, оскільки саме сукупність зазначених критеріїв дозволяє встановити його дійсну правову природу.
При цьому Корпоративна палата Верховного Суду у пунктах 70, 75 зазначеної постанови звернула увагу, що сама по собі участь у спірних правовідносинах суб`єкта владних повноважень не є безумовною підставою для віднесення спору до адміністративної юрисдикції, адже визначальне значення має характер права чи інтересу, на захист якого спрямовано позов, у зв`язку з чим спір зберігає приватноправову природу й у випадку, коли порушення відповідного права або інтересу конкретного суб`єкта стало наслідком прийняття органом державної влади рішення чи вчинення ним управлінських дій.
Подібний правовий підхід викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду від 16.02.2024 у справі № 910/10009/22, відповідно до якого визначення належної судової юрисдикції залежить від характеру спірних правовідносин та наявності спору про право, оскільки оскарження рішення суб`єкта владних повноважень не свідчить про публічно-правову природу спору, якщо його виникнення пов`язане із захистом приватного права чи інтересу особи.
Водночас, розглядаючи питання застосування пункту 13 частини першої статті 20 ГПК України, Верховний Суд у пунктах 93, 94 постанови від 09.02.2026 у справі №910/10897/24 виходив із того, що вимога про скасування наказу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги на реєстраційні дії, не обов`язково має похідний характер від іншої позовної вимоги, оскільки у разі обґрунтування позову порушеннями, допущеними Міністерством юстиції України під час розгляду відповідної скарги, така вимога може бути самостійним предметом судового захисту, що, своєю чергою, не виключає необхідності визначення належної юрисдикції з огляду на характер спірних правовідносин.
Крім того, у пунктах 100, 101 зазначеної постанови Корпоративна палата Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що під час вирішення спорів щодо скасування наказів Міністерства юстиції України необхідно враховувати правовідносини, які передували проведенню відповідних реєстраційних дій, та правові наслідки їх скасування для заінтересованих осіб, оскільки перевірка правомірності прийняття такого наказу не може здійснюватися відокремлено від змісту прав та інтересів, реалізація яких зумовила проведення державної реєстрації, а отже, формальне зведення предмета спору виключно до перевірки дотримання органом державної влади встановленої процедури не є достатнім для висновку про його публічно-правовий характер.
Аналізуючи правову природу відповідної категорії спорів, Корпоративна палата Верховного Суду також врахувала висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 04.06.2019 у справі №821/1504/17 та підтверджені в ухвалі від 30.04.2025 у справі №910/15745/23, відповідно до яких спори щодо оскарження наказів Міністерства юстиції України про скасування реєстраційних дій, пов`язаних із реалізацією корпоративних прав, зокрема, переходом часток у статутному капіталі товариства, зміною його керівника та інших відомостей про юридичну особу, мають приватноправовий характер, оскільки їх виникнення обумовлене наявністю спору про право, що виключає можливість розгляду таких спорів за правилами адміністративного судочинства.
Верховний Суд у постанові від 09.02.2026 у справі № 910/10897/24 зазначив, що спори, пов`язані з діяльністю та управлінням юридичною особою, належать до господарської юрисдикції, а тому під час вирішення питання про належний порядок розгляду вимог щодо скасування наказів Міністерства юстиції України необхідно враховувати характер правовідносин, яких стосуються відповідні реєстраційні дії, та права й інтереси, на захист яких спрямовано позов.
З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини виникли у зв`язку з проведенням державної реєстрації припинення Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛАТИР-ІНВЕСТ" у результаті його реорганізації шляхом приєднання до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна Компанія "Профсуббуд", а також подальшим скасуванням відповідної реєстраційної дії Міністерством юстиції України за результатами розгляду скарг Головного управління ДПС у Рівненській області та ОСОБА_1 .
Як зазначає позивач, рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛАТИР-ІНВЕСТ", оформленим протоколом № 3 від 03.03.2026, схвалено передавальний акт між товариствами та прийнято рішення про припинення Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛАТИР-ІНВЕСТ" у результаті реорганізації шляхом приєднання, що стало підставою для вчинення відповідних реєстраційних дій щодо припинення юридичної особи.
На виконання зазначеного рішення 09.03.2026 державним реєстратором відділу "Центр надання адміністративних послуг" Великоомелянської сільської ради Насанович Наталією Анатоліївною проведено реєстраційну дію № 1011161120029005465 "Державна реєстрація припинення юридичної особи в результаті її реорганізації" щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛАТИР-ІНВЕСТ", внаслідок чого до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесено відповідні відомості про припинення товариства.
У подальшому Головне управління ДПС у Рівненській області та ОСОБА_1 звернулися до Міністерства юстиції України зі скаргами від 08.04.2026, зареєстрованими за №СК-1673-26 та №СК-1675-26 відповідно, предметом яких була правомірність проведення державної реєстрації припинення Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛАТИР-ІНВЕСТ" у результаті його реорганізації.
За результатами розгляду зазначених скарг Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Міністерства юстиції України 27.04.2026 складено висновок, на підставі якого Міністерством юстиції України прийнято наказ від 26.05.2026 №1379/5, яким задоволено скарги Головного управління ДПС у Рівненській області та ОСОБА_1 , визнано вчиненою з порушенням законодавства та скасовано реєстраційну дію від 09.03.2026 №1011161120029005465 щодо припинення Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛАТИР-ІНВЕСТ" у результаті його реорганізації.
Вважаючи, що висновок Комісії від 27.04.2026 та прийнятий на його підставі наказ Міністерства юстиції України від 26.05.2026 №1379/5 є протиправними та порушують права й законні інтереси товариства, пов`язані з реалізацією рішення про його реорганізацію, Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛАТИР-ІНВЕСТ" звернулося до господарського суду з позовом про визнання протиправними та скасування зазначених актів, а також зобов`язання Міністерства юстиції України відновити реєстраційну дію від 09.03.2026 №1011161120029005465.
Оцінюючи характер спірних правовідносин у сукупності з предметом заявлених позовних вимог та наведеними правовими висновками Верховного Суду, апеляційний господарський суд виходить із того, що підставою виникнення цього спору стало скасування Міністерством юстиції України реєстраційної дії, проведеної на виконання рішення учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛАТИР-ІНВЕСТ" про припинення юридичної особи шляхом приєднання до іншого товариства, а тому для визначення належної судової юрисдикції визначальним є не лише правовий статус органу, який прийняв оскаржуваний наказ, а насамперед характер правовідносин, у межах яких виникли підстави для державної реєстрації, та правові наслідки її скасування для відповідної юридичної особи.
Колегія суддів звертає увагу на те, що реорганізація юридичної особи шляхом приєднання є передбаченим цивільним законодавством способом її припинення, який здійснюється на підставі волевиявлення уповноважених учасників або органів юридичної особи та передбачає перехід майна, прав і обов`язків до правонаступника, у зв`язку з чим державна реєстрація припинення товариства становить завершальний етап реалізації відповідного рішення, тоді як її подальше скасування безпосередньо впливає на юридичне оформлення реорганізації, правове становище товариства та визначеність відносин правонаступництва.
У цьому контексті істотне значення має та обставина, що оскаржуваний наказ Міністерства юстиції України від 26.05.2026 №1379/5, хоча й прийнятий за результатами здійснення передбачених законом контрольних повноважень у сфері державної реєстрації, стосується реєстраційної дії щодо припинення юридичної особи в результаті реорганізації, проведеної на виконання рішення її учасників, а відтак правові наслідки такого наказу не обмежуються сферою адміністративних відносин, оскільки безпосередньо позначаються на реалізації прийнятого товариством рішення про припинення та пов`язаних із цим приватноправових відносинах.
Водночас зі змісту заявлених позовних вимог вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛАТИР-ІНВЕСТ", оспорюючи висновок Комісії від 27.04.2026 та наказ Міністерства юстиції України від 26.05.2026 №1379/5, одночасно просить відновити реєстраційну дію від 09.03.2026 №1011161120029005465, у зв`язку з чим заявлений позов спрямований на відновлення правового становища юридичної особи, сформованого внаслідок реалізації рішення її учасників про реорганізацію, а не виключно на перевірку дотримання Міністерством юстиції України встановленої законом процедури розгляду скарг.
Таким чином, заявлені позовні вимоги мають безпосередній зв`язок із правовідносинами щодо припинення юридичної особи шляхом реорганізації, які за своїм змістом належать до сфери приватноправового регулювання, оскільки виникають у зв`язку з реалізацією волевиявлення учасників товариства, спрямованого на зміну його правового становища та перехід майна, прав і обов`язків до правонаступника, а тому участь у спорі Міністерства юстиції України як суб`єкта владних повноважень сама по собі не змінює характеру правовідносин, на захист яких спрямовано звернення до суду.
Натомість місцевий господарський суд, відмовляючи у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 175 ГПК України, помилково ототожнив оскарження рішення суб`єкта владних повноважень із наявністю публічно-правового спору, фактично обмежившись встановленням правового статусу Міністерства юстиції України та характеру здійснюваних ним контрольних повноважень, тоді як залишив поза увагою обставини, які мають визначальне значення для встановлення належної судової юрисдикції, зокрема, правову природу відносин щодо реорганізації товариства, підстави проведення державної реєстрації його припинення та безпосередній вплив скасування відповідної реєстраційної дії на правове становище юридичної особи.
За наведеного, віднесення місцевим господарським судом цього спору до адміністративної юрисдикції без належного з`ясування його матеріально-правової природи не узгоджується з наведеними положеннями процесуального законодавства та правовими висновками Верховного Суду, відповідно до яких визначальним критерієм розмежування судової юрисдикції є характер спірних правовідносин і зміст порушеного права чи інтересу, а не лише суб`єктний склад сторін або формальне найменування акта, законність якого оспорюється.
Щодо висновку місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для розгляду заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛАТИР-ІНВЕСТ" позовних вимог у межах справи № 918/693/26 про його банкрутство, то апеляційний господарський суд зазначає, що визначення належного процесуального порядку вирішення відповідного спору не може ґрунтуватися виключно на формальній кваліфікації заявлених вимог як немайнових, без врахування матеріально-правової природи спірних правовідносин, змісту правового інтересу боржника та юридичних наслідків оскаржуваних рішень для його майнових прав і зобов`язань.
За змістом частини другої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, законодавець передбачив спеціальний порядок судового розгляду визначених цією нормою спорів за участю боржника, який спрямований на концентрацію відповідних правовідносин у межах єдиного провадження про банкрутство, забезпечення належного судового контролю за майновим станом боржника, збереження його активів та дотримання балансу прав і законних інтересів учасників процедури неплатоспроможності.
У постанові від 27.06.2023 у справі № 911/4706/15(911/1626/21) Верховний Суд у складі судової палати Касаційного господарського суду для розгляду справ про банкрутство зазначив, що стаття 7 Кодексу України з процедур банкрутства є спеціальною нормою у правовідносинах неплатоспроможності, яка визначає особливості розгляду спорів за участю боржника та забезпечує концентрацію відповідних судових проваджень у межах справи про банкрутство, у зв`язку з чим під час вирішення питання про належний порядок розгляду таких спорів необхідно враховувати не лише загальні положення господарського процесуального законодавства, а й спеціальні правила, встановлені зазначеним Кодексом.
Зокрема, судова палата Верховного Суду звернула увагу на те, що порівняно з положеннями пункту 8 частини першої статті 20 ГПК України, які передбачають розгляд спорів із майновими вимогами до боржника, частина друга статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства поширює спеціальний порядок розгляду на всі майнові спори, стороною в яких є боржник, а отже, відповідне процесуальне регулювання охоплює не лише вимоги, пред`явлені до боржника, а й вимоги самого боржника до інших осіб щодо належного йому майна та майнових прав, що має враховуватися під час визначення належного порядку судового розгляду спорів за участю особи, стосовно якої відкрито провадження у справі про банкрутство.
При цьому застосування наведених положень Кодексу України з процедур банкрутства не може зводитися до суто формального зіставлення заявлених позовних вимог із їх класифікацією як майнових чи немайнових, оскільки визначення належного процесуального порядку вирішення спору потребує комплексного дослідження його предмета, підстав виникнення, характеру спірних матеріальних правовідносин, змісту порушеного права або охоронюваного законом інтересу, а також встановлення того, чи стосується відповідний спір майна або майнових прав боржника та чи охоплюється він предметною сферою регулювання частини другої статті 7 цього Кодексу.
У даному випадку слід врахувати, що оскаржуваний наказ Міністерства юстиції України від 26.05.2026 №1379/5 стосується скасування державної реєстрації припинення Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛАТИР-ІНВЕСТ" у результаті його реорганізації шляхом приєднання до іншої юридичної особи, а відповідно до статті 104 ЦК України така реорганізація передбачає універсальне правонаступництво, тобто перехід майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється, до її правонаступника.
Отже, правові наслідки скасування відповідної реєстраційної дії не обмежуються зміною відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, оскільки стосуються юридичного оформлення припинення товариства внаслідок реорганізації та правовідносин універсального правонаступництва, зокрема, переходу майна, майнових прав і зобов`язань до правонаступника, що має істотне значення для визначення правового становища боржника та належності його активів і зобов`язань у процедурі банкрутства.
За наведеного висновок місцевого господарського суду про непоширення положень статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства на спірні правовідносини не можна визнати належним чином обґрунтованим, оскільки, виходячи виключно з немайнового характеру сформульованих позивачем вимог, суд першої інстанції не врахував спеціального правового регулювання спорів за участю боржника, не розмежував процесуальну форму обраного способу захисту та матеріально-правовий зміст спірних правовідносин, а також не з`ясував значення оскаржуваної реєстраційної дії для визначення правового становища товариства, належності його майнових прав і зобов`язань у відносинах універсального правонаступництва, що виключало можливість категоричного висновку про відсутність передбачених законом передумов для розгляду заявленого позову в межах провадження про банкрутство.
Водночас сама лише наявність провадження про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛАТИР-ІНВЕСТ" не є безумовною підставою для віднесення будь-якого спору за його участю до категорії спорів, що підлягають розгляду в межах такого провадження, однак наведена обставина зобов`язувала суд першої інстанції встановити дійсний характер спірних правовідносин та перевірити їх відповідність предметним критеріям, визначеним частиною другою статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, чого під час постановлення оскаржуваної ухвали здійснено не було.
Таким чином, місцевий господарський суд, обмежившись констатацією немайнового характеру заявлених позовних вимог, не встановив, чи охоплюється спір предметною сферою регулювання частини другої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства з огляду на його зв`язок із правовідносинами універсального правонаступництва та можливі наслідки вирішення спору для майнових прав і зобов`язань боржника, у зв`язку з чим висновок про неможливість розгляду відповідного позову в межах справи № 918/693/26 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛАТИР-ІНВЕСТ" є помилковим.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 280 ГПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Частиною третьою статті 271 ГПК України встановлено, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвали про відмову у відкритті провадження у справі справа передається на розгляд суду першої інстанції.
Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що ухвала Господарського суду Рівненської області від 15.09.2026 у справі № 918/693/26(918/1120/26) постановлена з порушенням норм процесуального права, з огляду на що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Алатир-Інвест" слід задоволити, ухвалу місцевого господарського суду скасувати, а справу № 918/693/26(918/1120/26) направити до суду першої інстанції для продовження розгляду в межах справи № 918/693/26 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Алатир-Інвест".
Керуючись ст. ст. 271, 275, 280-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Алатир-Інвест" задоволити.
2. Ухвалу Господарського суду Рівненської області від 15 вересня 2026 року у справі №918/693/26(918/1120/26) скасувати.
3. Справу № 918/693/26(918/1120/26) направити до Господарського суду Рівненської області для продовження розгляду в межах справи № 918/693/26 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Алатир-Інвест".
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови складений "10" листопада 2026 р.
Головуюча суддя Коломис В.В.
Суддя Саврій В.А.
Суддя Миханюк М.В.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua