Суд: Північний апеляційний господарський суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Господарське
Категорія: оскарження рішень загальних зборів учасників товариств, органів управління
Дата: 09 листопада 2026 р.
Справа: №910/8287/24
Суддя: Буравльов С.І.
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1
ОКРЕМА ДУМКА
судді Буравльова С.І. стосовно прийнятої 26.10.2026 р. постанови Північного апеляційного господарського суду у справі № 910/8287/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2025 р. у справі № 910/8287/24 за його позовом до Київської обласної державної адміністрації (Київської обласної військової адміністрації) та Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Михайлівська парафія Київської єпархії Української Православної Церкви (ПЦУ) с. Проців Бориспільського району Київської області" про визнання недійсними протоколу, статуту та визнання протиправним і скасування розпорядження.
Відповідно до ст. 34 ГПК України питання, що виникають під час колегіального розгляду справи судом, вирішуються більшістю голосів суддів. Головуючий голосує останнім. При ухваленні рішення з кожного питання жоден із суддів не має права утримуватися від голосування та підписання рішення чи ухвали. Судді не мають права розголошувати міркування, що були висловлені при обговоренні під час ухвалення судового рішення. Суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку. Про наявність окремої думки повідомляються учасники справи без оголошення її змісту в судовому засіданні. Окрема думка приєднується до справи і є відкритою для ознайомлення.
Постановою Північного апеляційного господарського суду України від 26.10.2026 р. у справі № 910/8287/24 у складі колегії суддів: Андрієнко В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач), судді: Буравльов С.І., Барсук М.А. апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2025 р. у справі № 910/8287/24, яким відмовлено в позові, залишено без змін.
На підставі наведеної вище ст. 34 ГПК України вважаю можливим викласти свою окрему думку стосовно постанови Північного апеляційного господарського суду України від 26.10.2026 р. у справі № 910/8287/24, оскільки не погоджуюсь з її мотивувальною та резолютивною частинами з огляду на такі аргументи.
У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської обласної державної адміністрації (Київської обласної військової адміністрації) та Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Михайлівська парафія Київської єпархії Української Православної Церкви (ПЦУ) с. Проців Бориспільського району Київської області" про:
- визнання недійсним протоколу загальних зборів Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Михайлівської парафії Київської єпархії Української Православної Церкви с. Проців Бориспільського району Київської області" № 1 від 03.06.2023 р. (Голова зборів Мостепан М.А. );
- визнання протиправним та скасування розпорядження Голови Київської обласної військової адміністрації від 28.06.2023 р. № 557 "Про реєстрацію статутів релігійних організацій", яким зареєстровано Статут Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Михайлівська парафія Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) с. Проців Бориспільського району Київської області" (нова редакція);
- визнання недійсним статуту Релігійної організації "Релігійна громада Свято- Михайлівська парафія Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) с. Проців Бориспільського району Київської області" у новій редакції, зареєстрований розпорядженням Голови Київської обласної військової адміністрації від 28.06.2023 р. № 557 "Про реєстрацію статутів релігійних організацій".
Вимоги позивача обґрунтовані тим, що він не згодний із рішенням зборів членів громади, на яких було прийнято нову редакцію Статуту Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Михайлівська парафія Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) с. Проців Бориспільського району Київської області". Таке рішення, яким змінено канонічну підлеглість (з Української Православної Церкви на Православну Церкву України), прийняте з порушенням вимог чинного законодавства особами, які не мали права його приймати. Позивач вважає збори нечинними та неправомочними, і як наслідок, нову редакцію статуту недійсною, реєстрація якої проведена всупереч нормам Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації". Також позивач вважає такі збори незаконними, оскільки вони були проведені особами, які не набули членство у релігійній громаді Української Православної Церкви.
З матеріалів справи вбачається, що 26.11.1991 р. рішенням виконавчого комітету Київської обласної ради народних депутатів № 194 зареєстровано статут Релігійної громади Української Православної Церкви с, Проців Бориспільського району; видано свідоцтво про реєстрацію статуту релігійної громади від 26.11.1991 р. № 194/137.
Указом Митрополита Київського і Всієї України Володимира № 1023 від 25.07.2007 р. настоятелем релігійної громади Української Православної Церкви с. Проців Бориспільського району був призначений ОСОБА_1 .
25.11.2009 р. бланк свідоцтва про реєстрацію статуту релігійної громади замінено на свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 600422, внесені відомості про релігійну громаду Української Православної Церкви Свято-Михайлівська парафія в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням виконавчого комітету Київської обласної Ради народних депутатів від 26.11.1991 р. № 194 (із змінами і доповненнями до статуту, зареєстрованими розпорядженнями голови Київської облдержадміністрації від 29.09.2011 р. № 1073) зареєстровано статут Свято-Михайлівської парафії Київської єпархії Української Православної Церкви с. Проців Бориспільського району Київської області" (далі - Статут).
Згідно з п. 1 Статуту Свято-Михайлівська парафія Київської єпархії Української Православної Церкви с. Проців Бориспільського району Київської області є первинним структурним підрозділом Української Православної Церкви, який безпосередньо входить до складу Київської єпархії.
Відповідно до п. п. 8, 9, 10 Статуту органами парафіяльного управління є: Парафіяльні збори, очолювані настоятелем, та Парафіяльна рада, підзвітна настоятелю. Парафіяльні збори складаються з православних віруючих, кліриків та мирян, які досягли 18-річного віку, визнають обов`язковість Статуту Української Православної Церкви, регулярно відвідують богослужіння та сповідь, перебуваються у канонічному послухові настоятелю і не перебувають під забороною чи церковним судом, що забороняє повноцінну участь у богослужбовому житті. Парафіяльні збори скликаються настоятелем, Парафіяльною радою (або за благословенням архієрея благочинним) не рідше одного разу на рік. Парафіяльні збори за Статутом Української Православної Церкви приймають нових членів зборів.
Як передбачено п. 14 Статуту, парафію очолює настоятель, якого призначає єпархіальний архієрей. Настоятель представляє парафію при вирішенні канонічних, богослужбових, катехізаторських, педагогічних, благодійних та церковно-громадських питань; скликає Парафіяльні збори та головує на них; представляє парафію перед органами державної влади і управління.
За п. 38 Статуту зміни та доповнення цього статуту, а також виправлення або доповнення до договору про використання приміщень можуть вноситися парафією виключно зі згоди єпархіального архієрея.
Парафіяльними зборами релігійної громади, оформленими протоколом № 1 від 10.06.2022 р., затвердженим Керуючим Бориспільської єпархії Української Православної Церкви Митрополитом Антонієм, визначено підлеглість релігійної громади Свято-Михайлівської парафії Київської єпархії Української Православної Церкви с. Проців Бориспільського району Київської області у канонічних і адміністративних питаннях Українській Православній Церкві та підпорядкованість Митрополиту Київському і всієї України Онуфрію і Священному Синоду Української Православної Церкви.
Парафіяльними зборами релігійної громади Свято-Михайлівської парафії Київської єпархії Української Православної Церкви с. Проців Бориспільського району Київської області, оформленими протоколом № 03/2023 від 03.06.2023 р., було вирішено залишитись у канонічних адміністративних питаннях в Українській Православній Церкві та підпорядковуватись Митрополиту Київському і всієї України Онуфрію і Священному Синоду Української Православної Церкви.
Також 03.06.2023 р. відбулися збори мешканців села Проців, на яких вирішені питання приналежності церкви с. Проців в канонічних та організаційних питаннях, а саме перехід з Української Православної Церкви до Православної Церкви України, результати яких оформлені протоколом загальних зборів релігійної громади Свято-Михайлівської парафії Київської єпархії Української Православної Церкви с. Проців Бориспільського району Київської області № 1 від 03.06.2023 р., про зміну підпорядкування релігійної громади та внесення змін до Статуту.
На зазначених зборах вирішили:
- змінити підлеглість релігійної громади у канонічних та організаційних питаннях шляхом входу до складу релігійного об`єднання - Православної Церкви України, а також визначити, що релігійна громада канонічно та організаційно підпорядковується Управлінню Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) та Київській Митрополії Української Православної Церкви (Православної Церкви України), є підзвітною єпархіальним зборам та єпархіальному архієрею Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України);
- змінити офіційне найменування релігійної громади;
- викласти та прийняти Статут релігійної громади в новій редакції. Подати прийнятий Статут релігійної громади в новій редакції на затвердження Єпархіальному архієрею ((правління Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України), Митрополиту Київському і всієї України;
- припинити повноваження керівника релігійної громади ОСОБА_1 .
- уповноважити Мостепан Марину Анатоліївну на представництво інтересів релігійної громади перед органами державної влади з метою реєстрації статуту релігійної громади у новій редакції, а також проведення державної реєстрації змін до відомостей про релігійну громаду, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Департаментом культури та туризму Київської обласної державної адміністрації (Київської обласної військової адміністрації) прийнято висновок щодо реєстрації статутів релігійних організацій № 89-41N-2023 від 20.06.2023 р., відповідно до п. 13 якого направлено Київській обласній державній адміністрації для реєстрації нову редакцію статуту Релігійної громади Свято-Михайлівської парафії Київської єпархії Української Православної Церкви с. Проців Бориспільського району Київської області, у зв`язку із внесенням змін і доповнень до статуту та зміною найменування релігійної організації на "Релігійна організація "Релігійна громада Свято-Михайлівська парафія Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) с. Проців Бориспільського району Київської області".
Розпорядження Голови Київської обласної військової адміністрації від 28.06.2023 р. №557 "Про реєстрацію статутів релігійних організацій" зареєстровано Статут Релігійної організації "Релігійна громада Свято- Михайлівська парафія Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) с. Проців Бориспільського району Київської області" (нова редакція).
Державним реєстратором Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) Шепелем О.К. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 11.10.2023 р. внесено запис № 13301070005001654 про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу: релігійну громаду Свято-Михайлівська парафія Київської єпархії Української Православної Церкви с. Проців Бориспільського району Київської області, ідентифікаційний код 20627572, яким внесені зміни до найменування, органів управління, місцезнаходження, керівника релігійної організації, а також зміни до Статуту.
Так, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" кожному громадянину в Україні гарантується право на свободу совісті. Це право включає свободу мати, приймати і змінювати релігію або переконання за своїм вибором і свободу одноособово чи разом з іншими сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, відправляти релігійні культи, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні або атеїстичні переконання. Ніхто не може встановлювати обов`язкових переконань і світогляду. Не допускається будь-яке примушування при визначенні громадянином свого ставлення до релігії, до сповідання або відмови від сповідання релігії, до участі або неучасті в богослужіннях, релігійних обрядах і церемоніях, навчання релігії.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 7 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами (положеннями). Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об`єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об`єднання представляються своїми центрами (управліннями).
Як передбачено ч. ч. 1, 2, 5 ст. 12 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", статут (положення) релігійної організації, який відповідно до цивільного законодавства визначає її правоздатність, підлягає реєстрації у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону. Статут (положення) релігійної організації приймається на загальних зборах віруючих громадян або на релігійних з`їздах, конференціях. Статут (положення) релігійної організації не повинен суперечити чинному законодавству.
У відповідності до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» для реєстрації статуту (положення) релігійної громади громадяни в кількості не менше десяти чоловік, які утворили її і досягли 18-річного віку, подають заяву та статут (положення) на реєстрацію до обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Автономній Республіці Крим - до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
За змістом Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» членство в релігійній організації ґрунтується на вимогах статуту (положення) релігійної громади.
Отже, управління релігійною організацією здійснюється відповідно до цього закону, а також відповідно до традицій та внутрішніх настанов релігійних організацій, їх статутних документів, у яких визначена ієрархічна та інституційна структура. Суд при цьому має проаналізувати положення статуту, які регулюють питання членства в парафії, та фактичні обставини справи.
За ч. 1 ст. 15 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" у реєстрації статуту (положення) релігійної організації може бути відмовлено, якщо її статут (положення) або діяльність суперечать чинному законодавству.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері релігії, забезпечує проведення державної політики щодо релігій і церкви шляхом: здійснення реєстрації статутів (положень) релігійних організацій, зазначених у частині другій статті 14 цього Закону, а також змін і доповнень до них.
Відповідно до абз. 2 п. 14 ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» суб`єктом державної реєстрації є обласна державна адміністрація у разі державної реєстрації юридичних осіб - релігійних організацій.
За ст. 6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання власних і делегованих повноважень, голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники структурних підрозділів - накази. Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов`язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.
У відповідності до п. п. 1, 8 ст. 25 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" місцева державна адміністрація забезпечує виконання Конституції та законів України, рішень Конституційного Суду України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів державної влади; забезпечує виконання законодавства щодо національних меншин і міграції, про свободу думки і слова, свободу світогляду і віросповідання.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.12.2019 р. у справі № 916/2086/19 дійшла висновку про те, що правовідносини, які стосуються питань участі особи у створенні та діяльності релігійної громади є тісно пов`язаними з правовідносинами щодо реєстрації статуту (положення) релігійної організації.
Відповідно до ч. ч. 3 - 6 ст. 8 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних та організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості шляхом внесення відповідних змін до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється загальними зборами релігійної громади. Такі загальні збори релігійної громади можуть скликатися її членами. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади відповідно до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту засвідчується підписами членів відповідної релігійної громади, які підтримали таке рішення. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту підлягає реєстрації в порядку, встановленому статтею 14 цього Закону.
Згідно з п. 38 Статуту у попередній редакції зміни та доповнення до статуту, а також виправлення або доповнення до договору про використання приміщень можуть вноситися парафією виключно зі згоди єпархіального архієрея.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" членство в релігійній громаді ґрунтується на принципах вільного волевиявлення, а також на вимогах статуту (положення) релігійної громади. Релігійна громада на власний розсуд приймає нових та виключає існуючих членів громади у порядку, встановленому її статутом (положенням).
Європейський суд з прав людини вказував, що релігійні об`єднання вправі визначати на власний розсуд спосіб, в який вони прийматимуть нових та виключатимуть існуючих членів. Внутрішня структура релігійної організації та норми, що регулюють членство в ній, мають розглядатися як спосіб, в який такі організації виражають їх погляди та дотримуються своїх релігійних традицій (рішення від 14.06.2007 р. у справі № 77703/01 "Свято-Михайлівська Парафія проти України").
Отже, Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації» містить посилання на вимоги статуту (положення) релігійної громади в урегулюванні членства у релігійній організації, а тому необхідно керуватися попередніми положеннями статуту Релігійної громади Свято-Михайлівської парафії Київської єпархії Української Православної Церкви с. Проців Бориспільського району Київської області в цій частині.
Відповідно до п. 8 попереднього Статуту органами парафіяльного управління є: парафіяльні збори, очолювані настоятелем, та парафіяльна рада, підзвітна настоятелю.
Згідно з п. 9 цього Статуту парафіяльні збори складаються з православних віруючих, кліриків та мирян, які досягли 18-річного віку, визнають обов`язковість статуту Української Православної Церкри, регулярно відвідують богослужіння та сповідь, перебувають у канонічному послухові настоятелю і не перебувають під забороною чи церковним судом, що забороняє повноцінну участь у богослужбовому житті. Парафіяльні збори скликаються настоятелем, Парафіяльною радою (або за благословенням архієрея благочинним) не рідше одного разу на рік.
Основним критерієм членства у релігійній громаді є регулярне відвідування богослужінь, релігійних обрядів, церемоній тощо цієї релігійної громади, а не територіальна належність (наближеність) особи до певної місцевості, де розташована та чи інша релігійна споруда, оскільки саме об`єднання віруючих громадян одного й того самого віросповідання з метою спільного задоволення релігійних потреб і є сутнісною метою існування релігійної громади.
Саме питання скликання та проведення оспорюваних зборів, кількості осіб у релігійній громаді, складу осіб, які прийняли відповідне рішення, приналежності цих осіб до відповідної релігійної громади тощо і є тими обставинами, які повинні бути досліджені та встановлені судом.
З матеріалів справи вбачається, що 03.06.2023 р. відбулися збори громади Свято-Михайлівської парафії Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) с. Проців Бориспільського району Київської області, на яких було вирішено, зокрема, змінити підлеглість релігійної громади у канонічних та організаційних питаннях шляхом входу до складу релігійного об`єднання - Православної Церкви України (протокол № 1 від 03.06.2023 р.).
В додатку № 1 до протоколу № 1 від 03.06.2023 р. вказано список членів, які брали участь в зборах членів громади.
Разом з цим, у матеріалах справи відсутні докази як членства у зазначеній релігійній організації, так і набуття статусу члена парафіяльних зборів у відповідності до попереднього Статуту особами, наведеними у вищезазначеному списку, які приймали участь у зборах, оформлених протоколом № 1 від 03.06.2023 р.
У матеріалах справи відсутні належні докази того, що особи зі списку, зазначені у додатку № 1, були членами релігійної громади Свято-Михайлівської парафії Київської єпархії Української Православної Церкви с. Проців Бориспільського району Київської області, мали фактичний зв`язок з цією релігійною парафією до проведення спірних зборів.
Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених у постанові від 03.04.2024 р. у справі № 906/1330/21, релігійна громада як місцева організація вірян хоча й не завжди тотожна межам населеного пункту, однак територіальний критерій у сукупності з фактичними ознаками належності до громади, зокрема, регулярним відвідуванням богослужінь, має істотне значення для встановлення членства в такій громаді. За таких умов визначальним є фактичний зв`язок особи з конкретною релігійною парафією, а не лише формальне включення до списку учасників зборів.
Також, у матеріалах справи відсутні докази того, що усі дійсні члени Свято-Михайлівськаої парафії Київської єпархії Української Православної Церкви с. Проців Бориспільського району Київської області були повідомленні про ці збори, у тому числі і позивач. Відсутні письмові докази порядку скликання оспорюваних зборів громади.
Отже, відсутні правові підстави для визнання повноважними зборів членів Релігійної громади Свято-Михайлівської парафії Київської єпархії Української Православної Церкви с. Проців Бориспільського району Київської області, які були оформлені протоколом № 1 від 03.06.2023 р.
До того ж, у матеріалах справи відсутні докази дотримання вимог п. 38 попереднього Статуту, а саме затвердження протоколу № 1 від 03.06.2023 р. зборів релігійної громади єпархіальним архієреєм Української Православної Церкви, надання згоди єпархіальним архієреєм на зміни та доповнення до статуту, що були предметом розгляду вказаних зборів релігійної громади, рішення яких оспорюється.
Встановлено, що збори громади, рішення яких оформлені протоколом № 1 від 03.06.2023 р., були проведені з порушенням процедури, визначеної статутом Релігійної громади Свято-Михайлівської парафії Київської єпархії Української Православної Церкви с. Проців Бориспільського району Київської області та Законом України "Про свободу совісті та релігійні організації", неповноважними особами, які були формально включені до списку учасників зборів, та вказаний протокол оформлений не у відповідності до вимог попереднього Статуту.
Основним критерієм членства у релігійній громаді є регулярне відвідування богослужінь, релігійних обрядів, церемоній тощо цієї релігійної громади, а не територіальна належність (наближеність) особи до певної місцевості, де розташована та чи інша релігійна споруда, оскільки саме об`єднання віруючих громадян одного й того самого віросповідання з метою спільного задоволення релігійних потреб і є сутнісною метою існування релігійної громади.
Крім цього, позивачем обрано належний та ефективний спосіб захисту його порушених прав та охоронюваних законом інтересів в частині визнання визнання недійсним протоколу загальних зборів Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Михайлівської парафії Київської єпархії Української Православної Церкви с. Проців Бориспільського району Київської області" № 1 від 03.06.2023 р., а також визнання недійсним Статуту Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Михайлівська парафія Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) с. Проців Бориспільського району Київської області" у новій редакції.
Наведене не суперечить правовим висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 р. у справі № 916/2086/19, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 27.01.2020 р. у справі № 598/157/15ц та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.04.2021 р. у справі № 910/10011/19.
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненими цими діяннями наслідками.
Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).
Так, внаслідок незаконних дій відповідача-2 позивач був позбавлений можливості проводити богослужіння, сповідувати обрану релігію спільно з тими, хто поділяє його переконання.
Інша похідна позовна вимога про визнання протиправним та скасування розпорядження Голови Київської обласної військової адміністрації від 28.06.2023 р. № 557 є неефективним способом захисту прав позивача і фактично стосуються вчинення на підставі Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" реєстраційних дій, які б забезпечували зміну в Єдиному державному реєстрі відомостей про юридичну особу відповідача-2, пов`язану із визнанням недійсним рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту.
У відповідності до ч. 1 ст. 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" підставою для державної реєстрації та інших реєстраційних дій є визнання повністю або частково недійсними рішень засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу, визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів юридичної особи.
Такі дії згідно з ч. 5 ст. 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" проводяться не пізніше наступного робочого дня з дати отримання судового рішення, що набрало законної сили.
Виходячи з наведеного, право позивача, пов`язане з відображенням у Єдиному державному реєстрі дійсних відомостей про юридичну особу, членом якої він є і у зв`язку з членством у якій ним поданий даний позов, підлягає відновленню після набрання законної сили судовим рішенням з приводу недійсності рішень зборів релігійної громади та змін до її статуту шляхом направлення державному реєстратору відповідного судового рішення, а не поданням з цього приводу окремого позову.
Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
При цьому, обов`язковою умовою правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктів владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
За відсутності таких порушень заявлений з цього приводу позов задоволенню не підлягає.
Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України. Цими ж положеннями передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
У розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
При цьому, під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.
За таких обставин рішенням зборів членів Релігійної громади Свято-Михайлівської парафії Київської єпархії Української Православної Церкви с. Проців Бориспільського району Київської області, оформленим протоколом № 1 від 03.06.2023 р., зміна підлеглості та внесення відповідних змін до статуту відбулось не у спосіб, визначений чинним законодавством, а спірний статут був прийнятий не органом юридичної особи, який повноважний приймати нову редакцію статуту, яка є незаконною, нечинною, та яка порушує право позивача приймати участь у діяльності даної релігійної організації у розумінні вимог її статуту.
За змістом ст. 9 Європейської Конвенції з прав людини кожен має право на свободу думки, совісті та релігії. Це право включає свободу змінювати свою релігію або переконання, а також свободу сповідувати свою релігію або переконання під час богослужіння, навчання, виконання та дотримання релігійної практики і ритуальних обрядів як одноособово, так і спільно з іншими, як прилюдно, так і приватно. Свобода сповідувати свою релігію або переконання підлягає лише таким обмеженням, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах громадської безпеки, для охорони публічного порядку, здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Рішенням Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 09.10.2025 р. у справі Релігійної громади Свято-Успенського приходу Рівненської єпархії Української Православної Церкви в селі Птича Дубенського району проти України постановлено, що мало місце порушення статті 9 Конвенції та зазначено висновок, що органи влади України не вжили достатніх заходів для забезпечення мирного здійснення прав, гарантованих ст. 9 Конвенції, релігійної громади України Православної Церкви.
Так, вказаним рішенням було прийнято ряд визначальних висновків, зокрема, рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту, що були зареєстровані державною адміністрацією, внаслідок чого релігійна громада, очолювана позивачем, втратила правоздатність, є «обмеженням» його прав сповідувати свою релігію спільно з іншими особами, що гарантовано статтею 9 Конвенції та тлумачиться у поєднанні зі статтею 11.
Наявні обставини, які об`єктивно ускладнювали та фактично унеможливлювали здійснення позивачем релігійної діяльності у храмі, зокрема через зміну канонічного підпорядкування та внесення змін до статуту, є істотним втручанням у реалізацію права на свободу віросповідання у контексті практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд встановив факти недопуску настоятеля до храму, позбавлення можливості здійснення богослужінь та релігійної діяльності у зв`язку з конфліктом щодо канонічного та майнового користування культовою спорудою та дійшов висновку, що бездіяльність державних органів щодо ефективного забезпечення доступу релігійної громади до культового приміщення та неналежне реагування на відповідні звернення становили порушення статті 9 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на свободу віросповідання, включно з можливістю безперешкодного здійснення релігійної практики. ЄСПЛ виснував, що хоча держава не втручалася безпосередньо в конфлікт, її бездіяльність та відсутність ефективного захисту прав вірян фактично призвели до обмеження їхньої релігійної свободи.
Підсумовуючи викладене, вважаю, що рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2025 р. у справі № 910/8287/24 підлягало частковому скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову в частині визнання недійсним протоколу загальних зборів Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Михайлівської парафії Київської єпархії Української Православної Церкви с. Проців Бориспільського району Київської області" № 1 від 03.06.2023 р., а також визнання недійсним статуту Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Михайлівська парафія Київської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) с. Проців Бориспільського району Київської області" у новій редакції. В іншій частині у позові правильно було відмовлено.
Суддя
Північного апеляційного
господарського суду С.І. Буравльов
"10" листопада 2026 р.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua