Постанова від 09 листопада 2026 р. у справі №910/4963/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" листопада 2026 р. Справа № 910/4963/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

без повідомлення учасників справи,

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Ойлер»

про ухвалення додаткового рішення,

подану за результатами розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Емак»

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2026 (повне рішення складене 28.07.2026)

та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2026

у справі №910/4963/26 (суддя - Усатенко І.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ойлер»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Емак»

про стягнення грошових коштів.

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ойлер» звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Емак» про стягнення заборгованості у загальному розмірі 142150,34 грн з яких: 88300,00 грн - основний борг, 29257,54 грн - пеня, 17660,00 грн - штраф та 6932,80 грн - інфляційні втрати.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.07.2026 (повне рішення складене 28.07.2026) у справі №910/4963/26 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ойлер» задоволено повністю.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 03.08.2026 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Ойлер» задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Емак» на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 19500,00 грн.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю «Емак» подало апеляційну скаргу, у якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2026 та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю, а також скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2026 та ухвалити нове, яким у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Ойлер» про розподіл витрат на професійну правничу допомогу відмовити повністю.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2026 апеляційну скаргу у справі №910/4963/26 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.08.2026 відкрито апеляційне провадження у справі №910/4963/26, вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання) на підставі ч. 10 ст. 270 ГПК України, а також встановлено позивачу строк на подання відзиву.

01.09.2026 позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, у якому Товариство з обмеженою відповідальністю «Ойлер» просило залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення та додаткове рішення - без змін. У відзиві позивач повідомив, що у зв`язку з розглядом справи №910/4963/26 в Північному апеляційному господарському суді планує понести витрати на професійну правничу допомогу орієнтовно у розмірі 9000,00 грн і вказані витрати не є остаточними. Докази на підтвердження розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу у зв`язку з апеляційним розглядом справи будуть подані до суду протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Емак» залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2026 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2026 у справі №910/4963/26 залишено без змін.

22.10.2026 до суду у встановлений строк від Товариства з обмеженою відповідальністю «Ойлер» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, згідно якої позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Емак» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 18000,00 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2026 заяву прийнято до розгляду, постановлено здійснювати її розгляд без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання), а також встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Емак» строк до 02.11.2026 включно на подання клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Ухвалу від 26.10.2026 доставлено до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю «Емак» 27.10.2026, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа від 28.10.2026.

Разом з цим, в межах встановленого процесуального строку відповідач заперечень щодо розміру судових витрат до суду не подав, що в свою чергу не є перешкодою для розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення по суті.

Розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи (ч. 3 ст. 244 ГПК України).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ойлер» просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу, понесені у зв`язку з розглядом справи в апеляційному суді, у розмірі 18000,00 грн.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Водночас, за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5 та 6 ст. 126 ГПК України).

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, у ч. 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, також визначені положеннями ч. ч. 6, 7 та 9 ст. 129 цього кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення процесуального закону, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5 та 6 ст. 126 ГПК України).

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5-7 та 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч. ч. 5-7 та 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Висновки, аналогічні відображеним вище, викладені в постановах Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та 12.01.2023 у справі №910/8342/21.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, згідно зі ст. 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам ст. ст. 75-79 ГПК України.

На підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру позивачем до матеріалів справи надано наступні докази:

- договір про надання правничої (правової) допомоги №10/08/22 від 10.08.2022, укладений між адвокатом Пилюченко Інною Георгіївною та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ойлер»;

- додаткову угоду №10 від 20.08.2026;

- додаткову угоду №11 від 14.09.2026;

- акти про надання правничої (правової) допомоги від 01.09.2026 та 22.10.2026;

- рахунки на оплату послуг та банківські виписки на підтвердження факту оплати позивачем витрат на правничу допомогу.

Відповідно до п. 1.1 договору про надання правничої (правової) допомоги №10/08/22 від 10.08.2022 адвокат відповідно до чинного законодавства України приймає на себе зобов`язання надавати Товариству з обмеженою відповідальністю «Ойлер» правничу допомогу, здійснювати представницькі повноваження, захищати права і законні інтереси клієнта в обсязі та на умовах, встановлених цим договором та за домовленістю сторін.

Згідно з п. п. 4.1, 4.2 та 4.7 договору гонорар - винагорода адвоката за здійснення захисту, представництва інтересів клієнта та надання адвокатом правничої допомоги на умовах і в порядку, що визначені цим договором. Розмір гонорару адвоката встановлюється в додатках до даного договору, окремо по кожній справі або по кожному окремому етапу наданої адвокатом правничої допомоги за цим договором. За результатами надання адвокатом клієнту правничої допомоги за цим договором складається акт про надання правничої допомоги за цим договором, що підписується сторонами. В акті вказується обсяг наданої адвокатом правничої допомоги, фактичний час, витрачений адвокатом на надання клієнту правничої допомоги, її вартість та/або фактичні витрати. Акт надсилається клієнту факсимільним зв`язком або по електронній пошті.

На підставі додаткової угоди №10 від 20.08.2026 сторони домовилися, що адвокат надає клієнту наступну правничу допомогу: представництво клієнта та захист його прав і законних інтересів у Північному апеляційному господарському суді під час розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Емак» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2026 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2026 у справі №910/4963/26.

Окрім цього, п. 2 додаткової угоди №11 від 14.09.2026 визначено, що гонорар адвоката за представництво клієнта та захист його прав і законних інтересів в Північному апеляційному господарському суді під час розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Емак» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2026 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2026 у справі №910/4963/26 складається із:

- гонорару адвоката за складання (написання) відзиву на апеляційну скаргу, який становить 9000,00 грн без ПДВ, та подання цього відзиву до Північного апеляційного господарського суду, в тому числі через Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС;

- гонорару адвоката за складання (написання) заперечень на відповідь Товариства з обмеженою відповідальністю «Емак» від 12.09.2026 на відзив на апеляційну скаргу у справі №910/4963/26 та подання їх до Північного апеляційного господарського суду, в тому числі через Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС.

На виконання умов договору та додаткових угод сторонами складено та підписано акти про надання правничої (правової) допомоги, а саме:

- від 01.09.2026 на суму 9000,00 грн за складання (написання) відзиву на апеляційну скаргу та подання цього відзиву до Північного апеляційного господарського суду, в тому числі через Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС;

- від 22.10.2026 на суму 9000,00 грн за складання (написання) заперечень на відповідь на відзив на апеляційну скаргу у справі №910/4963/26 та подання їх до Північного апеляційного господарського суду, в тому числі через Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС.

Отже, загальна вартість правничої допомоги згідно вказаних актів становить 18000,00 грн.

Представництво інтересів позивача під час розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції здійснювала адвокат Пилюченко Інна Георгіївна на підставі ордеру серії АА №1187406 від 15.06.2023.

Відповідно до положень ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Закон формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Частинами 1 та 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру або погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

У даній справі в договорі про надання правничої допомоги та додаткових угодах сторонами встановлено фіксований розмір для виплати адвокатського гонорару, що також відображено в актах про надання правничої (правової) допомоги.

Північний апеляційний господарський суд зазначає про те, що відображена в актах інформація щодо наданих позивачу адвокатом Пилюченко Інною Георгіївною послуг підтверджується матеріалами справи, а саме: під час розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції представником позивача було підготовлено та подано до суду відзив на апеляційну скаргу, а також заперечення на відповідь на відзив на апеляційну скаргу.

Поряд з цим, досліджуючи заявлені позивачем витрати за критеріями їх пов`язаності з розглядом справи, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, колегія суддів вважає, що частину витрат необхідно виключити з розподілу, оскільки вони не були необхідними та неминучими в контексті розгляду апеляційної скарги.

Так, параграф 1 глави 1 розділі IV ГПК України «Апеляційна скарга» визначає заявами по суті справи, що подаються учасниками справи, лише апеляційну скаргу та відзив на апеляційну скаргу. Жодних інших заяв по суті спору під час перегляду судових рішень в апеляційному суді процесуальним законом не визначено.

Апеляційний суд у п. 3 резолютивної частини ухвали від 20.08.2026 про відкриття апеляційного провадження встановив позивачу строк на подання відзиву на апеляційну скаргу. Дозвіл на подання будь-яких інших заяв по суті справи чи клопотань суд не надавав.

Позивачем на виконання вимог ухвали подано до суду відзив на апеляційну скаргу. Вказана послуга оцінена сторонами в 9000,00 грн і що до неї колегія суддів не вбачає підстав для виключення її з розподілу чи необґрунтованого встановлення її вартості.

Водночас, надалі 12.09.2026 відповідачем подано відповідь на відзив на апеляційну скаргу, а 14.09.2026 позивачем подано заперечення на відповідь на відзив на апеляційну скаргу.

Суд наголошує на тому, що подання таких заяв по суті справи не передбачено для стадії апеляційного провадження, натомість, подання заяв такого типу передбачено лише на стадії розгляду справи в суді першої інстанції.

Як наслідок, колегія суддів дійшла висновку про те, що витрати позивача вартістю 9000,00 грн за актом від 22.10.2026 за складання (написання) заперечень на відповідь на відзив на апеляційну скаргу та подання їх до Північного апеляційного господарського суду не є необхідними, неминучими, обґрунтованими та пов`язаними з розглядом справи, а тому їх слід виключити з розподілу між сторонами.

Апеляційний суд також наголошує на тому, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.10.2021 у справі №640/8316/20 та 21.10.2021 у справі №420/4820/19). Водночас, стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).

З огляду на зазначене, оцінивши подані заявником докази на підтвердження понесених ним витрат, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення заяви позивача про ухвалення додаткового та наявність підстав для стягнення таких витрат у розмірі 9000,00 грн за складання (написання) та подання відзиву на апеляційну скаргу. В частині відшкодування витрат у розмірі 9000,00 грн за складання (написання) та подання заперечень на відповідь на відзив на апеляційну скаргу, суд вважає за необхідне відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Ойлер» у стягненні таких витрат з Товариства з обмеженою відповідальністю «Емак».

Оскільки апеляційна скарга відповідача залишена судом без задоволення, витрати Товариства з обмеженою відповідальністю «Ойлер» на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 9000,00 грн відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «Емак».

Керуючись ст. ст. 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Ойлер» про ухвалення додаткового рішення у справі №910/4963/26 задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Емак» (03065, місто Київ, вулиця Козелецька, будинок 24, ідентифікаційний код 40395109) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ойлер» (01042, місто Київ, вулиця Іоанна Павла ІІ, будинок 3, ідентифікаційний код 39125129) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9000 (дев`ять тисяч),00 грн.

3. В іншій частині витрати на професійну правничу допомогу покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Ойлер».

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

5. Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді В.В. Андрієнко

С.І. Буравльов