Суд: Північний апеляційний господарський суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Господарське
Категорія: оренди
Дата: 25 жовтня 2026 р.
Справа: №910/1781/26
Суддя: Сітайло Л.Г.
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"26" жовтня 2026 р. Справа №910/1781/26
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сітайло Л.Г.
суддів: Буравльова С.І.
Чапляна С.Є.
секретар судового засідання - Ярітенко О.В.
представники сторін:
від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросистем Інвест Україна": Окара І.В.
від Приватного сільськогосподарського підприємства "МИР": Герасименко М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Приватного сільськогосподарського підприємства "МИР"
на рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2026 (повний текст складено 16.07.2026)
та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 10.08.2026
у справі №910/1781/26 (суддя Пукшин Л.Г.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросистем Інвест Україна"
до Приватного сільськогосподарського підприємства "МИР"
про стягнення 448 930,00 грн
та за зустрічним позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "МИР"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросистем Інвест Україна"
про визнання недійним договору
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агросистем Інвест Україна" (далі - ТОВ "Агросистем Інвест Україна") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного сільськогосподарського підприємства "МИР" (далі - ПСП "МИР") заборгованості у розмірі 448 930,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем від 28.07.2023 №28072023-02, в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг, у зв`язку з чим у останнього утворився борг у сумі 448 930,00 грн.
В свою чергу, ПСП "МИР" подано зустрічну позовну заяву до ТОВ "Агросистем Інвест Україна" про визнання недійсним договору оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем від 28.07.2023 №28072023-02, що укладений між сторонами.
Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем від 28.07.2023 №28072023-02 підписано директором ПСП "МИР". Однак, статутом позивача обмежено повноваження виконавчому органу підприємства на укладання правочинів, сума яких перевищує 20 000,00 грн. При цьому, рішень щодо схвалення даного договору загальними зборами відповідача не приймалось, що є підставою для визнання такого правочину недійним.
Також, 17.07.2026 через систему "Електронний суд", ТОВ "Агросистем Інвест Україна" подано заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з ПСП "МИР" витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 52 300,00 грн.
Короткий зміст рішення та додаткового рішення місцевого господарського суду та мотиви їх ухвалення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.07.2026 у справі №910/1781/26 первісні позовні вимоги задоволено.
Стягнуто з ПСП "МИР" на користь ТОВ "Агросистем Інвест Україна" заборгованість у розмірі 448 930,00 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 5 387,16 грн. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Задовольняючи первісний позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що у ПСП "МИР" наявний обов`язок з оплати виконаних ТОВ "Агросистем Інвест Україна" у серпні 2023 року робіт на суму 448 930,00 грн.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивачем за зустрічним позовом не доведено наявності підстав для задоволення позову. Належними та допустимими доказами не підтверджено, що спірний договір укладено за відсутності волевиявлення ПСП "МИР" чи з порушенням порядку погодження. Тому відсутні підстави для визнання його таким, що не створює прав та обов`язків.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 10.08.2026 у справі №910/1781/26 заяву ТОВ "Агросистем Інвест Україна" про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.
Стягнуто з ПСП "МИР" на користь ТОВ "Агросистем Інвест Україна" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн. В іншій частині заяви відмовлено.
Ухвалюючи додаткове рішення, виходячи з критеріїв складності справи, обсягу матеріалів, кількості підготовлених документів, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для обмеження такого розміру, з огляду на розумну необхідність судових витрат в даній справі та необхідність покладення на позивача за зустрічним позовом витрат на правову допомогу у розмірі 25 000,00 грн.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнення їх доводів
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ПСП "МИР" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2026 у справі №910/1781/26 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісних позовних вимог і задовольнити зустрічний позов.
Так, ПСП "МИР" не погоджується з оскаржуваним рішенням через неповне з`ясування обставин справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими. Висновки суду не відповідають обставинам справи, і судом при вирішенні справи неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.
На переконання скаржника, нез`ясування обставин справи та визнання судом першої інстанції встановленими обставин надання позивачем послуг, які є недоведеними, призвели до ухвалення необґрунтованого рішення. Зважаючи на умови спірного договору, відсутність передбачених договором документів, невідповідність первинних документів, ПСП "МИР" не було порушено зобов`язання, а отже відсутні підстави для задоволення первісного позову.
Також, апелянт зазначає, що недобросовісність дій позивача за первісним позовом є очевидною, оскільки останній свідомо вирішив укласти спірний договір поза встановленою процедурою його погодження, оскільки за інших обставин, такий договір міг бути і не укладений з позивачем. Щодо реальності наміру виконання, то як вбачається з матеріалів справи, доводи позивача щодо такого виконання ґрунтуються виключно на документах, які складені з порушенням вимог закону, а отже не є підтвердженням дійсного наміру і факту виконання договору. Так само не є доказом дійсності спірного договору і факт укладення інших договорів між сторонами у минулому, оскільки дійсність договору, укладення з порушенням вимог закону і процедури не може бути посиланням на виконання сторонами інших договорів. Вартість майна, яка є предметом спірного правочину, значно більша ніж встановлені статутом і статтею 44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" обмеження, що відповідно свідчить про перевищення повноважень директора товариства при укладенні спірних договорів оренди та є порушенням вимог частини 3 статті 92 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Крім того, скаржник вважає, що місцевим господарським судом необґрунтовано відмовлено у призначенні у справі судової експертизи, чим порушено статті 76-80, 99 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Не погоджуючись з додатковим рішенням місцевого господарського суду, ПСП "МИР" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 10.08.2026 у справі №910/1781/26 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ТОВ "Агросистем Інвест Україна" про ухвалення додаткового рішення.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що викладені в оскаржуваному додатковому рішення висновки не відповідають обставинам справи, судом першої інстанції при вирішенні справи допущено порушення норм процесуального права, а ухвалене судове рішення не відповідає критеріям законності та обґрунтованості, встановленим статтею 236 ГПК України.
Так, скаржник вважає, що відповідачем за зустрічним позовом, в порушенням вимог статті 129 ГПК України, докази на підтвердження понесених судових витрат до закінчення судових дебатів у справі подані не були, як і не було зроблено відповідну заяву про подання таких доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, у зв`язку з чим заява про ухвалення додаткового рішення у справі підлягала залишенню без розгляду.
Також, на переконання апелянта, вирішення заяви відповідача за зустрічним позовом про ухвалення додаткового рішення без призначення судового засідання та без виклику сторін є порушенням норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Крім того, скаржник зазначає, що окрім порушення порядку заявлення та підтвердження витрат на правову допомогу, наслідком чого є неможливість розгляду такої заяви, необґрунтованим та неспівмірним є і розмір заявлених витрат на правову допомогу, що унеможливлює їх стягнення з позивача за зустрічним позовом.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційних скарг по суті
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.08.2026 апеляційну скаргу ПСП "МИР" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2026 у справі №910/1781/26у справі №910/1781/26 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Алданова С.О., Владимиренко С.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.08.2026 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/1781/26.
24.08.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/1781/26.
Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 24.08.2026 апеляційну скаргу ПСП "МИР" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 10.08.2026 у справі №910/1781/26 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Алданова С.О., Владимиренко С.В.
Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2026, у зв`язку з перебування судді Алданової С.О., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці з 27.08.2026 до 04.09.2026, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2026 для розгляду справи №910/1781/26 визначено новий склад колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Чаплян С.Є., Владимиренко С.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПСП "МИР" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 10.08.2026 у справі №910/1781/26. Розгляд апеляційної скарги призначено на 07.10.2026. Сторонам встановлено строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 18.09.2026.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2026 апеляційну скаргу ПСП "МИР" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2026 у справі №910/1781/26 залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.
11.09.2026, через систему "Електронний суд", ПСП "МИР" подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПСП "МИР" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2026 у справі №910/1781/26. Об`єднано апеляційні скарги ПСП "МИР" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2026 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 10.08.2026 у справі №910/1781/26 в одне провадження. Розгляд апеляційної скарги призначено на 07.10.2026. Сторонам встановлено строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 30.09.2026.
Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2026, у зв`язку з перебуванням судді Владимиренко С.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці з 02.10.2026 до 11.10.2026, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.10.2026 для розгляду справи №910/1781/26 визначено новий склад колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Буравльов С.І., Чаплян С.Є.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2026 прийнято до свого провадження апеляційні скарги ПСП "МИР" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2026 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 10.08.2026 у справі №910/1781/26 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Буравльов С.І., Чаплян С.Є.
Розгляд справи призначений на 07.10.2026 не відбувся, у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги у місті Києві.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2026 розгляд апеляційних скарг ПСП "МИР" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2026 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 10.08.2026 у справі №910/1781/26 призначено на 26.10.2026.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційні скарги
30.09.2026, через систему "Електронний суд", ТОВ "Агросистем Інвест Україна" подало відзив на апеляційні скарги, в якому просить апеляційні скарги ПСП "МИР" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2026 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 10.08.2026 у справі №910/1781/26 - без змін.
Так, у відзиві ТОВ "Агросистем Інвест Україна" не погоджується з апеляційними скаргами ПСП "МИР" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2026 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 10.08.2026 у справі №910/1781/26, вважає рішення суду першої інстанції правомірним, а додаткове рішення таким, що не має бути скасовано.
Заяви та клопотання учасників справи з процесуальних питань, результати їх вирішення
Разом з апеляційною скаргою ПСП "МИР" подано клопотання про призначення комплексної судової економічної та бухгалтерської експертизи документів на вирішення якої поставлені питання:
- Чи підтверджується документально надання в оренду ТОВ "Агросистем Інвест Україна" ПСП "МИР" та використання останнім техніки, перелік якої визначено в додатку №1 до договору оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем від 28.07.2023 №28072023-02, відповідно до умов цього договору?
- Чи відповідає умовам договору оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем від 28.07.2023 №28072023-02 та підтверджується документально розрахунок вартості послуг оренди с/г техніки з екіпажем від 31.08.2023?
- Якщо поданий ТОВ "Агросистем Інвест Україна" в судову справу розрахунок вартості послуг оренди с/г техніки з екіпажем від 31.08.2023 не підтверджується документально, зазначити, на яку суму документально підтверджується надання ТОВ "Агросистем Інвест Україна" послуг ПСП "МИР" за договором оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем від 28.07.2023 №28072023-02 у серпні 2023 року?
В обґрунтування необхідності призначення судом експертизи відповідач за первісним позовом посилається на те, що факт надання послуг і вартість таких послуг, у разі їх надання, за спірним договором в серпні 2023 року можливо з`ясувати саме шляхом проведення у справі комплексної судової економічної та бухгалтерської експертизи документів, оскільки для з`ясування вказаних обставин необхідні спеціальні знання в сфері економіки, фінансів і бухгалтерського обліку.
Згідно з частиною 1 статті 99 ГПК України суд, за клопотанням учасника справи, або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Статтею 1 Закону України "Про судову експертизу" передбачено, що судовою експертизою є дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.
Визначений статтею 99 ГПК України порядок призначення судової експертизи за клопотанням учасника справи передбачає таке призначення у разі одночасної наявності декількох умов: необхідності спеціальних знань; наявності висновку експерта, який викликає сумнів щодо його правильності чи відсутність висновку (у разі відсутності цього висновку сторона, яка заявила клопотання, повинна обґрунтувати неможливість подати такий висновок).
Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.
Таким чином, призначення судової експертизи у справі є правом, а не обов`язком суду, яке суд може реалізувати лише у разі виникнення дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування або наявні у справі докази є взаємно суперечливими.
В той же час, недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.
Колегія суддів, враховуючи докази, наявні в матеріалах справи, обставини справи та характер спірних правовідносин, дійшла висновку, що для вирішення спору у даній справі у суду відсутня потреба у проведенні судової економічної та бухгалтерської експертизи документів.
Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання
У судове засідання 26.10.2026 з`явилися представники сторін.
Представник відповідача за первісним позовом у судовому засіданні вимоги апеляційних скарг підтримав, з викладених у них підстав та просив їх задовольнити.
Представник позивача за первісним позовом у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційних скарг, просив суд апеляційної інстанції відмовити у їх задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2026 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 10.08.2026 у справі №910/1781/26 залишити без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
28.07.2023 між Іноземним підприємством "Агросистем Інвест Україна" (орендодавець), правонаступником якого є ТОВ "Агросистем Інвест Україна", та ПСП "МИР" (орендар) укладено договір оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем №28072023-02, відповідно до пункту 1.1 якого у порядку та на умовах, визначених цим договором та згідно зі статтею 805 ЦК України, орендодавець зобов`язався передати орендареві в строкове платне користування сільськогосподарську техніку, а орендар зобов`язався прийняти техніку орендодавця та сплачувати орендодавцеві орендну плату за її використання.
Згідно з пунктом 1.2 договору управління (керування) технікою, що передається у користування орендареві за цим договором, її технічне обслуговування в процесі експлуатації за цільовим призначенням провадяться екіпажем (водієм) орендодавця.
Узгоджений перелік техніки вказується в додатку №1 до даного договору оренди (пункт 1.3 договору).
Техніка, за цим договором, орендується орендарем для використання у власній господарській діяльності або для надання послуг третім особам. Орієнтований об`єм робіт складає: обприскування - 3000 га (пункт 2.1 договору).
Пунктом 3.1 договору встановлено, що техніка передається в оренду на термін, що узгоджується сторонами додатково. Дата прийняття техніки фіксується в акті приймання-передачі, який підписується сторонами та скріплюється печатками. Строк оренди може бути продовжений за згодою сторін, що оформляється відповідною додатковою угодою до цього договору.
В пункті 4.1 договору сторони погодили, що розмір орендної плати визначається в акті виконаних робіт (послуг) (оренда техніки), та розраховується по наступній формулі: ГхР=О, де Г - обсяг виробітки га всієї орендованої техніки за договором; Р - ціна за 1 га виробітки на одну одиницю орендованої техніки розраховується в національній валюті України (гривні) по курсу перерахунку та становить 9 доларів США; О - вартість орендної плати.
Якщо впродовж строку дії даного договору оренди курс перерахунку змінюватиметься в порівнянні з курсом перерахунку, діючим на дату підписання даного договору (36,5686 грн за 1 долар США), ціна за 1 га виробітку на одну одиницю орендованої техніки, виражена в гривні, змінюватиметься пропорційно зміні курсу перерахунку. "Курс перерахунку" - курс гривні по відношенню до долару США, який визначений по курсу Національного банку України на день оформлення рахунку-фактури за виконані роботи згідно даного договору оренди.
О - вартість орендної плати.
Орендна плата за договором оренди здійснюється в Національній валюті України (гривні).
Акт виконаних робіт (послуг) оформляється та підписується по закінченню кожного місяця оренди.
Пунктом 4.2 договору встановлено, що орендодавець оформляє і направляє орендарю акт виконаних робіт (послуг) в строк до 5-го числа наступного місяця, що наступає за місяцем оренди. Орендар протягом 6 робочих днів, з дня отримання двох примірників акта виконаних робіт (послуг), зобов`язаний направити орендодавцю один підписаний примірник акта виконаних робіт (послуг) або надати мотивовану відмову від підписання акта виконаних робіт (послуг). Підписаний обома сторонами акт виконаних робіт (послуг) є підставою для розрахунків між сторонами і являється невід`ємною частиною цього договору.
Згідно з пунктом 4.4 договору орендна плата сплачується в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця протягом 10 банківських днів з дати підписання сторонами акта виконаних робіт (послуг) (оренда техніки).
За умовами пунктів 5.1, 6.1.1 договору приймання-передача техніки в оренду здійснюється уповноваженими представниками сторін. Орендар зобов`язується, не пізніше ніж за 7 календарних днів до очікуваної дати оренди, направити на електронну адресу орендодавця ludmila_agros@nkr.net повідомлення про початок орендних відносин. Техніка передається орендарю протягом 3 календарних днів з дати отримання орендодавцем відповідного електронного повідомлення.
Відповідно до пунктів 5.2, 5.4 договору техніка вважається переданою в оренду з моменту підписання представниками сторін акта приймання-передачі. Передача техніки з оренди здійснюється за актом приймання-передачі протягом 3 календарних днів після закінчення строку оренди.
Договір вступає в силу з моменту його підписання та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2023, а в частині проведення розрахунків - до моменту проведення остаточних розрахунків. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час його дії. Сторони вправі, в період дії цього договору, вносити в нього зміни (пункт 11.1 договору).
При виконанні умов договору сторони здійснюють обмін електронними фінансовими документами (видаткові накладні, акти звірки взаєморозрахунків, рахунки-фактури, тощо) за допомогою комп`ютерних програм "FREDO" M.E.Doc, або сервісу електронного документообігу "Вчасно", чи іншого програмного забезпечення правомірними користувачами якої вони є, з врахуванням вимог законодавства України щодо електронних документів та електронного документообігу, електронного цифрового підпису. Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі, з електронним підписом підписувача. Датою і часом відправлення електронного документа вважається дата і час коли відправлення електронного документа не може бути скасовано стороною, яка його відправила (пункт 11.9 договору).
Так, у додатку №1 до договору сторонами погоджено 1 одиницю техніки, яка має бути передана орендодавцем орендарю в користування, а саме - Обприскувач самохідний CFSE SPX PATRIOT 3330, серійний номер YCT034056, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Також у матеріалах спари наявний акт приймання-передачі від 31.07.2023, відповідно до якого орендодавцем передано, а орендарем прийнято техніку - Обприскувач самохідний CFSE SPX PATRIOT 3330, серійний номер YCT034056, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
На виконання зобов`язань за договором, орендодавцем надано орендарю у серпні 2023 року послуги оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем на суму 380 285,63 грн, що підтверджується актом надання послуг від 31.08.2023 №АГС-00104, який підписаний сторонами цифровими підписами без зауважень (протокол створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого підпису наявний у матеріалах справи).
Також, за фактом надання послуг за договором орендодавець здійснив реєстрацію податкової накладної від 31.08.2023 №11.
Проте, орендарем не виконано свого зобов`язання та не здійснено оплати вартості наданих послуг у сумі 380 285,63 грн протягом 10 банківських днів з дати підписання акта наданих послуг.
У зв`язку з чим, керуючись положеннями пункту 4.1 договору, орендодавцем 06.02.2026 направлено на юридичну адресу орендаря вимогу про виконання зобов`язань за договором з новим рахунком (з перерахунком згідно з курсом долара США станом на 05.02.2026) цінним листом з описом, які отримані останнім 10.02.2026, що підтверджується інформацією з вебсайту Укрпошти "Трекінг відправлень" (https://track.ukrposhta.ua/).
Однак, орендарем так і не було виконано свого зобов`язання за договором та не сплачено заборгованість у сумі 448 930,00 грн, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Крім цього, Приватним сільськогосподарським підприємством "МИР" подано зустрічну позовну заяву про визнання недійним договору.
У свою чергу, до Господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява ПСП "МИР" до ТОВ "Агросистем Інвест Україна" про визнання недійсним договору оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем від 28.07.2023 №28072023-02.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови та оцінка аргументів учасників справи
Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційних скарг, відзиву на апеляційні скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційні скарги ПСП "МИР" не підлягають задоволенню, оскаржувані рішення не підлягають зміні чи скасуванню виходячи з наступних підстав.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (стаття 626 ЦК України).
Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Так, дослідивши зміст укладеного між сторонами договору оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем від 28.07.2023 №28072023-02, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є змішаним договором, оскільки містить в собі елементи як договору підряду (екіпажі орендодавця повинні були здійснити обприскування, за допомогою належної орендодавцю сільськогосподарської техніки, а результатом таких робіт є певна кількість гектарів, на яких проведено обприскування, від яких відраховується вартість виконаних робіт), так і договору найму транспортного засобу (сільськогосподарська техніка передана у найм орендарю з екіпажем).
Таким чином, між сторонами склалися правовідносини підряду та найму транспортного засобу.
У постанові від 15.06.2021 у справі №904/5726/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що: "у процесуальному законодавстві діє принцип "jura novit curia" ("суд знає закони"), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні".
Отже, при вирішенні спору суд, в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог, встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на "норму права", що є значно конкретизованим, аніж закон. Більше того, з огляду на положення ГПК України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумки такої процесуальної діяльності суду знаходять своє відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній й резолютивній частинах.
Таким чином, обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначати, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу "jura novit curia".
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.03.2023 у справі №916/1932/20, від 29.03.2023 у справі №922/1320/21 та від 14.03.2023 у справі №910/16969/20.
Відтак невірна кваліфікація сторонами спірних правовідносин не є підставою для відмови у задоволенні позову, а суд в даному рішенні самостійно визначить, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
За приписами частини 2 статті 628 ЦК України, сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає з суті змішаного договору.
Статтею 798 ЦК України встановлено, що предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо. Договором найму транспортного засобу може бути встановлено, що він передається у найм з екіпажем, який його обслуговує. Сторони можуть домовитися про надання наймодавцем наймачеві комплексу послуг для забезпечення нормального використання транспортного засобу.
Управління та технічна експлуатація транспортного засобу, переданого у найм з екіпажем, провадяться його екіпажем. Екіпаж не припиняє трудових відносин з наймодавцем. Витрати на утримання екіпажу несе наймодавець (частиною 1 статті 805 ЦК України).
Частинами 1, 2 статті 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором (частина 1 статті 839 ЦК України).
Таким чином, за умовами спірного договору сторони передбачали передання позивачем за первісним позовом відповідачу за первісним позовом у найм 1 одиниці техніки (обприскувач самохідний CFSE SPX PATRIOT 3330 серійний номер YCT034056) з екіпажем для виконання робіт з обприскування.
На підтвердження факту та вартості виконаних робіт позивач надав акти приймання-передачі техніки від 31.07.2023 та надання послуг від 31.08.2023, які підписані КЕП керівників сторін.
Відповідач за первісним позовом заперечував проти наданих документів, вказуючи на неточності в назві позивача, та вказував на перевищення керівником наданих повноважень, в частині підписання розрахунку по оренді техніки. Просив провести експертизу для підтвердження обставин справи: реальність надання послуг - оренди с/г техніки з екіпажем.
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції встановив факт того, що позивач за первісним позовом є власником с/г техніки, (що підтверджується завіреними копіями свідоцтва про реєстрацію машини серія ЕА №030053 та видаткової накладної від 09.04.2013 №РН-П-0005956) і на професійній основі надає техніку з екіпажем землекористувачам для обробки землі.
Матеріалами справи підтверджено, що головним бухгалтером ПСП "МИР" за допомогою КЕП підписано акт приймання-передачі техніки від 31.07.2023 та 06.09.2023 підписано акт надання послуг від 31.08.2023 на суму 380 285,63 грн.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, керівник ПСП "МИР" Орєхов О.В. 28.04.2025 за допомогою КЕП підписав акт звірки розрахунків з визнанням заборгованості у сумі 380 285,63 грн.
Згідно з частиною 1 статті 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником, відповідно до договору підряду, оглянути її, і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків, негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Відповідно до правової позиції об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеної в постанові від 02.06.2023 у справі №914/2355/21 за загальним правилом, при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно надання послуг/виконання робіт, як зі сторони замовника, так і виконавця (підрядника), суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі, проте передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані послуги (виконані роботи) з прив`язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє замовника від обов`язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то надання послуг чи виконання робіт, є її реальність. Наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою. Водночас неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема непідписання замовником актів приймання робіт/послуг без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальне надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи.
Саме по собі підписання акта наданих послуг/виконаних робіт не є беззаперечною підставою для висновку про виникнення обов`язку по сплаті, проте відповідач, який підписав такі акти має обов`язок, як довести нереальність таких актів, так і навести переконливу версію появи таких актів.
Разом із тим, відповідачем за зустрічним позовом не надано доказів виконання робіт з обробки полів власними силами чи за допомогою інших підрядників, а позивач надав як докази знаходження у власності с/г техніки, яка передавалася в межах цього договору та і докази надання таких послуг за договором.
Крім того, позивачем за первісним позовом своєчасно зареєстрована податкова накладна з податку на додану вартість за спірною господарською операцією (відображаються в електронному кабінеті відповідача у Державній податковій службі України та він міг і повинен був дізнатись про їх реєстрації), що покладало на відповідача за первісним позовом, який не одержував спірні роботи, обов`язок повідомити про безпідставність одержання податкового кредиту, доказів чого суду не надано.
Заперечення відповідача за первісним позовом не можна визнати послідовними. Наприклад, твердження про відсутність у власності техніки, що передавалась в оренду за договором, спростовані наданими позивачем за первісним позовом свідоцтвом про реєстрацію машини серії ЕА №030053 та видатковою накладної від 09.04.2013 №РН-П-0005956.
А твердження відповідача за первісним позовом про те, що акти від 31.07.2023 та від 31.08.2023 підписувалися з боку орендодавця особою, повноваження якої на підписання акта не підтверджені, суд обґрунтовано вважає маніпулятивним, оскільки сторонами у пункті 11.9 узгоджено можливість здійснення електронного документообігу.
Крім цього, місцевим господарським судом встановлено, що керівником ПСП "МИР" Орєховим О.В. 28.04.2025 за допомогою КЕП підписано акт звірки розрахунків з визнанням заборгованості у сумі 380 285,63 грн.
Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).
В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Очевидно, що дії відповідача за первісним позовом, який уклав договір, підписав акт, у якому зафіксовано виконання робіт за таким договором, не спростовував податкової звітності за наслідками такої господарської операції, проте, після зміни свого бенефіціарного власника та виникненні судового спору про стягнення оплати за таким актом, почав ставити під сумнів дійсність самого договору та виконання робіт за договором, суперечать його попередній поведінці і є недобросовісними.
Варто зауважити, що доктрина venire contra factum proprium в схожій правовій ситуації застосовувалась Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 05.06.2018 у справі №338/180/17, а також у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №390/34/17.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, з яким погоджується судова колегія, що матеріалами справи підтверджується виконання ТОВ "Агросистем Інвест Україна" за замовленням ПСП "МИР" робіт за договором оформленого актом надання послуг від 31.08.2023 №АГС-00104 на суму 380 285,63 грн.
Водночас вартість виконаних за актом надання послуг від 31.08.2023 №АГС-00104 робіт розраховувалась виходячи з курсу 1 долара США, що становив 36,5686 грн, а акт надання послуг від 28.02.2026 №АГС-00019 - з курсу 1 долара США, що становив 36,5686 грн.
У пункті 4.1 договору сторонами погоджено, що якщо впродовж строку дії даного договору оренди курс перерахунку змінюватиметься в порівнянні з курсом перерахунку, діючим на дату підписання даного договору (36,5686 грн за 1 долар США), ціна за 1 га виробітку на одну одиницю орендованої техніки, виражена в гривні, змінюватиметься пропорційно зміні курсу перерахунку. "Курс перерахунку" - курс гривні по відношенню до долару США, який визначений по курсу Національного банку України на день оформлення рахунку-фактури за виконані роботи згідно з даним договором оренди.
Відтак позивачем правомірно здійснено перерахунок вартості виконаних у серпні 2023 року робіт виходячи з курсу гривні до долара США, станом на дату перерахунку (05.02.2026).
Враховуючи офіційний курс Національного банку України долара США до гривні станом на 05.02.2026 - у розмірі 43,1695 грн, то вартість виконаних у серпні 2023 року робіт складає 448 930,00 грн (10 399,24 доларів США х 43,1695 грн).
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у ПСП "МИР" наявний обов`язок з оплати виконаних ТОВ "Агросистем Інвест Україна" у серпні 2023 року робіт на суму 448 930,00 грн.
За приписами частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У пункту 4.4 договору передбачено, що орендна плата сплачується в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця протягом 10 банківських днів з дати підписання сторонами акта виконаних робіт (послуг) (оренда техніки).
Згідно зі статтею 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
Отже, ПСП "МИР" повинне було оплатити виконані у серпні 2023 року роботи (акт надання послуг від 31.08.2023 №АГС-00104, який підписаний головним бухгалтером відповідача 06.09.2023) до 16.09.2023 включно.
Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Доказів сплати ПСП "МИР" за виконанні у серпні 2023 року роботи за актом надання послуг від 31.08.2023 №АГС-00104 суду не надано.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідач за первісним позовом під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про належне виконання свого обов`язку чи відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.
Приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов висновку обґрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів, про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача за первісним позовом.
Також, колегія суддів вважає вірними висновки місцевого господарського суду про відмову у задоволенні клопотання про відмову у призначенні експертизи з огляду на те, що у даній справі для з`ясування обставин, що мають значення для справи, відсутня необхідність у спеціальних знання у сфері іншій, ніж право.
Щодо зустрічного позову колегія суддів зазначає таке.
Згідно зі статтями 203, 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.
У статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Наведене означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки це не буде спростовано, зокрема на підставі судового рішення.
Враховуючи викладене, особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, в тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на наявність обставин, передбачених статтями 203, 215 ЦК України.
Відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Таким чином, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення. При цьому, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, необхідно встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (ст. 2, 80, 91, 92 ЦК України). При цьому, особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (частина 1 статті 92 ЦК України).
Юридична особа вчиняє правочини через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.
За приписами частини 3 статті 92 ЦК України, орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, а також яка є членом колегіального виконавчого органу юридичної особи, з моменту її вступу на посаду набуває обов`язків щодо такої юридичної особи, зокрема зобов`язана діяти виключно в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно, у межах повноважень, наданих статутом юридичної особи і законодавством, і у спосіб, який, на її добросовісне переконання, сприятиме досягненню мети діяльності юридичної особи, у тому числі уникаючи конфлікту інтересів. Члени наглядової ради або ради директорів юридичної особи мають такі самі обов`язки щодо відповідної юридичної особи та повинні діяти в інтересах цієї юридичної особи та всіх її власників (акціонерів, учасників).
У відносинах з третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, якщо юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Водночас питання визначення обсягу повноважень виконавчого органу юридичної особи та добросовісність його дій є внутрішніми взаємовідносинами юридичної особи та її органу, тому сам лише факт вчинення виконавчим органом юридичної особи протиправних, недобросовісних дій, перевищення ним своїх повноважень не може слугувати єдиною підставою для визнання недійсними договорів, укладених цим органом від імені юридичної особи з третіми особами.
Такий договір може бути визнаний недійсним із зазначених підстав у тому разі, якщо буде встановлено, що сама третя особа, контрагент юридичної особи за договором, діяла недобросовісно і нерозумно. Тобто третя особа знала або за всіма обставинами, проявивши розумну обачність, не могла не знати про обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи чи про припинення дії довіреності, виданої представнику юридичної особи, який укладає договір від її імені.
Отже, для визнання недійсним договору з тієї підстави, що його укладено представником юридичної особи з перевищенням повноважень, необхідно встановити, по-перше, наявність підтверджених належними і допустимими доказами обставин, які свідчать про те, що контрагент такої юридичної особи діяв недобросовісно або нерозумно. При цьому тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці контрагента за договором несе юридична особа. По-друге, дії сторін такого договору мають свідчити про відсутність реального наміру його укладення і виконання.
Така позиція щодо застосування приписів статей 92, 203 ЦК України міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №668/13907/13-ц.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, спірний договір, від імені ПСП "МИР", підписаний директором Чернишом Гнатом Богдановичем, який діяв на підставі статуту, про що зазначено в преамбулі вказаного договору.
У пункті 8.2.3 статуту ПСП "МИР" встановлено, що директор підприємства, зокрема:
1) діє без довіреності від імені підприємства, представляє підприємство без довіреності у відносинах з усіма без винятку органами державної влади та місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності, а також у відносинах з фізичними та юридичними особами;
2) приймає рішення про вчинення правочинів (укладення договорів), що вчиняються (укладаються) підприємством на суму, що не перевищує 20 000,00 грн.
Пунктом 2.1 договору встановлено, що техніка за цим договором орендується орендарем для використання у власній господарській діяльності або для надання послуг третім особам. Орієнтований об`єм робіт складає: обприскування - 3000 га.
У пункті 4.1 договору сторони погодили, що розмір орендної плати визначається в акті виконаних робіт (послуг) (оренда техніки), та розраховується по наступній формулі ГхР=О, де Г - обсяг виробітки га всієї орендованої техніки за договором; Р - ціна за 1 га виробітки на одну одиницю орендованої техніки розраховується в національній валюті України (гривні) по курсу перерахунку та становить 9 доларів США; О - вартість орендної плати.
Якщо впродовж строку дії даного договору оренди курс перерахунку змінюватиметься в порівнянні з курсом перерахунку, діючим на дату підписання даного договору (36,5686 грн за 1 дол. США), ціна за 1 га виробітку на одну одиницю орендованої техніки, виражена в гривні, змінюватиметься пропорційно зміні курсу перерахунку. Курс перерахунку - курс гривні по відношенню до долару США, який визначений по курсу Національного банку України на день оформлення рахунку-фактури за виконані роботи згідно з даним договором оренди.
Акт виконаних робіт (послуг) оформляється та підписується по закінченню кожного місяця оренди.
Сума договору визначатиметься сумою гривневих платежів, здійснених орендарем, відповідно до умов даного договору оренди, виходячи з врахування ціни за 1 га виробітку орендованої технікою та фактичного виробітку площі, протягом усього строку даного договору (пункт 4.3 договору).
Враховуючи умови договору, колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом, що в момент укладення договору його умови не давали можливість віднести його до значних правочинів.
Оскільки загальна вартість послуг за договором могла бути визначена лише в наступному, зокрема, за підрахунком обсягу грошових коштів, які перераховані позивачем на рахунок відповідача за актами виконаних робіт (послуг).
Зважаючи на викладене, у відповідача за зустрічним позовом, станом на час укладення договору, була відсутня можливість визначити його як значний правочин та відповідно бути обізнаним про наявність/відсутність обмеження повноважень у директора позивача за зустріним позовом щодо представництва юридичної особи.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 11.09.2025 у справі №922/4425/24, від 12.12.2019 у справі №916/40/19.
Також, суд першої інстанції слушно зазначив, що правочин, вчинений органом управління юридичної особи з перевищенням повноважень, може бути визнаний недійсним з підстав, визначених частиною 1 статті 203, частиною 1 статті 215 ЦК України лише за умови, що третя особа-контрагент знала чи за всіма обставинами не могла не знати про обмеження повноважень.
Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.12.2025 у справі №914/768/22. При цьому, Велика Палата Верховного Суду також виснувала, що в силу частини 3 статті 92 ЦК України для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи загалом не мають юридичної сили, навіть якщо відповідні обмеження й існували на момент укладення договору. Таке обмеження повноважень набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона (третя особа), вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема достеменно знала про відсутність в органу юридичної особи чи у її представника необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це.
Отже, під час вирішення спорів про визнання правочинів недійсними, з підстав перевищення повноважень органом або особою, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, необхідним є встановлення обставин щодо добросовісності/недобросовісності поведінки третьої особи. Зокрема, предметом доказування має бути обставина стосовно того, чи знала третя особа про відсутність в органу юридичної особи необхідного обсягу повноважень або, проявивши розумну обачність, повинна була знати про це. Обов`язок доведення цих обставин покладається на юридичну особу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.12.2025 у справі №914/768/22 зазначено про відсутність підстав для відступу від висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2024 у справі №757/23249/17, а також викладено наступну правову позицію: "Частиною третьою статті 92 Цивільного кодексу України встановлена спростовна презумпція повноцінності всіх дій директора у правовідносинах з третіми особами, яка полягає у тому, що для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи загалом не мають юридичної сили, навіть якщо відповідні обмеження й існували на момент укладення договору.
Таке обмеження повноважень набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона (третя особа), вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема достеменно знала про відсутність в органу юридичної особи чи її представника необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це.
Для вирішення питання, коли директор діє від імені юридичної особи з перевищенням повноважень, потрібно керуватися статтею 92 Цивільного кодексу України. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац другий частини третьої вказаної статті).
Під час вирішення спорів про визнання правочинів недійсними, з підстав перевищення повноважень органом або особою, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, необхідним є встановлення обставин щодо добросовісності/недобросовісності поведінки третьої особи. Зокрема, предметом доказування має бути обставина стосовно того, чи знала третя особа про відсутність в органу юридичної особи необхідного обсягу повноважень або, проявивши розумну обачність, повинна була знати про це. Обов`язок доведення цих обставин покладається на юридичну особу.".
У той же час, позивачем за зустрічним позовом не наведено доводів, в чому полягає недобросовісність або нерозумність дій відповідача за зустрічним позовом при укладенні оспорюваного правочину. Як і не доведено обставин відсутності у відповідача за зустрічним позовом реального наміру на укладення і виконання цього договору. Навпаки, обставини справи свідчать, що між сторонами і раніше укладалися договори оренди, за якими відповідач за зустрічним позовом надавав послуги, а позивач за зустрічним позовом приймав їх та сплачував за них кошти.
Системно проаналізувавши матеріали справи, місцевий господарський суд дійшов висновку, з яким погоджується судова колегія, що позивачем за зустрічним позовом не доведено наявності підстав для задоволення позову. Належними та допустимими доказами не підтверджено, що спірний договір укладено за відсутності волевиявлення ПСП "МИР" чи з порушенням порядку погодження. Тому підстави для визнання його таким, що не створює прав та обов`язків, відсутні.
Щодо додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 10.08.2026 у справі №910/1781/26 колегія суддів зазначає таке.
17.07.2026, через систему "Електронний суд", ТОВ "Агросистем Інвест Україна" подано заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з ПСП "МИР" витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 52 300,00 грн.
23.07.2026, через систему "Електронний суд", ПСП "МИР" подано письмові пояснення (заперечення) щодо заяви ТОВ "Агросистем Інвест Україна" про ухвалення додаткового рішення, у яких відповідач за первісним позовом заперечував проти задоволення вказаної заяви, з мотивів недотримання вимог частини 8 статті 129 ГПК України, оскільки відповідачем за зустрічним позовом своєчасно не подано докази на підтвердження понесених судових витрат, а також з огляду на необґрунтованість і непропорційність заявленої суми витрат, з урахуванням предмету спору, складності відповідної роботи та кількістю процесуальних документів, що містяться в матеріалах справи.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Частинами 1, 2 статті 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).
За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Таким чином, витрати на надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).
Як вбачається з матеріалів справи, правова допомога надавалася позивачу за первісним позовом на підставі договору про надання правової допомоги від 06.02.2026 №06/02-45, укладеним між Адвокатським об`єднанням "Ай Ді Пі Груп" (адвокатське об`єднання) та ТОВ "Агросистем Інвест Україна" (клієнт), за умовами пункту 1.1 якого клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, визначених цим договором, а клієнт зобов`язаний оплатити правову допомогу в порядку та строки, визначені цим договором.
Пунктом 4.1 договору встановлено, що адвокатське об`єднання отримує від клієнта оплату за надану правову допомогу у формі гонорару.
Відповідно до пункту 4.2 договору розмір гонорару, за надання правової допомоги, встановлюється в розмірі, що визначається за домовленістю сторін. Сторони домовились, що вартість 1 (однієї) години надання правової допомоги за цим договором одного адвоката становить від 3 000,00 грн. Сторони домовились, що вартість одного судового засідання у судових справах за участю керуючого партнера, партнера або адвоката адвокатського об`єднання в судах: за місцезнаходженням в м. Києві - від 4 000,00 грн; за місцезнаходженням не в м. Києві - від 6 000,00 грн. Сторони домовились, що остаточний розмір гонорару адвокатського об`єднання залежить від критеріїв, зазначених в пункті 4.3 цього договору, та визначається в акті, що складається, відповідно до пункту 4.4 цього договору.
Так, пунктом 4.4 договору передбачено, що за результатами надання правової допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті зазначається обсяг наданої адвокатським об`єднанням правової допомоги та вартість такої допомоги.
За актом про надання правової допомоги від 13.07.2026 №5, відповідно до пункту 4.4 договору про надання правової допомоги від 06.02.2026 №06/02-45, адвокатське об`єднання надало та передало, а клієнт прийняв та зобов`язався оплатити правову допомогу, загальна вартість якої склала 52 300,00 грн.
Частинами 4, 5 статті 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України.
Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Отже, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 ГПК України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності та з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг підготовлених і поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, суд дійшов висновку, з яким погоджується судова колегія, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору та складності даної справи, з урахуванням обсягу наданих послуг (пункт 2 частини 5 статті 129 ГПК України).
Суд враховує, що дана справа розглядалась за правилами загального позовного провадження з огляду на прийняття до розгляду зустрічної позовної заяви ПСП "МИР", однак не є складною, враховуючи, що предметом спору за первісним позовом є стягнення суми основного боргу за договором оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем.
Що стосується розгляду зустрічного позову ПСП "МИР" про визнання недійним договору, суд першої інстанції правильно зауважив, що підставою відмови в його задоволенні стало не спростування презумпції правомірності правочину. При цьому, предмет доказування не охоплював значної кількості обставин та фактів, які підлягали дослідженню, не вимагав витребування додаткових доказів, призначення експертизи тощо.
За таких обставин, виходячи з критеріїв складності справи, обсягу матеріалів, кількості підготовлених документів, на переконання колегії суддів, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для обмеження такого розміру, з огляду на розумну необхідність судових витрат в даній справі та необхідність покладення на відповідача за первісним позовом витрат на правову допомогу у розмірі 25 000,00 грн.
Також, колегія суддів, дослідивши матеріали справи встановила, що позивачем за первісним позовом дотримано порядку, встановленого частиною 8 статті 129 ГПК України, у зв`язку з чим відповідні доводи скаржника щодо порушення ТОВ "Агросистем Інвест Україна" порядку заявлення та підтвердження витрат на правову допомогу не заслуговують на увагу.
Також, на переконання судової колегії, безпідставними є твердження скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, у зв`язку з ухваленням додаткового рішення без призначення судового засідання та без виклику сторін, оскільки відповідно до частини 3 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Таким чином, колегія суддів не вбачає в діях місцевого господарського суду порушення норм процесуального щодо розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення без виклику сторін, оскільки в даному випадку вирішувалось питання про судові витрати.
Інші наведені доводи скаржника, викладені в поданих ним апеляційних скаргах, не спростовують висновків місцевого господарського суду, викладених в оскаржуваних рішеннях.
Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
При ухваленні даної постанови судом апеляційної інстанції надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Пунктом 1 частини 1 статті 275 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на встановлені обставини, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2026 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 10.08.2026 у справі №910/1781/26 ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апеляційні скарги ПСП "МИР" задоволенню не підлягають.
Розподіл судових витрат
Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов`язані з розглядом апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2026 у справі №910/1781/26, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на скаржника.
Розподіл судових витрат у зв`язку з розглядом апеляційної скарги на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 10.08.2026 у справі №910/1781/26 судом не здійснюється, оскільки сплата судового збору за подання апеляційної скарги на додаткове рішення Законом України "Про судовий збір" не передбачена.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційні скарги Приватного сільськогосподарського підприємства "МИР" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2026 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 10.08.2026 у справі №910/1781/26 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2026 у справі №910/1781/26 залишити без змін.
3. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 10.08.2026 у справі №910/1781/26 залишити без змін
4. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
5. Матеріали справи №910/1781/26 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 10.11.2026, у зв`язку з перебуванням судді Буравльова С.І. у відрядженні (з 30.10.2026 до 09.11.2026).
Головуючий суддя Л.Г. Сітайло
Судді С.І. Буравльов
С.Є. Чаплян
Оригінал: reyestr.court.gov.ua