Суд: Північний апеляційний господарський суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Господарське
Категорія: будівельного підряду
Дата: 27 жовтня 2026 р.
Справа: №911/528/26
Суддя: Євсіков О.О.
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"28" жовтня 2026 р. Справа№ 911/528/26
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Євсікова О.О.
суддів: Алданової С.О.
Корсака В.А.
за участю:
секретаря судового засідання Лукінчук І.А.,
представників сторін:
від позивача: не з`явилися,
від відповідача: не з`явилися (Швець А.О. (офлайн)),
розглянувши апеляційні скарги
Товариства з обмеженою відповідальністю «Сан Сістемс Девелопмент»
на рішення Господарського суду Київської області від 01.06.2026 (повний текст складено 26.06.2026)
та на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 13.08.2026 (повний текст складено 13.08.2026)
у справі № 911/528/26 (суддя Христенко О.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна компанія «ТБС-Буд»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сан Сістемс Девелопмент»
про стягнення 714 041,78 грн,
в с т а н о в и в :
Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.
25.02.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна компанія «ТБС-Буд» (далі - Компанія) звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою, у якій просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сан Сістемс Девелопмент» (далі - Товариство) 714 041,78 грн, з яких 642 230,81 грн основного боргу, 20 692,15 грн 3% річних та 51 118,82 грн інфляційних нарахувань.
На обґрунтування заявлених вимог Компанія послалась на неналежне виконання Товариством умов договору №13/09/23-Суб від 26.09.2023 будівельного субпідряду в частині своєчасної та повної оплати виконаних позивачем робіт.
Позиції учасників справи.
Товариство у відзиві на позовну заяву проти заявлених до нього вимог заперечило, просило відмовити у їх задоволенні. Товариство зазначає, що після фактичного завершення робіт та початку експлуатації об`єкта виявило численні приховані недоліки, зокрема, порушення будівельних норм і стандартів, дефекти конструктивних елементів, недоліки інженерних систем, інші порушення технології виконання робіт і ці недолікі на вимогу Товариства Компанією не усунуті. За доводами Товариства, підписані сторонами акти підтверджують лише факт виконання робіт, але не гарантують відсутність прихованих дефектів та не позбавляють замовника права заявляти вимоги щодо якості.
У відповіді на відзив Компанія заперечила проти наведених Товариством у відзиві доводів та зазначила, що жодних звернень або претензій від Товариства щодо якості чи повноти виконаних робіт до подання нею позовної заяви не отримувала. Компанія також зауважила, що, приймаючи роботи за актами приймання-передачі, підрядник (Товариство) не заявив про допущені Компанією як субпідрядником недоліки та відступи від умов договору, акт про виявлені недоліки між сторонами не складався, висновки технічної експертизи щодо недоліків відсутні. Компанія зазначила про підписання без зауважень між сторонами актів приймання-передачі виконаних робіт на загальну суму 8 981 985,52 грн, які Товариство оплатило частково - заборгованість в сумі 642 230,81 грн лишається не оплаченою Товариством.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду Київської області від 01.06.2026 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства на користь Компанія 642 230,81 грн заборгованості, 20 692,15 грн 3% річних, 51 118,82 грн інфляційних нарахувань та 8 568,50 грн судового збору.
Суд констатував, що акти виконаних робіт підписані в двосторонньому порядку зі сторони позивача та відповідача, а також скріплені печатками юридичних осіб. Претензій щодо якості чи кількості виконаних робіт в момент прийняття робіт відповідачем надано не було, отже роботи прийняті відповідачем без зауважень.
Розглянувши доводи Товариства про наявність недоліків (в т. ч. з посиланням на лист від 16.03.2026), суд зазначив, що акти виконаних робіт підписувались між сторонами починаючи з січня 2024 року по грудень 2024 року, тобто за 1,5 роки до звернення позивача з відповідним позовом до суду. До цього часу відповідач щодо усунення недоліків до позивача не звертався. Водночас суд не визнав лист Управління житлово-комунального господарства, будівництва та благоустрою Васильківської міськради Київської області від 19.03.2026 належним доказом у справі, оскільки до цього листа не додано жодних актів перевірки або експертної оцінки, а лише зазначено про начебто наявність недоліків (протікання вікон та стелі, наявність тріщини на стіні, встановлено малий септик).
Враховуючи, що позивач прийняв виконані відповідачем роботи за договором субпідряду без зауважень, відсутність в матеріалах справи доказів наявності зауважень з боку відповідача щодо робіт, виконаних позивачем протягом січня-грудня 2024 року, підписання без зауважень актів виконаних робіт, відсутність актів перевірки або експортної оцінки на підтвердження виявлених недоліків суд дійшов висновку про те, що відповідач не довів обставин, наведених ним на заперечення позовних вимог. За висновком суду, відповідач у своєму відзиві доводів позивача не спростував, доказів виконання зобов`язань за договором у повному обсязі суду не надав, натомість наведені відповідачем підстави для відмови у задоволенні позовних вимог спростовуються нормами закону.
Встановивши, що заборгованість відповідача в частині оплати виконаних позивачем на підставі договору №13/09/23-Суб від 26.09.2023 робіт на час прийняття рішення не сплачена, а розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, суд визнав вимогу позивача про стягнення з відповідача 642 230,81 грн правомірною та такою, що підлягає задоволенню. Визнавши наданий позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних нарахувань арифметично вірним, суд дійшов висновку про задоволення зазначених вимог в повному обсязі.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погодившись з рішенням Господарського суду Київської області від 01.06.2026, Товариство звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити Компанії у задоволенні позовних вимог у повному обсязі; судові витрати за результатами апеляційного перегляду покласти на позивача.
На обґрунтування апеляційної скарги Товариство зазначило, що не погоджується з висновками місцевого суду повністю, оскільки вони зроблені за неповного встановлення фактичних обставин справи, неправильного застосування норм матеріального права та істотного порушення норм процесуального права.
Апелянт вважає, що суд першої інстанції неправильно встановив фактичні обставини справи, неправильно застосував норми ЦК України, ГК України та ГПК України, а також неповно дослідив докази, які мають істотне значення для правильного вирішення споруі з огляду на це оскаржуване рішення не відповідає критеріям законності та обґрунтованості.
За доводами скаржника, суд першої інстанції фактично ототожнив підписання актів виконаних робіт із безумовним підтвердженням належної якості виконаних робіт, що суперечить правовій природі гарантійних зобов`язань та змісту договору між сторонами. Апелянт зазначає, що положення ЦК України, які регулюють відносини будівельного підряду, встановлюють особливий режим відповідальності підрядника за якість виконаних робіт. Зміст норм Кодексу свідчить про те, що після прийняття результату робіт підрядник не звільняється від відповідальності за недоліки, які існували на момент виконання робіт, але не могли бути виявлені замовником під час їх звичайного прийняття. Товариство зауважує на тому, що під час розгляду справи зазначало про те, що після початку експлуатації об`єкта були встановлені протікання покрівлі, протікання вікон, утворення тріщин у конструктивних елементах, недоліки систем водовідведення та інші дефекти, які фізично не могли бути встановлені під час підписання актів виконаних робіт. Однак суд фактично залишив ці доводи без належної оцінки. Натомість у мотивувальній частині рішення суд зробив лише формальний висновок про те, що акти виконаних робіт підписані без зауважень, а тому роботи виконані належним чином. Фактично суд першої інстанції повністю нівелював існування гарантійних зобов`язань, передбачених як законом, так і самим договором.
Товариство вважає, що суд неправильно застосував положення ст. 853 ЦК кодексу України. Так, у мотивувальній частині рішення суд послався на ст. 853 ЦК України та зазначив, що якщо замовник під час прийняття роботи не заявив про її недоліки, він у подальшому втрачає право посилатися на такі. Проте наведене положення суд застосував без урахування змісту всієї системи норм, що регулюють договір будівельного підряду. Зміст ст. 853 ЦК України свідчить, що обов`язок замовника оглянути результат робіт стосується тих недоліків, які могли бути виявлені під час звичайного прийняття робіт. Водночас закон не встановлює, що підписання акта приймання автоматично припиняє гарантійну відповідальність підрядника за приховані дефекти. Навпаки, інші положення ЦК України, що регулюють будівельний підряд, передбачають можливість пред`явлення вимог до підрядника у випадку виявлення недоліків протягом гарантійного строку.
Скаржник також вважає, що суд не врахував зміст самого договору між сторонами, зокрема, те, що договір містить окремий механізм усунення недоліків після завершення будівництва. Так, відповідними пунктами договору сторони погодили, що у разі виявлення протягом гарантійного строку недоліків підрядник повідомляє субпідрядника, після чого складається акт із визначенням переліку недоліків, строків та способу їх усунення. Отже, сторони ще на стадії укладення договору передбачили можливість виявлення прихованих дефектів після прийняття робіт. Сам факт існування таких положень договору свідчить, що підписання актів виконаних робіт не означає автоматичного підтвердження відсутності будь-яких дефектів. Натомість суд першої інстанції фактично проігнорував зазначені умови договору та не надав їм належної правової оцінки.
Апелянт зазначає, що суд не встановив обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, а саме: коли були виявлені зазначені недоліки; чи належать вони до категорії прихованих; чи могли вони бути встановлені під час підписання актів приймання виконаних робіт; чи були вони наслідком неналежного виконання позивачем будівельних робіт; чи виник у позивача обов`язок усунути такі недоліки відповідно до умов договору. Без встановлення зазначених обставин зробити категоричний висновок про належне виконання позивачем своїх договірних зобов`язань було неможливо. Крім того, суд не перевірив, чи виконав позивач після отримання претензії свої гарантійні обов`язки. Відсутність такого аналізу свідчить про те, що суд не повно та не всебічно дослідив всі права та обов`язки сторін, які випливають із договору.
Позиції учасників справи.
Компанія надала відзив на апеляційну скаргу, у якому проти доводів та вимог Товариства заперечує, наводить власні доводи на їх спростування, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін як законне та обґрунтоване.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.07.2026 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Алданова С.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2026 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи №911/528/26 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Товариства на рішення Господарського суду Київської області від 01.06.2026 до надходження матеріалів справи №911/528/26.
22.07.2026 матеріали справи №911/528/26 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства на рішення Господарського суду Київської області від 01.06.2026 у справі №911/528/26. Розгляд справи призначити на 26.08.2026.
Колегія судів у судовому засіданні 26.08.2026 протокольно оголосила перерву у розгляді справи до 28.09.2026 на підставі ст. 216 ГПК України.
Короткий зміст додаткового рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 13.08.2026 заяву Компанії від 05.06.2026 (вх. № 5135 від 05.06.2026) про ухвалення додаткового рішення у справі №911/528/26 задоволено частково. Стягнуто з Товариства на користь Компанії 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині у задоволенні заяви відмовлено.
Суд зазначив, що виокремлення адвокатом таких послуг як здійснення аналізу додатково наданих клієнтом первинних документів боржника, аналіз реєстру судових рішень та підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості та нарахованих штрафних санкцій з Товариства за договором №13/09/23-СУБ від 26.09.2023 будівельного субпідряду як самостійних видів адвокатської діяльності є необґрунтованим, оскільки зазначені дії за своєю суттю охоплюються діями з підготовки позовної заяви. Також суд не взяв до уваги витрати позивача на подання заяви про забезпечення позову, оскільки ухвалою суду від 27.02.2026 Компанії було відмовлено в її задоволенні з підстав недоведення реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення. Так само суд критично оцінив твердження позивача щодо надання правничої допомоги з підготовки адвокатом відповіді на відзив на позовну заяву у заявленому розмірі, оскільки таку допомогу оцінено навіть вище, ніж позовну заяву, в той час як відповідь на відзив фактично дублює її зміст. Підготовка адвокатського запиту до БО "Фундація Олени Зеленської" щодо виконання зобов`язання з оплати за укладеним договором між Компанією та Товариством, подача до суду клопотання про долучення документального доказу - листа БО «Фундація Олени Зеленської», підготовка заяви до суду про повернення надлишково сплаченого судового збору, підготовка квитанцій клієнту про сплату судового збору за подачу до суду також не визнані судом окремими видами правничої допомоги, що підлягають додатковій оплаті, оскільки за своєю правовою природою вони є невід`ємними складовими процесуального супроводу справи, а їх виокремлення як самостійних послуг із визначенням окремої вартості свідчить про штучне збільшення розміру витрат на правничу допомогу, що виключає можливість покладення таких витрат на іншу сторону у справі.
Суд врахував, що адвокат позивача вчинив певний обсяг дій, необхідних для належного представництва інтересів замовника, і такі дії мають значення для забезпечення реалізації права позивача на ефективний захист та не можуть залишитися без компенсації. Беручи до уваги характер і складність справи, обсяг фактично виконаних адвокатом робіт, суд визнав обґрунтованим покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн, що є співмірним і справедливим у конкретних обставинах цієї справи.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погодившись з додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 13.08.2026, Товариство звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване додаткове рішення в частині стягнення з Товариства на користь Компанії 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та хвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити Компанії у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі.
Товариство вважає додаткове рішення в оскаржуваній частині незаконним та необґрунтованим, таким, що ухвалене за неповного з`ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення питання про розподіл судових витрат, а також із неправильним застосуванням норм ГПК України. Висновок суду про покладення на Товариство витрат Компанії на правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн скаржник вважає суперечливим, оскільки наведені самим судом обставини не підтверджують такої необхідності.
На думку апелянта, суд мав виходити з того, що обсяг часу, який об`єктивно необхідний для професійного супроводу такої справи, має відповідати її фактичній складності. Водночас первісно заявлені позивачем 88 500,00 грн очевидно включали значну кількість робіт, які суд сам визнав такими, що не можуть бути самостійно компенсовані. Але навіть після такого висновку суд не навів переконливого пояснення, чому залишена для компенсації сума повинна становити саме 20 000,00 грн. Найбільш істотним недоліком додаткового рішення Товариство вважає відсутність конкретного розрахунку суми, яка була визначена судом до стягнення.
Позиції учасників справи.
Відзив на апеляційну скаргу від Компанії не надійшов.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді від 21.08.2025 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Алданова С.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 13.08.2026 у справі № 911/528/26. Розгляд справи призначено на 28.09.2026.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційних скарг по суті.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.08.2026 повідомлено учасникам справи, що розгляд апеляційних скарг Товариства на рішення Господарського суду Київської області від 01.06.2026 та на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 13.08.2026 у справі №911/528/26 буде здійснюватися в одному апеляційному провадженні. Розгляд справи призначено на 28.09.2026.
Судове засідання, призначене на 28.09.2026, не відбулось у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги по місту Києву з 11:16 до 15:20.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2026 призначено судове засідання на 28.10.2026.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Статтею 269 ГПК України встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1).
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2).
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3).
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 5).
Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Щодо апеляційної скарги Товариства на рішення Господарського суду Київської області від 01.06.2026.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.
26.09.2023 Компанія (субпідрядник) та Товариство (підрядник) уклали договір №13/09/23-Суб (далі - договір), за умовами п. 3.1 якого субпідрядник бере на себе зобов?язання виконати роботи на об?єкті «Будівництво будинку садибного типу (дитячий будинок сімейного типу) з кадастровим номером 3221485601:01:0071041, що знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, Васильківська територіальна громада, с. Митниця, вул. Лесі Українки, б/н (об?єкт) ДК 021:2015: 45210000-2, а підрядник зобов?язується прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх відповідно до умов цього договору, в межах надання цільової благодійної допомоги для цілей реалізації проєкта.
Метою цього договору є будівництво дитячого будинку сімейного типу згідно з технічним завданням до даного договору (п. 3.2).
Субпідрядник гарантує належну якість робіт та використовуваних у роботах ресурсів, відповідність її державним стандартам та зобов`язується забезпечити їх необхідними сертифікатами, технічними паспортами та іншими документами, що засвідчують їхню якість (п. 2.3.6 договору).
Субпідрядник гарантує протягом гарантійного строку належну якість ресурсів, результатів робіт та можливість належної експлуатації об`єкта протягом гарантійного строку на рівні не нижчому за встановлений цим договором, діючими державними будівельними нормами та іншими нормами та правилами, іншими актами чинного в Україні законодавства, що містять вимоги до якості робіт такого роду (п. 2.3.7 договору).
Згідно з п. 5.1 договору підрядник протягом 10 днів після підписання цього договору забезпечує субпідрядника примірником проектної документації, яка затверджується у встановленому законодавством порядку.
Технічний нагляд за проведенням робіт забезпечується виключно підрядником шляхом залучення на договірній основі особи, що має виданий відповідно до законодавства України архітектурно-будівельною атестаційною комісією кваліфікаційний сертифікат або інший передбачений законодавством документ, що дозволяє здійснювати технічний нагляд (п. 5.4 договору).
Відповідно до п. 6.1 договору обсяг і склад робіт (кількісні та якісні показники) визначаються технічним завданням, що є додатком № 1 до договору та його невід`ємною частиною. Технічне завдання включає роботи передбачені проектною документацією чи її частиною, а також може включати інші роботи, які прямо передбачені проектною документацією, проте здійснення яких сторони письмово погодили в рамках цього договору (п. 6.2 договору).
Відповідальність за якість ресурсів та/або виконання робіт несе субпідрядник (п. 6.5 договору).
Підрядник, незалежно від здійснення технічного нагляду, має право здійснювати контроль за ходом, якістю, вартістю, строками та обсягами виконання робіт протягом усього часу їх виконання; перевіряти якість ресурсів, що використовуються субпідрядником під час виконання передбачених цим договором робіт на об`єкті; брати участь у перевірках та правильності виконання та прийняття прихованих робіт; здійснювати інші дії, необхідні для контролю ходу та якості виконання робіт (п. 6.7 договору).
У разі виявлення підрядником протягом гарантійного строку недоліків у закінчених роботах він повідомляє про них субпідрядника для здійснення останнім усунення виявлених недоліків власними силами та за власний рахунок (п. 6.9 договору).
Після письмового повідомлення підрядником чи особою, що здійснює технічний нагляд субпідрядника про виявлені недоліків, субпідрядник у встановлений строк складає на об`єкті, разом із підрядником акт про перелік недоліків, порядок і строки їх усунення (п. 6.11 договору).
Субпідрядник зобов`язаний усунути виявлені недоліки відповідно до приписів акта про перелік недоліків, порядок і строки їх усунення (п. 6.13 договору).
Згідно з п. 7.1, 7.2 договору субпідрядник розпочинає роботи у строки, визначені відповідно до затвердженого сторонами календарного графіка виконання робіт, що є додатком №2 до договору. Строки виконання робіт (їх частин, черг, етапів тощо) визначається календарним графіком виконання робіт, що є додатком № 2 до договору.
Пунктами 8.2, 8.3, 8.4, 8.5, 8.7 договору визначено, що субпідрядник не пізніше 5 числа кожного місяця повідомляє підрядника та особу, що здійснює технічний нагляд, про роботи (їх частини), які були здійснені станом на останній день попереднього календарного місяця та складає, підписує і надає підряднику та особі, що здійснює технічний нагляд, відповідну кількість актів виконаних робіт.
Протягом 5 робочих днів від дня отримання акта виконаних робіт (їх частини)підрядник та особа, що здійснює технічний нагляд, зобов?язані прийняти виконані роботи або надати мотивовану відмову від їх прийняття.
У разі виявлення в процесі приймання виконаних робіт недоліків сторони діють відповідно до приписів п. 6.11- 6.16 цього договору.
Факт належного здійснення робіт фіксується в акті виконаних робіт, який складається до завершення виконання всіх передбачених цим договором та проектною документацією робіт, підписується субпідрядником, підрядником та особою, яка здійснює технічний нагляд.
Підрядник є власником виконаних робіт з моменту підписання остаточного акта виконаних робіт.
За умовами п. 10.1 договору ціна договору визначається у технічному завданні, що є додатком № 1 до цього договору (складається щодо кожного окремого об?єкта будівництва) та його невід`ємною частиною.
Ціна цього договору в будь-якому випадку є динамічною (динамічним кошторисом) та може бути змінена за погодженням сторін з оформленням додаткової угоди до даного договору (п. 10.2 договору).
Згідно з п. 10.5, 10.6 договору після підписання зазначеного договору підрядник протягом 10 (десяти) робочих днів перераховує на поточний рахунок субпідрядника авансовий платіж, що складає 30 % від ціни договору.
Решта оплати здійснюється за фактично здійснені роботи (частину робіт) протягом 10 днів від дня підписання підрядником та субпідрядником відповідного (проміжного) акта виконаних робіт.
Договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін та діє до 01.12.2023, але в будь-якому випадку - до повного виконання сторонами обов`язків, які виникли з цього договору (п. 16.1 договору).
Сторони підписали додатки до договору, зокрема:
- договірна ціна №1, за якою загальна вартість робіт, згідно із наведеним переліком робіт становить 2 586 387,54 грн, включаючи ПДВ;
- договірна ціна №2, за якою загальна вартість робіт, згідно із наведеним переліком становить 1 207 247,59 грн, включаючи ПДВ;
- договірна ціна №3, за якою загальна вартість робіт, згідно із наведеним переліком становить 80 996,78 грн, включаючи ПДВ;
- договірна ціна №4, за якою загальна вартість робіт, згідно із наведеним переліком становить 1 200 000,00 грн, включаючи ПДВ;
- договірна ціна №5, за якою загальна вартість робіт, згідно із наведеним переліком становить 487 614,00 грн, включаючи ПДВ;
- договірна ціна №6, за якою загальна вартість робіт, згідно із наведеним переліком становить 742 000,00 грн, включаючи ПДВ;
- договірна ціна №7, за якою загальна вартість робіт, згідно із наведеним переліком становить 478 158,83 грн, включаючи ПДВ;
- договірна ціна №8, за якою загальна вартість робіт, згідно із наведеним переліком становить 899 702, 69 грн, включаючи ПДВ;
- договірна ціна №9, за якою загальна вартість робіт, згідно із наведеним переліком становить 899 702,69 грн, включаючи ПДВ;
- договірна ціна №10, за якою загальна вартість робіт, згідно із наведеним переліком становить 399 878,09 грн, включаючи ПДВ.
Компанія виконала, а Товариство прийняло роботи, обумовлені договором, всього на загальну суму 8 981 985,52 грн, про що сторони підписали акти:
- №1 за січень 2024 від 31.01.2024 на суму 2 586 387,54 грн;
- №2 за червень 2024 від 28.06.2024 на суму 1 207 247,59 грн;
- №3 за червень 2024 від 28.06.2024 на суму 80 996,78 грн;
- №4 за червень 2024 від 28.06.2024 на суму 1 200 000,00 грн;
- №5 за червень 2024 від 28.06.2024 на суму 487 614,00 грн;
- №6 за червень 2024 від 28.06.2024 на суму 742 000,00 грн;
- №7 за червень 2024 від 28.06.2024 на суму 478 158,83 грн;
- №8 за червень 2024 від 28.06.2024 на суму 900 000,00 грн;
- №9 за листопад 2024 від 29.11.2024 на суму 899 702,69 грн;
- №10 за грудень 2024 від 31.12.2024 на суму 399 878,09 грн з ПДВ.
Товариство сплатило Компанії 8 339 754,71 грн за виконані за договором роботи.
Компанія направила Товариству претензію №2-0602 від 06.02.2026, в якій вимагала сплатити наявну за ним заборгованість, на додаток до якої були надані рахунки на оплату.
Претензія позивача залишена без задоволення.
20.03.2026 (після звернення позивача до суду та відкриття провадження у справі) Товариство звернулось до Компанії з листом-претензію №20/03/26 про усунення суттєвих недоліків будівельних робіт та виконання гарантійних зобов`язань, в якому вимагало від Компанії власними силами та за власний рахунок усунути виявлені недоліки у найкоротший строк (у разі виявлення під час огляду недоліків) з моменту складення відповідного акта.
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.
У силу приписів ст. 202 ЦК України під правочином розуміють дії, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.
Дії як юридичні факти мають вольовий характер і можуть бути правомірними та неправомірними. Правочини належать до правомірних дій, спрямованих на досягнення правового результату.
Правочин - це основна підстава виникнення цивільних прав і обов`язків.
Згідно з ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
За визначенням ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Суд встановив, що укладений сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду.
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
За договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта (ч. 1, 2 ст. 875 ЦК України).
Відповідно до ст. 849 ЦК України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника.
Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.
Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 ЦК України).
Згідно з ч. 4 ст. 879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.
Замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов`язаний негайно розпочати їх прийняття (ч. 1 ст. 882 ЦК України).
Відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
Частиною 1 ст. 853 ЦК України встановлено обов`язок замовника прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Наведені норми містять презумпцію обов`язку замовника здійснювати приймання роботи з його засвідченням актом або іншим документом, що фіксує факт прийняття роботи. Крім того, на замовника покладається обов`язок оглянути виконані роботи. Зазначення такого огляду полягає у тому, що він дозволяє виявити можливі недоліки виконаної роботи.
Згідно з ч. 3, 4 ст. 853 ЦК України якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов`язаний негайно повідомити про це підрядника.
У разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причинного зв`язку між діями підрядника та виявленими недоліками. У цих випадках витрати на проведення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення, а якщо експертизу призначено за погодженням сторін, - обидві сторони порівну.
Суд встановив, що Компанія як субпідрядник та Товариство як підрядник уклали договір, за умовами якого Компанія взяла на себе зобов?язання виконати роботи (будівництво дитячого будинку сімейного типу, згідно з технічним завданням до даного договору), а Товариство зобов?язалося прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх протягом 10 днів від дня підписання сторонами відповідного акта виконаних робіт.
Суд встановив, що сторони підписали та скріпили відтисками своїх печаток акти виконаних робіт на загальну суму 8 981 985,52 грн (за січень (№1 від 31.01.2024),за червень (№2-8 від 28.06.2024), за листопад (№9 від 29.11.2024) та за грудень (№10 від 31.12.2024) 2024 року).
За виконані роботи Товариство сплатило Компанії 8 339 754,71 грн.
Докази оплати Товариством на користь Компанії 642 230,81 грн (8 981 985,52 - 8 339 754,71) за виконані та прийняті роботи у матеріалах справи відсутні.
Суд зазначає, що згідно зі ст. 879 ЦК України та умовами договору оплата виконаних робіт має бути проведена протягом 10 днів від дня підписання сторонами відповідного акта виконаних робіт, а не після закінчення гарантійного строку. Отже, строк виконання зобов`язання з оплати виконаних робіт для Товариства є таким, що настав.
Заперечуючи проти свого обов`язку з оплати виконаних Компанією за договором робіт, Товариство посилається на виявлені після прийняття робіт недоліки.
Товариство надало до матеріалів справи лист-претензію (вих. №20/03/26 від 20.03.2026), адресований Компанії, щодо усунення недоліків будівельних робіт та виконання гарантійних зобов`язань за договором №13/09/23-Суб. У листі Товариство зазначило про отримання ним 10.03.2026 претензії від замовника, у якій зафіксовано суттєві недоліки. Товариство вимагало від Компанії прибути на об`єкт для складання акта про перелік недоліків, а саме 01.04.2026 о 12:00 за адресою розташування об`єкту будівництва та усунути власними силами та за власний рахунок всі виявлені недоліки у найкоротший строк з моменту складання відповідного акта. У разі зволікання підрядник скористається правом, передбаченим п.4.2.6 та п.6.14 Договору, щодо усунення недоліків своїми силами (або залученням третіх осіб) із покладанням усіх витрат та збитків на субпідрядника.
До листа-претензії (вих. №20/03/26 від 20.03.2026) Товариство долучило копію листа Управління житлово-комунального господарства, будівництва та благоустрою Васильківської міської ради №63/16-15 від 19.03.2026.
У листі №63/16-15 від 19.03.2026 Управління житлово-комунального господарства, будівництва та благоустрою Васильківської міської ради на лист Товариства №16/03/26-10 від 16.03.2026 стосовно належного виконання взятих на себе зобов`язань щодо виконаних робіт за умовами договору будівельного підряду №13/09/23 від 13.09.2023 повідомило, що за інформацією ДБСТ в житловому будинку на даний час виявлено недоліки будівництва, а саме: протікання вікон та стелі; тріщина на зовнішній стіні; встановлено малий септик.
Розглянувши доводи Товариства, суд зазначає, що акти виконаних робіт підписувались між позивачем та відповідачем починаючи з січня 2024 року та по грудень 2024 року, тобто за 1,5 роки до звернення Компанії з позовом у справі, що розглядається, і Товариство не надало доказів, які свідчили би про те, що Товариство зверталося до Компанії з повідомленнями або претензіями щодо недоліків будівництва до 20.03.2026.
Крім того, суд звертає увагу на умови п. 6.9, 6.11 договору, згідно з якими у разі виявлення підрядником (Товариством) протягом гарантійного строку недоліків у закінчених роботах він повідомляє про них субпідрядника (Компанію) для здійснення останнім усунення виявлених недоліків власними силами та за власний рахунок. Після письмового повідомлення підрядником чи особою, що здійснює технічний нагляд, субпідрядника про виявлені недоліки субпідрядник у встановлений строк складає на об`єкті разом із підрядником акт про перелік недоліків, порядок і строки їх усунення.
Положення ч. 3 та 4 ст. 853 ЦК визначають, що якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов`язаний негайно повідомити про це підрядника.
У разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причинного зв`язку між діями підрядника та виявленими недоліками. У цих випадках витрати на проведення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення, а якщо експертизу призначено за погодженням сторін, - обидві сторони порівну.
Зазначене кореспондується з умовами п. 6.15 договору.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що лист від 19.03.2026 Управління житлово-комунального господарства, будівництва та благоустрою Васильківської міськради Київської області не є належним доказом недоліків виконаної Компанією роботи, оскільки до цього листа не додано жодних актів перевірки або експертної оцінки, які свідчили би про наявність порушень Компанією договору підряду або причинного зв`язку між діями Компанії та виявленими недоліками, а не є наслідком неправильної чи занадто інтенсивної експлуатації будівлі замовником, природного зносу матеріалів за цей час, впливу зовнішніх природних чинників тощо. Так, у листі від 19.03.2026 Управління житлово-комунального господарства, будівництва та благоустрою Васильківської міськради Київської області зазначило лише про наявність недоліків (протікання вікон та стелі, наявність тріщини на стіні, встановлено малий септик); при цьому така інформація була надана не за ініціативою Упраління, а у відповідь на лист самого Товариства (копію якого до матеріалів справи не надано, а тому встановити його зміст не вбачається за можливе), направлений після звернення Компанії з позовом у цій справі.
Враховуючи встановлені у справі обставини, в т. ч. те, що Товариство прийняло виконані Компанією роботи за договором субпідряду без зауважень, відсутність в матеріалах справи доказів наявності зауважень з боку відповідача щодо виконаних позивачем протягом січня-грудня 2024 року робіт, підписання без зауважень актів виконаних робіт, відсутність актів перевірки або експертної оцінки на підтвердження виявлених недоліків, а також те, що строк оплати робіт є таким, що настав, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги зазначеного не спростовують. Суд відзначає, що Товариство помилково пов`язує свій обов`язок оплатити виконані Компанією роботи з недоліками (про які зазначалося вище за текстом цієї постанови), оскільки цей обов`язок жодним чином не пов`язаний з гарантійними обов`язками Компанії у разі доведення порушень Компанією договору підряду або причинного зв`язку між діями Компанії та виявленими недоліками.
Щодо вимог Компанії про стягнення з Товариства 20 692,15 грн 3% річних та 51 118,82 грн інфляційних нарахувань, розрахованих на суму заборгованості за період з 11.01.2025 по 06.02.2026, суд зазначає таке.
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Верховний Суд неодноразово послідовно наголошував на тому, що нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього виникає обов`язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та три проценти річних від простроченої суми.
Суд зазначає, що визначене ч. 2 ст. 625 ЦК України право на стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити свої інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).
Суд перевірив розрахунок заявлених позивачем нарахувань (як 3% річних, так і інфляційних нарахувань) за допомогою інструменту «Калькулятори» системи інформаційно-правового забезпечення «ЛІГА:ЗАКОН», що є усталеною практикою, зокрема, викладеною у постановах Верховного Суду від 25.11.2025 у справі №910/11325/23, від 01.07.2025 у справі №910/18308/21, 26.03.2026 у cправі №910/13499/24 та ін. Результати здійснених апеляційним судом розрахунків є тотожними результатам розрахунків місцевого суду.
Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що до стягнення з Товариства на користь Компанії підлягають 20 692,15 грн 3% річних, 51 118,82 грн інфляційних нарахувань.
Щодо апеляційної скарги Товариства на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 13.08.2026.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.
У позовній заяві Компанія навела попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат. Зокрема, Компанія зазначила, що скористалася своїм правом на професійну правничу допомогу та уклала з метою представництва своїх інтересів у справі договір б/н від 20.01.2026 про надання правничої допомоги з Адвокатським бюро «Тарасов і партнери» (далі - Бюро) та додаток №1 «Тарифи на послуги» до цього договору. Витрати на правничу допомогу за вказаним договором про надання правничої допомоги орієнтовно складатимуть 40 000,00 грн. Докази про розмір судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи, будуть надані у строк, передбачений ч. 8 ст. 129 ГПК України.
05.06.2026 Компанія сформувала у системі «Електронний суд» заяву (вх. № 5135) про ухвалення додаткового рішення у справі №911/528/26, у якій просить суд покласти на відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 88 500,00 грн.
На обґрунтування заяви Компанія зазначила, що уклала з Бюро договір про надання правничої допомоги від 20.01.2026, в рамках виконання якого Бюро надало їй послуги з правничої допомоги у справі №911/528/26 і загальна сума витрат на таку допомогу адвоката під час розгляду справи в суді першої інстанції складає 88 500,00 грн.
З наданих Компанією документів суд встановив таке.
20.01.2025 Компанія (клієнт) та Бюро уклали договір про надання правничої допомоги (далі - договір), за умовами п. 1.1 якого клієнт доручає, а Бюро зобов?язується на умовах та в порядку, передбаченому цим договором, надати правову допомогу, а клієнт зобов?язується оплатити надані послуги.
За надання правничої допомоги клієнт зобов?язується здійснити оплату наданих послуг, яка розраховується адвокатським бюро в залежності від обсягу наданої правничої допомоги та витраченого часу із розрахунку 2 000,00 грн без ПДВ за одну годину (п. 5.1 договору).
Згідно з п. 5.3 договору клієнт зобов`язаний сплачувати вартість наданих послуг згідно з наданими адвокатським бюро рахунком та актом приймання-передачі наданих послуг протягом 10 робочих днів з дня їх отримання клієнтом.
Заявник надав звіти за березень-травень 2026 року та акти прийняття-здачі робіт (надання послуг) №ОУ-00000000000000014 від 28.02.2026, №ОУ-00000000000000026 від 31.03.2026, №ОУ-00000000000000057 від 30.04.2026, від 31.05.2026.
Суд встановив, що згідно з актами та звітами Бюро надало, а Компанія прийняла послуги з надання правничої допомоги на загальну суму 88 500,00 грн.
Зокрема, у лютому 2026 року:
- здійснення аналізу додатково наданих клієнтом первинних документів боржника (Договори будівельного субпідряду, додатки до договорів, акти приймання-передачі виконаних робіт до договорів, рахунки) 1,0 год х 2 000 = 2 000,00 грн;
- підготовка адвокатського запиту до БО «Фундація Олени Зеленської» щодо виконання зобов`язання з оплати за укладеними договорами між Компанією та Товариством 2,0 год х 2 000 = 4 000,00 грн;
- підготовка заяви про забезпечення позову для подачі у справі про стягнення заборгованості за договором будівельного субпідряду №13/09/23-СУБ від 26.09.2023 з Товариством 6,0 год х 2 000,00 = 12 000,00 грн;
- підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості та нарахованих штрафних санкцій з Товариства за договором будівельного субпідряду № 13/09/23-СУБ від 26.09.2023 8,0 год х 2 000,00 = 16 000,00 грн;
- підготовка квитанцій клієнту про сплату судового збору за подачу до Господарського суду Київської області позовної заяви та за подачу заяви про забезпечення позову 0,25 год х 2 000,00 = 500,00 грн;
- аналіз реєстру судових рішень та підготовка на усне прохання директора клієнта Трохимчука Я. аналітичної інформації про інші судові спори та відкриті виконавчі провадження Товариства 1,50 год х 2 000 = 3 000,00 грн;
- збереження та впорядкування додатків до позову та заяви про забезпечення позову для завантаження їх до електронного кабінету в ЄСІКС та подача позову та заяви про забезпечення позову за Договором будівельного субпідряду № 13/09/23-СУБ від 26.09.2023 до Господарського суду Київської області 1,50 год х 2 000 = 3 000,00 грн.
У березні 2026 року:
- підготовка та направлення цінним листом звернення до БО «Фундація О. Зеленської» щодо вступу як третя сторона без самостійних вимог на стороні позивача у справу №911/528/26 4,00 год х 2 000 = 8 000,00 грн;
- аналіз документів та підготовка відповіді на відзив відповідача у справі №911/528/26 8,0 год х 2 000,00 = 16 000,00 грн;
- подача до Господарського суду Київської області у справі №911/528/26 клопотання про долучення документального доказу - листа БО «Фундація Олени Зеленської» від 13.03.2026 2,0 год х 2 000,00 = 4 000,00 грн.
У квітні 2026 року:
- участь в судовому засіданні у справі №911/528/26 у Господарському суді Київської області 1,5 год х 2 000,00 = 3 000,00 грн;
- підготовка додаткових пояснень у справі №911/528/26 4,0 год х 2 000,00 = 8 000,00 грн;
- участь в судовому засіданні у справі №911/528/26 у Господарському суді Київської області 1,5 год х 2 000,00 = 3 000,00 грн.
У травні 2026 року:
- підготовка заяви до суду про повернення надлишково сплаченого судового збору у справі №911/528/26 у Господарському суді Київської області 1,0 год х 2 000,00 = 2 000,00 грн;
- участь в судовому засіданні у справі №911/528/26 2,0 год х 2 000,00 = 4 000,00 грн.
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (аналогічний висновок міститься у п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №242/4741/16-ц).
Згідно зі ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
В силу приписів ст. 59, 131 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу, для надання якої в Україні діє адвокатура, а ст. 16 ГПК України вказує на те, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
За п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон) представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону).
Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Суд зазначає, що відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).
Суд, вирішуючи питання про судові витрати, має брати до уваги такі підтверджені судовою практикою правила застосування норм процесуального права:
- право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень ст. 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (п. 1.20 постанови Верховного Суду від 19.07.2021 у справі №910/16803/19);
- процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема, не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (пункт 3.6 постанови Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №921/221/21 та пункт 20 постанови Верховного Суду від 31.05.2022 у справі №917/304/21);
- відшкодування судових витрат, у т. ч. на професійну правничу допомогу, здійснюється за наявності відповідної заяви (клопотання) сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, а в суді касаційної інстанції - до прийняття постанови у справі (додаткова постанова Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №910/9111/17).
Згідно з ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Суд виходить з того, що згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону).
Отже, гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру, погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення: у разі зазначення фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом на надання послуг клієнту, і, навпаки, підставою для виплати гонорару, визначеного у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин, помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката залежно від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (п. 130, 131 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).
У постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 Верховний Суд вказав на те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу «pacta sunt servanda» та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст. 43 Конституції України.
Колегія суддів також виходить з того, що чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати у визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Також ч. 4-6, 7, 9 ст. 129 ГПК України визначають випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку / дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.
У такому випадку суд, керуючись ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правничу допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правничу допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19).
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).
Отже, процесуальний закон передбачає такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами ст. 123-130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У п. 148 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 у справі №686/5757/23 зазначено таке: «Велика Палата Верховного Суду наголошує, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи».
Отже, розглядаючи заяву / клопотання сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суд має дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено до документів інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами, та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума.
Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядає конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення
Надані докази, відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому згідно зі ст. 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам ст. 75-79 ГПК України.
Суд зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумним та виправданим. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд встановив, що умовами договору про надання правничої допомоги, укладеного Компанією з Бюро, передбачено гонорар у формі погодинної оплати (2 000,00 грн за 1 годину надання послуг). Компанія прийняла від Бюро послуги на загальну суму 88 500,00 грн.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що не можуть бути покладені на Товариство витрати Компанії за послуги на суму 26 500,00 грн, а саме:
- підготовка адвокатського запиту до БО «Фундація Олени Зеленської» щодо виконання зобов`язання з оплати за укладеним договором між Компанією та Товариством 4,00 год х 2 000 = 8 000,00 грн;
- подача до суду клопотання про долучення документального доказу - листа БО «Фундація Олени Зеленської» 2,0 год х 2 000,00 = 4 000,00 грн;
- підготовка заяви про повернення надлишково сплаченого судового збору у справі №911/528/26 1,0 год х 2 000,00 = 2 000,00 грн;
- підготовка квитанцій клієнту про сплату судового збору за подачу до Господарського суду Київської області позовної заяви 0,25 год х 2 000,00 = 500,00 грн;
- подання заяви про забезпечення позову 6,0 год х 2 000,00 = 12 000,00 грн,
Колегія суддів тут відзначає, що підготовка квитанцій взагалі не є послугою з правничої допомоги у розумінні Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Покладення на іншу сторону витрат заявника, пов`язаних з виправленням власних помилок, є неправомірним. Покладення витрат заявника на підготовку заяви, у задоволенні якої відмовлено, суперечить приписам п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України.
Так само не є послугою з правничої допомоги у розумінні Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» аналіз реєстру судових рішень та підготовка на усне прохання директора клієнта Трохимчука Я. аналітичної інформації про інші судові спори та відкриті виконавчі провадження ТОВ " Сан Сістемс Девелопмент" (1,50 год х 2 000 = 3 000,00 грн) та збереження та впорядкування додатків до позову та заяви про забезпечення позову для завантаження їх до електронного кабінету в ЄСІКС та подача позову та заяви про забезпечення позову (1,50 год х 2 000 = 3 000,00 грн) загальною вартістю 6 000,00 грн.
Суд першої інстанції доцільно відзначив, що виокремлення адвокатом послуг зі здійснення аналізу додатково наданих клієнтом первинних документів боржника (1,0 год х 2 000 = 2 000,00 грн) та аналіз реєстру судових рішень (1,50 год х 2 000 = 3 000,00 грн) є невід`ємною частиною послуги з підготовки позовної заяви (8,0 год х 2 000,00 = 16 000,00 грн).
Колегія суддів вважає правильною критичну оцінку тверджень заявника щодо надання правничої допомоги з підготовки адвокатом відповіді на відзив на позовну заяву у заявленому розмірі (8,0 год х 2 000,00 = 16 000,00 грн), оскільки такі оцінені навіть вище, ніж позовна заява, проте як відповідь на відзив фактично дублює її зміст.
Щодо підготовки додаткових пояснень у справі (4,0 год х 2 000,00 = 8 000,00 грн) суд зазначає, що фактично у поясненнях заявник повторює ті ж самі доводи, що наводив раніше, і потреби у таких поясненнях не було.
Суд також зауважує, що згідно з ч. 2, 3, 5 ст. 161 ГПК України заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках. Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.
Фактично за своїм змістом пояснення Компанії є відповіддю на заперечення Товариства на відповідь на відзив, подання такої заяви не передбачено чинним ГПК України, суд подання такої заяви не визнавав необхідним і її подання є волевиявленням самого заявника.
Щодо участі представника Компанії у судових засіданнях суд зазначає, що за наявними у справі матеріалами участь представника у судовому засіданні 01.04.2026 тривала 26 хв (з урахуванням часу очікування), 22.04.2026 - 13 хв (з урахуванням часу очікування), 20.05.2026 - 1 год 25 хв (з урахуванням часу очікування). Інші витрати часу, пов`язані з участю представника Компанії у судових засіданнях, не підтверджені матеріалами справи. Таким чином, сукупний час надання послуги участі представника у судовому засіданні складає 2 год 4 хв.
Водночас заявник заявив про відшкодування послуги участь в судовому засіданні у справі №911/528/26 у Господарському суді Київської області: 1,5 год х 2 000,00 = 3 000,00 грн; 1,5 год х 2 000,00 = 3 000,00 грн; 2,0 год х 2 000,00 = 4 000,00 грн (5 год х 2 000,00 = 10 000 грн).
За таких обставин відповідні витрати заявника покладаються на Товариство частково, у тих розмірах, які є доведеними.
Враховуючи наведене у сукупності, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що, беручи до уваги характер і складність справи, обсяг фактично виконаних Бюро робіт, обґрунтованим, співмірним і справедливим у конкретних обставинах цієї справи є покладення на Товариство витрат Компанії на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.
Водночас в апеляційній скарзі Товариство не довело (в т.ч. з наданням відповідних доказів), що покладені на нього витрати Компанії на правничу допомогу є меншими, ніж 20 000,00 грн, присуджених судом, зокрема, не довело, що вартість обсягу фактично наданих Бюро Компанії послуг складає меншу суму. У будь-якому разі покладення підтверджених витрат позивача на відповідача у разі задоволення позову передбачено ст. 129 ГПК України, а тому підстави для відмови у такому відсутні.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).
Зважаючи на всі наведені вище обставини в їх сукупності, колегія суддів не вбачає фактичних чи правових підстав для зміни чи скасування рішень місцевого суду.
Судові витрати.
У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за її подання відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст. 74, 129, 269, 275-277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
У Х В А Л И В :
1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сан Сістемс Девелопмент» на рішення Господарського суду Київської області від 01.06.2026 та на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 13.08.2026 у справі №911/528/26 залишити без задоволення.
2. Рішення від 01.06.2026 та додаткове рішення від 13.08.2026 Господарського суду Київської області у справі №911/528/26 залишити без змін.
3. Судові витрати, пов`язані з поданням апеляційних скарг, покласти на скаржника.
4. Справу повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст. 287 - 289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 09.11.2026.
Головуючий суддя О.О. Євсіков
Судді С.О. Алданова
В.А. Корсак
Оригінал: reyestr.court.gov.ua