Суд: Північний апеляційний господарський суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Господарське
Категорія: енергоносіїв
Дата: 03 листопада 2026 р.
Справа: №910/2578/26
Суддя: Ходаківська І.П.
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"04" листопада 2026 р. Справа№ 910/2578/26
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ходаківської І.П.
суддів: Демидової А.М.
Владимиренко С.В.
за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н. М.
за участю представників:
від позивача: Теплова В. С.
від відповідача: Гучак В. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
на рішення господарського суду міста Києва від 07.07.2026
у справі № 910/2578/26 (суддя Кирилюк Т. Ю.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Київські регіональні
електромережі"
про стягнення 46 816 684, 33 грн
В С Т А Н О В И В :
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2026 року Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - НЕК "Укренерго", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Київські регіональні електромережі" (попереднє найменування - Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські регіональні електромережі", далі ТОВ "ДТЕК Київські регіональні електромережі", відповідач) про стягнення 46 816 684, 33 грн, а саме: 43 462 491, 88 грн заборгованості за надані послуги у період часу з грудня 2024 року по грудень 2025 року; 1 450 095, 21 грн процентів річних за період з 16.09.2025 по 26.02.2026; 1 904 097, 24 грн інфляційних втрат за період з 01.10.2025 по 26.02.2026.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором про надання послуг з передачі електричної енергії.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням господарського суду міста Києва від 07.07.2026 у справі № 910/2578/26 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "ДТЕК Київські регіональні електромережі" на користь НЕК "Укренерго" 1 429 002, 86 грн трьох процентів річних, 1 904 097, 24 грн інфляційних втрат та 39 997, 20 грн судового збору. В іншій частині позову - відмовлено. Закрито провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 43 462 491, 88 грн. Відстрочено виконання рішення господарського суду міста Києва від 07.07.2026 у справі № 910/2578/26 до 07.07.2027.
При розгляді даного спору по суті суд першої інстанції встановив, що за позовною вимогою про стягнення основної заборгованості у розмірі 43 462 491,88 грн відсутній предмет спору, у зв`язку з чим на підставі п. 2 ч. 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) закрив провадження у справі про стягнення заборгованості у розмірі 43 462 491,88 грн.
При здійсненні перевірки розрахунку позивача, судом встановлено, що позивачем не вірно визначено початок прострочення за такими зобов`язаннями: за актом коригування від 06.10.2025 № ДУА_К-0005234 прострочення почалось не з 16.11.2025, а з 18.11.2025; за другу декаду вересня 2025 року прострочення почалося не з 29.09.2025, а з 30.09.2025; за першу декаду жовтня 2025 року прострочення почалося не з 19.10.2025, а з 21.10.2025; за третю декаду жовтня 2025 року прострочення почалося не з 09.11.2025, а з 11.11.2025; за актом від 31.10.2025 № ДУА-0020419 прострочення почалося не з 16.11.2025, а з 18.11.2025 та за другу декаду грудня 2025 року прострочення почалось не з 29.12.2025, а з 30.12.2025.
Здійснивши власний перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, в межах заявленого позивачем періоду, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково у розмірі 1 429 002, 86 грн, а інфляційні втрати підлягають повному задоволенню у розмірі 1 904 097, 24 грн.
Також з огляду на баланс інтересів сторін, суд дійшов висновку про задоволення заяви відповідача про відстрочення виконання рішення суду.
Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів. Позиції інших учасників справи.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, НЕК "Укренерго" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати в частині відмовлених позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги НЕК "Укренерго" в повному обсязі. Також скаржник просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволення заяви ТОВ "ДТЕК Київські регіональні електромережі" про відстрочення рішення та прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні заяви відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення у даній справі ухвалено з порушенням норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права.
Так, зокрема, скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що умовами укладеного між сторонами Договору визначений чіткий термін виконання зобов`язання відповідачем - певна календарна дата, відтак суд першої інстанції відмовляючи у стягненні з ТОВ "ДТЕК Київські регіональні електромережі" 21 092,35 грн трьох процентів річних дійшов до передчасних висновків щодо застосування до спірних взаємовідносин сторін у справі положень ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а також не враховував висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 11.03.2024 у справі № 922/1813/23 та від 30.09.2025 у справі № 927/1431/23.
Заперечуючи щодо задоволення заяви про відстрочення виконання рішення апелянт наголошує на тому, що відповідач не довів факт неможливості виконання рішення чи його істотне ускладнення; відповідачем не надано жодних доказів щодо цільового призначення коштів, які знаходяться на його рахунках; відстрочення виконання судового рішення порушує баланс інтересів сторін, що загрожує виконанню функцій позивача як оператора системи передачі, поглиблює кризу неплатежів на ринку, тягне зростання заборгованості і стягнення з позивача його кредиторами боргів, штрафних санкцій та інших нарахувань.
Відповідач не скористався своїм правом, відзив на апеляційну скаргу не подав, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не є перешкодою для апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та явка представників сторін.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.08.2026 апеляційну скаргу у справі № 910/2578/26 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Ходаківська І. П., судді: Демидова А. М., Владимиренко С. В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2026 клопотання про поновлення пропущеного строку задоволено, поновлено НЕК "Укренерго" строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду від міста Києва від 07.07.2026 у справі № 910/2578/26. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою НЕК "Укренерго" на рішення господарського суду міста Києва від 07.07.2026 у справі № 910/2578/26. Призначено апеляційну скаргу до розгляду у судовому засіданні на 04.11.2026 о 10:10.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2026 заяву ТОВ "ДТЕК Київські регіональні електромережі" про заміну сторони її правонаступником у справі № 910/2578/26 задоволено. Здійснено заміну відповідача у справі № 910/2578/26 - Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" на його правонаступника - ТОВ "ДТЕК Київські регіональні електромережі".
У судовому засіданні 04.11.2026 взяв участь представник позивача, який просив задовольнити апеляційну скаргу.
Присутній у судовому засіданні 04.11.2026 представник відповідача просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивача.
Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин
Як встановлено судом першої та перевірено судом апеляційної інстанції, позивач є юридичною особою, яка утворена 29.07.2019 як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, внаслідок реорганізації шляхом перетворення Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 15.02.2019 № 73 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 № 829-р "Про погодження перетворення державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" у приватне акціонерне товариство".
Відповідно до пункт 55 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) оператор системи передачі - юридична особа, відповідальна за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії.
Таким чином, позивач виконує функції оператора системи передачі юридичної особи, відповідальної, окрім іншого, за диспетчерське управління.
Відповідач 26.10.2023 надав позивачу заяву-приєднання до договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління.
Позивач листом від 01.11.2023 № 01/57999 повідомив відповідача про приєднання до умов договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 0533-03041-ПД з датою акцептування - 01.01.2024.
Відповідно до пункту 1.1 договору надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління є публічним договором приєднання та встановлює порядок і умови надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління користувачам системи передачі. Цей Договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання користувача до умов договору згідно з заявою-приєднання, що є додатком 1 до договору.
Відповідно до абзацу 2 пункту 2.1 та пункту 2.2 договору позивач зобов`язався надавати послугу з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, а відповідач - оплачувати її вартість.
Відповідно до пункту 3.2 договору оплата послуг здійснюється за тарифом, який встановлюється НKPEKП відповідно до затвердженою ним методики (порядку) та оприлюднюється OCП на офіційному вебсайті https://ua.energy/. Тариф застосовується з дня набрання чинності постановою, якою встановлено тариф, якщо більш пізній строк не визначено такою постановою.
За змістом пункту 3.3 договору обсяг наданої послуги визначається відповідно до розділу XI Кодексу системи передачі.
Згідно з пунктом 3.4 договору планова та/або фактична вартість послуги визначається як добуток діючого на момент надання послуги тарифу на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління та планового та/або фактичного обсягу послуги в розрахунковому періоді. На вартість послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України.
У пункті 3.6 договору сторони погодили, що плановий обсяг послуги, що використовується для визначення планової вартості послуги, визначається на підставі даних адміністратора комерційного обліку за кожну декаду розрахункового періоду.
Пунктом 3.8 договору передбачено, що відповідач здійснює підписання актів надання послуги та актів коригування до актів надання послуги відповідного розрахункового періоду протягом 3 робочих днів з дня ix отримання користувачем. У разі виникнення розбіжностей за отриманим від позивача за попередній розрахунковий період актом надання послуги відповідач має право оскаржити зазначені в акті надання послуги вартість та/або фактичний обсяг послуги шляхом направлення позивачу (адміністратору комерційного обліку) та ППКО повідомлення протягом 5 робочих днів з дня отримання акта. Процедура оскарження не звільняє відповідача від платіжного зобов`язання у встановлений договором термін. Якщо користувач не надає позивачу повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дня отримання акта надання послуги, то вважається, що цей акт прийнятий без розбіжностей. У разі підтвердження розбіжностей ППКО відповідач надає адміністратору комерційного обліку актуальні дані для здійснення врегулювання. Врегулювання розбіжностей здійснюється в терміни та відповідно до вимог додатка 10 до Правил ринку та відображаються в акті коригування.
У пункті 3.9 договору встановлено, що за наявності заборгованості кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном її виникнення (за договором). При повній сплаті заборгованості минулих періодів надлишок коштів зараховується в оплату пені та штрафних санкцій, за наявності письмової згоди користувача.
Відповідно до пункту 11.1 договору позивач щокварталу оформлює акт звірки розрахунків наданої послуги відповідно до форми, наведеної в додатку 5 до договору, та в строк до 30 числа місяця, наступного за звітним кварталом, надсилає його користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (за допомогою Сервісу) або надає відповідачу два примірники в паперовому вигляді, підписані власноручним підписом уповноваженою особи зі своєї сторони відповідач протягом 3 робочих днів з дня отримання акта звірки розрахунків наданої послуги заповнює його зі своєї сторони, підписує його та повертає один примірник позивачу. За окремим запитом користувача оформлюються відповідний акт звірки розрахунків наданої послуги.
Пунктом 11.2 договору визначено, що у разі виникнення розбіжностей в акті звірки розрахунків наданої послуги користувач має пpaво протягом 3 робочих днів з дня отримання такого акта відобразити такі розбіжності із відповідним обґрунтуванням в отриманому акті звірки, підписати та повернути його позивачу. Якщо сторони не дійшли згоди, розбіжності та суперечки вирішуються у порядку, встановленому главою 12 договору.
Відповідно до пункту 11.3 договору акти надання послуги, акти коригування до актів надання послуги, акти звірки розрахунків наданої послуги, рахунки, будь-які повідомлення за договором повинні направлятися однією стороною іншій за допомогою сервісу, електронною поштою, а також можуть бути підтверджені рекомендованим листом, іншим реєстрованим поштовим відправленням a6o доставлені кур`єром під розписку за адресою, зазначеною у договорі.
Згідно з пунктом 11.6 договору рахунки, акти надання послуги, акти коригування до актів надання послуги, акти звірки розрахунків та повідомлення вважаються отриманими стороною: у день їх доставки кур`єром, що підтверджується квитанцією про вручення одержувачу, що підписується його уповноваженим представником; у день особистого вручення, що підтверджується підписом уповноваженого представника одержувача та/або реєстрацією вхідної кореспонденції.
Електронний документ, який направляється стороною на виконання договору через сервіс, вважається одержаним іншою стороною з часу набуття документом статусу доставлено у сервісі.
Сторони визнають, що електронний документ, сформований, підписаний та переданий за допомогою сервісу, є оригіналом та має повну юридичну силу, породжує права та обов`язки для сторін, та визнається рівнозначним документом ідентичним документу, який міг би бути створений однією зі сторін на паперовому носії та скріплений власноручними підписами уповноважених осіб.
Відповідно до пункту 13.1 договір набирає чинності з дати акцептування заяви-приєднання, зазначеної в повідомленні позивача, і діє до 31 грудня (включно) року, у якому акцептована заява-приєднання. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов, шляхом направлення відповідного повідомлення.
На підтвердження позовних вимог позивачем долучено до справи:
- рахунки на оплату від 15.08.2025 № ДУ-0070444 на суму 19 086 308,99 грн., від 25.08.2025 № ДУ-0071188 на суму 18 973 517,44 грн., від 05.09.2025 № ДУ-0071931 на суму 20 935 685,14 грн., від 15.09.2025 № ДУ-0073461 на суму 19 731 895,56 грн., від 24.09.2025 № ДУ-74215 на суму 19 651 460,27 грн., від 04.10.2025 № ДУ-0074972 на суму 20 570 568,95 грн., від 11.10.2025 № ДУ-0075736 на суму 156 457 589,40 грн., від 15.10.2025 № ДУ-0076512 на суму 23 570 693,14 грн., від 24.10.2025 № ДУ-0077277 на суму 24 964 402,46 грн., від 04.11.2025 № ДУ-0078040 на суму 16 472 697,98 грн., від 14.11.2025 № ДУ-0079594 на суму 23 06 854,89 грн., від 24.11.2025 № ДУ-0080362 на суму 23 176 330,40 грн., від 04.12.2025 № ДУ-0081127 на суму 23 996 821,50 грн., від 15.12.2025 № ДУ-0082686 на суму 23 023 704,73 грн., від 24.12.2025 № ДУ-0083458 на суму 23 854 973,71 грн., від 05.01.2026 № ДУ-0084224 на суму 26 278 440,36 грн.;
- акти надання послуги від 31.08.2025 № ДУА-0018803 на суму 59 222 777,48 грн., від 30.09.2025 № ДУА-0019612 на суму 59 990 491,92 грн., від 31.10.2025 № ДУВ-0020419 на суму 75 085 754,78 грн., від 30.11.2025 ДУА-0021284 на суму 70 342 295,06 грн., від 31.12.2025 № ДУА-0022111 на суму 73 213 135,91 грн.;
- акти коригування від 01.08.2025 № ДУА_К-0003848 на суму 319,50 грн., від 02.09.2025 ДУА_К-0004534 на суму 7,35 грн., від 06.10.2025 ДУА_К-0005234 на суму 162,48 грн., від 04.11.2025 № ДУА_К-0005561 на суму -0,02 грн., від 04.12.2025 № ДУА_К-0005919 на суму 37 832,14 грн., від 04.08.2025 № ДУА_К-0004168 на суму 0,04 грн., від 03.09.2025 № ДУА_К-0004873 на суму 0,01 грн., від 03.10.2025 № ДУА_К-0005198 на суму -238 192,85 грн., від 13.11.2025 № ДУА_К0005873 на суму -258 637,95 грн., від 09.12.2025 № ДУА_К-0006213 на суму 197 994,55 грн., від 02.01.2026 № ДУА_К-0006246 на суму -32 053,18 грн.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказує, що відповідачем не оплачено частину наданих позивачем послуг, у зв`язку із чим просить стягнути з відповідача 43 462 491, 88 грн заборгованості за надані послуги у період часу з грудня 2024 року по грудень 2025 року, а також 1 450 095, 21 грн процентів річних за період з 16.09.2025 по 26.02.2026; 1 904 097, 24 грн інфляційних втрат за період з 01.10.2025 по 26.02.2026.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно з статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений сторонами договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідач у порушення умов Договору не виконав зобов`язання з оплати послуги в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 43 462 491, 88 грн за надані послуги у період часу з грудня 2024 року по грудень 2025 року.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, в частині закриття провадження у справі про стягнення 43 462 491, 88 грн основного боргу та в частині задоволених позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 1 429 002, 86 грн трьох процентів річних, 1 904 097, 24 грн інфляційних втрат рішення суду не оскаржується, відтак, відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України в цій частині рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку не переглядається. При цьому, підстав для виходу за межі доводів та вимог апеляційної скарги судом апеляційної інстанції не встановлено.
Перевіряючи доводи скаржника щодо передчасних висновків суду першої інстанції про необхідність застосування до спірних взаємовідносин сторін у справі положень ч. 5 ст. 254 ЦК України під час здійснення розрахунку трьох процентів річних, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до названої статті є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.
Водночас у статтях 525, 526 ЦК України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
В пункті 3.5 договору сторони погодили, що відповідач здійснює поетапну оплату планової вартості послуги за кожну декаду розрахункового періоду згідно із зазначеною системою платежів і розрахунків:
1 платіж до 18 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в першій декаді розрахункового періоду;
2 платіж до 28 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в другій декаді розрахункового періоду;
3 платіж до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в розмірі планової вартості послуги, наданої в третій декаді розрахункового періоду.
Відповідно до пункту 3.7 договору відповідач здійснює розрахунок з позивачем за послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління до 15 числа місяця наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання послуги, наданих виконавцем, або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою Системи управління ринком (далі СУР), або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі Сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронному вигляді.
Вартість наданої послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі даних, що надаються адміністратором комерційного обліку. Акти приймання-передачі послуги направляються відповідачу до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно).
Коригування обсягів та вартості наданої послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за уточненими даними комерційного обліку, що надаються адміністратором комерційного обліку протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в СУР, що здійснюється на вимогу та в терміни, передбачені Правилами ринку.
Оплату вартості послуги, після коригування обсягів, відповідач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта надання послуги (включно).
Акти надання послуги та акти коригування до актів надання послуги та рахунки у відповідному розрахунковому періоді позивач направляє відповідачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу) або надає відповідачу два примірники акта надання послуги та/або акта коригування до актів надання послуги в паперовому вигляді, підписані власноручним підписом зі своєї сторони.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
З наведеного слідує, що у статті 530 ЦК України охарактеризовані поняття "строк виконання зобов`язання" і "термін виконання зобов`язання" і згідно з приписами її першої частини, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Це узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12.
Разом з тим строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення (частини перша, друга статті 251 ЦК України).
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).
Відтак "строк" та "термін" це різні поняття, які не є тотожними.
За змістом статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
Як унормовано у статті 254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку (частина перша). До строку, що визначений півроком або кварталом року, застосовуються правила про строки, які визначені місяцями. При цьому відлік кварталів ведеться з початку року (частина друга). Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Строк, що визначений у півмісяця, дорівнює п`ятнадцяти дням. Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця (частина третя). Строк, що визначений тижнями, спливає у відповідний день останнього тижня строку (частина четверта). Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (частина п`ята цієї статті).
З аналізу змісту цієї статті вбачається, що її частини перша - четверта регулюють закінчення строку, який визначений роками, півроком або кварталом року, місяцями, у півмісяця та тижнями, і лише у випадку, коли останній день строку, закінчення якого визначено частинами першою - четвертою цієї статті, припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку, згідно з частиною п`ятою цієї статті, є перший за ним робочий день.
Натомість суд першої інстанції не врахував, що поняття "термін виконання зобов`язання" і "строк виконання зобов`язання" не є тотожними, а тому не звернув увагу на те, що правило, передбачене частиною п`ятою статті 254 ЦК України стосується строку, тоді як умовами укладеного сторонами договору був визначений саме термін виконання відповідачем зобов`язань з оплати наданих йому послуг, оскільки відповідна оплата мала бути здійснена ним до певного числа розрахункового місяця чи певного числа місяця наступного за розрахунковим.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 30.09.2025 у справі № 927/1431/23.
З огляду на вимоги частин 1 та 2 статті 2, частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Перевіривши правильність здійсненого судом першої інстанції розрахунку 3% річних, не виходячи при цьому за межі періоду, заявленого позивачем (з 16.09.2025 по 26.02.2026), суд апеляційної інстанції встановив, що вірно розрахований розмір належних до стягнення з відповідача на користь позивача процентів річних становить 1 450 095, 21 грн.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про наявність підстав для відмови в позові в частині стягнення з відповідача 21 092, 35 грн 3% річних.
Відтак, сума процентів річних, що підлягає задоволенню становить 1 450 095, 21 грн.
З огляду на вказане, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 07.07.2026 у справі № 910/2578/26 прийняте з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи в частині розміру стягнутих 3% річних, а тому відповідно до положень частин 1, 4 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підлягає зміні.
Щодо доводів НЕК "Укренерго" про відсутність підстав для відстрочення виконання рішення у справі № 910/2578/26, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає таке.
За приписами статті 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати: 1) матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан; 2) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 3) стосовно фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 4) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо; 5) наявність інфляційних процесів у економіці держави; 6) інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення тощо.
Верховний Суд неодноразово (зокрема в постановах від 20.09.2018 у справі №905/2953/17, від 13.11.2024 у справі №926/4693/23) зауважував, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02). Водночас за практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року ("Корнілов та інші проти України", заява № 36575/02, ухвала від 07.10.2003). І навіть два роки та сім місяців не визнавались надмірними і не розглядалися як такі, що суперечать вимогам розумного строку, передбаченого статтею 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі "Крапивницький та інші проти України", заява № 60858/00).
Отже, питання про відстрочення, розстрочення виконання рішення господарські суди мають вирішувати із дотриманням балансу інтересів обох сторін, оцінюючи доводи й заперечення сторін та визначаючи розумний строк відстрочки.
Оцінка заяви про відстрочення має ґрунтуватися на встановленні обставин, які об`єктивно ускладнюють виконання рішення у відповідний період, та на перевірці пропорційності строку відстрочки з огляду на необхідність збереження сутності права стягувача на виконання рішення у розумний строк.
Суд зауважує, що тягар доведення відповідних обставин покладається на заявника; разом з тим заперечення проти відстрочення повинні містити конкретні дані й докази, які спростовують заявлену винятковість або підтверджують реальну можливість негайного виконання без ризику непропорційної шкоди для сторін.
Наводячи мотиви для скасування наданої судом відстрочки боржнику у грошовому зобов`язанні кредитор вказує на відсутність доказів наявності виняткових обставин, достатніх та необхідних для відстрочки виконання рішення суду в розумінні ст. 73, 74, 76, 77, 331 ГПК України та доказів, які підтверджують неможливість своєчасного виконання судового рішення.
Апеляційний господарський суд зауважує, що ГПК України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, проте суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, на власний розсуд, і визначальним фактором при наданні відстрочки є винятковість цих обставин та їх об`єктивний вплив на виконання судового рішення.
У будь-якому разі питання про відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися з урахуванням балансу інтересів сторін, слугувати досягненню мети виконання судового рішення з максимальним дотриманням співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи і заперечення як позивача, так і відповідача.
Суд апеляційної інстанції враховує, що Конституційний Суд України у рішенні від 26.06.2013 № 5-пр/2013 вказав, що підставою для застосування відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є наявність обставин, які ускладнюють або роблять неможливим застосування загального порядку примусового виконання рішень. Розстрочка або відстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
Відповідач під час розгляду справи вказував, що на даний момент існує значна заборгованість споживачів перед відповідачем; відповідачем фактично виконано основне зобов`язання та сплачено позивачу всю суму заборгованості за надані послуги. Також відповідач наголошував на тому, що значна частина атак Російської Федерації припадає на об`єкти критичної інфраструктури, зокрема, електропостання.
Судова колегія зазначає, що при вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявна загроза банкрутства (неплатоспроможності), відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Поряд із цим, відстрочення виконання рішення є правом суду, яке реалізується у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.
Колегія суддів зазначає, що позивач не навів переконливих доводів, що відстрочення виконання судового рішення у даній справі істотно ускладнить становище кредитора як постачальника перед іншими учасниками ринку.
Суд апеляційної інстанції також враховує, що обидва учасника спору є особами приватного права і діють на ринку енергопостачання, а тому стикаються з однаковими обставинами, що впливають на їхню господарську та економічну діяльність, а також значне фінансове навантаження на відповідача, покладене об`єктивними обставинами, що викликані військовою агресією та бойовими діями Російської Федерації проти України, відтак відстрочення виконання судового рішення стосовно нарахованих 3 % річних та інфляційних втрат, за умови повного погашення основної заборгованості, на переконання суду, не порушить баланс інтересів обох учасників правовідносин.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що використавши свої повноваження, передбачені статтею 331 ГПК України, суд першої інстанції не припустився порушення норм матеріального чи процесуального права та балансу інтересів сторін, що могло б слугувати підставою для скасування оскаржуваного рішення суду.
Отже, доводи відповідача, наведені в апеляційній скарзі частково знайшли своє відображення під час апеляційного перегляду у даній справі.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) не з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Частиною 4 статті 277 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга НЕК "Укренерго" підлягає частковому задоволенню, рішення господарського суду міста Києва від 07.07.2026 у справі № 910/2578/26 підлягає зміні (пункт 2 резолютивної частини). В іншій частині рішення підлягає залишенню без змін з поновленням його дії в цій частині.
Судові витрати
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" задовольнити частково.
Рішення господарського суду міста Києва від 07.07.2026 у справі №910/2578/26 змінити та викласти пункт 2 його резолютивної частини у такій редакції:
"2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" (04136, місто Київ, вулиця Стеценка, будинок 1 А; ідентифікаційний номер 23243188) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 25; ідентифікаційний номер 00100227) 1 450 095, 21 грн трьох процентів річних, 1 904 097, 24 грн інфляційних втрат та 39 997, 20 грн судового збору.".
В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 07.07.2026 у справі №910/2578/26 залишити без змін.
Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повна постанова підписана 09.11.2026.
Головуючий суддя І.П. Ходаківська
Судді А.М. Демидова
С.В. Владимиренко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua