Суд: Північний апеляційний господарський суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Господарське
Категорія: банкрутство юридичної особи
Дата: 02 листопада 2026 р.
Справа: №911/3739/21
Суддя: Сотніков С.В.
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"03" листопада 2026 р. Справа№ 911/3739/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сотнікова С.В.
суддів: Остапенка О.М.
Отрюха Б.В.
за участю секретаря судового засідання Макухи О.А.,
представника АТ "РВС Банк" - адвоката Коваль Л.Л.,
розглянувши апеляційну скаргу арбітражного керуючого Тищенко Наталії Петрівни
на ухвалу Господарського суду Київської області
від 23.06.2026 (повний текст складено 24.08.2026, суддя Наріжний С.Ю.)
у справі № 911/3739/21
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісо груп"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал інвест строй" (код 35215323)
про банкрутство,
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.06.2026 у справі № 911/3739/21 відмовлено у задоволенні клопотання арбітражного керуючого Тищенко Н.П. від 04.05.2026 (вх. № 10078) про стягнення основної винагороди та витрат арбітражного керуючого.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, 29 серпня 2026 року арбітражний керуючий Тищенко Наталія Петрівна звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Київської області від 23.06.2026, скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 23.06.2026 і ухвалити нове рішення, яким пропорційно стягнути з кредиторів на користь арбітражного керуючого Тищенко Наталії Петрівни 102974,94 грн грошової винагороди та 2664,71 грн витрат та видати відповідні накази.
Арбітражний керуючий Тищенко Н.П. не погоджується із ухвалою Господарського суду Київської області від 23.06.2026, вважає її прийнятою із порушенням норм матеріального та процесуального права з огляду на те, що ухвалою Господарського суду Київської області від 22.11.2022 було в затверджено звіт про грошову винагороду і витрати, затверджені судом сум винагороди та витрат залишаються невиплаченими. Боржник не здійснює господарської діяльності та не має майна, а тому основна винагорода арбітражного керуючого у справі №911/3739/21 не може бути сплачена за рахунок коштів боржника. 31.08.2022 на Зборах кредиторів був затверджений Звіт арбітражного керуючого (розпорядника майна та ліквідатора) за наслідками проведення процедури розпорядження майном та ліквідаційної процедури боржника станом на 31 серпня 2022 року, а також вирішено не створювати фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2026 відкрито апеляційне провадження у справі № 911/3739/21 за апеляційною скаргою арбітражного керуючого Тищенко Наталії Петрівни, розгляд справи № 911/3739/21 призначено в судому засіданні на 29.09.2026 о 10 год. 30 хв.; зобов`язано Господарський суд Київської області невідкладно надіслати Північному апеляційному господарському суду матеріали справи № 911/3739/21.
Судове засідання, призначене на 29.09.2026 о 10 год. 30 хв., не відбулося у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги на території міста Києва.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2026 розгляд справи призначено на 03.11.2026.
В судовому засіданні 03.11.2026 судом проголошено скорочену постанову (вступну та резолютивну частини).
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника кредитора, колегія суддів вважає, що ухвалу суду першої інстанції належить залишити без змін з огляду на наступне.
Провадження у справах про банкрутство (неплатоспроможність) регулюється Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), іншими законодавчими актами України.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду Київської області від 22.02.2022 відкрито провадження у справі про банкрутство боржника.
Постановою суду від 26.07.2022 визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Тищенко Н.П.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.11.2022 задоволено заяву арбітражного керуючого Тищенко Н.П. та відсторонено арбітражного керуючого Тищенко Н.П. від виконання повноважень ліквідатора боржника; призначено ліквідатором арбітражного керуючого Терещенка Олександра Васильовича; затверджено звіт арбітражного керуючого Тищенко Н.П. про грошову винагороду та витрати арбітражного керуючого у сумах: 161474,94 грн основної грошової винагороди (у т.ч.: 58500,00 грн виплачена; 102974,94 грн не виплачена); 2664,71 грн витрат арбітражного керуючого (не відшкодовані); відмовлено у задоволенні клопотання арбітражного керуючого Тищенко Н.П. про стягнення з кредиторів сум основної винагороди і витрат арбітражного керуючого.
У травні 2026 року арбітражний керуючий Тищенко Н.П. звернулась із заявою про стягнення основної винагороди та витрат арбітражного керуючого з кредиторів, оскільки звіт про грошову винагороду та витрати затверджено ухвалою суду від 22.11.2022, боржник не здійснює діяльності та не має майна, а кредитори не створювали фонд для авансування грошової винагороди та витрат арбітражного керуючого.
Суд першої інстанції дійшов висновку про передчасність вимог арбітражної керуючої Тищенко Н.П. про стягнення коштів з кредиторів, оскільки ліквідаційна процедура у справі не завершена, а згідно даних інвентаризації у боржника наявні активи - дебіторська заборгованість в загальному розмірі 17954375,04 грн.
Частиною 1 статті 30 КУзПБ передбачено, що арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду. Грошова винагорода арбітражного керуючого складається з основної та додаткової грошових винагород.
У відповідності до ч. 6 ст. 30 КУзПБ арбітражний керуючий не менше одного разу на два місяці звітує про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування його витрат на засіданнях зборів кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи) чи комітету кредиторів (у процедурі банкрутства юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - перед забезпеченим кредитором. Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат має бути схвалений зборами кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи) чи комітетом кредиторів (у процедурі банкрутства юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - забезпеченим кредитором. Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації, реструктуризації заборгованості, погашення боргів подається арбітражним керуючим до господарського суду за п`ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку.
У випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника, то така оплата повинна здійснюватися за рахунок коштів кредиторів, виходячи із принципу пропорційності їх грошовим вимогам.
Тобто, не виявлення ліквідатором в ліквідаційній процедурі майна боржника, чи інших його активів та грошових коштів, жодним чином не впливає на оплату його послуг.
Арбітражний керуючий виконує покладені на нього судом обов`язки та, відповідно, здійснює діяльність арбітражного керуючого на платній основі, а необгрунтована відмова арбітражному керуючому в можливості отримання гарантованої законом винагороди і тим самим примушення його виконувати повноваження з відсутності оплати праці суперечить ст. 43 Конституції України та ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 5011-50/438-2012 від 17.05.2018.
При цьому відмову від оплати винагороди арбітражному керуючому можна розцінювати як примушування до безоплатної праці, що забороняється та прирівнюється до рабства в контексті статті 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та інших міжнародних актів (зокрема, Конвенції 1926 року про заборону рабства, Конвенції Міжнародної організації праці про примусову чи обов`язкову працю 1930 року ратифіковану Україною 10.08.1956 року, Конвенції Міжнародної організації праці №105 про скасування примусової праці 1957 року ратифіковану Україною 05.10.2000 року), резолюції Економічної і Соціальної Ради ООН (ЕКОСОС) 1996 року тощо) та суперечить статті 43 Конституції України.
Якщо процедура банкрутства триває після закінчення коштів, авансованих заявником відповідно до абзацу 6 частини другої статті 30 КУзПБ, або таке авансування не здійснювалося через інше правове регулювання на час ініціювання процедури банкрутства, фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого кредиторами не створено, а коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника або від продажу його майна, яке не перебуває в заставі, недостатньо для оплати послуг арбітражного керуючого та його витрат, або взагалі відсутні, арбітражний керуючий не позбавлений права звернутися до суду із заявою про стягнення з кредиторів банкрута коштів на сплату грошової винагороди арбітражного керуючого та відшкодування його витрат у справі, пропорційно розміру визнаних кредиторських вимог (висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 5011-15/2551-2012).
Таким чином, покладення оплати основної грошової винагороди арбітражного керуючого та його витрат у справі на кредиторів є правильним, як у разі створення ними фонду для авансування таких витрат відповідно до частини п`ятої статті 30 КУзПБ, так і за ухвалою суду пропорційно сумам грошових вимог, адже залишається єдиним можливим засобом дотримання принципу оплатності послуг арбітражного керуючого у відповідності до приписів статті 43 Конституції України та статті 30 КУзПБ (постанова Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 5002-17/1718-2011).
Згідно з викладеним у постанові Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 12/23-Б висновком про застосування норм права, які регулюють питання нарахування, оплати та відшкодування витрат арбітражного керуючого (ліквідатора) і оплати його послуг (п. 44 вказаної постанови), не виявлення ліквідатором боржника в процедурі ліквідації майна боржника чи інших його активів та грошових коштів жодним чином не впливає на оплату його послуг. А відмова судом у задоволенні клопотання арбітражного керуючого про оплату послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого за рахунок кредиторів за умови потенційної можливості виявлення майнових активів банкрута у майбутньому, а також за умови попереднього затвердження звітів про оплату послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого нівелює стадію виконання судових рішень, якими встановлювалися і затверджувалися розміри послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого.
Також, Верховний Суд у постанові від 30.01.2019 у справі № 910/32824/15 відзначив, що ініціюючи провадження у справі про банкрутство кредитори, як споживачі послуг арбітражного керуючого, котрі очікують на результат його діяльності, мають усвідомлювати, що надавши на свій ризик згоду на участь у справі про банкрутство, однак не знайшовши майна, як джерела своїх доходів і покриття видатків, арбітражний керуючий правомірно очікує покриття забезпечення процедури, яке у такому випадку лягає тягарем на кредиторів (кредитора) неплатоспроможного боржника.
Кредитори як споживачі послуг арбітражного керуючого, які очікують на результат його діяльності, мають усвідомлювати, що арбітражний керуючий в свою чергу правомірно очікує на отримання передбаченої законом грошової винагороди у зв`язку із належним здійсненням ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією у конкретній справі, оплата грошової винагороди у випадку неможливості здійснення її оплати з інших джерел має покладатися на кредиторів (кредитора) неплатоспроможного боржника.
Разом з тим, зобов`язання з оплати грошової винагороди арбітражного керуючого може бути покладене на кредиторів лише за відсутності інших визначених КУзПБ джерел - коштів від господарської діяльності боржника, коштів від продажу майна боржника, фонду авансування, створеного кредиторами.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, згідно даних Акту інвентаризації розрахунків з дебіторами і кредиторами від 14.12.2022, складеного ліквідатором, у боржника наявна дебіторська заборгованість ТОВ БТЕ "Білдінг солюшнз" (16646884,30 грн) та ОСОБА_1 (1307490,74 грн), яка не реалізована в ліквідаційній процедурі або не списана як безнадійна. Отже у боржника наявне майно, за рахунок якого можливо здійснити в подальшому виплату грошової винагороди арбітражному керуючому.
Таким чином, матеріалами справи спростовуються доводи апеляційної скарги про відсутність майна боржника, за рахунок якого можливо здійснити виплату грошової винагороди.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про передчасність звернення із заявою про стягнення грошової винагороди з кредиторів, оскільки ліквідаційна процедура не завершена, наявні майнові активи боржника не реалізовані.
Доводи скаржника не спростовують наведених вище обставин справи, у зв`язку з чим підлягають відхиленню.
Частиною 1 статті 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала Господарського суду Київської області від 23.06.2026 у цій справі відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, постановлена з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підстав для її скасування або зміни не вбачається.
Судові витрати за розгляд справи апеляційним судом належить покласти на скаржника в межах сплаченого судового збору при подачі апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу арбітражного керуючого Тищенко Наталії Петрівни залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 23.06.2026 у справі № 911/3739/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк, встановлений ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена та підписана 09.11.2026.
Головуючий суддя С.В. Сотніков
Судді О.М. Остапенко
Б.В. Отрюх
Оригінал: reyestr.court.gov.ua