Постанова від 04 листопада 2026 р. у справі №911/3318/25 — Північний апеляційний господарський суд

Суд: Північний апеляційний господарський суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Господарське

Категорія: будівельного підряду

Дата: 04 листопада 2026 р.

Справа: №911/3318/25

Суддя: Тищенко О.В.

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2026 р. Справа№ 911/3318/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Яценко О.В.

Сибіги О.М.

за участю секретаря судового засідання Сабалдаш О.В.

за участю представників учасників справи: згідно з протоколом судового засідання від 05.11.2026

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіларк» про прийняття додаткової постанови щодо розподілу судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу)

за результатами розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіларк» на рішення Господарського суду Київської області від 19.05.2026 (повний текст рішення складено та підписано 12.08.2026)

у справі №911/3318/25 (суддя Подоляк Ю.В.)

за позовом Керівника Бучанської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіларк»

про визнання недійсними пунктів договорів будівельного підряду та стягнення 1039164,41 грн

В С Т А Н О В И В:

Керівник Бучанської окружної прокуратури (далі - прокурор/прокуратура) в інтересах держави в особі Департаменту регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації (далі - позивач, Департамент) звернувся до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіларк» (далі - відповідач, Товариство) про визнання недійсним п. 3.1 Договору будівельного підряду від 05.09.2023 № 139-23, п. 3.1 Договору будівельного підряду від 28.06.2024 № 139-23/24 та стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 1 039 164,41 грн.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що оспорювані положення зазначених вище договорів будівельного підряду в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість, суперечить п. 197.15 ст. 197 Податкового кодексу України, відтак підлягають визнанню недійсними на підставі ст. 203, 215, 217 Цивільного кодексу України. Грошові кошти в сумі 1 039 164,41 грн набуті відповідачем за рахунок позивача за роботи, з урахуванням ПДВ, які були звільнені від оподаткування ПДВ, а тому підлягають стягненню, як такі, що безпідставно отримані в порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Київської області від 19.05.2026 позов задоволено.

Визнано недійсним п. 3.1 Договору будівельного підряду від 05.09.2023 № 139-23 щодо виконання робіт по об`єкту: "Капітальний ремонт житлового будинку у зв`язку з бойовими діями внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України, за адресою: Київська область, Бучанський район, місто Ірпінь, вул. Університетська, 2к", що укладений між Департаментом регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації (Київської обласної військової адміністрації) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СІЛАРК", в частині включення до ціни договору суми податку на додану вартість у розмірі 922367,11 грн.

Визнано недійсним п. 3.1 Договору будівельного підряду від 28.06.2024 № 139-23/24 щодо виконання додаткових робіт по об`єкту: "Капітальний ремонт житлового будинку у зв`язку з бойовими діями внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України, за адресою: Київська область, Бучанський район, місто Ірпінь, вул. Університетська, 2к", що укладений між Департаментом регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації (Київської обласної військової адміністрації) та Товариством з обмеженою відповідальністю " Сіларк", в частині включення до ціни договору суми податку на додану вартість у розмірі 116797,30 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіларк" на користь Департаменту регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації 1 039 164,41 грн безпідставно збережених коштів податку на додану вартість, що сплачені за договорами будівельного підряду від 05.09.2023 № 139-23, від 28.06.2024 № 139-23/24.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіларк" на користь Київської обласної прокуратури 21 643,47 грн витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіларк" звернулося 26.08.2026 до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, сформованою в системі "Електронний суд" 26.08.2026, у якій просило суд скасувати рішення Господарського суду Київської області від 19.05.2026 у справі №911/3318/25 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіларк» на рішення Господарського суду Київської області від 19.05.2026 задоволено, рішення Господарського суду Київської області від 19.05.2026 скасовано, прийнято нове рішення суду, яким у позові відмовлено. Судовий збір за подачу позову залишено за прокуратурою. Стягнуто з Київської обласної прокуратури на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіларк» 32 465,21 грн судового збору за подачу апеляційної скарги.

26.10.2026 представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіларк» звернувся до Північного апеляційного господарського суду з заявою про ухвалення додаткової постанови у справі №911/3318/25 та стягнення з позивача на користь відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 40 000,00 грн, а також витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Згідно протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 26.10.2026 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіларк» про прийняття додаткової постанови у справі №911/3318/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Яценко О.В., Сибіга О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2026 призначено до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіларк» про прийняття додаткової постанови щодо розподілу судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) на 05.11.2026. Роз`яснено прокурору та позивачу право подати до суду апеляційної інстанції заперечення (пояснення, міркування) на заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіларк» про прийняття додаткової постанови.

03.11.2026 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшло заперечення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, у яких позивач просив заяву про долучення доказів щодо судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) та ухвалення додаткового рішення від 26.10.2026 залишити без розгляду, у зв`язку із порушенням вимог частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Позивач зазначив, що до заяви не надано договір про надання правничих послуг №13/2026 від 13.08.2026, а Акт та Звіт про надану правничу допомогу підписані замовником в односторонньому порядку та не мають підпису адвоката, а тому є недопустимим доказом.

04.11.2026 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від прокуратури надійшло заперечення на заяву про прийняття додаткової постанови, у якому прокурор просив відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткової постанови щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Прокурор зазначив, що відповідач не надав суду договір від 13.08.2026 № 13/2026 про надання правничих послуг, на умови якого посилається у своїй заяві.

Прокурор також звернув увагу на те, що відповідно до акта наданих послуг від 26.10.2026 адвокат включив до загальної суми витрат вартість участі у судовому засіданні 14.10.2026, яке не відбулося через оголошення повітряної тривоги. Крім того, до акта наданих послуг від 26.10.2026 безпідставно включено послуги зі здійснення аналізу судової практики у подібних правовідносинах та підбору правових позицій.

Прокурор наголосив, що відсутність у матеріалах справи доказів оплати наданої адвокатом правничої допомоги унеможливлює задоволення заяви про стягнення таких витрат.

На переконання прокурора, заявлені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу не підтверджені належними та достатніми доказами, що є підставою для відмови в задоволенні заяви про ухвалення додаткової постанови.

04.11.2026 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшла заяві про розгляд заяви без участі його представника.

Одночасно у вказаній заяві відповідач просив долучити до матеріалів справи договір про надання правничої допомоги, звіт про надану правничу допомогу та акт наданих послуг, а також просив стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000,00 грн.

У судове засідання 05.11.2026 з`явилися прокурор та представник позивача.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

За частиною 4 статті 244 ГПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Враховуючи, заяву відповідача про розгляд заяви без участі його представника, а також те що неявка учасників справи у судове засідання не перешкоджає розгляду заяви про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає за можливе розглянути заяву у даному судовому засіданні з винесенням додаткової постанови.

Прокурор у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткової постанови.

Представник позивача просив заяву відповідача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу залишити без розгляду.

Розглянувши заяву, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення, виходячи з наступного.

Положеннями ст. 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

У постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

За приписами п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У відповідності до статті 1312 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частинами 1, 2 ст.124 ГПК разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Відповідач у апеляційній скарзі зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із апеляційним розглядом справи №910/3318/25, становить 40 000,00 грн.

Отже, відповідач дотрималося вимог, передбачених ч.1 ст.124 ГПК.

Частиною 8 ст.129 ГПК передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.

Товариство у апеляційній скарзі зазначило, що документи, які підтверджують склад та фактичний розмір витрат на правничу допомогу, будуть надані до суду апеляційної інстанції у встановлені строки після розгляду ним справи по суті.

Тобто, відповідач заявив про намір подати докази понесення судових витрат у встановленому законом порядку, що свідчить про дотримання вимог, встановлених у ч.8 ст.129 ГПК.

З огляду на це, суд апеляційної інстанції вважає за можливе здійснити перевірку наданих Товариством доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції та надати їм оцінку.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч.8 ст.129 ГПК).

Згідно положень ч.3 ст.126 ГПК для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу відповідно до ч.8 ст.129 ГПК, відповідачем надано копії акта наданих послуг (правничої допомоги) від 26.10.2026, звіту про надану правничу допомогу від 26.10.2026, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №11309/10, ордеру на надання правничої допомоги серії АІ №2291254 від 25.08.2026.

В акті наданих послуг (правничої допомоги) від 26.10.2026 Товариство (клієнт) та адвокат Кандаурова А.П. погодили таке:

1. адвокат надав, а клієнт прийняв правничу допомогу у справі №911/3318/25 у Північному апеляційному господарському суді;

2. вартість правничої допомоги визначено відповідно до п. 2.1 договору: 3 000,00 грн за годину роботи адвоката та 5 000,00 грн (фіксовано) за забезпечення участі та представництво інтересів клієнта в одному судовому засіданні. Детальний опис виконаних робіт наведено у Звіті про надану правничу допомогу від 26.10.2026.

Відповідно до переліку наданої правничої допомоги, надано такі послуги:

1. підготовка та подання апеляційної скарги у справі №911/3318/25 - 6 год. 40 хв., ставка 3 000,00 грн/год, загальною вартістю 20 000,00 грн;

2. забезпечення участі та представництво інтересів клієнта в Північному апеляційному господарському суду, а саме: забезпечення прибуття адвоката для участі у судових засіданнях 23.09.2026 та 14.10.2026, які не відбулися з незалежних для адвоката причин (повітряна тривога) - 2500,00 грн за 1 судове засідання, загальна суму 5 000,00 грн; участь та представництво інтересів клієнта в судовому засіданні 21.10.2026 - 5 000,00 грн;

3. інші послуги під час апеляційного провадження: дослідження відзиву на апеляційну скаргу, підготовка відповіді на відзив, підготовака інших процесуальних документів - 3 год. 20 хв., 3 000,00 грн/год., загальна вартість 10 000,00 грн.

Відповідно до п. 6 акта, останній разом із Звітом про надану правничу допомогу від 26.10.2026 є підставою для оплати та невід`ємною частиною договору про надання правничих послуг №13/2026 від 13.08.2026.

26.10.2026 Товариство та адвокат підписали Звіт про надану правничу допомогу, у якому деталізували надані адвокатом послуги зазначені в акті наданих послуг (правничої допомоги) від 26.10.2026.

За змістом ч.4 ст.126 ГПК розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч.4 ст.126 ГПК суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.126 ГПК).

Прокурор та позивач скористалися своїм правом подати заперечення щодо заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Так, прокурор та позивача зазначають, що акт наданих послуг (правничої допомоги) від 26.10.2026 та Звіт про надану правничу допомогу від 26.10.2026 не підписані адвокатом, а тому не є неналежним доказом підтвердження розміру судових витрат.

Проаналізувавши вказаний акт та звіт, колегією суддів встановлено, що вони підписані Товариством та скріплені його печатко, проте дійсно не містять підпису адвоката.

Колегія суддів звертає увагу, що відсутність підпису однієї зі сторін на первинному документі не є автоматичною підставою для визнання його неналежним доказом, якщо інші докази у справі підтверджують, що послуги фактично надавалися.

Враховуючи, що саме Товариство як замовник приймає надані адвокатом послуги, а також підтверджує надання правничої допомоги в повному обсязі та належної якості, на переконання колегії суддів, підпис уповноваженої особи Товариства в акті та звіті є достатнім підтвердженням фактичного надання правових послуг, зазначених у цих документах. З огляду на це, суд враховує вказані докази під час розгляду заяви про розподіл судових витрат. На переконання колегії судів, відхилення таких доказів із сукупністю інших доказів, що містяться в матеріалах справи буде вважатися надмірним формалізмом.

Колегією суддів враховано, що до заяви про розгляд справи без участі представника відповідача, останнім долучено підписані акт та звіт, які є аналогічними до поданих раніше. Також представником відповідача долучено копію договору про надання правничих послуг від 13.08.2026.

Отже, як вбачається із матеріалів справи, та встановлено апеляційним судом, загальний розмір витрат на правничу допомогу, понесених відповідачем у зв`язку із розглядом даної справи складає 40 000,00 гривень.

Колегія суддів зазначає, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

У постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд указав про те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Колегія суддів апеляційної інстанції також виходить з того, що чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Також частини четверта - шоста, сьома, дев`ята статті 129 ГПК України, визначає випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат.

Водночас на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку / дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правничу допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правничу допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19).

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція, викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123-130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Аналізуючи надані адвокатом відповідача послуги, колегія суддів зазначає, що виокремлення адвокатом таких послуг як «ознайомлення з відзивом на апеляційну скаргу» та «підготовка заперечень на відзиву» є необґрунтованим, оскільки такі дії охоплюються єдиним процесом підготовки заперечень на відзив.

Таким чином, наведені послуги фактично дублюють одна одну та не утворюють самостійного правового результату, який би міг обґрунтовувати їх окрему оплату.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що такі послуги, як «ознайомлення з відзивом на апеляційну скаргу» безпідставно виокремлені в окремі послуги, а тому вимога про стягнення суми витрат за ці послуги задоволенню не підлягає.

Роботи, включені адвокатом як складові елементи послуги з підготовки апеляційної скарги, а саме: формування додатків, перевірка сплати судового збору та безпосередньо подача апеляційної скарги через підсистему «Електронний суд» мають організаційно-технічний характер та за своєю природою не можуть бути віднесені до правової допомоги як послуги, а тому витрати на здійснення вказаних видів робіт не можуть бути відшкодовані як витрати на професійну правничу допомогу.

Такі послуги як вивчення судової практики Верховного Суду у подібних правовідносинах, підбір правових позицій не передбачають додаткового самостійного правового результату при розгляді спору по суті.

Колегія суддів погоджується із запереченнями прокурора про те, що з наданих відповідачем доказів не вбачається, що вартість прибуття адвоката до суду та забезпечення його участі в судовому засіданні становить саме 2 500,00 грн.

Як встановлено судом раніше, вартість послуги із забезпечення участі та представництва інтересів клієнта в одному судовому засіданні є фіксованою і становить 5 000,00 грн. При цьому вказана фіксована сума включає дві послуги: забезпечення участі у судовому засіданні та саму участь у судовому засіданні.

Проте відповідач не довів, яка саме частина від загальної фіксованої суми у 5 000,00 грн припадає на кожну з цих двох послуг окремо, та чому вартість забезпечення участі у судовому засіданні становить саме 2 500,00 грн.

Колегією суддів враховано, що на відміну від суду апеляційної інстанції, саме в місцевому господарському суді накопичуються первинні докази, формується правова позиція сторін щодо позову, а також обґрунтовуються або спростовуються підстави позовних вимог. Водночас у суді апеляційної інстанції сторони, по суті, відстоюють доводи, які вже були зафіксовані в суді першої інстанції, спираючись на раніше сформовані правові позиції та зібрані у справі докази.

Отже розмір гонорару є неспівмірним, непропорційним, та не у повній мірі відповідає принципам справедливості, розумності, реальності.

Метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.10.2021 у справі № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі № 420/4820/19).

З огляду на викладене, дослідивши надані відповідачем докази, оцінивши його витрати з урахуванням усіх аспектів справи, беручи до уваги складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг наданих представником відповідача послуг з надання правничої допомоги, участь представника в судових засіданнях, а також час, об`єктивно необхідний для підготовки апеляційної скарги та інших процесуальних документів з урахуванням того, що правова позиція відповідача була визначена ще до апеляційного розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, який відповідає критеріям обґрунтованості, розумності та пропорційності, визначеним статтею 129 ГПК, і підлягає покладенню на прокурора, становить 10 000,00 грн.

Щодо вимоги відповідача про стягнення з позивача судового збору, судова колегія зазначає наступне.

Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги ухвалив постанову від 21.10.2026, якою прийняв нове судове рішення та на підставі ч. 14 ст. 129 ГПК України здійснив розподіл судових витрат, а саме судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Враховуючи наведені положення процесуального законодавства, беручи до уваги підтверджений матеріалами справи факт надання адвокатом професійної правничої допомоги у цій справі в суді апеляційної інстанції, подані прокурором та позивачем заперечення, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіларк» про ухвалення додаткової постанови та стягнення з прокуратури на користь відповідача 10 000,00 грн. витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 126, 129, 244, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіларк» про прийняття додаткової постанови щодо розподілу судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) задовольнити частково.

2. Прийняти додаткову постанову до постанови Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2026 у справі № 911/3318/25.

3. Стягнути з Київської обласної прокуратури (бульвар Лесі Українки, 27/2, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код 02909996) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіларк» (вул. Западинська, 5, м. Київ, 04123, ідентифікаційний код 38606332) 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду Київської області.

5. Матеріали справи №911/3318/25 повернути до Господарського суду Київської області.

Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст додаткової постанови складено та підписано 06.11.2026.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді О.В. Яценко

О.М. Сибіга

Оригінал: reyestr.court.gov.ua