Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №910/6003/25 — Північний апеляційний господарський суд

Суд: Північний апеляційний господарський суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Господарське

Категорія: Справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, з них

Дата: 06 жовтня 2026 р.

Справа: №910/6003/25

Суддя: Корсак В.А.

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2026 р. Справа№ 910/6003/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Буравльова С.І.

Алданової С.О.

за участю помічника судді (за дорученням): Поливач В.Д.,

за участю представників учасників справи:

від позивача-1: Бєлкін Л.М. (в режимі відеконференції)

від позивача-2: Бєлкін Л.М. (в режимі відеконференції)

від позивача-3: Бєлкін Л.М. (в режимі відеконференції)

від позивача-4: Бєлкін Л.М. (в режимі відеконференції)

від позивача-5: Бєлкін Л.М. (в режимі відеконференції)

від позивача-6: Бєлкін Л.М. (в режимі відеконференції)

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Укрнафта"

на рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2026, повний текст якого складено та підписано 11.02.2026

у справі №910/6003/25 (суддя Бондарчук В.В.)

за позовом 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕквітіБрок"

2. ОСОБА_1

3. ОСОБА_2

4. ОСОБА_3

5. ОСОБА_4

6. ОСОБА_5

до Акціонерного товариства "Укрнафта"

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1.1. 13.05.2025 позивачі звернулися до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта», найменування якого змінено на Акціонерне товариство «Укрнафта» про стягнення частини чистого прибутку за 2018 рік (у формі дивідендів) та за 2020 рік і нарахувань на неотримані суми у загальному розмірі 418 912,45 грн, у якому просили суд стягнути з Відповідача на користь:

- ТОВ «ЕквітіБрок» - 57 490,95 грн, з яких: за 2018 рік - 11 612,12 грн основного боргу, 5 999,95 грн інфляційних втрат та 1 202,00 грн 3 % річних (за період з 18.11.2021 по 30.04.2025); за 2020 рік - 23 098,57 грн основного боргу, 12 924,31 грн інфляційних втрат та 2 654,00 грн 3 % річних (за період з 02.07.2021 по 30.04.2025);

- ОСОБА_1 - 185 170,69 грн, з яких: за 2018 рік - 37 401,00 грн основного боргу, 19 325,18 грн інфляційних втрат та 3 870,00 грн 3 % річних (за період з 18.11.2021 по 30.04.2025); за 2020 рік - 74 397,23 грн основного боргу, 41 628,28 грн інфляційних втрат та 8 549,00 грн 3 % річних (за період з 02.07.2021 по 30.04.2025);

- ОСОБА_2 - 17 635,30 грн, з яких: за 2018 рік - 3 562,00 грн основного боргу, 1 840,49 грн інфляційних втрат та 369,00 грн 3 % річних (за період з 18.11.2021 по 30.04.2025); за 2020 рік - 7 085,45 грн основного боргу, 3 964,36 грн інфляційних втрат та 814,00 грн 3 % річних (за період з 02.07.2021 по 30.04.2025);

- ОСОБА_3 - 40 560,27 грн, з яких: за 2018 рік - 8 192,60 грн основного боргу, 4 232,83 грн інфляційних втрат та 848,00 грн 3 % річних (за період з 18.11.2021 по 30.04.2025); за 2020 рік - 16 296,54 грн основного боргу, 9 118,30 грн інфляційних втрат та 1 872,00 грн 3 % річних (за період з 02.07.2021 по 30.04.2025);

- ОСОБА_4 - 86 102,64 грн, з яких: за 2018 рік (на 107 акцій) - 3 811,34 грн основного боргу, 1 969,15 грн інфляційних втрат та 394,00 грн 3 % річних, а також 67 233,83 грн інфляційних втрат на раніше присуджену заборгованість у сумі 130 121,46 грн (за період з 18.11.2021 по 30.04.2025); за 2020 рік (на 107 акцій) - 7 581,43 грн основного боргу, 4 241,89 грн інфляційних втрат та 871,00 грн 3 % річних (за період з 02.07.2021 по 30.04.2025);

- ОСОБА_5 - 31 952,60 грн, з яких: за 2018 рік - 17 070,81 грн інфляційних втрат на раніше присуджену заборгованість у сумі 33 038,26 грн (за період з 18.11.2021 по 30.04.2025); за 2020 рік - 11 374,79 грн інфляційних втрат та 3 507,00 грн 3 % річних на раніше присуджену заборгованість у сумі 70 287,00 грн (за період з 01.09.2023 по 30.04.2025).

1.2. Спір виник у зв`язку з невиконанням відповідачем (акціонерним товариством, понад 50 відсотків акцій якого належать господарському товариству з 100-відсотковою державною часткою) грошових зобов`язань перед міноритарними акціонерами (позивачами 1-6) щодо виплати дивідендів за результатами діяльності у 2018 році у встановлений строк до 17.11.2021 та частини чистого прибутку за 2020 рік у встановлений законом строк до 01.07.2021, у зв`язку з чим позивачі заявили до стягнення основну суму заборгованості (крім раніше присуджених сум у інших справах), а також інфляційні втрати та 3 % річних за час прострочення на загальну суму 418 912,45 грн.

1.3. Позовні вимоги обґрунтовані такими доводами:

- позивачі протягом 2021 року (зокрема станом на контрольні дати 11.06.2021 та 01.07.2021) були власниками простих іменних акцій відповідача, що підтверджується виписками з рахунків у цінних паперах та судовими рішеннями у справах № 910/1815/22 і №910/14499/23;

- рішенням загальних зборів акціонерів відповідача від 18.05.2021 (протокол № 31, питання 17) затверджено розмір дивідендів за 2018 рік у сумі 1 931 619 526,20 грн (35,62 грн на одну просту акцію), а рішенням наглядової ради від 27.05.2021 (протокол № 9/21) визначено дату складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, - 11.06.2021 та строк їх виплати - до 17.11.2021, проте у встановлений строк дивіденди позивачам виплачені не були;

- оскільки відповідачем до 01.05.2021 не було прийнято рішення про нарахування дивідендів за 2020 рік, загальні збори акціонерів від 18.05.2021 (питання 13 протоколу №31) вирішили розподілити прибуток за 2020 рік відповідно до вимог статті 21 Закону України від 15.12.2020 № 1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік», у силу якої у відповідача виник імперативний обов`язок до 01.07.2021 сплатити акціонерам (станом на 01.07.2021) частину чистого прибутку з розрахунку 70,8545 грн на одну акцію (виходячи з преюдиційно встановленої у судовій справі № 640/18646/21 суми 1 921 167 072,00 грн на державну частку у 27 114 256 акцій);

- позивачі 1-4 звертаються з вимогами про стягнення основної заборгованості з дивідендів за 2018 рік та частини чистого прибутку за 2020 рік уперше, а позивач-5 заявляє до стягнення основний борг за 2018 та 2020 роки і 3 % річних та інфляційні втрати лише щодо пакета у 107 акцій (депозитарна установа ТОВ «Арт-Капітал Кастоді»), який не був предметом розгляду у справі № 910/1815/22, а також інфляційні втрати за період з 18.11.2021 по 30.04.2025 на раніше присуджену у справі № 910/1815/22 суму дивідендів за 2018 рік (130 121,46 грн);

- позивач-6 заявляє до стягнення виключно інфляційні втрати за період з 18.11.2021 по 30.04.2025 на раніше присуджену рішенням у справі № 910/1815/22 суму дивідендів за 2018 рік (33 038,26 грн), а також інфляційні втрати та 3 % річних за новий період з 01.09.2023 по 30.04.2025 на раніше присуджену рішенням у справі № 910/14499/23 суму частини чистого прибутку за 2020 рік (70 287,00 грн), оскільки вказані судові рішення залишаються невиконаними.

1.4. Нормативне обґрунтування позовної заяви становлять стаття 68 Конституції України, частини перша, третя статті 11, стаття 15, стаття 16, стаття 116, стаття 152, частина перша статті 158, частина перша статті 255, стаття 525, стаття 526, частина перша статті 530, стаття 536, частина друга статті 625 ЦК України, частина третя статті 5, частина перша статті 167 ГК України, підпункт 14.1.49 пункту 14.1 статті 14 ПКУ, частини перша, друга, четверта статті 30 Закону України від 17.09.2008 № 514-VI «Про акціонерні товариства», частина п`ята статті 11 Закону України від 21.09.2006 № 185-V «Про управління об`єктами державної власності», абзац другий статті 21 Закону України від 15.12.2020 № 1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік», абзац другий статті 20 Закону України від 02.12.2021 № 1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік», статті 4, 20, 29, частина четверта статті 75, стаття 129, стаття 162, стаття 164, частина перша статті 173, стаття 176, стаття 236, стаття 237, пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України.

2. Короткий зміст позицій інших учасників справи у суді першої інстанції

2.1. 11.06.2025 відповідач подав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позову та просив у задоволенні позовних вимог позивачів 1-6 та вимог щодо стягнення судових витрат відмовити в повному обсязі.

2.2. Відзив на позовну заяву обґрунтовано такими доводами:

- зазначає, що відповідач вживав усіх залежних від нього заходів для виплати дивідендів за 2018 рік через депозитарну систему України, перерахувавши кошти на рахунок Публічного акціонерного товариства «Національний депозитарій України» (далі - ПАТ «НДУ», Центральний депозитарій) платіжними дорученнями від 23.12.2021 (30 072 756,24 грн), від 29.12.2021 (30 072 756,24 грн) та від 11.02.2022 (12 408 534,08 грн), проте ПАТ «НДУ» протиправно відхилило відповідні розпорядження та повернуло кошти, через що вина відповідача у простроченні виплати відсутня;

- вказує на те, що Закон України від 17.09.2008 № 514-VI «Про акціонерні товариства» не містить вимоги щодо одночасної виплати дивідендів усім акціонерам, а органи управління Товариства не приймали рішення про виплату дивідендів за 2018 рік частками; крім того, одночасне перерахування 1,9 млрд грн через ПАТ «НДУ» було об`єктивно неможливим через виплату дивідендів на державну частку безпосередньо до бюджету, відсутність вільних акумульованих коштів та відсутність інформації для виконання функцій податкового агента щодо понад однієї тисячі акціонерів;

- наголошує на тому, що затвердження порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати дивідендів за 2020 рік належить до виключної компетенції загальних зборів і наглядової ради акціонерного товариства, а за відсутності відповідного рішення загальних зборів суд не має права приймати рішення про стягнення таких сум;

- стверджує про ненадання позивачами належних і допустимих доказів наявності корпоративних прав у розумінні статті 8 Закону України від 06.07.2012 № 5178-VI «Про депозитарну систему України» та статті 77 ГПК України (у виписці позивача-1 станом на 01.07.2021 обрізана інформація щодо заблокованих цінних паперів; позивачем-2 не надано виписок на 1 050 акцій, а виписка з ТОВ «Кінто» на 01.07.2021 не підписана та не містить печатки; позивачем-5 не надано виписки станом на 01.07.2021 та у справі № 910/1815/22 зазначено про стягнення дивідендів за 2018 рік на 39 071 акцію);

- звертає увагу на допущення позивачами неточностей у розрахунках 3 % річних: для позивача-1 за 2018 рік правильним є 1 201,60 грн замість 1 202,00 грн; для позивача-3 за 2018 рік - 368,59 грн замість 369,00 грн; для позивача-4 за 2018 рік - 847,77 грн замість 848,00 грн; для позивача-6 за 2020 рік - 3 506,65 грн замість 3 507,00 грн, а також заперечує щодо заявлених витрат на професійну правничу допомогу.

2.3. Нормативне обґрунтування відзиву на позовну заяву становлять частина третя статті 158, частина перша статті 614 ЦК України, частини перша, третя статті 167 ГК України, частина п`ята статті 11 Закону України від 21.09.2006 № 185-V «Про управління об`єктами державної власності», частина перша статті 2, стаття 30 Закону України від 17.09.2008 №514-VI «Про акціонерні товариства», частина перша статті 8 Закону України від 06.07.2012 № 5178-VI «Про депозитарну систему України», статті 42, 77, 161, 165 ГПК України, пункт 5 розділу І, пункт 1 та абзац п`ятий підпункту 1 пункту 2 глави 1 розділу ІІІ Порядку виплати акціонерним товариством дивідендів, затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 12.04.2016 № 391, підпункт 18 пункту 4 Положення про Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку, затвердженого Указом Президента України від 23.11.2011 № 1063/2011.

2.4. 13.06.2025 представник позивачів подав до суду першої інстанції відповідь на відзив (разом із клопотанням про поновлення строку на подання доказів та долучення додаткових доказів), у якій просив аргументи відзиву відхилити, а позовні вимоги задовольнити повністю.

2.5. Відповідь на відзив обґрунтовано такими доводами:

- належним виконанням обов`язку з виплати дивідендів є передача коштів кінцевому власнику - акціонеру, а не посереднику (Центральному депозитарію), при цьому рішенням Господарського суду міста Києва від 29.09.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.04.2023 у справі №910/3376/22, преюдиційно встановлено обґрунтованість відмов ПАТ «НДУ» та неправомірність дій самого відповідача, який намагався виплатити дивіденди вибірково частині акціонерів з порушенням принципу пропорційності;

- примусове стягнення коштів за судовим рішенням здійснюється через органи виконавчої служби, а не через ПАТ «НДУ», а правомірність стягнення з відповідача дивідендів за 2018 рік та частини чистого прибутку за 2020 рік підтверджена постановою Верховного Суду від 30.08.2023 у справі № 910/9326/22;

- відповідач безпідставно ототожнює поняття «дивіденди» та «частина чистого прибутку», оскільки обов`язкова виплата акціонерам частини чистого прибутку за 2020 рік за статтею 21 Закону України від 15.12.2020 № 1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік» є прямим наслідком неприйняття рішення про виплату дивідендів до 01.05.2021 і не потребує додаткових рішень загальних зборів чи наглядової ради (відповідно до постанови Верховного Суду від 04.09.2019 у справі № 910/10585/18 та Рішення Конституційного Суду України від 22.07.2020 № 8-р(II)/2020 у справі № 3-313/2019(7169/19));

- вважає надуманими заперечення щодо виписок з рахунків у цінних паперах та додатково подає виписку позивача-1 станом на 11.06.2021 в альбомному форматі, дублікат виписки позивача-2 станом на 01.07.2021 з підписом і печаткою (сукупна кількість 1 050 акцій складається з 680 та 370 акцій за двома виписками) і виписку позивача-5 станом на 01.07.2021, а також пояснює, що цифра « 39071» у постанові апеляційного суду від 24.04.2023 у справі № 910/1815/22 є технічною опискою замість « 3907» (2 041 + 1 866 акцій), щодо якої подано заяву про виправлення описки;

- зауважує, що наведені відповідачем копійчані розбіжності у розрахунках 3 % річних (від 0,001 % до 0,11 %) не є підставою для відмови в позові, а суд має право здійснити власний розрахунок.

3. Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

3.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.02.2026 у справі № 910/6003/25 позовні вимоги задоволено частково: позови ТОВ «ЕквітіБрок», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задоволено частково, позов ОСОБА_5 задоволено повністю. Стягнуто з АТ «Укрнафта»:

- на користь ТОВ «ЕквітіБрок» - 11 612,12 грн заборгованості зі сплати дивідендів за 2018 рік, 23 098,57 грн заборгованості зі сплати частини чистого прибутку за 2020 рік, 3 165,63 грн 3 % річних, 13 993,57 грн інфляційних втрат та 2 185,55 грн судового збору (в іншій частині відмовлено);

- на користь ОСОБА_1 - 37 401,00 грн заборгованості зі сплати дивідендів за 2018 рік, 74 397,23 грн заборгованості зі сплати частини чистого прибутку за 2020 рік, 10 196,06 грн 3 % річних, 45 071,31 грн інфляційних втрат та 2 185,54 грн судового збору (в іншій частині відмовлено);

- на користь ОСОБА_2 - 3 562,00 грн заборгованості зі сплати дивідендів за 2018 рік, 7 085,45 грн заборгованості зі сплати частини чистого прибутку за 2020 рік, 971,06 грн 3 % річних, 4 292,50 грн інфляційних втрат (в іншій частині відмовлено);

- на користь ОСОБА_3 - 8 192,60 грн заборгованості зі сплати дивідендів за 2018 рік, 16 296,54 грн заборгованості зі сплати частини чистого прибутку за 2020 рік, 2 233,42 грн 3 % річних, 9 872,76 грн інфляційних втрат та 2 185,59 грн судового збору (в іншій частині відмовлено);

- на користь ОСОБА_4 - 3 811,34 грн заборгованості зі сплати дивідендів за 2018 рік, 7 581,43 грн заборгованості зі сплати частини чистого прибутку за 2020 рік, 1 039,03 грн 3 % річних, 73 444,87 грн інфляційних втрат та 2 202,74 грн судового збору (в іншій частині відмовлено);

- на користь ОСОБА_5 - 3 507,00 грн 3 % річних, 28 445,60 грн інфляційних втрат та 2 422,40 грн судового збору; стягнуто з АТ «Укрнафта» в дохід Державного бюджету України 2 185,55 грн судового збору (пропорційно до задоволених вимог звільненого від сплати судового збору позивача-3).

3.2. Суд першої інстанції виходив із того, що позивачі у відповідні періоди (станом на 11.06.2021 та 01.07.2021) були акціонерами АТ «Укрнафта» (50 % плюс 1 акція якого належить АТ «НАК «Нафтогаз України», частка держави у якому становить 100 %), набули право на отримання дивідендів за 2018 рік у розмірі 35,62 грн на одну акцію на підставі рішень загальних зборів від 18.05.2021 та наглядової ради від 27.05.2021 зі строком виплати до 17.11.2021, а також право на отримання частини чистого прибутку за 2020 рік у розмірі 70,8545 грн на одну акцію в силу імперативних вимог абзацу другого статті 21 Закону України від 15.12.2020 № 1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік» зі строком виплати до 01.07.2021, однак відповідач своїх грошових зобов`язань у встановлені строки не виконав, чим порушив майнові права позивачів.

3.3. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов таких висновків:

- з прийняттям загальними зборами та наглядовою радою відповідача рішень про виплату дивідендів за 2018 рік у розмірі 35,62 грн на одну акцію у строк до 17.11.2021 у відповідача виникло безумовне грошове зобов`язання, а в акціонерів - «законне очікування» на отримання дивідендів у розумінні практики ЄСПЛ (справи «Брумареску проти Румунії», «Пономарьов проти України», «Агрокомплекс проти України») (застосовано висновки постанов Верховного Суду від 13.10.2021 у справі № 910/12317/18, від 02.02.2023 у справі № 910/10164/21);

- посилання відповідача на перешкоди з боку ПАТ «НДУ» спростовуються преюдиційними судовими рішеннями у справі № 910/3376/22 (частина четверта статті 75 ГПК України), якими встановлено обґрунтованість відмов депозитарію у виконанні розпоряджень відповідача від 22.12.2021 та від 11.02.2022, оскільки відповідач після спливу граничного строку виплати намагався здійснити вибіркову виплату дивідендів лише частині акціонерів з порушенням принципу пропорційності, встановленого статтею 30 Закону України від 17.09.2008 № 514-VI «Про акціонерні товариства»;

- обов`язок відповідача спрямувати частину чистого прибутку за 2020 рік на виплату акціонерам, які обліковувалися у реєстрі станом на 01.07.2021, пропорційно до розміру їхніх акцій (по 70,8545 грн на одну акцію, що преюдиційно підтверджено у справі №640/18646/21) виник імперативно в силу абзацу другого статті 21 Закону України від 15.12.2020 №1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік» унаслідок неприйняття загальними зборами рішення про нарахування дивідендів до 01.05.2021 (що також констатовано у рішенні зборів від 18.05.2021 по питанню 13) та не потребує додаткового волевиявлення органів управління товариства;

- належність акцій позивачам 1-5 підтверджена виписками з рахунків у цінних паперах згідно зі статтею 8 Закону України від 06.07.2012 № 5178-VI «Про депозитарну систему України», при цьому вимоги позивача-5 щодо 107 акцій у депозитарній установі ТОВ «Арт-Капітал Кастоді» не були предметом розгляду у справі № 910/1815/22 (де стягнуто дивіденди за 2018 рік у сумі 130 121,46 грн на 3 907 акцій), а щодо позивача-6 наявність заборгованості встановлена судовими рішеннями;

- за прострочення виконання грошових зобов`язань на відповідача покладається відповідальність за частиною другою статті 625 ЦК України, проте у розрахунках позивачів 1-5 допущено арифметичні помилки (зокрема щодо нарахувань на суму боргу за 2020 рік), у зв`язку з чим суд здійснив власний перерахунок та задовольнив вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат позивачів 1-5 частково, а вимоги позивача-6 - повністю.

3.4. Нормативне обґрунтування рішення суду першої інстанції становлять частини перша, четверта статті 11, частина перша статті 15, частина перша статті 16, пункт 2 частини першої статті 116, частина перша статті 152, стаття 525, частина перша статті 526, частина перша статті 530, частина друга статті 625 ЦК України, пункт 8 частини першої статті 2, частина перша статті 25, частини перша, друга статті 30, частина перша статті 32, пункти 12, 15, 27 частини другої статті 33 Закону України від 17.09.2008 № 514-VI «Про акціонерні товариства», стаття 8 Закону України від 06.07.2012 № 5178-VI «Про депозитарну систему України», частина перша статті 9 Закону України від 23.02.2006 № 3480-IV «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки», пункт 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 16.11.2017 № 2210-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення ведення бізнесу та залучення інвестицій емітентами цінних паперів», частина п`ята статті 11 Закону України від 21.09.2006 № 185-V «Про управління об`єктами державної власності», абзац другий статті 21 Закону України від 15.12.2020 № 1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік», пункт 9 частини першої статті 5 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір», частина четверта статті 75, стаття 129, стаття 233, стаття 236, стаття 237, стаття 238, стаття 240, стаття 241 ГПК України, абзац п`ятий підпункту 1 пункту 2 глави 1 розділу ІІІ Порядку виплати акціонерним товариством дивідендів, затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 12.04.2016 № 391.

4. Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги

4.1. 03.03.2026 відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати це рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

4.2. Апеляційна скарга обґрунтована такими доводами:

- суд першої інстанції не врахував відсутності вини відповідача (частина перша статті 614 ЦК України) у невиплаті дивідендів за 2018 рік, оскільки Товариство як публічне акціонерне товариство зобов`язане здійснювати виплату виключно через депозитарну систему України та тричі (23.12.2021, 29.12.2021 і 11.02.2022) перераховувало кошти на рахунок ПАТ «НДУ» згідно з розпорядженнями від 22.12.2021 № 01/01/13/05/02-02-213 та від 11.02.2022 № 01/01/13/05/02-02-262, однак ПАТ «НДУ» безпідставно відхилило ці розпорядження та повернуло кошти;

- місцевий господарський суд неправильно застосував статтю 30 Закону України від 17.09.2008 № 514-VI «Про акціонерні товариства» та абзац п`ятий підпункту 1 пункту 2 глави 1 розділу ІІІ Порядку виплати акціонерним товариством дивідендів, затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 12.04.2016 № 391, оскільки закон не вимагає одночасної виплати дивідендів усім акціонерам та не встановлює обмежень у черговості їх сплати, а загальні збори і наглядова рада відповідача не приймали рішення про виплату дивідендів за 2018 рік частками;

- одночасне перерахування Центральному депозитарію 1,9 млрд грн для всіх акціонерів було об`єктивно неможливим, оскільки дивіденди на акції АТ «НАК «Нафтогаз України» сплачуються безпосередньо до Державного бюджету України, щодо частини акціонерів наявні повідомлення про відступлення права вимоги, стосовно понад однієї тисячі акціонерів відсутня податкова інформація для виконання функцій податкового агента, а на рахунку відповідача не акумульовані вільні кошти у сумі 1,9 млрд грн;

- задовольняючи вимоги щодо виплати коштів за 2020 рік, суд першої інстанції вийшов за межі своєї компетенції та втрутився у виключні повноваження загальних зборів і наглядової ради акціонерного товариства, оскільки рішення про виплату дивідендів за 2020 рік, їх розмір, порядок і строк виплати органами управління відповідача відповідно до статті 30 Закону України від 17.09.2008 № 514-VI «Про акціонерні товариства» не приймалися;

- суд першої інстанції не врахував приписів підпунктів 168.1.1, 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 ПКУ та правових висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 08.12.2021 у справі № 9901/407/19 і Верховного Суду у постанові від 18.07.2018 у справі № 359/10023/16-ц, за якими відповідач при виплаті доходу фізичним особам (включно з інфляційними втратами та 3 % річних згідно з індивідуальною податковою консультацією ДПС від 03.12.2024 № 5538/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК) виступає податковим агентом і зобов`язаний утримати податок на доходи фізичних осіб та військовий збір, проте резолютивна частина оскаржуваного рішення не містить застережень про те, що стягнуті суми підлягають перерахуванню з відніманням встановлених законом податків та зборів.

4.3. Нормативне обґрунтування апеляційної скарги становлять частина третя статті 158, частина перша статті 614 ЦК України, частини перша, третя статті 167 ГК України, підпункти 168.1.1, 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 ПКУ, частина п`ята статті 11 Закону України від 21.09.2006 № 185-V «Про управління об`єктами державної власності», частина перша статті 2, стаття 30 Закону України від 17.09.2008 № 514-VI «Про акціонерні товариства», статті 240, 254-259 ГПК України, пункт 5 розділу І, пункт 1 та абзац п`ятий підпункту 1 пункту 2 глави 1 розділу ІІІ Порядку виплати акціонерним товариством дивідендів, затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 12.04.2016 № 391, підпункт 18 пункту 4 Положення про Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку, затвердженого Указом Президента України від 23.11.2011 № 1063/2011.

5. Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу та письмових пояснень

5.1. 04.04.2026 представник позивачів 1-6 подав відзив на апеляційну скаргу (надійшов до суду 06.04.2026), у якому заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Крім того, 18.08.2026 представник позивачів 1-6 через систему «Електронний суд» подав до суду апеляційної інстанції додаткові письмові пояснення щодо розрахунків, у яких просив врахувати допущені судом першої інстанції арифметичні помилки при розрахунку інфляційних втрат і 3 % річних та у порядку частини четвертої статті 269 ГПК України самостійно здійснити перерахунок і збільшити присуджені на користь позивачів суми.

5.2. У відзиві на апеляційну скаргу та додаткових письмових поясненнях представник позивачів наводить такі доводи:

- твердження апелянта про відсутність його вини у невиплаті дивідендів за 2018 рік через дії ПАТ «НДУ» спростовуються преюдиційними рішенням Господарського суду міста Києва від 29.09.2022 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.04.2023 у справі № 910/3376/22, якими встановлено протиправність дій самого АТ «Укрнафта» при направленні вибіркових розпоряджень, а також правовою позицією Верховного Суду у постанові від 30.08.2023 у справі № 910/9326/22;

- обов`язок відповідача виплатити акціонерам частину чистого прибутку за 2020 рік до 01.07.2021 виник безпосередньо в силу імперативної норми статті 21 Закону України від 15.12.2020 № 1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік» унаслідок неприйняття рішення про виплату дивідендів до 01.05.2021 та зафіксований у протоколі загальних зборів від 18.05.2021 № 31, що підтверджено постановою Верховного Суду від 30.08.2023 у справі №910/9326/22 та Рішенням Конституційного Суду України від 22.07.2020 № 8-р(II)/2020 у справі № 3-313/2019(7169/19);

- обов`язок податкового агента щодо утримання податків та зборів виникає у відповідача виключно під час фактичної виплати доходу на стадії виконання судового рішення, тому суд першої інстанції правомірно визначив до стягнення повну (нараховану) суму заборгованості;

- у відзиві на позовну заяву від 11.06.2025 відповідач фактично погодився з розрахунками позивачів (вказавши лише на незначні розбіжності щодо 3 % річних у межах від 0,35 грн до 0,41 грн для позивачів 1, 3, 4, 6 та не встановивши жодних розбіжностей щодо інфляційних втрат і щодо позивачів 2, 5), натомість суд першої інстанції при здійсненні власного розрахунку допустив суттєві арифметичні помилки та безпідставно занизив розмір присуджених інфляційних втрат і 3 % річних (для позивача-1 - на 690,03 грн 3 % річних та 6 554,90 грн інфляційних втрат; для позивача-2 - на 2 222,70 грн 3 % річних та 21 113,39 грн інфляційних втрат; для позивача-3 - на 211,63 грн 3 % річних та 2 010,54 грн інфляційних втрат; для позивача-4 - на 486,77 грн 3 % річних та 4 624,20 грн інфляційних втрат; для позивача-5 - на 226,81 грн 3 % річних та 6 510,03 грн інфляційних втрат; для позивача-6 - на 3 990,41 грн інфляційних втрат), які підлягають виправленню апеляційним судом у порядку частини четвертої статті 269 ГПК України.

5.3. Нормативне обґрунтування відзиву на апеляційну скаргу та письмових пояснень становлять стаття 625 ЦК України, стаття 168 ПКУ, стаття 30 Закону України від 17.09.2008 № 514-VI «Про акціонерні товариства», стаття 21 Закону України від 15.12.2020 № 1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік», частина четверта статті 75, частина четверта статті 269 ГПК України.

6. Дії суду апеляційної інстанції щодо апеляційної скарги

6.1. Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.03.2026 апеляційну скаргу АТ «Укрнафта» у справі № 910/6003/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Руденко М.А., Барсук М.А..

6.2. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.03.2026 апеляційну скаргу АТ «Укрнафта» залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків. 19.03.2026 до суду надійшла заява АТ «Укрнафта» про усунення недоліків апеляційної скарги.

6.3. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ «Укрнафта» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2026 у справі № 910/6003/25, призначено розгляд апеляційної скарги на 22.04.2026, встановлено учасникам справи строк для подання відзивів та витребувано матеріали справи у Господарського суду міста Києва.

6.4. Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.04.2026 (у зв`язку із заміною судді Руденко М.А.) справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю., та ухвалою від 22.04.2026 прийнято до провадження у визначеному складі суду. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2026 задоволено клопотання представників сторін та відкладено розгляд справи на 20.05.2026.

6.5. На підставі розпорядження керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2026 (у зв`язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 07.05.2026 про тимчасове відсторонення судді Кропивної Л.В.) проведено повторний автоматизований розподіл справи, за результатами якого згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу від 01.06.2026 справу передано колегії суддів у складі: головуючий суддя Корсак В.А., судді: Алданова С.О., Євсіков О.О..

6.6. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2026 задоволено заяву судді Євсікова О.О. про самовідвід від розгляду справи № 910/6003/25 та передано справу для здійснення повторного автоматизованого розподілу.

6.7. Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.06.2026 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Корсак В.А., судді: Алданова С.О., Буравльов С.І.. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2026 апеляційну скаргу прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів із призначенням розгляду на 20.07.2026.

6.8. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2026 (у зв`язку з перебуванням колегії суддів у щорічній відпустці) повідомлено учасників справи про призначення справи до розгляду на 17.08.2026. У судовому засіданні 17.08.2026 оголошено перерву до 21.09.2026.

6.9. У судовому засіданні 21.09.2026 після закінчення з`ясування обставин справи і судових дебатів колегія суддів на підставі статті 219 ГПК України відклала ухвалення та проголошення судового рішення до 23.09.2026. Ухвалою від 23.09.2026 (у зв`язку з перебоями в роботі мережі провайдера внаслідок дронової атаки на місто Київ) проголошення судового рішення відкладено до 28.09.2026. Ухвалою від 28.09.2026 (у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги у місті Києві) повідомлено учасників справи, що проголошення рішення у справі відбудеться 07.10.2026.

6.10. У судових засіданнях 17.08.2026 та 21.09.2026 представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в позові; представник позивачів 1-6 заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, підтримавши також письмові пояснення щодо необхідності перерахунку інфляційних втрат і 3 % річних. У судовому засіданні 07.10.2026, в якому взяв участь представник позивачів 1-6 в режимі відеоконференції (представник належно повідомленого відповідача не з`явився), судом апеляційної інстанції проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розгляд клопотань та заяв учасників справи

6.11. Процесуальні клопотання учасників справи про відкладення розгляду справи та про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції були вирішені судом апеляційної інстанції відповідними ухвалами в ході апеляційного провадження. Додаткових клопотань під час розгляду справи по суті від учасників справи не надходило. Водночас викладене у письмових поясненнях представника позивачів від 18.08.2026 прохання про застосування частини четвертої статті 269 ГПК України для виправлення арифметичних помилок суду першої інстанції та збільшення сум стягнення за своєю правовою природою стосується меж апеляційного перегляду та вирішення спору по суті, у зв`язку з чим оцінка цим доводам надається судом апеляційної інстанції у мотивувальній частині цієї постанови (розділ 8).

7. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

7.1. Публічне акціонерне товариство «Укрнафта», найменування якого під час розгляду справи змінено на Акціонерне товариство «Укрнафта», згідно з пунктами 1.1, 1.3 Статуту (в редакції, затвердженій рішенням загальних зборів акціонерів від 19.09.2019, протокол № 29) засноване відповідно до наказу Державного комітету України по нафті і газу від 23.02.1994 № 57 шляхом перетворення державного підприємства «Виробниче об`єднання «Укрнафта» у відкрите акціонерне товариство відповідно до Указу Президента України від 15.06.1993 №210/93 «Про корпоратизацію підприємств». Згідно з пунктом 1.4 Статуту Товариство станом на час виникнення спірних правовідносин мало статус публічного акціонерного товариства та вважалося таким, що здійснило публічну пропозицію цінних паперів відповідно до пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 16.11.2017 № 2210-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення ведення бізнесу та залучення інвестицій емітентами цінних паперів».

7.2. Відповідно до Статуту відповідача його статутний капітал становить 13 557 127,50 грн і поділений на 54 228 510 штук простих іменних акцій номінальною вартістю 0,25 грн кожна. Акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (частка держави у статутному капіталі якого становить 100 відсотків) належить 27 114 256 простих іменних акцій відповідача, що становить 50 відсотків плюс 1 акція статутного капіталу АТ «Укрнафта».

7.3. Згідно з пунктами 3.1, 3.2, 6.1, 6.16 Статуту відповідача акціонерами Товариства є юридичні та фізичні особи, що набули право власності на акції; кожною простою акцією її власнику-акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи право на отримання дивідендів; документальним підтвердженням наявності на певний момент часу прав на цінні папери та прав за цінними паперами власника цінних паперів є виписка з рахунка в цінних паперах, яка видається депозитарною установою.

7.4. Пунктами 6.18, 6.20-6.22 Статуту відповідача передбачено, що дивіденди виплачуються за підсумками календарного року виключно грошовими коштами; рішення про виплату дивідендів приймається загальними зборами, якщо інше не встановлено законом; виплата дивідендів власникам акцій одного типу та класу має відбуватися пропорційно до кількості належних їм цінних паперів, а умови виплати дивідендів (зокрема щодо строків, способу та суми дивідендів) мають бути однакові для всіх власників акцій одного типу та класу; для кожної виплати дивідендів наглядова рада Товариства встановлює дату складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, порядок і строк їх виплати.

7.5. Згідно з наявними у матеріалах справи виписками з рахунків у цінних паперах, відкритих позивачами 1-5 у депозитарних установах (з урахуванням долучених судом першої інстанції протокольною ухвалою від 23.06.2025 виписок), станом на 11.06.2021 та станом на 01.07.2021 на рахунках позивачів обліковувалася така кількість простих бездокументарних іменних акцій відповідача (АТ «Укрнафта»):

- ТОВ «ЕквітіБрок» (позивач-1) - 326 штук;

- ОСОБА_1 (позивач-2) - 1 050 штук (680 штук у депозитарній установі ТОВ «Кінто, Лтд» та 370 штук у депозитарній установі ТОВ «Арт-Капітал Кастоді»);

- ОСОБА_2 (позивач-3) - 100 штук;

- ОСОБА_3 (позивач-4) - 230 штук;

- ОСОБА_4 (позивач-5) - 107 штук у депозитарній установі ТОВ «Арт-Капітал Кастоді» (крім 3 907 штук акцій, що обліковувалися у депозитарних установах ТОВ «Кінто, Лтд» у кількості 2 041 штука та ТОВ «Навігатор-Інвест» у кількості 1 866 штук).

7.6. Належність ОСОБА_5 (позивачу-6) станом на 11.06.2021 та 01.07.2021 пакета простих бездокументарних іменних акцій відповідача у кількості 992 штуки встановлена рішенням Господарського суду міста Києва від 26.09.2022 у справі № 910/1815/22 (залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2023) та рішенням Господарського суду міста Києва від 17.01.2024 у справі № 910/14499/23 (залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2024), які набрали законної сили.

7.7. 18.05.2021 відбулися загальні збори акціонерів ПАТ «Укрнафта», рішення яких оформлені протоколом № 31 від 18.05.2021. З питання 17 порядку денного загальними зборами акціонерів прийнято рішення: «Затвердити такий розмір та порядок розподілу прибутку Товариства за 2018 рік: на виконання ч. 5 ст. 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» направити на виплату дивідендів за простими акціями частину чистого прибутку в сумі 1 931 619 526,20 грн (один мільярд дев`ятсот тридцять один мільйон шістсот дев`ятнадцять тисяч п`ятсот двадцять шість гривень 20 копійок), що складає 30 % чистого прибутку Товариства за 2018 рік за даними річної фінансової звітності, підтвердженої аудиторським висновком; решту чистого прибутку Товариства за 2018 рік в сумі 4 506 581 473,80 грн (чотири мільярди п`ятсот шість мільйонів п`ятсот вісімдесят одна тисяча чотириста сімдесят три гривні 80 копійок), що складає 70 % чистого прибутку, направити на покриття накопиченого збитку. Затвердити загальний розмір дивідендів за простими акціями ПАТ «Укрнафта» за результатами 2018 року в сумі 1 931 619 526,20 грн (один мільярд дев`ятсот тридцять один мільйон шістсот дев`ятнадцять тисяч п`ятсот двадцять шість гривень 20 копійок). Нараховані за результатами 2018 року дивіденди, що припадають на 1 (одну) просту акцію, затвердити у розмірі 35,62 грн (тридцять п`ять гривень 62 копійки)».

7.8. З питання 13 порядку денного («Розподіл прибутку і збитків товариства за підсумками 2020 року. Прийняття рішення про виплату дивідендів та затвердження розміру річних дивідендів товариства») загальними зборами акціонерів відповідача 18.05.2021 (протокол №31) прийнято рішення: «Оскільки Товариством не прийнято рішення про виплату дивідендів до 01.05.2021, дивіденди не нараховувати, прибуток розподілити відповідно до вимог статті 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік».

7.9. Рішенням наглядової ради ПАТ «Укрнафта» від 27.05.2021 (оформленим протоколом засідання наглядової ради № 9/21 від 27.05.2021 з Додатком № 1 до нього) встановлено дату складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів за підсумками 2018 року, - 11.06.2021; визначено строк виплати дивідендів за підсумками 2018 року: дата початку строку виплати - 15.06.2021, дата закінчення строку виплати - 17.11.2021; спосіб виплати - через депозитарну систему України; порядок виплати дивідендів: шляхом виплати всієї суми дивідендів у повному обсязі або кількома частками пропорційно всім особам, які мають право на отримання дивідендів, у межах встановленого строку виплати дивідендів. Згідно зі складеним ПАТ «НДУ» переліком акціонерів станом на 11.06.2021 до переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів за 2018 рік, включено 13 178 осіб, у тому числі позивачів 1-6.

7.10. На підставі заяви про приєднання від 08.11.2013 № юр-2131 (зареєстрованої 15.11.2013 за № ОВ-1962) та заяви від 05.11.2021 № 01/01/07/871 про приєднання до умов Додаткової угоди (зареєстрованої 08.11.2021 за № ВД/ОВ-1962) між відповідачем (емітентом) та ПАТ «НДУ» (Центральним депозитарієм) було укладено Договір про обслуговування випусків цінних паперів та Додаткову угоду до нього (щодо надання послуг з виплати доходів/сум погашення цінних паперів грошовими коштами). У пункті 2.1.2 Додаткової угоди сторони визначили, що у разі отримання Центральним депозитарієм розпорядження емітента, яке містить інформацію про виплату дивідендів частками, та перерахування емітентом Центральному депозитарію коштів для виплати не всім особам, які мають право на отримання дивідендів, без збереження пропорційності щодо кількості належних таким особам прав на акції відповідного випуску, Центральний депозитарій відмовляє у взятті до виконання такого розпорядження емітента.

7.11. Після спливу встановленого до 17.11.2021 граничного строку виплати дивідендів за 2018 рік відповідач тричі - 23.12.2021 (платіжне доручення № 19389-П21 на суму 30 072 756,24 грн згідно з розпорядженням від 22.12.2021 № 01/01/13/05/02-02-213 та супровідним листом від 23.12.2021 № 01/01/07/1028), 29.12.2021 (платіжне доручення № 19729-П21 на суму 30 072 756,24 грн згідно з розпорядженням від 22.12.2021 № 01/01/13/05/02-02-213 та претензією-повідомленням від 29.12.2021 № 152-л) та 11.02.2022 (платіжне доручення № 2875-П22 на суму 12 408 534,08 грн згідно з розпорядженням від 11.02.2022 № 01/01/13/05/02-02-262) перераховував грошові кошти на рахунок ПАТ «НДУ» для виплати дивідендів за 2018 рік окремим визначеним емітентом власникам цінних паперів у розрізі окремих депозитарних установ.

7.12. ПАТ «НДУ» у ті самі дні (23.12.2021, 29.12.2021 та 11.02.2022) відмовило у взятті до виконання вказаних розпоряджень (повідомлення № 619519 від 23.12.2021, № 527582 від 29.12.2021, № 642488 від 11.02.2022; листи-відмови від 23.12.2021, від 29.12.2021, від 11.02.2022) та у повному обсязі повернуло кошти на рахунок відповідача (що підтверджується листом АБ «Південний» від 24.12.2021 № 198-193-52245-2021-БТ та платіжними дорученнями № 2486285401 від 29.12.2021 і № 2504219101 від 11.02.2022) з підстав наявності у документах суперечливих даних та перерахування Центральному депозитарію коштів для виплати не всім особам, які мають право на отримання дивідендів, без збереження пропорційності щодо кількості належних таким особам прав на акції всупереч абзацу п`ятому підпункту 1 пункту 2 глави 1 розділу ІІІ Порядку виплати акціонерним товариством дивідендів, затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 12.04.2016 № 391. На звернення відповідача Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку листами від 03.06.2021 № 2519/1 та від 19.01.2022 № 26/07/1077 роз`яснила порядок застосування законодавства про виплату дивідендів через депозитарну систему України.

7.13. Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.09.2022 у справі № 910/3376/22, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.04.2023, яке набрало законної сили, відмовлено у задоволенні позову ПАТ «Укрнафта» до ПАТ «НДУ» про визнання неналежним виконання умов договору про обслуговування випусків цінних паперів від 15.11.2013 № ОВ-1962 у частині невиконання розпоряджень від 22.12.2021 № 01/01/13/05/02-02-213 та від 11.02.2022 № 01/01/13/05/02-02-262 і зобов`язання виконати ці розпорядження. Судовими рішеннями у справі № 910/3376/22 встановлено, що перераховані відповідачем кошти були спрямовані на виплату дивідендів за 2018 рік вибірково лише частині акціонерів Товариства без збереження принципу пропорційності щодо кількості належних особам прав на акції, у зв`язку з чим розпорядження відповідача суперечили статті 30 Закону України від 17.09.2008 № 514-VI «Про акціонерні товариства», Порядку виплати акціонерним товариством дивідендів, затвердженому рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 12.04.2016 № 391, та умовам договору № ОВ-1962, а відмови Центрального депозитарію у їх виконанні були законними та обґрунтованими.

7.14. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.09.2021, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.02.2022 та постановою Верховного Суду від 19.10.2022 у справі № 640/18646/21 за участю ПАТ «Укрнафта» встановлено, що розмір частини чистого прибутку за результатами 2020 року, який підлягав сплаті на державну частку акцій (27 114 256 штук акцій), становить 1 921 167 072,00 грн, що у перерахунку на 1 (одну) просту акцію становить 70,8545 грн (1 921 167 072,00 грн / 27 114 256 акцій).

7.15. Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.09.2022 у справі № 910/1815/22, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2023 (з урахуванням виправлення описки постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2025 щодо кількості акцій ОСОБА_4 - 3 907 штук замість помилково зазначених 39 071 штуки), стягнуто з ПАТ «Укрнафта»: на користь ОСОБА_4 (позивача-5) заборгованість з виплати дивідендів за 2018 рік (нарахованих на 3 907 акцій у депозитарних установах ТОВ «Кінто, Лтд» - 2 041 шт. та ТОВ «Навігатор-Інвест» - 1 866 шт.) за вирахуванням податків у сумі 130 121,46 грн та 3 % річних за період з 18.11.2021 до моменту виконання рішення суду; на користь ОСОБА_5 (позивача-6) заборгованість з виплати дивідендів за 2018 рік (нарахованих на 992 акції) за вирахуванням податків у сумі 33 038,26 грн та 3 % річних за період з 18.11.2021 до моменту виконання рішення суду, а у задоволенні вимог про стягнення інфляційних втрат на майбутній період (до моменту виконання рішення) відмовлено. Вимоги ОСОБА_4 щодо виплати дивідендів за 2018 рік та частини чистого прибутку за 2020 рік за пакетом акцій у кількості 107 штук (депозитарна установа ТОВ «Арт-Капітал Кастоді») предметом розгляду у справі № 910/1815/22 та інших справах не були.

7.16. Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.01.2024 у справі № 910/14499/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2024, яке набрало законної сили, стягнуто з ПАТ «Укрнафта» на користь ОСОБА_5 (позивача-6) частину чистого прибутку за 2020 рік (на 992 акції) у сумі 70 287,00 грн, а також інфляційні втрати та 3 % річних за період з 01.07.2021 по 31.08.2023.

7.17. У встановлені строки (до 17.11.2021 - щодо дивідендів за 2018 рік та до 01.07.2021 - щодо частини чистого прибутку за 2020 рік) і станом на час розгляду справи відповідач належних позивачам 1-5 сум дивідендів за 2018 рік і частини чистого прибутку за 2020 рік, а також присуджених судовими рішеннями у справах № 910/1815/22 та № 910/14499/23 сум на користь позивачів 5 і 6 не сплатив, доказів протилежного матеріали справи не містять.

8. Джерела права та мотиви, з яких виходить апеляційний господарський суд при прийнятті постанови

8.1. Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції визначені статтею 269 ГПК України, відповідно до частин першої-п`ятої якої: « 1. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. 2. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. 3. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. 4. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. 5. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції».

8.2. Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України: « 1. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень».

8.3. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2026 у справі № 910/6003/25 оскаржується в апеляційному порядку виключно відповідачем (АТ «Укрнафта»), який просить скасувати оскаржуване рішення у частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення про відмову в позові повністю; позивачі 1-6 апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні решти позовних вимог у встановленому законом порядку не подавали. Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача з урахуванням приписів статті 269 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги та необхідність залишення рішення суду першої інстанції без змін з огляду на таке.

Щодо стягнення дивідендів за 2018 рік та доводів апелянта про відсутність його вини у простроченні виконання грошового зобов`язання через дії Центрального депозитарію

8.4. В апеляційній скарзі АТ «Укрнафта» стверджує, що його вина у невиплаті дивідендів за 2018 рік відсутня в розумінні частини першої статті 614 ЦК України, оскільки Товариство вжило всіх залежних від нього заходів та тричі перераховувало кошти на рахунок ПАТ «НДУ», яке неправомірно відхилило розпорядження відповідача, при цьому Закон України від 17.09.2008 № 514-VI «Про акціонерні товариства» не містить вимоги про одночасну виплату дивідендів усім акціонерам, а одночасне перерахування 1,9 млрд грн було об`єктивно неможливим. Натомість позивачі у відзиві на апеляційну скаргу заперечують проти цих аргументів, наголошуючи на тому, що преюдиційними судовими рішеннями у справі № 910/3376/22 встановлено протиправність дій самого відповідача, який порушив принцип пропорційності виплат.

8.5. Оцінюючи вказані доводи скаржника, колегія суддів виходить із того, що відповідно до частин першої, другої статті 5 ЦК України: « 1. Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. 2. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи».

8.6. Згідно з частинами першою, другою статті 11 ЦК України: « 1. Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. 2. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є:

1. договори та інші правочини;

2. створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3. завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4. інші юридичні факти».

8.7. Частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 та пунктом 2 частини першої статті 116 ЦК України встановлено: « 1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання» (частина перша статті 15 ЦК України); « 1. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу» (частина перша статті 16 ЦК України); « 1. Учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом: 2) брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди)» (пункт 2 частини першої статті 116 ЦК України).

8.8. На момент прийняття рішень органів управління відповідача та настання строку виплати дивідендів за 2018 рік корпоративні правовідносини сторін регулювалися Законом України від 17.09.2008 № 514-VI «Про акціонерні товариства» (у відповідній редакції, чинній у 2021 році), частиною першою статті 25 якого передбачено:« 1. Кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи права на:

1. участь в управлінні акціонерним товариством;

2. отримання дивідендів;

3. отримання у разі ліквідації товариства частини його майна або вартості частини майна товариства;

4. отримання інформації про господарську діяльність акціонерного товариства».

8.9. Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 30 Закону України від 17.09.2008 № 514-VI «Про акціонерні товариства» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин): « 1. Дивіденд - частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу. За акціями одного типу та класу нараховується однаковий розмір дивідендів. Виплата дивідендів власникам акцій одного типу та класу має відбуватися пропорційно до кількості належних їм цінних паперів, а умови виплати дивідендів (зокрема щодо строків, способу та суми дивідендів) мають бути однакові для всіх власників акцій одного типу та класу. Товариство виплачує дивіденди виключно грошовими коштами. Дивіденди виплачуються на акції, звіт про результати розміщення яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку. 2. Виплата дивідендів за простими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку на підставі рішення загальних зборів акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів. Рішення про виплату дивідендів та їх розмір за простими акціями приймається загальними зборами акціонерного товариства»; « 4. Для кожної виплати дивідендів наглядова рада акціонерного товариства встановлює дату складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, порядок та строк їх виплати. Дата складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів за простими акціями, визначається рішенням наглядової ради, передбаченим першим реченням цієї частини, але не раніше ніж через 10 робочих днів після дня прийняття такого рішення наглядовою радою. Перелік осіб, які мають право на отримання дивідендів за привілейованими акціями, складається протягом одного місяця після закінчення звітного року. Перелік осіб, які мають право на отримання дивідендів, складається в порядку, встановленому законодавством про депозитарну систему України. Товариство в порядку, встановленому наглядовою радою товариства, повідомляє осіб, які мають право на отримання дивідендів, про дату, розмір, порядок та строк їх виплати. Протягом 10 днів з дня прийняття рішення про виплату дивідендів за простими акціями публічне акціонерне товариство повідомляє про дату, розмір, порядок та строк виплати дивідендів за простими акціями фондову біржу (біржі), на якій (яких) акції такого товариства допущені до торгів. У разі відчуження акціонером належних йому акцій після дати складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, але раніше дати виплати дивідендів, право на отримання дивідендів залишається в особи, зазначеної у такому переліку. 5. Товариство в порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, здійснює виплату дивідендів через депозитарну систему України або безпосередньо акціонерам. Конкретний спосіб виплати дивідендів визначається відповідним рішенням загальних зборів акціонерів».

8.10. Пунктом 5 розділу І та абзацом п`ятим підпункту 1 пункту 2 глави 1 розділу ІІІ Порядку виплати акціонерним товариством дивідендів, затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 12.04.2016 № 391 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.04.2016 за № 639/28769), встановлено: « 5. Виплата дивідендів власникам акцій одного типу та класу має відбуватися пропорційно до кількості належних їм цінних паперів, а умови виплати дивідендів (зокрема щодо строків, способу та суми дивідендів) мають бути однакові для всіх власників акцій одного типу та класу. Акціонерне товариство здійснює виплату дивідендів шляхом виплати всієї суми дивідендів у повному обсязі або кількома частками, якщо це передбачено рішенням загальних зборів або наглядової ради товариства. У випадку прийняття акціонерним товариством рішення про виплату дивідендів частками, такі виплати здійснюються одночасно всім особам, які мають право на отримання дивідендів, пропорційно» (пункт 5 розділу І Порядку); «У разі отримання Центральним депозитарієм розпорядження акціонерного товариства про виплату дивідендів, яке містить інформацію про таку виплату частками, та перерахування акціонерним товариством Центральному депозитарію коштів для виплати не всім особам, які мають право на отримання дивідендів, без збереження пропорційності щодо кількості належних таким особам прав на акції відповідного випуску, Центральний депозитарій відмовляє у взятті до виконання такого розпорядження у порядку та строки, встановлені внутрішніми документами Центрального депозитарію, з одночасним поверненням відповідних коштів на рахунок акціонерного товариства, з якого вони надійшли або який вказаний у розпорядженні акціонерного товариства» (абзац п`ятий підпункту 1 пункту 2 глави 1 розділу ІІІ Порядку).

8.11. Загальні засади виконання зобов`язань та відповідальності за їх порушення закріплені у статтях 525, 526, 530, 614 та 617 ЦК України: «Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом» (стаття 525 ЦК України); « 1. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться» (частина перша статті 526 ЦК України); « 1. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)» (частина перша статті 530 ЦК України); « 1. Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. 2. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання» (частини перша, друга статті 614 ЦК України); « 1. Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів» (частина перша статті 617 ЦК України).

8.12. Водночас згідно з частиною четвертою статті 75 ГПК України: « 4. Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом».

8.13. Системний аналіз наведених норм частини першої статті 30 Закону України від 17.09.2008 № 514-VI «Про акціонерні товариства», пункту 5 розділу І та абзацу п`ятого підпункту 1 пункту 2 глави 1 розділу ІІІ Порядку виплати акціонерним товариством дивідендів, затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 12.04.2016 № 391, а також Додатка № 1 до протоколу засідання наглядової ради відповідача від 27.05.2021 № 9/21 та пункту 2.1.2 Додаткової угоди до договору № ОВ-1962 свідчить про те, що законодавство і корпоративні рішення самого відповідача допускали лише два правомірні способи виплати дивідендів за простими акціями через депозитарну систему України: або одночасну виплату всієї суми дивідендів у повному обсязі всім акціонерам, які мають право на їх отримання, або виплату дивідендів кількома частками одночасно та пропорційно всім особам, які мають право на отримання дивідендів. Вибіркова виплата дивідендів у повному обсязі окремим визначеним емітентом акціонерам без одночасної пропорційної виплати іншим власникам простих акцій прямо заборонена імперативними приписами частини першої статті 30 вказаного Закону щодо рівності умов виплати та пропорційності.

8.14. Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, обставини відхилення ПАТ «НДУ» 23.12.2021, 29.12.2021 та 11.02.2022 розпоряджень відповідача від 22.12.2021 № 01/01/13/05/02-02-213 та від 11.02.2022 № 01/01/13/05/02-02-262 і повернення перерахованих за ними сум (30 072 756,24 грн та 12 408 534,08 грн) вже були предметом судового розгляду у господарській справі № 910/3376/22 за позовом АТ «Укрнафта» до ПАТ «НДУ». Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.09.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.04.2023 у справі № 910/3376/22, встановлено, що вказані розпорядження були подані відповідачем поза межами встановленого до 17.11.2021 шестимісячного строку виплати дивідендів та спрямовувалися на вибіркову виплату дивідендів лише частині акціонерів Товариства через певні депозитарні установи без збереження принципу пропорційності щодо всіх акціонерів, у зв`язку з чим дії відповідача не відповідали статті 30 Закону України від 17.09.2008 № 514-VI «Про акціонерні товариства», Порядку № 391 та договору № ОВ-1962, а відмови ПАТ «НДУ» у взятті цих розпоряджень до виконання були обґрунтованими і законними.

8.15. Відповідно до частини четвертої статті 75 ГПК України встановлені у справі № 910/3376/22 обставини щодо АТ «Укрнафта» як учасника тієї справи мають преюдиційне значення при розгляді цієї справи та повторному доказуванню чи переоцінці не підлягають (аналогічний висновок щодо суб`єктивних та об`єктивних меж преюдиціальності викладено у постановах Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 438/723/17 та від 15.03.2023 у справі № 918/459/21, пункт 5.18). Оскільки повернення коштів Центральним депозитарієм було зумовлене виключно неправомірними діями самого відповідача (формуванням вибіркових розпоряджень з порушенням принципу пропорційності та після закінчення граничного строку виплати 17.11.2021), АТ «Укрнафта» у розумінні статті 614 ЦК України не довело вжиття ним усіх залежних від нього заходів для належного виконання грошового зобов`язання, а його вина у простроченні виплати дивідендів є доведеною.

8.16. Колегія суддів також відхиляє посилання скаржника на об`єктивну неможливість одночасного перерахування Центральному депозитарію 1,9 млрд грн через відсутність на рахунку вільних акумульованих коштів, сплату дивідендів на державну частку безпосередньо до бюджету, відступлення прав вимоги окремими акціонерами чи відсутність податкової інформації щодо частини інших депонентів. За змістом частини першої статті 617 та частини першої статті 625 ЦК України відсутність у боржника необхідних коштів, недодержання своїх обов`язків контрагентами боржника або внутрішні організаційно-технічні труднощі щодо адміністрування реєстру інших акціонерів не є випадком чи непереборною силою і не звільняють боржника від обов`язку своєчасно виконати грошове зобов`язання перед позивачами як власниками акцій. При цьому примусове виконання судового рішення про стягнення заборгованості з дивідендів здійснюється у встановленому законом порядку виконання судових рішень, чому взаємовідносини відповідача з Центральним депозитарієм не перешкоджають.

8.17. Як послідовно виснував Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у спорах за участю АТ «Укрнафта» щодо стягнення дивідендів за 2018 рік (зокрема, у постановах від 30.08.2023 у справі № 910/9326/22 (пункт 5.12) та від 06.02.2025 у справі № 910/13331/23), а також у постановах від 19.12.2018 у справі № 910/3350/18 (пункт 5.2.8), від 13.10.2021 у справі № 910/12317/18 та від 02.02.2023 у справі № 910/10164/21, з моменту прийняття загальними зборами акціонерного товариства рішення про виплату дивідендів у розмірі 35,62 грн на одну акцію та встановлення наглядовою радою строку їх виплати до 17.11.2021 у товариства виник безумовний грошовий обов`язок виплатити акціонерам належні їм дивіденди у цей строк, а в акціонерів виникло захищене статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «законне очікування» на отримання такого майна (рішення ЄСПЛ у справах «Брумареску проти Румунії» (пункт 74), «Пономарьов проти України» (пункт 43), «Агрокомплекс проти України» (пункт 166)). Отже, суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини щодо невиплати дивідендів за 2018 рік, надав їм належну правову оцінку і дійшов обґрунтованого висновку про задоволення вимог позивачів 1-5 про стягнення основної суми заборгованості з дивідендів за 2018 рік (11 612,12 грн - позивачу-1; 37 401,00 грн - позивачу-2; 3 562,00 грн - позивачу-3; 8 192,60 грн - позивачу-4; 3 811,34 грн на 107 акцій - позивачу-5), у зв`язку з чим доводи апеляційної скарги в цій частині відхиляються.

Щодо стягнення частини чистого прибутку за 2020 рік та доводів апелянта про втручання суду у виключну компетенцію органів управління товариства

8.18. Скаржник в апеляційній скарзі наполягає на тому, що затвердження порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати дивідендів за 2020 рік згідно зі статтею 158 ЦК України, статтею 167 ГК України та статтею 30 Закону України від 17.09.2008 № 514-VI «Про акціонерні товариства» належить до виключної компетенції загальних зборів і наглядової ради акціонерного товариства, а за відсутності рішення загальних зборів про виплату дивідендів за 2020 рік суд першої інстанції неправомірно перебрав на себе повноваження органів управління Товариства. У відзиві на апеляційну скаргу позивачі заперечують проти цього доводу, вказуючи, що предметом стягнення за 2020 рік є не дивіденди за рішенням зборів, а частина чистого прибутку, обов`язок виплати якої виник безпосередньо в силу закону (стаття 21 Закону України від 15.12.2020 № 1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік») унаслідок неприйняття загальними зборами рішення про нарахування дивідендів до 01.05.2021.

8.19. Надаючи правову оцінку вказаним аргументам сторін, колегія суддів зазначає, що згідно з частиною третьою статті 11 та частиною першою статті 158 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин): « 3. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства» (частина третя статті 11 ЦК України); « 1. Акціонерне товариство може виплачувати акціонерам частину свого чистого прибутку з розрахунку на одну належну їм акцію певного типу та/або класу. Порядок виплати дивідендів визначається законом та статутом акціонерного товариства» (частина перша статті 158 ЦК України).

8.20. Водночас спеціальне імперативне правове регулювання розподілу частини чистого прибутку за підсумками 2020 року для господарських товариств за участю держави встановлено абзацом другим статті 21 Закону України від 15.12.2020 № 1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік», відповідно до якого: «Господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, та господарські товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких належать господарським товариствам, частка держави в яких становить 100 відсотків (крім тих, що визначені частиною першою цієї статті), які не прийняли рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, що настає за звітним, сплачують до державного бюджету та іншим учасникам господарського товариства пропорційно розміру їх акцій (часток) у статутному капіталі господарського товариства частину чистого прибутку в розмірі, визначеному за базовими нормативами відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, установленими на відповідний рік, але не менше 30 відсотків, до 1 липня року, що настає за звітним».

8.21. Аналіз абзацу другого статті 21 Закону України від 15.12.2020 № 1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік» у поєднанні з частиною третьою статті 11 ЦК України свідчить про те, що вказана норма має імперативний характер і безпосередньо визначає як юридичний факт, з яким закон пов`язує виникнення грошового зобов`язання господарського товариства (неприйняття рішення про нарахування дивідендів за 2020 рік до 01.05.2021), так і коло кредиторів (держава та інші учасники/акціонери господарського товариства пропорційно розміру їхніх акцій), розмір відрахування та граничний строк виконання зобов`язання (до 01.07.2021). Оскільки 50 відсотків плюс 1 акція у статутному капіталі АТ «Укрнафта» належать АТ «НАК «Нафтогаз України», частка держави в якому становить 100 відсотків, і до 01.05.2021 відповідачем рішення про нарахування дивідендів за 2020 рік прийнято не було, у відповідача безпосередньо в силу закону (ex lege) виник обов`язок сплатити до 01.07.2021 частину чистого прибутку за 2020 рік не лише державі, а й іншим акціонерам товариства (зокрема позивачам, які обліковувалися у реєстрі акціонерів станом на 01.07.2021) пропорційно кількості належних їм акцій. Більше того, факт дії вказаного законодавчого механізму був прямо зафіксований самими загальними зборами акціонерів відповідача у рішенні від 18.05.2021 (питання 13 протоколу № 31): «Оскільки Товариством не прийнято рішення про виплату дивідендів до 01.05.2021, дивіденди не нараховувати, прибуток розподілити відповідно до вимог статті 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік».

8.22. Отже, апелянт помилково ототожнює процедуру виплати дивідендів за рішенням загальних зборів у порядку статті 30 Закону України від 17.09.2008 № 514-VI «Про акціонерні товариства» з імперативним обов`язком сплати частини чистого прибутку на підставі абзацу другого статті 21 Закону України від 15.12.2020 № 1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік», який настає саме як правовий наслідок неприйняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів до 01.05.2021 та не потребує жодних додаткових рішень загальних зборів чи наглядової ради. Ухвалюючи рішення про стягнення частини чистого прибутку за 2020 рік, місцевий господарський суд не втручався у виключну компетенцію органів управління Товариства, а забезпечив примусове виконання імперативного припису закону на захист порушеного майнового права міноритарних акціонерів.

8.23. Висновки суду першої інстанції у цій частині повністю відповідають усталеній та незмінній правовій позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у спорах за участю АТ «Укрнафта» щодо застосування статті 21 Закону України від 15.12.2020 № 1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік», викладеній у постановах від 30.08.2023 у справі № 910/9326/22 (пункт 5.22), від 24.10.2023 у справі № 910/9143/22 (пункти 34, 57), від 06.03.2024 у справі № 910/5724/23 (пункт 6.6), від 19.03.2024 у справі № 910/5357/23 (пункт 37) та від 06.02.2025 у справі № 910/13331/23. Зокрема, у пункті 5.22 постанови Верховного Суду від 30.08.2023 у справі № 910/9326/22 сформульовано такий правовий висновок: « 5.22. ...Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач, як акціонер ПАТ «Укрнафта», має право на частину чистого прибутку відповідно до кількості належних йому акцій. ... Доводи скаржника про те, що ані стаття 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», ані інший закон, не врегульовує порядок виплати акціонерам частини чистого прибутку є необґрунтованими з огляду на те, що такий порядок встановлений статтею 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік». ... Колегія суддів враховує, що рішенням Конституційного Суду України від 22.07.2020 у справі № 3-313/2019 при визнанні таким, що не відповідає Конституції України абзацу восьмого частини п`ятої статті 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» щодо отримання державою частини чистого прибутку господарської організації державного сектора економіки у разі неприйняття рішення про нарахування дивідендів, неконституційною є саме та ситуація, коли відповідна частина прибутку акціонерного товариства сплачується тільки державі, але не сплачується «іншим учасникам товариства». У рішенні зазначено, що нормативне регулювання ставить державу у привілейоване становище порівняно з іншими учасниками господарської організації державного сектора економіки, тобто є дискримінаційними, оскільки визначаючи правові основи управління об`єктами державної власності, законодавець не передбачив можливості спрямування частини чистого прибутку на користь таких учасників у разі неприйняття рішення про нарахування дивідендів».

8.24. Розмір частини чистого прибутку за 2020 рік з розрахунку на одну акцію (70,8545 грн = 1 921 167 072,00 грн / 27 114 256 акцій) обґрунтовано визначений судом першої інстанції на підставі преюдиційних обставин, встановлених у судовій справі № 640/18646/21 за участю відповідача (частина четверта статті 75 ГПК України), та відповідачем в апеляційній скарзі арифметично не спростований. Оскільки граничний строк сплати частини чистого прибутку за 2020 рік сплив 01.07.2021, місцевий господарський суд правильно встановив початок прострочення виконання цього грошового зобов`язання з 02.07.2021 та обґрунтовано стягнув на користь позивачів 1-5 основні суми заборгованості зі сплати частини чистого прибутку за 2020 рік (23 098,57 грн - позивачу-1; 74 397,23 грн - позивачу-2; 7 085,45 грн - позивачу-3; 16 296,54 грн - позивачу-4; 7 581,43 грн на 107 акцій - позивачу-5), а відповідні доводи апеляційної скарги є безпідставними та відхиляються колегією суддів.

Щодо оцінки доказів підтвердження прав на цінні папери (виписок з рахунків у цінних паперах)

8.25. Перевіряючи в межах доводів сторін правильність оцінки судом першої інстанції доказів належності позивачам простих іменних акцій відповідача станом на контрольні дати 11.06.2021 та 01.07.2021, колегія суддів звертається до приписів частин першої та другої статті 8 Закону України від 06.07.2012 № 5178-VI «Про депозитарну систему України», згідно з якими: « 1. Підтвердженням прав на цінні папери та прав за цінними паперами, що існують в електронній формі, а також обмежень прав на цінні папери у певний момент часу є обліковий запис на рахунку в цінних паперах депонента в депозитарній установі, а якщо права на відповідні цінні папери обліковуються на рахунку в цінних паперах номінального утримувача - обліковий запис на рахунку в цінних паперах власника цінних паперів в обліковій системі номінального утримувача, клієнта номінального утримувача. 2. Документальним підтвердженням наявності на певний момент часу прав на цінні папери та прав за цінними паперами депонента (у разі зарахування цінних паперів на депозит нотаріуса - відповідного кредитора) є виписка з рахунка в цінних паперах депонента, яка видається депозитарною установою на вимогу депонента або в інших випадках, установлених законодавством та договором про обслуговування рахунка в цінних паперах».

8.26. Критерії оцінки доказів у господарському процесі визначені статтями 76- 79 та 86 ГПК України: « 1. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. 2. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення» (стаття 76 ГПК України); « 1. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування» (частина перша статті 77 ГПК України); « 1. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи» (стаття 78 ГПК України); « 1. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. 2. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання» (стаття 79 ГПК України); « 1. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. 2. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності» (частини перша, друга статті 86 ГПК України).

8.27. Дослідивши за правилами статей 76- 79, 86 ГПК України подані позивачами виписки з рахунків у цінних паперах (у тому числі долучені судом першої інстанції на підготовчій стадії 23.06.2025 дублікати та відформатовані копії виписок), колегія суддів констатує, що вказані виписки є належними, допустимими та достовірними доказами в розумінні статті 8 Закону України від 06.07.2012 № 5178-VI «Про депозитарну систему України», оскільки містять усі обов`язкові реквізити для однозначної ідентифікації депонентів (позивачів 1-5), емітента (АТ «Укрнафта») та точної кількості простих іменних акцій станом на 11.06.2021 і 01.07.2021. При цьому у справі № 910/1815/22 на користь позивача-5 стягувалися дивіденди за 2018 рік виключно за 3 907 акціями (2 041 + 1 866 шт.), що підтверджено судовими рішеннями у вказаній справі та виправленням технічної описки постановою апеляційного суду від 02.07.2025, тоді як пакет із 107 акцій у депозитарній установі ТОВ «Арт-Капітал Кастоді» вперше заявлений до стягнення у цій справі. Натомість відповідач, у розпорядженні якого перебуває зведений обліковий реєстр акціонерів, жодних доказів на спростування володіння позивачами 1-6 зазначеною кількістю акцій не надав, а тому суд першої інстанції надав правильну оцінку дослідженим доказам.

Щодо доводів апеляційної скарги про неврахування функцій податкового агента та відсутність застережень про утримання податків у резолютивній частині рішення

8.28. В апеляційній скарзі АТ «Укрнафта» стверджує про незаконність оскаржуваного рішення з тих мотивів, що при задоволенні вимог позивачів - фізичних осіб суд першої інстанції всупереч підпунктам 168.1.1, 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 ПКУ та правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду у постанові від 08.12.2021 у справі № 9901/407/19 і Верховного Суду у постанові від 18.07.2018 у справі № 359/10023/16-ц не зазначив у резолютивній частині рішення застереження про те, що стягнуті суми підлягають перерахуванню з відніманням встановлених законом податків та зборів (податку на доходи фізичних осіб і військового збору). Позивачі у відзиві на апеляційну скаргу заперечують проти цього доводу, зазначаючи, що обов`язок з утримання податків виникає у відповідача як податкового агента безпосередньо під час фактичної виплати доходу на стадії виконання судового рішення.

8.29. Надаючи правову оцінку цьому доводу апелянта, колегія суддів звертається до приписів підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 та підпунктів 168.1.1, 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 ПКУ, якими встановлено: « 14.1.180. податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу» (підпункт 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПКУ); « 168.1.1. Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. 168.1.2. Податок сплачується (перераховується) до відповідного бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до відповідного бюджету або розрахункового документа на зарахування коштів у сумі цього податку на єдиний рахунок, визначений статтею 35-1 цього Кодексу» (підпункти 168.1.1, 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 ПКУ).

8.30. Аналіз наведених норм податкового законодавства свідчить про те, що публічно-правовий обов`язок з нарахування, утримання та перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб і військового збору покладається законом безпосередньо на податкового агента (відповідача як емітента) і підлягає виконанню саме під час фактичної виплати оподатковуваного доходу платнику податку. Господарський суд не є податковим агентом сторін спору та не наділений повноваженнями здійснювати податкові відрахування під час вирішення цивільно-правового (корпоративного) спору про стягнення заборгованості. Визначаючи у резолютивній частині рішення повну (нараховану) суму заборгованості без вирахування податків і зборів, суд констатує загальний обсяг порушеного майнового права позивача, що не звільняє відповідача від виконання обов`язків податкового агента під час виконання судового рішення.

8.31. Саме такий правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08.12.2021 у справі № 9901/407/19 (на яку посилається сам скаржник), де зазначено, що на суд не може бути покладено функцій податкового агента, суд визначає присуджену суму без утримання податків та інших обов`язкових платежів, а утримання і перерахування податків до бюджету здійснюється податковим агентом під час фактичної виплати доходу на виконання судового рішення відповідно до статті 168 ПКУ. При цьому відсутність у резолютивній частині рішення місцевого господарського суду додаткової словесної вказівки про те, що присуджені суми визначені без утримання податків і зборів (або підлягають виплаті з утриманням податків), жодним чином не змінює імперативних приписів статті 168 ПКУ, не позбавляє відповідача статусу і обов`язків податкового агента на стадії виконання судового рішення та не призводить до неправильного вирішення спору по суті, у зв`язку з чим доводи апеляційної скарги в цій частині відхиляються колегією суддів.

Щодо перевірки розрахунків інфляційних втрат і 3 % річних та доводів позивачів про виправлення арифметичних помилок судом апеляційної інстанції у порядку частини четвертої статті 269 ГПК України

8.32. У письмових поясненнях від 18.08.2026 та відзиві на апеляційну скаргу представник позивачів 1-6 вказав на те, що місцевий господарський суд при здійсненні власного перерахунку інфляційних втрат і 3 % річних допустив арифметичні помилки та безпідставно зменшив суми стягнення на користь позивачів 1-5 порівняно із заявленими у позові сумами (з якими у переважній частині погоджувався і відповідач у відзиві на позов), у зв`язку з чим просив суд апеляційної інстанції на підставі частини четвертої статті 269 ГПК України вийти за межі доводів апеляційної скарги відповідача та збільшити присуджені на користь позивачів суми.

8.33. Відповідно до частин першої та другої статті 625 ЦК України: «1. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. 2. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом».

8.34. Разом з тим межі реалізації судом апеляційної інстанції своїх повноважень під час апеляційного перегляду імперативно обумовлені принципом диспозитивності господарського судочинства, закріпленим у частинах першій та другій статті 14 ГПК України, а також спеціальним порядком усунення арифметичних помилок, передбаченим частиною першою статті 243 ГПК України: « 1. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. 2. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності» (частини перша, друга статті 14 ГПК України); « 1. Суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки» (частина перша статті 243 ГПК України).

8.35. Перевіривши наведені у справі розрахунки 3 % річних та інфляційних втрат за частиною другою статті 625 ЦК України, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд правильно визначив правову природу спірних правовідносин, правомірно застосував статтю 625 ЦК України до прострочених грошових зобов`язань відповідача з виплати дивідендів за 2018 рік (за період прострочення з 18.11.2021 по 30.04.2025) та частини чистого прибутку за 2020 рік (за період прострочення з 02.07.2021 по 30.04.2025, а для позивача-6 - з 01.09.2023 по 30.04.2025), а присуджені судом першої інстанції суми 3 % річних та інфляційних втрат позивачам 1-5 (позивачу-1 - 3 165,63 грн та 13 993,57 грн; позивачу-2 - 10 196,06 грн та 45 071,31 грн; позивачу-3 - 971,06 грн та 4 292,50 грн; позивачу-4 - 2 233,42 грн та 9 872,76 грн; позивачу-5 - 1 039,03 грн та 73 444,87 грн) не перевищують розміру нарахувань, які підлягають обчисленню за статтею 625 ЦК України за вказані періоди, отже, права та інтереси відповідача (скаржника) таким розрахунком не порушені. Водночас щодо присуджених на користь позивача-6 у повному обсязі 3 % річних за період з 01.09.2023 по 30.04.2025 (608 днів, з яких 122 дні у 2023 році, 366 днів у високосному 2024 році та 120 днів у 2025 році) на суму боргу 70 287,00 грн точний математичний розрахунок за формулою $(70,287,00 3% 122 / 365) + (70,287,00 3% 366 / 366) + (70,287,00 3% 120 / 365) = 704,80 + 2,108,61 + 693,24$ становить 3 506,65 грн (що за правилами математичного заокруглення до цілих гривень відповідає заявленим позивачем-6 та стягнутим судом 3 507,00 грн, при цьому жодних доводів щодо розрахунків за статтею 625 ЦК України апеляційна скарга відповідача не містить).

8.36. Оцінюючи доводи позивачів про необхідність збільшення судом апеляційної інстанції присуджених сум інфляційних втрат і 3 % річних у порядку частини четвертої статті 269 ГПК України без подання позивачами апеляційної скарги, колегія суддів виходить із того, що арифметична помилка за своєю правовою природою є технічним недоліком обчислення (калькуляції), а не неправильним застосуванням норм матеріального права в розумінні частини четвертої статті 269 ГПК України. Суд першої інстанції правильно застосував норму частини другої статті 625 ЦК України як матеріально-правову підставу відповідальності боржника.

8.37. Згідно з послідовною правовою позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (зокрема, викладеною у постанові від 26.05.2026 у справі № 910/10196/25) у господарському судочинстві під час апеляційного перегляду справи в межах статті 269 ГПК України на засадах диспозитивності (стаття 14 ГПК України) діє принцип недопустимості погіршення правового становища скаржника (non reformatio in pejus) за наслідками розгляду його власної апеляційної скарги у випадку, якщо інша сторона судове рішення в апеляційному порядку не оскаржувала. Оскільки у цій справі апеляційне провадження відкрито виключно за апеляційною скаргою відповідача (АТ «Укрнафта»), а позивачі свого права на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні решти позовних вимог не реалізували, перегляд рішення суду першої інстанції у неоскарженій частині (щодо відмови у стягненні решти сум) та збільшення судом апеляційної інстанції сум стягнення з відповідача на підставі письмових пояснень позивачів призвели б до порушення принципу диспозитивності та повороту до гіршого щодо єдиного апелянта.

8.38. Крім того, для усунення суто арифметичних неточностей підрахунку в судовому рішенні процесуальний закон передбачає спеціальний правовий механізм - виправлення арифметичної помилки тим самим судом, який ухвалив рішення, в порядку статті 243 ГПК України за заявою учасників справи або з власної ініціативи суду першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями підміняти процедуру статті 243 ГПК України або процедуру апеляційного оскарження застосуванням частини четвертої статті 269 ГПК України за письмовими поясненнями сторони, яка апеляційної скарги не подавала, у зв`язку з чим відповідні доводи позивачів відхиляються колегією суддів.

8.39. Надавши вичерпну відповідь на всі вагомі та доречні доводи апеляційної скарги й аргументи відзиву та письмових пояснень, колегія суддів враховує усталену практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення у справах «Проніна проти України» (пункт 23), «Серявін та інші проти України» (пункт 58), «Руїс Торіха проти Іспанії» (пункт 29)), згідно з якою пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, проте це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент, а межі цього обов`язку стосуються саме суттєвих і визначальних для результату справи доводів сторін.

9. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

9.1. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

9.2. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 275 ГПК України: « 1. Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення». Статтею 276 ГПК України встановлено: « 1. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права».

9.3. Оскільки за результатами апеляційного перегляду встановлено, що Господарський суд міста Києва повно та всебічно з`ясував обставини, які мають значення для справи, надав належну правову оцінку поданим сторонами доказам і ухвалив оскаржуване рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги АТ «Укрнафта» висновків суду першої інстанції не спростовують, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2026 у справі № 910/6003/25 - без змін.

10. Розподіл судових витрат

10.1. Згідно з частинами першою, третьою статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема витрат на професійну правничу допомогу.

10.2. Відповідно до частин першої, четвертої статті 129 ГПК України у зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги АТ «Укрнафта» та залишенням рішення суду першої інстанції без змін судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника (відповідача). Розподіл судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції зміні не підлягає.

10.3. Вимог та доказів щодо понесення витрат на професійну правничу допомогу чи інших судових витрат у суді апеляційної інстанції, а також заяв про надання доказів таких витрат у порядку частини восьмої статті 129 ГПК України від учасників справи до закінчення судових дебатів не надходило, у зв`язку з чим розподіл інших судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється.

Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2026 у справі №910/6003/25 залишити без змін.

Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 10.11.2026.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді С.І. Буравльов

С.О. Алданова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua