Постанова від 03 листопада 2026 р. у справі №904/1892/26 — Північний апеляційний господарський суд

Суд: Північний апеляційний господарський суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Господарське

Категорія: Інші справи

Дата: 03 листопада 2026 р.

Справа: №904/1892/26

Суддя: Хрипун О.О.

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2026 р. Справа№ 904/1892/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Хрипуна О.О.

суддів: Демидової А.М.

Тищенко О.В.

при секретарі судового засідання Король Я.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Криворізького національного університету

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2026

(повний текст рішення складено 28.07.2026)

у справі № 904/1892/26 (суддя Удалова О.Г.)

за позовом Фізичної особи - підприємця Ткачова Ігоря Анатолійовича

до 1) Криворізького національного університету

2) Дніпропетровської обласної державної адміністрації

3) Міністерства освіти і науки України

про визнання права на розробку технічної документації із землеустрою

за участю представників:

від позивача: Ткачов І.А.

від відповідача-1: Радкевич К.М.

від відповідача-2: Чикаренко О.О.

від відповідача-3: не з`явились

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Ткачов Ігор Анатолійович звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Криворізького національного університету, Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Міністерства освіти і науки України, в якому просить суд визнати за фізичною особою - підприємцем Ткачовим Ігорем Анатолійовичем право на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:06:238:0025 з метою виділення в окремий об`єкт земельної ділянки площею 0,7922 га для обслуговування нежитлової будівлі складів (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2858064412060) без згоди землекористувача - Криворізького національного університету.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що нерухоме майно позивача фактично розташоване на земельній ділянці, яка перебуває у державній власності. За твердженням позивача, на момент набуття права власності у 2011 році об`єкт нерухомості був розміщений на земельній ділянці з кадастровим номером 1211000000:06:238:0016, яка у подальшому, внаслідок дій землекористувача, була об`єднана/увійшла до складу більшої земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:06:238:0025, загальною площею 7,8508 га, власником якої є держава в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації (відповідач-2), а право постійного користування зареєстровано за Криворізьким національним університетом (відповідач-1).

Також позивач вказує, що між позивачем та Криворізькою міською радою 26.07.2021 був укладений попередній договір щодо укладення в майбутньому договору оренди земельної ділянки, позивач неодноразово звертався до відповідача-1 із заявами про надання згоди на вилучення/поділ земельної ділянки, проте Криворізький національний університет категорично відмовив у наданні згоди.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2026 позовну заяву ФОП Ткачова І.А. передано за підсудністю на розгляд Господарському суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.07.2026 у справі № 904/1892/26 позов задоволено повністю, визнано за позивачем право на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:06:238:0025 з метою виділення в окремий об`єкт земельної ділянки площею 0,7922 га для обслуговування нежитлової будівлі складів без згоди землекористувача - Криворізького національного університету; стягнуто з Криворізького національного університету на користь позивача 2 662,40 грн судового збору.

Місцевий господарський суд виходив з того, сам по собі факт відсутності згоди постійного землекористувача (відповідача-1) не вказує на неможливість поділу земельної ділянки, оскільки з моменту виникнення права власності на об`єкт нерухомого майна (літ. 57Л) у позивача виникло право користування земельною ділянкою, яка знаходиться під цим об`єктом нерухомого майна та необхідна для обслуговування такого об`єкту.

Також місцевий господарський суд відхилив доводи Дніпропетровської ОДА стосовно того, що належним способом захисту у спірних правовідносинах є оскарження відмови у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки в порядку адміністративного судочинства, зазначивши, що такий спосіб захисту не відновить право позивача, а лише може призвести до визнання правомірною або неправомірною самої відмови у наданні дозволу, проте не наділить позивача правом на розроблення такої документації.

Крім того, суд першої інстанції визнав за доцільне судовий збір (2 662,40 грн) покласти на відповідача-1, оскільки згода на розробку проекту землеустрою не надана саме відповідачем-1 як землекористувачем земельної ділянки.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Криворізький національний університет звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на нез`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права (ст. 56 Закону України "Про землеустрій", ст. 79-1, 92, 120, 141, 149 ЗК України, Закону України "Про вищу освіту" та Закону України "Про освіту", просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2026 у справі № 904/1892/26, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі, судові витрати покласти на позивача.

За твердженням скаржника, суд не врахував особливий правовий режим земель державного закладу вищої освіти; застосував спосіб захисту, не передбачений законом; неправильно застосував правові висновки Верховного Суду; фактично підмінив повноваження органів державної влади щодо розпорядження землями державної власності.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2026 відкрито провадження за апеляційною скаргою Криворізького національного університету на рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2026 у справі № 904/1892/26, розгляд справи призначено на 07.10.2026.

07.09.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява Міністерства освіти і науки України з проханням задовольнити апеляційну скаргу закладу вищої освіти, розгляд справи здійснювати за відсутності представника МОНУ.

17.09.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив, в якому Дніпропетровська ОДА просить задовольнити апеляційну скаргу в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції ст. 120 ЗК України та невірно обраний позивачем спосіб захисту.

21.09.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив Ткачова І.А. , в якому позивач вимоги та доводи апеляційної скарги заперечив та просив апеляційну скаргу Криворізького національного університету залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2026 у справі № 904/1892/26 залишити без змін. Також від Ткачова І.А. надійшла відповідь на відзив Дніпропетровської ОДА.

Судове засідання, призначене на 07.10.2026, не відбулося у зв`язку перебуванням головуючого судді на лікарняному.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2026 розгляд справи було призначено на 04.11.2025.

Представники скаржника та відповідача-2 в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги підтримали та просили її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги заперечив, наполягаючи на її безпідставність.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, Ткачов Ігор Анатолійович є власником нежитлової будівлі, загальною площею 4194,7 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 360820169, сформованим 03.01.2024. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2858064412060.

Так, за договором міни від 04.10.2011 позивач набув у власність об`єкт нерухомого майна нежитлову будівлю складу (літ. 57Л) загальною площею 4194,7 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , який (об`єкт нерухомого майна) в обмін, зокрема, на нежитлову будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1705,5 кв.м.

У п. 10 договору його сторони вказали, що до ОСОБА_2 та Ткачова І.А. відповідно до ст. 377 переходить право користування земельною ділянкою, площею 7,85 га, кадастровий номер 1211000000:06:238:0016, на якій розміщені вищезазначені об`єкти нерухомості (57Л та 57Е) та яка належить Державному підприємству "Науково-дослідний гірничорудний інститут", без зміни цільового призначення цієї земельної ділянки за умови оформлення такого права в установленому чинним законодавством України порядку.

За твердженням позивача, в подальшому земельна ділянка з кадастровим номером 1211000000:06:238:0016 була об`єднана/увійшла до земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:06:238:0025.

Згідно з відомостями Державного земельного кадастру, власником земельної ділянки 1211000000:06:238:0025 загальною площею 7,8508 га (землі житлової та громадської забудови із цільовим призначенням: 03.02. Для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти) є держава в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації (відповідач-2), а право постійного користування зареєстровано за Криворізьким національним університетом (відповідач-1). Право постійного користування земельною ділянкою посвідчено Державним актом від 19.07.2000.

26.08.2021 між гр. Ткачовим І.А. та Криворізькою міською радою в особі секретаря міської ради був підписаний попередній договір № 73/08/2021 щодо укладення договору оренди земельної ділянки в майбутньому, відповідно до п. 1.1 якого сторони домовились, що користувач до укладення основного договору оренди та державної реєстрації права оренди, яке поширюється на зазначену земельну ділянку, забезпечує внесення до міського бюджету платежу за користування земельною ділянкою, площею 0,8070га для розміщення нежитлової будівлі складів на пр-ті Гагаріна, 57Л у Саксаганському районі міста Кривого Рогу. Основний договір має бути укладений протягом трьох років з дати підписання попереднього договору (п. 1.3).

Проте основний договір так і не був укладений.

З метою оформлення права користування землею позивач звертався до Виконкому Криворізької міської ради через ЦНАП "Віза" (справа № 756702-2022 від 11.02.2022).

За твердженням позивача, він добросовісно та у повному обсязі сплачує кошти до місцевого бюджету за фактичне користування земельною ділянкою, що підтверджує його статус як належного та відповідального суб`єкта земельних відносин, зокрема, позивачем регулярно подавалися до податкових органів Декларації з плати за землю за 2023, 2024 та 2025 роки, на виконання податкових зобов`язань позивач здійснював оплату за користування землею (орендну плату), що підтверджується банківськими виписками та платіжними документами за період 2023- 2025.

Позивач неодноразово звертався до відповідача-1 із заявами про надання згоди на вилучення/поділ земельної ділянки (зокрема, звернення від 2024 та 2025 років). Листами від 23.08.2024 та 09.09.2025 Криворізький національний університет категорично відмовив у наданні згоди. Відповідач-1 мотивує відмову тим, що земельна ділянка закріплена за національним закладом освіти і згідно з законодавством не підлягає вилученню, а також використовується для освітнього процесу.

На звернення позивача Міністерство освіти та науки України у листі від 17.11.2025 (вих. № 1/24158-25) зазначило, що міністерство не втручається в господарську діяльність університету і що майно національних закладів не підлягає вилученню без згоди засновника.

Позивач звернувся до Дніпропетровської обласної державної адміністрації як до розпорядника земель державної власності із заявою про надання дозволу на розробку документації із землеустрою.

Відповідач-2 наголосив, що прийняття рішення про надання такого дозволу можливе виключно за умови подання нотаріально засвідченої згоди землекористувача - Криворізького національного університету або за умови прямого звернення самого Університету з клопотанням про поділ чи вилучення частини ділянки.

Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить визнати за позивачем право на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:06:238:0025 з метою виділення в окремий об`єкт земельної ділянки площею 0,7922 га для обслуговування нежитлової будівлі складів (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2858064412060) без згоди землекористувача - Криворізького національного університету.

В обґрунтування площі земельної ділянки 0,7922 га для поділу позивач посилається на те, що згідно з Графічними матеріалами, розробленими ФОП Жалдаченко О.М. (кваліфікаційний сертифікат архітектора НОМЕР_2), необхідна площа земельної ділянки для розміщення та нормального обслуговування існуючої нежитлової будівлі складу (літ. 57Л) становить 7 922,00 кв. м. (0,7922 га).

Відповідно до вказаних графічних матеріалів розрахунок виконано відповідно до ДБН Б.2.2-12-2019 "Планування і забудова територій" (додаток Г-1) та СНіП ІІ-89-80* "Генеральні плани промислових підприємств» і ґрунтується на таких даних: Площа забудови будівлі - 4 629,90 кв.м (капітальна споруда 1962 року побудови, підтверджена матеріалами БТІ від 03.06.2021). Нормативна щільність забудови для виробничої зони В-6 - 21-61%. Розрахункова нормативна площа земельної ділянки: 4629,90 кв.м 100 : 21 = 22 047,14 кв.м (верхня межа) 4629,90 кв.м: 100 : 61 = 7 590,00 кв.м (нижня межа).

Межі земельної ділянки встановлено з урахуванням: існуючої огорожі та технологічного процесу; охоронних зон інженерних мереж (водогін 5м, каналізація 3м, тепломережа 4м, мережа зв`язку 1м); сформованих пішохідних і транспортних зв`язків.

Графічні матеріали (аерофотозйомка, ситуаційний план М 1:500, схема використання території, технічний звіт топографо-геодезичних робіт) підтверджують, що ділянка площею 0,7922 га є мінімально необхідною та достатньою для обслуговування будівлі позивача.

Сукупність встановлених обставин дає підстави для висновку, що між позивачем та відповідачами -1, -2 існує спір про поділ земельної ділянки державної власності, яка перебуває в постійному користуванні відповідача-1.

Так, відповідно до статті 120 ЗК України (в редакції чинній на момент укладення договору міни) якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов`язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера.

Поділ земельної ділянки регулюється ст. 79-1 Земельного кодексу України та ст. 56 Закону України "Про землеустрій", яка передбачає, що технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок розробляється за рішенням власників земельних ділянок за згодою заставодержателів, користувачів земельних ділянок.

Відповідно до ч. 6 ст. 79-1 ЗК Укрїни формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Поділ, об`єднання земельної ділянки, що перебуває у користуванні, здійснюється за згодою землекористувача, заставодержателя. Справжність підпису на такій згоді засвідчується нотаріально.

У разі поділу земельної ділянки, об`єднання земельних ділянок сформовані земельні ділянки зберігають своє цільове призначення.

Загальна процедура щодо поділу земельної ділянки передбачає виготовлення, відповідно до ст. 56 Закону України "Про землеустрій", технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, яка розробляється за рішенням власників земельних ділянок за згодою заставодержателів, користувачів земельних ділянок.

Технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок включає: пояснювальну записку; технічне завдання на складання документації, затверджене замовником документації; кадастрові плани земельних ділянок, які об`єднуються в одну земельну ділянку, або частини земельної ділянки, яка виділяється в окрему земельну ділянку; матеріали польових геодезичних робіт; відомості про встановлені межові знаки на межі поділу; перелік обтяжень прав на земельну ділянку, обмежень на її використання та наявні земельні сервітути.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про Державний земельний кадастр" кадастровий номер, який був присвоєний земельній ділянці до її поділу, скасовується із закриттям Поземельної книги. Одночасно, у Поземельній книзі на земельні ділянки, сформовані в результаті поділу або об`єднання земельних ділянок, здійснюється запис про такий поділ чи об`єднання із зазначенням скасованих кадастрових номерів земельних ділянок.

Згідно із ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" на підставі заяви власника сформованої земельної ділянки в результаті її поділу здійснюється державна реєстрація такої земельної ділянки шляхом відкриття Поземельної книги. Одночасно заявнику безоплатно видається витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Тобто, загальна процедура поділу земельної ділянки можлива лише в тому разі, коли такий поділ між співвласниками є добровільним.

Проте, в будь-якому випадку поділ земельної ділянки повинен відбуватися у відповідності до чинних норм, стандартів і правил.

Процес встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає такі етапи розробки, погодження та затвердження проекту землеустрою: 1) отримання дозволу на розробку проекту землеустрою; 2) розробка проекту землеустрою; 3) погодження меж земельної ділянки із суміжними землекористувачами або землевласниками; 4) у разі необхідності погодження проекту землеустрою з органами у сфері управління земельними ресурсами та земельного кадастру; 5) затвердження проекту землеустрою на пленарному засіданні відповідної міської ради.

Якщо ж між співвласниками є непорозуміння або конфліктні відносини (та в інших випадках), то поділ земельної ділянки можливий лише в судовому порядку. В такому випадку документація із землеустрою не розробляється, а всі розрахунки розробляються судовим експертом, що є особою, яка має необхідні знання для надання висновку з відповідних досліджуваних питань.

Верховний Суд у постанові від 28.03.2023 у справі № 440/6443/21 (адміністративне провадження № К/990/36529/22) дійшов висновку, що з метою захисту порушеного права особи на розробку проекту технічної документації на встановлення меж земельної ділянки ефективним та належним може бути такий спосіб захисту як звернення до суду з позовом до суміжних землекористувачів про визначення (погодження) меж земельної ділянки, зокрема у порядку цивільного або господарського судочинства (за умови наявності спору щодо меж земельної ділянки) або з позовом до міськради про затвердження проекту землеустрою (за умови, якщо відмова від підписання акта погодження меж земельної ділянки суміжними землекористувачами є наслідком неприязних стосунків, які не мають правового значення, а не наявність спору щодо визначення меж земельної ділянки).

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 01.12.2020 у справі № 921/99/18 (п. 45) підтвердив, що автоматичний перехід права користування ділянкою відбувається відповідно до принципу єдності юридичної долі будівлі та землі. При цьому власник нерухомості має право вимагати оформлення документів на частину земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості.

Згідно з частиною другою статті 149 ЗК України вилучення земельних ділянок здійснюється за письмовою згодою землекористувачів, а в разі незгоди землекористувачів - у судовому порядку, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.01.2022 у справі № 910/10784/16 визначила, що належний спосіб захисту має гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання відповідного відшкодування.

Обраний спосіб повинен не лише відповідати закону, правовій природі спору та не може призводити до безпідставного втручання у права осіб, які не були учасниками справи, але й бути ефективним, приводити до результату, на який спрямована мета позивача у конкретному спорі, та виключати необхідність повторного звернення до суду та дає можливість виконати судове рішення.

Вимога позивача про визнання його права на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу сформованої земельної ділянки іншого землекористувача не ґрунтується на земельному законодавстві та не призведе до відновлення його права на користування земельною ділянкою, необхідною для обслуговування придбаної нерухомості. Задоволення такого позову не виключає необхідність повторного звернення до суду та не дає можливості виконати таке судове рішення.

Таким чином, позивач обрав неналежний спосіб захисту свого права на оформлення права користування частиною земельної ділянки, що перейшла до нього у зв`язку із набуттям права власності на будівлю, оскільки обраний спосіб не передбачений положеннями законодавства та, відповідно, не призведе до ефективного поновлення порушеного права. У спірних правовідносинах, на думку колегії суддів, належною може бути вимога про поділ земельної ділянки в натурі (або визначення порядку користування), де відповідачами виступають інші співвласники/землекористувачі та/або відповідний орган влади.

Обрання неналежного способу захисту є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

За встановлених обставин місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог.

Неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, згідно із ч. 1 ст. 277 ГПК України є підставою для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2026 у справі № 904/1892/26 та ухвалення нового рішення про відмову у задоволені позову.

Понесені скаржником судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги (3 993,60 грн), відповідно до ст. 129 ГПК України, підлягають відшкодуванню позивачем.

Керуючись ст. 269, 270, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Криворізького національного університету на рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2026 у справі № 904/1892/26 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2026 у справі № 904/1892/26 скасувати.

3.У позові відмовити повністю.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Ткачова Ігоря Анатолійовича ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Криворізького національного університету (50027, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Віталія Матусевича, 11, код 37664469) 3 993,60 грн судового збору за подачу апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

6. Матеріали справи № 904/1892/26 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.О. Хрипун

Судді А.М. Демидова

О.В. Тищенко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua