Суд: Північний апеляційний господарський суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Господарське
Категорія: про комунальну власність, з них
Дата: 27 жовтня 2026 р.
Справа: №910/6728/24
Суддя: Крижний О.М.
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"28" жовтня 2026 р. Справа № 910/6728/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Крижного О.М.
суддів: Руденко М.А.
Шапрана В.В.
секретар судового засідання: Нечасний О.Л.
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання
розглянувши апеляційну скаргу Заступника керівника Київської міської прокуратури
на рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2026 (повний текст складено 12.06.2026)
у справі № 910/6728/24 (суддя Ващенко Т.М.)
за позовом Заступника керівника Київської міської прокуратури
в інтересах держави в особі Київської міської ради
до: 1. Приватного підприємства "Конвалія-Нерухомість"
2. Комунального підприємства "Поділ-Інвест Реконструкція"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
про розірвання інвестиційного договору та припинення зобов`язань
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.
Заступник керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради та Комунального підприємства "Поділ-ІнвестРеконструкція" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Конвалія-нерухомість", відповідно до прохальної частини якого просить суд:
- розірвати інвестиційний договір від 15.11.2010 № 16 на реконструкцію та будівництво об`єкту за адресою: вул. Хорива, 2, літ. А, Б, В, Г, Д, Е, Ж, 3 в Подільському районі м. Києва, укладений між Комунальним підприємством "Поділ-ІнвестРеконструкція" та Приватним підприємством "Конвалія-Нерухомість";
- визнати припиненими зобов`язання Комунального підприємства "Поділ-ІнвестРеконструкція" та Приватного підприємства "Конвалія-Нерухомість" за інвестиційний договором на реконструкцію та будівництво об`єкту за адресою: вул. Хорива, 2, літ. А, Б, В, Г, Д, Е, Ж, 3 в Подільському районі м. Києва від 15.11.2010 № 16.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2024 позовну заяву Заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради та Комунального підприємства "Поділ-ІнвестРеконструкція" до Приватного підприємства "Конвалія-Нерухомість" про розірвання інвестиційного договору та припинення зобов`язань, у частині пред`явлених позовних вимог в інтересах держави в особі Комунального підприємства "Поділ-ІнвестРеконструкція", - повернуто заявнику.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.06.2026 у справі №910/6728/24 у задоволенні позову заступника керівника Київської міської прокуратури відмовлено повністю.
Рішення суду першої інстанції встановив, що станом на дату укладення спірного договору об`єкт реконструкції був віднесений до аварійного житлового фонду та не був включений до переліку пам`яток архітектури місцевого значення. Після вирішення у 2014 році майнових питань щодо відселення мешканців з об`єкта реконструкції, будинки 2-а, 2-б були віднесені до об`єктів культурної спадщини, в зв`язку з чим виникли нормативні обмеження щодо виконання спірного договору в частині зобов`язань по реконструкції та розробці і затвердженню проектно-кошторисної документації саме щодо реконструкції об`єкта (відповідачем-1 оскаржується відповідне рішення).
В подальшому, згідно наказу Міністерства культури та інформаційної політики України від 26 квітня 2021 року №293 до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення занесені об`єкти культурної спадщини у м. Києві: будинок прибутковий, 1897-1898 p., м. Київ, вул. Хорива, 2-А, охоронний №955/1-Кв (далі - "Будинок 2-А"); житловий будинок, 1830-і, 1875 (перебудова), 1897 (перебудова), м. Київ, вул. Хорива, 2-Б, охоронний №955/2-Кв (далі - "Будинок 2-Б"); флігель, 1887 p., м. Київ, вул. Хорива, 2-В, охоронний №955/3-Кв (далі "Будинок 2-В"), що обмежує власника та користувача будівель в режимі їх використання, з урахуванням вимог Закону України "Про охорону культурної спадщини".
Суд першої інстанції дійшов до висновку, що включення будівель по вулиці Хорива, 2 до переліку об`єктів культурної спадщини є підставою для ініціації розірвання інвестиційного договору, оскільки, відповідачем були понесені витрати на відселення мешканців будівель. А тому суд вбачає обґрунтованим приведення інвестиційного договору у відповідність до нинішнього статусу будівель з урахуванням законодавства, що регламентує порядок використання об`єктів культурної спадщини. Тобто суд вбачає наявність підстав для ініціювання внесення відповідних змін в договір, а не його розірвання в судовому порядку. Суд відзначає, що прокурором чи позивачем не було надано доказів того, що власник будівель ініціював чи звертався до відповідача з пропозицією внести зміни в інвестиційний договір.
Суд першої інстанції дійшов до висновку про відсутність підстав для застосування до правовідносин між сторонами приписів ст. 607, 652 Цивільного кодексу України, оскільки, зобов`язання з боку відповідача вже почали виконуватись, а тому вони і надалі можуть бути виконані, шляхом внесення відповідних змін в умови договору, а не шляхом повного припинення правовідносин між сторонами.
Як зазначив суд першої інстанції, розірвання такого договору можливо лише на вимогу сторони такого договору і за певних обставин, однак ані Прокурор, ані Київська міська рада не є сторонами за оспорюваним договором від 15.11.2010 та відповідно не наділені правом на звернення з позовом про розірвання такого договору.
Суд першої інстанції наголосив, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань замовник за спірним договором, Комунальне підприємство "Поділ-Інвестреконструкція" (код 35251157), є зареєстрованою юридичною особою. Запис про перебування означеної особи в стані припинення (ліквідації) в реєстрі відсутній. Отже означена особа є окремим суб`єктом господарювання та суб`єктом господарсько-правових відносин, і саме вона наділена правом, згідно приписів ст. 651, 652 ЦК України для ініціювання розірвання договору, за наявності передбачених означеними статтями підстав. Натомість Київська міська рада, яка не є стороною спірного договору таким правом не наділена, а тому не є належним позивачем у даній справі.
Тому суд першої інстанції дійшов висновків, що Київська міська рада є неналежним позивачем у даній справі, оскільки не є стороною інвестиційного договору від 15.11.2010, що є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позову про розірвання такого договору та визнання зобов`язань сторін припиненими (оскільки така вимога є похідною від вимоги про розірвання договору).
Ініціювання прокурором позову, предметом якого є розірвання договору, в інтересах держави в особі Київської міської ради - особи, яка не є стороною договору, суперечить приписам статті 651, 652 Цивільного кодексу України.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Заступник керівника Київської міської прокуратури звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2026 у справі № 910/6728/24 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Апелянт зазначає, що підставою вимог прокурора у цій справі про розірвання указаного інвестиційного договору є істотне порушення відповідачем умов договору (ст. 651 Цивільного кодексу України), а також істотна зміна обставин, якими сторони керувались при укладенні договору (ст. 652 Цивільного кодексу України).
Апелянт вказує, що відмовляючи в задоволенні позову прокурора, суд першої інстанції не надав оцінку встановленим під час розгляду даної справи обставинам, які свідчать про те, що станом на даний час, тобто протягом майже 16-ти років інвестор фактично навіть не розпочав реалізацію інвестиційного договору в частині виконання задекларованої в ньому мети реконструкції 8 будівель по вул. Хорива, 2 літ. А, Б, В, Г, Д, Е, Ж, З у м. Києві, зокрема, не розробив проектно-кошторисну документацію, не отримав вихідні дані, дозвільну документацію на будівництво, не оформив право користування земельною ділянкою, свідчить про відсутність перспективи його виконання в найближчий час, і цей строк визнати розумним неможливо.
На думку апелянта, судом першої інстанції не з`ясовано, яким чином виконання упродовж 2010-2014 років передбачених договором обов`язків щодо відселення мешканців будинків по вул. Хорива, 2 у м. Києві перешкоджало відповідачу вчиняти й інші дії, спрямовані на виконання інвестиційного договору, зокрема розробити та погодити проектно-кошторисну документацію, отримати необхідну дозвільну документацію.
Крім того, поза увагою суду залишилось те, що в порушення умов договору, не виконавши (та навіть не розпочавши виконання) зобов`язання щодо реконструкції спірного об`єкту, діючи недобросовісно, відповідач 24.07.2017 зареєстрував за собою право власності на 8 нежитлових будівель по вул. Хорива, 2 в м. Києві загальною площею 3 109, 7 кв.м, які були надані йому для проведення реконструкції та відновлення.
Прокурор вказує, що обставини зміни статусу частини об`єктів нерухомого майна, які підлягали реконструкції, є істотними, тобто такими, які унеможливлюють виконання сторонами умов інвестиційного договору та при обізнаності з якими Подільською районною у м. Києві радою не проводився б інвестиційний конкурс, яким передбачалась реконструкція цих об`єктів, з можливістю їх знесення та нового будівництва, а комунальним підприємством, від імені ради, не укладався б інвестиційний договір саме на реконструкцію будівель по вул. Хорива, 2 в м. Києві. А отже, укладений інвестиційний договір від 15.11.2010 № 16 на реконструкцію та будівництво об`єкту за адресою: вул. Хорива, 2, літ. А, Б, В, Г, Д, Е, Ж, З в Подільському районі м. Києва підлягає розірванню на підставі ст. 652 Цивільного кодексу України в судовому порядку, а зобов`язання сторін за цим договором - припиненню.
За доводами апелянта, чинність інвестиційного договору, який фактично не виконується та не може бути виконаний, зумовлює стан невизначеності щодо цього майна та є перешкодою для вжиття власником будівель (територіальною громадою) першочергових протиаварійних заходів щодо збереження об`єктів культурної спадщини, що ставить їх під загрозу руйнування, втрати автентичності та знищення.
Апелянт не погоджується із висновком суду першої інстанції, що Київська міська рада не є належним позивачем у справі, вказуючи, що зі змісту рішень Подільської районної у м. Києві ради від 12.03.2009 № 551, від 28.10.2010 № 883 та інвестиційного договору від 15.11.2010 № 16 на реконструкцію та будівництво по вул. Хорива, 2, літ. А, Б, В, Г, Д, Е, Ж, З в Подільському районі м. Києва вбачається, що КП "Поділ-ІнвестРеконструкція" укладено його за дорученням Подільської районної у м. Києві ради та на користь територіальної громади, представником якої на даний час є Київська міська рада, а тому остання є учасником спірних правовідносин, наділена правом вимагати виконання підприємством вказаного договору та ініціювати питання щодо його розірвання, визнання зобов`язань за ним припиненими. Вказане узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 07.05.2025 у справі № 902/111/24.
Апелянт вказує, що судом першої інстанції не враховано, що Київська міська рада, як власник майна, яке упродовж 16 років фактично перебуває у володінні інвестора, який не виконує та не має наміру виконувати свої інвестиційні зобов`язання, а напроти систематично вчиняє дії спрямовані на незаконне набуття прав на це майно всупереч умов інвестиційного договору та вимог чинного законодавства, позбавлена можливості у інший спосіб ефективно захистити права територіальної громади у спірних правовідносинах.
Також, прокуратурою надані додаткові пояснення у справі з урахуванням судових справ, що стосуються спірного договору.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Приватне підприємство "Конвалія-Нерухомість" проти задоволення апеляційної скарги заперечує та просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідач-1 зазначає, що профінансував та забезпечив повне відселення осіб (фізичних та юридичних), які проживали (перебували) на законних підставах у будинках по вулиці Хорива, 2, та вирішив з ними майнові питання, пов`язані з їх відселенням; сплатив в 2010 році залишкову балансову вартість будинків по вулиці Хорива, 2 (520 381,57 грн), ринкову вартість нежитлових приміщень будинків по вулиці Хорива, 2 (457 100,00 грн), збільшення інвестиційної вартості об`єкту реконструкції по вулиці Хорива, 2 (100 000,00 грн).
Відповідач-1 вказує, що надав Міністерству культури України матеріали для погодження історико-містобудівного обґрунтування, однак листом від 23.11.2016 № 4471/10/13-16 Міністерством культури фактично відмовило в погодженні використовуючи не передбачений законом привід - необхідність повторного погодження органом охорони культурної спадщини КМДА. 20.
На замовлення відповідача-1 ДП "Центр археології Києва "Інститут археології НАН України" отримав від Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища Контрольну картку № 17070090-Пд на тимчасове порушення благоустрою та його відновлення в зв`язку з проведенням археологічних досліджень, розвідок, розкопок, а також досліджень решток життєдіяльності людини з встановленням тимчасової огорожі на період робіт межах землевідводу за адресою Подільський район, Хорива вул. 2, ("А", "Б", "В", "Г", "Д", "Е", "Ж", "З").
Відповідач-1 зазначає, що 12.01.2018 отримав припис Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради від 29 грудня 2017 р. № 425/п, яким відповідач був зобов`язаний припинити виконання будь-яких робіт за адресою: місто Київ, вулиця Хорива, 2, оскільки будинок за зазначеною адресою - садиба міська, 1830-1910-і рр. є пам`яткою архітектури місцевого значення (охоронний № 955-Кв) у відповідності до наказу Міністерства культури України від 15 жовтня 2014 р. №869. Виконання робіт було припинено. Діючи добросовісно, відповідач-1 утримується від подальших робіт до вирішення спірних питань в правовому полі.
Відповідач-1 вказує, що у 2021 році на засіданні Консультативної ради при Департаменті охорони культурної спадщини КМДА була заслухана доповідь по архітектурній концепції "Реставрація садиби та регенерація території по вул. Хорива, 2 в Подільському районі м. Києва" та вирішено схвалити надану концепцію та рекомендувати для подальшого проєктування; рекомендувати Київському науково-методичному центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій врахувати можливість регенерації цієї території в "Плані організації території державного історикоархітектурного заповідника "Стародавній Київ".
Відповідач-1 стверджує, що продовжує працювати над реалізацією спірного інвестиційного договору, що спростовує доводи прокурора про істотне порушення його умов (стаття 651 Цивільного кодексу України).
На думку відповідача-1 статус пам`яток наразі мають три з восьми будинків по вулиці Хорива, 2 у місті Києві. Отже, ця обставина не зачепила всі будинки, а тому відсутні підстави стверджувати про істотну зміну обставин. Розроблення відповідачем концепції "Реставрація садиби та регенерація території по вул. Хорива, 2 в Подільському районі м. Києва", а також укладення охоронних договорів є підтвердженням того, що відповідач-1 виконуватиме інвестиційний договір з урахуванням нового статусу деяких будинків по вулиці Хорива, 2 у місті Києві.
Відповідач-1 звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів, що Київська міська рада приймала рішення виступити інвестором за інвестиційним договором.
Також відповідач-1 вважає помилковим посилання прокурора на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у справі № 902/111/24. Так, справа № 902/111/24 стосувалась особливого об`єкту (лісова ділянка), що є власністю держави та знаходиться під особливим захистом, а можливість дострокового розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісами прямо передбачена нормами лісового та земельного законодавства, а також самим спірним договором. На відміну від справи № 902/111/24 у цій справі, об`єкт нерухомого майна належить на праві власності відповідачу, а право вимагати розірвання Інвестиційного договору належить тільки стороні договору у відповідності до положень Інвестиційного договору та норм цивільного законодавства.
Також, Приватним підприємством "Конвалія-Нерухомість" надані додаткові пояснення у справі з урахуванням судових справ, що стосуються спірного договору.
Київська міська рада, Комунальне підприємство "Поділ-Інвест Реконструкція", Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не скористались правом на подання відзивів на апеляційну скаргу.
Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини.
Рішенням Київської міської ради від 27.12.2001 № 208/1642 "Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва" затверджено перелік об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва, до якого зокрема включено: жилий будинок за адресою: м. Київ, вулиця Хорива, 2А та будинки за адресою: м. Київ, вулиця Хорива 2Б, 2В, 2Г, 2Д, 2 Е. Рішенням Київської міської ради від 16.03.2006 № 222/3313 до переліку будинків також включено будинок за адресою: м. Київ, вулиця Хорива, 2Ж.
12.07.2007 Подільською районною у місті Києві радою прийнято рішення №201 "Про затвердження переліку будинків, що належать до комунальної власності територіальної громади Подільського району м. Києва, які знаходяться в незадовільному технічному, непридатному для проживання, аварійному стані та потребують реконструкції", яким затверджено перелік будинків, які потребують реконструкції, згідно з додатком до рішення, пунктом 13 якого вказаний будинок по вул. Хорива, 2-А.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.11.2008 у справі № 31/348 визнано за територіальною громадою Подільського району в м. Києві право власності на нежитлову одноповерхову окремо стоячу будівлю, загальною площею 273,6 кв.м., що знаходиться за адресою вул. Хорива будинок 2 літера З в м. Києві.
12.03.2009 Подільською районною у місті Києві радою прийнято рішення №551 "Про внесення змін та доповнень до рішень Подільської районної у м. Києві ради від 12.07.2007 №201, від 12.07.2007 №227 та від 29.05.2008 №364", пунктом 1 якого внесено зміни до рішення Подільської районної у місті Києві ради від 12.07.2007 р. №201, а саме, позицію 13 додатку до рішення (розділ "Перелік житлових будинків, визнаних непридатними для проживання") викладено в такій редакції: будинок по вул. Хорива, 2 літера А, 2 літера Б, 2 літера В, 2 літера Г, 2 літера Д, 2 літера Е, 2 літера Ж, 2 літера З. Вирішено клопотати перед Київською міською радою щодо відселення мешканців будинку по вул. Хорива літера А на постійне місце проживання.
28.10.2010 Подільською районною у місті Києві радою прийнято рішення №883 "Про затвердження результатів Інвестиційного конкурсу та залучення інвесторів до реконструкції або реставрації жилих та нежилих будинків, а також вбудованих в жилі будинки нежилих приміщень, що знаходяться в комунальній власності територіальної громади м. Києва", пунктом 3 якого залучено до реконструкції або реставрації непридатного для проживання будинків №2, літ. А, Б, В, Г, Д, Є, Ж, З, по вул. Хорива, загальною площею 3109,7 кв.м. Приватне підприємство "Конвалія-Нерухомість".
Пунктом 6.3. вказаного рішення доручено Подільській районній у місті Києві раді укласти разом з КП "Поділ-ІнвестРеконструкція" інвестиційні договори з інвесторами на реконструкцію або реставрацію будинків, що зазначені у пунктах 2-3 цього рішення виключно після виконання останнім вимог пункту 5 цього рішення.
15.11.2010 між Приватним підприємством "Конвалія-Нерухомість" (Інвестор) та Комунальним підприємством "Поділ-ІнвестРеконструкція" (Замовник) укладено інвестиційний договір №16 на реконструкцію та будівництво об`єкту за адресою: вул. Хорива, 2, літ. А, Б, В, Г, Д, Е, Ж, З в Подільському районі м. Києва (далі - Договір), предметом якого є реалізація інвестиційного проекту з реконструкції та будівництва за адресою: вул. Хорива, 2, літ. А, Б, В, Г, Д, Е, Ж, З на умовах конкурсу, визначених районною конкурсною комісією по залученню інвесторів до реконструкції або реставрації жилих та нежилих будинків, а також вбудованих в жилі будинки нежилих приміщень, що знаходяться на балансі житлово-експлуатаційних та інших організацій комунальної власності територіальної громади Подільського району м. Києва (протокол №15 від 27.10.2010) також належним чином виконати всі зобов`язання за цим договором з дотриманням вимог чинного законодавства України.
Згідно з пунктом 3.1.1 Договору забудовник-інвестор згідно з цим договором зобов`язується відповідно до чинного законодавства України:
а) за погодженням із замовником розробити та затвердити містобудівну концепцію реконструкції території під об`єктом згідно з генеральним планом міста Києва з врахуванням забезпечення мешканців будинків об`єктами соціальної інфраструктури;
б) організувати проектування та здійснення реконструкції об`єкту власними та/або залученими силами, визначити за погодженням з замовником генерального проектувальника та генерального підрядника реконструкції об`єкта, забезпечити авторський нагляд за реконструкцією об`єкту;
в) забезпечувати повне (100%) фінансування/інвестування проектування та реконструкції об`єкту власними силами та/або кредитними грошовими коштами та/або грошовими коштами фізичних та/або юридичних осіб, залучених у відповідності до чинного в Україні законодавства;
г) забезпечувати повне (100%) фінансування відселення осіб (фізичних та/або юридичних), які поживають/перебувають на законних підставах у будинку та вирішення з ними майнових питань, пов`язаних з їх відселенням;
д) забезпечувати повне (100%) фінансування робіт по знесенню (повному або частковому) будинків (у разі необхідності їх виконання);
е) забезпечувати повне (100%) фінансування усіх інших витрат, пов`язаних із виконанням робіт (наданням послуг) по досягненню цілей та інтересів сторін, визначених цим договором;
є) забезпечити перевірку з правом підписання/затвердження актів виконаних підрядних робіт в капітальному будівництві (ф.КБ-2в) та довідок про вартість виконаних підрядних робіт в капітальному будівництві (ф. КБ-3) щодо реконструкції об`єкта;
ж) забезпечити у відповідності до чинного в Україні законодавства проведення розрахунків з генеральними підрядниками, з субпідрядниками та іншими особами, залученими до виконання підготовчих та проектних робіт з реконструкції об`єкту, до розселення/виселення осіб, які проживають/перебувають на законних підставах у будинку та вирішення з ними майнових питань, а також інших робіт направлених на досягнення цілей та інтересів сторін, визначених цим договором в обсязі, що визначається, згідно з додатковими угодами до цього договору;
з) забезпечити разом із замовником проведення робіт та державної комісії по введенню об`єкта після його реконструкції та будівництва в експлуатацію;
і) поетапно перераховувати замовнику за здійснення технічного нагляду та функцій замовника кошти в розмірі 4 % від загальної вартості проектно-кошторисної документації з реконструкції об`єкта інвестування (згідно актів виконаних робіт);
ї) сплачувати замовнику за окремими договорами та відповідними актами виконаних робіт за здійснення ним консультаційних, юридичних та інших послуг, пов`язаних з реконструкцією об`єкта інвестування
Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 Договору загальний обсяг інвестування/фінансування забудовником-інвестором на проектування та реконструкцію об`єкту, порядок та строки його здійснення визначаються сторонами згідно з графіком фінансування, який укладається сторонами упродовж 30 робочих днів з дати документального оформлення замовником результатів інвентаризації відповідно до пп. "Б" п. 3.1.2 цього договору та їх отримання забудовником-інвестором. Після його підписання графік фінансування стає додатком до цього договору і його невід`ємною частиною. До графіку фінансування за згодою сторін протягом дії договору можуть вноситись зміни та доповнення шляхом підписання між сторонами додаткової угоди до цього договору після погодження сторонами зведеного кошторисного розрахунку реконструкції об`єкту, що буде наданий на комплексну державну експертизу у складі проекту реконструкції об`єкта та який являтиметься додатком до цього договору.
Розділом 5 Договору обумовлено механізм переселення власників, наймачів та інших осіб із жилих та нежилих приміщень будинку в зв`язку з необхідністю проведення його реконструкції.
Відповідно до пунктів 6.1, 6.2 Договору сторони зобов`язані приступити до виконання зобов`язань за цим договором, з дня наступного, після дня укладення сторонами цього договору. Строки та етапи виконання делегованого зобов`язання та зобов`язання замовника визначається між сторонами згідно з календарним графіком, який укладається сторонами упродовж 30 робочих днів з дати документального оформлення замовником результатів інвентаризації відповідно до пп. "Б" п. 3.1.2 цього договору та їх отримання забудовником-інвестором. Після його укладення календарний графік стає додатком до цього договору і його невід`ємною частиною. Календарним графіком визначаються строки проведення розселення/виселення осіб з будинку, виконання передпроектних та проектних робіт, будівельно-монтажних робіт, їх етапів, строки введення об`єкта в експлуатацію, тощо. Календарний графік носить орієнтовний характер і після затвердження у встановленому порядку проектно-кошторисної документації на реконструкцію об`єкту та отримання позитивного висновку комплексної державної експертизи проекту реконструкції об`єкту підлягає уточненню шляхом підписання між сторонами додаткової угоди до цього договору в частині, що стосується визначення строків реконструкції об`єкту та введення його в експлуатацію.
Рішення про зміну строків проектування та реконструкції об`єкта оформляється сторонами у вигляді додаткових угод з зазначенням причин перенесення строків. Для успішного досягнення мети за даним договором сторони зобов`язуються належним чином виконувати власні зобов`язання за цим договором та обмінюватись наявною в їх розпорядженні інформацією з аспектів взаємного інтересу і підтримувати постійні ділові контакти (пункти 6.5, 6.6 Договору).
У розділі 8 Договору сторони узгодили порядок використання результатів реконструкції та будівництва об`єкта інвестування. Зокрема, забудовнику передається 97% корисної площі та 100% допоміжної площі реконструйованого об`єкта, яка перевищує площу об`єкта до реконструкції, а також 100% площі реконструйованого об`єкта, яка дорівнює площі об`єкта до реконструкції (первинна потужність). Замовнику передається 3% корисної площі реконструйованого об`єкту, яка перевищує площу об`єкту до реконструкції (збільшення потужностей).
Згідно з п. 8.2 Договору право власності забудовника-інвестора та замовника на майно виникає після введення об`єкта в експлуатацію і оформлюється відповідно до діючого законодавства.
Сторонами визначено, що цей договір складено у двох оригінальних примірниках українською мовою, кожний з яких має однакову юридичну силу, набуває чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін і скріплення печатками сторін та діє до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором (пункт 13.1 Договору).
Згідно з пунктом 13.3 Договору у разі припинення (реорганізації) будь-якої зі сторін цього договору, усі права та обов`язки за цим договором набуває правонаступник такої сторони.
Сторонами був затверджений календарний графік виконання своїх зобов`язань по інвестиційному договору № 16 на реконструкцію та будівництво об`єкту за адресою: вул. Хорива, 2 літ. А, Б, В, Г, Д, Е, Ж, З в Подільському районі міста Києва від 15.11.2010. В графіку зазначено про виконання відповідачем частини своїх зобов`язань, строк виконання яких визначений календарною датою. Зобов`язання по фінансуванню мають виконуватись забудовником-інвестором постійно або згідно чинного законодавства. Зобов`язання відповідача організації проектування та здійснення реконструкції об`єкту, визначення генерального підрядника (за погодженням з замовником) та забезпечення авторського нагляду - 30 днів після затвердження проектно-кошторисної документації.
В свою чергу строки розробки та затвердження проектно-кошторисної документації сторонами визначено не було.
Приватне підприємство "Конвалія-нерухомість" виконало зобов`язання за договором щодо відселення мешканців будинку по вул. Хорива, в зв`язку з необхідністю проведення реконструкції будинку. Відповідачем-1 було укладено у 2012 - 2014 роках ряд правочинів щодо вирішення питання відселення 55 фізичних осіб та 1 юридичної особи, що встановлено судом при розгляді справи №910/8298/21 за позовом заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради до Приватного підприємства "Конвалія-нерухомість" про зобов`язання вчинити дії.
Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Процес відселення та вирішення майнових питань з мешканцями будинку є тривалим. А умовами договору передбачено обов`язкове звільнення приміщень до початку реконструкції (п.5.1.3). Сторонами не оспорюється та не заперечується, що відселення мешканців було здійснено відповідачем за власний рахунок.
Наказом Міністерства культури України від 15.10.2014 №869 внесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України будинок прибутковий по вул. Хорива, 2 (2-а) та будинок житловий з торгівельними приміщеннями по вул. Хорива, 2-б, як пам`ятку архітектури місцевого значення, охоронний №955/1-Кв і № 955/2-Кв.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про охорону культурної спадщини" нерухомий об`єкт культурної спадщини - об`єкт культурної спадщини, який не може бути перенесений на інше місце без втрати його цінності з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду та збереження своєї автентичності; охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини; ремонт - сукупність проектних, вишукувальних і виробничих робіт, спрямованих на покращення технічного стану та підтримання в експлуатаційному стані об`єкта культурної спадщини без зміни властивостей, які є предметом охорони об`єкта культурної спадщини; реставрація - сукупність науково обґрунтованих заходів щодо укріплення (консервації) фізичного стану, розкриття найбільш характерних ознак, відновлення втрачених або пошкоджених елементів об`єктів культурної спадщини із забезпеченням збереження їхньої автентичності.
Згідно зі статтями 22, 23, 25 Закону України "Про охорону культурної спадщини" пам`ятки, їхні частини, пов`язане з ними рухоме та нерухоме майно забороняється зносити, змінювати, замінювати, переміщувати (переносити) на інші місця. Усі власники пам`яток, щойно виявлених об`єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об`єкти зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір. При передачі пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини у володіння, користування чи управління іншій особі істотною умовою договору про таку передачу є забезпечення особою, якій передається пам`ятка, щойно виявлений об`єкт культурної спадщини чи її (його) частина, збереження пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини відповідно до вимог цього Закону та умов охоронного договору, укладеного власником або уповноваженим ним органом (особою) з відповідним органом охорони культурної спадщини. Юридичні та фізичні особи, у користуванні яких перебувають пам`ятки, відповідають за їхню збереженість і зобов`язані дотримувати вимог органів охорони культурної спадщини. Юридичні та фізичні особи зобов`язані забезпечити збереженість пам`яток на землях, якими вони користуються, та укладати з органами охорони культурної спадщини охоронні договори.
У липні 2018 року Приватне підприємство "Конвалія-нерухомість" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Міністерства культури України, Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в якому просило: - визнати протиправними дії Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо внесення подання про включення об`єктів нерухомості та садиби міської, розташованої по вулиці Хорива, 2 у Подільському районі міста Києва (охоронний №955-Кв) для включення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України; - визнати протиправними дії Міністерства культури України щодо включення об`єктів нерухомості та садиби міської, розташованої по вулиці Хорива, 2 у Подільському районі міста Києва (охоронний №955-Кв) до Державного реєстру нерухомих пам`яток України; - скасувати пункт № 30 в частині наказу Міністерства культури України від 15.10.2014 № 869 «Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України», а саме в частині включення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України міської садиби, розташованої по вулиці Хорива, 2 у Подільському районі міста Києва, як пам`ятки архітектури місцевого значення, охоронний №955-Кв, згідно "Переліку об`єктів культурної спадщини у м. Києві, що заносяться до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення", який є Додатком № 1 до наказу Міністерства культури України від 15.10.2014 № 869. Наразі відкрита за даним позовом справа № 826/10888/18 по суті судом не розглянута.
Наказом Міністерства культури, молоді та спорту України від 18 лютого 2020 року №852 "Про внесення змін до Державного реєстру нерухомих пам`яток України" до Державного реєстру нерухомих пам`яток України щодо пам`ятки культурної спадщини місцевого значення "Садиба міська" по вул. Хорива, 2 у м. Києві занесені відомості в частині зміни назви пам`ятки (назва в новій редакції "Садиба міська купця Й.М. Дмитрієва", охоронний №955-Кв).
Департаментом охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) прийнято наказ від 05 квітня 2021 року №20 «Про занесення об`єктів культурної спадщини до Переліку об`єктів культурної спадщини. Києва», згідно якого до Переліку об`єктів культурної спадщини м. Києва занесено об`єкти згідно з додатком до Наказу №20, а саме: будинок прибутковий по вулиці Хорива, 2-А; житловий будинок по вулиці Хорива, 2-Б; флігель по вулиці Хорива, 2-В.
Міністерством культури та інформаційної політики України прийняло наказ від 26 квітня 2021 року №293 "Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України", згідно якого до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення занесені об`єкти культурної спадщини у м. Києві згідно з переліком, відповідно до додатку до Наказу №293, а саме: будинок прибутковий, 1897-1898 p., м. Київ, вул. Хорива, 2-А, охоронний №955/1-Кв (далі - "Будинок 2-А"); житловий будинок, 1830-і, 1875 (перебудова), 1897 (перебудова), м. Київ, вул. Хорива, 2-Б, охоронний №955/2-Кв (далі - "Будинок 2-Б"); флігель, 1887 p., м. Київ, вул. Хорива, 2-В, охоронний №955/3-Кв (далі "Будинок 2-В").
Приватне підприємство "Конвалія-нерухомість" у судовому порядку оскаржило накази: Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 05.04.2021 № 20, Міністерства культури та інформаційної політики України від 26.04.2021 № 293 щодо внесення будівель по вулиці Хорива 2 до переліку об`єктів культурної спадщини. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року у справі № 640/27974/21 за позовом Приватного підприємства "Конвалія-Нерухомість" до Міністерства культури та стратегічних комунікацій України, Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача: Громадська організація "Зелена хвилина", про визнання протиправними дій та наказів, зобов`язання вчинити дії у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Означене рішення залишено без змін Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.09.2025.
Заступник керівника Київської міської прокуратури, посилаючись на істотне порушення відповідачем умов договору (стаття 651 Цивільного кодексу України), а також істотна зміна обставин, якими сторони керувались при укладенні договору (стаття 652 Цивільного кодексу України), просить суд:
- розірвати інвестиційний договір від 15.11.2010 № 16 на реконструкцію та будівництво об`єкту за адресою: вул. Хорива, 2, літ. А, Б, В, Г, Д, Е, Ж, 3 в Подільському районі м. Києва, укладений між Комунальним підприємством "Поділ-ІнвестРеконструкція" та Приватним підприємством "Конвалія-Нерухомість";
- визнати припиненими зобов`язання Комунального підприємства "Поділ-ІнвестРеконструкція" та Приватного підприємства "Конвалія-Нерухомість" за інвестиційний договором на реконструкцію та будівництво об`єкту за адресою: вул. Хорива, 2, літ. А, Б, В, Г, Д, Е, Ж, 3 в Подільському районі м. Києва від 15.11.2010 № 16.
Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився / не погодився з висновками суду першої інстанції.
Як правильно встановлено судом першої інстанції станом на дату укладення спірного договору об`єкт реконструкції був віднесений до аварійного житлового фонду та не був включений до переліку пам`яток архітектури місцевого значення.
Наказом Міністерства культури України від 15.10.2014 №869 внесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України будинок прибутковий по вул. Хорива, 2 (2-а) та будинок житловий з торгівельними приміщеннями по вул. Хорива, 2-б, як пам`ятку архітектури місцевого значення, охоронний №955/1-Кв і № 955/2-Кв (відповідачем-1 оскаржується відповідне рішення).
В подальшому, згідно наказу Міністерства культури та інформаційної політики України від 26 квітня 2021 року №293 до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення занесені об`єкти культурної спадщини у м. Києві: будинок прибутковий, 1897-1898 p., м. Київ, вул. Хорива, 2-А, охоронний №955/1-Кв (далі - "Будинок 2-А"); житловий будинок, 1830-і, 1875 (перебудова), 1897 (перебудова), м. Київ, вул. Хорива, 2-Б, охоронний №955/2-Кв (далі - "Будинок 2-Б"); флігель, 1887 p., м. Київ, вул. Хорива, 2-В, охоронний №955/3-Кв (далі "Будинок 2-В"), що обмежує власника та користувача будівель в режимі їх використання, з урахуванням вимог Закону України "Про охорону культурної спадщини".
Як правильно встановлено судом першої інстанції, договором № 16 від 15.11.2010 не було встановлено строк його виконання. Матеріалами справи підтверджується, що відповідач-1 частково виконав зобов`язання за інвестиційним договором, зокрема, за власний рахунок здійснив відселення мешканців об`єкта реконструкції. Після завершення процесу відселення, частина об`єкту реконструкції була внесена до переліку об`єктів культурної спадщини, що фактично унеможливило відповідачу-1 у законний спосіб (без внесення відповідних змін у інвестиційний договір) виконувати умови договору щодо розробки проектної документації та реконструкції будівель по вулиці Хорива, 2, тому суд першої інстанції не погодився з твердженнями прокуратури про не виконання інвестиційного договору у "розумні строки".
Суд першої інстанції правильно виходив із того, що для розірвання договору на підставі статті 651 Цивільного кодексу України необхідно встановити саме істотне порушення договору, а не лише тривале невиконання окремого обов`язку.
Так, матеріалами справи підтверджується, що відповідачем-1 профінансувано та забезпечено повне відселення осіб (фізичних та юридичних), які проживали (перебували) на законних підставах у будинках по вулиці Хорива, 2, вирішені з ними майнові питання, пов`язані з їх відселенням; сплачено в 2010 році залишкову балансову вартість будинків по вулиці Хорива, 2 (520 381,57 грн), ринкову вартість нежитлових приміщень будинків по вулиці Хорива, 2 (457 100,00 грн), збільшення інвестиційної вартості об`єкту реконструкції по вулиці Хорива, 2 (100 000,00 грн); подано Міністерству культури України матеріали для погодження історико-містобудівного обґрунтування (листом від 23.11.2016 № 4471/10/13-16 Міністерством культури фактично відмовлено в погодженні); отримано від Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища Контрольну картку № 17070090-Пд на тимчасове порушення благоустрою та його відновлення в зв`язку з проведенням археологічних досліджень, розвідок, розкопок, а також досліджень решток життєдіяльності людини з встановленням тимчасової огорожі на період робіт межах землевідводу за адресою Подільський район, Хорива вул. 2, ("А", "Б", "В", "Г", "Д", "Е", "Ж", "З").
Так, відповідач-1 12.01.2018 отримав припис Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради від 29 грудня 2017 р. № 425/п, відповідно до якого був зобов`язаний припинити виконання будь-яких робіт за адресою: місто Київ, вулиця Хорива, 2, оскільки будинок за зазначеною адресою - садиба міська, 1830-1910-і рр. є пам`яткою архітектури місцевого значення (охоронний № 955-Кв) у відповідності до наказу Міністерства культури України від 15 жовтня 2014 р. №869. Виконання робіт було припинено.
У 2021 році на засіданні Консультативної ради при Департаменті охорони культурної спадщини КМДА була заслухана доповідь по архітектурній концепції "Реставрація садиби та регенерація території по вул. Хорива, 2 в Подільському районі м. Києва" та вирішено схвалити надану концепцію та рекомендувати для подальшого проєктування; рекомендувати Київському науково-методичному центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій врахувати можливість регенерації цієї території в "Плані організації території державного історико архітектурного заповідника "Стародавній Київ".
За таких обставин апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для розірвання договору на підставі статті 651 Цивільного кодексу України.
Апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що включення частини будівель по вулиці Хорива, 2 до переліку об`єктів культурної спадщини є підставою для ініціації розірвання інвестиційного договору на підставі статті 652 Цивільного кодексу України.
Так, відповідно до статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв`язку з виконанням цього договору. Зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
Водночас, підстави застосування статті 652 Цивільного кодексу України відсутні. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що правовий режим пам`ятки змінив спосіб реалізації проєкту, але не унеможливив досягнення договірної мети.
Суд звертає увагу, що у випадку настання в майбутньому обставин, що будуть підтверджувати неможливість досягнення договірної мети, позивач буде мати право звернутися з новим позовом, враховуючи такі обставини.
Також, як зазначив суд першої інстанції, розірвання такого договору можливо лише на вимогу сторони такого договору і за певних обставин, однак ані Прокурор, ані Київська міська рада не є сторонами за оспорюваним договором від 15.11.2010 та відповідно не наділені правом на звернення з позовом про розірвання такого договору.
Суд першої інстанції наголосив, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань замовник за спірним договором, Комунальне підприємство "Поділ-ІнвестРеконструкція" (код 35251157), є зареєстрованою юридичною особою. Запис про перебування означеної особи в стані припинення (ліквідації) в реєстрі відсутній. Отже означена особа є окремим суб`єктом господарювання та суб`єктом господарсько-правових відносин, і саме вона наділена правом, згідно приписів ст. 651, 652 ЦК України для ініціювання розірвання договору, за наявності передбачених означеними статтями підстав. Натомість Київська міська рада, яка не є стороною спірного договору таким правом не наділена, а тому не є належним позивачем у даній справі.
Тому суд першої інстанції дійшов висновків, що Київська міська рада є неналежним позивачем у даній справі, оскільки не є стороною інвестиційного договору від 15.11.2010, що є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позову про розірвання такого договору та визнання зобов`язань сторін припиненими (оскільки така вимога є похідною від вимоги про розірвання договору).
Між тим, апеляційний господарський суд не погоджується із такими висновками суду першої інстанції.
Так, інвестиційний договір укладено за результатами інвестиційного конкурсу, на підставі рішень Подільської районної у місті Києві ради від 12.03.2009 № 551 та від 28.10.2010 № 883, яка у якості інвестиційного внеску надала під реконструкцію 8 будівель, що перебувають у комунальній власності та розраховувала на реалізацію мети даного інвестиційного проекту - досягнення соціального ефекту для територіальної громади Подільського району м. Києва (відновлення житлового фонду, відселення мешканців аварійних будинків), саме райрада у даних правовідносинах до 31.10.2010, як і ПП "Конвалія-Нерухомість", виступала інвестором. Водночас, відповідно до рішення Київської міської ради від 09.09.2010 № 7/4819 Подільську районну у м. Києві раду ліквідовано з 31.10.2010, а в силу приписів ст.ст. 1, 16, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 6 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ" на території міста Києва правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності від імені та в інтересах територіальної громади здійснює орган місцевого самоврядування - Київська міська рада.
З аналізу змісту рішень Подільської районної у м. Києві ради від 12.03.2009 № 551, від 28.10.2010 № 883 та інвестиційного договору від 15.11.2010 № 16 на реконструкцію та будівництво по вул. Хорива, 2, літ. А, Б, В, Г, Д, Е, Ж, З в Подільському районі м. Києва вбачається, що КП "Поділ-ІнвестРеконструкція" укладено його за дорученням Подільської районної у м. Києві ради та на користь територіальної громади, представником якої на даний час є Київська міська рада, а тому остання є учасником спірних правовідносин, наділена правом вимагати виконання підприємством вказаного договору та ініціювати питання щодо його розірвання, визнання зобов`язань за ним припиненими.
Як вбачається з інформації Подільської районної у м. Києві державної адміністрації від 30.08.2023 № 106-7639, від 16.10.2023 № 106-9322 та відкритих відомостей, на даний час процедура ліквідації КП "Поділ-ІнвестРеконструкція" (ЄДРПОУ 35251157) не завершена.
При цьому, розпорядженням Подільської районної у м. Києві державної адміністрації від 08.10.2015 № 630 затверджено склад комісії з припинення комунального підприємства, однак у зв`язку з тим, що директор підприємства виїхав за кордон, забравши усі бухгалтерські документи та печатку, ліквідаційна комісія не змогла здійснити всі організаційно-правові заходи щодо ліквідації юридичної особи. Вказане свідчить про те, що зазначене підприємство фактично з 2015 року підприємство не виконує передбачені інвестиційним договором обов`язки, не контролює його виконання відповідачем та не може ініціювати його розірвання.
Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.
Апеляційний господарський суд не погоджується із доводами апелянта, що суд першої інстанції не надав оцінку встановленим під час розгляду даної справи обставинам, які свідчать про те, що станом на даний час, тобто протягом майже 16-ти років інвестор фактично навіть не розпочав реалізацію інвестиційного договору в частині виконання задекларованої в ньому мети реконструкції 8 будівель по вул. Хорива, 2 літ. А, Б, В, Г, Д, Е, Ж, З у м. Києві, зокрема, не розробив проектно-кошторисну документацію, не отримав вихідні дані, дозвільну документацію на будівництво, не оформив право користування земельною ділянкою, свідчить про відсутність перспективи його виконання в найближчий час, і цей строк визнати розумним неможливо.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем-1 профінансувано та забезпечено повне відселення осіб (фізичних та юридичних), які проживали (перебували) на законних підставах у будинках по вулиці Хорива, 2, вирішені з ними майнові питання, пов`язані з їх відселенням; сплачено в 2010 році залишкову балансову вартість будинків по вулиці Хорива, 2 (520 381,57 грн), ринкову вартість нежитлових приміщень будинків по вулиці Хорива, 2 (457 100,00 грн), збільшення інвестиційної вартості об`єкту реконструкції по вулиці Хорива, 2 (100 000,00 грн); подано Міністерству культури України матеріали для погодження історико-містобудівного обґрунтування (листом від 23.11.2016 № 4471/10/13-16 Міністерством культури фактично відмовлено в погодженні); отримано від Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища Контрольну картку № 17070090-Пд на тимчасове порушення благоустрою та його відновлення в зв`язку з проведенням археологічних досліджень, розвідок, розкопок, а також досліджень решток життєдіяльності людини з встановленням тимчасової огорожі на період робіт межах землевідводу за адресою Подільський район, Хорива вул. 2, ("А", "Б", "В", "Г", "Д", "Е", "Ж", "З").
Водночас, відповідач-1 12.01.2018 отримав припис Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради від 29 грудня 2017 р. № 425/п, відповідно до якого був зобов`язаний припинити виконання будь-яких робіт за адресою: місто Київ, вулиця Хорива, 2, оскільки будинок за зазначеною адресою - садиба міська, 1830-1910-і рр. є пам`яткою архітектури місцевого значення (охоронний № 955-Кв) у відповідності до наказу Міністерства культури України від 15 жовтня 2014 р. №869. Виконання робіт було припинено.
У 2021 році на засіданні Консультативної ради при Департаменті охорони культурної спадщини КМДА була заслухана доповідь по архітектурній концепції "Реставрація садиби та регенерація території по вул. Хорива, 2 в Подільському районі м. Києва" та вирішено схвалити надану концепцію та рекомендувати для подальшого проєктування; рекомендувати Київському науково-методичному центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій врахувати можливість регенерації цієї території в "Плані організації території державного історико архітектурного заповідника "Стародавній Київ".
Наведене спростовує доводи апелянта про те, що відповідач не вчиняв дій, спрямованих на виконання інвестиційного договору, зокрема щодо розробки та погодження проектно-кошторисної документації, отримання необхідної дозвільної документації.
Апеляційний господарський суд також враховує, що згідно наказу Міністерства культури та інформаційної політики України від 26 квітня 2021 року №293 до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення занесені об`єкти культурної спадщини у м. Києві: будинок прибутковий, 1897-1898 p., м. Київ, вул. Хорива, 2-А, охоронний №955/1-Кв (далі - "Будинок 2-А"); житловий будинок, 1830-і, 1875 (перебудова), 1897 (перебудова), м. Київ, вул. Хорива, 2-Б, охоронний №955/2-Кв (далі - "Будинок 2-Б"); флігель, 1887 p., м. Київ, вул. Хорива, 2-В, охоронний №955/3-Кв (далі "Будинок 2-В"), що обмежує власника та користувача будівель в режимі їх використання, з урахуванням вимог Закону України "Про охорону культурної спадщини".
Апеляційний господарський суд не погоджується із доводами апелянта, що обставини зміни статусу частини об`єктів нерухомого майна, які підлягали реконструкції, є істотними, тобто такими, які унеможливлюють виконання сторонами умов інвестиційного договору та при обізнаності з якими Подільською районною у м. Києві радою не проводився б інвестиційний конкурс, яким передбачалась реконструкція цих об`єктів, з можливістю їх знесення та нового будівництва, а комунальним підприємством, від імені ради, не укладався б інвестиційний договір саме на реконструкцію будівель по вул. Хорива, 2 в м. Києві.
Набуття будинками 2-А, 2-Б та 2-В статусу об`єктів культурної спадщини є юридично значущою зміною правового режиму об`єкта.
Відповідно до статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв`язку з виконанням цього договору. Зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
Апеляційний господарський суд враховує, що законодавство про охорону культурної спадщини передбачає такі форми забезпечення їх збереження, як реставрація, консервація, ремонт, реабілітація та пристосування.
Суд звертає увагу, що у випадку настання в майбутньому обставин, що будуть підтверджувати неможливість досягнення договірної мети, позивач буде мати право звернутися з новим позовом, враховуючи такі обставини.
Також суд звертає увагу на суперечливу поведінку органів влади та місцевого самоврядування, а саме наявність вимоги про розірвання договору та укладення охоронних договорів.
Умови інвестиційного договору містить поняття реконструкції та будівництва, а рішення № 883 прямо передбачало залучення інвестора до реконструкції або реставрації об`єктів.
Отже, правовий режим пам`ятки змінив спосіб реалізації проєкту, але не унеможливив досягнення договірної мети.
Апеляційний господарський суд погоджується із доводами апелянта, що Київська міська рада є належним позивачем у справі. Так, інвестиційний договір укладено за результатами інвестиційного конкурсу, на підставі рішень Подільської районної у місті Києві ради від 12.03.2009 № 551 та від 28.10.2010 № 883, яка у якості інвестиційного внеску надала під реконструкцію 8 будівель, що перебувають у комунальній власності та розраховувала на реалізацію мети даного інвестиційного проекту - досягнення соціального ефекту для територіальної громади Подільського району м. Києва (відновлення житлового фонду, відселення мешканців аварійних будинків), саме райрада у даних правовідносинах до 31.10.2010, як і ПП "Конвалія-Нерухомість", виступала інвестором. Водночас, відповідно до рішення Київської міської ради від 09.09.2010 № 7/4819 Подільську районну у м. Києві раду ліквідовано з 31.10.2010, а в силу приписів ст.ст. 1, 16, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 6 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ" на території міста Києва правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності від імені та в інтересах територіальної громади здійснює орган місцевого самоврядування - Київська міська рада.
З аналізу змісту рішень Подільської районної у м. Києві ради від 12.03.2009 № 551, від 28.10.2010 № 883 та інвестиційного договору від 15.11.2010 № 16 на реконструкцію та будівництво по вул. Хорива, 2, літ. А, Б, В, Г, Д, Е, Ж, З в Подільському районі м. Києва вбачається, що КП "Поділ-ІнвестРеконструкція" укладено його за дорученням Подільської районної у м. Києві ради та на користь територіальної громади, представником якої на даний час є Київська міська рада, а тому остання є учасником спірних правовідносин, наділена правом вимагати виконання підприємством вказаного договору та ініціювати питання щодо його розірвання, визнання зобов`язань за ним припиненими.
Чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду.
Суд констатує право сторони на звернення до суду із апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції. У межах розгляду апеляційної скарги не встановлено порушення прав позивача.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України).
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 654 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Відносини, що виникають при здійсненні інвестиційної діяльності на Україні, регулюються Законом України "Про інвестиційну діяльність", іншими законодавчими актами України (частина 1 статті 6 Закону України "Про інвестиційну діяльність").
Основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб`єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода) або проспект цінних паперів (рішення про емісію цінних паперів) (частина 1 статті 9 Закону України "Про інвестиційну діяльність").
Укладення договорів, вибір партнерів, визначення зобов`язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб`єктів інвестиційної діяльності (частина 2 статті 9 Закону України "Про інвестиційну діяльність").
Отже, за своїм змістом інвестиційна діяльність полягає у трансформації цінностей (інвестицій) в об`єкти такої діяльності та наступне одержання доходу за рахунок приросту капітальної вартості зазначених інвестицій або від їх використання.
Згідно висновку Великої Плати Верховного Суду, викладеному у постанові від 29.01.2029 у справі № 916/4644/15, інвестиційний договір, як окремий вид цивільно-правових договорів може містити положення різних видів цивільно-правових договорів залежно від предмету та цілей інвестування (договору про спільну діяльність, капітального будівництва, кредитування, купівлі-продажу, довірчого управління майном).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2024 року зі справи №918/391/23 вказала, що за загальним правилом частини першої статті 651 Цивільного кодексу України, яке застосовується до будь-яких цивільних (приватноправових) правовідносин з приводу зміни або розірвання цивільних (приватноправових) договорів, така зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Винятком з цього правила (про те, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін) є приписи частини другої статті 651 Цивільного кодексу України, що надають суду повноваження зі зміни або розірвання договору (без наявності згоди сторін), проте у випадках, визначених законом. Тож загальне правило про розірвання та зміну договору без згоди сторін на підставі рішення суду передбачене у частині другій статті 651 Цивільного кодексу України, що визначає універсальні засади, застосовні до усіх видів приватноправових договорів.
Порушення договору на предмет істотності суд оцінює винятково за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає зміни чи розірвання договору.
У кожному конкретному випадку істотність порушення договору потрібно оцінювати з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Поняття такої істотності закон визначає за допомогою іншої оціночної категорії "значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала під час укладення договору". Тобто критерієм істотного порушення договору закон визначив розмір завданих цим порушенням втрат, який не дозволяє потерпілій стороні отримати те, на що вона очікувала, укладаючи договір. Йдеться не лише про грошовий вираз зазначених втрат, зокрема й збитків, але й про випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Співвідношення завданих порушенням договору втрат із тим, що могла очікувати від його виконання ця сторона, має вирішальне значення для оцінки істотності такого порушення.
Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2021 року у справі № 910/2861/18 та від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17, у яких зазначено, що для застосування частини другої статті 651 Цивільного кодексу України суд має встановити не лише факт порушення договору, але й завдання цим порушенням шкоди (яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди), її розмір, а також те, чи дійсно істотною є різниця між тим, на що мала право розраховувати потерпіла сторона, укладаючи договір, і тим, що насправді вона змогла отримати.
Головна ідея, на якій ґрунтується правило частини другої статті 651 Цивільного кодексу України, полягає у тому, що не будь-яке, а лише істотне порушення умов договору може бути підставою для вимоги про його розірвання або зміну. Неістотні (незначні) порушення умов договору є недостатніми для обґрунтованого та правомірного застосування такого крайнього заходу, як розірвання договору або його зміна в судовому порядку.
Ця ідея спирається на принцип, який називається принципом збереження договору (preservation of contract). Договірні відносини мають підтримуватися, допоки це можливо й економічно доцільно для сторін. Розірвання договору має бути крайнім заходом задля мінімізації витрат, пов`язаних з укладенням та виконанням договору.
Ураховувати істотність порушення важливо, оскільки протилежне тлумачення норм права може призвести до того, що управнена сторона договору, яка має відповідно до закону або договору право на відмову від нього або розірвання, може ним скористатися за найменший відступ від умов договору. Таке становище є неприпустимим, оскільки може порушити стабільність цивільного обороту і є надзвичайно несправедливим нехтуванням правовим принципом пропорційності між тяжкістю порушення договірних умов і відповідальністю, яка застосовується за таке порушення. Незастосування критерію істотності порушення позбавляє зобов`язану сторону договору можливості заперечувати проти розірвання договору і провокує управнену сторону відмовлятися від договору (розривати його) за найменшого порушення.
Одним із факторів, що може братися до уваги під час оцінки істотності порушення умов договору як підстави для його розірвання, є те, наскільки зобов`язана сторона, яка порушила договір, реально заінтересована у збереженні договору, а також те, чи не спричинить розірвання договору для неї значної шкоди.
Розірвання договору як санкція має бути максимально збалансованим і відповідати тяжкості допущеного порушення. Вирішальне значення для застосування зазначеного припису закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення має вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у справі № 199/3846/19).
Відповідно до частини 1 статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Згідно з частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Частина 4 статті 652 Цивільного кодексу України передбачає, що зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
Отже, стаття 652 Цивільного кодексу України встановлює виключний, а не загальний механізм судового втручання у договірні правовідносини, який може бути застосований лише за умови одночасного встановлення всіх чотирьох умов, передбачених частиною другою цієї статті, та за наявності прямого причинно-наслідкового зв`язку між зміною обставин і неможливістю збереження договірного балансу.
Застосування статті 652 Цивільного кодексу України не пов`язується з порушенням договору іншою стороною і спрямоване на врегулювання наслідків істотної зміни обставин за умови доведеності критеріїв, визначених ч.2 цієї статті.
Закон пов`язує можливість розірвання договору одночасно з наявністю істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, та з наявністю чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України, при істотній зміні обставин, з яких сторони виходили, укладаючи договір.
Поняття "істотна зміна обставин" є оціночним. Критерії визначення цього поняття закріплені в абз. 2 частини 1 статті 652 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
За відсутності істотної зміни обставин, тобто за незначної зміни обставин або за виникнення ускладнень у виконанні, які сторони могли розумно передбачити, договір відповідно до положень статті 652 Цивільного кодексу України не підлягає розірванню як за згодою сторін, так і за рішенням суду.
Водночас договір у разі істотної зміни обставин може бути розірваним не лише за згодою сторін, а й на підставі рішення суду, зокрема, у разі відсутності згоди іншої сторони, яка отримала вимогу / пропозицію про розірвання договору, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились. У такому разі суд при вирішенні питання на предмет можливості задоволення вимоги заінтересованої сторони має встановити факт зміни істотної обставини за наявності одночасно чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України, при істотній зміні обставин.
Застосування статті 652 Цивільного кодексу України є відображенням у договірних правовідносинах справедливості, добросовісності, розумності як загальних засад цивільного судочинства з огляду на ті обставини, що на стабільність договірних відносин можуть вплинути непередбачувані фактори, що істотно порушують баланс інтересів сторін та суттєво знижують очікуваний результат для кожної зі сторін договору.
Існування одночасно чотирьох умов, що відповідно до частини 2 статті 652 Цивільного кодексу України є необхідними для встановлення ускладнень у виконанні, достатніх для розірвання договору, вимагає з`ясування змісту кожної окремо взятої умови.
Так, першою умовою є умова про те, що в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане. Відповідно до цієї умови події, що нібито викликали ускладнення у виконанні договору і які можна назвати "істотною зміною обставин", повинні мати місце або стати відомими заінтересованій стороні після укладення договору. Названа умова є відсутньою якщо буде встановлено, що заінтересована у розірванні договору сторона знала про ці події і могла взяти їх до уваги в момент укладення договору, а не легковажно ігнорувати їх. Легковажно проігноровані події, які й створили ускладнення, або іншими словами "істотну зміну обставин", роблять неможливим для сторони, яка заінтересована розірвати договір, покладатися на ускладнення.
Друга умова - це умова про те, що зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення за всієї турботливості та обачності, які від неї вимагалися. Зазначена умова, з одного боку, вказує на характер причин, які зумовили зміну обставин, з іншого - передбачає оцінку поведінки заінтересованої сторони: чи могла вона усунути зазначені причини. Згідно з вимогами добросовісності виконання зобов`язань кожна зі сторін договору повинна вживати заходів щодо досягнення мети зобов`язання; вчиняти дії, направлені на полегшення виконання зобов`язання та уникати вчинення дій, які можуть обтяжити виконання зобов`язанням чи взагалі унеможливити його; не допускати порушення прав іншої сторони тощо. Тобто сторони мають докладати усіх зусиль для належного виконання договірного зобов`язання. Для відповідного обґрунтування вказаної умови суду необхідно належним чином проаналізувати умови укладеного сторонами договору та встановити належним чином обставини, які свідчили б про те, що сторона договору дійсно не може усунути обставин, які для неї істотно змінилися.
Третьою необхідною умовою є умова, що виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Для встановлення цієї умови слід довести порушення еквівалентності у відносинах сторін. Майнові інтереси сторін мають перебувати в збалансованому стані. Виконання договору за істотної зміни обставин може призвести до порушення цього балансу. При цьому фактор порушення співвідношення майнових інтересів сторін виступає не як суб`єктивний, а як об`єктивний критерій, фіксація якого здійснюється на підставі не стільки оцінки самими сторонами договору балансу своїх інтересів, скільки комплексного аналізу судом питання адекватності такої оцінки в умовах, що склалися.
Четвертою необхідною умовою є умова про те, що із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Випадки ускладнення у виконанні договору не можуть мати місця, якщо потерпіла сторона прийняла на себе ризик зміни обставин. Прийняття на себе ризику зміни обставин не обов`язково повинно бути прямо відображено у договорі, такий висновок може випливати із самого характеру та змісту зобов`язання.
Саме позивач при зверненні до суду з вимогами про розірвання договору насамперед повинен довести факт наявності передбачених чинним законодавством підстав для його розірвання.
Такі висновки містяться у постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №910/5110/17, від 23.07.2019 у справі №910/13249/17, від 01.08.2020 у справі №910/16784/20, від 04.03.2025 у справі №910/3688/24.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97 від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", №49684/99 від 27 вересня 2001 року).
Апеляційний господарський суд вважає правильними висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для розірвання договору на підставі статті 651 Цивільного кодексу України, враховуючи, що відповідачем1 профінансувано та забезпечено повне відселення осіб (фізичних та юридичних), які проживали (перебували) на законних підставах у будинках по вулиці Хорива, 2, вирішені з ними майнові питання, пов`язані з їх відселенням; сплачено в 2010 році залишкову балансову вартість будинків по вулиці Хорива, 2 (520 381,57 грн), ринкову вартість нежитлових приміщень будинків по вулиці Хорива, 2 (457 100,00 грн), збільшення інвестиційної вартості об`єкту реконструкції по вулиці Хорива, 2 (100 000,00 грн); подано Міністерству культури України матеріали для погодження історико-містобудівного обґрунтування (листом від 23.11.2016 № 4471/10/13-16 Міністерством культури фактично відмовлено в погодженні); отримано від Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища Контрольну картку № 17070090-Пд на тимчасове порушення благоустрою та його відновлення в зв`язку з проведенням археологічних досліджень, розвідок, розкопок, а також досліджень решток життєдіяльності людини з встановленням тимчасової огорожі на період робіт межах землевідводу за адресою Подільський район, Хорива вул. 2, ("А", "Б", "В", "Г", "Д", "Е", "Ж", "З").У 2021 році на засіданні Консультативної ради при Департаменті охорони культурної спадщини КМДА була заслухана доповідь по архітектурній концепції "Реставрація садиби та регенерація території по вул. Хорива, 2 в Подільському районі м. Києва" та вирішено схвалити надану концепцію та рекомендувати для подальшого проєктування; рекомендувати Київському науково-методичному центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій врахувати можливість регенерації цієї території в "Плані організації території державного історикоархітектурного заповідника "Стародавній Київ".
Водночас, апеляційний господарський суд не погоджується із висновком суду першої інстанції, що Київська міська рада не є належним позивачем у справі.
Враховуючи змісту рішень Подільської районної у м. Києві ради від 12.03.2009 № 551, від 28.10.2010 № 883 та інвестиційного договору від 15.11.2010 № 16 на реконструкцію та будівництво по вул. Хорива, 2, літ. А, Б, В, Г, Д, Е, Ж, З в Подільському районі м. Києва вбачається, що КП "Поділ-ІнвестРеконструкція" укладено його за дорученням Подільської районної у м. Києві ради та на користь територіальної громади, представником якої на даний час є Київська міська рада, апеляційний господарський суд погоджується із доводами апелянта, що Київська міська рада є учасником спірних правовідносин, наділена правом вимагати виконання підприємством вказаного договору та ініціювати питання щодо його розірвання, визнання зобов`язань за ним припиненими та є належним позивачем у справі.
Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).
Підсумовуючи все вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасування не вбачає. Помилкові висновки щодо належного позивача не мали наслідком прийняття незаконного рішення.
Таким чином, апеляційна скарга Заступника керівника Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2026 у справі № 910/6728/24 задоволенню не підлягає.
Судові витрати
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Заступника керівника Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2026 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2026 - залишити без змін.
3. Судовий збір, сплачений Київською міською прокуратурою за подання апеляційної скарги, покласти на Київську міську прокуратуру.
4. Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287 - 291 ГПК України.
У зв`язку з перебуванням судді Шапрана В.В. з 30.10.2026 по 09.11.2026 у відрядженні повний текст постанови складено 10.11.2026.
Головуючий суддя О.М. Крижний
Судді М.А. Руденко
В.В. Шапран
Оригінал: reyestr.court.gov.ua