Суд: Західний апеляційний господарський суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Господарське
Категорія: банкрутство юридичної особи
Дата: 09 листопада 2026 р.
Справа: №5010/1133/2012-Б-26/30
Суддя: Матущак Олег Іванович
ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2026 рокум. ЛьвівСправа № 5010/1133/2012-Б-26/30
Західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого – судді МАТУЩАКА О.І.
суддів КРАВЧУК Н.М.
СКРИПЧУК О.С.
За участю секретаря судового засідання Телинько Я.П.
За участю представників учасників справи
від ПАТ «Імексбанк»: Мізунський А.І. (адвокат);
арбітражний керуючий Оберемко Р.А. (особисто)
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» (вх.ЗАГС 01-05/2068/26 від 26.06.2026)
на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 15.06.2026 (повна ухвала – 22.06.2026, суддя Неверовська Л.М.)
за скаргою Публічного акціонерного товариства "Імексбанк"
на дії (бездіяльність) державного виконавця
у справі №5010/1133/2012-Б-26/30
про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Бонус", с. Угринів, Тисменицький район, Івано- Франківська область
В С Т А Н О В И В:
В провадженні Господарського суду Івано-Франківської області перебувала справа про банкрутство ТОВ "Бонус".
Ухвалою Господарського суду Івано – Франківської області від 10.11.2025 затверджено звіт ліквідатора ТОВ "Бонус" арбітражного керуючого Оберемка Р.А. за підсумками ліквідаційної процедури ТОВ "Бонус" та ліквідаційний баланс банкрута - ТОВ "Бонус". Ліквідовано ТОВ "Бонус", закрито провадження у справі №5010/1133/2012-Б-26/30 про банкрутство. Затверджено звіт про нарахування основної грошової винагороди арбітражному керуючому Оберемку Р.А. за виконання функцій ліквідатора боржника за період з 06.06.2023 по 06.11.2023 на загальну суму 120 600, 00 грн.
13.11.2025 від арбітражного керуючого Оберемка Р. А. до суду надійшло клопотання про стягнення винагороди за виконання функцій ліквідатора у цій справі, в якому просив суд стягнути суму винагороди за виконання функцій ліквідатора у цій справі на його користь з ГУ Державної фіскальної служби України в Івано-Франківській області у сумі 1 809, 00 грн та з ПАТ "Імексбанк" у сумі 118 791, 00 грн.
03.12.2025 ухвалою Господарського суду Івано-Франківськоі? області у справі №5010/1133/2012-Б-26/30 про банкрутство ТОВ "Бонус", задоволено клопотання ліквідатора арбітражного керуючого Оберемко Романа Анатоліи?овича; стягнуто, зокрема, з ПАТ „Імексбанк“ на користь арбітражного керуючого Оберемка Р.А. 118 791, 00 грн основноі? грошовоі? винагороди у справі про банкрутство ТОВ "Бонус" за період виконання повноважень ліквідатора.
05.12.2025 Господарським судом Івано-Франківськоі? області видано виконавчии? документ - наказ №5010/1133/2012-Б-26/30, на підставі якого відкрито виконавче провадження №80744989.
15.05.2026 до суду від ПАТ "Імексбанк" надійшла скарга на дії (бездіяльність) державного/приватного виконавця, в якій просить визнати протиправними дії державного виконавця Шевченківського відділу ДВС у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Коваленка Євгена Івановича щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №80744989 від 14.04.2026; скасувати постанову державного виконавця Коваленко Є.І. про відкриття виконавчого провадження ВП №80744989 від 14.04.2026; зобов`язати державного виконавця Коваленка Є.І. повернути виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання та виключити запис про триваюче виконавче провадження ВП №80744989 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань та Єдиному реєстрі боржників стосовно ПАТ "Імексбанк".
Господарський суд Івано-Франківської області ухвалою від 15.06.2026 відмовив у задоволенні скарги ПАТ "Імексбанк" на дії (бездіяльність) державного виконавця про визнання протиправними дії державного виконавця Шевченківського відділу ДВС у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Коваленка Є.І. щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №80744989 від 14.04.2026; скасування постанови державного виконавця Коваленко Є.І. про відкриття виконавчого провадження ВП №80744989 від 14.04.2026; зобов`язання державного виконавця Коваленка Є.І. повернути виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання та виключити запис про триваюче виконавче провадження ВП №80744989 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців, громадських формувань та Єдиному реєстрі боржників стосовно ПАТ "Імексбанк".
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що наявність відкритої процедури ліквідації ПАТ «Імексбанк» не є безумовною підставою для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, оскільки спірна заборгованість зі сплати основної грошової винагороди арбітражному керуючому виникла як поточне зобов`язання у період здійснення ліквідаційної процедури банку.
Суд встановив, що ліквідаційна процедура ПАТ «Імексбанк» не завершена, а ухвала Господарського суду Івано-Франківської області від 03.12.2025 про стягнення з банку на користь арбітражного керуючого Оберемка Р.А. 118 791, 00 грн основної грошової винагороди набрала законної сили та є обов`язковою до виконання. Враховуючи, що діяльність арбітражного керуючого була спрямована на задоволення кредиторських вимог ПАТ «Імексбанк» у справі про банкрутство ТОВ «Бонус», суд дійшов висновку, що витрати на оплату його послуг є витратами, пов`язаними зі здійсненням ліквідаційної процедури банку, у розумінні положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Відтак суд дійшов висновку про правомірність відкриття державним виконавцем виконавчого провадження ВП №80744989 та відсутність правових підстав для задоволення скарги ПАТ «Імексбанк».
ПАТ «Імексбанк» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 15.06.2026 та прийняти нове рішення, яким задоволити скаргу в повному обсязі.
Апелянт покликається на те, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, оскільки положення п. 4 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» мають імперативний характер та передбачають обов`язкове повернення виконавчого документа без прийняття до виконання у разі відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку-боржника, незалежно від правової природи заборгованості.
Зазначає, що рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17.05.2022 №341 затверджено ліквідаційний баланс ПАТ «Імексбанк», усі активи банку реалізовано, а його накопичувальний рахунок закрито, що унеможливлює примусове стягнення коштів.
Також вказує, що задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного банку має здійснюватися виключно в порядку та черговості, визначених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Таким чином, вважає відкриття виконавчого провадження ВП №80744989 протиправним, а висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення скарги - помилковими.
03.07.2026 через підсистему “Електронний суд” від арбітражного керуючого Оберемка Р.А. надійшов відзив на апеляційну скаргу ПАТ “Імексбанк”, в якому заперечує проти її задоволення та вважає ухвалу суду першої інстанції законною й обґрунтованою. Покликається на те, що доводи ПАТ «Імексбанк» про реалізацію всіх активів банку не відповідають дійсності, оскільки згідно з інформацією РСЦ ГСЦ МВС у м. Києві станом на 23.06.2026 за банком зареєстровано 30 транспортних засобів.
Зазначає, що ПАТ «Імексбанк» перебуває у стані припинення, однак запис про його ліквідацію як юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань не внесено. Крім того, рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17.03.2025 № 278 погоджено продовження процедури задоволення вимог кредитора третьої черги, що спростовує твердження апелянта про завершення ліквідації банку.
Вимоги арбітражного керуючого щодо виплати основної грошової винагороди виникли під час ліквідації банку, мають характер поточних вимог та не підпадають під конкурсний порядок задоволення вимог кредиторів, передбачений Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Тому вважає безпідставним посилання апелянта на п. 4 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» як на підставу для повернення виконавчого документа без прийняття до виконання.
Оскільки державним виконавцем виявлено майно боржника, на яке може бути звернено стягнення, то підстав для припинення виконавчих дій немає. Вважає, що апелянтом не доведено протиправності дій державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження та порушення такими діями прав боржника.
Інших клопотань чи заяв, в порядку ст. 207 ГПК України, учасники справи не подали.
10.09.2026 в судовому засіданні взяли участь представник апелянта – ПАТ «Імексбанк» та арбітражний керуючий Оберемко Р.А., які навели доводи та заперечення по суті апеляційної скарги.
Представники інших учасників справи в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги. Зазначене підтверджується довідками про доставку електронного листа до електронних кабінетів учасників справи.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Беручи до уваги зазначене, а також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників учасників справи, які не з`явилися.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (КУзпБ), а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною 1 ст. 18 ГПК України унормовано, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
Також відповідно до ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист, а невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України «Про виконавче провадження».
Згідно із ст. 1 Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (ч. 1 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження").
Судом першої інстанції встановлено, що 14.04.2026 старшим державним виконавцем Шевченківського відділу ДВС у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Коваленком Є.І. винесено постанову у виконавчому провадженні ВП № 80744989 про примусове виконання наказу Господарського суду Івано-Франківської області у справі №5010/1133/2012-Б-26/30 про стягнення з ПАТ „Імексбанк" (надалі - боржник) на користь арбітражного керуючого Оберемка Р.А. – 118 791, 00 грн основної грошової винагороди у справі про банкрутство ТОВ "Бонус" за період виконання ним повноважень ліквідатора.
Одним із актів, який регулює примусове виконання рішень щодо банку, що перебуває у процедурі ліквідації, є Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який встановлює правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків (ч.1 ст.1 цього Закону).
Відповідно до пункту 8 розд. Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.
У спорах, пов`язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, зобов`язань перед його кредиторами, приписи Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними відносно приписів інших нормативних актів, що регулюють відповідні правовідносини. Подібна правова позиція щодо пріоритетності норм Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" відносно інших законодавчих актів України під час розгляду спору в правовідносинах з банком була викладена Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 13.03.2018 у справі №910/23398/16, від 29.08.2018 у справі №127/10129/17, від 23.01.2019 у справі №761/2512/18, від 09.02.2021 у справі №381/622/17.
Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду в разі делегування їй всіх або частини повноважень Фонду має право вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку (п. 1 ч. 2 ст. 37 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").
Відповідно до ч. 3 ст. 46 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури. Тобто допускається можливість виникнення в банку, який перебуває в ліквідаційній процедурі, додаткових зобов`язань, пов`язаних з витратами в ліквідаційній процедурі неплатоспроможного банку.
Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює такі повноваження: приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та продає майно банку; складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів; вживає у встановленому законодавством порядку заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та пошуку, виявлення, повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб, оновлює інформацію, що міститься у Кредитному реєстрі Національного банку України (пункти 2-4 ч. 1 ст. 48 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").
Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських організацій станом на 09.06.2026, ПАТ "Імексбанк" (код 20971504) «перебуває в стані припинення, 05.06.2015, 15561780110000226, Внесення рішення державного органу про припинення юридичної особи в результаті її ліквідації». Запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи відсутній.
Апелянт покликається на те, шо рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі - Фонд гарантування) від 17.05.2022 №341 затверджено ліквідаційний баланс ПАТ «Імексбанк», а тому примусове стягнення коштів в межах виконавчого провадження є неможливим, а діі? виконавця щодо и?ого відкриття є прямо протиправними.
Однак скаржником не враховано, що відповідно до інформації, розміщеної на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо банку ПАТ "Імексбанк", рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування від 17.03.2025 № 278 погоджено продовження процедури задоволення вимог кредитора третьої черги реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Імексбанк".
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування від 23.02.2026 №165 затверджено кошторис витрат Фонду на здійснення ліквідації ПАТ "Імексбанк" у новій редакції.
При цьому, відповідні записи щодо завершення ліквідаційної процедури ПАТ "Імексбанк" у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - відсутні. Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що ліквідаційна процедура банку ПАТ "Імексбанк" не завершена.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги ПАТ «Імексбанк» щодо неправомірності відкриття виконавчого провадження ВП №80744989, оскільки такі ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального права та не враховують правової природи спірних зобов`язань, а також встановлених судами обставин цієї справи.
Посилання апелянта на імперативний характер положень п. 4 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» та необхідність їх безумовного застосування до всіх без винятку зобов`язань банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію, є помилковим.
Так, можливість стягнення грошових коштів з банку, який перебуває в процедурі ліквідації, підтверджується правовими висновками Верховного Суду, зокрема, додатковими постановами від 06.10.2021 у справі №904/5139/20, від 30.07.2020 у справі №910/14838/18, від 19.05.2021 у справі №754/12116/18, постановою від 28.04.2021 у справі №910/9351/20, від 24.06.2021 у справі №761/14537/15-ц тощо. Окрім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.02.2021 у справі №381/622/17 відступлено від правового висновку щодо неможливості стягнення коштів з банку, що перебуває в процедурі ліквідації, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №910/23398/16.
При цьому, скаржником залишено поза увагою, що законодавство розмежовує конкурсні вимоги кредиторів неплатоспроможного банку, які підлягають задоволенню у спеціальному порядку та черговості, визначених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», і поточні зобов`язання банку, пов`язані зі здійсненням ліквідаційної процедури.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що ухвала суду від 03.12.2025, яка залишена без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 05.03.2026, про стягнення з ПАТ «Імексбанк» на користь арбітражного керуючого Оберемка Р.А. 118 791, 00 грн основної грошової винагороди у справі про банкрутство ТОВ "Бонус" за період виконання повноважень ліквідатора, набрала законної сили та є обов?язковою до виконання. Ця заборгованість виникла як поточна в ліквідаційній процедурі до неплатоспроможного банку.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.04.2023 у справі №5002-17/1718-2011 щодо застосування приписів п. 4 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" дійшла висновку, що вказана правова норма має застосовуватися імперативно щодо всіх конкурсних вимог кредиторів неплатоспроможного банку, оскільки Закон "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"визначає спеціальні процедури задоволення конкурсних вимог неплатоспроможного банку у відповідній черговості.
Разом з тим, якщо існують судові рішення, які набрали законної сили, щодо зобов`язання до вчинення ліквідатором банку певних дій з погашення вимог, які виникли як поточні в ліквідаційній процедурі до неплатоспроможного банку, і такий ліквідатор відмовляється в добровільному порядку виконати такі рішення, стягувач не може бути позбавлений конституційного права на виконання судового рішення. З огляду на вказане, повернення державним виконавцем без прийняття до виконання виконавчого документа стягувачу було б незаконним.
Отже, визначальне значення для вирішення питання про правомірність відкриття виконавчого провадження має не лише факт відкликання банківської ліцензії та запровадження процедури ліквідації банку, а й правова природа зобов`язання, на виконання якого видано виконавчий документ.
Оскільки ухвалою суду з ПАТ «Імексбанк» на користь арбітражного керуючого Оберемка Р.А. стягнуто винагороду за виконання функцій ліквідатора, діяльність ліквідатора була спрямована на задоволення кредиторських вимог ПАТ «Імексбанк», тому пов`язані з цим витрати є витратами банку, що виникли у зв`язку із здійсненням процедури ліквідації в розумінні приписів ч. 2 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" і, відповідно, є поточними вимогами, які виникли після запровадження процедури ліквідації банку. Відтак, враховуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 19.04.2023 у справі №5002-17/1718-2011, норми ГПК, положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколів до неї, практику Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ), суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що винесення державним виконавцем повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання на підставі п. 4 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", неправомірно позбавляє стягувача конституційного права на виконання судового рішення.
Аналогічна позиція щодо застосування норми п. 4 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" у подібних правовідносинах викладена в постановах Верховного Суду від 11.05.2026 у справі № 910/10948/23 та від 31.07.2025 у справі №910/2732/21.
Відтак витрати на оплату послуг арбітражного керуючого, покладені судовим рішенням на банк як кредитора у справі про банкрутство, за своєю правовою природою пов`язані із забезпеченням реалізації майнових прав банку та поверненням його активів. Такі витрати не можуть ототожнюватися з конкурсними вимогами кредиторів, що виникли до початку процедури ліквідації банку та підлягають задоволенню в порядку черговості, визначеної ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Крім того, ч. 3 ст. 46 зазначеного Закону допускає виникнення у банку під час здійснення ліквідації додаткових зобов`язань, безпосередньо пов`язаних із проведенням ліквідаційної процедури. Тому посилання апелянта на спеціальний порядок задоволення вимог кредиторів банку не свідчить про відсутність правових підстав для виконання судового рішення щодо стягнення основної грошової винагороди арбітражного керуючого.
Доводи апелянта щодо необхідності врахування судом висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 13.03.2018 у справі №910/23398/16, від 09.02.2021 у справі №381/622/17 та інших наведених справах фактично зводяться до відсутності підстав для задоволення вимог кредиторів у випадку, коли на час звернення кредитора із заявою про примусове виконання рішення суду у банку введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, позаяк це унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Отже, вказані правові висновки Верховного Суду не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки сформульовані за інших фактичних обставин справ та стосуються правовідносин, які не є подібними до тих, що виникли між сторонами у цій справі.
Не заслуговують на увагу й доводи апелянта про неможливість здійснення виконавчого провадження у зв`язку із затвердженням рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування від 17.05.2022 №341 ліквідаційного балансу банку, реалізацією всіх його активів та закриттям накопичувального рахунку.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» завершення ліквідаційної процедури банку та ліквідація банку як юридичної особи є різними юридичними фактами. При цьому, ПАТ «Імексбанк» продовжує перебувати у стані припинення, а запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру не внесено.
Крім того, відповідно до наданої арбітражним керуючим інформації РСЦ ГСЦ МВС у м. Києві, станом на 23.06.2026 за ПАТ «Імексбанк» зареєстровано 30 транспортних засобів, що ставить під сумнів твердження апелянта про повну відсутність у банку будь-яких активів.
Водночас питання фактичної наявності майна боржника, встановлення його належності та можливості звернення на нього стягнення підлягають вирішенню у встановленому законом порядку під час здійснення виконавчих дій. Посилання скаржника на відсутність коштів на рахунку чи реалізацію активів не доводить незаконності постанови про відкриття виконавчого провадження.
Колегія суддів зазначає, що відкриття виконавчого провадження та фактичне звернення стягнення на майно боржника є різними за своїм змістом виконавчими діями. Тому положення спеціального законодавства, які встановлюють обмеження щодо розпорядження майном неплатоспроможного банку та порядку задоволення вимог його кредиторів, повинні враховуватися під час здійснення відповідних виконавчих дій, однак не свідчать про безумовну неправомірність відкриття виконавчого провадження за судовим рішенням щодо стягнення поточних витрат.
З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність передбачених законом підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, оскільки спірне зобов`язання не належить до конкурсних вимог кредиторів неплатоспроможного банку, на які поширюється безумовна заборона індивідуального задоволення.
В силу приписів ч. 3 ст. 343 ГПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин та не доводять неправильного застосування ним норм матеріального чи порушення норм процесуального права. Оскільки апелянтом не доведено протиправності дій державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження ВП №80744989, правові підстави для скасування оскаржуваної ухвали та задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст. ст. 74, 269, 270, 275 - 276, 281- 284 ГПК України,
Західний апеляційний господарський суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу Господарського суду Івано - Франківської області від 15.06.2026 у справі №5010/1133/2012-Б-26/30 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Касаційна скарга подається безпосередньо до Верховного Суду.
Справу повернути до Господарського суду Івано - Франківської області.
Головуючий суддя О.І. МАТУЩАК
Судді Н.М. КРАВЧУК
О.С. СКРИПЧУК
Оригінал: reyestr.court.gov.ua