Суд: Придніпровський районний суд м. Черкас
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Порушення порядку проведення розрахунків
Дата: 08 листопада 2026 р.
Справа: №711/10955/26
Суддя: Гамова Т. О.
Справа № 711/10955/26
Номер провадження 3/711/2514/26
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2026 року м. Черкаси
Суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси Гамова Т.О., розглянувши матеріали, які надійшли з Головного управління ДПС у Черкаській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, мешканки АДРЕСА_1 , ФОП, ІПН НОМЕР_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155-1 КУпАП,-
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до протоколу № 536, 26.08.2026 близько 14.20 год. за результатами проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) встановлено, що за місцем фактичного провадження діяльності за адресою: АДРЕСА_2 ОСОБА_1 при продажу дитячих товарів широкого вжитку іграшки по ціні 49,00 грн. не провела розрахункову операцію через фіскальний РРО/ПРРО та не видала відповідний розрахунковий документ (фіскальний чек), чим порушила вимоги п.п. 1,2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та скоїла правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 155-1 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 та її представник Зайченко О.В. не з`явились, попередньо подавши клопотання про розгляд справи у їх відсутності. Одночасно представник ОСОБА_1 адвокат Зайченко О.В. звернувся до суду з клопотанням про закриття провадження стосовно ОСОБА_1 на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення та додатковими поясненнями ОСОБА_1 , мотивуючи наступним. Отже, протокол №526 складено у зв?язку з твердженням посадових осіб ГУ ДПС про те, що 26.08.2026 ОСОБА_1 під час продажу товару вартістю 49 грн не провела розрахункову операцію через ПРО та не видала розрахунковий документ. Частина перша статті 155-1 КУпАП встановлює відповідальність за порушення встановленого законом порядку проведення розрахунків. У свою чергу Закон України №265/95-BР визначає розрахункову операцію при готівковому розрахунку через приймання від покупця готівкових коштів за місцем реалізації товару. Отже, для висновку про склад правопорушення у цій справі недостатньо встановити, що посадова особа ДПС взяла товар та залишила в приміщенні магазину 50 грн. Необхідно довести, що ці кошти були саме прийняті ОСОБА_1 як оплата, та що розрахункова операція була завершена. Такого факту протокол №526 не встановлює. У протоколі зазначено висновок про «продаж» товару за ціною 49 грн і не проведення операції через ПРО, однак не описано, якою саме дією ОСОБА_1 прийняла грошові кошти. Не зазначено, що вона отримала купюру в руки, перемістила її до каси чи іншого місця зберігання готівки, видала решту або вчинила іншу дію, яка б об?єктивно підтверджувала завершення готівкового розрахунку. Свідків події у протоколі №526 не зазначено. Натомість пояснення ОСОБА_1 щодо фактичної послідовності подій були надані ще 28.08.2026, до остаточного оформлення акта перевірки. ОСОБА_1 послідовно зазначала, що в момент появи посадових осіб ДПС обслуговувала інших покупців та просила чоловіків зачекати. Один із них самостійно взяв товар вартістю 49 грн та залишив на робочому столі купюру 50 грн. ОСОБА_1 купюру до рук не брала, до місця зберігання готівки не переміщувала, решту в сумі 1 грн не видавала. Практично одразу після цього посадовими особами було оголошено про проведення контрольної розрахункової операції та фактичної перевірки. Цю послідовність подій підтвердила ФОП ОСОБА_2 , яка безпосередньо перебувала у приміщенні магазину у зв?язку з поставкою товару. Є і об?єктивний фотодоказ. Під час оформлення протоколу №526 ОСОБА_1 власним телефоном зробила фотознімок, оригінальний електронний файл якого збережений. На фотографії одночасно зафіксовано товар, купюру номіналом 50 грн, яка продовжує лежати на робочому столі, та протокол №526, що у цей час оформлюється посадовими особами ДПС. Тобто навіть після оголошення перевірки та початку оформлення самого протоколу спірна купюра продовжувала знаходитися на робочому столі поряд із товаром. Опис готівкових коштів, складений посадовими особами ДПС о 15:28, також фіксує одну купюру номіналом 50 грн. Цей документ підтверджує її фізичну наявність, але не підтверджує факту прийняття ОСОБА_1 коштів як оплати. Крім того, дані ПРРО підтверджують пояснення ОСОБА_1 у тій частині, що безпосередньо перед появою працівників ДПС вона проводила розрахунки з іншими покупцями. 26.08.2026 о 14:12:42 сформовано фіскальний чек на суму 2 330 грн, о 14:18:45 - фіскальний чек на суму 799 грн. Контрольну операцію ДПС відносить приблизно до 14:20. Отже, версія ОСОБА_1 не є поясненням, сформованим після складання протоколу або після передачі справи до суду. Вона була заявлена одразу, підтверджується очевидцем, фотоматеріалом та узгоджується з об?єктивними даними ПРРО. Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі не створює презумпції винуватості особи. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами є фактичні дані, на підставі яких встановлюється наявність або відсутність правопорушення та винність конкретної особи. Статті 245, 252 і 280 КУпАП вимагають всебічного, повного та об?єктивного дослідження всіх обставин справи. Стаття 256 КУпАП вимагає зазначення у протоколі саме суті адміністративного правопорушення. У цьому випадку ключовий фактичний елемент, прийняття ОСОБА_1 готівкових коштів як оплати, належним чином у протоколі не описаний і окремими доказами, доступними стороні захисту, не підтверджений. Суд при розгляді справи не може підміняти орган, який склав протокол, самостійно доповнювати фактичну фабулу правопорушення або усувати прогалини обвинувачення шляхом припущень. Наявність двох різних і несумісних версій події, одна з яких підтверджена письмовими поясненнями очевидця та фотографією, сама по собі виключає можливість визнання вини доведеною лише на підставі протоколу й акта перевірки. Обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення не може ґрунтуватися на припущенні, що залишена покупцем купюра автоматично означає її прийняття продавцем. Таким чином, за наявними та доступними доказами не доведено ключової обставини об?єктивної сторони правопорушення: прийняття ОСОБА_1 50 грн як оплати та завершення розрахункової операції. Додатково звернув увагу суду, що правомірність наслідків цієї ж фактичної перевірки вже є предметом окремого судового контролю. У провадженні Черкаського окружного адміністративного суду перебуває справа №580/10705/26 за позовом ФОП ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Черкаській області про скасування податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами перевірки від 26 - 28.08.2026. Серед іншого, у цій справі поставлено питання про наявність передбаченої підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактичної підстави для призначення перевірки саме ОСОБА_1 та належність матеріалів, використаних контролюючим органом. Сам факт такого спору не визначає наперед результат цієї справи про адміністративне правопорушення, однак підтверджує, що акт перевірки та викладені в ньому висновки не можуть сприйматися як безспірне підтвердження вини ОСОБА_1 і підлягають самостійній оцінці судом разом з усіма іншими доказами. За відсутності належних і достатніх доказів цієї обставини склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155-1 КУПАП, у діях ОСОБА_1 не доведений.
Дослідивши письмові матеріали справи, суддя приходить до наступного.
Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративне правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушення, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до положень КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до приписів ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
У відповідності до вимог ч. 1 ст.9КУпАП адміністративне правопорушення (проступок) - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свобод громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Суд зазначає, що адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 155-1 КУпАП передбачена за порушення встановленого законом порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
З диспозиції зазначеної статті випливає, що вона носить бланкетний характер і лише описує безпосередньо саме правопорушення, але для повного визначення ознак цього правопорушення відсилає до законодавчо встановленого порядку проведення розрахунків у певній сфері. Зокрема, така норма має загальний і конкретизований зміст. Загальний зміст бланкетної диспозиції передається словесно-документною формою відповідної статті КУпАП і в обов`язковому порядку включає положення інших нормативно-правових актів. Із загальним змістом бланкетної диспозиції пов`язане визначення діяння як правопорушення певного виду та встановлення за нього адміністративної відповідальності, а конкретизований зміст цієї диспозиції передбачає певну деталізацію відповідних положень інших нормативно-правових актів, що наповнює адміністративно-правову норму більш конкретним змістом.
Об`єктом правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 155-1 КУпАП, є суспільні відносини у сфері здійснення розрахункових операцій.
Об`єктивна сторона правопорушення виражається у порушенні встановленого законом порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого умислу.
Суб`єктами правопорушень можуть бути особи, які відповідно до своїх функціональних обов`язків здійснюють розрахункові операції, а також посадові особи, до компетенції яких належить організація здійснення розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
Підставою для притягнення особи до відповідальності за вчинення адміністративного проступку є наявність об`єктивних і суб`єктивних ознак, тобто об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони.
При цьому, Закон виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності за відсутності складу правопорушення, при цьому якщо відсутній хоча б один з елементів складу правопорушення відсутній склад правопорушення в цілому. Обов`язок доведення наявності в діях правопорушника складу правопорушення, передбаченого певною статтею КУпАП покладається на осіб, які відповідно до КУпАП уповноважені складати протокол про адміністративне правопорушення.
Стаття 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначає, що розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані: 1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок… 2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення № 536 від 26 серпня 2026 року, до суду надано лише акт фактичної перевірки № 13696/Ж5/23-00-07-07-01/2667402040.
До протоколу не долучено будь-яких доказів, які підтверджують проведення розрахунку (контрольної закупки) без проведення коштів через реєстратор розрахункових операцій.
Розділом ІІ Інструкції з оформлення органами доходів та зборів матеріалів про адміністративні правопорушення №1046/29176 від 27 липня 2016 року встановлена процедура складання протоколів про адміністративні правопорушення та детально розписаний покроковий алгоритм дій посадових осіб контролюючого органу, який дотриманий не був.
Суддею встановлено, що єдиним доказом на підтвердження обставин, які викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, зокрема недотримання вимог п.п.1, 2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06 липня 1995 року, за що передбачена відповідальність за ч.1ст. 155-1 КУпАП, виступає долучений до протоколу акт фактичної перевірки від 26 серпня 2026 року.
Разом з тим, в акті перевірки від 26.08.2026 року, в п. 3.1 Розділу 3 «Висновок перевірки» зазначено про встановлення порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06 липня 1995 року. Проте, у висновку акта не конкретизовано суть скоєного правопорушення.
Також до акту не долучено будь-яких доказів на підтвердження проведення розрахункових операцій.
Саме лише відображення в акті фактичної перевірки висновку про виявлення порушення без надання самих розрахункових документів не дає суду можливості перевірити обставини, покладені в основу протоколу, та зробити достовірний висновок про наявність факту порушення.
В пункті 4.5. «Додатки до акту перевірки» вказано: протокол про адмінправопорушення, письмове звернення, опис працівників, опис готівкових коштів, мультимедійні матеріали. Однак, фактично будь-які додатки до акта не долучені.
В п. 2.2.20 «Додаткова інформація про факти, встановлені в ході перевірки» зазначено , що відповідно до вимог ст. 81 Кодексу перевіряючими вручено завірену копію наказу «Про проведення фактичної перевірки», але до акту копія цього наказу не долучена, що позбавляє суд встановити, чи складений протокол про адміністративне правопорушення № 536 від 26.08.2026 до закінчення 10-денного терміну визначеного ст.56 Податкового кодексу України, для оскарження платником податків рішення контролюючого органу та подачі заперечень, передбачених п.86.7, п.86.8 ст.86 Податкового кодексу України.
Як зазначає сторона захисту у клопотанні про закриття провадження у справі, що в провадженні Черкаського окружного адміністративного суду перебуває справа №580/10705/26 за позовом ФОП ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Черкаській області про скасування податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами перевірки від 26 - 28.08.2026.
Крім того, у протоколі ОСОБА_1 зазначена як посадова особа, однак матеріали справи не містять документів, які б підтверджували її повноваження діяти як посадова особа.
Відповідно до частини першої статті 155-1 КУпАП адміністративну відповідальність за порушення встановленого законом порядку проведення розрахунків несуть особи, які здійснюють розрахункові операції, а також посадові особи. Отже, для притягнення особи до адміністративної відповідальності необхідно встановити її належність до відповідного суб`єкта правопорушення та підтвердити конкретні дії або бездіяльність, які утворюють об`єктивну сторону правопорушення.
Водночас сам факт проведення фактичної перевірки магазину ФОП ОСОБА_1 та відображення в акті певних порушень у діяльності суб`єкта господарювання не є достатнім доказом того, що такі порушення вчинені саме ОСОБА_1 .
Таким чином, наявні в матеріалах справи протокол про адміністративне правопорушення та акт фактичної перевірки не дають можливості достовірно встановити, що саме ОСОБА_1 здійснювала розрахункові операції з порушенням установленого законом порядку, а саме не провела розрахункову операцію через фіскальний РРО/ПРРО та не видала відповідний розрахунковий документ.
Згідно правової позиції, зазначеної в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №П/811/2893/14, висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій працівників податкових органів і самі собою не породжують правових наслідків для платника податків. Податковий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб`єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень про визначення грошових зобов`язань, що приймаються на підставі такого акту, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень, а оцінка акту перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.
Також сам по собі протокол про адміністративне правопорушення без надання інших належних доказів не є беззаперечним доказом підтвердження обставин, які в ньому зазначені, що відповідає правовим позиціям наведеним у постановах Верховного Суду від 08.07.2020 у справі №177/525/17, від 13.02.2020 у справі №524/9716/16, від 17.07.2019 у справі №295/3099/17.
Суд зазначає, що акт перевірки, який підписаний головним державним інспектором ГУ ДПС в Черкаській області, так само як і протокол про адміністративне правопорушення, є доказами з низьким ступенем достовірності, особливо коли проти їх достовірності заперечує особа, яка притягається до відповідальності. Вказані документи відображають точку зору публічних посадових осіб щодо необхідності притягнення особи до адміністративної відповідальності, проте самі по собі ці докази не є первинними щодо наявності або відсутності будь-яких обставин. Іншими словами, акт перевірки та протокол про адміністративне правопорушення є недостатніми для доведення вини особи у вчиненні правопорушення, коли особа заперечує проти факту вчинення правопорушення. При цьому до суду не було надано об`єктивних доказів, які б підтверджували наявність викладених у акті обставин чи порушень.
Обов`язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей, покладається на особу, яка його складає та не може бути перекладено на суд.
При цьому відповідно до статті 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення. Суд не вправі перебирати на себе функцію обвинувачення та самостійно збирати докази на підтвердження винуватості особи.
Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до правової позиції ЄСПЛ «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey). «Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Згідно з КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (ч. 1,2 ст.7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст.245).
Діяння тільки тоді визнається адміністративним правопорушенням, коли воно містить всі ознаки його складу, відсутність хоча б однієї з них означає відсутність складу взагалі.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, суд вважає, що не надано достатніх доказів наявності в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155-1 КУпАП, а тому провадження у справі належить закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю достатніх доказів складу правопорушення в діях особи.
Оскільки, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження по справі, судовий збір на підставі ст. 40-1 КУпАП стягненню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 33, 163-1, 221, 284, 285, 289, 294 КУпАП, суддя, -
ПОСТАНОВИВ:
Закрити провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 155-1 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м. Черкаси протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: Т. О. Гамова
Оригінал: reyestr.court.gov.ua