Рішення від 05 листопада 2026 р. у справі №369/13950/25 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Суд: Києво-Святошинський районний суд Київської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них

Дата: 05 листопада 2026 р.

Справа: №369/13950/25

Суддя: Янченко А. В.

Справа № 369/13950/25

Провадження № 2/369/5418/26

РІШЕННЯ

Іменем України

06.11.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі: головуючого судді Янченка А.В., при секретарі судового засідання Лисяк К.О., за участю представника відповідача Торхової А.А., розглянувши в порядку загального позовного провадження в м. Києві в залі судових засідань Києво-Святошинського районного суду Київської області цивільну справу № 369/13950/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "УКРГАЗБАНК" про скасування дисциплінарного стягнення, -

В С Т А Н О В И В:

04.08.2025 року позовна заява з матеріалами справи надійшла до Києво-Святошинського районного суду Київської області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебував у трудових відносинах із Публічним акціонерним товариством акціонерним банком "УКРГАЗБАНК" та обіймав посаду начальника відділу банківської безпеки Київської обласної дирекції управління безпеки банку в регіонах департаменту банківської безпеки. Наказом відповідача від 17 червня 2025 року № 29-СТ до нього застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани за відсутність на роботі понад три години протягом робочого дня 15 травня 2025 року без поважних причин, а також за систематичне порушення правил внутрішнього трудового розпорядку. Позивач вважає зазначений наказ незаконним, оскільки залишення ним робочого місця було пов`язане з виконанням посадових обов`язків, а подальша неможливість продовжувати роботу за місцем її виконання зумовлена раптовим погіршенням стану здоров`я. При цьому зазначає, що того самого дня відновив виконання трудових обов`язків дистанційно, а тому підстави вважати його відсутність прогулом відсутні.

Крім того, позивач посилається на недотримання установленого законодавством порядку притягнення до дисциплінарної відповідальності, зокрема неналежне з`ясування причин його відсутності, недостатню конкретизацію обставин дисциплінарного проступку в оскаржуваному наказі, відсутність попередніх дисциплінарних стягнень та пропуск передбаченого законом строку застосування догани. Також вказує, що внаслідок видання спірного наказу його було позбавлено преміальних виплат, які він вважає належною йому складовою заробітної плати. На переконання позивача, дії роботодавця супроводжувалися упередженим ставленням і психологічним тиском, спричинили моральні страждання та порушили його трудові права. Позивач просить суд визнати незаконним та скасувати наказ ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК" від 17 червня 2025 року № 29-СТ про накладення дисциплінарного стягнення, стягнути з відповідача на його користь невиплачені преміальні виплати в розмірі 27 045,00 грн., моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн., а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 21 000,00 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 05.08.2025 року справу передано на розгляд судді Скрипник О.Г.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28.08.2025 року провадження у справі було відкрито в порядку загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання.

17.10.2025 року від представника Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "УКРГАЗБАНК", ОСОБА_2 надійшов до суду відзив на позовну заяву, в якому Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на законність та обґрунтованість застосованого до позивача дисциплінарного стягнення. Відповідач зазначив, що 15.05.2025 року позивач залишив визначене роботодавцем робоче місце о 13 год 45 хв та до закінчення робочого дня не повернувся, не повідомивши керівництво про причини своєї відсутності. На думку відповідача, позивач не підтвердив належними доказами ані службової необхідності залишення робочого місця, ані раптового погіршення стану здоров`я, яке об`єктивно перешкоджало б виконанню трудових обов`язків. Відповідач наголосив, що наявність договору про дистанційну роботу не звільняла позивача від обов`язку дотримуватися встановленого режиму роботи та правил внутрішнього трудового розпорядку. Також зазначив, що під час проведення перевірки було встановлено інші випадки дострокового залишення позивачем робочого місця, щодо яких останній не надав конкретних пояснень. Відповідач вважав, що дисциплінарне стягнення застосовано уповноваженою посадовою особою з дотриманням вимог статей 147–149 КЗпП України, після витребування письмових пояснень працівника, дослідження обставин порушення та в межах установленого законом строку. Щодо вимог про стягнення преміальних виплат відповідач зазначив, що їх нарахування залежить від виконання встановлених показників ефективності та регулюється внутрішніми документами банку, якими передбачено обмеження преміювання протягом строку дії дисциплінарного стягнення. Вимогу про відшкодування моральної шкоди Відповідач вважав недоведеною, оскільки позивач не підтвердив протиправності дій роботодавця, факту заподіяння моральних страждань та причинного зв`язку між діями відповідача і заявленими негативними наслідками, також заперечив щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

04.11.2025 року від представника ОСОБА_1 , адвоката Романцової Тетяни Володимирівни, надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, у якій зазначено, що після звернення до суду Позивачу не нараховувалися та не виплачувалися преміальні виплати за наступні місяці. На обґрунтування заяви представник позивача посилався на розрахункові листи, відповідно до яких за березень, квітень та травень 2025 року позивачу нараховувалась щомісячна премія у розмірі 27 045,00 грн., тоді як з червня по жовтень виплати не здійснювались. У зв`язку із цим, позивач просить збільшити розмір позовних вимог про стягнення преміальних виплат із 27 045,00 грн. до 135 225,00 грн., а також розмір заявлених витрат на професійну правничу допомогу з 21 000,00 грн. до 29 000,00 грн., вимога про стягнення моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн. залишена без змін.

Згідно з розпорядженням Керівника апарату Києво-Святошинського районного суду Київської області Распутної Н.О. №938 від 04.11.2025 року щодо призначення повторного автоматичного розподілу справи №369/13950/25 та протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 04.11.2025 року вказану справу передано на розгляд судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Янченку А.В.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07.11.2025 року суддею Янченко А.В. прийнято до свого провадження справу № 369/13950/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "УКРГАЗБАНК" провадження у справі було відкрито в порядку загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання.

13.11.2025 року від представника Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "УКРГАЗБАНК", ОСОБА_2 надійшли до суду заперечення на заяву про збільшення розміру позовних вимог, у яких Відповідач просив відмовити у прийнятті зазначеної заяви до розгляду та у задоволенні позову в повному обсязі. На обґрунтування заперечень Відповідач зазначив, що нарахування та виплата премій працівникам здійснюються відповідно до внутрішніх положень про оплату праці та матеріальне стимулювання, з урахуванням результатів виконання встановлених ключових показників ефективності за відповідний звітний період. Відтак нарахування премії в однаковому розмірі протягом попередніх місяців, на думку відповідача, не свідчить про виникнення безумовного права на отримання аналогічних виплат у наступних періодах. Щодо збільшення заявлених витрат на професійну правничу допомогу з 21 000,00 грн до 29 000,00 грн. відповідач зазначив про відсутність належного обґрунтування та доказів їх розміру і співмірності з обсягом наданих послуг.

08.06.2026 року від представника ОСОБА_1 , адвоката Романцової Тетяни Володимирівни, надійшли письмові пояснення щодо обставин відсутності позивача на робочому місці 15.05.2025 року, виконання ним трудових обов`язків та стану здоров`я. У поясненнях наведено доводи щодо порядку застосування дисциплінарного стягнення, нарахування преміальних виплат, відшкодування моральної шкоди та витрат на професійну правничу допомогу, а також повідомлено про звільнення позивача з 01.12.2025 року за угодою сторін.

18.08.2026 року від представника Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "УКРГАЗБАНК", ОСОБА_3 надійшли заперечення на письмові пояснення позивача щодо обставин його відсутності на робочому місці 15.05.2025 року, службової поїздки та стану здоров`я. У запереченнях викладено доводи щодо дотримання правил внутрішнього трудового розпорядку, порядку та строків застосування дисциплінарного стягнення, а також відсутності підстав для відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19.08.2026 року підготовче провадження у справі було закрито та справу призначено до розгляду по суті.

У судове засідання 29.10.2026 року з`явилася представник ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК" - Торхова А.А., заперечувала проти задоволення позову, ОСОБА_1 подав заяву про розгляду справи за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що з 21.07.2021 року ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах із Публічним акціонерним товариством акціонерним банком "УКРГАЗБАНК" на підставі наказу від 20.07.2021 року № 488-П.

12.11.2021 року між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством акціонерним банком "УКРГАЗБАНК" укладено трудовий договір про дистанційну роботу, яким визначено порядок виконання працівником трудових обов`язків, режим робочого часу та способи комунікації з роботодавцем.

Відповідно до пунктів 2.4.1, 2.4.2 зазначеного трудового договору працівнику встановлено п`ятиденний робочий тиждень тривалістю 40 годин із режимом роботи з понеділка по четвер з 09:00 до 18:00, у п`ятницю — з 09:00 до 16:45 та обідньою перервою з 13:00 до 13:45.

Наказом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк АБ "УКРГАЗБАНК" від 22.10.2024 року № 1199-П ОСОБА_1 переведено на посаду начальника відділу банківської безпеки Київської обласної дирекції управління безпеки банку в регіонах департаменту банківської безпеки та визначено робоче місце за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 10-Б.

21.11.2024 року позивача ознайомлено з посадовою інструкцією начальника відділу банківської безпеки Київської обласної дирекції, якою визначено його функціональні обов`язки, права та відповідальність.

15.05.2025 року ОСОБА_1 перебував на робочому місці за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 10-Б, яке залишив о 13 год 45 хв, після чого до закінчення робочого дня о 18 год 00 хв до приміщення банку не повернувся. Зазначені обставини відображені у відомостях системи контролю доступу до приміщень банку, в поясненнях позивача та відповідача.

20.05.2025 року під час вибіркової перевірки дотримання працівниками департаменту банківської безпеки правил внутрішнього трудового розпорядку було виявлено відомості про відсутність ОСОБА_1 на визначеному робочому місці 15.05.2025 року.

На виконання вимоги роботодавця позивач 21.05.2025 року надав письмові пояснення, у яких зазначив, що 15.05.2025 року залишив робоче місце о 13 год 45 хв для отримання документів в Управлінні поліції охорони в м. Києві, однак у зв`язку з погіршенням стану здоров`я поїхав додому, де продовжив виконання трудових обов`язків дистанційно, не повідомивши про це керівництво через розряджений телефон. У додаткових поясненнях від 22.05.2025 року позивач повідомив, що не пам`ятає особу, з якою домовлявся про зустріч, та не надав пояснення по суті питання щодо розбіжності між установою, від якої отримав електронне повідомлення, і зазначеним ним місцем поїздки. Щодо випадків залишення робочого місця 01, 02, 05, 06, 07, 12, 13 та 14 травня 2025 року позивач зазначив, що не пам`ятає конкретних обставин свого перебування поза приміщенням банку в указані дати.

23.05.2025 року департаментом банківської безпеки складено службову записку № 148/58019/2025 щодо обставин дотримання позивачем правил внутрішнього трудового розпорядку та розгляду питання про застосування дисциплінарного стягнення.

13.06.2025 року Мотиваційним комітетом Банку розглянуто матеріали щодо ОСОБА_1 та прийнято рішення, оформлене протоколом № 16/1, яким рекомендовано оголосити йому догану.

Наказом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "УКРГАЗБАНК" від 17.06.2025 року № 29-СТ ОСОБА_1 оголошено догану за порушення правил внутрішнього трудового розпорядку, а саме відсутність на роботі понад три години протягом робочого дня 15 травня 2025 року без поважних причин, а також систематичне порушення правил внутрішнього трудового розпорядку.

Підставою видання вищевказаного наказу визначено службову записку департаменту банківської безпеки № 148/58019/2025 від 23.05.2025 року, рішення Мотиваційного комітету № 16/1 від 13.06.2025 року та письмові пояснення працівника. Із наказом позивач ознайомився 17.06.2025 року через систему електронного документообігу банку.

У матеріалах справи також містяться медичні документи щодо стану здоров`я позивача, зокрема виписка з медичної карти № 2685 щодо стаціонарного лікування з 17 по 27 травня 2024 року та виписка № 3086 щодо стаціонарного лікування з 26 травня по 02 червня 2025 року. Період тимчасової непрацездатності позивача з 26 травня по 02 червня 2025 року, що також відображено в електронному листку непрацездатності № 17442188-2032334278-1.

Із матеріалів справи також вбачається, що позивачу встановлено III групу інвалідності, пов`язану з проходженням військової служби, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії від 21 серпня 2024 року.

Наказом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк АБ "УКРГАЗБАНК" від 25.11.2025 року № 1199-П ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу банківської безпеки Київської обласної дирекції управління безпеки банку в регіонах департаменту банківської безпеки з 01 грудня 2025 року за угодою сторін, підстава: заява ОСОБА_1 .

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ст. 139 Кодексу законів про працю України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження роботодавця, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна роботодавця, з яким укладено трудовий договір.

Статтею 140 Кодексу законів про працю України визначено, що трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохоченням за сумлінну працю. У необхідних випадках заходи дисциплінарного впливу застосовуються стосовно окремих несумлінних працівників.

Статтею 147 Кодексу законів про працю України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Підставою застосування догани є вчинення працівником протиправного винного діяння (дії чи бездіяльності), яке визнається дисциплінарним проступком. Протиправність поведінки працівника полягає у порушенні ним своїх трудових обов`язків, закріплених нормами трудового права: КЗпП України, правилами внутрішнього розпорядку, статутами, положеннями, посадовими інструкціями, трудовим договором (контрактом), колективним договором, а також у порушенні або невиконанні правомірних наказів та розпоряджень роботодавця. Дисциплінарним проступком визнаються діяння, що пов`язуються з невиконанням чи неналежним виконанням працівником своїх обов`язків без поважних причин. Тобто наявність поважних причин у такому разі свідчить про відсутність вини працівника. Такі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі N 266/1124/16-ц (провадження N 61-27649св18).

Згідно з вимогами статті 148 Кодексу законів про працю України дисциплінарне стягнення застосовується роботодавцем безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Згідно з ст. 149 Кодексу законів про працю України до застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення роботодавець повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Із матеріалів справи вбачається, що 15 травня 2025 року позивач залишив приміщення банку о 13 год 45 хв та до завершення робочого дня о 18 год 00 хв до нього не повернувся. Зазначена обставина підтверджується відомостями системи контролю доступу та не заперечується самим позивачем. Отже, тривалість відсутності позивача у приміщенні банку протягом установленого робочого часу становила 4 години 15 хвилин.

Пояснюючи обставини залишення робочого місця, позивач зазначив, що прямував до Управління поліції охорони в м. Києві для отримання копії додаткової угоди до договору про надання охоронних послуг. Проте, матеріали справи не містять підтвердження погодженої на 15.05.2025 року зустрічі чи інших документів, що дозволяли б установити фактичне виконання ним зазначеного службового завдання після залишення приміщення банку.

Суд також враховує, що електронне повідомлення, на яке посилався позивач, надходило від Управління поліції охорони в Київській області, тоді як місцем поїздки визначено Управління поліції охорони в м. Києві.

Оцінюючи доводи позивача про погіршення стану здоров`я 15 травня 2025 року, суд бере до уваги наявність у нього захворювань та встановлення III групи інвалідності, що підтверджується відповідними медичними документами. Долучена до матеріалів справи виписка з медичної карти № 2685 стосується лікування ОСОБА_1 у травні 2024 року, виписка № 3086 відображає проходження стаціонарного лікування з 26 травня до 02 червня 2025 року. Зазначені медичні документи підтверджують стан здоров`я позивача та необхідність проходження лікування у відповідні періоди, проте не містять відомостей про звернення по медичну допомогу 15.05.2025 року або встановлення з цього дня тимчасової непрацездатності.

Доводи позивача про пропуск установленого статтею 148 Кодексу законів про працю України строку застосування дисциплінарного стягнення суд відхиляє з огляду на таке.

Із матеріалів справи вбачається, що обставини порушення трудової дисципліни були виявлені під час перевірки 20 травня 2025 року, що відображено у службовій записці №148/56340/2025 від цієї дати. Оскаржуваний наказ видано 17 червня 2025 року, тобто в межах одного місяця з дня виявлення порушення. Крім того, з 26 травня до 02 червня 2025 року позивач перебував на тимчасовій непрацездатності, а відповідно до статті 148 КЗпП України такий період не включається до місячного строку застосування дисциплінарного стягнення. Отже, визначений законом строк відповідачем дотримано.

Судом також враховано, що відповідачем обрано менш суворий із двох передбачених статтею 147 Кодексу законів про працю України заходів дисциплінарної відповідальності.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги про визнання незаконним та скасування наказу «Про накладення дисциплінарного стягнення» № 29-СТ від 17 червня 2025 року задоволенню не підлягають.

Статтею 94 КЗпП України визначено, що Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про оплату праці»: основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, програм і проектів міжнародної технічної допомоги, міжрегіонального, транскордонного та транснаціонального співробітництва, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, що не передбачені актами чинного законодавства або провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до частини другої статті 97 КЗпП України, статті 15 Закону України «Про оплату праці» форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, роботодавець зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів), відрядних розцінок, посадових окладів працівникам, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються роботодавцем з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

Отже, при вирішенні спорів про виплату премій необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умов, передбачених цими актами.

Частина третя статті 97 КЗпП України тільки зобов`язує власника встановлювати конкретні розміри премій з урахуванням вимог колективного договору, зміст якого повинен відповідати законодавству та угодам.

Відповідно до ч. 4 ст. 97 КЗпП України роботодавець (роботодавець - фізична особа) не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

При вирішенні спорів про виплату премій, винагороди за підсумками роботи за рік чи за вислугу років, надбавок і доплат необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умов, передбачених цими актами.

Суд зазначає, що відповідно до статті 97 КЗпП України умови та порядок преміювання працівників визначаються колективним договором і внутрішніми нормативними актами роботодавця. Згідно з пунктом 10.11 Колективного договору передбачено обмеження преміальних виплат протягом строку дії дисциплінарного стягнення. При цьому частиною третьою статті 151 КЗпП України встановлено, що протягом строку дії дисциплінарного стягнення заходи заохочення до працівника не застосовуються. Оскільки, нарахування премії здійснюється відповідно до визначених роботодавцем умов, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимоги про стягнення преміальних виплат у розмірі 135 225,00 грн.

Відповідно ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Приписами ст. 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно ч. 1 ст. 237 - 1 КЗпП України відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

У відповідності до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди" від 31 березня 1995 року №4 (з наступними змінами і доповненнями), позивачем має бути доведено в чому полягає ця шкода, з яких міркувань він виходив визначаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується.

Судом не встановлено порушення відповідачем трудових прав позивача під час застосування дисциплінарного стягнення, отже суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди із відповідача на користь позивача.

З огляду на вище викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "УКРГАЗБАНК" про визнання незаконним та скасування наказу Публічного акціонерного товариства акціонерний банк АБ "УКРГАЗБАНК" від 17 червня 2025 року № 29-СТ «Про накладення дисциплінарного стягнення», стягнення невиплачених преміальних виплат в розмірі 135 225,00 грн., моральної шкоди в розмірі 10 000,00 грн. не підлягають задоволенню судом.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 29 000,00 грн. відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статями 94, 97, 139, 140, 147, 148, 149, 237-1 Кодексу законів про працю України, статями 2-5,12, 13, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "УКРГАЗБАНК" про скасування дисциплінарного стягнення – відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено: 10.11.2026 року.

Суддя А.В. Янченко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua