Вирок від 09 листопада 2026 р. у справі №362/7136/26 — Васильківський міськрайонний суд Київської області

Суд: Васильківський міськрайонний суд Київської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Крадіжка

Дата: 09 листопада 2026 р.

Справа: №362/7136/26

Суддя: Сухарева О. В.

Єдиний унікальний номер № 362/7136/26

Провадження № 1-кп/362/618/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.2026 місто Васильків

Васильківський міськрайонний суд Київської області під головуванням судді ОСОБА_1 розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження (№ ЄРДР №12026111460000197 від 06.08.2026) за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, ОСОБА_2 , народженого ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Київ, громадянина України, українця, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою спеціальною освітою, непрацевлаштованого, неодруженого, раніше судимого: 16.10.2013 Васильківським міськрайонним судом Київської області за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 13 років,

Учасники провадження:

секретар судового засідання ОСОБА_3 ,

прокурор ОСОБА_4 ,

обвинувачений ОСОБА_2 ,

захисник ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ :

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

06.08.2026 близько 15:00, більш точного часу встановити не вдалося, ОСОБА_2 , проходячи повз Зеленобірський ставок, який розташований по вул. Садова в с. Зелений Бір Фастівського району Київської області, виявив на прибережній зоні сумку чорного кольору. В подальшому ОСОБА_6 , підійшовши ближче та оглянувши вміст сумки, виявив в середині два мобільні телефони марки «Apple», моделі «Iphone 13 Pro» 256 GB, ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 та моделі «Iphone 13 Pro Max» 128 GB, ІМЕІ1: НОМЕР_3 , ІМЕІ2: НОМЕР_4 , після чого у нього виник прямий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна з корисливих мотивів та з метою незаконного збагачення.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_2 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення за рахунок викраденого чужого майна, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, скориставшись відсутністю поблизу себе сторонніх осіб, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи таємно від оточуючих шляхом вільного доступу, здійснив крадіжку сумки чорного кольору, у якій перебував мобільний телефон марки «Apple», моделі «Iphone 13 Pro Max» 128 GB, ІМЕІ1: НОМЕР_3 , ІМЕІ2: НОМЕР_4 , який належить малолітньому ОСОБА_7 та мобільний телефон марки «Apple», моделі «Iphone 13 Pro» 256 GB, ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , який належить малолітньому потерпілому ОСОБА_8 .

Після чого ОСОБА_2 , продовжуючи реалізувати свій злочинний умисел, утримуючи при собі викрадену сумку чорного кольору з мобільними телефонами Apple», моделі «Iphone 13 Pro» та «Iphone 13 Pro Max», покинув прибережну зону, направившись у невідомому напрямку.

Своїми умисними діями ОСОБА_2 спричинив майнову шкоду малолітньому потерпілому ОСОБА_7 на загальну суму 15504,17 грн та малолітньому потерпілому ОСОБА_8 на суму 12979,17 грн.

Позиція учасників судового провадження

Позиція сторони захисту

Обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні винним себе у пред`явленому обвинуваченні визнав повністю і, не оспорюючи фактичні обставини, про які зазначено в обвинувальному акті, місця та часу їх вчинення, з приводу пред`явленого йому обвинувачення показав, що 06.08.2026 був на ставку, виявив сумку чорного кольору з телефонами, взяв сумку з метою привласнити і пішов з цього місця. Через деякий час поступив дзвінок на телефон, взяв трубку. Йому запропонували повернути телефон за винагороду. Він погодився, після чого був затриманий працівниками поліції.

Показання ОСОБА_2 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

В судових дебатах обвинувачений вказав, що у вчиненому щиро розкаюється, хоче вступити до ЗСУ.

Захисник в судових дебатах просила врахувати визнання вини, сприяння розкриттю злочину, щире каяття, відсутність обтяжуючих обставин, відшкодування збитку, а також те, що потерпілі не наполягають на суворому покаранні, має батька пенсійного віку, який потребує догляду. Просила застосувати ст. 69 КК України та призначити покарання у виді 3,6 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України призначити йому 3 роки іспитового строку.

Позиція сторони обвинувачення

В судовому засіданні прокурор зазначив, що під час судового розгляду даного кримінального провадження обставини вчинення обвинуваченим ОСОБА_2 кримінального правопорушення знайшли своє підтвердження в повному обсязі, його дії кваліфіковано вірно і обґрунтовано, а винуватість обвинуваченого повністю підтверджена отриманими та дослідженими доказами.

Зважаючи на те, що свою вину за інкримінованим обвинуваченням ОСОБА_2 визнав повністю, просив суд здійснювати розгляд кримінального провадження на підставі ч. 3 ст. 349 КК України.

В судових дебатах прокурор просив визнати обвинуваченого винним та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років.

Позиція потерпілої сторони

Законні представники малолітніх потерпілих в судове засідання не з`явилися, до суду надіслали клопотання, в яких просили розглядати справу без їх участі, вказали, що шкода відшкодована, претензій до обвинуваченого не мають, щодо міри покарання послались на думку сумку.

Обсяг та порядок дослідження судом доказів

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Судом з`ясовано чи правильно розуміють учасники судового провадження зміст обставин кримінального провадження, чи немає сумнівів у добровільності позиції, а також роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Також відповідно до п. 6 розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету Міністрів Ради Європи «Стосовно спрощення кримінального правосуддя» рекомендується, що оскільки при процедурі «заява підсудного про визнання вини» від обвинуваченого вимагається явка до суду на ранній стадії провадження, щоб заявити в суді публічно чи приймає він чи спростовує обвинувачення проти себе, то суд в таких випадках має вирішувати, обійтися без всього процесу розслідування або його частини чи негайно перейти до розгляду особи правопорушника, ухвалення вироку та, по можливості, вирішення питання щодо компенсації.

Отже, за згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст його обставин, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням письмових документів, а саме: матеріалів, що характеризують обвинуваченого, та матеріалів щодо речових доказів та судових витрат.

Висновки суду щодо пред`явленого обвинувачення

Вина обвинуваченого ОСОБА_2 повністю підтверджується його показаннями, в яких він не оспорював вчинення кримінального правопорушення за викладених у обвинувальному акті обставин, визнанням своєї вини.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_2 за ч. 4 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

Мотиви призначення покарання. Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання

При обранні виду та міри покарання суд, реалізуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним вчиненому і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Суд, відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні обвинуваченому виду та міри покарання, приймає до уваги характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до тяжких злочинів, конкретні обставини кримінального провадження, його ставлення до вчиненого (вину визнав повністю), особу обвинуваченого, а саме: раніше судимий, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо, непрацевлаштований.

Відповідно до ст. 66 КК України обставиною, що пом`якшує покарання, суд визнає щире каяття. Інші обставини, на які вказує захисник, а саме: сприяння розкриттю злочину, відшкодування збитку суд не визнає такими, що пом`якшують покарання, оскільки відомостей щодо саме активного сприяння розкриттю злочину матеріали справи не містять, прокурор на таку обставину не вказує, а надання правдивих пояснень щодо обставин вчинення злочину, є обов`язком обвинуваченого, а повернення викраденого потерпілим після затримання не можна розцінювати як добровільне відшкодування заподіяної шкоди.

Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

З урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, суд вважає за необхідне призначити йому покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у виді 5 років позбавлення волі, що відповідає його особі та є достатнім для досягнення визначеної у ст. 50 КК України мети загальної і спеціальної превенції, а саме: для виправлення обвинуваченого, його перевиховання, запобігання вчиненню кримінальних правопорушень.

Щодо неможливості призначення покарання із застосуванням статей 69, 75 КК України суд зауважує таке.

Однією з обов`язкових умов для застосування до винної особи положень ст. 69 КК України є наявність декількох (не менше двох) обставин, що пом`якшують покарання.

Суд звертає увагу, що під час застосування ст. 69 КК України необхідно не лише встановити наявність двох і більше пом`якшуючих обставин, а й обґрунтувати, яким чином такі обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Приписи ст. 69 КК України про призначення винуватій особі більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, є спеціальними і застосовуються у виняткових випадках.

Тобто для застосування судом положень ст. 69 КК України повинні бути встановлені виключні обставини, що істотно знижують ступінь тяжкості саме вчиненого кримінального правопорушення. У кожному випадку факт зниження ступеня тяжкості кримінального правопорушення повинен оцінюватися з урахуванням індивідуальних особливостей конкретного кримінального провадження.

У будь-якому разі встановлені обставини, що пом`якшують покарання, мають настільки істотно знижувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що призначення винуватому навіть мінімального покарання в межах санкції статті було б явно недоцільним і несправедливим. Проте доводи сторони захисту не містять таких обґрунтувань, а судом встановлено лише одну обставину, що пом`якшує покарання обвинуваченого – щире каяття.

Стаття 75 КК України регулює звільнення від відбування покарання з випробуванням і підлягає застосуванню у взаємозв`язку з приписами статей 50, 65 КК України, що вимагає від суду переконливо вмотивувати наявність підстав до висновку про можливість досягнення цілей покарання в конкретному кримінальному провадженні.

Зі змісту ч. 1 ст. 75 КК України випливає, що у разі якщо суд, крім випадків, передбачених цією статтею, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше 5 років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Функція суду щодо вибору форми відбування покарання за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Зваживши на наведені обставини, суд з урахуванням положень, зокрема ст. 75 КК України, приймає рішення про можливість чи неможливість звільнити особу від відбування покарання з випробуванням.

Стосовно матеріалів цього кримінального провадження суд зазначає, що відсутні підстави для звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, з урахуванням характеру та ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке віднесено до категорії тяжкого злочину, даних про особу обвинуваченого, те, що він раніше судимий за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 13 років, однак на шлях виправлення не став і через короткий термін після відбуття покарання знову вчинив тяжкий злочин, потерпілими в якому є двоє малолітніх осіб, на даний час не працевлаштований, інформації про джерело його доходів відсутня, неодружений, на утриманні нікого не має, наявність однієї обставини, що пом`якшує покарання, відсутність обставин, що його обтяжують.

Таким чином, суд зауважує, що такі дані про особу обвинуваченого в контексті приписів ст. 75 КК України не є достатніми для прийняття рішення про можливість виправлення ОСОБА_2 без призначення покарання, яке він має відбувати реально.

Разом з тим, ті обставини, на які посилається сторона захисту (позитивна характеристика, наявність батька пенсійного віку, визнання вини) дають можливість призначити покарання у мінімальних межах.

Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку

В порядку ст. 124 КПК України суд вважає за необхідне стягнути з

обвинуваченого витрати, пов`язані із залученням експерта за проведення експертизи згідно висновку експерта № СЕ-19/111-26/43695-ТВ у сумі 1925,44 грн.

06.08.2026 ОСОБА_2 був затриманий та 08.08.2026 ухвалою слідчого судді Фастівського міськрайонного суду Київської області відносно нього обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 24.04.2026, який продовжено ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 29.09.2026.

Оскільки в матеріалах кримінального провадження не міститься даних, які б свідчили про відсутність або зміну ризиків, що виправдовують обрання відносно обвинуваченого найбільш суворого запобіжного заходу, на думку суду, такий запобіжний захід до набрання вироком законної сили є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, а строк відбування покарання необхідно рахувати із дня фактичного затримання.

Таким чином, ОСОБА_2 на підставі статті 72 КК України необхідно зарахувати в строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з моменту фактичного затримання по день набрання вироком законної сили, з розрахунку день попереднього ув`язнення за день позбавлення волі.

Питання щодо долі речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації.

Судом встановлено, що на стадії досудового розслідування застосовувалися заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Фастівського міськрайонного суду Київської області № 381/5028/26 від 11.08.2026, які підлягають скасуванню.

Керуючись ст.ст. 369-371, 373- 374, 381-382 КПК України, –

УХВАЛИВ :

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 обчислювати з дня набрання вироком законної сили.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_2 в строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з моменту фактичного затримання з 06 серпня 2026 року по день набрання вироком законної сили, з розрахунку день попереднього ув`язнення за день позбавлення волі.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраний відносно ОСОБА_2 до набрання вироком суду законної сили, залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 витрати, пов`язані із залученням експерта у розмірі 1925 (одна тисяча дев`ятсот двадцять п`ять) грн 44 коп на користь держави.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Фастівського міськрайонного суду Київської області № 381/5028/26 від 11.08.2026.

Речові докази:

- мобільний телефон марки «Apple», моделі «Iphone 13 Pro» об`ємом пам`яті 256 GB, ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , який належить малолітньому потерпілому ОСОБА_8 , та повернутий потерпілому – залишити в його повному володіння, користування і розпорядженні.

- мобільний телефон марки «Apple», моделі «Iphone 13 Pro Max» 128 GB, ІМЕІ1: НОМЕР_3 , ІМЕІ2: НОМЕР_4 , який належить малолітньому ОСОБА_7 та повернутий законному представнику потерпілого під розписку, – залишити в повному володіння, користуванні і розпорядженні потерпілого;

- сумку чорного кольору, яка була у користуванні та поміщена до СП № 6198459, передану до камери зберігання речових доказів, що знаходиться за адресою: вул. Поліни Осипенко, 6, м. Фастів Фастівського району Київської області, – повернути власнику.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на вирок суду, окрім з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України, може бути подана до Київського апеляційного суду через Васильківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_9

Оригінал: reyestr.court.gov.ua