Суд: Білоцерківський міськрайонний суд Київської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Кримінальне
Категорія: Крадіжка
Дата: 08 листопада 2026 р.
Справа: №357/5028/26
Суддя: Клепа Т. В.
Справа № 357/5028/26
1-кп/357/754/26
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09.11.2026 м. Біла Церква
Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12026111030000451, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.03.2026 за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Біла Церква Київської області, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, незаміжньої, неповнолітніх дітей на утриманні не має, непрацюючої, без місця реєстрації, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимої:
31.03.2025 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 рік,
14.10.2025 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області за ч. 2 ст. 309, ст. 71 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 2000 неоподаткованих доходів громадян, що становить 34000 гривень та 7 місяців пробаційного нагляду,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
сторони кримінального провадження: прокурори Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_4 , обвинувачена ОСОБА_3 , захисник обвинуваченої – адвокат ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),
УСТАНОВИВ:
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
14.03.2026 о 17 годині 58 хвилині ОСОБА_3 , зайшовши до другого під`їзду буд. № 3, що розташований по вул. Гоголя, в м. Біла Церква Київської області, на 1 поверсі побачила велосипед марки «CUBE AMS 150», що належить потерпілому ОСОБА_6 та в цей час у неї виник протиправний умисел на крадіжку вищевказаного велосипеда.
Реалізуючи свій протиправний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_3 , перебуваючи у вказаному місці та у вказаний час, діючи умисно, в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, скориставшись тим, що її дії залишаються непоміченими сторонніми особами, шляхом вільного доступу, викрала велосипед марки «CUBE AMS 150», вартістю 23 332 гривень 67 копійок, який належить потерпілому ОСОБА_6 .
Після цього ОСОБА_3 з місця вчинення кримінального правопорушення зникла, викраденим майном розпорядилася на власний розсуд, чим спричинила потерпілому ОСОБА_6 майнову шкоду на суму 23 332 гривень 67 копійок.
Стаття закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.
Суд кваліфікує дії обвинуваченої ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.
Крадіжка – це таємне викрадення чужого майна. Таємним визнається таке викрадення, здійснюючи яке винна особа вважає, що робить це непомітно для потерпілого чи інших осіб. Крадіжка визнається закінченою з моменту протиправного вилучення майна, коли винна особа отримала реальну можливість розпорядитися чти користуватися ним.
Досліджені докази на підтвердження встановлених судом обставин.
Допитана в судовому засіданні ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, визнала повністю та щиро розкаялася у вчиненому. При цьому дала суду показання, що повністю відповідають викладеним у вироку фактичним обставинам щодо обставин вчинення кримінального правопорушення. Зокрема, вказала на те, що вона точно не пам`ятає, але вказана в обвинувальному акті дата, час та місце вчиненого кримінального правопорушення відповідає дійсності, а саме 14.03.2026 близько 17:55 год в АДРЕСА_2 , зайшла до першого чи другого під`їзду будинку погрітися. При вході в під`їзд побачила велосипед, марку його не пам`ятає, але не оспорює те, що вказана в обвинувальному акті. По дурості, будучи під дією наркотичних засобів, забрала велосипед і здала його в ломбард приблизно за 2 тис грн. Гроші витратила на їжу. Її до цього вчинку ніхто не підбурював, вона це зробила самостійно, вона не знала чи хтось це бачив. Вартість викраденого не оспорює. Потерпілому ОСОБА_6 шкоду не відшкодовувала, їй відомо, що він забрав велосипед з ломбарду.
Вона попереднім вироком була засуджена до семи місяців пробаційного нагляду та штрафу 34 тис. грн. Покарання у виді пробаційного нагляду виконала, а штраф не сплачений в повному обсязі, тому що вона не може знайти постійну роботу. Наразі вона другий місяць проходить стажування на посаду пакувальника в ТОВ «Супермаркет дверей», але не відомо чи її приймуть, до цього вона два місяці працювала на попередній роботі, але там теж не склалося. Декілька місяців назад її позбавили батьківських прав, а наразі їй відомо що вирішується питання про усиновлення її дитини.
До скоєного ставиться негативно, засуджує свій вчинок, зробила для себе висновки - більше такого не вчиняти. Готова понести покарання. Просила призначити покарання зі звільненням від реального відбування покарання з випробуванням.
Показання обвинуваченої є допустимим джерелом доказів, оскільки отримані безпосередньо судом за процедурою згідно з положеннями ст. 351 КПК України. Дані покази підтверджують настання самої події, в частині часу, місця події відповідають об`єктивній дійсності.
Покази обвинуваченої в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння неї змісту обставин, добровільності та істинності її позиції.
Потерпілий ОСОБА_6 в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Натомість подав до суду заяву, якою просив проводити розгляд кримінального провадження у його відсутності, при призначенні міри покарання обвинуваченій покладається на розсуд суду.
Враховуючи те, що обвинувачена в повному обсязі визнала свою винуватість у вчиненні інкримінованого їй органом досудового слідства кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті та беручи до уваги, що інші учасники судового розгляду не заперечували проти не дослідження доказів щодо тих обставин, що ніким не оспорюються, та судом встановлено, що учасники судового розгляду, в тому числі обвинувачена, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності їх позиції, роз`яснивши їм про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати зазначені обставини у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового розгляду, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України.
За таких обставин суд визнає доказаними фактичні обставини справи щодо дати, часу, місця, способу скоєння ОСОБА_3 кримінального правопорушення, форми умислу, а також інші обставини, визначені ч. 1 ст. 91 КПК України.
Підстав у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.
Мотиви призначення відповідного покарання.
Відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню.
При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_3 суд, згідно з вимогами ст. 65-67 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
Щодо тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
Згідно зі ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України є умисним тяжким злочином проти власності, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років.
Встановлені відомості про особу обвинуваченої.
Під особою обвинуваченого розуміється сукупність фізичних, соціально-демографічних, психологічних, правових, морально-етичних та інших ознак індивіда, щодо якого ухвалюється обвинувальний вирок, які існують на момент прийняття такого рішення та мають важливе значення для вибору покарання з огляду мети та засад його призначення.
Вивченням відомостей про особу обвинуваченої ОСОБА_3 встановлено, що вона раніше судима, а саме 31.03.2025 за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 рік, 14.10.2025 за ч. 2 ст. 309, ст. 71 КК України до покарання у виді 7 місяців пробаційного нагляду та штрафу розміром 2000 неоподаткованих доходів громадян, що становить 34000 гривень; за медичною допомогою до лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не зверталася; не має місця реєстрації, зі слів проживає за місцем проживання свого співмешканця; незаміжня, непрацююча, позбавлена батьківських прав стосовно своєї дочки 2018 р.н.; зі слів є наркозалежною особою,
Отже, обвинувачена ОСОБА_3 , будучи засудженою за вчинення кримінального павопорушення, пов`язаного з обігом умисних наркотичних засобів, належних висновків для себе не зробила, на шлях виправлення не стала, а навпаки в період невідбутого покарання у виді пробаційного нагляду на штрафу, вчинила новий умисний, тяжкий, корисливий злочин проти власності (крадіжка). Вказане свідчить про відсутність будь-яких позитивних змін у її поведінці, свідоме нехтування обвинуваченою правилами, встановленими в суспільстві в частині охорони права власності, про її стійку антисоціальну спрямованість та вперте небажання ставати на шлях виправлення.
Обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність обвинуваченої.
Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченої ОСОБА_3 , згідно ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.
Щире каяття - це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям всіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню заданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди. На цьому наголосив Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 643/13256/17 від 02.11.2021.
Як було встановлено у даному кримінальному провадженні обвинувачена ОСОБА_3 засуджує свою поведінку, щиро жалкує про вчинене, готова понести покарання, що об`єктивно підтверджує її щире каяття.
Обставиною, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжує покарання обвинуваченої ОСОБА_3 судом встановлено: рецидив злочинів.
Відповідно до ст. 34 КК України рецидивом кримінальних правопорушень визнається вчинення нового умисного кримінального правопорушення особою, яка має судимість за умисне кримінальне правопорушення.
Судом встановлено, що 14.10.2025 ОСОБА_3 була засуджена вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області за ч. 2 ст. 309, 71 КК України до покарання у виді штрафу розміром 2000 неоподаткованих доходів громадян, що становить 34000 гривень та 7 місяців пробаційного нагляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КК України строки погашення судимості обчислюються з дня відбуття основного і додаткового покарання.
Судом встановлено, що станом на день вчинення нового кримінального правопорушення, покарання за попереднім виром від 14.10.2025 ОСОБА_3 не відбула.
Таким чином, судимість ОСОБА_3 за умисний злочин, передбачений ч. 2 ст. 309 КК України станом на час вчинення 24.12.2025 нового злочину є непогашеною, у зв`язку з чим в судовому засіданні знайшла своє підтвердження така обтяжуюча обставина як рецидив злочину.
Щодо міри покарання.
Призначаючи покарання обвинуваченому, суд виходить із положень ст.ст. 50, 65 КК України, враховує принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким, наявність обставини, яка пом`якшує покарання та наявність обставини, що обтяжує покарання, дані про особу обвинуваченої, яка неодноразово судима, її ставлення до скоєного (розкаялась), думку потерпілої, яка у своїй заяві, адресовані на адресу суду, при призначенні обвинуваченій покарання покралася на розсуд суду.
Суд, реалізуючи принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, приходить до висновку, що ОСОБА_3 представляє небезпеку для суспільства, її виправлення можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, тобто необхідним і достатнім для можливого виправлення ОСОБА_3 буде призначення їй покарання у виді позбавлення волі у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 4 ст. 185 КК України.
Суд переконаний, що визначена ним вид і міра покарання, є необхідною і достатньою для можливого виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею та іншими особами нових кримінальних правопорушень. Таке покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами осіб, які притягаються до кримінальної відповідальності з урахуванням того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).
Покарання у виді позбавлення волі, є необхідним та достатнім покаранням для можливого виправлення обвинуваченої та запобігання вчинення нею та іншими особами нових кримінальних правопорушень.
Підстав для звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 КК України, або ж застосування ст. 69 КК України до обвинуваченої, суд не знаходить, у зв`язку з відсутністю для цього передумов, а застосування таких положень Закону буде явно несправедливим через м`якість покарання.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, 14.10.2025 ОСОБА_3 була засуджена вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 2000 (двох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000,00 грн (тридцять чотири тисячі гривень). На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, до призначеного за цим вироком покарання повністю приєднати невідбуту частину покарання за вироком Білоцерківського міськрайонного суду від 31.03.2025 у виді 7 місяців пробаційного нагляду, остаточно призначено покарання у виді 7 місяців пробаційного нагляду та штрафу в розмірі 2000 (двох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000,00 грн (тридцять чотири тисячі гривень).
У цьому кримінальному провадженні судом встановлено, що ОСОБА_3 вчинила кримінальне правопорушення 14.03.2026, тобто під час невідбутого покарання за попереднім вироком.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Відповідно до повідомлення Білоцерківського районного відділу № 1 філії ДУ «Центр пробації» у м. Києві та Київській області № 6351/32/2/1-26 від 04.11.2026, ОСОБА_3 перебуває на обліку в Білоцерківському РВ № 1 з 24.11.2025 у зв`язку з виконанням вироку Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14.10.2025. ОСОБА_3 07.09.2026 знята з обліку Білоцерківського РВ №1 у зв`язку з відбуттям покарання у виді пробаційного нагляду. Поряд з тим ОСОБА_3 станом на 03.11.2026 не здійснила жодної сплати штрафу. 16.04.2026 виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_3 штрафу в розмірі 34 000,00 грн в дохід держави направлено до Білоцерківського відділу Державної виконавчої служби. 22.04.2026 відкрито виконавче провадження № АСВП 80823113.
Отже, станом на день ухвалення вироку у даній справі, призначене ОСОБА_3 попереднім вироком суду від 14.10.2025 покарання у виді пробаційного нагляду відбуте, а покарання у виді штрафу в розмірі 34 000,00 грн залишається бути не відбутим.
Таким чином, остаточне покарання ОСОБА_3 слід визначити на підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом повного приєднання невідбутої частини покарання у виді штрафу за попереднім вироком.
Покарання у виді штрафу слід виконувати самостійно з огляду на положення ч. 3 ст. 72 КК України в тому, що основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю кримінальних правопорушень і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.
Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом.
Наразі підстав для вирішення питань пов`язаних із запобіжним заходом відносно обвинуваченої немає з огляду на відсутність таких клопотань у учасників кримінального провадження та враховуючи, що відповідно до статей 22, 26 КПК України, суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами, які є вільними у використанні своїх процесуальних прав.
Долю речових доказів - велосипед марки «CUBE AMS 150», після набрання вироком законної сили, слід залишити в розпорядженні потерпілого; жіночу кофту рожевого кольору із капюшоном та двома кишенями по боках на замку блискавці із логотипом чорного кольору «MAUI» та пару жіночих кросівок біло-помаранчевого кольору із шнурками помаранчевого кольору із логотипом «RS», після набрання вироком законної сили, слід вважати повернутим власнику ОСОБА_3 ; відеофайл із присвоєною назвою «1_05_R_20260314172433», який міститься на DVD-R диску, після набрання вироком законної сили, слід залишити зберігати при матеріалах кримінального провадження, які знаходяться у прокурора.
Процесуальні витрати у справі відсутні. Цивільний позов не заявлено.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 370, 373, 374, 394, 474, 475 КПК України, суд
У Х В А Л И В:
ОСОБА_3 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, до призначеного за цим вироком покарання повністю приєднати невідбуту частину покарання за вироком Білоцерківського міськрайонного суду від 14.10.2025 у виді штрафу в розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000,00 грн, остаточно призначивши ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років та штрафу в розмірі 2000 (двох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000,00 грн (тридцять чотири тисячі гривень).
Покарання у виді штрафу в розмірі 2000 (двох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000,00 грн (тридцять чотири тисячі гривень), виконувати самостійно.
Строк відбування покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_3 рахувати з моменту її фактичного затримання.
Запобіжний захід обвинуваченій ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили не обирати.
Речові докази:
велосипед марки «CUBE AMS 150», який, згідно розписки від 23.03.2026, переданий на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_6 , після набрання вироком законної сили, вважати повернутим власнику;
жіночу кофту рожевого кольору із капюшоном та двома кишенями по боках на замку блискавці із логотипом чорного кольору «MAUI» та пару жіночих кросівок біло-помаранчевого кольору із шнурками помаранчевого кольору із логотипом «RS», які, згідно розписки від 20.03.2026, передані на відповідальне зберігання ОСОБА_3 , після набрання вироком законної сили, вважати повернутим власнику;
відеофайл із присвоєною назвою «1_05_R_20260314172433», який міститься на DVD-R диску, після набрання вироком законної сили, залишити зберігати при матеріалах кримінального провадження, які знаходяться у прокурора.
Процесуальні витрати у справі відсутні. Цивільний позов не заявлено.
Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області.
Вирок суду з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України, не може бути оскарженим в апеляційному порядку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, якщо його не буде скасовано.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після проголошення.
Суддя ОСОБА_7
Оригінал: reyestr.court.gov.ua