Рішення від 04 листопада 2026 р. у справі №165/2884/26 — Нововолинський міський суд Волинської області

Справа № 165/2884/26

Провадження № 2/165/1382/26

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2026 року м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області у складі:

головуючого судді Рибас А.В.

з участю секретаря судового засідання Степанець Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Нововолинського міського суду Волинської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, –

встановив:

17 серпня 2026 року до Нововолинського міського суду Волинської області від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» – адвоката Сахарової О.І. надійшла позовна заява про стягнення з ОСОБА_1 17 118,00 грн. заборгованості.

Свої вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що 12.06.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір № 628750277. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» належним чином виконало свої зобов`язання та надало ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 6 000,00 грн. шляхом перерахування через банк-провайдер.

28.11.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» перейшло право грошової вимоги за кредитним договором № 628750277 від 12.06.2019 року.

05.08.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» перейшло право грошової вимоги за тим же кредитним договором.

05.06.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» укладено договір факторингу № 05/06/25-Е, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право грошової вимоги за тим же кредитним договором.

Загальна суму заборгованості відповідача перед позивачем станом на момент подання позовної заяви за кредитним договором становить 23 160,00 грн. та включає: 6 000,00 грн. – заборгованість по тілу кредиту; 11 118,00 грн. – заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 6 042,00 грн. – заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи). Однак, сторона позивача звертає увагу на те, що вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у межах даного позову не заявляються, у зв`язку з чим загальний розмір грошових вимог до стягнення становить 17 118,00 грн.

З огляду на викладене, представник позивача просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № 628750277 від 12.06.2019 року в розмірі 17 118,00 грн. та судові витрати, які складаються із судового збору в розмірі 2 662,40 та 7 000,00 грн. витрат, понесених на правничу допомогу.

Ухвалою судді Нововолинського міського суду Волинської області від 20 серпня 2026 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням та викликом сторін на 12.00 год. 17 вересня 2026 року.

З огляду на зайнятість головуючого судді у іншому провадженні судове засідання було відкладено до 11.30 год. 26 жовтня 2026 року.

Представник ТОВ «ФК «ЕЙС» в судове засідання не з`явилася, у пункті 4 прохальної частини позовної заяви просила розгляд здійснювати за відсутності позивача, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів (позовні вимоги підтримують у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечують).

Відповідач ОСОБА_1 правом подати відзив не скористалася, до суду не з`явилася, належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи шляхом направлення судового виклику за адресою реєстрації; отримання судової повістки підтверджується рекомендованим повідомленням про особисте вручення поштового відправлення (а.с. 87).

Враховуючи згоду позивача, керуючись статтею 280 ЦПК України, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи.

Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без участі сторін, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Датою рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина п`ята статті 268 ЦПК України) 05.11.2026 року.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить такого висновку.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що 12.06.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір № 628750277 (а.с. 43-44).

У відповідності до пункту 1.1. договору за цим договором Товариство зобов`язується надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму 6 000 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно п. 1.4. цього договору.

Пунктом 1.2. договору встановлено, що строк дії договору починається з моменту його укладення та становить 30 (тридцять) днів.

Кредит надається строком на 30 (тридцять) днів, як вбачається із пункту 1.3. договору.

За змістом пункту 1.4. договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у розмірі 0,01 процентів від суми кредиту за кожний день користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту до закінчення строку кредиту, визначеного в п. 1.3. цього договору.

З урахуванням положень п. 1.4 договору позичальник сплачує товариству проценти за користування кредитом за фактичний час користування кредитом з розрахунку 3,65 (три цілих шістдесят п`ять сотих) відсотків річних.

Розрахунок сукупної вартості кредиту та термін платежу зазначені в Графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною цього договору (Додаток № 1 до Договору), (а.с. 44 на зворотному боці).

Підписавши 12.06.2019 року договір № 628750277, ОСОБА_1 зобов`язалася вчасно повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку, визначеному цим договором; у випадку неповної та/або невчасної сплати кредиту та процентів за користування ним, сплатити також пеню в розмірі, нарахованому відповідно до умов цього договору.

Невід`ємною частиною цього договору є Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с. 49-52). Уклавши цей договір, ОСОБА_1 підтвердила, що ознайомлена, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на сайті кредитодавця: www.moneyveo.ua.

У розділі 4 договору № 628750277 від 12.06.2019 року сторони погодили, що у випадку користування позичальником кредитом понад строк, встановлений п. 1.3 договору, або додатковими угодами між сторонами, зобов`язання позичальника за цим договором продовжуються на весь період фактичного користування кредитом, при цьому у випадку, якщо встановлена п. 1.4 цього договору процентна ставка менша ніж 1,70 відсотків від суми кредиту за кожен день користування кредитом, то правила нарахування процентів за процентною ставкою визначеною п. 1.4 – 1.5 договору скасовуються з моменту початку їх застосування і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за понадстрокове користування кредитом, а саме 1,70 (одна ціла сім десятих) відсотків за кожен день користування кредитом, починаючи з дати укладення договору і до дня повного повернення кредиту. Таким чимом, зобов`язання позичальника по сплаті процентів за користування кредитом в розмірі 1,70 % розповсюджуються на весь період фактичного користування кредитом з моменту укладення цього договору, при умові врахування в таких зобов`язаннях суми процентів, які були фактично сплачені позичальником до моменту завершення строку, встановленого п. 1.3 договору.

4.3. Сторони погоджуються що проценти, нараховані згідно п. 4.2 договору після закінчення строку кредиту, визначеного в п. 1.3. цього договору, є процентами, що нараховуються за понадстрокове користування грошовими коштами, в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

На підставі пункту 4.4. договору сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та Товариством в якості підпису позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.

Підписавши 12.06.2019 року договір № 628750277, ОСОБА_1 підтвердила, що: отримала від Товариства до укладення цього договору інформацію, вимоги надання якої передбачені в законодавстві України; отримала кредит не на споживчі цілі; інформація надана Товариством з дотриманням вимог законодавства України та забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання.

До матеріалів справи долучено довідку щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога», з якої вбачається, що 12.06.2019 0:00:00 одноразовий ідентифікатор 5ASB5P36 направлено на номер телефону НОМЕР_1 ; 12.06.2019 18:20:17 ідентифікатор введено позичальником/відправлено Товариству; 12.06.2019 18:20:25 перерахування грошових коштів позичальнику (а.с. 42).

Перерахування ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» кредитних коштів ОСОБА_1 за договором підтверджено довідкою № 628750277/26052026/Э від 26.05.2026 року (а.с. 47) та витребуваною на виконання ухвали суду інформацією АТ КБ «ПриватБанк» № 20.1.0.0.0/7-260827/73231-БТ від 01.09.2026 року (а.с. 81-82).

Згідно наданої АТ КБ «ПриватБанк» інформації, на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 , на яку 12.06.2019 р. відбулося зарахування коштів на суму 6 000 UAH.

В подальшому, 13.07.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору № 628750277 від 12.06.2019 року (а.с. 45).

У пункті 1 додаткової угоди сторони дійшли згоди, що у зв`язку з неможливістю виконання позичальником умов договору та на підставі звернення позичальника, продовжити строк, на який був наданий кредит за договором № 628750277 від 12.06.2019 р. на наступну кількість днів: тридцять.

На дату укладання цієї додаткової угоди позичальник сплачує фактично нараховані проценти за користування кредитом та пеню, у випадку її наявності, як вбачається із пункту 2 додаткової угоди.

У відповідності до пункту 3 додаткової угоди, починаючи з 12.07.2019 року позичальник сплачує за користування кредитом 1,70 процентів в день від суми кредиту згідно даної додаткової угоди.

Як випливає із розрахунку заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога», ОСОБА_1 здійснила один платіж задля повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування ними у розмірі 120,00 грн. 13.07.2019 року. Станом на 22.10.2019 року заборгованість ОСОБА_1 перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» становила 19 578,00 грн., з яких: 6 000,00 грн. – тіло; 13 578,00 грн. – проценти (а.с. 28-29).

Частиною 1 статті 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні і в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, інше не встановлено договором або законом.

На підставі підпункту 2.1.1.6. пункту 2.1. договору Товариство має право укласти договір відступлення права вимоги за договором або договір факторингу з будь-якою третьою особою.

28 листопада 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» (фактор) укладено договір факторингу № 28/1118-01 та додаткові угоди до договору (а.с. 59-71).

Як випливає із пункту 2.1. договору факторингу, згідно умов цього договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Згідно пункту 4.1. договору право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимоги, по формі встановленій у відповідному додатку. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром прав вимоги.

На умовах договору клієнт відступив фактору права вимоги до боржника – ОСОБА_1 за договором № 628750277 від 12.06.2019 року на загальну суму 19 578,00 грн., з яких: 6 000,00 грн. – заборгованість по основному боргу (тіло кредиту); 13 578,00 грн. – заборгованість по відсоткам, що підтверджується реєстром прав вимоги № 49 від 22.10.2019 року (а.с. 8-9).

05 серпня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС» (фактор) укладено договір факторингу № 05/0820-01 (а.с. 11-13).

Як випливає із пункту 2.1. договору факторингу, згідно умов цього договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Згідно пункту 4.1. договору право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимоги по формі встановленій у відповідному додатку.

На умовах договору клієнт відступив фактору права вимоги до боржника – ОСОБА_1 за договором № 628750277 від 12.06.2019 року на загальну суму 17 118,00 грн., з яких: 6 000,00 грн. – заборгованість по основному боргу (тіло кредиту); 11 118,00 грн. – заборгованість по відсоткам, що підтверджується реєстром вимоги № 2 від 04.11.2020 року (а.с. 16-17).

05.06.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС» (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» (фактор) укладено договір факторингу № 05/06/25-Е (а.с. 19-22).

Як випливає із пункту 1.1. договору факторингу, за цим договором фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові права грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб – боржників, включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

На умовах договору клієнт відступив фактору права вимоги до боржника – ОСОБА_1 за договором № 628750277 від 12.06.2019 року на загальну суму 23 160,00 грн., з яких: 6 000,00 грн. – просрочене тіло; 11 118,00 грн. – просрочені відсотки; 6 042,00 грн. – пеня, штрафи, що вбачається із реєстру боржників до договору факторингу 05/06/25-Е від «05» червня 2025 року (а.с. 24-25).

Те, що відповідач належним чином не виконала свої зобов`язання та не дотрималася термінів повернення наданого їй кредиту підтверджується випискою з особового рахунку за договором № 628750277від 12.06.2019 року, з якого вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «ЕЙС» за кредитним договором станом на 15.06.2026 року (включно) складає 23 160,00 грн., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 6 000,00 грн.; прострочена заборгованість за процентами становить 11 118,00 грн. та заборгованість за штрафними санкціями становить 6 042,00 грн. (а.с. 33).

Зі змісту ст. 627 ЦК України вбачається, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Слід зазначити, що відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону є оригіналом такого документа.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

При вирішенні зазначеного спору суд бере до уваги і те, що відповідач належних доказів повернення грошових коштів за кредитним договором суду не подала. Будь-яких доказів, які б спростовували проведений первісним кредитором розрахунок заборгованості за договором сторона відповідача теж не надала.

Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд у даному випадку, аналізуючи спірні правовідносини в контексті зазначених норм права, встановлює, що стороною позивача підтверджений факт укладення 12.06.2019 року відповідачем договору № 628750277 з первісним кредитором, після підписання якого між сторонами договору виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у відповідача виникли зобов`язання здійснювати повернення суми кредиту та сплату нарахованих процентів.

Враховуючи те, що за умовами договору відповідач отримала грошові кошти та користувалася ними, однак їх у встановлені строки не повернула, та враховуючи правові висновки Верховного Суду у постановах від 05.03.2023 у справі № 910/4518/16, від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 6 000,00 грн. заборгованості по кредиту за договором № 628750277 від 12.06.2019 року.

При цьому, пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості, крім заборгованості за основною сумою боргу, сторона позивача просить стягнути з відповідача 11 118,00 грн. заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом, розрахунки яких надані стороною позивача, містять щоденне нарахування, розмір зазначених відсотків є повністю обґрунтованим, таким, що підтверджений документально та передбаченим умовами договору.

Також, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 662,40 грн. судового збору, що був сплачений позивачем та підтверджується документально (а.с. 7).

Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою, підлягають розподілу разом з іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу визначається згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Звертаючись до суду, представник позивача згідно вимог ст. 134 ЦПК України, в позовній заяві зазначив про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, що складається з витрат на правову допомогу та становить 7 000,00 грн., на підтвердження понесення яких долучив до позовної заяви договір про надання правничої допомоги № 20/01/26-01 від 20.01.2026 року (а.с. 34-35), додаток № 2 до договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-01 від 20.01.2026 року «Протокол погодження вартості послуг» (а.с. 35 на зворотному боці), додаткову угоду № 25770955808 від 19.06.2026 року (а.с. 36), акт прийому-передачі наданих послуг від 25.06.2026 року (а.с. 37), свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с. 38).

При визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу суд бере до уваги норми ч. ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

ЄСПЛ наголошує на необхідності об`єднання об`єктивного критерію (дійсність витрат) та суб`єктивного критерію, розподіляючи суб`єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність).

Суд керується тим, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, оскільки цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23, провадження № 14-50цс24.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).

Отже, суд з власної ініціативи перевіряє, чи є судові витрати, зокрема неминучими, реальними, розумними, пов`язаними з розглядом справи, фактично понесеними, пропорційними.

Судом встановлено, що спір який виник між сторонами у справі, відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов`язання; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження та збирання б яких адвокат витратив значний час. Даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

З урахуванням викладеного, суд дійшов переконання, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в даній малозначній справі не є співмірним із ціною позовної заяви, складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт та наданих ним послуг. Так, на думку суду, представником позивача безпідставно завищено кількість годин у акті прийому-передачі наданих послуг від 25.06.2026 року, які об`єктивно необхідні для вчинення певного виду правової допомоги, таких як: складання позовної заяви про стягнення заборгованості, оскільки подана представником позивача позовна заява є шаблонною та не потребує додаткового аналізу судової практики та зусиль на її складання, враховуючи те, що 17.08.2026 року до Нововолинського міського суду Волинської області надійшло дев`ять ідентичних позовних заяв Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» про стягнення заборгованості з боржників, позовна заява розглядалася у спрощеному провадженні.

Отже, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає, що витрати на правничу допомогу мають становити 3 500,00 гривень, які слід стягнути з відповідача.

Керуючись ст. ст. 19, 81, 141, 247, 263-265, 274-279, 280-282 ЦПК України, суд, –

ухвалив:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № 628750277 від 12.06.2019 року у розмірі 17 118 (сімнадцять тисяч сто вісімнадцять) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» витрати на оплату судового збору в сумі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та 3 500 (три тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення можна подати протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» (код ЄДРПОУ 42986956; місцезнаходження юридичної особи: вул. Юрія Поправки, буд. 6, каб. 13, м. Київ, 02094; рахунок: НОМЕР_3 в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», ЄДРПОУ АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» 21133352, МФО: 322001).

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 05.11.2026 року.

Головуючий суддя Алла РИБАС