Суд: Заводський районний суд міста Кам’янського
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Кримінальне
Категорія: Умисне легке тілесне ушкодження
Дата: 04 листопада 2026 р.
Справа: №208/13807/24
Суддя: Савранський Т. А.
справа № 208/13807/24
№ провадження 1-кп/208/327/26
ВИРОК
Іменем України
05 листопада 2026 р. м. Кам`янське
Заводський районний суд міста Кам`янського у складі: головуючого, судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
у відкритому судовому засіданні розглянувши справу кримінального провадження №12024046160000347, відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області України, громадянина України, одружений, маючого вищу освіту, інвалід ІІІ групи, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст. 125 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
О 15.25 годині 19.09.2024 року, ОСОБА_4 знаходився у приміщенні сервісного центру №8 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, розташованого за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вулиця Інститутська, будинок № 4, де також знаходився і раніше незнайомий йому ОСОБА_6 .
Під час перебування у вказаному місці та у зазначений час у ОСОБА_4 раптово виникла неприязнь до ОСОБА_6 через зроблене останнім на його адресу зауваження, у зв`язку з чим у обвинуваченого виник протиправний умисел, спрямований на заподіяння ОСОБА_6 тілесних ушкоджень.
Реалізовуючи свій раптово виниклий протиправний умисел, спрямований на заподіяння ОСОБА_6 тілесних ушкоджень, ОСОБА_4 діючи цілеспрямовано, цілковито усвідомлюючи протиправність своїх дій та розуміючи при цьому, що шляхом нанесення удару в обличчя людини можливо заподіяти їй тілесні ушкодження, передбачаючи такі наслідки та свідомо допускаючи їх настання, розташувавшись навпроти ОСОБА_6 , наніс останньому один удар лобною частиною голови в область надбрівної дуги.
В результаті умисних протиправних дій ОСОБА_4 потерпілому ОСОБА_6 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді синців (синець в ділянці лівого ока, синець в лобній ділянці ліворуч), садна в лобній ділянці ліворуч та рани на голові в лобній ділянці ліворуч, що відносяться до легких тілесних ушкоджень, які мають незначні скороминущі наслідки.
Умисні дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч. 1 ст. 125 КК України, як заподіяння умисних легких тілесних ушкоджень.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у пред`явленому обвинуваченні не визнав. Пояснив суду, що його побив охоронець. Він будучи інвалідом спотикнувся і випадково задів потерпілого. Відмовляється від надання інших пояснень. Всім присутнім посилає прокльони.
Потерпілий ОСОБА_6 неодноразово з`являвся в судове засідання, проте внаслідок неявок обвинуваченого не мав процесуальної змоги надати пояснення суду.
Під час судового розгляду справи досліджено наступні матеріали:
- витяг з ЄРДР від 25.09.2024 року, як підстави початку досудового слідства, з правовою кваліфікацією за ч.1 ст. 125 КК України, з фабулою що 19.09.2024 року невстановлена особа знаходячись по АДРЕСА_2 , нанесла легкі тілесні ушкодження ОСОБА_6 (т.2 а.с.1);
- протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення від ОСОБА_6 з вищезазначеними обставинами (т.2 а.с.11);
- протокол огляду місця події від 19.09.2024 року відповідно до якого зафіксовано обстановка на місце вчинення кримінального правопорушення, фото таблиця до слідчої дії (т.2 а.с. 12-17);
- висновок судово-медичної експертизи № 1483-Е від 01.10.2024 року, відповідно до якого виявлені у ОСОБА_6 ушкодження на голові у вигляді синців (винець в ділянці лівого ока, винець в лобній ділянці ліворуч), садна в лобній ділянці ліворуч та рани на голові в лобній ділянці ліворуч, відноситься до легких тілесних ушкоджень, які мають незначні скороминущі наслідки (п.п. 2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» Наказу № 6, МОЗ України від 17.01.1995 року)
Ушкодження виникли внаслідок дії твердого предмета, характерологічні властивості котрих не відобразились.
Враховуючи характер ушкоджень, процеси їх загоєння, експерт вважає, що давність їх утворення близько доби на момент огляду (т.2 а.с.27-28);
- висновок судово-медичної експертизи № 1484-Е від 01.10.2024 року, відповідно до якого враховуючи характер, локалізацію та кількість ушкоджень, виявлених у ОСОБА_6 , експерт вважає, що йому було спричинено одну травматичну дію в ділянці голови (не виключено що й більшу кількість) (т.2 а.с. 30);
- диск з відеозаписом з камери відеоспостереження № 2, розташованої у приміщенні сервісного центру № 8 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, за адресою: Дніпропетровська область м. Кам`янське, вулиця Інститутська, 4, в період часу з 15.20 годин до 15.30 годин 19.09.2024 року, протокол його огляду проведеного за участю потерпілого ОСОБА_6 , відповідно до якого встановлено:
чоловік у шведці та з милицею у правій руці заходить до приміщення очікування громадян відділу обслуговування громадян № 8 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розташованого за адресою: м. Кам`янське по вулиці Інститутська 4;
чоловік у шведці та з милицею у правій руці сидить на дивані у приміщенні очікування громадян відділу обслуговування громадян № 8;
до чоловіка у шведці, який сидить на дивані у приміщенні очікування громадян відділу обслуговування громадян № 8, підходить охоронець ОСОБА_6 ;
чоловік у шведці хутко підвівся з дивану та швидко наблизившись до потерпілого ОСОБА_6 , наніс йому один удар лобною частиною голови по передній частині обличчя;
чоловік у шведці після нанесення удару потерпілому ОСОБА_6 , штовхає його обома руками;
потерпілий ОСОБА_6 залишає приміщення та чоловік у шведці залишається там;
потерпілий ОСОБА_6 повертається до приміщення та правою рукою торкається обличчя чоловіка у шведці;
чоловік у шведці продовжує сидіти на дивані у приміщенні очікування громадян відділу обслуговування громадян № 8 (т.2 а.с.40-44, 46-53);
- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 25.10.2024 року, відповідно до якого потерпілий ОСОБА_6 впізнав обвинуваченого ОСОБА_4 як невідомого йому чоловіка, який приблизно о 15.25 годині 19.09.2024 року, перебуваючи у приміщенні відділу обслуговування громадян № 8 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області по вулиці Інститутській, 4 у м. Кам`янське, наніс йому тілесні ушкодження. Впізнав за формою обличчя, очей, носу та за сукупностями ознаками обличчя (т.2 а.с.62-65);
- протокол проведення слідчого експерименту від 08.10.2024 року, відповідно до якого потерпілий ОСОБА_6 пояснив обставини події, які відбувалися в період часу з 15.20 годин до 15.30 годин 19.09.2024 року за адресою: Дніпропетровська область м. Кам`янське вулиця Інститутська, 4.
Працюючи охоронцем у Пенсійному фонді, він знаходився на роботі за зазначеною адресою.
Близько 15.00 години, його покликала на допомогу працівниця ОСОБА_7 яка знаходилась на «рецепшині» та працює адміністратором. Також він почув нецензурну брань, та погрози. Люди звідти пішли та він вимушений був підійти туди та запитати, що трапилось. Тільки ступив на поріг, невідомий йому чоловік, щільної статури, обличчя кругле, став його матюкати і з погрозами почав на нього кидатися. Він сказав, що треба заспокоїтись. Чоловік ще дужче проявив свою агресію. Він підійшовши до чоловіка, який сидів на дивані та сказав, що так себе не поводять, заспокойтеся. Чоловік швидко підвівся та наніс йому неочікуваний удар головою в область носу та лобу.
Потерпілий продемонстрував рухи нападника, розмістив статиста у стоячому положенні обличчям до обличчя на відстані витягнутої руки, та підійшовши до нього привів лоб своєї голови до голови статиста в область лобу та носу, та повідомив, що таким чином було нанесено один удари по його обличчю, лобом нападника. Нападник був вище за нього. Внаслідок одного удару на обличчі потерпілого залишилась кров і він відійшов назад (т.2 а.с. 55-58);
- висновок судово-медичної експертизи № 1495-Е від 08.10.2024 року, відповідно до якого виявлені у ОСОБА_6 ушкодження у вигляді синців, садна та рани на голові, виникли внаслідок дії тупого твердого предмета, характерологічні властивості яких не відобразились.
Враховуючи характер, локалізацію та кількість ушкоджень виявлених у ОСОБА_6 , експерт не виключає, що виявлені у нього ушкодження могли виникнути при взаємо розташуванні потерпілого та нападника і за механізмом, як вказано у наданому протоколі проведення слідчого експерименту від 08.10.2024 року за участю потерпілого ОСОБА_6 (т.2 а.с. 60-61);
- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 18.10.2024 року, відповідно до якого свідок ОСОБА_8 впізнала обвинуваченого ОСОБА_4 як невідомого їй чоловіка, який 19.09.2024 року приблизно о 15.20 годині, перебуваючи у приміщенні відділу обслуговування громадян № 8 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області по вул. Інститутській, 4 у м. Кам`янське, наніс тілесні ушкодження охоронцю. Впізнає за формою обличчя, очей, носу та за сукупностями ознаками обличчя (т.2 а.с.81-84);
- протокол проведення слідчого експерименту від 18.10.2024 року, відповідно до якого свідок ОСОБА_8 пояснила обставини події, які відбувалися в період часу з 15.20 годин до 15.30 годин 19.09.2024 року, за адресою: Дніпропетровська область м. Кам`янське, вулиця Інститутська, 4.
Перебуваючи на робочому місці за зазначеною адресою, вона чергувала адміністратором у відділі обслуговування громадян №8, Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. До відділу завітав відвідувач. Він був на милицях, і зайшовши у приміщення, одразу почав поводити себе агресивно, одразу почав висловлюватися в сторону пенсійного фонду. Він пройшов, присів на диванчик, та вона запитала у нього анкетні дані та з якого питання він завітав. Він знову почав висловлюватися неадекватно, нецензурно, вказав на хлопця в черзі та сказав, що він схожий на вбивцю ОСОБА_9 . Потім він підвівся та показав свій паспорт. Вона запитала з якого питання та повідомила йому, що зараз звільняться спеціалісти та він зможе вирішити своє питання. Весь час все супроводжувалося з його боку висловами в сторону війни та влади, а саме незадоволенням, лайкою.
Його прізвище ОСОБА_10 , інших анкетних даних не запам`ятала.
Потім на всі ці крики підійшов їхній охоронець на ім`я ОСОБА_11 . Близько до нього не підходив. Зробив йому зауваження, що він знаходиться у громадському місці, та попросив поводитися себе коректно, на що він різко підірвався та вдарив головою в голову охоронця.
Свідок продемонструвала взаєморозташування охоронця ОСОБА_11 та нападника на момент скоєння правопорушення та механізм його вчинення. При цьому свідок відображала рухи нападника, а статист за командами свідка відображав рухи потерпілого на момент скоєння правопорушення.
Свідок розмістив статиста у стоячому положенні обличчям до обличчя на відстані витягнутої руки, та підійшовши до нього привела лоб своєї голови до голови статиста в область лобу та носу, та повідомила, що таким чином було нанесено один удар по обличчю охоронця ОСОБА_11 , лобом нападника. Після одного удару охоронець трохи похитнувся та вийшов.
До цього не бачили на охоронці тілесні ушкодження він не жалівся на здоров`я. Даний чоловік не наносив тілесні ушкодження іншим (т.2 а.с.74-77);
-висновок судово-медичної експертизи № 1534-Е від 19.10.2024 року, відповідно до якого у ОСОБА_6 виявлено у нього ушкодження у вигляді синців, садна та рани на голові виникли внаслідок дії тупого твердого предмета, характерологічні властивості котрих не відобразились.
Враховуючи характер, локалізацію та кількість ушкоджень виявлених ОСОБА_6 , експерт не виключає, що виявлені у нього ушкодження могли виникнути при взаємо розташуванні потерпілого та нападника і за механізмом, як вказано у наданому протоколі проведення слідчого експерименту від 18.10.2024 року за участю свідка ОСОБА_8 (т.2 а.с. 79-80);
- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 24.10.2024 року, відповідно до якого свідок ОСОБА_12 впізнав обвинуваченого ОСОБА_4 як невідомого йому чоловіка, який 19.09.2024 року, приблизно о 15.20 годині, перебуваючи у приміщенні відділу обслуговування громадян № 8 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області по вулиці Інститутській, 4 у м. Кам`янське, наніс тілесні ушкодження охоронцю. Впізнав за формою обличчя, очей, носу та за сукупностями ознаками обличчя (т.2 а.с. 95-98);
- протокол проведення слідчого експерименту від 21.10.2024 року, відповідно до якого свідок ОСОБА_12 пояснив обставини події, які відбувалися в період часу з 15.20 годин до 15.30 годин 19.09.2024 року, за адресою: АДРЕСА_2 .
19.09.2024 року, приблизно об 15.20, він знаходився в приміщенні пенсійного фонду зі своїх особистих питань. До зали очікування зайшов невідомий йому чоловік і почав неадекватно поводитися, почав конфліктувати, обзивати і говорити абсолютну єресь, на яку відгукнувся охоронець, який перебував у пенсійному фонді. Він підійшов до нього після нетривалої мовної суперечки. Охоронець нікого не ображав, а намагався заспокоїти словами. Чоловік просто встав і вдарив у голову охоронця своєю головою, приблизно в зону чола. Він лаявся, обзивався. Була присутня співробітниця фонду - адміністратор, він теж проявляв у відношенні неї неповажну поведінку. Після удару, який був доволі таки сильним, охоронець не стримав рівновагу та його повело назад, як він впав не звернув уваги.
Свідок продемонстрував взаєморозташування охоронця та нападника на момент скоєння правопорушення та механізм його учинення. При цьому свідок відображав рухи нападника, а статист за командами свідка повинен був відображати рухи потерпілого на момент скоєння правопорушення.
Свідок розмістив статиста у стоячому положенні обличчям до обличчя на відстані витягнутої руки, та підійшовши до нього привів лоб своєї голови до голови статиста в область лобу та носу, та повідомив, що таким чином було нанесено один удар по обличчю охоронця, лобом нападника, внаслідок чого виступила кров (т.2 а.с. 88-91);
- висновок судово-медичної експертизи № 1555-Е від 24.10.2024 року, відповідно до якоговиявлені у ОСОБА_6 ушкодження у вигляді синців, садна та рани на голові внаслідок дії тупого твердого предмета, характерологічні властивості котрих не відобразились. виникли
Враховуючи характер, локалізацію та кількість ушкоджень виявлених у ОСОБА_6 тілесних ушкоджень, експерт не виключає, що вони могли виникнути при взаєморозташуванні потерпілого та нападника і за механізмом, як вказано у наданому протоколі проведення слідчого експерименту від 24.10.2024 року за участю свідка ОСОБА_12 (т.2 а.с. 93-94)
Позиція захисту:
Обвинувачений свою вину не визнав. Пояснити фактичні обставин справи відмовився. Окрім прокльонів, з його слів можна зрозуміти, що саме він є потерпілим. Зазначає, що будучі інвалідом, користуючись при пересуванні милицями, він втратив рівновагу та випадково, не навмисно, можливо спричинив якісь ушкодження охоронцю.
Не визнання обвинуваченим своєї вини та формування захисної позиції, є правом на власний розсуд формувати та представляти суду лінію свого захисту.
Версія сторони захисту розглядається та оцінюється судом за тими ж правилами, що і версія сторони обвинувачення.
Мотиви суду щодо винуватості обвинуваченого:
Частиною 2 ст. 17 КПК України встановлено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Таким чином, обов`язок доказування винуватості обвинуваченого покладається саме на сторону обвинувачення, а висновок про винуватість особи може бути зроблений лише за умови, якщо така винуватість підтверджується належними, допустимими та достовірними доказами, які у своїй сукупності є достатніми та взаємопов`язаними.
Відповідно до ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Статтями 86, 87 КПК України встановлено, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно ст. 94 КПК України, суд оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 14 вересня 2020 року (справа № 740/3597/17, провадження № 51-6070кмо19), приписи ч. 4 ст. 95 КПК про те, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, мають застосовуватися лише до відомостей, що відповідають ознакам показань як самостійного процесуального джерела доказів, згідно зі ст. 95 КПК. При цьому показання необхідно розмежовувати з іншим самостійним джерелом доказів – протоколом слідчого експерименту.
ВС зазначив, що твердження про недопустимість протоколу слідчого експерименту як доказу в кримінальному провадженні через те, що він фактично є похідним від показань, не засновано на вимогах процесуального закону.
Згідно з зазначеним висновком ВС, метою слідчого експерименту є перевірка й уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Проведення слідчого експерименту, на відміну від допиту, крім отримання відомостей, передбачає також здійснення учасниками слідчого експерименту певних дій, спрямованих на досягнення мети цієї слідчої (розшукової) дії.
Суд зазначає, що як вбачається з досліджених протоколів слідчих експериментів з потерпілим та свідками, останні на місці події відтворювали обстановку, слідчим перевірялись та уточнювались отримані відомості, які мають значення для встановлення обставин правопорушення, відтворювались дії, з`ясовувалось, чи могли певні події відбутися за вказаних умов, перевірялась можливість бачити та чути, і тому ці процесуальні дії є самостійними джерелами доказів, і вони є належними та допустимими.
Пред`явлення особи для впізнання регламентовано ст. 228 КПК України, відповідно до якої перед цією дією, слідчий попередньо з`ясовує, чи може особа, яка впізнає, впізнати цю особу, опитує її про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких вона бачила цю особу, про що складає протокол. Якщо особа заявляє, що вона не може назвати прикмети, за якими впізнає особу, проте може впізнати її за сукупністю ознак, у протоколі зазначається, за сукупністю яких саме ознак вона може впізнати особу.
Особі, яка впізнає, пропонується вказати на особу, яку вона має впізнати, і пояснити, за якими ознаками вона її впізнала.
За необхідності впізнання може провадитися за фотознімками, за тими ж правилами, що наведені вище.
Як вбачається з досліджених судом протоколів впізнання потерпілим та свідками обвинуваченого, досудовим розслідуванням зазначені вимоги процесу виконані, і тому вони є належними та допустимим доказами у справі.
Будь-яких підстав у потерпілого та свідків оговорити Филь, судом не встановлено.
ВС у постанові від 11.08.2022 року (справа № 446/838/21) навів правову позицію, згідно якої:
«…у випадку наявності неузгодженостей між показаннями засудженого та потерпілого судам необхідно досліджувати ті докази, на яких безпосередньо зафіксована подія злочину задля того, аби підтвердити чи спростувати ті чи інші обставини вчинення кримінального правопорушення, які повідомляються учасниками кримінального провадження та які є достовірним джерелом доказів, яке немає під собою суб`єктивного підґрунтя певної особи»
Як вбачається з дослідженого судом відео файлу, відеозаписом зафіксована повна послідовність подій.
Суд звертає увагу, що відеозапис є безпосереднім джерелом доказової інформації щодо розвитку подій, не ґрунтується на суб`єктивному сприйнятті цих обставин її учасниками та свідками, проте він повністю узгоджується з слідчими експериментами проведеними за участю потерпілого та свідків.
Обґрунтувавши своє рішення, суд використовуючи правові позиції практики ЄСПЛ, зокрема викладені в справі «Серявін та інші проти України», зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначає, що доведеність вини особи має випливати із сукупності достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою висновків або неспростовних презумпцій факту.
Цей стандарт є усталеною правовою позицією (рішення «Кобець проти України» в тому числі), означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.
Враховуючи викладене, суд вважає, що саме версія подій викладена в обвинувальному акті, є єдино розумною та доведеною на підставі належних та допустимих доказів.
Будь-яке інше розумне пояснення подій, які є предметом цього розгляду, крім того, що інкриміноване кримінальне правопорушення було вчинено, і Филь поза розумним сумнівом є винним у його вчиненні, судом виключається.
Враховуючи викладене, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, суд підстав не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, не встановлено.
Аналізуючи викладені докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та їх взаємозв`язку, суд вважає, що вина ОСОБА_4 судовому засіданні встановлена та підтверджена, а його умисні дії вірно кваліфіковано за ч.1 ст. 125 КК України, як заподіяння умисного легкого тілесного ушкодження.
Обставин, які б пом`якшували чи обтяжували покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
Мотиви суду при призначенні покарання:
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому виду та міри покарання, суд враховує характер скоєного ним кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, є інвалідом 3 групи, скарг на його поведінку за місцем мешкання не надходило, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває,
Відповідно до ст. ст. 50, 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, що є необхідним і достатнім для її виправлення та запобігання вчиненню нових порушень. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації, це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують і обтяжують.
У справі «Ізмайлов проти Росії» ЄСПЛ вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи»
Санкція ч. 1 ст. 125 КК України передбачає покарання у виді штрафу до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до одного року.
З урахуванням принципу індивідуалізації покарання, позиції державного обвинувачення, суд вважає, що покарання у виді штрафу здатне забезпечити подальше перевиховання та виправлення обвинуваченого, і воно є законним, справедливим та цілком достатнім для попередження вчиненням нових кримінальних правопорушень.
Мотиви суду при розгляду цивільного позову.
Кримінальне правопорушення тягне за собою ряд юридичних наслідків, з яких для потерпілого найважливішим є відновлення його порушеного права, яке досягається за допомогою цивільного позову. У відповідності зі ст. 128 КПК України фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано збитків, має право під час кримінального провадження, проте виключно до суду, пред`явити цивільний позов до обвинуваченого.
Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК України. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Норми ст. 23 ЦК України вказують на те, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, внаслідок порушення її прав.
Стаття 1167 ЦК України визначає підстави відповідальності за завдану моральну шкоду та встановлює, що така шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Моральна шкода полягає у фізичних та душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.
Чітких механізмів встановлення наявності моральної шкоди спричиненої внаслідок кримінального правопорушення, визначення її розміру, механізму доказування, в законодавстві України не визначено, але в будь-якому випадку, для стягнення моральної шкоди необхідно першочергово довести саме її наявність, обґрунтувати розмір моральної шкоди.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.
У відповідності до Постанова Пленуму ВСУ № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Згідно п. 9 зазначеної вище Постанови Пленуму, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Відповідно до правової позиції викладеної в п. 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», розглядаючи такі позови, суди повинні мати на увазі, що шкода завдана особі чи майну фізичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала.
Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.
Вина обвинуваченого, причинний зв`язок між кримінально караними діями та заподіянням моральної шкоди, у судовому засіданні встановлено.
З`ясувавши обставини справи, зважаючи на характер та обсяг завданої обвинуваченому ОСОБА_4 шкоди потерпілому ОСОБА_13 , тривалість моральних та фізичних страждань, що призвело до погіршення і позбавлення можливості реалізації своїх звичок і бажань, необхідності прикладати додаткових зусиль для їх відновлення, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з обвинуваченого на користь потерпілого моральної шкоди в сумі 5 000 гривень.
Процесуальні витрати у справі відсутні. Запобіжний захід відносно обвинуваченого не обирався.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 373-374 КПК України, суд -
УХВАЛИВ:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у пред`явленому обвинуваченні за ч.1 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у виді 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, в сумі 850 гривень на користь держави.
Позовні вимоги потерпілого ОСОБА_6 , задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_4 , на користь ОСОБА_6 в якості відшкодування моральної шкоди 5 000 гривень.
Оптичний носій інформації MEDIADVD-Rз відеозаписом з камери відеоспостереження № 2 розташованої у приміщенні сервісного центру № 8 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області по вул. Інститутська, 4 у м. Кам`янське, у період часу з 15.20 годин до 15.30 годин за 19.09.2024 рік, зберігати при матеріалах справи.
До набрання вироком законної сили, захід забезпечення кримінального провадження відносно ОСОБА_4 , не обирати.
Вирок суду може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду, через Заводський районний суд міста Кам`янського, протягом 30 днів з дня його проголошення. Законної сили вирок суду набирає після закінчення строку його оскарження.
Вирок суду підлягає негайному врученню обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1
Оригінал: reyestr.court.gov.ua