Рішення від 09 листопада 2026 р. у справі №212/10969/26 — Покровський районний суд міста Кривого Рогу

Справа № 212/10969/26

2/212/7038/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2026 року м. Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого рогу в складі: головуючого судді Борис О.Н., за участі секретаря судового засідання Попової Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду в м. Кривому Розі, за відсутності учасників справи та без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувальних технічних засобів, у порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини,

встановив:

10 липня 2026 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дружини.

В обґрунтування позову посилається на те, що 10.06.2022 року між нею та відповідачем зареєстрований шлюб . Від шлюбу сторони мають малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідач проживає окремо від позивача та дитини. Фактично припинили спільне проживання. Вона є інвалідом третьої групи з дитинства безстроково. За даними Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вона перебуваю на обліку як отримувач державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства. Допомога призначена з 30.07.2016 безстроково, а її щомісячний розмір за грудень 2025 року - травень 2026 року становив 2 595,00 грн. Зазначена соціальна допомога є її основним постійним доходом та не забезпечує у повному обсязі її необхідних життєвих потреб, зокрема витрат на харчування, оплату житлово-комунальних послуг, придбання лікарських засобів, медичні огляди та повсякденні потреби. Крім того, разом з нею проживає малолітня дитина, яка потребує постійного матеріального забезпечення. Вона неодноразово зверталася до відповідача з проханням надавати їй матеріальну допомогу, однак добровільної домовленості про її утримання між сторонами не досягнуто. Відповідач є особою працездатного віку. Відомостей про встановлення йому інвалідності, його непрацездатність або інші обставини, що унеможливлюють надання матеріальної допомоги їй не відомо. У зв?язку із викладеним звернулася до суду із даним позовом та просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на її утримання у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дати подання позову до суду та на строк встановленої позивачу інвалідності, до припинення права на утримання з підстав, передбачених законом.

Ухвалою судді від 24 липня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, призначено розгляд справи, роз`яснено учасникам справи їх право, порядок та строки на подачу заяв по суті справи.

Ухвалою суду від 15 вересня 2026 року клопотання позивача задоволено та витребувано інформацію про доходи відповідача, судовий розгляд справи відкладено.

Ухвалою суду від 13 жовтня 2026 року повторно витребувано докази з ГУ ПФУ в Дніпропетровській області про доходи відповідача, розгляд справи відкладено.?

Позивач в судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала і просила їх задовольнити.

Відповідач повторно не з`явився до суду, був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, про причини своєї неявки не повідомив, відзив не подав.

Статтями 43, 211 ЦПК України передбачено, що прийняття участі в судовому засіданні є правом сторони, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до вимог статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причини або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З огляду на вищевикладене, суд розглядає справу в порядку статті 280 ЦПК України за наявними в ній доказами (заочний розгляд).

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ст. 247 ч. 2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частин 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до частин 1, 2, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Судом встановлено, що між сторонами виник спір з приводу права непрацездатного подружжя на утримання (аліменти), який регулюється нормами сімейного законодавства, а саме положеннями глави 9 СК України.

ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб 10 червня 2022 року, про що складений актовий запис №374 Довгинцівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) (а.с.5).

Від шлюбу сторони мають малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження Серії НОМЕР_1 від 07.06.2022 (а.с.6).

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є інвалідом третьої групи з дитинства по зору безстроково, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА N? 399048, виданою на дошлюбне прізвище позивача (а.с.7).

Позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України, як отримувач державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, отримує пенсію по інвалідності з 30.07.2016 року безстроково, що підтверджено листом ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 05.06.2026 (а.с.8).

У період з травня 2025 року по квітень 2026 рік позивач ОСОБА_1 отримувала дохід, зокрема у травні 2025 року заробітну плату у розмірі 7 771,75 грн, та з травня 2025 по квітень 2026 року отримувала щомісяця соціальні виплати, що підтверджується відомостями з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків станом на 12.06.2026 (а.с. 12).

Відповідно до ст.75 СК України, дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом I, II чи III групи. Один з подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Право на утримання після розірвання шлюбу регламентується статтею 76 СК України, за змістом якої розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу; після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу; особа має право на утримання і тоді, коли вона стала інвалідом після спливу одного року від дня розірвання шлюбу, якщо її інвалідність була результатом протиправної поведінки щодо неї колишнього чоловіка, колишньої дружини під час шлюбу.

Згідно положень ст.79 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви, якщо один із подружжя одержує аліменти у зв`язку з інвалідністю, сплата аліментів триває протягом строку інвалідності, у разі подання відповідного документа про продовження строку інвалідності стягнення аліментів продовжується на відповідний строк без додаткового рішення суду про це.

Статтею 80 СК України передбачено, що аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

Аналіз норм статей 75 і 76 СК України дає підстави для висновку про те, що аліментні зобов`язання на утримання одного з подружжя можуть бути призначені лише за наявності юридичних складових - сукупності певних умов, а саме: перебування в зареєстрованому шлюбі або у фактичних шлюбних відносинах після розірвання шлюбу; непрацездатність одного з подружжя; потреба в матеріальній допомозі; нижчий від прожиткового рівень матеріального забезпечення. Таким чином право на утримання (аліменти) має непрацездатна особа, яка не забезпечена прожитковим мінімумом (Вказаний висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року у справі № 6-3066цс15, від 16 серпня 2017 року у справі № 6-1111цс17 та від 11 жовтня 2018 року у справі № 161/16931/16-ц).

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» визначено на 2025 рік прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, - 2361 гривня.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» визначено на 2025 рік прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, - 2595 гривень.

Судом установлено, що позивач отримує соціальну допомогу у розмірі 2595,00 гривень.

На виконання ухвали суду про витребування доказів Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області надала інформацію, що ОСОБА_2 не перебуває на обліку в управлінні та не отримує пенсійних виплат. Крім того, за інформацією ГУ ДПС у Дніпропетровській області відсутня інформація про доходи ОСОБА_2 за період вересень 2025 – серпень 2026.

Відповідно до ч.3 ст.12,81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Так, судом встановлено, що позивач є інвалідом 3 групи з дитинства за загальним захворюванням, отримує соціальну допомогу у розмірі 2595,00 гривень, встановлену законом для осіб, які втратили працездатність. Відповідач є працездатною особою, однак не працює, згідно отриманої інформації з ГУ ПФУ України в Дніпропетровській області та ГУ ДПС у Дніпропетровській області доходів не має, а тому не можна вважати відповідача таким, що може надавати матеріальну допомогу в розумінні ст.75 СК України.

Враховуючи встановлені обставини у справі, матеріальне становище сторін, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані та не доведені належними, достатніми та допустимими доказами, а тому не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір за подання позову віднести за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.75,76 СК України, ст. 12, 13, 19, 80, 81, 82 89, 131, 141, 223, 258, 259, 263-265, 280-289 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини залишити без задоволення.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складений та підписаний 10 листопада 2026 року.

Суддя: О. Н. Борис