Рішення від 08 листопада 2026 р. у справі №505/467/26 — Подільський міськрайонний суд Одеської області

Суд: Подільський міськрайонний суд Одеської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про стягнення аліментів

Дата: 08 листопада 2026 р.

Справа: №505/467/26

Суддя: Ващук О. В.

Справа № 505/467/26

№ 2/505/2566/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року м. Подільськ

Подільський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючої судді Ващук О.В.,

за участі секретаря судового засідання Піскунова Д.С.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача – адвоката Зінюк О.О.,

відповідачки ОСОБА_2 ,

представника відповідача – адвоката Басюк Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Подільськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,

встановив:

До Подільського міськрайонного суду Одеської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів.

В обґрунтування поданого позову ОСОБА_1 зазначив, що 15 травня 2025 року судовим наказом Подільського міськрайонного суду Одеської області стягнуто з нього аліменти на користь ОСОБА_2 , на утримання ОСОБА_3 , у розмірі 1/4 заробітку (доходу) платника аліментів щомісяця, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з дня подачі цієї заяви про видачу судового наказу до суду до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Крім того, позивач вказав, що він з дитинства хворіє, стан його здоров`я погіршується, знаходиться на «Д» обліку в сурдолога, змушений використовувати слуховий апарат, має інші захворювання. Також зазначив, що оскільки на даний час є непрацездатним, не має фінансової можливості надалі здійснювати оплату аліментів у розмірі частки, а тому просить зменшити йому розміру аліментів до 1/6 частки.

Ухвалою судді Подільського міськрайонного суду Одеської області від 20 лютого 2026 року у даній справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

20 березня 2026 року представник відповідача – адвокат Басюк Ю.М. через систему «Еелектронний суд» подав до суду відзив на позовну заяву, згідно якого, вважає, що вказані позивачем причини не є та не можуть бути належними і допустимими доказами для зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітнього сина. Зазначив, що позивач офіційно не працевлаштований, живе за рахунок тимчасових підробіток, тому аліменти фактично з нього стягуються у мінімальному розмірі – 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. Також вказав, що виховання та утримання дитини в сучасних умовах вимагає значних фінансових зусиль, пов`язаних з придбанням для дитини ліків, одягу, їжі, витрати, та з всебічним розвитком дитини. ОСОБА_1 добровільно не брав участі у вказаних витратах, а лише обмежується виключно аліментами у мінімальному розмірі. На думку сторони відповідача, позивач діє не добросовісно, замовчує факт звернення ним до суду з позовом про поділ майна подружжя, згідно якого просить суд сягнути з ОСОБА_2 грошової компенсації за частку квартири в розмірі 14046 доларів США, а також 11.07.2024 року після розірвання шлюбу без відома відповідачки, продав легковий автомобіль, який є спільною сумісною власністю подружжя.

Ухвалою Подільського міськрайонного суду Одеської області від 30 жовтня 2026 року відповідь на відзив з долученими до неї додатками позивача ОСОБА_1 , повернуто без розгляду.

Позивач ОСОБА_1 та його представник – адвокат Зінюк О.О., в судовому засіданні позов підтримали в повному обсязі, просили його задовольнити, а також врахувати той факт, що стан здоров`я позивача погіршився, є інвалідом третьої групи.

Відповідачка ОСОБА_2 та її представник адвокат Басюк Ю.М. заперечували проти задоволення позовних вимог, зокрема, з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву. Також представник зазначив, що за результатами розгляду справи за позовом ОСОБА_1 про поділ майна подружжя постановлено відповідне рішення та зобов`язано ОСОБА_2 сплатити витрати на правничу допомогу 20000грн., за надані ОСОБА_1 послуг двома адвокатами. Зазначив, що вони не заперечують щодо наявності у позивача проблем зі здоров`ям, які у нього від народження, водночас це не було перешкодою для набуття за час перебування сторін у шлюбі (10 років), у власність певного майна (квартира, автомобіль), позивач працює не офіційно, а третя група інвалідності це по суті особи працездатні.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі та є батьками малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з позивача на користь відповідача на утримання сина відповідним судовим рішенням (судовий наказ) стягнуто аліменти у розмірі заробітку (доходу) платника аліментів щомісяця, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Сторонами на підтвердження зазначених обставин суду доказів не надано, водночас вказані обставини ними не оспорюються.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до положень ст. 181 СК України, способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного суду України від15.05.2006 №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Верховний Суд України в постанові від 05 лютого 2014 року в справі №6-143цс13 дійшов висновку, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки). При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Ураховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналіз змісту даної норми дає підстави для висновку, що зміна розміру аліментів у бік зменшення можлива за обов`язкової сукупності наступних обставин.

По-перше, відбулася зміна матеріального стану платника в результаті якого у нього погіршився матеріальний стан (зменшився його дохід чи у його розпорядженні залишається менша сума грошових коштів, чи виникли грошові зобов`язання, які потребують додаткових матеріальних витрат тощо), або змінився сімейний стан (одруження, народження дітей, поява інших утриманців тощо).

По-друге, такі зміни у матеріальному стані платника аліментів мають бути істотними.

По-третє, вказані обставини мають виникнути виключно після ухвалення судового рішення про стягнення аліментів, оскільки презюмується, що при визначенні аліментів суд встановлює дійсні обставини, в тому числі передбачені ст. 182 СК України щодо наявності утриманців тощо, які необхідні для визначення розміру аліментів.

У постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі №565/2071/19 (провадження №61-9460св20), від 28 травня 2021 року у справі №715/2073/20 (провадження №61-1031св21) викладено такий правовий висновок щодо застосування статті 192 СК України: «Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів. При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану».

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Звертаючись до суду з цим позовом, сторона позивача вказувала на те, що позивач не працездатний, не працює, з дитинства хворіє, його стан здоров`я погіршився, що, зокрема, підтверджується тим, що після звернення до суду з вказаним позовом йому було надано третю групу інвалідності, відповідно наявність захворювань, фактично призвело до матеріальних труднощів, що є підставою для зміни розміру аліментів, що підлягають стягненню на утримання сина.

Так згідно витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №22/26/1188/В, дата прийняття рішення 11.08.2026 року №22/26/11/88/Р позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності, безстроково (діагноз Н90.7, зокрема зазначено, повне збереження слухового сприйняття на протилежній стороні) та в п.17.2.1 зазначено, що рішення щодо встановлення ступеню втрати професійної працездатності - не застосовується.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно до ч.ч. 1,8 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Частиною 1 статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Аналізуючи зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що належних та допустимих доказів того, що суттєво змінились обставини, які існували на момент постановлення судового рішення про стягнення аліментів, визначені ст. 192 СК України, що дають підстави для зменшення розміру аліментів, позивачем суду не надано.

Докази у справі у своїй сукупності підтверджують, що ОСОБА_1 має проблеми зі здоров`ям, є особою з інвалідністю третьої групи, яку йому було встановлено 11.08.2026 року, відповідно за станом здоров`я працездатність відповідача хоча і є обмеженою, водночас він може працювати, стороною позивача не надано жодних доказів про наявність протипоказань роботи, які також відсутні у витязі з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №22/26/1188/В.

Встановлено, що позивачем не надано жодних доказів істотного погіршення матеріального стану на час звернення до суду та вирішення судом спору про зміну розміру аліментів на дитину, внаслідок чого виникла необхідність у зменшенні розміру аліментів через неможливість їх сплачувати у визначеному раніше розмірі.

Керуючись ст.ст. 141, 180, 181, 183, 192 СК України, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 18, 78, 81-83, 89, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,

ухвалив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Дата проголошення рішення суду була відкладена, у зв`язку з зайнятістю головуючої судді у інших справах.

Суддя О.В. Ващук

Оригінал: reyestr.court.gov.ua