Суд: Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Кримінальне
Категорія: Погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу
Дата: 09 листопада 2026 р.
Справа: №495/7893/26
Суддя: Братків І. І.
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2026 рокуСправа № 495/7893/26
Номер провадження 1-кп/495/809/2026
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Білгороді-Дністровському виділене кримінальне провадження №120261622400008966, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.07.2026, за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця міста Білгорода-Дністровсього Одеської області, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , неодруженого, самостійно виховує малолітнього сина 2018 року народження, із середньою освітою, працює за наймом, не депутата, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України,
УСТАНОВИВ:
1. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
26 липня 2026 року о 05 годині 15 хвилин поліцейський ВРПП Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області старший сержант поліції ОСОБА_5 разом з інспектором ВРПП Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області лейтенантом поліції ОСОБА_6 , перебуваючи в добовому чергуванні в складі групи реагування патрульної поліції Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області за вказівкою чергового відділу прибули до КНП "Білгород-Дністровська міська багатопрофільна лікарня" (надалі лікарня), котре розташоване за адресою: вулиця Сергія Файнблата 1, місто Білгород-Дністровський, Одеська область, вживаючи заходи реагування на отримане телефонне інформування оператором спецлінії 102, щодо нанесення громадянину ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, за причини отримання котрих останнього було госпіталізовано до вказаної медичної установи, й по обліку ІТС "ІПНП" особа визначена з відомостями про порушення законодавства про мобілізацію
Прибувши до лікарні співробітники поліції ОСОБА_5 та ОСОБА_6 прослідували до травматологічного відділення в котрому в цей час перебував ОСОБА_4 направлений по госпіталізації з приймального відділення для надання подальшої медичної допомоги. Також вживаючи заходи реагування по факту отримання ОСОБА_4 тілесних ушкоджень до лікарні також прибув черговий наряд УПО в Одеській області.
Далі, приблизно о 06 годині 15 хвилин в процесі спілкування співробітників поліції з ОСОБА_4 , після надання необхідної медичної допомоги та визначення лікарем відсутності підстав стаціонарного лікування, поліцейським ВРПП Білгород-Дністровського РВП ОСОБА_5 останньому було запропоновано прослідувати до ІНФОРМАЦІЯ_2 з приводу наявних щодо нього відомостей відносно порушення законодавства про мобілізацію. В цей час у ОСОБА_4 виник чіткий умисел направлений на здійснення насильства щодо працівників правоохоронного органу, а саме на умисне спричинення поліцейським ВРПП Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області старшому сержанту поліції ОСОБА_5 та ОСОБА_6 тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням ними службових обов`язків, з метою реалізації котрого ОСОБА_4 діставши із своєї сумки-барсетки газовий балончик з речовиною-іритантом (хімічною речовина подразнювальної дії для ураження слизові оболонки та дихальних шляхів) та здійснив розпилення речовини в сторону старшого сержанта поліції ОСОБА_5 та лейтенанта поліції ОСОБА_6 , спричинивши ОСОБА_5 хімічні опіки кон`юктиви обох очей І (легкого) ступеня, котрі відповідно до п.2.3.5. і 4.6 "ПРАВИЛ судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень" відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, та спричинивши ОСОБА_6 хімічні опіки кон`юктиви обох очей І (легкого) ступеня, котрі відповідно до п.2.3.5. і 4.6 "ПРАВИЛ судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень" відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
2. Частина статті закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.
Такими діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 345 КК України, що полягає в умисному заподіянні працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.
3. Оцінка доказів.
Суд, з`ясувавши думку сторін кримінального провадження, роз`яснив сторонам вимоги ч.3 ст. 349 КПК України і наслідки обмеження обсягу доказів, визнав недоцільним дослідження інших доказів, крім допиту обвинуваченого ОСОБА_4 відносно фактичних обставин справи, оскільки вони ніким не оспорюються, дослідженням тільки доказів, які характеризують особу обвинуваченого, стосуються заходів забезпечення кримінального провадження та вирішення долі речових доказів.
Так, обвинувачений ОСОБА_4 та прокурор погодилися з тим, щоб судовий розгляд обмежився вищезазначеним порядком. ОСОБА_4 було роз`яснено, що в даному випадку він позбавляється права оскаржувати в апеляційному порядку фактичні обставини кримінального правопорушення.
Не оспорюючи фактичні обставини кримінального правопорушення у судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_4 пояснив, що визнає вину в інкримінованих йому діях, повністю підтверджує обставини, викладені в обвинувальному акті, дуже щиро розкаюється.
Щодо інкримінованого йому кримінального правопорушення вказав, що 26 липня 2026 року рано вранці він потрапив до лікарні. І поки він проходив медичне обстеження, приїхали співробітники поліції вияснити, з приводу обставин його ушкоджень. Тоді ж вони перевірили його по базі даних ТЦК. Він був у розшуку, оскільки не продовжив «відстрочку». Йому запропонували поїхати до ТЦК, але обвинувачений побоювався туди їхати. Обвинувачений попросився в туалет. Після того, як він вийшов з туалету, співробітники поліції все ж казали, що треба поїхати, обвинувачений вирішив втекти від них і застосував газовий балончик в їх бік. Він чітко розумів, що це поліцейські при виконанні. Просто тоді був наляканий, коли все пройшло, зрозумів, що накоїв.
Вказав, що розкаюється у вчиненому, якби у засіданні були присутні ці поліцейські, або побачив їх на вулиці в місті, то щиро попросив би вибачення у них. Просить суворо не карати, адже в нього є син, якого він самостійно виховує та сам забезпечує, тому просив не позбавляти його волі.
На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за обставин, викладених в обвинувальному акті, повністю доведена.
Обвинувачений не вчинив кримінальні правопорушення у стані обмеженої осудності чи у стані неосудності. Обставини, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження, чи є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності відсутні.
4. Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання
Обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_4 у відповідності до ст.66 КК України суд визнає щире каяття.
Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 , у відповідності до ст.67 КК України не встановлено.
5. Мотиви призначення покарання.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_4 , суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує, що кримінальне правопорушення за ч. 2 ст. 345 КК України відноситься до нетяжких злочинів, бере до уваги дані про особу обвинуваченого, який за місцем проживання т.в.о. начальника Білгород-Дністровського РВП ГУ НП в Одеській області характеризується посередньо, в силу дії ст. 89 КК України раніше не судимий, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, а також обставини, які пом`якшують та обтяжують його покарання.
Беручи до уваги наведене, враховуючи ставлення обвинуваченого до вчиненого, який дійсно щиро розкаявся та засуджує свою протиправну поведінку, суд дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі в межах, передбачених санкцією ч.2 ст. 345 КК України, що буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Згідно з приписами ст. 75 КК, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Кримінально-правові норми, що визначають загальні засади та правила призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Зваживши наведені обставини суд з урахуванням положень, зокрема ст. 75 КК приймає рішення про можливість чи неможливість звільнити особу від відбування покарання з випробуванням.
Так, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_4 щиро розкаявся, наслідки вчинення злочину, зокрема, що потерпілі не заявляли претензій матеріального характеру. Також суд бере до уваги вже наведені відомості про особу обвинуваченого, який винуватість у вчиненні злочину визнав повністю, самостійно виховує малолітнього сина. Суд також враховує позицію прокурора, яка просила не позбавляти волі обвинуваченого.
Ураховуючи вищевикладене, суд доходить переконання, про можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 без відбування реального покарання у вигляді позбавлення волі, та застосування до нього ст. 75 КК України, тобто - звільнення від відбування покарання з випробуванням, що найбільше відповідатиме меті його призначення відповідно до ст. 50 КК України, буде необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Призначення ОСОБА_4 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів рівних можливостей та справедливого судового розгляду. Адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь. Бо контроль над поведінкою, способом життя та роботи, протягом всього строку відбуття покарання із випробуванням, надає можливість органу пробації аналізувати інформацію з метою визначення рівня ресоціалізації (виправлення засудженого).
Суд наголошує, що призначення покарання є дискрецією лише суду, та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді, і оцінки особистості обвинуваченого, з метою досягнення саме мети визначеної ст. 50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а здійснити виправлення особистості, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. При цьому, покарання у виді позбавлення чи обмеження волі є винятковими покараннями, які застосовуються щодо осіб, виправлення яких є неможливим в іншій, передбачений законом спосіб.
Разом із цим суд, діючи відповідно до положень ч. 1 ст. 76 КК України, покладає на обвинуваченого ОСОБА_4 обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1, п.2 ч.3 ст. 76 КК України - періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації,.
Таке покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.
6. Інші рішення щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку
Строк дії запобіжного заходу у вигляді нецілодобового домашнього арешту, застосований щодо ОСОБА_4 на стадії досудового розслідування ухвалою слідчого судді від 29.07.2026 сплинув. Запобіжний захід за час перебування справи у суді обвинуваченому ОСОБА_4 не обирався і суд вважає, що до набрання вироком законної сили будь-який запобіжний захід обвинуваченому обирати немає необхідності.
Долю речових доказів у кримінальному провадженні №12022162240001456 слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України. Також відповідно до ст. 174 КПК України слід скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 28.07.2026.
Цивільний позов у цьому кримінальному провадженню не заявлявся, процесуальні витрати відсутні.
Керуючись ст.ст. 128, 349, 369, 371, 373, 374, 376, 392-395 КПК України, суд,
УХВАЛИВ:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк 2 (два) роки.
Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки:
- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи чи навчання:
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Запобіжний захід ОСОБА_4 не обирати.
Заходи забезпечення кримінального провадження, а саме:
арешт, накладений ухвалою слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 28.07.2026 у справі № 495/6688/26 (номер провадження 1-кс/495/1425/2026) скасувати.
Речові докази:
- DVD-R диск-оптичний носій (упакований в паперовий конверт із зазначенням вмісту з записом відеофайлів камери відеоспостереження травматологічного відділення КНП "Білгород-Дністровська міська багатопрофільна лікарня" за 26 липня 2026 року – залишити в матеріалах кримінального провадження;
- газовий балончик циліндричної форми чорного кольору з маркуванням на корпусі "M5755DOT2Q, вилучений 26 липня 2026 року в ході проведення огляду – знищити.
Процесуальні витрати відсутні.
Цивільний позов не заявлявся.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 статті 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя ОСОБА_7
Оригінал: reyestr.court.gov.ua