Постанова від 09 листопада 2026 р. у справі №674/850/26 — Хмельницький апеляційний суд

Суд: Хмельницький апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 09 листопада 2026 р.

Справа: №674/850/26

Суддя: Гринчук Р. С.

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 674/850/26

Провадження № 22-ц/820/2181/26

Хмельницький апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Гринчука Р.С., П`єнти І.В., Талалай О.І.,

розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» на рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 07 липня 2026 року, суддя Барателі Д.Т., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

У квітні 2026 року ТОВ «Кошельок» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 6339,37 грн та судових витрат у справі.

В обґрунтування позову вказало, що 14.06.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «Кошельок» за допомогою веб-сайту (https://koshelok.ua/) було укладено кредитний договір №3370014089-371569, (далі-Договір), у письмовій формі, у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до умов Договору ТОВ «Кошельок» взяло на себе зобов`язання надати ОСОБА_1 кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту - 4000 грн, початковий строк кредитування - 14 днів; процентна ставка - 0,01% на добу за початковий строк кредитування (лояльний період), визначений п.п. 3.6., 3.7. Договору.

Згідно з п.п. 3.6., 3.7. Договору строк користування кредитними коштами було продовжено на 90 днів, з 28.06.2021 до 25.09.2021, за ставкою 2,2% на добу.

У позичальника виникла заборгованість по сплаті кредиту та процентів за користування позикою у розмірі 6339,37 грн, з яких 2471 грн - тіло кредиту, 3868,37 грн проценти за продовжений строк користування позикою.

Рішенням Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 07.07.2026 позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кошельок» заборгованість за кредитним договором 3370014089-371569 від 14.06.2021 в сумі 1285,52 грн основного боргу, 539,89 грн судового збору та 2027,84 грн витрат на правничу допомогу.

Суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання не виконала, у передбачений в договорі строк отримані у кредит грошові кошти та нараховані проценти за користування позикою у повному розмірі не повернула.

В той же час суд зауважив, що позивачем не проведено обґрунтованого розрахунку процентів за користування кредитними коштами в сумі 3868,37 грн, не доведено обставин щодо продовження строку користування позикою понад 14 календарних днів, який було погоджено між сторонами.

В апеляційній скарзі ТОВ «Кошельок» просило рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю, стягнути з відповідача на користь позивача 6339,37 грн кредитного боргу, а також судові витрати з надання правничої допомоги та по сплаті судового збору.

На обґрунтування скарги позивач зазначив, що розмір процентів було погоджено з позичальником в договорі, що не суперечить законодавству.

Продовження користування кредитом після закінчення початкового періоду, зазначеного умовами договору, є відкладальною обставиною, що має наслідком продовження строку кредитування.

Розгляд справи апеляційним судом проведено в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що 14.06.2021 між ТОВ «Кошельок» та ОСОБА_1 укладено договір №3370014089-371569 про надання кредиту з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, в електронній формі, в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» (далі-Договір). За умовами договору кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у сумі 4000 грн на засадах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом (п. 1.1.). Договір підписано ОСОБА_1 електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора «7437».

Згідно з п. 2.1. Договору кредит надається строком на 14 днів (лояльний період), початком якого є дата підписання договору, а закінченням є дата зарахування на поточний рахунок кредитодавця.

Сторони погодили, що встановлений у п. 2.1. Договору строк лояльного періоду може бути продовжено позичальником, шляхом оплати ним протягом лояльного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом (п. 2.2.).

Відповідно до п. 2.4. Договору кредит надається позичальнику, згідно його заявки, шляхом безготівкового перерахування суми кредиту на рахунок, вказаний позивачем у заявці.

У п. 3.3. Договору сторони домовились, що погашення кредиту та процентів за користування кредитом здійснюватиметься згідно графіка платежів, що є додатком до договору.

Згідно з п. 3.4. Договору та відповідно до вимог ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» сукупна вартість кредиту для позичальника (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової (процентної) ставки за кредитом та вартості всіх послуг, пов`язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням цього договору за умови дотримання позичальником графіку розрахунків, що є додатком цього договору, становитиме 4000 грн, або 100% від суми отриманого кредиту та включає в себе проценти за користування кредитом 0 грн, або 0% від суми кредиту.

Відповідно до п. 3.5. Договору сторони погоджуються, що у випадку користування кредитом з боку позичальника більше за визначений лояльним періодом, встановлений п. 2.1. Договору або додатковими угодами між сторонами, зобов`язання позичальника за цим Договором продовжуються на весь період користування кредитом, при цьому у випадку, якщо встановлена п. 3.4 цього Договору процентна ставка менша ніж 2% від суми кредиту за кожен день користування кредитом, то правила нарахування процентів за процентною ставкою, визначеною п. 3.4 Договору скасовуються з моменту початку їх застосування і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за понадстрокове користування кредитом, а саме 2% за кожен день користування кредитом, починаючи з дати укладення договору і до дня повного повернення кредиту. Таким чином, зобов`язання позичальника по сплаті процентів за користування кредитом в розмірі 1,85 розповсюджуються на весь період користування кредитом з моменту укладення цього договору, при умові врахування в таких зобов`язаннях суми процентів, які були фактично сплачені позичальником до моменту завершення строку, встановленого п. 2.1. договору.

У п. 3.6. Договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення лояльного періоду користування кредитом є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 ЦК, що має наслідком подовження строку користування кредитом на наступних умовах: 3.7. зобов`язання щодо повернення основної суми переносяться на наступний день після закінчення лояльного періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення лояльного періоду.

З наступного дня після закінчення лояльного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 730% річних, що становить 2% в день від суми кредиту за кожен день користування ним. (п. 3.8. Договору).

Згідно з п. 4.1.1. Договору позичальник зобов`язався вчасно здійснювати платежі щодо погашення кредиту і процентів, нарахованих за користування кредитом, відповідно до графіка платежів.

Відповідно до п. 4.1.3. Договору позичальник зобов`язався у випадку прострочення сплати частини або всі всієї суми кредиту сплатити нараховані проценти за користування кредитом виходячи з фактичного строку користування кредитом, включаючи день погашення.

Відповідно до п. 9.4. Договору невід`ємною частиною цього договору є Правила надання позики на умовах фінансового кредиту ТОВ «Кошельок». Уклавши даний договір позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись правил, текст яких знаходиться на сайті кредитодавця: https://koshelok.net.

Розділ «Місцезнаходження, реквізити та підписи сторін» містить дані позичальника із зазначення її персональних даних, номеру телефону та електронної пошти.

У графіку розрахунків, що є додатком №1 до договору про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №3370014089-371569 від 14.06.2021, зазначено: дата платежу 27.06.2021, кількість днів у розрахунковому періоді 14, проценти за користування кредитом 0,14, реальна річна процентна ставка 4%, загальна вартість кредиту – 4005,60 грн.

У паспорті споживчого кредиту до договору №3370014089-371569 від 14.06.2021 зазначено: сума кредиту – 4000 грн, строк кредитування 14 днів, мета отримання кредиту – споживчі цілі, тип процентної ставки фіксована, процентна ставка в день 2%, річна відсоткова ставка 730%, реальна річна процентна ставка 4%.

14.06.2021 ТОВ «Кошельок» на виконання умов договору перерахувало на картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 4000 грн.

Згідно з інформаційною довідкою ТОВ «ТАС ЛІНК», о 19 год 52 хв, 14.06.2021 через платіжну систему ТОВ «ТАС ЛІНК» було проведено успішне зарахування на карту клієнта. Сума операції 4000 грн. Номер карти НОМЕР_1 . Опис замовлення: видача кредитних коштів, договір №3370014089-371569.

За змістом інформації, наданої АТ КБ «ПриватБанк», на виконання ухвали суду першої інстанції, картковий рахунок № НОМЕР_1 належить ОСОБА_2 та на вказаний рахунок 14.06.2021 були зараховані кошти в сумі 4000 грн.

Зі змісту наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що у відповідача утворилася заборгованість за договором в розмірі 6339,03 грн, яка складається з суми кредиту – 2470,66 грн, процентів за користування позикою – 3868,37 грн. Відповідачем було сплачено заборгованість за кредитом: 26.06.2021 – 800 грн, 07.07.2021 – 1440 грн, 26.07.2021 – 480 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За положеннями ст. 627 ЦК України та відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Ч. 1 ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

За положеннями ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувана електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

За правилами ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Відповідно до ч. 3 ст. 207 ЦК України, використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (ч. 1 ст. 640 ЦК України).

Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір може бути відкликана до моменту або в момент її одержання адресатом. Пропозиція укласти договір, одержана адресатом, не може бути відкликана протягом строку для відповіді, якщо інше не вказане у пропозиції або не випливає з її суті чи обставин, за яких вона була зроблена (ч.ч. 1, 3 ст. 641 ЦК України).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції (ст. 642 ЦК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, 14.06.2021 між сторонами за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Кошельок» було укладено електронний договір №3370014089-371569 про надання споживчого кредиту в розмірі 4000 грн, які було перераховано на картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 того ж дня.

За умовами п. 2.1. Договору відповідач отримала кредит у сумі 4000 грн строком на 14 днів (лояльний період), початком якого є дата підписання договору, а закінченням є дата зарахування на поточний рахунок кредитодавця. Плата за користування кредитом становить 4% річних від суми кредиту за кожен день строку користування ним, що становить 5,60 грн (п. 5 графіку розрахунків).

У п. 2.2. Договору сторони погодили, що встановлений в п. 2.1. Договору строк лояльного періоду може бути продовжено позичальником шляхом оплати ним протягом лояльного періоду всіх фактично нарахованих процентів за користування кредитом.

Тобто ініціативу щодо продовження строку дії договору мав виявити саме позичальник, сплативши протягом лояльного періоду всі фактично нараховані відсотки за користування коштами.

Графік розрахунків за кредитним договором №3370014089-371569 від 14.06.2021 свідчить про те, що грошові кошти надано позичальнику на період з 14.06.2021 по 27.06.2021, сума кредиту – 4000,00 грн, проценти за користування кредитом – 5,60 грн, загальна вартість кредиту – 4005,60 грн.

Водночас, у п. 3.6 Договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення лояльного періоду є відкладальною обставиною в розумінні ст. 212 ЦК України, що має наслідком продовження строку користування кредитом.

Судом встановлено, що докази, які свідчать про вчинення ОСОБА_1 дій, передбачених п. 2.2. Договору (оплати протягом лояльного періоду (14 днів) всіх відсотків, фактично нарахованих за користування кредитом), у матеріалах справи відсутні, тобто відповідачем не вчинялися дії, які б свідчили про намір продовжити строк кредитних правовідносин з кредитодавцем. Також відсутні відомості про укладення між сторонами додаткових угод, за якими б продовжувався установлений п. 2.1. Договору строк користування кредитом позичальником.

За наданим позивачем розрахунком заборгованості сума відсотків, нарахованих в межах 14 днів лояльного періоду становила 7 грн, а за продовжений строк користування кредитом – 2970 грн, що значно перевищує суму відсотків, нарахованих за погоджений у п. 2.1.Договору строк користування позикою.

При цьому, як зазначає ТОВ «Кошельок» у позовній заяві та апеляційній скарзі, а також це відображено в розрахунку заборгованості, відсотки з 15-го дня нараховувалися позичальнику згідно з п.п. 3.5.-3.8. Договору за базовою ставкою 2,2% на добу.

Однак, такого розміру процентної ставки взагалі не передбачено як умовами кредитного договору, так і графіком розрахунків. У п. 3.8. Договору йдеться мова про 730% річних, що становитиме 2% в день, що відображено й у розділі 4 Паспорту споживчого кредиту.

За змістом ч.ч. 3, 4 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» інформація, що надається клієнту, повинна забезпечувати правильне розуміння суті фінансової послуги без нав`язування її придбання. Фінансова установа під час надання інформації клієнту зобов`язана дотримуватися вимог законодавства про захист прав споживачів.

Зазначення у договорі двох строків кредитування та різних процентних ставок призводить до неправильного, а то й різного тлумачення та розуміння його сторонами договору, зокрема, позичальником.

Колегія суддів зауважує, що оскільки ці правила не дають можливості визначити справжній зміст відповідної умови кредитного договору №3370014089-371569 від 14.06.2021 щодо строку його дії, - 14 днів за п. 2.1. Договору чи 104 дні (14+90 днів продовження строку в контексті ст. 212 ЦК України), відповідно до п.п. 3.6., 3.7., 3.8. Договору та процентної ставки, тому у даному випадку підлягає застосуванню правило тлумачення «contra proferentem».

Велика Палата Верховного Суду у п. 78 постанови від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 виснувала, що поняття «користування кредитом» є лише окремим випадком «користування чужими коштами», тоді як термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше значення - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - це прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством, зокрема ч. 1 ст. 1048, ч. 2 ст. 1054 ЦК України (регулятивні відносини).

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані ч. 2 ст. 625 ЦК України (охоронні відносини).

Отже, «користування кредитом» - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору (п. 80 постанови ВП ВС).

Для вирішення спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з`ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. Verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто, слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав) (п. 122 постанови ВП ВС).

Верховний Суд у постанові від 05.12.2022 у справі №753/8945/19 в аспекті принципу «сontra proferentem» зазначив, що особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені», але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін».

Принцип «сontra proferentem» має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище. Оскільки саме вона допустила таку двозначність. Цей принцип спрямований на охорону обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору (у тому числі при виборі мови і формулювань). Даний принцип застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь в процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов в договорі чи навіть складала проект усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. У разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань (постанова Верховного Суду від 18.05.2022 у справі №613/1436/17).

Позивач, нараховуючи заборгованість, виходив з іншого строку кредитування (п. 3.7. Договору) та процентної ставки (п. 3.8. Договору), що свідчить про істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків сторін договору, в той час коли відповідач, як споживач банківських послуг, є слабшою стороною цих правовідносин.

Зазначення в кредитному договорі двох різних строків кредитування та процентних ставок призвело до неясності такої умови договору, як строк кредитування, що в даному випадку слід тлумачити проти того, хто їх написав (сontra proferentem), а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для стягнення нарахованих відсотків за кредитним договором після закінчення строку кредитування.

У цьому випадку право кредитодавця нараховувати передбачені договором відсотки за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12).

Апеляційний суд зауважує, що починаючи з 30 липня 2021 року у ТОВ «Кошельок», як кредитодавця, відсутнє право нараховувати за кредитним договором №3609500721-399771 від 16.07.2021 відсотки за користування кредитом.

Невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань між боржником та кредитором не може розглядатися як «відкладальна умова» в розумінні ч. 1 ст. 212 ЦК України, оскільки фактично призводить до інших умов договору (строку кредитування та відсоткової ставки), які визначені між сторонами.

Таким чином, зміст п. 3.6. Договору прямо суперечить змісту п. 2.1 Договору та графіку розрахунків і фактично застосовується до позичальника як відповідальність за порушення грошового зобов`язання.

Інший висновок не відповідав би принципам справедливості, добросовісності, розумності (ст. 3 ЦК України) та уможливив би покладення на слабшу сторону - споживача, невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Суд першої інстанції повно та об`єктивно встановив обставини, які мають значення для справи, належно оцінив подані сторонами докази, правильно застосував норми матеріального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав для скасування або зміни рішення за приписами ст. 376 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок » залишити без задоволення.

Рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 07 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: Р.С. Гринчук

І.В. П`єнта

О.І. Талалай

Оригінал: reyestr.court.gov.ua