Постанова від 08 листопада 2026 р. у справі №687/459/26 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 687/459/26

Провадження № 22-ц/820/2214/26

Хмельницький апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Гринчука Р.С., П`єнти І.В., Талалай О.І.,

секретар судового засідання Сурник І.О.,

з участю представника позивача адвоката Погорілого Р.О.,

представника відповідача адвоката Савчука Ю.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 09 липня 2026 року, суддя Горобець Н.О., у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохолдинг 2012» про стягнення заборгованості з орендної плати та розірвання договорів оренди землі,

встановив:

У квітні 2026 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ТОВ «Агрохолдинг 2012» про стягнення 1989 грн заборгованості з орендної плати, розірвання договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6825281200:05:001:0090, площею 2,0918 га, укладеного 04 лютого 2016 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Оболонь Агро», а також договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6825281200:05:001:0106, площею 2,2591 га, укладеного 26 листопада 2014 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Оболонь Агро», стягнення судових витрат у справі.

В обґрунтування позову зазначила, що 28 квітня 2023 року, на підставі договорів купівлі-продажу вона набула право власності на вказані земельні ділянки, які перебувають в оренді ТОВ «Агрохолдинг 2012» як правонаступника ТОВ «Оболонь Агро».

Того ж дня, між нею та відповідачем укладено додаткові угоди до договорів оренди, якими розмір орендної плати визначено в сумі 13913,04 грн на рік за кожну земельну ділянку та передбачено, що індексація орендної плати здійснюється згідно з чинним законодавством України.

За 2024 рік та 2025 рік відповідач виплачував орендну плату без урахування індексації, внаслідок чого заборгованість по орендній платі за кожною земельною ділянкою становить 994,50 грн (141,78 грн за 2024 рік та 852,72 грн за 2025 рік), а всього 1989 грн.

Оскільки відповідач систематично та істотно порушує умови договорів оренди, тому це є підставою для їх розірвання.

Рішенням Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 09 липня 2026 року в задоволенні позову відмовлено.

У мотивувальній частині рішення суд вказав, що недоплата орендної плати з урахуванням індексу інфляції за 2024–2025 роки становила 1043,24 грн.Різниця між тим, на що розраховував позивач при укладенні договорів, і тим, що він фактично отримав, не є істотною, а систематичного порушення відповідачем умов договорів щодо сплати орендної плати не встановлено.

Відмовляючи у стягненні заборгованості суд виходив з того, що відповідач під час розгляду справи в суді добровільно сплатив позивачу орендну плату за 2024–2025 роки в сумі 5641,78 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким розірвати договори оренди землі, а провадження у справі в частині вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, стягнути з відповідача судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що систематична недоплата орендної плати протягом двох років є істотним порушенням договорів оренди, а погашення заборгованості після відкриття провадження у справі не має правового значення для вирішення вимоги про розірвання договору, на що вказала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2024 року у справі №918/391/23.

Крім того, суд встановив наявність заборгованості на час звернення до суду та її погашення відповідачем після відкриття провадження у справі, тому мав би закрити провадження у справі в цій частині у зв`язку з відсутністю предмета спору, а не відмовляти в позові з покладенням судових витрат на позивача.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Агрохолдинг 2012» просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідач зауважив, що предметом спору щодо недоплати була лише індексація орендної плати, тому суд обґрунтовано застосував висновки касаційного суду та принцип збереження договору.Щодо закриття провадження, то позивач відповідного клопотання в суді першої інстанції не заявляв, а його представник у судовому засіданні підтвердив відсутність заборгованості по орендній платі.

Представник позивача в суді підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив, підтримав оскаржуване судове рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною першою статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Встановлено, що відповідно до договорів купівлі-продажу земельних ділянок сільськогосподарського призначення від 28 квітня 2023 року, посвідчених приватним нотаріусом Кам`янець-Подільського районного нотаріального округу Леус С.М., ОСОБА_1 є власником земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастрові номери: 6825281200:05:001:0090 площею 2,0918 га та 6825281200:05:001:0106 площею 2,2591 га, які розташовані на території Вишнівчицької сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області.

Земельна ділянка з кадастровим номером 6825281200:05:001:0090 перебуває в оренді ТОВ «Агрохолдинг 2012» на підставі договору оренди землі від 04 лютого 2016 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Оболонь Агро», правонаступником якого є відповідач.

Земельна ділянка з кадастровим номером 6825281200:05:001:0106 перебуває в оренді відповідача на підставі договору оренди землі від 26 листопада 2014 року, укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ «Оболонь Агро».

28 квітня 2023 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрохолдинг 2012» укладено додаткові угоди до вказаних договорів, якими договори викладено в новій редакції.

Згідно з пунктами 7, 8, 10 договорів у редакції додаткових угод, договори укладено до 31 грудня 2037 року, орендна плата становить 13913,04 грн на рік за кожну земельну ділянку, в тому числі податок з доходів фізичних осіб (18%) 2504,35 грн та військовий збір (1,5%) 208,70 грн, виплачується один раз на рік не пізніше 31 грудня; індексація орендної плати здійснюється згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до виписки по рахунку ОСОБА_1 та картки рахунку НОМЕР_1 ТОВ «Агрохолдинг 2012», у листопаді 2024 року відповідач виплатив позивачу орендну плату за 2024 рік у сумі 24800 грн (по 12400 грн за кожну земельну ділянку), 21 листопада 2025 року – орендну плату за 2025 рік у сумі 21426,08 грн (по 10713,04 грн за кожну земельну ділянку), з утриманням та сплатою до бюджету податку з доходів фізичних осіб та військового збору.

Згідно з платіжними інструкціями від 08 травня 2026 року №9514, №9522 та №9538, ТОВ «Агрохолдинг 2012» перерахувало ОСОБА_1 відповідно 383,86 грн, 701,08 грн та 4940,70 грніз зазначенням призначення платежу «виплата орендної плати за земельний пай» за 2023, 2024 та 2025 роки, а всього 6025,64 грн.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За правилами статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Правовідносини сторін за договором оренди землі регулюються спеціальним Законом України «Про оренду землі», ЗК України та загальними нормами ЦК України щодо підстав дострокового розірвання такого договору.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі – це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Частиною третьою статті 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно з частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

У пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Згідно з частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію – значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

У постанові від 20 листопада 2024 року у справі №918/391/23 (провадження №12-19гс24) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що підставою розірвання договору оренди землі згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України є систематична, тобто неодноразова (два та більше випадки), повна несплата орендної плати. У разі якщо має місце сплата орендної плати у меншому розмірі, аніж визначено умовами договору оренди землі, тобто орендар допустив часткову несплату (недоплату) орендної плати, застосуванню підлягає не спеціальна норма пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України, а загальне правило частини другої статті 651 ЦК України – у разі істотності порушення договору іншою стороною. Якщо суд дійде висновку, що орендар істотно порушив умови договору та внаслідок часткової недоплати орендної плати орендодавець значною мірою був позбавлений того, на що розраховував, то договір має бути розірваний на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 лютого 2025 року у справі №925/457/23 (провадження №12-33гс24) зазначила, що у разі неістотної часткової несплати орендної плати, а так само у разі виникнення спору щодо її розміру, порядку здійснення платежів тощо, у власника завжди є право на звернення до суду з позовом про стягнення таких орендних платежів, 3% річних, інфляційних втрат, неустойки тощо. Такий спосіб захисту буде ефективним та пропорційним, відновлюватиме порушене право орендодавця та зберігатиме договір оренди землі виходячи з балансу інтересів обох сторін.

У тій справі Велика Палата Верховного Суду не визнала істотним порушенням несплату частини індексації орендної плати, що становила близько 13% від усієї суми зобов`язання, врахувавши, що сплачена орендарем сума перевищувала розмір орендних платежів без урахування інфляційних процесів.

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач щороку в строки, визначені договорами, виплачував позивачу орендну плату.

Таким чином, спір між сторонами виник лише щодо розміру індексації орендної плати та методики її обчислення, відтак мова йде не про несплату орендної плати, а про недоплату її частини, що виключає застосування пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України.

Оцінюючи істотність порушення в розумінні частини другої статті 651 ЦК України, колегія суддів враховує, що навіть за розрахунком позивача сума недоплаченої індексації (1989 грн) становитимеприблизно 4,3% (1989 грн/46226,08 грн*100%) від виплаченої йому за 2024–2025 роки орендної плати (24800 грн + 21426,08 грн), а за розрахунком суду першої інстанції (1043,24 грн) - приблизно 2,3% (1043,24 грн/46226,08 грн*100%).

Таке порушення не позбавило позивача значною мірою того, на що він розраховував при укладенні договорів, а його інтерес у повному отриманні індексованої орендної плати міг бути захищений шляхом стягнення недоплаченої суми.

Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 20 листопада 2024 року у справі №918/391/23 про те, що погашення заборгованості з орендної плати після відкриття провадження у справі не впливає на вирішення спору про розірвання договору колегія суддів до уваги не приймає.

Суд першої інстанції відмовив у розірванні договорів не через факт погашення заборгованості, а з огляду на відсутність систематичної несплати орендної плати та неістотність допущеної недоплати. Сам по собі факт порушення, навіть не усунутого на час звернення до суду, не є підставою для розірвання договору, якщо таке порушення не є істотним.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для розірвання договорів оренди землі.

Разом з тим, вирішуючи вимогу про стягнення заборгованості з орендної плати суд першої інстанції не врахував наступного.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

У постанові від 26 червня 2019 року у справі №13/51-04 (провадження №12-67гс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення спору та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

З огляду на цей підхід Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20 вересня 2021 року у справі №638/3792/20 (провадження №61-3438сво21) відступив від висновку про те, що закриття провадження у справі через відсутність предмета спору можливе лише за умови, якщо предмет спору відсутній під час пред`явлення позову, зазначивши, що встановлення відсутності предмета спору на час пред`явлення позову не є єдиним випадком для закриття провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України. Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Застосовуючи наведені висновки, Верховний Суд у постанові від 05 листопада 2025 року у справі №462/8477/24 (провадження №61-8403св25) погодився із закриттям провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України у зв`язку з добровільним погашенням відповідачем боргу після відкриття провадження у справі, а у постанові від 15 липня 2026 року у справі №345/5838/25 (провадження №61-3489св26) зазначив, що судова практика щодо можливості закриття провадження у справі у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення спору та припинив існування в процесі розгляду справи, є незмінною.

Як вбачається з матеріалів справи, на час звернення ОСОБА_1 до суду 27 квітня 2026 року між сторонами існував спір щодо розміру орендної плати за 2024–2025 роки, а наявність недоплати за 2025 рік визнавав і сам відповідач.

Після відкриття провадження у справі 30 квітня 2026 року відповідач платіжними інструкціями від 08 травня 2026 року перерахував позивачу орендну плату в сумі 6025,64 грн, з яких 5641,78 грн (701,08 грн + 4940,70 грн) – за 2024–2025 роки, що перевищує як суму заявленої позивачем заборгованості (1989 грн), так і суму недоплати, визначену судом першої інстанції (1043,24 грн).

Отже, предмет спору в цій частині існував на час пред`явлення позову та припинив існування в процесі розгляду справи судом внаслідок добровільного задоволення вимоги відповідачем, а неврегульованих питань щодо цієї вимоги між сторонами не залишилося.

За таких обставин суд першої інстанції помилково відмовив у задоволенні вимоги про стягнення заборгованості, тоді як мав закрити провадження у справі в цій частині на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України.

Посилання у відзиві на апеляційну скаргу на ту обставину, що позивач не заявляв клопотання про закриття провадження у справі колегія суддів відхиляє, оскільки закриття провадження у справі з підстави відсутності предмета спору здійснюється судом у разі встановлення відповідних обставин і не потребує волевиявлення учасника справи.

Підтвердження ж представником позивача відсутності боргу на час ухвалення рішення свідчить саме про припинення існування предмета спору в процесі розгляду справи судом, а не про його відсутність на час звернення з позовом до суду.

Суд першої інстанції порушив норми процесуального права та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати, у зв`язку з чим рішення суду в цій частині підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.

В частині відмови у задоволенні вимог про розірвання договорів оренди землі рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права та підлягає залишенню без змін.

У постанові від 15 липня 2026 року у справі №345/5838/25 (провадження №61-3489св26) Верховний Суд, пославшись на постанову Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05 березня 2026 року у справі №917/1161/25 зазначив, що у позивача виникає право на відшкодування йому за рахунок відповідача понесених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, не лише у випадку відмови позивача від позову у зв`язку із задоволенням позовних вимог відповідачем після пред`явлення позову, але й у випадку закриття провадження у справі, якщо відсутність предмета спору виникла у зв`язку із задоволенням позовних вимог відповідачем.

Відповідно до положень статті 141 ЦПК України враховуючи, що за наслідками апеляційного перегляду провадження у справі в частині вимоги про стягнення заборгованості закрито у зв`язку з її задоволенням відповідачем після пред`явлення позову, а в задоволенні двох вимог про розірвання договорів оренди землі відмовлено, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання позовної заяви в частині вимоги про стягнення заборгованості, в розмірі 1064,96 грн (3194,88 грн/3).

Апеляційна скарга задоволена в частині однієї з трьох позовних вимог, відтак з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1597,44 грн (4792,32 грн/3).

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 377, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 09 липня 2026 року в частині відмови у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохолдинг 2012» про стягнення заборгованості з орендної плати скасувати, провадження у справі в цій частині закрити.

Рішення Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 09 липня 2026 року в частині розподілу судових витрат змінити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохолдинг 2012» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1064,96 грн, сплачений в суді першої інстанції.

В решті рішення залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохолдинг 2012» на користь ОСОБА_1 1597,44 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 10 листопада 2026 року.

Судді: Р.С. Гринчук

І.В. П`єнта

О.І. Талалай