Суд: Херсонський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: що виникають з договорів оренди
Дата: 09 листопада 2026 р.
Справа: №650/4131/25
Суддя: Склярська І. В.
ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
10 листопада 2026 року м. Херсон
Єдиний унікальний номер судової справи: 650/4131/25
Номер провадження: 22-ц/819/1388/26
Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого ( судді-доповідача) Склярської І.В.,
суддів: Воронцової Л.П., Майданіка В.В.
секретар Андреєва В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ" на рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 25 вересня 2026 року (під головуванням судді Сікори О.О..), у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС- АГРОПРОДУКТ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення невиплаченої орендної плати,
встановив:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС», Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення невиплаченої орендної плати, в якому просила розірвати договір оренди належної їй земельної ділянки площею 8,9708 га, кадастровий номер 6520985000:07:014:0025, повернути їй цю земельну ділянку та стягнути з ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» 156 582,65 грн, з яких 63 845,32 грн заборгованості з орендної плати за 2021-2024 роки, 23 975,92 грн. - інфляційних втрат та 68 761,41 грн. штрафні санкції.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що їй належить земельна ділянка площею 8,9708 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Чкаловської сільської ради Бериславського району Херсонської області, кадастровий номер 6520985000:07:014:0025.
18 вересня 2009 року між ОСОБА_2 , (спадкодавцем), та орендарем укладено договір оренди цієї земельної ділянки, зареєстрований за № 4 АА002171-04 09 716 00093.
Надалі сторонами укладалися додаткові угоди, у тому рахунку додаткову угоду № 1900019 від 30 липня 2017 року, якою змінено строк дії договору та встановлено орендну плату у грошовій формі у розмірі 5,70 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки за один рік оренди.
Однак позивач вказала, що в порушення умов договору відповідач не виконує належним чином обов`язки щодо своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку за 2021, 2022, 2023 та 2024 рік. Заборгованість за вказаний період, за розрахунком позивача, становить 63 845 грн. 32 коп.
Пославшись на наведені обставини, норми статей 651, 629, ЦК України, п. «д» ст. 141, статей 15, 24, 25, 32 Закону України «Про оренду землі» , зазначив, що відповідач не виконував окреслені приписи Договору оренди землі, сплата орендної плати не здійснювалась протягом 2021-2024 року, тобто є систематичною, що є підставою для розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості з виплати орендної плати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 25 вересня 2026 року позов задоволено.
Суд ухвалив:
-розірвати договір оренди земельної ділянки площею 8,9708 га, кадастровий номер 6520985000:07:014:0025, укладений 18 вересня 2009 року між ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_1 , та орендарем, зареєстрований за № 4 АА002171- 04 09 716 00093, номер запису про право 27603502, право оренди за яким на підставі договору відчуження (продажу) права оренди земельної ділянки від 17 квітня 2025 року № 1704/25-05 перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС»;
-зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 8,9708 га, кадастровий номер 6520985000:07:014:0025, у стані, придатному для цільового використання;
-стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 33251307, 37223, Полтавська область, Миргородський район, село Гиряві Ісківці, вулиця Миру, будинок 12) на користь ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати у розмірі 47 883,99 грн.;
-стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 33251307) на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 690,04 грн.;
-у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» - відмовити;
-у задоволенні решти позовних вимог, у тому числі про стягнення орендної плати за 2022 рік у розмірі 15 961,33 грн, інфляційних втрат у розмірі 23 975,92 грн та пені у розмірі 68 761,41 грн, - відмовити.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі представник ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» вважаючи рішення суду першої інстанції необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» , Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення невиплаченої орендної плати відмовити в повному обсязі.
В заяві про усунення недоліків щодо оскарження рішення суду в повному обсязі послався на ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 129 Конституції України, ст. 17,352 ЦПК України.
Аргументи учасників справи
(1)Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
На доведення доводів апеляційної скарги особа, яка подала апеляційну скаргу зазначає, що до 2022 року відповідач ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» виконував свої зобов`язання за договором, проте у 2022 році діяльність товариства призупинилась та не здійснювалась на орендованих земельних ділянках, внаслідок тимчасової окупації військами рф Херсонької області у 2022 році та забороною військовими адміністраціями після деокупації частини території Херсонської області проведення сільськогосподарських робіт на земельних ділянках, які були визнані непридатними для використання за наявності потенційної загрози їх забруднення вибухонебезпечними предметами.
Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на всій території України введено воєнний стан. У зв`язку зi збройною агресією російської федерації низка територій України, включаючи частини Херсонської області були тимчасово окуповані.
Унаслідок збройної агресії РФ та тимчасової окупації відповідач був позбавлений можливості здійснювати господарську діяльність i використовувати орендовану земельну ділянку за цільовим призначенням. Майно підприємства було знищене та розграбоване, що унеможливило нормальне функціонування підприємства та виконання договірних зобов`язань.
Відсутність обов`язку щодо сплати орендної плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які апелянт не відповідає, підтверджується:
1. тимчасовою окупацією території Херсонської області, де розташована земельна ділянка, внаслідок повномасштабної військової агресії російської федерації (згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за № 380/43786);
2. територія Великоолександрівської селищної територіальної громади, з 09.11.2022 і по тепер віднесені до території можливих бойових дій згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за № 380/43786);
3. рішенням XIV сесії Херсонської обласної ради від 23 грудня 2022 року № 491 «Про наявність обставин непереборної сили та затвердження переліку суб`єктів господарювання, що постраждали внаслідок таких обставин», серед яких ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ»;
4. розпорядженнями Великоолександрівської селищної військової адміністрації Бериславського району Херсонської області: від 21.11.2023 №1431 «Про встановлення сплати податкових пільг із місцевих податків та/або зборів за землю, яка перебуває у користуванні ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» на території Великоолександрівської селищної територіальної громади»; від 27.02.2024 №328 «Про внесення змін до розпорядження начальника селищної військової адміністрації від 07.02.2024 року №203 «Про встановлення сплати податкових пільг зі місцевих податків та/або зборів за землю, яка перебуває у користуванні ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» на території Великоолександрівської селищної територіальної громади »; від 06.12.2024 року № 2444 «Про встановлення сплати податкових пільг із місцевих податків та /або зборів за землю, яка перебуває у користуванні ТОВ «ЮТС-Агропродукт» на території Великоолександрівської селищної територіальної громади », від 27.02.2025 року, №361 «Про встановлення сплати податкових пільг із місцевих податків та /або зборів за землю, яка перебуває у користуванні ТОВ «ЮТС-Агропродукт» на території Великоолександрівської селищної територіальної громади».
5. даними Інтерактивної карти ДСНС, які розміщені на її офіційному сайті за посиланням «Розмінування України» (https://mine.dsns.gov.ua/ де територія Великоолександрівської селищної територіальної громади є місцем, де виявлені або ймовірно знаходяться вибухонебезпечні предмети. ), Оскільки зазначена інформація отримана з офіційного публічного джерела, вона має характер загальновідомих обставин та, відповідно до статті 82 ЦПК України, не потребує доказування.
6. листом Головного управління ДСНС України у Херсонській області №66 03-2942/66 16/3 від 11.06.2025, де зазначено, що земельна ділянка є потенційно забрудненою вибухонебезпечними предметами. Крім того, Головне управління ДСНС України у Херсонській області не може гарантувати безпеку при проведенні польових робіт на даних територіях у зв`язку із щоденними обстрілами з боку російської федерації. Зазначений лист підтверджує, що піротехнічні розрахунки ДСНС України не залучались до робіт з розмінування на цій ділянці.
Апелянт наголосив, що суд першої інстанції порушив приписи ч.4 ст. 263 ЦПК України та при ухваленні рішення не врахував висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду від 15 червня 2023 року №910/8580/22, від 21 січня 2026 року №650/3776/24, від 20 березня 2024 року №911/255/23.
Також товариство посилаючись на постанову Верховного Суду від 20 травня 2026 року №610/986/25 та постанову від 06 лютого 2026 року №610/4398/24 вказало, що відповідач не міг користуватись земельною ділянкою протягом усього 2022 року у зв`язку з тимчасовою окупацією території та надалі у 2023 та 2024 роках у зв`язку з ймовірним забрудненням земельних ділянок вибухонебезпечними предметам.
Крім того, ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», враховуючи практику Верховного Суду зазначив, що ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» « не являється належним відповідачем у даній справі та суду першої інстанції необхідно було відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі».
На переконання апелянта, при ухваленні судового рішення, суд першої інстанції надав більшу перевагу доказам сторони позивача, а недоведені позивачем обставини вважав доведеними (наприклад, відсутність перешкод у використанні земельної ділянки або посилання на загальновідомі факти), залишивши поза увагою, пояснення та докази, якими Відповідач обґрунтовував свою позицію, чим самим, суд першої інстанції порушив принципи змагальності та об`єктивності у вирішенні спору.
Позиція інших учасників справи.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
2. Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Згідно ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
У частині першій статті 15 та частині першій статті 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Судом першої інстанції встановлено наступне.
ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 8,9708 га, кадастровий номер 6520985000:07:014:0025, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
18 вересня 2009 року між ОСОБА_2 (спадкодавцем) та ТОВ «ЮГТРАНЗИТСЕРВІС-АГРОПРОДУКТ» укладено Договір оренди щодо цієї земельної ділянки укладено 18 вересня 2009 року та зареєстровано за № 4 АА002171-04 09 716 00093. Додатковою угодою № 1900019 від 30 липня 2017 року розмір орендної плати встановлено на рівні 5,70 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки за рік.
30 липня 2017 року ОСОБА_2 (спадкодавцем) та ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» укладено Додаткову угоду №1900019 до Договору оренди землі від 18.09.2009 року, якою визначено, що нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 291 472,50 грн. Договір укладено строком до 30 листопада 2024 року, але є чинним до моменту збирання врожаю Орендарем.
Згідно Інформації з Державного земельного кадастру про право власності на речові права на земельну ділянку від 11.06.2025 року, право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6520985000:07:014:0025 зареєстровано за ТОВ «Премога-Плюс». (а.с.20)
Серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків законодавець у пункті 1 частини другої статті 11 ЦК України вирізняє, зокрема, договори.
За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).
У частині першій статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов.
Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (частина друга статті 792 ЦК України).
Правилами частини першої статті 2 Закону України «Про оренду землі» визначено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Отже, оренда землі є окремим випадком найму майна, загальні правила якого визначені приписами цивільного (приватного) права. Відповідно й законодавче регулювання підстав припинення права оренди землі складається з норм цивільного та земельного законодавства.
Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України «Про оренду землі»).
Згідно з частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди, зокрема, є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, а приписи статей 24, 25 цього Закону визначають права та обов`язки орендодавця та орендаря, зокрема право орендодавця вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди і своєчасного внесення орендної плати, а також право орендаря самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.
Орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку, а в разі оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом - також орендної плати за водний об`єкт (абзац п`ятий частини першої статті 24 Закону України «Про оренду землі»).
Орендар земельної ділянки зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку, а в разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом - також і орендну плату за водний об`єкт (частина друга статті 25 Закону України «Про оренду землі»).
Підстави припинення договору оренди землі - це законодавчо закріплені обставини, які передбачають припинення договірних відносин.
Відповідно до спеціальної норми частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.
Позивач посилався на пункт «д» частини першої статті 141 ЗК України, вважаючи, що є підстави для припинення права користування спірною земельною ділянкою на праві оренди, тобто розірвання договору оренди, через систематичну (більше двох років поспіль) несплату останнім орендної плати.
Згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Отже, для того щоб констатувати наявність підстав для припинення права користування земельною ділянкою згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України, суд має встановити такі обставини, як «систематичність» та «несплату», зокрема, орендної плати.
Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що під систематичністю під час вирішення приватноправових спорів розуміються два та більше випадки несплати орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами договору. Натомість разове порушення такої умови договору не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання. Судова практика у розумінні поняття «систематичність» у подібних правовідносинах є усталеною (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17, від 01 квітня 2020 року у справі № 277/1186/18-ц, від 29 липня 2020 року у справі № 277/526/18, від 20 серпня 2020 року у справі № 616/292/17, від 08 травня2024 року у справі № 629/2698/23; постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: від 24 листопада 2021 року у справі № 922/367/21, від 04 липня 2023 року у справі № 906/649/22, від 20 лютого 2024 року у справі № 917/586/23, від 02 квітня 2024 року у справі № 922/1165/23 та інші).
Щодо поняття «несплата», вжите у пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України, то його потрібно розуміти саме як повну несплату орендної плати.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі № 918/391/23 (провадження № 12-19гс24) зазначено, що підставою розірвання договору оренди землі згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України є саме систематична, тобто неодноразова (два та більше випадків), повна несплата орендної плати. Ця спеціальна правова норма у такому випадку є самостійною та достатньою, і звертатися до більш загальної норми частини другої статті 651 ЦК України немає потреби, оскільки вона передбачає саме додаткову (до основної) підставу для розірвання договору оренди землі.
Знаходження орендованої земельної ділянки у 2022 році на території, Великоолександрівської селищної територіальної громади, до якого входить Чкаловська сільська рада, яка переобувала під тимчасово окупацією рф визначено Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 22.12.2022 року №309 , а з 09 листопада 2022 року Великоолександрівська селищна територіальної громади, віднесена до території можливих бойових дій, що підтверджується наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року № 376.
За положеннями ст.24 вказаного Закону орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди, своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку.
Згідно з ч.1ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно із ч.4 ст.14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено можливість звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо сторона договору доведе, що таке порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (форс-мажору).
Відповідно до ч.6 ст.762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
При цьому, підставою для застосування норми частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.
Отже, для застосування частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає.
Отже, наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини. Підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату ця норма визначає об`єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно через обставини, за які орендар не відповідає.
Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі цієї норми закону він вправі порушувати питання про повне звільнення його від внесення орендної плати.
Суд зауважує, що звільнення від сплати орендної плати є істотним втручанням у правовідносини сторін договору. Застосування частини шостої статті 762 ЦК України можливе за виключних обставин, за яких орендар не використовував або не міг використовувати майно, і за такі обставини орендар не відповідає.
При оцінці наведених обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, через дію непереборної сили чи у зв`язку з природними властивостями майна, що є об`єктом оренди тощо.
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги частково, врахував характер сільськогосподарського використання спірної земельної ділянки, тривалість окупації протягом основної частини виробничого сезону 2022 року, визначив доведеним порушення доступу орендаря до виробничих ресурсів та виснував доведеною об`єктивну неможливість повноцінного використання спірної земельної ділянки у 2022 році, з причин, за які орендар не відповідає. Разом з тим, судом першої інстанції не встановлено обставин, які б звільніли орендаря від орендної плати за 2023 та 2024 року. Також судом першої інстанції вказано, що оскільки орендна плата за 2022 рік у заявленому річному розмірі стягненню не підлягає, а за 2021, 2023 та 2024 року обов`язок зі сплати орендної плати не припинявся, сума основної заборгованості, яка підлягає стягненню становить 47 883,99 грн.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Таких висновків дотримується Верховний Суд у постанові від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 та у постанові від 09.11.2021 у справі №913/20/21, у постанові Верховного суду від 14 червня 2022 року в справі № 922/2394/21.
Норма ст. 762 ЦК України визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає. Крім того, обставини, зазначені у нормі частини шостої статті 762Цивільного кодексу України, повністю не охоплюються поняттям форс-мажорних обставин, адже на відміну від останніх, ознаками яких є їх об`єктивна та абсолютна дія, а також не передбачуваність, перші можуть бути спричинені зокрема, й безпосередньо вольовою дією орендодавця, тобто обставини згідно з частиною шостою статті 762 Цивільного кодексу України можуть включати обставини непереборної сили та випадку ,втім не обмежуються ними. Відсутність у частині шостій статті 762 ЦК України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством. Вказана позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №910/7495/16.
Оскільки відповідно до частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає тягар доказування неможливості використання майна несе саме орендар. Аналогічна правова позиція щодо застосування приписів частинишостоїстатті762 Цивільного кодексу України викладена у постановах Верховного Суду у справах №910/8651/22 від 28.06.2023, №911/1064/21 від 08.11.2023, №910/14244/20 від 12.04.2023, №910/13704/21 від 15.03.2023, №910/8040/20 від 08.07.2021.
З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з якого, факт перебування вказаної земельної ділянки на території України, яка в період часу з 10 березня 2022 року по 09 листопада 2022 року входила до тимчасово окупованої російською федерацією території України, свідчить про очевидну неможливість використання відповідачем її у своїй господарській діяльності, а отже неможливість виконання останнім взятих на себе зобов`язань з орендної плати.
Такого ж правового висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 25.06.2025 року у справі № 610/941/24, в якій погодився з тим, що у відповідача відсутня вина за невиконання обов`язку зі сплати орендної плати за 2022 рік, оскільки орендар не міг користуватися в цей час земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, не провів посівну компанію та компанію зі збору врожаю, що розташована на території Харківської області, яка у період з 28 лютого по 11 вересня 2022 року перебувала під тимчасовою окупацією російської федерації. Натомість, погодився з тим, що за 2023 рік орендна плата має бути виплачена.
Колегія суддів звертає увагу на постанову Верховного Суду від 21.01.2026 року у справі № 650/3776/24 про залишення без змін постанови суду апеляційної інстанції від 09 квітня 2025 року, якою було скасовано рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 30 січня 2025 року й ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості з орендної плати через звільнення відповідача від відповідальності за несплату орендної плати у 2022, 2023 роках внаслідок наявності обставин непереборної сили, які унеможливили виконання відповідачем зобов`язань за договором оренди. При цьому колегія суддів не встановила подібність правовідносин у цій справі та справі № 650/3776/24.
Вимогами частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України установлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Спірна земельна ділянка не знаходилась на території введення активних бойових дій у період з 2023 по 2024 року, що підтверджено Наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року№ 376.
Лист ТПП України від 28.02.2022 року, який наданий відповідачем є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного Договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин.
Той факт, що Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини - військову агресію російської федерації проти України, сам по собі не є підставою для звільнення або зменшення відповідальності за невиконання/неналежне виконання договірних зобов`язань. Отже лист Торгово-промислової палати України не можна вважати сертифікатом у розумінні статті14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (частина перша статті 617 ЦК, частина друга статті 218 Господарського кодексу України та стаття 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні»).
Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.
Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (правовий висновок у постанові Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.
Отже, наведеним листом відповідач наявність для нього тієї обставини, яка звільняє його від виконання зобов`язання не довів.
Розпорядження Херсонської обласної ради від 01 березня 2023 року № 24, підтверджує включення ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» до переліку об`єктів господарювання, які постраждали внаслідок обставин непереборної сили, але цей документ не містять індивідуального висновку про неможливість користування саме спірною земельною ділянкою впродовж 2023 та 2024 років. (а.с.53)
В Листі Головного управління ДСНС України у Херсонській області № 6603-2942/6616/3 від 11 червня 2025 року, направленого у відповідь на звернення ТОВ «ЮТС- АГРОПРОДУКТ», вказано, що піротехнічні розрахунки ДСНС до проведення робіт з розмінування (гуманітарного розмінування) на земельних ділянках, орендованих товариством на території Бериславського району Херсонської області, не залучались, а самі роботи з розмінування проводились іншими фаховими відомствами. (а.с.54)
При цьому зазначено, що ймовірно, вищевказані земельні ділянки можуть бути потенційно забрудненими вибухонебезпечними предметами. Окремо наголошено, що у зв`язку із щоденними обстрілами з боку збройних сил російської федерації різними типами озброєння, Головне управління не може гарантувати безпеку при проведенні польових робіт на даних територіях.
У зв`язку з викладеним, ДСНС рекомендувало товариству звернутися до Херсонської обласної військової адміністрації, яка, згідно з розпорядженням від 6 березня 2023 року №101, визначає пріоритетність заходів із розмінування, координує їх виконання і може підтвердити статус відповідних територій.
Посилання представника Товариства на Розпорядження начальника Великоолександрівської селищної військової адміністрації Бериславського району Херсонської області від 21.11.2023 року №1431, Розпорядження начальника Великоолександрівської селищної військової адміністрації Бериславського району Херсонської області від 27.02.2024 року №328, Розпорядження начальника Великоолександрівської селищної військової адміністрації Бериславського району Херсонської області від 06.12.2024 року №2444, якими надано пільги зі сплати місцевих податків та/або зборів за землю, висновків суду першої інстанції щодо недоведеності наявності обставин, яка унеможливлювали сплату орендної плати за 2021,2023, 2024 роки не спростовують. Вказані розпорядження видані лише щодо надання певних податкових пільг у зв`язку з потенційною загрозою забруднення земельних ділянок господарства вибухонебезпечними предметами, та не містять відомостей щодо визнання спірних земельних ділянок забрудненими вибухонебезпечними предметами, а надають пільги внаслідок цих земельних ділянок, як потенційною загрозою їх забруднення і не звільняють Товариство від обов`язку сплачувати орендну плату за орендовані земельні ділянки приватної власності.
Щодо вказівки у розпорядженні на те, що окремі земельні ділянки не є об`єктом оподаткування у зв`язку з потенційним забрудненням вибухонебезпечними предметами, суд зазначає, що йдеться саме про потенційну загрозу, яка сама по собі не свідчить про наявність фактичного забруднення, яке б унеможливлювало використання спірної земельної ділянки за її цільовим призначенням. Відповідачами не надано жодного акту технічного обстеження, сертифіката чи іншого документа, що підтверджував би реальний техногенний стан ґрунту або визнання спірних земельних ділянок непридатними до використання.
Таким чином, наведені розпорядження не звільняють орендаря, від обов`язку сплати орендної плати саме за спірні земельні ділянки, які є приватною власністю і не віднесені до земель комунальної форми власності, а потенційна загроза забруднення не може тлумачитися як безумовна підстава для звільнення від виконання грошового зобов`язання за договором оренди.
Крім того, сприяння суб`єкту господарювання шляхом надання пільг з оподаткування (у тому числі звільнення від сплати земельного податку або мінімального податкового зобов`язання), як це передбачено відповідними розпорядженнями органів місцевого самоврядування, жодним чином не впливає на зміст та виконання договірних зобов`язань між орендодавцем і орендарем.
Разом з тим, відповідно до Податкового кодексу України, повне звільнення від сплати орендної плати передбачене виключно для земельних ділянок державної та комунальної власності .
У Державному земельному кадастрі відображаються чіткі просторові дані (координати, контури, площі) про фактично забруднені ділянки. Вони реєструються як офіційне «обмеження у використанні земель» на підставі інформації від сертифікованих операторів протимінної діяльності.
Таких даних, відповідач не надав, та за наданими ним доказами підтвердження здійснення операторами протимінної діяльності обстеження спірної земельної ділянки, відсутні.
Таким чином, «потенційна загроза забруднення земельних ділянок вибухонебезпечними предметами» має оцінюватися у кожному конкретному випадку як обставина для звільнення від відповідальності за несплату орендної плати.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Урядом прийнята постанова від 04 березня 2026 року №306 «Про затвердження Порядку та критеріїв визначення зон ризикованого землеробства» в якій визначення зон ризикованого землеробства здійснюється зокрема за критеріями: для територій ведення бойових дій - знаходження земельної ділянки в межах 20-ти та від 20-ти до 50-кілометрової зони від лінії державного кордону з державою-агресором та/або лінії зіткнення, а також територій, забруднених/імовірно забруднених вибухонебезпечними предметами.
Сукупність наведеного, надає підстави вважати, що землеробство може здійснюватися за земельних ділянках позивача, а неможливість його здійснення в силу вимог ч.6 ст. 672 ЦК України, має доводитися відповідачем.
Доводи апелянта фактично свідчать про те, що товариство вважає пріоритетним своє право оренди земельної ділянки, як виду його господарської діяльності без її здійснення за наведених ним обставин протягом декількох років, праву приватної власності власника земельної ділянки на використання його права власності у як найкорисніший для нього спосіб, тобто без отримання доходу від власності, невикористання земельної ділянки.
Таким чином, доводи апеляційної скарги, які зводяться до відсутності підстав для розірвання договору оренди з підстав несплати орендної плати за 2023-2024 роки, орендарем за якими було ТОВ «ЮТС-Агропородукт», спростовуються вищенаведеним.
Колегія суддів, звертає увагу, що суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні вимог до апелянта, виснував про те, що ТОВ «ЮТС-Агропродукт» на час вирішення спору вже не є носієм права оренди, з чим апелянт фактично погоджується, проте це ж товариство доходить до помилкового висновку, що ця обставина є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Слід зазначити, що ТОВ «Перемога-Плюс», позовні вимоги до якого задоволено, не скористалося правом на апеляційне оскарження.
Щодо стягнення орендної плати за договором оренди
У статті 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.
За положеннями статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
Доводи апелянта про наявність підстав для застосування положення частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України, як підстави для несплати орендної плати, звільнення від відповідальності спростовуються вищенаведеним, а юридична особа, з якої суд вирішив стягнути заборгованість з орендної плати, правом на апеляційне оскарження не скористалася.
Щодо доводів апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального закону.
Доводи апеляційної скарги ТОВ «ЮТС-Агропродукт» в цій частині не є доведеними, оскільки, як матеріали справи, так і судове рішення суду першої інстанції свідчать, що суд першої інстанції надав оцінку усім доказам, наданим сторонами. Незгода апелянта з оцінкою доказів судом першої інстанції не свідчить про порушення ним норм процесуального закону.
Таким чином, наведене не надає підстав для скасування рішення з зазначеної апелянтом підстави.
Щодо суті апеляційної скарги
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права ( ст. 375 ЦПК України).
Враховуючи вищевикладене, підстави для задоволення апеляційної скарги, скасування судового рішення та ухвалення нового про відмову у задоволенні позовних вимог, відсутні.
Керуючись ст. ст.367,375, 382 ЦПК України, суд,
ухвалив:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» - залишити без задоволення.
Рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 25 вересня 2026 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 10 листопада 2026 року.
Головуючий І.В. Склярська
Судді: Л.П. Воронцова
В.В. Майданік
Оригінал: reyestr.court.gov.ua