Постанова від 09 листопада 2026 р. у справі №954/1264/26 — Херсонський апеляційний суд

Суд: Херсонський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 09 листопада 2026 р.

Справа: №954/1264/26

Суддя: Склярська І. В.

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 листопада 2026 року м. Херсон

Єдиний унікальний номер справи: 954/1264/26

Номер провадження: 22-ц/819/1377/26

Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді Склярської І.В. ,

суддів: Воронцової Л.П., Майданіка В.В.,

секретар Андреєва В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 29 вересня 2026 року (під головуванням судді Олійник В. М., ), у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

В червні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

На доведення доводів позовної заяви вказав, що 27 серпня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 801823454 на суму 22000,00 грн. Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису за допомогою одноразового ідентифікатора MNV6BC49. Згідно з умовами Кредитного договору, первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання та надав відповідачу грошові кошти у сумі 22000,00 грн шляхом перерахування через банк-провайдер.

28 листопада 2018 між первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому до Договору факторингу 1 укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу. Первісний кредитор та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на виконання Договору факторингу підписали Реєстр прав вимоги № 162 від 30.11.2021, за яким від Первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

23 лютого 2024 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 23/0224-01. ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» на виконання Договору факторингу підписали Реєстр прав вимоги № 1 від 23.02.2024 до Договору факторингу, за яким від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

15 липня 2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та позивачем укладено Договір факторингу № 15/07/25-Е відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором. Відповідно до Реєстру Боржників № Б/Н від 15.07.2025 за Договором факторингу від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 101 004,41 грн.

Оскільки, станом на день пред`явлення позову до суду відповідачем не виконано взятих на себе зобов`язань за кредитним договором № 801823454 від 27 серпня 2021 року, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у загальному розмірі 101 004,41 грн, яка складається з:

21 479,60 грн - заборгованість по тілу кредиту;

79 524,81 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом;

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 29 вересня 2026 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задоволено частково. Суд ухвалив:

-стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором у розмірі 41984,80 грн (сорок одна тисяча дев`ятсот вісімдесят чотири гривні 80 копійок);

-стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» судові витрати, що складають витрати на судовий збір у розмірі 1091,60 грн (одна тисяча дев`яносто одна гривня 60 копійок) та на правничу допомогу у розмірі 2870,00 грн (дві тисячі вісімсот сімдесят гривень 00 копійок).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , вважаючи рішення суду першої інстанції необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права просить його скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС»» відмовити в повному обсязі.

Аргументи учасників справи

(1)Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ОСОБА_1 вказав, що судом першої інстанції не враховано правову природу договору, який є виключно оплатним правочином. При цьому, у матеріалах справи відсутні будь-які первинні розрахункові документи ( платіжні інструкції, виписки з банківських рахунків), які б доводили факт реального фінансування (перерахування коштів) від ТОВ «Таліон Плюс» на користь ТОВ «Манівео».

Також апелянт, посилаючись на ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», постанови Верховного Суду від 04 грудня 2019 року №917/2101/17, від 05 березня 2019 року №910/1389/18 вказав, що Акт звірки взаєморозрахунків не є належним доказом виконання умов договору факторингу.

Крім того, ОСОБА_1 вказав, що у постанові Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року у справі №643/4089/21 зазначено, що Реєстр боржників є лише додатком до договору, який ідентифікує дебіторів, але не є фінансовим документом, що підтверджує сплату коштів за договором факторингу.

Апелянтом виснувано, що за відсутності платіжних документів факт оплати першого договору факторингу є не доведеним, фінансова операція не відбулась, а тому ТОВ «Таліон Плюс» не набуло право вимоги до відповідача і не мала право відступати його в майбутньому на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс»», а потім - ТОВ «ФК «ЕЙС»». Апелянт вважає, що позивач є неналежним позивачем, оскільки не довів свого статусу кредитора.

Позиція інших учасників справи.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Фінансова компаній «ЕЙС» посилаючись на висновки Верховного Суду викладені в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №909/968/19 вказав на характеристики договору факторингу, які дотримані при укладанні договорів факторингу у справі. Зокрема, умови, передбачені пунктами 1–5, 7–11 ст. 6 Закону, закріплені безпосередньо в тексті Договорів факторингу; умова щодо розміру фінансового активу, строків його внесення та порядку взаєморозрахунків (п. 6 ст. 6 Закону) деталізована у Реєстрах прав вимоги, які є невід`ємною частиною кожного Договору факторингу.

Товариством вказано, що кожна із сторін Договорів факторингу на всіх етапах переходу прав вимоги дотрималася норм цивільного законодавства про фінансові послуги.

Щодо оплати за договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 товариством зазначено, що оплата не є предметом доказування, однак для повного та всебічного розгляду справи останнім додатково, для підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) первісного кредитора зі сторони ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» згідно Договору факторингу 1 саме за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у Реєстрі прав вимоги №162 від 30.11.2021 до Договору факторингу 1 (до якого також входило відступлення права вимоги щодо заборгованості Відповідача по Кредитному договору) до позовної заяви додано Акт звірки взаємних розрахунків та Протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги (Додаток 13 до позовної заяви).

Також в обґрунтування своїх заперечень ТОВ «ФК «ЕЙС» наголошено, що Акт звірки взаєморозрахунків є документом, який підтверджує погодженість сторонами даних бухгалтерського обліку та відображає фактичний стан виконання зобов`язань у межах господарських відносин. Його підписання уповноваженими представниками сторін свідчить про перевірку і прийняття сторонами інформації про наявність або відсутність заборгованості.

Товариство вважає, що оскільки акт звірки підписано сторонами без застережень і ним зафіксовано відсутність непогашених зобов`язань (нульове сальдо), такий документ слід розцінювати як підтвердження факту належного виконання сторонами взаємних обов`язків та відсутності фінансових претензій одна до одної.

Товариством зазначено, що надання Позивачем актів звірки взаєморозрахунків до матеріалів справи не є його процесуальним обов`язком, оскільки вимоги про підтвердження переходу права вимоги та обсягу заборгованості належним чином підтверджуються договорами факторингу, протоколами погодження та витягами з відповідних реєстрів прав вимоги. Подання актів звірки має виключно допоміжне доказове значення та було здійснене Позивачем з метою підтвердження відсутності непогашених фінансових зобов`язань між сторонами.

Надані до матеріалів справи договори факторингу, протоколи погодження та витяги з реєстру прав вимоги, на думку товариства, самі по собі є достатніми для підтвердження заявлених вимог. Також долучено платіжні інструкції за договорами факторингу №23/0224-01 від 23.02.2024 та № 15/07/25-Е від 15.07.2025 (Додаток 16,20 до позовної заяви)

Посилаючись на статтю 1077 ЦК України та постанову Верховного Суду від 02.11.2021 у справі №905/306/17 товариством наголошено, що чинне законодавство не містить імперативної норми, яка б визначала, що право вимоги за договором факторингу переходить виключно після оплати. Враховуючи викладене товариство просило відмовити в задоволенні апеляційної скарги, оскільки позивач належним чином довів факт переходу права вимоги за договорами факторингу на кожному з етапів їх укладення.

3. Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції встановив факт укладення між первісним кредитором Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова Допомога » та відповідачем кредитного договору № 801823454 від 27.08.2021 року. Також встановив, що правомірним є перехід права вимоги від Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова Допомога» Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» до позивача на підставі Договору факторингу № 15/07/25-Е від 15.07.2025, відповідно до ст. 512, 514, 1077 ЦК України. Крім того, суд першої інстанції вказав, що період нарахування відсотків з 28.10.2021 по 22.01.2022 зроблено поза межами кредитування, тому позовні вимоги в цій частині є недоведеними.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається:

- 27 серпня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту № 801823454 у електронній формі з використанням електронного підпису, (а.с.16-21) за яким погоджено наступні умови:

- платіжним дорученням № 2109323b-c0e6-4f6c-98f6-6dfc5a8aa4bb від 27.08.2021 ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" перерахувало ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 22000,00 грн на рахунок № НОМЕР_1 хх-хххх-8042, банк платника - АТ КБ "ПРИВАТБАНК", призначення платежу: переказ коштів згідно договору № 801823454 від 27.08.2021, ОСОБА_1 , код НОМЕР_2 , для зарахування на платіжну картку № 4731-21XX-XXXX-8042 (а. с. 25)

-ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01. (а.с.37-40)

У договорі факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01 сторони обумовили:

клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (пункт 2.1);

фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідатиме перед фактором, якщо одержані ним суми будуть меншими від суми, сплаченої фактором клієнту, та меншими від загальної суми зобов`язання боржника. Разом з правом вимоги до фактора переходять всі інші права та обов`язки клієнта за кредитним договором. У випадку укладення сторонами більш ніж одного реєстру прав вимоги, кожен наступний реєстр прав вимоги є самостійним додатком, та не змінює попередній (пункт 2.2);

фінансування - належна до сплати клієнту сума грошових коштів, яка вказана у відповідному Реєстрі прав вимог, сплачується Фактором одним платежем протягом (п`яти) банківських днів з моменту підписання сторонами такого реєстру прав вимог, якщо інші умови сторони не погодили шляхом укладання додаткової угоди (пункт 3.1);

право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги (пункт 4.1.);

договір може бути змінений повністю або частково за спільною письмовою згодою сторін (пункт 8.4 договору).

-У подальшому ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткові угоди до договору факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01:

від 28 листопада 2019 року №19, якою строк дії договору продовжено до 31 грудня 2020 року (зв.а.с42);

від 31 грудня 2020 року №26, якою викладено договір між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01 у новій редакції, строк дії договору продовжено до 31 грудня 2021 року (а.с.43);

від 31 грудня 2021 року №27, продовжено строк дії договору до 31 грудня 2022 року (а.с.48);

від 31 грудня 2022 року №31, якою продовжено строк дії договору до 31 грудня 2023 року (зв.а.с.48);

від 31 грудня 2023 року №32, продовжено строк дії договору до 31 грудня 2024 року(а.с.49).

-Згідно з реєстром прав вимог № 162 від 30.11.2021, за яким від Первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором у розмірі 67079,64 грн (а. с. 50-51).

-Також до матеріалів справи надано Акт звірки взаємних розрахунків станом н 31.12.2021 року зі сплати суми фінансування за Реєстром прав вимоги №162 від 30.11.2021 року за Договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, в якому сторони підтвердили, що станом на 31.12.2021 року фактором здійснено повну оплату суми фінансування за відступлення (передачу ) прав вимог за Реєстром прав вимоги №162 від 30.11.2021 року за Договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року. (а.с.52)

-23 лютого 2024 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 23/0224-01. (а.с.54-57).

У договорі факторингу від 23 лютого 2024 року № 23/0224-01 сторони обумовили:

ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за плату на умовах, визначених цим договором (п.2.1).

під правом вимоги розуміється всі права ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. (п.1.3)

право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимоги, по формі встановленій у відповідному Додатку . (пункт 4.1.);

договір може бути змінений повністю або частково за спільною письмовою згодою сторін (пункт 8.4 договору).

За реєстром прав вимог № 1 від 23.02.2024, за яким ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором у розмірі 101004,41 грн (а. с. 59-60).

Згідно з Платіжною інструкцією №5703 від 26.02.2024, ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» перерахувало ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» кошти у сумі 6238410,72 грн, призначення оплата за відступлення права вимоги згідно реєстру прав вимоги №1 від 23.02.2024 (а. с. 61).

-15 липня 2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та позивачем укладено Договір факторингу № 15/07/25-Е відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором. (а.с.62-65)

У договорі факторингу від 15 липня 2025 року № 15/07/25-Е сторони обумовили:

Фактор (ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС») зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав, або виникне в майбутньому(п.1.1).

Перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акта прийому-передачі Реєстру боржників згідно з Додатком №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі боржників – підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору.. (п.1.2)

право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимоги, по формі встановленій у відповідному Додатку . (пункт 4.1.);

Відповідно до Реєстру Боржників № Б/Н від 15.07.2025 за Договором факторингу від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 101 004,41 грн. Факт переходу прав вимог за кредитними договорами, які зазначені у Реєстрі Боржників № Б/Н від 15.07.2025 до позивача підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу (а. с. 68-69).

Платіжними інструкціями від 24.09.2025 №361, від 06.10.2025 № 381, від 07.10.2025 №383, від 10.10.2025 №385, від 23.10.2025 №396, від 24.10.2025 №401, від 30.10.2025 №404, 31.10.2025 №409, від 03.11.2025 №411, підтверджено факт перерахування коштів ТОВ «ФК «ЕЙС» на рахунок ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» за договором факторингу № 15/07/25-Е від 15.07.2025 (а. с. 71-75).

Апелянт основним доводом апеляційної скарги зазначив – відсутність належного платіжного документа на підтвердження фінансування договору факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», а доданий акт звірки розрахунку та реєстр прав вимоги не є належними доказами виконання умов договору факторингу від 28.11.2018 року, а отже не доведення цієї оплати в подальшому ланцюжку договорів факторингу свідчить про те що позивач є неналежним, таким що не довів свого статусу кредитора.

Оцінюючи наведений довід апеляційної скарги судова колегія виходить з такого.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України (чинна на час виникнення спірних правовідносин).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина перша статті 1078 ЦК України).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається (частина друга статті 1078 ЦК України (чинна на час виникнення спірних правовідносин)).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 серпня 2023 року у cправі № 910/8115/19 (910/13492/21) (провадження № 12-42гс22) зазначено, що:

«58. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 106) зазначила такі характеристики договору факторингу як правочину: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові, операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватися у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальної вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону про фінансові послуги.

59. Крім того, у постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21, пункт 48) Велика Палата Верховного Суду додатково навела ознаки договору факторингу: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов`язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом про фінансові послуги умови; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.

60. Як уже зазначалося раніше, відповідно до абзацу 1 частини першої статті 1077 Цивільного кодексу України договір факторингу передбачає, зокрема, те, що фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові свою грошову вимогу до третьої особи (боржника).

61. Звідси за договором факторингу фактором має надаватися фінансова послуга, яка полягає в наданні коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (пункт 6 частини першої статті 4 Закону про фінансові послуги), тобто грошові кошти мають передаватися клієнту в розпорядження і клієнт має сплатити фактору за відповідну послугу з фінансування (надання позики або кредиту).

62. При цьому, як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 61), така плата за надану фактором послугу може бути встановлена у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається, у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної в договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.

63. При цьому сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатися як плата за надану фактором фінансову послугу (позику чи кредит).

64. Натомість грошова вимога, яку клієнт передає фактору, може відступатися клієнтом фактору у зв`язку з її продажем останньому (частина перша статті 1084 Цивільного кодексу України) або з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором, оскільки за змістом частини другої статті 1084 Цивільного кодексу України фактор має право у разі невиконання клієнтом зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставленої грошової вимоги до боржника.

65. Таким чином, договір факторингу є змішаним договором, який обов`язково поєднує у собі елементи договору позики або кредитного договору та елементи договору купівлі-продажу грошової вимоги або договору застави грошової вимоги.

66. Виходячи з цього правочин, який не відповідає ознакам, притаманним договору факторингу, є не договором факторингу, а правочином з відступлення права вимоги (подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 106))».

Абзац 1 частини першої статті 632 Цивільного кодексу України передбачає, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19 (провадження № 61-8593св21), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2025 року в справі № 183/4256/21 (провадження № 61-15813сво23)).

27.08.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №801823454 ( а.с16-21)

Між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01.

У договорі факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01 сторони обумовили:

клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (пункт 2.1);

фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідатиме перед фактором, якщо одержані ним суми будуть меншими від суми, сплаченої фактором клієнту, та меншими від загальної суми зобов`язання боржника. Разом з правом вимоги до фактора переходять всі інші права та обов`язки клієнта за кредитним договором. У випадку укладення сторонами більш ніж одного реєстру прав вимоги, кожен наступний реєстр прав вимоги є самостійним додатком, та не змінює попередній (пункт 2.2);

фінансування - належна до сплати клієнту сума грошових коштів, яка вказана у відповідному Реєстрі прав вимог, сплачується Фактором одним платежем протягом (п`яти) банківських днів з моменту підписання сторонами такого реєстру прав вимог, якщо інші умови сторони не погодили шляхом укладання додаткової угоди (пункт 3.1);

право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги (пункт 4.1.);

договір може бути змінений повністю або частково за спільною письмовою згодою сторін (пункт 8.4 договору).

У подальшому ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткові угоди до договору факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01:

від 28 листопада 2019 року №19, якою строк дії договору продовжено до 31 грудня 2020 року (зв.а.с42);

від 31 грудня 2020 року №26, якою викладено договір між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01 у новій редакції, строк дії договору продовжено до 31 грудня 2021 року (а.с.43);

від 31 грудня 2021 року №27, продовжено строк дії договору до 31 грудня 2022 року (а.с.48);

від 31 грудня 2022 року №31, якою продовжено строк дії договору до 31 грудня 2023 року (зв.а.с.48);

від 31 грудня 2023 року №32, продовжено строк дії договору до 31 грудня 2024 року(а.с.49).

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №162 від 30.11.2021 року, складеного та підписаного уповноваженими особами сторін договору факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01, та який є невід`ємною частиною договору , на виконання умов цього договору за порядковим номером 96 зазначений ОСОБА_1 з зазначенням певної інформації, передбаченою цією угодою, та відповідно до пунктів 2-7 сторони погодили суму фінансування належну до сплати Клієнту за цим Реєстром ( 8 058 931 грн. 57 коп) та яка підлягає сплаті Фактором у чотири етапи до 20 числа кожного календарного місяця у сумі платежу не менше 25% від суми фінансування ( а.с.50-51).

31.12.2021 року підписаний відповідними особами товариств, з печатками товариств, акт звірки розрахунків станом на 31.12.2021 року зі сплати суми фінансування за Реєстром прав вимоги №162 від 30.11.2021 року за договором факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01, відповідно до якого сторони підтверджують, що станом на 31.12.2021 року Фактором здійснено повну оплату суми фінансування за відступлення ( передачу) прав вимог за Реєстром прав вимоги №162 від 30.11.2021 року за Договором факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01 з зазначенням у ньому суми 8 058 931 грн. 57 коп ( а.с.52).

Так, акт звірки розрахунків станом на 31.12.2021 року зі сплати суми фінансування за Реєстром прав вимоги №162 від 30.11.2021 року за договором факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01, за яким сторони підтвердили здійснення повної оплати суми фінансування, відсутності заборгованості, нульове кінцеве сальдо, не є зведеним обліковим документом у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності, але може, за певних умов, підтверджувати наявну у ньому інформацію.

Як зазначено вище, у наступному двічі здійснена передача заборгованості за договорами факторингу за плату, та останнім фактором є позивач, який не є стороною договору факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01, а здійснення плати за укладеним ним договором факторингу підтвердив платіжними документами.

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що аналогічні обставини, доводи, застосування норм матеріального та процесуального права викладені з здійсненням відповідних правових висновків у постанові Верховного Суду від 07.01.2026 у справі №727/2790/25.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Згідно з частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини другої статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього (частини перша та друга статті 95 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, враховуючи, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», сторони першого договору факторингу, належним актом звірки взаємних розрахунків визнали здійснення оплати Фактором Клієнтові суму фінансування, підстав вважати відсутність доказів оплати за першим договором факторингу, не має.

Отже, колегія приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним.

Щодо суті апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (п. 1.ч. 1 ст. 374 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 375 ЦПК України).

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 29 вересня 2026 року в оскарженій частині - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови суду складено 10 листопада 2026 року.

Головуючий І.В. Склярська

Судді: Л.П. Воронцова

В.В. Майданік

Оригінал: reyestr.court.gov.ua