Суд: Херсонський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: що виникають з договорів оренди
Дата: 09 листопада 2026 р.
Справа: №650/3671/26
Суддя: Майданік В. В.
ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Єдиний унікальний номер справи: 650/3671/26 Головуючий в І інстанції: Сікора О.О.
Номер провадження: 22-ц/819/1373/26 Доповідач: Майданік В.В.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2026 року м. Херсон
Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Майданіка В.В.,
суддів: Воронцової Л.П.,
Склярської І.В.,
секретар Манько К.М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ютс-Агропродукт", Товариство з обмеженою відповідальністю "Перемога-Плюс",
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютс-Агропродукт" на рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 12 жовтня 2026 року, ухвалене у складі судді Сікори О.О., дата складення повного рішення - 12 жовтня 2026 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютс-Агропродукт", Товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога-Плюс" про розірвання договору оренди землі,
В С Т А Н О В И В :
Стислий виклад позовної заяви, оскаржуваного судового рішення та апеляційної скарги
У травні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просив розірвати право оренди земельної ділянки за договором оренди землі № ХС-652090004002470 від 04 липня 2012 року, а також додаткові угоди № 1400028 від 28 грудня 2017 року та без номера від 16 травня 2024 року до цього договору, якими змінювалися його умови, зокрема продовжено строк оренди до 31 грудня 2032 року, які укладені між громадянином ОСОБА_2 та ТОВ "Ютс-Агропродукт" (ЄДРПОУ 41101589), предметом якої є земельна ділянка площею 7,1916 кадастровий номер 6520980500:08:003:0003, яка розташована в межах Благодатівської сільської ради, Бериславського району (раніше Великоолександрівського району) Херсонської області.
Позов обґрунтований наступним.
Після смерті батька позивача, ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач успадкував вказану земельну ділянку. Свідоцтво про право на спадщину за законом видано 01 квітня 2026 року, цього ж дня за ним зареєстровано право власності.
Відповідно до умов чинного договору оренди разом із правом власності до нього перейшли права та обов`язки орендодавця.
04 липня 2012 року спадкодавець уклав договір оренди землі № ХС-652090004002470 із ТОВ "Югтранзитсервіс-Агропродукт". У подальшому відбулася зміна особи орендаря, а 28 грудня 2017 року ОСОБА_2 , ПП "ЮТС-Агропродукт Плюс" та ТОВ "Ютс-Агропродукт" уклали додаткову угоду № 1400028 про заміну орендаря, якою договір викладено у новій редакції. Орендарем стало ТОВ "Ютс-Агропродукт".
За редакцією договору від 28 грудня 2017 року орендна плата становила 6,71 відсотка нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка визначалася в розмірі 203 158,26 грн, тобто 13 631,92 грн на рік. Умовами пункту 4.5 договору передбачено внесення орендної плати щороку з 01 серпня по 31 грудня.
Додатковою угодою від 16 травня 2024 року строк договору продовжено до 31 грудня 2032 року, а розмір орендної плати збільшено до 8,2 відсотка нормативної грошової оцінки.
Позивач стверджує, що орендна плата за 2022, 2023, 2024 та 2025 роки орендодавцеві не виплачувалася. Протягом зазначеного часу він та спадкодавець були позбавлені доходу, на одержання якого розраховували, надавши належну їм землю в оренду. Неодноразові звернення телефоном до орендаря, за його словами, не призвели до виплати коштів або добровільного розірвання договору. Така поведінка становить підставу для розірвання договору
З інформації Державного реєстру речових прав позивачеві стало відомо, що на підставі договору купівлі-продажу права оренди від 17 квітня 2025 року орендарем спірної земельної ділянки зареєстровано ТОВ "Перемога-Плюс". Позивач вказав, що зміна особи орендаря не усунула порушення його майнових прав і договір продовжує обтяжувати земельну ділянку.
04 травня 2026 року позивач звернувся до Калинівської селищної військової адміністрації з проханням надати інформацію про обмеження використання земельних ділянок із кадастровими номерами 6520980500:08:003:0003 та 6520980500:08:003:0004, а також про їх обстеження та розмінування. У відповіді від 14 травня 2026 року № 01-20-1493 військова адміністрація зазначила, що не встановлювала обмежень щодо використання цих земельних ділянок, а відповідні підрозділи військової частини НОМЕР_1 здійснили їх обстеження з 02 червня по 21 жовтня 2025 року, усі виявлені вибухонебезпечні предмети утилізовано (знищено). На думку позивача, це також спростовує можливість подальшого безстрокового утримання орендованої землі без належного виконання договору.
Послався на ст.651 ЦК України, п."д" ч.1 ст.141 ЗК України та ст.32 Закону України "Про оренду землі".
Ухвалою Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 12 червня 2026 року відкрито провадження у справі та визначено порядок її розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін.
26 червня 2026 року через підсистему "Електронний суд" надійшов відзив ТОВ "Ютс-Агропродукт", у якому відповідач заперечив проти задоволення позову та зазначив, що до 2022 року виконував свої обов`язки за договором, проте з початком повномасштабного вторгнення діяльність товариства на орендованих землях припинилася через тимчасову окупацію території, знищення і розграбування майна, ризик мінного забруднення та небезпеку для працівників.
Несплата орендної плати за 2023-2025 роки зумовлена незалежними від товариства обставинами. Послався на ч.6 ст.762 і ст.617 ЦК України, доводячи, що неможливість використання земельної ділянки через воєнні дії є підставою як для звільнення від плати за період неможливості користування майном, так і для незастосування наслідків порушення зобов`язання.
Відповідач ТОВ "Ютс-Агропродукт" навів відомості про віднесення територій Бериславського району до районів тимчасової окупації та можливих бойових дій, послався на небезпеку обстрілів, застосування FPV-дронів, можливе мінне забруднення, а також на рішення XIV сесії Херсонської обласної ради від 23 грудня 2022 року № 491 і розпорядження Херсонської обласної ради від 01 березня 2023 року № 24, яким товариство внесено до переліку суб`єктів господарювання, що постраждали від обставин непереборної сили.
Крім того, відповідач послався на розпорядження Бериславської міської військової адміністрації від 06 листопада 2023 року № 343, від 23 лютого 2024 року № 65 і від 24 травня 2025 року № 99, якими надавалися податкові пільги щодо визначених у відповідних додатках земельних ділянок, що перебували в користуванні ТОВ "Ютс-Агропродукт". Представник відповідача вважає, що ці акти підтверджують неможливість ведення сільськогосподарської діяльності через потенційну наявність вибухонебезпечних предметів.
На підтвердження обмеження господарської діяльності представник відповідача надав накази директора товариства: № 11/04 від 11 квітня 2022 року про призупинення господарської діяльності; № 05/01 від 05 січня 2023 року про тимчасове виведення з господарського обробітку 44 116,90 га орендованих земель; № 03/01 від 03 січня 2024 року про продовження заборони сільськогосподарських робіт на необстежених полях; № 08/01 від 08 січня 2025 року про заходи безпеки та обробіток земель у 2025 році. На думку відповідача, зазначені накази підтверджують вжиття підприємством заходів задля захисту працівників.
Представник відповідача також послався на звернення товариства до ГУ ДСНС України у Херсонській області та відповідь від 11 червня 2025 року № 66 03-2942/66 16/3, у якій повідомляється, що піротехнічні підрозділи ДСНС не залучалися до робіт із розмінування перелічених товариством земель, відповідні роботи виконували інші фахові відомства, а окремі ділянки можуть залишатися потенційно забрудненими. У зв`язку з обстрілами ДСНС не могла гарантувати безпеку проведення польових робіт та рекомендувала звернутися до Херсонської обласної військової адміністрації.
У відзиві також зазначено, що, за відповіддю Центру протимінної діяльності від 10 лютого 2026 року № 235, допуск певних сертифікованих операторів до виконання гуманітарного розмінування в межах 20 км від лінії бойового зіткнення або державного кордону обмежений. Представник відповідача вважає, що відсутність розмінування не може ставитися підприємству в провину, оскільки воно не уповноважене самостійно проводити такі роботи.
Також представник відповідача послався на постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25 лютого 2025 року у справі № 908/929/24 та висновок щодо звільнення від внесення плати за землю на територіях активних бойових дій.
Щодо листа Калинівської селищної військової адміністрації від 14 травня 2026 року представник відповідача зазначив, що адміністрація, на його думку, не мала повноважень надавати подібну інформацію, а тому лист є недопустимим та неналежним доказом і не може підтверджувати можливість використання земельної ділянки.
Крім заперечень по суті, ТОВ "Ютс-Агропродукт" вказало, що 17 квітня 2025 року відчужило право оренди на користь ТОВ "Перемога-Плюс" за договором № 1704/25-01 і згідно з пунктом 2.3 цього договору до нового орендаря перейшли всі права та обов`язки за договором оренди землі. Тому товариство вважає себе неналежним відповідачем і просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Вказало також про відсутність понесених або очікуваних ним судових витрат.
У судове засідання позивач не з`явився, про дату, надав заяву, в якій просить розглянути справу за його відсутності, зазначивши, що заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
В судове засідання представник відповідача ТОВ "Ютс-Агропродукт" не з`явився. Клопотання про відкладення судового розгляду не заявив, причин неявки у судове засідання не повідомив.
На судове засідання представник відповідача ТОВ "Перемога-Плюс" не з`явився.
Суд розглянув справу за відсутністю її учасників.
Рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 12 жовтня 2026 року позов було задоволено частково. Суд вирішив:
--- розірвати договір оренди землі № ХС-652090004002470 від 04 липня 2012 року, укладений між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Югтранзитсервіс-Агропродукт", у чинній редакції з урахуванням додаткової угоди № 1400028 від 28 грудня 2017 року та додаткової угоди без номера від 16 травня 2024 року, щодо земельної ділянки площею 7,1916 га, кадастровий номер 6520980500:08:003:0003, розташованої на території колишньої Благодатівської сільської ради Бериславського району Херсонської області, право оренди на яку зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Товариством з обмеженою відповідальністю "Перемога-Плюс", код ЄДРПОУ 33251307, номер запису про інше речове право 55198845;
--- у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютс-Агропродукт" про розірвання договору оренди землі - відмовити;
--- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютс-Агропродукт" на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 331,20 грн.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до Договору оренди землі відповідач зобов`язаний був нарахувати та сплатити орендодавцю (позивачу) орендну плату за земельну ділянку з кадастровим номером 6520980500:08:003:0003 за 2022, 2023, 2024 та 2025 роки до 31 грудня кожного поточного року, однак цього не виконав. Суд враховував, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становила 203 158,26 грн, орендна плата була визначена у грошовій формі в розмірі 6,71 відсотка цієї оцінки, тобто 13 631,92 грн на рік.
Також суд виходив з виняткових умов 2022 року, спричинені повномасштабним вторгненням та тимчасовою окупацією. Водночас, вважав суд, незалежно від визначення правових наслідків несплати за цей рік, вирішальними для висновку про систематичність є наступні самостійні строки внесення річної орендної плати.
Також суд враховував, що відповідачами не спростовано факту відсутності орендної плати щонайменше за 2023, 2024 та 2025 роки. За період 2023-2024 років попередній орендар не довів існування індивідуальних обставин, які в усій сукупності виключали б користування саме цією ділянкою протягом двох повних років. За 2025 рік чинним орендарем є ТОВ "Перемога-Плюс", яке не надало доказів виконання обов`язку щодо сплати орендної плати або доведеної об`єктивної неможливості користування землею; при цьому наявна конкретна інформація про обстеження ділянки та знешкодження виявлених небезпечних предметів у 2025 році.
Також суд виходив з того, що на підтвердження форс-мажорних обставин ТОВ "Ютс-Агропродукт" надало розпорядження Херсонської обласної ради від 01 березня 2023 року № 24, яким товариство включене до переліку підприємств, що постраждали внаслідок обставин непереборної сили. Однак суд взяв цей документ до уваги як доказ того, що підприємство зазнало негативних наслідків збройної агресії рф. Водночас, зазначив суд, розпорядження видано, зокрема, для цілей застосування підпункту 298.8.4 пункту 298.8 статті 298 ПК України; воно не містить висновку про фактичний стан земельної ділянки з кадастровим номером 6520980500:08:003:0003 протягом кожного із 2023, 2024 та 2025 років і не встановлює неможливості виконання саме спірного договору в усі ці періоди.
Також суд враховував наказ директора ТОВ "Ютс-Агропродукт" № 11/04 від 11 квітня 2022 року, за яким підприємство призупинило господарську діяльність, використання орендованих земель та виконання господарських договорів у зв`язку з окупацією. На думку суду, такий наказ відображає рішення керівництва товариства й обставини його діяльності у 2022 році, але не є незалежним документальним підтвердженням неможливості користування саме землею позивача протягом двох наступних повних сільськогосподарських років.
Також суд зазначив, що наказом № 05/01 від 05 січня 2023 року товариство вказало на попередній огляд орендованих земель у межах, серед іншого, Бериславської міської територіальної громади та прийняло рішення про тимчасове виведення з обробітку земель загальною площею 44 116,90 га. Наказом № 03/01 від 03 січня 2024 року заборону на обробіток полів, які не пройшли повного розмінування, продовжено, а наказом № 08/01 від 08 січня 2025 року передбачено заходи безпеки та необхідність співпраці з відповідними організаціями. Як зазначив суд, вказані внутрішньогосподарські документи не заперечують реальності воєнної небезпеки, але самі по собі не підтверджують факту, що саме ділянка 6520980500:08:003:0003 входила до відповідних конкретизованих переліків за всі спірні роки та що нею взагалі не можна було користуватися через незалежні від орендаря причини протягом усього цього часу.
На думку суду, суттєве значення для оцінки заперечень має належність спірної земельної ділянки до певної територіальної громади. Ділянка розташована в межах колишньої Благодатівської сільської ради Великоолександрівського району. Після адміністративно-територіальної реформи село Благодатівка входить до Калинівської селищної територіальної громади Бериславського району, а не до Бериславської міської територіальної громади. Це підтверджується, зокрема, адресним зверненням позивача та відповіддю компетентної за територією Калинівської селищної військової адміністрації, яка надала інформацію саме щодо цієї земельної ділянки. Натомість, зазначив суд, надані представником відповідача розпорядження Бериславської міської військової адміністрації від 06 листопада 2023 року № 343, від 23 лютого 2024 року № 65 та від 24 травня 2025 року № 99 прийняті щодо земельних ділянок, які перебувають у користуванні товариства на території Бериславської міської територіальної громади, із зазначенням кадастрових номерів у додатках до відповідних розпоряджень. Доказів поширення дії цих актів на земельну ділянку з кадастровим номером 6520980500:08:003:0003, яка розташована в іншій територіальній громаді, представник відповідача не надав. Тому ці розпорядження не можна вважати індивідуальним посвідченням її непридатності або неможливості використання. Крім того, вказав суд, зміст вказаних розпоряджень стосується пільг із земельного податку, єдиного податку четвертої групи та орендної плати за земельні ділянки комунальної власності відповідно до податкового законодавства. Натомість предметом спору є обов`язок внесення орендної плати фізичній особі за ділянку приватної власності.
Суд взяв до уваги офіційну відповідь Калинівської селищної військової адміністрації Бериславського району Херсонської області від 14 травня 2026 року № 01-20-1493, надану у відповідь на запит позивача стосовно земельних ділянок з кадастровими номерами 6520980500:08:003:0003 та 6520980500:08:003:0004, відповідно до якої: зазначено конкретний період обстеження, а саме з 02 червня по 21 жовтня 2025 року; відповідні підрозділи військової частини НОМЕР_1 , а також результат: усі виявлені вибухонебезпечні предмети утилізовано (знищено). При цьому суд вказав, що зазначена відповідь не свідчить, що до проведення обстеження ризик для життя та здоров`я осіб був відсутнім. Навпаки, вказав суд, сам факт виявлення і знищення вибухонебезпечних предметів підтверджує необхідність враховувати небезпеку та не допускати необґрунтованих припущень про повну безпечність земель у попередні періоди. Однак, зазначив суд, вона підтверджує факт проведення конкретних робіт саме щодо спірної ділянки і спростовує довід про те, що на ній узагалі не здійснювалися заходи з обстеження та знешкодження небезпечних предметів аж до часу звернення до суду. Відомостей про нове офіційно встановлене обмеження використання ділянки після 21 жовтня 2025 року матеріали справи не містять. Доводи відповідача про недопустимість листа Калинівської селищної військової адміністрації суд відхилив, пославшись на те, що відповідь не є рішенням про надання дозволу на ведення сільськогосподарських робіт, не замінює акт нетехнічного чи технічного обстеження та не посвідчує гарантованої безпеки, натомість вона є офіційною відповіддю на інформаційний запит про обмеження.
При оцінці наведених заперечень суд не ототожнив потенційне мінне забруднення з відсутністю воєнної небезпеки. Проте, на думку суду, положення ч.6 ст.762 ЦК України вимагає доведення об`єктивної неможливості використання конкретного майна протягом конкретного часу. Як вказав суд, сукупність поданих відповідачем документів підтверджує складність і небезпеку його діяльності в умовах війни та її наслідків, однак не доводить неможливості використання спірної ділянки саме упродовж усього 2023 року й усього 2024 року, а також не містить обґрунтування невнесення платежу за 2025 рік нинішнім орендарем ТОВ "Перемога-Плюс".
Щодо листа ГУ ДСНС України у Херсонській області від 11 червня 2025 року № 66 03-2942/66 16/3 суд зазначив, що в ньому йдеться про неучасть піротехнічних підрозділів ДСНС у розмінуванні певних земель Бериславського та Каховського районів, про проведення відповідних робіт іншими фаховими відомствами, про ймовірну наявність вибухонебезпечних предметів та про неможливість гарантувати безпеку польових робіт через триваючі обстріли. На думку суду, зміст листа не є висновком про проведене обстеження спірної земельної ділянки, не підтверджує наявність конкретних перешкод на ній за кожен спірний рік і прямо не заперечує можливості проведення розмінування іншими уповноваженими підрозділами.
Суд зазначив, що вимога про розірвання чинного договору має бути вирішена насамперед щодо ТОВ "Перемога-Плюс", яке є належним відповідачем як носій зареєстрованого права оренди. Натомість, вказав суд, ТОВ "Ютс-Агропродукт" втратило статус орендаря 17 квітня 2025 року і вже не є особою, право оренди якої має бути припинене судовим рішенням. Історичне невиконання цим товариством умов договору в період, коли воно було орендарем, підлягає оцінці як обставина спору, але саме по собі не робить його належним відповідачем за вимогою про розірвання договору, чинним орендарем за яким є інша особа. А тому, на думку суду, у задоволенні вимоги до ТОВ "Ютс-Агропродукт" про розірвання цього договору слід відмовити як пред`явленої до неналежного відповідача.
У підсумку суд зазначив, що протягом кількох років позивачем дохід у вигляді орендної плати не одержувався. Збереження чинності договору за відсутності належно обґрунтованої перспективи виконання основного зустрічного обов`язку порушує співвідношення прав та інтересів сторін і позбавляє власника можливості самостійно визначати подальше використання свого майна. У сукупності зазначені обставини підтверджують істотність і систематичність порушення, яке, на думку суду, відповідно до ст.32 Закону України "Про оренду землі", ст.651 ЦК України та п."д" ч.1 ст.141 ЗК України є підставою для розірвання договору.
Крім того, щодо формулювання позовної вимоги суд виходив з такого. У позовній заяві прохальна частина сформульована через вимогу про розірвання права оренди та розірвання додаткових угод до договору. Водночас, вважав суд, позов має заголовок "Про розірвання договору оренди землі"; його фактичні підстави полягають у невнесенні орендної плати за одним договором, а очікуваним правовим результатом є припинення користування однією конкретною земельною ділянкою на підставі цього договору. З огляду на зміст позовної заяви загалом суд розцінив наведені в ній формулювання як єдину матеріально-правову вимогу про розірвання договору оренди землі № ХС-652090004002470 від 04 липня 2012 року в чинній редакції, у тому числі з урахуванням змін, внесених додатковими угодами.
На вказане рішення відповідач ТОВ "Ютс-Агропродукт" подав апеляційну скаргу, в якій просить це рішення скасувати й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. При цьому він послався на неповне з`ясування обставин справи, порушення норм процесуального права й неправильне застосування норм матеріального права.
Зокрема, вказав, що суд не прийняв до уваги того, що невиконання умов договору відбулося не з вини підприємства, а було обумовлено військовою агресією російської федерації проти України, введенням в Україні воєнного стану, який триває дотепер, окупацією території Херсонської області, на якій розташована орендована земельна ділянка, включенням відповідача до переліку підприємств, які постраждали внаслідок обставин непереборної сили, невідновленням до сих пір діяльності відповідача, знищенням та викраденням військовими рф майна відповідача, що, на думку відповідача, обумовлює неможливість виконання підприємством своїх обов`язків за договором оренди, а також через неможливість доступу до орендованих земельних ділянок, які були забруднені вибухонебезпечними предметами. На думку відповідача позов не може бути задоволений, оскільки невиплата орендної плати є результатом непереборної сили, що унеможливлює виконання зобов`язань.
Також вказав, що суд не звернув увагу на правову позицію Верховного Суду, зроблену у постанові від 21.01.2026 року у справі №650/3776/24, правовідносини у якій є подібними.
Справу було призначено до апеляційного розгляду на 10.11.2026 року о 08:20 годині, однак учасники справи, які до суду не з`явилися й про причини неявки суд не повідомили, були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. У зв`язку з цим апеляційний суд вважає причину неявки в судове засідання вказаних осіб неповажною, вважає, що відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка вказаних осіб не перешкоджає розгляду справи, а тому ухвалив розглянути справу за їх відсутності.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Фактичні обставини, встановлені судом
Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 01 квітня 2026 року державним нотаріусом Великоолександрівської державної нотаріальної контори Карастан О.І. та зареєстрованого у реєстрі нотаріальних дій за № 169: після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 його син ОСОБА_1 успадкував земельну ділянку площею 7,1916 га з кадастровим номером 6520980500:08:003:0003. У Свідоцтві також відображено врахування частки іншого спадкоємця, який відмовився від спадщини на користь позивача.
Відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку зареєстровано 01 квітня 2026 року, номер відомостей про речове право 64135186, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2943530765209. Підставою державної реєстрації зазначено свідоцтво про право на спадщину за законом від 01 квітня 2026 року.
Із дослідженого договору оренди землі № ХС-652090004002470 від 04 липня 2012 року, додаткової угоди № 1400028 від 28 грудня 2017 року та акта приймання-передачі земельної ділянки вбачається, що спірна земельна ділянка передавалася у строкове платне володіння і користування для товарного сільськогосподарського виробництва. За додатковою угодою 2017 року з відома та згоди орендодавця відбулася заміна орендаря з ПП "ЮТС-Агропродукт Плюс" на ТОВ "ЮТС-Агропродукт", а договір викладено в новій редакції.
Відповідно до пунктів 2.4, 4.1, 4.4 і 4.5 зазначеної редакції договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становила 203 158,26 грн, орендна плата була визначена у грошовій формі в розмірі 6,71 відсотка цієї оцінки, тобто 13 631,92 грн на рік, з урахуванням передбаченої договором індексації. Плата мала вноситися щорічно з 01 серпня по 31 грудня шляхом безготівкового переказу, виплати через касу, поштового переказу або іншим погодженим сторонами способом. Пунктом 9.4 договору встановлено обов`язок орендаря своєчасно сплачувати орендні платежі, а пунктом 12.3 передбачено можливість розірвання договору за рішенням суду в разі невиконання обов`язків, передбачених договором.
Позивач стверджує про укладення 16 травня 2024 року додаткової угоди без номера, якою строк договору продовжено до 31 грудня 2032 року, а орендну плату встановлено на рівні 8,2 відсотка нормативної грошової оцінки. Самого тексту цієї додаткової угоди серед наданих суду документів немає. Разом із тим факт її існування та дату відображено в інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав від 13 травня 2026 року; у реєстрі строк чинного речового права оренди зазначено до 31 грудня 2032 року. Наявність додаткової угоди від 16 травня 2024 року відповідач у відзиві визнає.
Суд першої інстанції не визначив за відсутності повного тексту цієї угоди точну суму орендних платежів за зміненими умовами, оскільки грошова вимога про їх стягнення у цій справі не заявлена. Однак, за умовами договору, чинними до укладення додаткової угоди від 16.05.2024 року, орендна плата становить 6,71% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки 203 158,26 грн, тобто 13 631,92 грн на рік.
З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13 травня 2026 року вбачається, що за земельною ділянкою зареєстроване інше речове право, право оренди, номер запису 55198845; орендарем зазначено ТОВ "Перемога-Плюс", код ЄДРПОУ 33251307. Серед документів, які є підставами реєстрації, вказано договір купівлі-продажу від 17 квітня 2025 року № 1704/25-01.
Отже, на час звернення з позовом і розгляду справи особою, за якою зареєстроване право користування спірною земельною ділянкою, є саме ТОВ "Перемога-Плюс".
Матеріали справи не містять доказів сплати орендної плати за 2022, 2023, 2024 та 2025 роки. Факт невиплати орендної плати за спірний період відповідачами по суті не заперечується.
Таким чином загальна сума заборгованості з орендної плати за вказаним договором оренди за умовами договору, чинними до укладення додаткової угоди від 16.05.2024 року, перед позивачем складає за 2022-2025 роки 54 527,68 грн (13 631,92 грн х 4 роки).
Відповідно до офіційної відповіді Калинівської селищної військової адміністрації Бериславського району Херсонської області від 14 травня 2026 року № 01-20-1493, наданої у відповідь на запит позивача стосовно земельних ділянок із кадастровими номерами 6520980500:08:003:0003 та 6520980500:08:003:0004: військова адміністрація не встановлювала обмежень щодо використання зазначеної ділянки; вказані земельні ділянки були обстежені відповідними підрозділами військової частини НОМЕР_1 з 02 червня по 21 жовтня 2025 року, усі виявлені вибухонебезпечні предмети утилізовано (знищено).
Також встановлено, що сертифікат Торгово-промислової палати України про наявність форс-мажорних обставин щодо виконання зобов`язань за договором оренди землі відповідачем не отримувався. Повідомлень орендодавцю про неможливість використання земельної ділянки або про настання обставин непереборної сили відповідачем не надсилалося.
Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1, офіційно засвідчено, що військова агресія російської федерації проти України, яка стала підставою для введення воєнного стану згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, визнається форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили). ТПП України підтвердила, що 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Відповідно до листа Головного управління ДСНС України у Херсонській області № № 66 03-2942/66 16/3 від 11 червня 2025 року, направленого у відповідь на звернення ТОВ "Ютс-Агропродукт", піротехнічні розрахунки ДСНС до проведення робіт з розмінування (гуманітарного розмінування) на земельних ділянках, орендованих товариством на території Бериславського району Херсонської області, не залучались, а самі роботи з розмінування проводились іншими фаховими відомствами.
При цьому зазначено, що, ймовірно, вищевказані земельні ділянки можуть бути потенційно забрудненими вибухонебезпечними предметами. Окремо наголошено, що у зв`язку із щоденними обстрілами з боку збройних сил російської федерації різними типами озброєння, Головне управління не може гарантувати безпеку при проведенні польових робіт на даних територіях.
У зв`язку з викладеним, ДСНС рекомендувало товариству звернутися до Херсонської обласної військової адміністрації, яка, згідно з розпорядженням від 6 березня 2023 року №?101, визначає пріоритетність заходів із розмінування, координує їх виконання і може підтвердити статус відповідних територій.
Нормативно-правове обґрунтування та позиція суду апеляційної інстанції
Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.ст.610, 611 ЦК України порушення зобов`язань, а саме його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, є підставою для розірвання договору.
Загальною умовою виконання цивільно-правових зобов`язань, відповідно до ст.526 ЦК України, встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
За положеннями ст.651 ЦК України ("Підстави для зміни або розірвання договору"):
--- зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1);
--- договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (частина 2);
--- у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (частина 3).
За ч.4 ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.
Згідно зі ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Відповідно до ч.1 ст.792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.
Згідно зі ст.13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.15 вказаного Закону істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
За положеннями ст.ст.21, 22 вказаного Закону орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.
Відповідно до ст.23 вказаного Закону орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.
За положеннями ст.24 вказаного Закону орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди, своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку.
Статтею 96 ЗК України серед обов`язків землекористувачів передбачений такий, як обов`язок своєчасно сплачувати орендну плату за користування землею (п."в" ч.1).
На підставі ст.32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірвано за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених ст.ст.24, 25 Закону України "Про оренду землі" та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Аналогічна умова зазначена в Договорі оренди землі.
Відповідно до пункту "д" ч.1 ст.141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.
Аналіз вище вказаних норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але ж повторне порушення вже може свідчити про систематичність.
Наведене повністю узгоджується з правовими висновками, викладеними Верховним Судом України у постановах від 12 грудня 2012 року у справі № 6-146цс12 та від 28 вересня 2016 року у справі № 6-977цс16.
У постанові від 25.06.2025 року у справі № 610/941/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зробив висновок:
"У ч.2 ст.651 ЦК України використано формулу закінчення "та в інших випадках", що дозволяє зробити висновок, що правило, викладене у цій правовій нормі, не може бути скасоване (ані спеціальним законодавством, ані домовленістю сторін), а може бути винятково доповнене - спеціальним законодавством або домовленістю сторін.
З наведеного можна зробити висновок, що приписи про підстави припинення права користування земельною ділянкою, визначені пунктом "д" ч.1 ст.141 ЗК України (систематична несплата орендної плати), та правила ч.2 ст.651 ЦК України, якими передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, співвідносяться як такі, що не суперечать одні одним, а навпаки - доповнюють одні одних.
Такі правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі № 918/391/23, провадження № 12-19гс24".
Також у вказаній вище постанові зазначено:
"Отже, для того щоб констатувати наявність підстав для припинення права користування земельною ділянкою згідно з пунктом "д" ч.1 ст.141 ЗК України, суд має встановити такі обставини, як "систематичність" та "несплату", зокрема, орендної плати … під систематичністю під час вирішення приватноправових спорів розуміються два та більше випадки несплати орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами договору. Натомість разове порушення такої умови договору не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання. Судова практика у розумінні поняття "систематичність" у подібних правовідносинах є усталеною".
Також у вказаній постанові Верховний Суд висловив свою позицію щодо розірвання договору оренди землі на підставі п."д" ч.1 ст.141 ЗК України, а також на підставі ч.2 ст.651 ЦК України.
Так, щодо розірвання договору оренди землі на підставі п."д" ч.1 ст.141 ЗК України Верховний Суд зазначив:
"Щодо поняття "несплата", вжите у п."д" ч.1 ст.141 ЗК України, то його потрібно розуміти саме як повну несплату орендної плати. Такий висновок є логічним та виправданим, оскільки поняття "несплата" та "недоплата" не є тотожними. Оскільки в конструкції згаданої правової норми не наведено жодного означення до слова "несплата", можна виснувати, що законодавець у згаданій правовій нормі не передбачив жодної альтернативи повної несплати, тобто не визначив, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є не лише систематична несплата, а й систематична недоплата орендної плати. До того ж потрібно враховувати, що розмір недоплати може варіюватися орієнтовно від 1 % до 99 % суми належної орендної плати, що не може не впливати на ступінь порушення прав власника землі та оцінку істотності такого порушення. Протилежне розуміння, а саме якщо вважати підставою розірвання договору оренди землі згідно з пунктом "д" ч.1 ст.141 ЗК України, зокрема й сплату орендної плати не в повному обсязі (часткове виконання зобов`язання), навряд чи буде справедливим та розумним, оскільки під дію цієї спеціальної норми права підпадатимуть і незначні (неістотні) порушення, наприклад систематична недоплата 1,00 грн зі 10 000,00 грн орендної плати. За таких обставин суди будуть змушені на підставі п."д" ч.1 ст.141 ЗК України розривати договори оренди землі всупереч принципу збереження договору".
Щодо розірвання договору оренди землі на підставі ч.2 ст.651 ЦК України Верховний Суд зазначив:
"Порушення договору на предмет істотності суд оцінює винятково за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає зміни чи розірвання договору.
У кожному конкретному випадку істотність порушення договору потрібно оцінювати з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Поняття такої істотності закон визначає за допомогою іншої оціночної категорії - "значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала під час укладення договору". Тобто критерієм істотного порушення договору закон визначив розмір завданих цим порушенням втрат, який не дозволяє потерпілій стороні отримати те, на що вона очікувала, укладаючи договір. Йдеться не лише про грошовий вираз зазначених втрат, зокрема й збитків, але й про випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Співвідношення завданих порушенням договору втрат із тим, що могла очікувати від його виконання ця сторона, має вирішальне значення для оцінки істотності такого порушення. …
Головна ідея, на якій ґрунтується правило ч.2 ст.651 ЦК України, полягає у тому, що не будь-яке, а лише істотне порушення умов договору може бути підставою для вимоги про його розірвання або зміну. Неістотні (незначні) порушення умов договору є недостатніми для обґрунтованого та правомірного застосування такого крайнього заходу, як розірвання договору або його зміна в судовому порядку.
Ця ідея спирається на принцип, який називається принципом збереження договору (preservation of contract). Договірні відносини мають підтримуватися, допоки це можливо й економічно доцільно для сторін. Розірвання договору має бути крайнім заходом задля мінімізації витрат, пов`язаних з укладенням та виконанням договору. …
Розірвання договору як санкція має бути максимально збалансованим і відповідати тяжкості допущеного порушення. Вирішальне значення для застосування зазначеного припису закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення має вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у справі № 199/3846/19).
Велика Палата Верховного Суду у вищевказаній постанові (від 20 листопада 2024 року у справі № 918/391/23) зазначала, що у разі, якщо має місце сплата орендної плати у меншому розмірі, аніж визначеного умовами договору оренди землі, тобто орендар допустив часткову несплату (недоплату) орендної плати, застосуванню підлягає не спеціальна норма п."д" ч.1 ст.141 ЗК України, а загальне правило ч.2 ст.651 ЦК України - у разі істотності порушення договору іншою стороною.
Якщо суд дійде висновку, що орендар істотно порушив умови договору та внаслідок часткової недоплати орендної плати орендодавець значною мірою був позбавлений того, на що розраховував, то договір має бути розірваний на підставі ч.2 ст.651 ЦК України.
Натомість у разі неістотної часткової несплати орендної плати, а так само у разі виникнення спору щодо її розміру, порядку здійснення платежів тощо, у власника завжди є право на звернення до суду з позовом про стягнення таких орендних платежів, 3 % річних, інфляційних втрат, неустойки тощо. Такий спосіб захисту буде ефективним та пропорційним, відновлюватиме порушене право орендодавця та зберігатиме договір оренди землі виходячи з балансу інтересів обох сторін.
Верховний Суд ураховує, що у контексті ч.2 ст.651 ЦК України систематична несплата може підтверджувати ненадійність контрагента і те, що кредитор не може бути впевнений у належному виконанні договору в майбутньому, і такий висновок не спростовується подальшим погашенням заборгованості. У п."д" ч.1 ст.141 ЗК України йдеться про факт систематичної повної несплати, і такий факт уже завершився в минулому, тому підстава для пред`явлення позову (і для його задоволення) продовжує існувати".
Таким чином розірвання договору оренди землі можливе як на підставі п."д" ч.1 ст.141 ЗК України, так і на підставі ч.2 ст.651 ЦК України. У першому випадку (п."д" ч.1 ст.141 ЗК України) мають бути доведені два та більше випадки повної несплати орендної плати. У другому ж випадку (ч.2 ст.651 ЦК України) має бути доведено істотне порушення умов договору, наприклад, якщо суд дійде висновку, що орендар істотно порушив умови договору та внаслідок часткової недоплати орендної плати орендодавець значною мірою був позбавлений того, на що розраховував.
У постанові Верховного Суду від 06.06.2019 року у справі № 388/647/17 зроблено такий висновок: "у своєму висновку суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність ознак систематичності несплати СПС "Степ" орендної плати й відповідно підстав для розірвання договору оренди, оскільки відповідач сплатив, а ОСОБА_2 та у подальшому позивач ОСОБА_1 отримали орендну плату наперед. Доводи касаційної скарги про систематичну несплату відповідачем орендної плати не дають підстав для скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду, так як зводяться до переоцінки доказів, такі доводи були предметом розгляду суду апеляційної інстанції і не знайшли свого підтвердження. Суд апеляційної інстанції вірно виходив із того, що матеріалами справи підтверджується факт отримання ОСОБА_2 орендної плати наперед за 2014-2016 роки та отримання ОСОБА_1 орендної плати за 2015-2016 роки".
У цій справі відсутні докази отримання позивачем орендної плати наперед, проти цього відповідач не заперечує.
Щодо належного відповідача
Суд апеляційної інстанції вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що вимога про розірвання чинного договору має бути вирішена насамперед щодо ТОВ "Перемога-Плюс", яке є належним відповідачем як носій зареєстрованого права оренди. Апеляційний суд також вважає неправильним висновок суду першої інстанції про те, що ТОВ "Ютс-Агропродукт" втратило статус орендаря 17 квітня 2025 року і вже не є особою, право оренди якої має бути припинене судовим рішенням, а відтак що у задоволенні вимоги до ТОВ "Ютс-Агропродукт" про розірвання цього договору слід відмовити як пред`явленої до неналежного відповідача.
Суд апеляційної інстанції виходить з того, що у цій справі встановлено невиконання скаржником як орендарем своїх обов`язків за договором оренди в частині несплати орендної плати за 2023-2025 роки. Причини невиконання будуть досліджені пізніше. Щодо вимоги про розірвання договору оренди апеляційний суд враховує, що предметом позову є обставини, які виникли у 2022-2024 роках, тобто до укладення 17.04.2025 року відповідного договору про відчуження (продажу) права оренди земельних ділянок та реєстрації за новим орендарем права оренди. Обов`язки нового орендаря наступають з часу реєстрації його права оренди, крім випадків, встановлених законом та договором, а тому зокрема і скаржник (ТОВ "Ютс-Агропродукт") в частині вимоги про розірвання договору оренди має відповідати за порушення умов договорів оренди в частині несплати орендної плати, допущені ним у 2022-2024 роках.
Відтак, скаржник ТОВ "Ютс-Агропродукт" є належним відповідачем у цій справі.
Щодо суті спору
Відповідач (скаржник) по суті заперечує проти позовних вимог, вказуючи про те, що невиконання умов договору відбулося не з вини підприємства, а було обумовлено військовою агресією російської федерації проти України, введенням в Україні воєнного стану, який триває дотепер, окупацією території Херсонської області, на якій розташована орендована земельна ділянка, включенням відповідача до переліку підприємств, які постраждали внаслідок обставин непереборної сили, невідновленням до сих пір діяльності відповідача, знищенням та викраденням військовими рф майна відповідача, що, на думку відповідача, обумовлює неможливість виконання підприємством своїх обов`язків за договором оренди, а також через неможливість доступу до орендованих земельних ділянок, які були забруднені вибухонебезпечними предметами. На думку відповідача позов не може бути задоволений, оскільки невиплата орендної плати є результатом непереборної сили, що унеможливлює виконання зобов`язань.
У цій справі сторонами по суті не заперечується, і з приводу цього спір відсутній, що з огляду на розмір нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки з кадастровим номером 6520980500:08:003:0003 (203 158,26 грн) та розміру орендної плати у процентному відношенні до нормативної грошової оцінки земельних ділянок (6,71%), сума орендної плати складає 13 631,92 грн за рік (203 158,26 грн х 6,71%) і 54 527,68 грн (13 631,92 грн х 4 роки) за чотири роки (2022, 2023, 2024, 2025 роки). Це сторонами визнається.
Відтак, відповідно до умов договору оренди орендар повинен був сплатити орендну плату за 2022, 2023, 2024, 2025 роки за вказану земельну ділянку орендну плату в зазначеному розмірі, однак цього не виконав.
Позивач стверджує про укладення 16 травня 2024 року додаткової угоди без номера, якою строк договору продовжено до 31 грудня 2032 року, а орендну плату встановлено на рівні 8,2 відсотка нормативної грошової оцінки. Самого тексту цієї додаткової угоди серед наданих суду документів немає. Разом із тим факт її існування та дату відображено в інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав від 13 травня 2026 року; у реєстрі строк чинного речового права оренди зазначено до 31 грудня 2032 року. Наявність додаткової угоди від 16 травня 2024 року відповідач у відзиві визнає.
Суд першої інстанції не визначив за відсутності повного тексту цієї угоди, яку повинен був надати позивач, але свого обов`язку не виконав, точну суму орендних платежів за зміненими умовами, оскільки грошова вимога про їх стягнення у цій справі не заявлена. Однак, як вказувалось, за умовами договору, чинними до укладення додаткової угоди від 16.05.2024 року, орендна плата становить 6,71% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки 203 158,26 грн, тобто 13 631,92 грн на рік і 54 527,68 грн (13 631,92 грн х 4 роки) за чотири роки (2022, 2023, 2024, 2025 роки).
У справі встановлено, що спірна земельна ділянка розташована на території колишньої Благодатівської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області (наразі Калинівська селищна територіальна громада Бериславського району Херсонської області), яка перебувала в тимчасовій окупації з 09.03.2022 по 09.11.2022.
Зазначене підтверджується наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, яким було затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією. Вказане підтверджується також Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, який затверджено наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року №376, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за № 380/43786, який є чинним.
Згідно із ч.4 ст.14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
Відповідно до ч.6 ст.762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
У позові зазначено про те, що відповідач не сплатив орендну плату за вказаним договором оренди землі за 2022-2025 роки. По суті відповідач цей факт не заперечив.
28 лютого 2022 року Торгово-Промислова Палата опублікувала на своєму офіційному сайті лист щодо військової агресії російської федерації проти України як форс-мажорну обставину (обставину непереборної сили), що стало підставою введення воєнного стану. Таким чином, Торгово-Промислова Палата підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 внаслідок військової агресії російської федерації проти України введено воєнний стан в Україні строком на 30 діб з 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року. Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався та діє по теперішній час.
У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30, 34, 38, 39, 41, 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" (пункт 3 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022).
Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану").
У постанові Верховного Суду від 15 червня 2023 року у справі № 910/8580/22 викладено наступні висновки:
--- лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин;
--- форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, девальвація гривні, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання;
--- наявність сертифікату Торгово-промислової палати України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
У постанові Верховного Суду від 29 червня 2023 у справі № 922/999/22 викладено наступні висновки:
--- лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року, яким визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, зобов`язання, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. Отже лист Торгово-промислової палати України не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні";
--- наявність сертифікату Торгово-промислової палати України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку;
--- сторона, яка посилається на форс-мажор, має довести причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Той факт, що Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини - військову агресію російської федерації проти України, сам по собі не є підставою для звільнення або зменшення відповідальності за невиконання/неналежне виконання договірних зобов`язань.
--- Суд зазначає, що вищенаведені висновки Верховного Суду щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" мають загальний характер та підлягають застосуванню, у тому числі до орендних правовідносин (у питанні звільнення від сплати орендної плати на підставі форс-мажорних обставин з огляду на введення воєнного стану), що підтверджується також і висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 02 серпня 2023 року у справі № 916/1788/22.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 07 червня 2023 року у справі № 906/540/22.
Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).
Частиною 1 ст.76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У пунктах 6.8-6.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 910/7495/16 (провадження № 12-37гс18) зазначено, що норма ч.6 ст.762 ЦК України визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.
Суд апеляційної інстанції, враховуючи зазначене, вважає, що в 2022 році орендар був позбавлений можливості використовувати спірну земельну ділянку для отримання доходів, які є джерелом сплати орендної плати. Адже, вказана земельна ділянка була тимчасово окупованою в період 2022 року, що свідчить про те, що орендар ТОВ "Ютс-Агропродукт" не міг користуватися ними впродовж вказаного періоду із незалежних від нього причин і, як наслідок, з урахуванням сезонного виду господарства, не міг провести посівну кампанію та кампанію щодо збору врожаю. Такі обставини свідчать про необхідність застосування в даному випадку положень ч.6 ст.762 ЦК України, відповідно до якої наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. За таких обставин апеляційний суд вважає обґрунтованими заперечення відповідача щодо відсутності його вини у невиконанні обов`язку щодо виплати орендної плати за 2022 рік за договорами оренди земельних ділянок. А тому є обґрунтованим висновок суду першої інстанції, який виходив з виняткових умов 2022 року, спричинених повномасштабним вторгненням та тимчасовою окупацією.
Такого ж правового висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 25.06.2025 року у справі № 610/941/24, в якій погодився з тим, що у відповідача відсутня вина за невиконання обов`язку зі сплати орендної плати за 2022 рік, оскільки орендар не міг користуватися в цей час земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, не провів посівну компанію та компанію зі збору врожаю, що розташована на території Харківської області, яка у період з 28 лютого по 11 вересня 2022 року перебувала під тимчасовою окупацією російської федерації. Натомість, погодився з тим, що за 2023 рік орендна плата має бути виплачена.
Апеляційний суд суддів звертає увагу на постанову Верховного Суду від 21.01.2026 року у справі № 650/3776/24 про залишення без змін постанови суду апеляційної інстанції від 09 квітня 2025 року, якою було скасовано рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 30 січня 2025 року й ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості з орендної плати через звільнення відповідача від відповідальності за несплату орендної плати у 2022, 2023 роках внаслідок наявності обставин непереборної сили, які унеможливили виконання відповідачем зобов`язань за договором оренди. При цьому колегія суддів не встановила подібність правовідносин у цій справі та у справі № 650/3776/24.
Суд апеляційної інстанції не може прийняти до уваги загальновідомий Лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2924/02.0-7.1, в якому засвідчено настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), якими є військова агресія Російської Федерації проти України, а також того факту, що територія, в межах якої розташована земельна ділянка позивача, була віднесена до територій, що перебували у тимчасовій окупації, і територією, на якій можливим є ведення бойових дій. При цьому враховує те, що той факт, що Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини - військову агресію російської федерації проти України, сам по собі не є підставою для звільнення або зменшення відповідальності за невиконання/неналежне виконання договірних зобов`язань (вказаний вище правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 29 червня 2023 у справі № 922/999/22).
Розпорядження місцевої адміністрації, якими ТОВ "ЮТС-Агропродукт" надано пільги з нарахування та сплати орендної плати за землі за оспорюваний період свідчить про надання пільг зі сплати місцевих податків та зборів, а не про звільнення відповідача від сплати орендної плати орендодавцем.
Також Розпорядження голови Херсонської обласної ради від 01 березня 2023 року №24, яким ТОВ "ЮТС-Агропродукт" визнано суб`єктом господарювання, що постраждало внаслідок обставин непереборної сили, свідчить лише про наведений у ньому факт, а не свідчить про звільнення відповідача від сплати орендної плати.
Крім того, є неспроможними посилання на Лист Головного Управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області від 11 червня 2025 року № 6603-2942/6616/3, як на підставу для звільнення від сплати орендної плати через підтвердження ним факту потенційного забруднення земельної ділянки вибухонебезпечними предметами, адже, на думку апеляційного суду, інформація, яка викладена в зазначеному листі, не підтверджує з очевидністю вказаного факту. В ньому зазначено лише про "ймовірність" потенційного забруднення та надані певні роз`яснення. Слід зазначити, що у вказаному Листі ГУ ДСНС України в Херсонській області зазначено і про встановлення того, що роботи з розмінування земельних ділянок проводились іншими фаховими відомствами з розмінування.
Однак, в матеріалах справи наявна офіційна відповідь Калинівської селищної військової адміністрації Бериславського району Херсонської області від 14 травня 2026 року № 01-20-1493, надана у відповідь на запит позивача стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 6520980500:08:003:0003, відповідно до якої: військова адміністрація не встановлювала обмежень щодо використання зазначеної ділянки; вказані земельні ділянки були обстежені відповідними підрозділами військової частини НОМЕР_1 з 02 червня по 21 жовтня 2025 року, усі виявлені вибухонебезпечні предмети утилізовано (знищено).
Таким чином, вказана відповідь свідчить про неможливість використання земельної ділянки позивача до 21 жовтня 2025 року, тобто до часу її перевірки та розмінування, яке здійснюється відповідно до вимог закону України "Про протимінну діяльність в Україні" уповноваженими на то органами.
Суд апеляційної інстанції вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що встановлені вказаною відповіддю обставини про виявлення на земельній ділянці вибухонебезпечних предметів, за відсутності доказів повторного обстеження, яке після 21 жовтня 2025 року встановило б непридатність саме спірної земельної ділянки, не встановлюють факту відсутності можливості для орендаря використовувати спірну земельну ділянку до 21 жовтня 2025 року та не доводять необхідність звільнення орендаря від внесення орендної плати за 2024 рік у повному обсязі. Апеляційний суд враховує дату 21 жовтня 2025 року, до якої спірною земельною ділянкою було неможливо користуватися через доведеність факту наявності на ній вибухонебезпечних предметів, а також те, що після неї й до кінця 2025 року по суті орендар не міг повноцінно користуватися нею, провести посівну компанію тощо.
Враховуючи викладене, несплата орендної плати за період 2022-2025 роки викликана обставинами, за які ТОВ "ЮТС-Агропрдукт", в силу вимог ч.6 ст.762 ЦК України, не відповідає .
Отже, суд першої інстанції не надав належної оцінки вказаній офіційній відповіді Калинівської селищної військової адміністрації Бериславського району Херсонської області від 14 травня 2026 року № 01-20-1493, яка підтверджує наявність вибухонебезпечних предметів на місцевості, до якої входить земельна ділянка позивача, а тому дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Таким чином, наведені доводи апеляційної скарги є обґрунтованими.
Як зазначалося, підставою розірвання договору оренди землі згідно з п."д" ч.1 ст.141 ЗК України, як підстава позову, є систематична, тобто неодноразова (два та більше випадки) повна несплата орендної плати у строки, визначені договором. Оскільки систематичність несплати орендної плати не встановлена, адже несплата орендної плати за 2025 рік не встановлює систематичність, то і задоволення позову з цієї підстави є неможливим.
Крім систематичної несплати орендної плати, підставою позову позивач вказав і ч.2 ст.651 ЦК України (істотне порушення договору орендарем). Однак, апеляційний суд вважає, що за встановленими обставинами справи відсутня вина відповідача у несплаті орендної плати через неможливість використання земельної ділянки позивача до часу її перевірки та розмінування. А тому відсутні підстави для задоволення позову з причини істотного порушення договору орендарем.
Висновки суду апеляційної інстанції
Згідно з п.п.1, 4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Ураховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції, відповідно до п.2 ч.1 ст.374, п.п.1, 4 ч.1 ст.376 ЦПК України, слід скасувати й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до положень ст.141 ЦПК України:
--- судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.1);
--- інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.2).
При поданні апеляційної скарги відповідач сплатив судовий збір. А тому відповідна сума підлягає стягненню з позивача. При цьому слід враховувати, що розмір судового збору, який належав до сплати за пред`явлення цього позову, становить 1 331,20 грн (0,4 х 3328грн), натомість за подання апеляційної скарги має бути сплачено 1 996,90 грн судового збору (150% х 1331,20грн). Відтак, з позивача на користь відповідача слід стягнути 1 996,80 грн судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору.
Керуючись ст.367, п.2 ч.1 ст.374, п.п.1, 4 ч.1 ст.376 ЦПК України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютс-Агропродукт" задовольнити.
Рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 12 жовтня 2026 року скасувати й ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютс-Агропродукт", Товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога-Плюс" про розірвання договору оренди землі відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , тел. НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютс-Агропродукт" (Наявність кабінету ЄСІКС: Так ел. пошта: 41101589@ulf.com.ua тел.: 380673274798 адреса: 74360, Херсонська обл., Бериславський р-н, с. Новорайськ, вул. Промислова, буд. 3 ЄДРПОУ: 41101589) понесені судові витрати у вигляді судового збору, сплаченого при поданні апеляційної скарги, в розмірі 1 996,80 грн (одна тисяча дев`ятсот дев`яносто шість гривень 80 коп).
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Дата складення повної постанови - 10 листопада 2026 року.
Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ В.В. Майданік
Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ Л.П. Воронцова
_ _ _ _ _ _ _ _ _ І.В. Склярська
Оригінал: reyestr.court.gov.ua