Постанова від 09 листопада 2026 р. у справі №650/3114/26 — Херсонський апеляційний суд

Суд: Херсонський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: що виникають з договорів оренди

Дата: 09 листопада 2026 р.

Справа: №650/3114/26

Суддя: Майданік В. В.

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 650/3114/26 Головуючий в І інстанції: Сікора О.О.

Номер провадження: 22-ц/819/1351/26 Доповідач: Майданік В.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року м. Херсон

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Майданіка В.В.,

суддів: Воронцової Л.П.,

Склярської І.В.,

секретар Манько К.М.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ;

відповідач – Товариство з обмеженою відповідальністю "Перемога-Плюс",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача – Товариство з обмеженою відповідальністю "Ютс-Агропродукт",

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютс-Агропродукт" на рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 07 вересня 2026 року, ухвалене у складі судді Сікори О.О., дата складення повного рішення – 14 вересня 2026 року, у справі за позовом адвоката Іщук Надії Ростиславівни, яка діє від імені ОСОБА_1 , до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога-Плюс", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача – Товариство з обмеженою відповідальністю "Ютс-Агропродукт", про розірвання договору оренди землі,

В С Т А Н О В И В :

Стислий виклад позовної заяви, оскаржуваного судового рішення та апеляційної скарги

15 травня 2026 року адвокат Іщук Надія Ростиславівна, яка діє від імені ОСОБА_1 , звернулася через підсистему "Електронний суд" до суду з вказаним позовом до ТОВ "Перемога-Плюс", в якому просила розірвати договір оренди землі від 10.11.2011 року, зареєстрований за № 652060004000776, зі змінами в редакції договору від 13.01.2022 року №900030-7 (Номер запису про інше речове право: 42619474), укладений між орендарем Товариством з обмеженою відповідальністю "Ютс-Агропродукт" та орендодавцем ОСОБА_1 з урахуванням переходу права оренди, згідно договору від 17.04.2025 №1704/25-23 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога-Плюс", щодо належної позивачу земельної ділянки площею 9,9177 га з кадастровим номером 6520683600:02:022:0036, розташованої за межами села Сагайдачне (раніше с. Максима Горького) на території Новорайської ОТГ Бериславського району Херсонської області. Також просила стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога-Плюс" на користь позивача витрати, понесені на сплату судового збору в сумі 1 064,96 грн.

Позов обґрунтований наступним.

ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 9,9177 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 6520683600:02:022:0036. Право власності зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2391102565206, номер запису про право власності 42619395.

10 листопада 2011 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Югтранзитсервіс-Агропродукт" укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки, який зареєстровано у встановленому на той час порядку за № 652060004000776.

19 грудня 2014 року між орендодавцем, ТОВ "Югтранзитсервіс-Агропродукт" та Приватним підприємством "ЮТС-Агропродукт Плюс" укладено договір про заміну сторони у договорі оренди, відповідно до якого права та обов`язки орендаря перейшли до ПП "ЮТС-Агропродукт Плюс". 28 липня 2017 року додатковою угодою до договору оренди землі № 900030 стороною орендаря визначено ТОВ "Ютс-Агропродукт", а договір викладено в новій редакції.

13 січня 2022 року сторони уклали додаткову угоду № 900030-7, якою договір оренди землі знову викладено в новій редакції. Відповідно до пункту 3.1 договору строк його дії визначено до 31 грудня 2034 року.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки за пунктом 2.3 договору становить 292 542,16 грн. Відповідно до пункту 4.1 орендна плата складає 9,45 відсотка від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 27 645,23 грн за повний рік оренди. Пунктом 4.4 передбачено внесення орендної плати до 31 грудня кожного року.

17 квітня 2025 року ТОВ "Ютс-Агропродукт" за договором відчуження права оренди № 1704/25-23 передало право оренди земельної ділянки ТОВ "Перемога-Плюс". За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з цієї дати орендарем земельної ділянки є ТОВ "Перемога-Плюс".

Орендна плата за 2023, 2024 та 2025 роки не виплачувалася. Річний розмір орендної плати становить 27 645,23 грн, а загальний розмір невиплаченої орендної плати за три роки позивач визначила у сумі 82 935,69 грн. Вимоги про стягнення цієї заборгованості у даній справі не заявлено, а наведені обставини зазначені як підстава для дострокового розірвання договору через систематичну несплату орендної плати.

Представник позивача також зазначила, що ТОВ "Ютс-Агропродукт", а після переходу права оренди і ТОВ "Перемога-Плюс", не забезпечували належного використання земельної ділянки, внаслідок чого вона не оброблялася, забур`янювалася та подекуди зазнавала самозаліснення.

На підтвердження можливості ведення сільськогосподарської діяльності після деокупації представник позивача послалася на інформацію Новорайської сільської військової адміністрації та відповіді ТОВ "Агро-Лайф 2023" і ТОВ "Додола 2021", відповідно до яких інші землекористувачі на території громади після проведення необхідних обстежень відновлювали господарську діяльність і виплачували орендну плату власникам земельних ділянок.

На думку позивача, систематична несплата орендної плати протягом трьох років є істотним порушенням договору та самостійною підставою для його розірвання. Окремо позивач вважає порушенням своїх прав відчуження права оренди без його згоди як власника земельної ділянки.

Послалася на положення ст.32 Закону України "Про оренду землі", ст.651 ЦК України та п."д" ч.1 ст.141 ЗК України.

Ухвалою Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 20 травня 2026 року було відкрито спрощене позовне провадження у справі за вказаним позовом з повідомленням (викликом) сторін та залучено ТОВ "Ютс-Агропродукт" як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

04 червня 2026 року представник третьої особи ТОВ "Ютс-Агропродукт" подав письмові пояснення, у яких просить відмовити у задоволенні позову. Третя особа не заперечує, що до 17 квітня 2025 року орендарем спірної земельної ділянки було ТОВ "Ютс-Агропродукт", а після укладення договору відчуження права оренди чинним орендарем є ТОВ "Перемога-Плюс".

Заперечення проти позову третя особа обґрунтовує тим, що несплата орендної плати була зумовлена об`єктивною неможливістю користування земельною ділянкою у зв`язку з тимчасовою окупацією території у 2022 році, а після деокупації – мінною небезпекою, можливим забрудненням вибухонебезпечними предметами та близькістю до районів бойових дій.

ТОВ "Ютс-Агропродукт" посилається на ч.6 ст.762 ЦК України та ст.617 ЦК України, вважаючи, що за наявності обставин, за які орендар не відповідає і які унеможливлюють використання майна, орендар звільняється від плати за відповідний період, а форс-мажорні обставини виключають негативні наслідки невиконання зобов`язання.

На підтвердження своєї позиції третя особа надала рішення та розпорядження Херсонської обласної ради щодо суб`єктів господарювання, які постраждали внаслідок обставин непереборної сили, розпорядження Новорайської сільської військової адміністрації від 31 жовтня 2023 року № 163, від 06 лютого 2024 року № 29 та від 18 квітня 2024 року № 154 про надання ТОВ "Ютс-Агропродукт" пільг із місцевих податків та зборів, а також внутрішні накази товариства щодо обмеження або заборони обробітку земель.

Окремо третя особа послалася на листи Херсонської обласної військової адміністрації від 28 травня 2026 року № 01-01-66-6632/0/26/46 та від 01 червня 2026 року № 01-01-66-6808/0/26/46. З цих листів вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 6520683600:02:022:0036 входить до зведеного акта № 5511 виконаних робіт з розмінування місцевості у період з 16 по 24 вересня 2024 року.

На думку третьої особи, саме факт проведення такого обстеження лише у вересні 2024 року підтверджує неможливість безпечного використання земельної ділянки до завершення відповідних робіт. ТОВ "Ютс-Агропродукт" також послалося на постанови Херсонського апеляційного суду у низці інших справ про розірвання договорів оренди землі.

Третя особа вважає, що після вересня 2024 року за 2025 рік може йтися не більше ніж про один випадок несплати орендної плати, який не утворює систематичності у розумінні п."д" ч.1 ст.141 ЗК України.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Іщук Надія Ростиславівна не з`явилися.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога-Плюс" в судове засідання не з`явився, відзиву не надав.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ТОВ "Ютс-Агропродукт" свого представника на судове засідання не направило, однак скористалося процесуальним правом на подання письмових пояснень щодо позову, у яких просить у задоволенні позовних вимог відмовити та наводить відповідні доводи і докази.

Суд розглянув справу за відсутністю її учасників.

Рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 07 вересня 2026 року (повне рішення складено 14 вересня 2026 року) позов було задоволено. Суд вирішив:

--- розірвати договір оренди землі від 10 листопада 2011 року, зареєстрований за № 652060004000776, зі змінами, у редакції договору від 13 січня 2022 року № 900030-7, номер запису про інше речове право 42619474, щодо земельної ділянки площею 9,9177 га з кадастровим номером 6520683600:02:022:0036, розташованої за межами села Сагайдачне, раніше села Максима Горького, на території Новорайської сільської територіальної громади Бериславського району Херсонської області, право оренди за яким 17 квітня 2025 року на підставі договору відчуження права оренди № 1704/25-23 перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога-Плюс";

--- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога-Плюс" на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 064,96 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до Договору оренди землі відповідач зобов`язаний був нарахувати та сплатити орендодавцю (позивачу) орендну плату за земельну ділянку з кадастровим номером 6520683600:02:022:0036 за 2023 та 2024 роки до 31 грудня кожного поточного року, що орендна плата за вказану земельну ділянку становить 9,45% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (292 542,16 грн), що становить 27 645,23 грн за рік. А тому орендар повинен був сплатити орендну плату за 2023, 2024, 2025 роки за вказану земельну ділянку, однак цього не виконав.

Також суд виходив з того, що Верховний Суд у постанові від 11 лютого 2026 року у справі № 198/346/24 дійшов висновку, що після відчуження права оренди новий орендар, який є правонаступником прав та обов`язків попереднього орендаря за договором оренди, є належним відповідачем за вимогою про розірвання такого договору. Отже, вважав суд, у цій справі належним відповідачем є ТОВ "Перемога-Плюс".

Також суд враховував, що загальний лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року та рішення Херсонської обласної ради щодо наслідків збройної агресії підтверджують існування надзвичайних обставин воєнного часу, однак вони, на думку суду, не мають наперед установленого значення для висновку про неможливість виконання конкретного зобов`язання за конкретним договором у кожний наступний рік. При цьому, вважав суд, рішення Херсонської обласної ради від 23 грудня 2022 року № 491 визначало період дії затвердженого ним переліку суб`єктів, які постраждали від обставин непереборної сили, з 24 лютого по 31 грудня 2022 року. Але позивач не посилається на несплату орендної плати за 2022 рік як на підставу позову.

Також суд враховував, що основні заперечення третьої особи щодо 2023 та 2024 років ґрунтуються на ч.6 ст.762 ЦК України, згідно з якою наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. При цьому суд не ставив під сумнів, що після деокупації території Херсонської області існували значні ризики мінного забруднення та що проведення сільськогосподарських робіт без належної оцінки безпеки могло створювати загрозу життю і здоров`ю людей. Разом з тим, вважав суд, існування загального ризику не є тотожним установленню повної об`єктивної неможливості використання саме земельної ділянки з кадастровим номером 6520683600:02:022:0036 протягом усього 2023 та 2024 років. Суд оцінив наданий самою третьою особою зведений акт № 5511 виконаних робіт з розмінування місцевості, складений за результатами робіт, проведених з 16 по 24 вересня 2024 року на земельному масиві в районі населеного пункту Максима Горького. Листами Херсонської обласної військової адміністрації підтверджено, що земельна ділянка позивача з кадастровим номером 6520683600:02:022:0036 входить до території, охопленої цим актом. Зі змісту акта № 5511 вбачається, що групою розмінування військової частини НОМЕР_1 перевірено ділянку місцевості загальною площею 437,26 га на наявність вибухонебезпечних предметів візуальним оглядом методом ОРВБД-В. У пункті 2 акта прямо зазначено: під час проведення робіт вибухонебезпечних предметів не виявлено. Знешкодження, транспортування, знищення вибухонебезпечних предметів та підривні роботи не проводились. За результатами внутрішнього щоденного контролю якості станом на 24 вересня 2024 року вибухонебезпечних предметів також не виявлено. Таким чином, акт № 5511 підтверджує факт проведення уповноваженим підрозділом обстеження земельного масиву, до якого входить спірна земельна ділянка, але не підтверджує фактичного забруднення цього масиву вибухонебезпечними предметами. Навпаки, зафіксованим результатом виконаних робіт є невиявлення таких предметів. Суд не погодився з доводом третьої особи про те, що сама дата проведення обстеження у вересні 2024 року автоматично доводить неможливість використання земельної ділянки до цього часу. Відсутність проведеного раніше обстеження засвідчує невизначеність щодо стану території, але не створює презумпції її фактичного забруднення або повної непридатності до використання. На думку суду, інший підхід фактично означав би заміну доказування, передбаченої ч.6 ст.762 ЦК України об`єктивної неможливості користування припущенням про небезпеку до моменту перевірки. Такий підхід не узгоджується із загальними правилами доказування та з правовою природою винятку, встановленого ч.6 ст.762 ЦК України.

Також суд звернув увагу і на відмінність обставин цієї справи від наведеного у письмових поясненнях прикладу з постанови Херсонського апеляційного суду у справі № 650/2053/25. За змістом цитованого самою третьою особою судового рішення у тій справі акт розмінування фіксував фактичне виявлення та знищення вибухонебезпечних предметів на перевіреному земельному масиві. У цій справі акт № 5511 містить протилежний фактичний результат – вибухонебезпечних предметів не виявлено. Посилання на інші постанови Херсонського апеляційного суду також не звільняє суд від оцінки конкретних доказів у цій справі.

Щодо розпоряджень Новорайської сільської військової адміністрації № 163, № 29 та № 154 суд зазначив, що вони приймалися у сфері застосування податкових пільг та особливостей оподаткування земель, які перебували у користуванні ТОВ "ЮТС-Агропродукт", у зв`язку з потенційним забрудненням вибухонебезпечними предметами. Спірна земельна ділянка, зокрема, включена до переліку земель, наведеного в розпорядженні № 154. Суд зазначив, що надання податкової пільги саме по собі не змінює умов приватноправового договору оренди та не припиняє обов`язку сплачувати договірну орендну плату власнику земельної ділянки.

Також суд виходив з того, що внутрішні накази ТОВ "ЮТС-Агропродукт" від 2022-2025 років щодо припинення або обмеження обробітку земель відображають управлінські рішення самого товариства, однак не є незалежними доказами фактичного стану спірної земельної ділянки. Вони не містять результатів обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 6520683600:02:022:0036 та не спростовують результату акта № 5511.

Також, на думку суду, втрата або викрадення майна підприємства під час окупації у 2022 році, а також включення ТОВ "ЮТС-Агропродукт" до переліку суб`єктів, які постраждали внаслідок обставин непереборної сили, підтверджують негативний вплив збройної агресії на діяльність підприємства. Проте, як зазначив суд, ці обставини не доводять повної неможливості використання конкретної земельної ділянки або виконання грошового зобов`язання зі сплати орендної плати у строки, що настали 31 грудня 2023 року, 31 грудня 2024 року та 31 грудня 2025 року.

Також суд виходив з того, що відомості про здійснення іншими сільськогосподарськими підприємствами господарської діяльності на території Новорайської громади не доводять автоматично безпечність кожної земельної ділянки. Разом з тим, як вказав суд, вони додатково підтверджують, що загальна безпекова ситуація на території громади не може сама по собі прирівнюватися до повної неможливості використання кожної конкретної земельної ділянки.

За таких обставин суд дійшов висновку, що третя особа не довела наявності передбачених ч.6 ст.762 ЦК України підстав для звільнення від орендної плати за 2023 та 2024 роки. Відповідно, повна несплата орендної плати за ці два роки є двома самостійними випадками невиконання договірного обов`язку. Крім того, вказав суд, доказів сплати орендної плати за 2025 рік матеріали справи не містять. На цей час право оренди вже належало ТОВ "Перемога-Плюс", а строк внесення річної орендної плати настав 31 грудня 2025 року. Отже, несплата орендної плати продовжилася і після переходу права оренди до нового орендаря. Повна несплата орендної плати за 2023 та 2024 роки вже утворює систематичність у розумінні п."д" ч.1 ст.141 ЗК України, а несплата за 2025 рік додатково підтверджує тривалий характер порушення.

Таким чином, враховуючи систематичну повну несплату орендної плати та недоведеність обставин, які відповідно до ч.6 ст.762 ЦК України звільняли б орендаря від її внесення за 2023 та 2024 роки, суд дійшов висновку про наявність підстав для дострокового розірвання договору оренди землі.

На вказане рішення відповідач ТОВ "Ютс-Агропродукт" подав апеляційну скаргу, в якій просить це рішення скасувати й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. При цьому він послався на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, неповне з`ясування обставин справи, порушення норм процесуального права й неправильне застосування норм матеріального права.

Зокрема, вказав, що суд не прийняв до уваги того, що невиконання умов договору відбулося не з вини підприємства, а було обумовлено військовою агресією російської федерації проти України, введенням в Україні воєнного стану, який триває дотепер, окупацією території Херсонської області, на якій розташована орендована земельна ділянка, включенням відповідача до переліку підприємств, які постраждали внаслідок обставин непереборної сили, невідновленням до сих пір діяльності відповідача, знищенням та викраденням військовими рф майна відповідача, що, на думку відповідача, обумовлює неможливість виконання підприємством своїх обов`язків за договором оренди, а також через неможливість доступу до орендованих земельних ділянок, які були забруднені вибухонебезпечними предметами. На думку відповідача позов не може бути задоволений, оскільки невиплата орендної плати є результатом непереборної сили, що унеможливлює виконання зобов`язань.

На думку скаржника, відсутність обов`язку щодо сплати орендної плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які ТОВ "Ютс-Агропродукт" не відповідає, підтверджується:

--- тимчасовою окупацією з 09.04.2022 по 11.11.2022 території Херсонської області, де розташована земельна ділянка, внаслідок повномасштабної військової агресії російськової федерації;

--- Наказом №376, Інтерактивною картою ДСНС, Розпорядженнями Новорайської СВА, тощо. Безпечною територія стала лише з 25.09.2024 після складення Акту №5511 від 16.09-24.09.2024 висновків про безпечність;

--- територія Новорайської сільської територіальної громади Бериславського району Херсонської області, з 09.04.2022 - 11.11.2022 була тимчасово окупована рф, а з 11.11.2022 і по теперішній час віднесена до території можливих бойових дій. Ця обставина є загальновідомою в розумінні ч. 3 ст. 82 ЦПК України (Наказ Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376);

--- відстань до тимчасово окупованих населених пунктів становить від 6 км (м. Каховка) до 30 км (смт Горностаївка), що свідчить про безпосередню наближеність території до зони бойових дій та окупованих територій;

--- Актом (зведеним) №5511 виконаних робіт з розмінування місцевості (акваторії, об`єкта) від вибухонебезпечних предметів (знешкодження та (або) знищення виявлення вибухонебезпечних предметів) з 16 по 24.09.2024. Згідно з текстом Акта, комплекс робіт з обстеження, виявлення, вилучення та знищення вибухонебезпечних предметів на масиві, де розташована ділянка позивача, проводився у період з 16.09.2024 по 24.09.2024. Вказаний Акт свідчить про неможливість використання земельної ділянки позивача до часу її перевірки та розмінування (кінець вересня 2024 року), яке здійснюється відповідно до вимог Закону України "Про протимінну діяльність в Україні" уповноваженими на то органами;

--- Листами Херсонської обласної військової адміністрації від 01-01-66-6632/0/26/46 від 28.05.2026 та № 01-01-66 6808/0/26/46 від 01.06.2026. Листами підтверджено, що земельна ділянка позивача входить до акту виконаних робіт з розмінування місцевості (акваторії, об`єкта) від вибухонебезпечних предметів з 16.09. по 24.09.2024 № 5511;

--- Розпорядженнями Новорайської сільської військової адміністрації Бериславського району Херсонської області № 163 від 31.10.2023, № 29 від 06.02.2024, № 154 від 18.04.2024. Офіційне визнання органом місцевого самоврядування: ділянки ТОВ "ЮТС-Агропродукт" (у т.ч. спірні) не є об`єктами оподаткування за відповідні роки у зв`язку з їх непридатністю для використання через потенційну загрозу забруднення ділянок вибухонебезпечними предметами за 01.03.2022 - I кв. 2024;

--- Інтерактивною картою ДСНС, відповідно до якої територія Бериславського району (район в який входить Новорайська сільська територіальна громада) є місцем, де виявлені або імовірно знаходяться вибухонебезпечні предмети;

--- Розпорядженнями Херсонської обласної ради від 01.03.2023 № 24, Рішенням XIV сесії Херсонської обласної ради від 23.12.2022 № 491, Рішенням Херсонської обласної ради від 28.04.2023 №516, рядом внутрішніх документів ТОВ "ЮТС-Агропродукт" за спірний період. Зазначене документально підтверджує, що призупинення господарської діяльності та відмова від обробітку орендованих земельних ділянок були зумовлені виключно об`єктивними обставинами безпеки – окупацією, знищенням майна, потенційним забрудненням вибухонебезпечними предметами та загрозою для життя працівників, а не небажанням виконувати договірні зобов`язання.

Також зазначив, що суд не врахував того, що на момент ухвалення оскаржуваного рішення вже сплила дія договору відчуження права оренди, а тому а орендарем спірної земельної ділянки станом на дату ухвалення рішення є саме ТОВ "ЮТС-Агропродукт". За таких умов саме апелянт є стороною договору оренди, розірвання якого є предметом спору, а отже, рішення про розірвання договору безпосередньо визначає його права та обов`язки як орендаря. Залучення такої особи до участі у справі лише третьою особою, а не відповідачем (співвідповідачем), не відповідає її дійсному матеріально-правовому становищу у спірних правовідносинах та є порушенням норм процесуального права. Оскаржуваним рішенням фактично вирішено питання про права та обов`язки "ЮТС-Агропродукт", однак останнє було залучене до участі у справі лише третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, тобто у процесуальному статусі, що не відповідає його дійсному матеріально-правовому становищу у спірних правовідносинах. За усталеним висновком Верховного Суду, звернення з позовом до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц, від 21.11.2018 у справі №127/93/17-ц, від 12.12.2018 у справах №570/3439/16-ц та №372/51/16-ц відповідно, від 30.01.2019 у справі №552/6381/17, від 01.04.2020 у справі №520/13006/17, від 05.07.2023 у справі №910/15792/20, від 21.12.2022 у справі №914/2350/18).

Також вказав, що судом було неправильно застосовано норму матеріального права, а саме ч. 6 ст.762 ЦК України.

Також вказав, що суд не звернув увагу на правову позицію Верховного Суду, зроблену у постанові від 21.01.2026 року у справі №650/3776/24, правовідносини у якій є подібними.

Справу було призначено до апеляційного розгляду на 10.11.2026 року о 08:10 годині, однак учасники справи, які до суду не з`явилися й про причини неявки суд не повідомили, були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. У зв`язку з цим апеляційний суд вважає причину неявки в судове засідання вказаних осіб неповажною, вважає, що відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка вказаних осіб не перешкоджає розгляду справи, а тому ухвалив розглянути справу за їх відсутності.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Фактичні обставини, встановлені судом

ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 9,9177 га з кадастровим номером 6520683600:02:022:0036 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за межами села Сагайдачне, раніше села Максима Горького, на території Новорайської сільської територіальної громади Бериславського району Херсонської області.

Між орендодавцем та орендарем існують чинні договірні правовідносини, врегульовані договором оренди землі від 10 листопада 2011 року, зареєстрованим за № 652060004000776, зі змінами, у редакції додаткової угоди від 13 січня 2022 року № 900030-7. Строк дії договору визначено до 31 грудня 2034 року.

За умовами договору орендна плата становить 9,45 відсотка від нормативної грошової оцінки земельної ділянки 292 542,16 грн, тобто 27 645,23 грн за повний рік, та підлягає сплаті до 31 грудня відповідного року.

Матеріали справи не містять доказів сплати орендної плати за 2023, 2024 та 2025 роки. Факт невиплати орендної плати за спірний період третьою особою по суті не заперечується.

17 квітня 2025 року ТОВ "Ютс-Агропродукт" уклало з ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» договір відчуження (продажу) права оренди № 1704/25-11, а 21 травня 2025 року в Державному реєстрі речових прав змінено відомості про орендаря спірної земельної ділянки. На час розгляду справи зареєстрованим орендарем є ТОВ "Перемога-Плюс".

Таким чином, суд встановив факт невиконання орендарем обов`язку зі сплати орендної плати за три роки поспіль, а саме за 2023, 2024, 2025 роки.

Загальна сума заборгованості з орендної плати за вказаним договором оренди перед позивачем складає за 2023-2024 роки 82 935,69 грн (27 645,23 грн х 3 роки).

Також встановлено, що сертифікат Торгово-промислової палати України про наявність форс-мажорних обставин щодо виконання зобов`язань за договором оренди землі відповідачем не отримувався. Повідомлень орендодавцю про неможливість використання земельної ділянки або про настання обставин непереборної сили відповідачем не надсилалося.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1, офіційно засвідчено, що військова агресія російської федерації проти України, яка стала підставою для введення воєнного стану згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, визнається форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили). ТПП України підтвердила, що 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Нормативно-правове обґрунтування та позиція суду апеляційної інстанції

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст.610, 611 ЦК України порушення зобов`язань, а саме його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, є підставою для розірвання договору.

Загальною умовою виконання цивільно-правових зобов`язань, відповідно до ст.526 ЦК України, встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

За положеннями ст.651 ЦК України ("Підстави для зміни або розірвання договору"):

--- зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1);

--- договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (частина 2);

--- у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (частина 3).

За ч.4 ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно зі ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до ч.1 ст.792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Згідно зі ст.13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі – це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.15 вказаного Закону істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За положеннями ст.ст.21, 22 вказаного Закону орендна плата за землю – це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.

Відповідно до ст.23 вказаного Закону орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

За положеннями ст.24 вказаного Закону орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди, своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку.

Статтею 96 ЗК України серед обов`язків землекористувачів передбачений такий, як обов`язок своєчасно сплачувати орендну плату за користування землею (п."в" ч.1).

На підставі ст.32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірвано за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених ст.ст.24, 25 Закону України "Про оренду землі" та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Аналогічна умова зазначена в Договорі оренди землі.

Відповідно до пункту "д" ч.1 ст.141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Аналіз вище вказаних норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але ж повторне порушення вже може свідчити про систематичність.

Наведене повністю узгоджується з правовими висновками, викладеними Верховним Судом України у постановах від 12 грудня 2012 року у справі № 6-146цс12 та від 28 вересня 2016 року у справі № 6-977цс16.

У постанові від 25.06.2025 року у справі № 610/941/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зробив висновок:

"У ч.2 ст.651 ЦК України використано формулу закінчення "та в інших випадках", що дозволяє зробити висновок, що правило, викладене у цій правовій нормі, не може бути скасоване (ані спеціальним законодавством, ані домовленістю сторін), а може бути винятково доповнене – спеціальним законодавством або домовленістю сторін.

З наведеного можна зробити висновок, що приписи про підстави припинення права користування земельною ділянкою, визначені пунктом "д" ч.1 ст.141 ЗК України (систематична несплата орендної плати), та правила ч.2 ст.651 ЦК України, якими передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, співвідносяться як такі, що не суперечать одні одним, а навпаки – доповнюють одні одних.

Такі правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі № 918/391/23, провадження № 12-19гс24".

Також у вказаній вище постанові зазначено:

"Отже, для того щоб констатувати наявність підстав для припинення права користування земельною ділянкою згідно з пунктом "д" ч.1 ст.141 ЗК України, суд має встановити такі обставини, як "систематичність" та "несплату", зокрема, орендної плати … під систематичністю під час вирішення приватноправових спорів розуміються два та більше випадки несплати орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами договору. Натомість разове порушення такої умови договору не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання. Судова практика у розумінні поняття "систематичність" у подібних правовідносинах є усталеною".

Також у вказаній постанові Верховний Суд висловив свою позицію щодо розірвання договору оренди землі на підставі п."д" ч.1 ст.141 ЗК України, а також на підставі ч.2 ст.651 ЦК України.

Так, щодо розірвання договору оренди землі на підставі п."д" ч.1 ст.141 ЗК України Верховний Суд зазначив:

"Щодо поняття "несплата", вжите у п."д" ч.1 ст.141 ЗК України, то його потрібно розуміти саме як повну несплату орендної плати. Такий висновок є логічним та виправданим, оскільки поняття "несплата" та "недоплата" не є тотожними. Оскільки в конструкції згаданої правової норми не наведено жодного означення до слова "несплата", можна виснувати, що законодавець у згаданій правовій нормі не передбачив жодної альтернативи повної несплати, тобто не визначив, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є не лише систематична несплата, а й систематична недоплата орендної плати. До того ж потрібно враховувати, що розмір недоплати може варіюватися орієнтовно від 1 % до 99 % суми належної орендної плати, що не може не впливати на ступінь порушення прав власника землі та оцінку істотності такого порушення. Протилежне розуміння, а саме якщо вважати підставою розірвання договору оренди землі згідно з пунктом "д" ч.1 ст.141 ЗК України, зокрема й сплату орендної плати не в повному обсязі (часткове виконання зобов`язання), навряд чи буде справедливим та розумним, оскільки під дію цієї спеціальної норми права підпадатимуть і незначні (неістотні) порушення, наприклад систематична недоплата 1,00 грн зі 10 000,00 грн орендної плати. За таких обставин суди будуть змушені на підставі п."д" ч.1 ст.141 ЗК України розривати договори оренди землі всупереч принципу збереження договору".

Щодо розірвання договору оренди землі на підставі ч.2 ст.651 ЦК України Верховний Суд зазначив:

"Порушення договору на предмет істотності суд оцінює винятково за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає зміни чи розірвання договору.

У кожному конкретному випадку істотність порушення договору потрібно оцінювати з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Поняття такої істотності закон визначає за допомогою іншої оціночної категорії – "значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала під час укладення договору". Тобто критерієм істотного порушення договору закон визначив розмір завданих цим порушенням втрат, який не дозволяє потерпілій стороні отримати те, на що вона очікувала, укладаючи договір. Йдеться не лише про грошовий вираз зазначених втрат, зокрема й збитків, але й про випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Співвідношення завданих порушенням договору втрат із тим, що могла очікувати від його виконання ця сторона, має вирішальне значення для оцінки істотності такого порушення. …

Головна ідея, на якій ґрунтується правило ч.2 ст.651 ЦК України, полягає у тому, що не будь-яке, а лише істотне порушення умов договору може бути підставою для вимоги про його розірвання або зміну. Неістотні (незначні) порушення умов договору є недостатніми для обґрунтованого та правомірного застосування такого крайнього заходу, як розірвання договору або його зміна в судовому порядку.

Ця ідея спирається на принцип, який називається принципом збереження договору (preservation of contract). Договірні відносини мають підтримуватися, допоки це можливо й економічно доцільно для сторін. Розірвання договору має бути крайнім заходом задля мінімізації витрат, пов`язаних з укладенням та виконанням договору. …

Розірвання договору як санкція має бути максимально збалансованим і відповідати тяжкості допущеного порушення. Вирішальне значення для застосування зазначеного припису закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення має вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у справі № 199/3846/19).

Велика Палата Верховного Суду у вищевказаній постанові (від 20 листопада 2024 року у справі № 918/391/23) зазначала, що у разі, якщо має місце сплата орендної плати у меншому розмірі, аніж визначеного умовами договору оренди землі, тобто орендар допустив часткову несплату (недоплату) орендної плати, застосуванню підлягає не спеціальна норма п."д" ч.1 ст.141 ЗК України, а загальне правило ч.2 ст.651 ЦК України – у разі істотності порушення договору іншою стороною.

Якщо суд дійде висновку, що орендар істотно порушив умови договору та внаслідок часткової недоплати орендної плати орендодавець значною мірою був позбавлений того, на що розраховував, то договір має бути розірваний на підставі ч.2 ст.651 ЦК України.

Натомість у разі неістотної часткової несплати орендної плати, а так само у разі виникнення спору щодо її розміру, порядку здійснення платежів тощо, у власника завжди є право на звернення до суду з позовом про стягнення таких орендних платежів, 3 % річних, інфляційних втрат, неустойки тощо. Такий спосіб захисту буде ефективним та пропорційним, відновлюватиме порушене право орендодавця та зберігатиме договір оренди землі виходячи з балансу інтересів обох сторін.

Верховний Суд ураховує, що у контексті ч.2 ст.651 ЦК України систематична несплата може підтверджувати ненадійність контрагента і те, що кредитор не може бути впевнений у належному виконанні договору в майбутньому, і такий висновок не спростовується подальшим погашенням заборгованості. У п."д" ч.1 ст.141 ЗК України йдеться про факт систематичної повної несплати, і такий факт уже завершився в минулому, тому підстава для пред`явлення позову (і для його задоволення) продовжує існувати".

Таким чином розірвання договору оренди землі можливе як на підставі п."д" ч.1 ст.141 ЗК України, так і на підставі ч.2 ст.651 ЦК України. У першому випадку (п."д" ч.1 ст.141 ЗК України) мають бути доведені два та більше випадки повної несплати орендної плати. У другому ж випадку (ч.2 ст.651 ЦК України) має бути доведено істотне порушення умов договору, наприклад, якщо суд дійде висновку, що орендар істотно порушив умови договору та внаслідок часткової недоплати орендної плати орендодавець значною мірою був позбавлений того, на що розраховував.

У постанові Верховного Суду від 06.06.2019 року у справі № 388/647/17 зроблено такий висновок: "у своєму висновку суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність ознак систематичності несплати СПС "Степ" орендної плати й відповідно підстав для розірвання договору оренди, оскільки відповідач сплатив, а ОСОБА_2 та у подальшому позивач ОСОБА_1 отримали орендну плату наперед. Доводи касаційної скарги про систематичну несплату відповідачем орендної плати не дають підстав для скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду, так як зводяться до переоцінки доказів, такі доводи були предметом розгляду суду апеляційної інстанції і не знайшли свого підтвердження. Суд апеляційної інстанції вірно виходив із того, що матеріалами справи підтверджується факт отримання ОСОБА_2 орендної плати наперед за 2014-2016 роки та отримання ОСОБА_1 орендної плати за 2015-2016 роки".

У цій справі відсутні докази отримання позивачем орендної плати наперед, проти цього відповідач не заперечує.

Щодо суті спору

Відповідач по суті заперечує проти позовних вимог, вказуючи про те, що невиконання умов договору відбулося не з вини підприємства, а було обумовлено військовою агресією російської федерації проти України, введенням в Україні воєнного стану, який триває дотепер, окупацією території Херсонської області, на якій розташована орендована земельна ділянка, включенням відповідача до переліку підприємств, які постраждали внаслідок обставин непереборної сили, невідновленням до сих пір діяльності відповідача, знищенням та викраденням військовими рф майна відповідача, що, на думку відповідача, обумовлює неможливість виконання підприємством своїх обов`язків за договором оренди, а також через неможливість доступу до орендованих земельних ділянок, які були забруднені вибухонебезпечними предметами. На думку відповідача позов не може бути задоволений, оскільки невиплата орендної плати є результатом непереборної сили, що унеможливлює виконання зобов`язань.

У цій справі сторонами по суті не заперечується, і з приводу цього спір відсутній, що з огляду на розмір нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки з кадастровим номером 6520683600:02:022:0036 (292 542,16 грн) та розміру орендної плати у процентному відношенні до нормативної грошової оцінки земельних ділянок (9,45%), сума орендної плати складає 27 645,23 грн за рік і 82 935,69 грн (27 645,23 х 3 роки) за два роки (2023, 2024, 2025 роки). Це сторонами визнається .

Відтак, відповідно до умов договору оренди орендар повинен був сплатити орендну плату за 2023, 2024, 2025 роки за вказану земельну ділянку орендну плату в зазначеному розмірі, однак цього не виконав.

У справі встановлено, що спірна земельна ділянка розташована за межами села Сагайдачне, раніше села Максима Горького, на території Новорайської сільської територіальної громади Бериславського району Херсонської області, яка перебувала в тимчасовій окупації з 09.04.2022 по 11.11.2022.

Зазначене підтверджується наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, яким було затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією. Вказане підтверджується також Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, який затверджено наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року №376, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за № 380/43786, який є чинним.

Згідно із ч.4 ст.14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч.6 ст.762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

У позові зазначено про те, що відповідач не сплатив орендну плату за вказаним договором оренди землі за 2023-2024 роки. По суті відповідач цей факт не заперечив.

28 лютого 2022 року Торгово-Промислова Палата опублікувала на своєму офіційному сайті лист щодо військової агресії російської федерації проти України як форс-мажорну обставину (обставину непереборної сили), що стало підставою введення воєнного стану. Таким чином, ОСОБА_2 підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 внаслідок військової агресії російської федерації проти України введено воєнний стан в Україні строком на 30 діб з 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року. Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався та діє по теперішній час.

У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30, 34, 38, 39, 41, 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" (пункт 3 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022).

Воєнний стан – це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану").

У постанові Верховного Суду від 15 червня 2023 року у справі № 910/8580/22 викладено наступні висновки:

--- лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин;

--- форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, девальвація гривні, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання;

--- наявність сертифікату Торгово-промислової палати України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

У постанові Верховного Суду від 29 червня 2023 у справі № 922/999/22 викладено наступні висновки:

--- лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року, яким визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, зобов`язання, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. Отже лист Торгово-промислової палати України не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні";

--- наявність сертифікату Торгово-промислової палати України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку;

--- сторона, яка посилається на форс-мажор, має довести причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Той факт, що Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини - військову агресію російської федерації проти України, сам по собі не є підставою для звільнення або зменшення відповідальності за невиконання/неналежне виконання договірних зобов`язань.

--- Суд зазначає, що вищенаведені висновки Верховного Суду щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" мають загальний характер та підлягають застосуванню, у тому числі до орендних правовідносин (у питанні звільнення від сплати орендної плати на підставі форс-мажорних обставин з огляду на введення воєнного стану), що підтверджується також і висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 02 серпня 2023 року у справі № 916/1788/22.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 07 червня 2023 року у справі № 906/540/22.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

Частиною 1 ст.76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У пунктах 6.8-6.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 910/7495/16 (провадження № 12-37гс18) зазначено, що норма ч.6 ст.762 ЦК України визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

Як зазначалося, підставою розірвання договору оренди землі згідно з п."д" ч.1 ст.141 ЗК України, як підстава позову, є систематична, тобто неодноразова (два та більше випадки) повна несплата орендної плати у строки, визначені договором.

Суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи й дав належну оцінку зібраним доказам, а тому прийшов до вірного висновку про те, що у справі відсутні докази сплати відповідачем орендної плати на користь позивача за 2023, 2024, 2025 роки за умовами договору оренди землі.

Також апеляційним судом встановлено, що відповідач не довів, що мав об`єктивну неможливість у 2023, 2024, 2025 роках використовувати орендовану земельну ділянку у своїй господарській діяльності, адже матеріали справи не містять належних доказів, які б підтверджували, що земельна ділянка не могла бути використана за її цільовим призначенням. При цьому апеляційний суд враховує, що в 2023, 2024, 2025 роках правобережжя Херсонської області, на якій розташовані спірні земельні ділянки, після деокупації 11.11.2022 року, були вільні від окупантів, лінія фронту з часу деокупації по суті проходить по руслу річки Дніпро, що в певній мірі є стабілізуючим фактором. Також, як правильно вказав суд, відповідач не звертався до позивачки з повідомленнями про наявність обставин, які унеможливлювали виконання ним договірних зобов`язань, не надав доказів причинно-наслідкового зв`язку між воєнними діями та неможливістю обробітку землі.

Також апеляційний суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на воєнний стан та лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року, оскільки, відповідач не надав доказів на підтвердження того, які саме обставини (окупація територій, де розташована орендована земельна ділянка; їх безпосередня близькість до зони бойових дій тощо) вплинули на господарську діяльність підприємства у 2023-2024 роках. Відповідач не надав доказів того, що підприємство у 2023-2024 роках зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом, він не довів існування в зазначений період форс-мажорних обставин, які б перешкоджали йому виконати передбачений договором обов`язок з виплати позивачу орендної плати за 2023, 2024 роки, також відсутні докази отримання відповідачем відповідного сертифікату Торгово-промислові палати в Україні із засвідченням таких обставин.

Також суд апеляційної інстанції враховує й те, що той факт, що відповідачем не здійснювалося господарювання в 2023, 2024, 2025 роках, не може свідчити про те, що таке рішення відповідача було обумовлене саме обставинами непереборної сили та його наслідком має бути фактично одностороння відмова від виконання своїх обов`язків за договором оренди.

Також апеляційний суд бере до уваги те, що обставини, пов`язані із потенційним замінуванням, про які зазначає відповідач, не можуть свідчити про існування для нього об`єктивних перешкод у використанні даних земельних ділянок. Адже процедура розмінування та приведення відповідних земельних ділянок у стан, придатний для господарської діяльності, як вказав суд, передбачає активну поведінку орендаря, яка включає звернення до відповідних компетентних органів для організації обстеження земель, ініціювання процедур розмінування та вжиття інших необхідних заходів для забезпечення використання цих земель. Однак цього зроблено не було. Суд правильно зазначив, що загальновідомі факти свідчать про те, що на відповідній території інші особи, які проявили активну господарську поведінку, вже досягли розмінування земельних ділянок, і ці землі використовуються в сільськогосподарських цілях не перший рік. Тому в даному випадку суд правомірно не зміг зробити висновок, що орендар не міг використовувати вказані земельні ділянки через об`єктивні причини, оскільки він сам не вжив належних заходів для вирішення цієї ситуації.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, наданий самою третьою особою зведений акт № 5511 виконаних робіт з розмінування місцевості, складений за результатами робіт, проведених з 16 по 24 вересня 2024 року на земельному масиві в районі населеного пункту Максима Горького, до якого входить спірна земельна ділянка, підтверджує, що групою розмінування військової частини НОМЕР_1 перевірено ділянку місцевості загальною площею 437,26 га на наявність вибухонебезпечних предметів візуальним оглядом методом ОРВБД-В. У пункті 2 акта прямо зазначено: під час проведення робіт вибухонебезпечних предметів не виявлено. Знешкодження, транспортування, знищення вибухонебезпечних предметів та підривні роботи не проводились. За результатами внутрішнього щоденного контролю якості станом на 24 вересня 2024 року вибухонебезпечних предметів також не виявлено. Таким чином, акт № 5511 підтверджує факт проведення уповноваженим підрозділом обстеження земельного масиву, до якого входить спірна земельна ділянка, але не підтверджує фактичного забруднення цього масиву вибухонебезпечними предметами.

Суд першої інстанції обґрунтовано не погодився з доводом третьої особи про те, що сама дата проведення обстеження у вересні 2024 року автоматично доводить неможливість використання земельної ділянки до цього часу. Адже відсутність проведеного раніше обстеження засвідчує невизначеність щодо стану території, але не створює презумпції її фактичного забруднення або повної непридатності до використання.

Як правильно вказав суд першої інстанції, інший підхід фактично означав би заміну доказування, передбаченої ч.6 ст.762 ЦК України об`єктивної неможливості користування припущенням про небезпеку до моменту перевірки. Такий підхід не узгоджується із загальними правилами доказування та з правовою природою винятку, встановленого ч.6 ст.762 ЦК України.

Апеляційний суд враховує й те, що з боку відповідача не було направлено орендодавцю жодного повідомлення про неможливість використання вказаної земельної ділянки, відомості щодо виникнення обставин непереборної сили до відома позивача доведені не були.

Щодо розпоряджень Новорайської сільської військової адміністрації № 163, № 29 та № 154 суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що вони приймалися у сфері застосування податкових пільг та особливостей оподаткування земель, які перебували у користуванні ТОВ "ЮТС-Агропродукт", у зв`язку з потенційним забрудненням вибухонебезпечними предметами. Надання податкової пільги саме по собі не змінює умов приватноправового договору оренди та не припиняє обов`язку сплачувати договірну орендну плату власнику земельної ділянки.

Також суд правомірно виходив з того, що внутрішні накази ТОВ "ЮТС-Агропродукт" від 2022-2025 років щодо припинення або обмеження обробітку земель відображають управлінські рішення самого товариства, однак не є незалежними доказами фактичного стану спірної земельної ділянки.

Також, як правильно вказав суд першої інстанції, втрата або викрадення майна підприємства під час окупації у 2022 році, а також включення ТОВ "ЮТС-Агропродукт" до переліку суб`єктів, які постраждали внаслідок обставин непереборної сили, підтверджують негативний вплив збройної агресії на діяльність підприємства. Проте, ці обставини не доводять повної неможливості використання конкретної земельної ділянки або виконання грошового зобов`язання зі сплати орендної плати у строки, що настали 31 грудня 2023 року, 31 грудня 2024 року та 31 грудня 2025 року.

Також суд обґрунтовано виходив з того, що відомості про здійснення іншими сільськогосподарськими підприємствами господарської діяльності на території Новорайської громади не доводять автоматично безпечність кожної земельної ділянки. Разом з тим, вони додатково підтверджують, що загальна безпекова ситуація на території громади не може сама по собі прирівнюватися до повної неможливості використання кожної конкретної земельної ділянки.

За таких обставин суд дійшов висновку, що третя особа не довела наявності передбачених ч.6 ст.762 ЦК України підстав для звільнення від орендної плати як за 2023 та 2024 роки, так і за 2025 рік, що утворює систематичність у розумінні п."д" ч.1 ст.141 ЗК України. Вказане свідчить про наявність підстав для дострокового розірвання договору оренди землі.

Також суд апеляційної інстанції вважає, що постанова Верховного Суду від 21 січня 2026 року у справі № 650/3776/24, на яку посилається відповідач, не встановлює безумовної презумпції неможливості використання будь-якої земельної ділянки, що перебувала в оренді скаржника, незалежно від її місцезнаходження, індивідуального стану та періоду. Спір у справі № 650/3776/24 стосувався іншої земельної ділянки та іншої сукупності доказів. У цій справі суду не подано належних доказів фактичного обстеження саме земельної ділянки позивача, не встановлено її реального забруднення вибухонебезпечними предметами або абсолютної неможливості доступу до неї протягом повних 2023, 2024 та 2025 років. Тому висновки Верховного Суду щодо оцінки доказів у справі № 650/3776/24 не спростовують установлених у цій справі обставин.

Встановивши, що відповідач систематично не виконував свого обов`язку щодо сплати орендної плати за 2023, 2024, 2025 роки за договором оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, суд дійшов правильного висновку про розірвання договору оренди.

Крім того, розглядаючи вказаний спір, суд апеляційної інстанції також враховує наступне.

Позивач є власником спірної земельної ділянки. Як орендодавець він передав її в оренду відповідачу ТОВ "ЮТС-Агропродукт", очікуючи від останнього сплати орендної плати. Тобто, для позивача єдиним призначенням спірної земельної ділянки є отримання відповідного доходу: або в результаті передання її в оренду, або в результаті самообробітку. Відповідач, орендуючи землю, також має на меті отримання прибутку. Проте між власником землі та її орендарем існує суттєва різниця: орендодавець виступає у якості власника землі, він вже має її у своїй власності, а орендар лише планує отримати дохід від оренди землі. Таким чином, неотримання орендодавцем орендної плати за свою землю по суті позбавляє його своєї власності.

У цій справі, як вбачається, відмова в задоволенні позовних вимог з підстав несплати орендної плати за 2023, 2024, 2025 роки по суті буде означати позбавлення позивача його орендної плати за свою землю та/або у позбавленні його права на повернення земельної ділянки від орендаря внаслідок несплати останнім орендної плати за вказаних обставин. Тобто, позивач по суті буде позбавлений (тимчасово на невизначений час або взагалі) своєї власності: з одного боку, земельна ділянка буде належати на праві оренди орендареві і позивач її не отримає у своє володіння, а, з іншого боку, і орендна плата йому не буде сплачена. Отже, за таких обставин орендодавець хоча і буде вважатися формальним власником земельної ділянки, однак по суті жодного зиску з цього мати не буде. Саме така ситуація і склалася за обставинами справи, адже повномасштабна війна рф проти нашої держави триває вже майже 5 років і час її завершення, як і час повоєнного відновлення, наразі невідомі. Таким чином, гіпотетична відмова в позові призведе до того, що позивач, як орендодавець, як за минулий час, так і наперед на невизначений час буде позбавлений своєї власності, що по суті означає порушення справедливого балансу між інтересами орендаря та інтересами позивача як орендодавця, оскільки позивач буде фактично позбавлений як своєї землі, так і орендної плати, в той час як відповідач жодних обтяжень нести не буде.

У випадку ж задоволення позову про розірвання договору оренди землі кожна зі сторін залишається при своїх інтересах, зокрема і відповідач, відносно якого, за обставинами справи, не доведено, що він буде нести якийсь надмірний тягар.

Крім систематичної несплати орендної плати, підставою позову позивач вказав і ч.2 ст.651 ЦК України (істотне порушення договору орендарем). Апеляційний суд вважає, що за обставинами справи також наявне істотне порушення орендарем умов договору, адже, як зазначено, внаслідок несплати орендної плати орендодавець значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладенні договору.

Отже, наявні підстави для задоволення заявлених позивачем вимог про розірвання договору оренди землі, а рішення суду є законним і обґрунтованим.

Такого ж правового висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 25.06.2025 року у справі № 610/941/24, в якій погодився з тим, що у відповідача відсутня вина за невиконання обов`язку зі сплати орендної плати за 2022 рік, оскільки орендар не міг користуватися в цей час земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, не провів посівну компанію та компанію зі збору врожаю, що розташована на території Харківської області, яка у період з 28 лютого по 11 вересня 2022 року перебувала під тимчасовою окупацією російської федерації. Натомість, погодився з тим, що за 2023 рік орендна плата має бути виплачена.

Колегія суддів звертає увагу на постанову Верховного Суду від 21.01.2026 року у справі № 650/3776/24 про залишення без змін постанови суду апеляційної інстанції від 09 квітня 2025 року, якою було скасовано рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 30 січня 2025 року й ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості з орендної плати через звільнення відповідача від відповідальності за несплату орендної плати у 2022, 2023 роках внаслідок наявності обставин непереборної сили, які унеможливили виконання відповідачем зобов`язань за договором оренди. При цьому колегія суддів не встановила подібність правовідносин у цій справі та справі № 650/3776/24.

Інші доводи апеляційної скарги не обґрунтовані вимогами закону, не підтверджені належними доказами та висновків суду не спростовують.

Зокрема, не можуть бути прийняті до уваги посилання на неврахування судом доведення факту неможливості виконувати зобов`язання за договором оренди землі, оскільки, як вказав скаржник, це підтверджується тимчасовою окупацією території Херсонської області, де розташована земельна ділянка, відповідними розпорядженнями військової адміністрації, якими визначено, що земельні ділянки не придатні до їх використання через потенційне забруднення. При цьому апеляційний суд враховує те, що самі по собі вказані посилання без надання належних доказів на підтвердження неможливості виконання відповідних зобов`язань за договором оренди землі у 2023, 2024, 2025 роках не можуть свідчити про очевидну неможливість використання у вказаний період земельної ділянки відповідачем у своїй господарській діяльності. Також суд апеляційної інстанції враховує те, що матеріали справи не містять сертифікату, який був би виданий за зверненням ТОВ "ЮТС-Агропродукт", не містять належних доказів на підтвердження того, що підприємство у 2023, 2024, 2025 роках зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом, що воно було позбавлено можливості виконувати свої зобов`язання за договором оренди. Також, наведені розпорядження місцевої військової адміністрації (якими надавались податкові пільги із сплати місцевих податків та/або зборів у зв`язку з визнанням земельних ділянок непридатними для використання через імовірну загрозу їх забруднення вибухонебезпечними предметами) не звільняють ані ТОВ "ЮТС-Агропродукт", ані ТОВ "Перемога-Плюс", як нового орендаря, від обов`язку сплати орендної плати за спірні земельні ділянки, які є приватною власністю і не віднесені до земель комунальної форми власності за вказаний період, а потенційна загроза забруднення не може тлумачитися як безумовна підстава для звільнення від виконання грошового зобов`язання за договором оренди. Що ж до посилань скаржника на неможливість використання земельної ділянки через її забрудненість, то вони підлягають відхиленню, оскільки, як вже було зазначено, процедура розмінування та приведення відповідних земельних ділянок у стан, придатний для господарської діяльності, передбачає активну поведінку орендаря, яка включає звернення до відповідних компетентних органів для організації обстеження земель, оперативного ініціювання процедур розмінування та вжиття інших необхідних заходів для забезпечення використання цих земель. Однак цього зроблено не було. Наданий скаржником акт № 5511 підтверджує факт проведення уповноваженим підрозділом обстеження земельного масиву, до якого входить спірна земельна ділянка, але не підтверджує фактичного забруднення цього масиву вибухонебезпечними предметами. Навпаки, зафіксованим результатом виконаних робіт є невиявлення таких предметів. Суд обґрунтовано не погодився з доводом третьої особи про те, що сама дата проведення обстеження у вересні 2024 року автоматично доводить неможливість використання земельної ділянки до цього часу. Відсутність проведеного раніше обстеження засвідчує невизначеність щодо стану території, але не створює презумпції її фактичного забруднення або повної непридатності до використання. Апеляційний суд враховує, що потенційна загроза забруднення не може тлумачитися як безумовна підстава для звільнення від виконання грошового зобов`язання за договором оренди землі.

Також, слід залишити поза увагою посилання на неврахування судом того, що факт неможливості виконувати зобов`язання за договором оренди землі підтверджується:

--- тимчасовою окупацією з 09.04.2022 по 11.11.2022 території Херсонської області, де розташована земельна ділянка, внаслідок повномасштабної військової агресії російськової федерації;

--- Наказом №376, Інтерактивною картою ДСНС, Розпорядженнями Новорайської СВА, тощо. Безпечною територія стала лише з 25.09.2024 після складення Акту №5511 від 16.09-24.09.2024 висновків про безпечність;

--- територія Новорайської сільської територіальної громади Бериславського району Херсонської області, з 09.04.2022 - 11.11.2022 була тимчасово окупована рф, а з 11.11.2022 і по теперішній час віднесена до території можливих бойових дій. Ця обставина є загальновідомою в розумінні ч. 3 ст. 82 ЦПК України (Наказ Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376);

--- відстань до тимчасово окупованих населених пунктів становить від 6 км (м. Каховка) до 30 км (смт Горностаївка), що свідчить про безпосередню наближеність території до зони бойових дій та окупованих територій;

--- Актом (зведеним) №5511 виконаних робіт з розмінування місцевості (акваторії, об`єкта) від вибухонебезпечних предметів (знешкодження та (або) знищення виявлення вибухонебезпечних предметів) з 16 по 24.09.2024. Згідно з текстом Акта, комплекс робіт з обстеження, виявлення, вилучення та знищення вибухонебезпечних предметів на масиві, де розташована ділянка позивача, проводився у період з 16.09.2024 по 24.09.2024. Вказаний Акт свідчить про неможливість використання земельної ділянки позивача до часу її перевірки та розмінування (кінець вересня 2024 року), яке здійснюється відповідно до вимог Закону України "Про протимінну діяльність в Україні" уповноваженими на то органами;

--- Листами Херсонської обласної військової адміністрації від 01-01-66-6632/0/26/46 від 28.05.2026 та № 01-01-66 6808/0/26/46 від 01.06.2026. Листами підтверджено, що земельна ділянка позивача входить до акту виконаних робіт з розмінування місцевості (акваторії, об`єкта) від вибухонебезпечних предметів з 16.09. по 24.09.2024 № 5511;

--- Розпорядженнями Новорайської сільської військової адміністрації Бериславського району Херсонської області № 163 від 31.10.2023, № 29 від 06.02.2024, № 154 від 18.04.2024. Офіційне визнання органом місцевого самоврядування: ділянки ТОВ "ЮТС-Агропродукт" (у т.ч. спірні) не є об`єктами оподаткування за відповідні роки у зв`язку з їх непридатністю для використання через потенційну загрозу забруднення ділянок вибухонебезпечними предметами за 01.03.2022 - I кв. 2024;

--- Інтерактивною картою ДСНС, відповідно до якої територія Бериславського району (район в який входить Новорайська сільська територіальна громада) є місцем, де виявлені або імовірно знаходяться вибухонебезпечні предмети;

--- Розпорядженнями Херсонської обласної ради від 01.03.2023 № 24, Рішенням XIV сесії Херсонської обласної ради від 23.12.2022 № 491, Рішенням Херсонської обласної ради від 28.04.2023 №516, рядом внутрішніх документів ТОВ "ЮТС-Агропродукт" за спірний період. Зазначене документально підтверджує, що призупинення господарської діяльності та відмова від обробітку орендованих земельних ділянок були зумовлені виключно об`єктивними обставинами безпеки – окупацією, знищенням майна, потенційним забрудненням вибухонебезпечними предметами та загрозою для життя працівників, а не небажанням виконувати договірні зобов`язання.

При цьому апеляційний суд виходить з того, що самі по собі вказані обставини без надання належних доказів на підтвердження неможливості виконання відповідних зобов`язань за договором оренди землі у 2023, 2024, 2025 роках не можуть свідчити про очевидну неможливість використання у вказаний період земельної ділянки відповідачем у своїй господарській діяльності. Розпорядження місцевої адміністрації стосуються питання надання пільг і зовсім не встановлюють як доведений факт неможливості виконання орендарем своїх обов`язків за договором оренди землі протягом 2023-2025 років. Матеріали справи не містять сертифікату, який був би виданий за зверненням ТОВ "ЮТС-Агропродукт", не містять належних доказів на підтвердження того, що підприємство фактично зупинило роботу у 2023-2025 роках у зв`язку з воєнним станом, що воно було позбавлено можливості у вказаний період виконувати свої зобов`язання за договором оренди. Щодо Інтерактивної карти Державної служби надзвичайних ситуацій вказав, що згідно даних Інтерактивної карти ДСНС на її офіційному сайті за посиланням "Розмінування України" (https://mine.dsns.gov.ua/) суд апеляційної інстанції враховує те, що з неї неможливо встановити факт того, чи виявлені або ймовірно знаходяться вибухонебезпечні предмети в межах території розташування земельної ділянки. Вказана карта не містить історичних даних про стан територій у минулі періоди часу, а також не підтверджує факт реального забруднення земельних ділянок вибухонебезпечними предметами, а лише відображає потенційний ризик такого забруднення. Таким чином, в цій частині відповідачем не доведено той факт, що орендована ним земельна ділянка є забрудненою вибухонебезпечними предметами. Доводи відповідача не підтверджують існування обставин, які б свідчили про повну неможливість використання відповідачем орендованої земельної ділянки за її цільовим призначенням у розумінні ч.6 ст.762 ЦК України.

Також підлягають відхиленню й посилання на неврахування судом того, що на момент ухвалення оскаржуваного рішення вже сплила дія договору відчуження права оренди від ТОВ "ЮТС-Агропродукт" до ТОВ "Перемога-Плюс", а тому а орендарем спірної земельної ділянки станом на дату ухвалення рішення є саме ТОВ "ЮТС-Агропродукт". За таких умов саме апелянт є стороною договору оренди, розірвання якого є предметом спору, а отже, рішення про розірвання договору безпосередньо визначає його права та обов`язки як орендаря.

При цьому апеляційний суд враховує те, що на час ухвалення оскаржуваного рішення за даними державних реєстрів право оренди спірної земельної ділянки рахувалось за ТОВ "Перемога-Плюс". Доказів на підтвердження протилежного сторонами та скаржником не надано.

Також не можуть бути прийняті до уваги посилання на неврахування судом правової позиції Верховного Суду, зробленої у постанові від 21.01.2026 року у справі №650/3776/24. При цьому, як вже вказувалось, апеляційний суд не встановив подібність правовідносин у цій справі та справі № 650/3776/24.

Крім того, як такі, що не впливають на правильність прийнятого судом рішення, та не містять в собі підстав для його скасування, слід залишити поза увагою інші доводи апеляційної скарги.

Висновки суду апеляційної інстанції

Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України це є підставою для того, щоб апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Керуючись ст.ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютс-Агропродукт" залишити без задоволення.

Рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 07 вересня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складення повної постанови – 10 листопада 2026 року.

Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ В.В. Майданік

Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ Л.П. Воронцова

_ _ _ _ _ _ _ _ _ І.В. Склярська

Оригінал: reyestr.court.gov.ua