Постанова від 09 листопада 2026 р. у справі №583/2962/26 — Сумський апеляційний суд

Суд: Сумський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 09 листопада 2026 р.

Справа: №583/2962/26

Суддя: Сидоренко А. П.

Справа №583/2962/26

Номер провадження 22-ц/816/2980/26

Категорія - 39

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року м. Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Сидоренко А.П. (суддя-доповідач), суддів: Щербаченко М.В., Нестеренка М.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» - Лазарєвої Маргарити Сергіївни на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 17 серпня 2026 року, ухвалене в м. Охтирка у складі судді Савєльєвої А.І. у справі за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

11 червня 2026 року представник ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (далі - ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС») звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24 серпня 2025 року між сторонами за допомогою веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в межах якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів, що у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1592-4198.

Відповідно до умов договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачці кредитні кошти в розмірі 17000,00 грн, зі строком кредитування 365 днів, комісією за надання кредиту 15% від суми кредиту, базовим періодом 30 днів, стандартною процентною ставкою 1,00% в день (протягом перших 180 днів користування кредитом), зниженою процентною ставкою 0,74% у день (починаючи з 181 дня користування кредитом та до закінчення строку дії договору), промо-ставка 0,25% у день. Кредитодавець виконав свої зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачці кредитні кошти відповідно до умов укладеного договору.

Внаслідок неналежного виконання відповідачкою своїх зобов`язань за кредитним договором утворилася заборгованість за кредитним договором у розмірі 36889,20 грн, з яких: 17000,00 грн - заборгованість за кредитом, 12409,20 грн - заборгованість за нарахованими процентами, 7480,00 грн - заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК, яку позивач просить стягнути з відповідачки на свою користь.

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 17 серпня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 1592-4198 від 24 серпня 2025 року в розмірі 21033,95 грн, а також судові витрати в розмірі 1518,10 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, представник позивача ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» Лазарєва М.С. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення скасувати у частині визначеного розміру заборгованості та ухвалити нове рішення про стягнення з відповідачки на користь позивача загальної суми заборгованості за кредитним договором в розмірі 36889,20 грн, з яких: заборгованість за кредитом – 17000,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами – 12409,20 грн, заборгованості за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК – 7480,00 грн. Також просить судові витрати, пов`язані з розглядом апеляційної скарги, покласти на відповідача та стягнути їх з нього в повному обсязі на користь позивача.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що кредитний договір № 1592-4198 від 24 серпня 2025 року укладено сторонами в електронній формі на погоджених умовах, зокрема щодо суми кредиту, строку кредитування, процентних ставок та одноразової комісії за видачу кредиту. Відповідачка добровільно погодилася з умовами договору, не скористалася правом на відмову від нього протягом 14 календарних днів та продовжувала користуватися кредитними коштами.

Пунктом 4.11 Договору передбачено одноразову комісію за видачу кредиту в розмірі 15 % від суми кредиту, яка сплачувалася під час його видачі та не є санкцією за порушення відповідачем договірних зобов`язань.

Нарахування процентів здійснювалося відповідно до умов договору, у межах погодженого строку кредитування. При цьому штрафні санкції, пеня чи штраф за порушення зобов`язань відповідачці не нараховувалися, а комісія була одноразовою платою за видачу кредиту.

На думку позивача, умови договору не є несправедливими, оскільки погоджені сторонами добровільно та відповідають принципу свободи договору, передбаченому ст. 627 ЦК України. Зазначає, що позивач має законне право на нарахування процентів (згідно п. 4.10. та 10.1. кредитного договору) протягом строку договору, що визначені в п. 4.14. кредитного договору.

Позивач обґрунтовує правомірність нарахування та стягнення комісії за надання кредиту положеннями Закону України «Про споживче кредитування», який як спеціальний нормативно-правовий акт регулює відповідні правовідносини. Зокрема, посилається на ст. 8 зазначеного Закону, постанови НБУ № 16 від 11 лютого 2021 року та № 113 від 03 листопада 2021 року, які передбачають можливість включення комісій до загальних витрат за споживчим кредитом та відображення їх у кредитному договорі.

Зазначає, що з 10 червня 2017 року, з набранням чинності Законом України «Про споживче кредитування» та відповідними змінами до статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», остання застосовується до відносин споживчого кредитування лише в частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Таким чином, представник позивача зазначає, що чинне законодавство передбачає право небанківської фінансової установи включати до кредитного договору умову про сплату комісії за надання кредиту, нараховувати її та стягувати несплачену суму, у тому числі в судовому порядку. Відтак, умова Кредитного договору щодо сплати комісії та вимога про її стягнення є правомірними й обґрунтованими.

Також представник позивача зазначає, що умова про сплату комісії була прямо передбачена кредитним договором та погоджена відповідачкою, а тому її стягнення є правомірним.

Таким чином, наголошує, що Закон України «Про споживче кредитування» як спеціальний нормативно-правовий акт передбачає право кредитодавця встановлювати комісію та має пріоритет у застосуванні перед загальними нормами Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене, представник позивача вважає нарахування та стягнення комісії за надання кредиту законним і обґрунтованим та просить врахувати відповідні доводи під час перегляду рішення суду першої інстанції.

Також в апеляційній скарзі представник позивача обґрунтовує правомірність нарахування процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України тим, що такі нарахування є способом захисту майнових прав кредитора у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання, а не штрафною санкцією.

Зазначає, що з 24 грудня 2023 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», на підставі якого п. 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» закону «Про споживче кредитування» викладено в новій редакції, а саме: у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення.

Звертає увагу, що одночасно також відбулось виключення п. 6.1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону про споживче кредитування, яким було передбачено норму про звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування.

Отже, чинна норма Закону Про споживче кредитування, яка також діяла на дату укладання договору з відповідачкою, і яка передбачає звільнення від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення виконання зобов`язань, не застосовується до договорів про споживчий кредит, які укладені за межами періоду, що встановлений п. 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення», тобто з 23 січня 2024 року, тому позивач має всі підстави для нарахування та витребування з відповідача сплати неустойки та інших платежів за прострочення виконання зобов`язання, в тому числі процентів, передбачених ст. 625 ЦК України, якщо умовами договору передбачена сплата таких платежів.

Також представник позивача вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, оскільки здійснив неправильний перерозподіл коштів, сплачених відповідачем, що не відповідає ні умовам кредитного договору, ні нормам спеціального законодавства.

Відповідачка правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи те, що ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 24 серпня 2025 року між сторонами у справі укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1592-4198 продукту «MiniKasa» (далі — кредитний договір). Вказаний договір укладено у формі електронного договору відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Договір містить відомості про його підписання позичальником за допомогою електронного підпису у вигляді одноразового ідентифікатора (одноразового пароля).

Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець відкрив позичальнику кредитну лінію шляхом надання кредиту на умовах строковості, зворотності та платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язався повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом (п. 2.2).

Кредитний договір містить такі умови: сума кредиту - 17 000,00 грн, дата видачі кредиту - 24 серпня 2025 року, базовий період - 30 календарних днів, строк кредитування -365 календарних днів.

Пунктом 4.6 кредитного договору передбачено такий спосіб перерахування позичальнику коштів у рахунок кредиту: кредит надається позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми, зазначеної в п. 4.1 цього договору, на банківський рахунок позичальника з використанням реквізитів електронного платіжного засобу, вказаних позичальником. Ініціювання безготівкового переказу грошової суми, зазначеної в п. 4.1 цього договору, здійснюється кредитодавцем безпосередньо після укладення сторонами цього договору та надсилання позичальнику примірника договору і додатків до нього у вигляді електронного документа. Кредит вважається наданим позичальнику з моменту списання грошових коштів з банківського рахунку кредитодавця за належними реквізитами для їх подальшого зарахування на електронний платіжний засіб, зазначений позичальником під час оформлення кредиту.

Відповідно до п. 4.10 кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дати його видачі до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за такими стандартними процентними ставками:

1,00 % за кожен день користування кредитом, що застосовується протягом перших 180 (ста вісімдесяти) календарних днів з дати укладення цього договору. У цей період позичальник може скористатися правом на користування кредитом за промо-ставкою та/або зниженою та/або пільговою процентною ставкою;

0,74 % за кожен день користування кредитом, що застосовується починаючи зі 181 (сто вісімдесят першого) календарного дня дії договору і до закінчення строку його дії або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту — залежно від того, яка із зазначених дат настане раніше.

Пунктом 10.1 кредитного договору також передбачено застосування промо-ставки в розмірі 0,25 % за кожен день користування кредитом протягом перших 30 календарних днів першого базового періоду. Зазначена ставка надається як знижка та заохочення за умови дотримання позичальником графіка платежів.

Відповідно до п. 4.11 кредитного договору комісія за видачу кредиту становить 15,00% від суми виданого кредиту (якщо в цьому пункті договору розмір комісії за видачу кредиту зазначено як 0 %, це означає, що така комісія відсутня). Нарахування комісії за видачу кредиту здійснюється на суму виданого за цим договором кредиту в день його видачі.

Комісія за видачу додаткових грошових коштів у кредит також належить до комісії за видачу кредиту та може одноразово нараховуватися під час кожного отримання позичальником додаткових грошових коштів у кредит, якщо її нарахування передбачено відповідними додатковими угодами до цього договору, якими сторони оформили отримання позичальником додаткових кредитних коштів. Якщо у відповідній додатковій угоді до цього договору, якою сторони оформили отримання позичальником додаткових грошових коштів у кредит, зазначено, що комісія за їх видачу становить 0 %, це означає, що така комісія на підставі відповідної додаткової угоди відсутня.

Відповідно до п. 4.14 кредитного договору строк кредитування, тобто строк, на який кредит надається позичальнику, становить 365 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Датою повернення (виплати) кредиту визначено 23 серпня 2026 року.

Продовження строку кредитування або строку повернення кредиту в односторонньому порядку кредитодавцем чи позичальником не допускається. Позичальник не має права ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку повернення кредиту, встановлених цим договором. Строк кредитування може бути продовжений за взаємною згодою сторін шляхом укладення додаткової угоди до цього договору. У такому разі актуальний строк кредитування зазначається в останній укладеній сторонами додатковій угоді до цього договору, якою змінювався строк кредитування.

Пунктом 6.5 кредитного договору передбачено, що в разі несвоєчасного виконання позичальником зобов`язань щодо сплати процентів за користування кредитом або повернення кредиту кредитодавець має право ініціювати договірне списання грошових коштів з банківського рахунку, пов`язаного з електронним платіжним засобом, реквізити якого були надані позичальником під час укладення цього договору, у розмірі, що не перевищує фактичної суми заборгованості позичальника перед кредитодавцем за цим договором.

Списання грошових коштів здійснюється відповідно до встановленого порядку повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом у вигляді графіка платежів із визначеною кількістю платежів, їх розміром і періодичністю сплати, який є додатком 3 до цього договору. У разі здійснення договірного списання грошових коштів з банківського рахунку, пов`язаного з електронним платіжним засобом, реквізити якого були надані позичальником під час укладення цього договору, кредитодавець повідомляє позичальника про факт такого списання шляхом надсилання повідомлення у спосіб, погоджений сторонами в цьому договорі.

Пунктами 8.2 та 8.3 кредитного договору визначено, що в разі несвоєчасного повернення отриманого кредиту позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 1 (один) процент від неповерненої суми кредиту за кожен день прострочення сплати відповідно до положень ст. 625 Цивільного кодексу України.

Нарахування процентів відповідно до положень ст. 625 Цивільного кодексу України за несвоєчасне повернення отриманого кредиту здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день після закінчення строку кредитування до дати фактичного повернення всієї суми кредиту.

Згідно з п. 12.1 кредитного договору цей договір та Правила разом становлять єдиний договір і визначають усі його істотні умови та умови надання кредиту. Укладаючи цей договір, позичальник підтверджує, що попередньо уважно ознайомився з Правилами, розміщеними на вебсайті кредитодавця, повністю розуміє всі їх умови, зобов`язується та погоджується неухильно дотримуватися умов договору, а тому добровільно та свідомо укладає його, бажаючи настання передбачених ним правових наслідків (а.с.11-22).

У матеріалах справи міститься копія Правил відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), у яких викладено відповідні умови та положення, підписана позичальником 26 вересня 2025 року за допомогою електронного підпису у вигляді одноразового ідентифікатора, а також паспорт споживчого кредиту (а.с.23-31).

На підтвердження факту отримання відповідачкою ОСОБА_1 24 серпня 2025 року кредитних коштів у розмірі 17000,00 грн позивачем надано квитанцію ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» про перерахування коштів від ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» через систему платежів EasyPay на банківську картку № НОМЕР_1 (а.с. 36).

Факт укладення кредитного договору відповідачкою не заперечується.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованість за договором № 1592-4198 від 24 серпня 2025 року становить 36889,20 грн, з яких:

17000,00 грн — заборгованість за кредитом;

12409,20 грн — заборгованість за нарахованими процентами;

7480,00 грн — заборгованість за процентами річних, нарахованими на підставі ст. 625 ЦК України (а.с.38-41).

Частково задовольняючи позовні вимоги ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», суд першої інстанції виходив із доведеності факту порушення відповідачкою зобов`язань щодо своєчасного повернення кредиту, а також підтвердженості розміру заборгованості належними доказами, які відповідачкою не спростовані. Водночас суд дійшов висновку про нікчемність умов кредитного договору та додаткових угод до нього в частині встановлення комісії за надання кредиту в розмірі 15 % від суми кредиту, оскільки така плата передбачена за послуги, які відповідно до закону мають надаватися безоплатно, а тому підстави для її стягнення відсутні.

Щодо нарахованих позивачем відсотків на підставі статті 625 ЦК України суд дійшов висновку про безпідставність їх стягнення, оскільки такі нарахування мають характер відповідальності за порушення грошового зобов`язання, а тому до них підлягають застосуванню вимоги п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

У зв`язку з цим суд виключив зазначені нарахування з розрахунку заборгованості та здійснив власний перерахунок, визначивши розмір боргу з урахуванням фактично здійснених відповідачкою платежів, без нарахування комісії за надання кредиту та відсотків відповідно до статті 625 ЦК України.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що такі висновки суду першої інстанції узгоджуються з матеріалами справи та відповідають вимогами закону.

Відповідно до положень статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта статті 203 ЦК України).

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Зазначений висновок відповідає правовій позиції висловленій Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

Відповідачка не заперечує факт укладення договору про відкриття кредитної лінії № 1592-4198 від 24 серпня 2025 року між нею та позивачем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС».

Щодо доводів апеляційної скарги в частині правомірності нарахування комісії колегія суддів зазначає таке.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим згідно ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до пункту 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).

У постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду зробив висновок про те, що «якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до умов кредитного договору у справі, яка переглядається, комісія за надання кредиту є одноразовою винагородою, що сплачується позичальником за видачу кредиту кредитодавцем фінансової послуги (кредиту), розмір якої визначено пунктом 4.11 договору та становить 15% від суми виданого кредиту.

Разом із тим аналіз змісту кредитного договору свідчить, що ним не визначено конкретного переліку додаткових чи супутніх послуг кредитодавця, за які встановлено відповідну плату. Позивачем також не надано доказів фактичного надання таких послуг та їх погодження зі споживачем при укладенні договору.

Згідно з частинами першою, п`ятою статті 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.

Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що умова кредитного договору від 24 серпня 2025 року в частині встановлення комісії за надання кредиту є нікчемною, а тому, керуючись частиною п`ятою статті 216 ЦК України, суд першої інстанції обґрунтовано застосував наслідки недійсності нікчемного правочину.

Як установлено судом, 24 серпня 2025 року відповідачка ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 17000,00 грн, при цьому в день його надання позивачем було нараховано комісію в розмірі 2550,00 грн. Оскільки умова договору щодо сплати зазначеної комісії є нікчемною, вона не може бути правовою підставою для виникнення у відповідачки обов`язку щодо її сплати та, відповідно, для стягнення цієї суми на користь позивача.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано виключив із розрахунку заборгованості неправомірно нараховану комісію в розмірі 2550,00 грн та зменшив на цю суму розмір заборгованості, що підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача. З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині правомірності вимог позивача про стягнення процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, колегія суддів зазначає таке.

Як встановлено судом, між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 24 серпня 2025 року укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1592-4198. Отже, правовідносини між сторонами виникли в період дії в Україні воєнного стану.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан, який надалі неодноразово продовжувався.

Відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Крім того, зазначеною нормою передбачено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, законодавець прямо встановив звільнення позичальника від обов`язку сплати неустойки за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором у період дії воєнного стану, а також обов`язок кредитодавця списати відповідні суми неустойки, нараховані починаючи з 24 лютого 2022 року.

В апеляційній скарзі представником позивача зазначено про те, що внаслідок змін законодавства за договорами, укладеними з 24 січня 2024 року кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань.

Так, пунктом 8.2 договору про споживчий кредит передбачено, що в разі прострочення позичальником виконання грошових зобов`язань зі сплати процентів за користування кредитом та/або комісії за видачу кредиту (за умови її передбачення договором), комісії за видачу додаткових грошових коштів (за умови її передбачення відповідною додатковою угодою) та/або повернення суми кредиту у встановлені договором строки позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 401 500 % річних від суми заборгованості відповідно до статті 625 ЦК України.

При цьому договором визначено, що зазначені проценти нараховуються за кожен день прострочення на суму заборгованості, яка включає прострочені проценти за користування кредитом, комісію за видачу кредиту, комісію за видачу додаткових грошових коштів та/або неповернуту суму кредиту, та не нараховуються на раніше нараховані проценти відповідно до статті 625 ЦК України.

Так, відповідно до ст. 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (див. постанови від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (п. 17), від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17 (п. 78), від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 (пункт 69)).

Тобто у даному випадку пріоритетним є саме застосування описаних приписів п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

При цьому, відповідно до ст. 2 Закону України «Про споживче кредитування» метою цього Закону є захист прав та законних інтересів споживачів і кредитодавців, створення належного конкурентного середовища на ринках фінансових послуг та підвищення довіри до нього, забезпечення сприятливих умов для розвитку економіки України, гармонізація законодавства України із законодавством Європейського Союзу та міжнародними стандартами.

Цей Закон регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування, а також відносини, що виникають у зв`язку з врегулюванням простроченої заборгованості за договорами про споживчий кредит та іншими договорами, передбаченими частиною другою цієї статті (ст. 3 Закону України «Про споживче кредитування»).

Згідно з п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції, чинній з 24 грудня 2023 року), у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені ч. 4 ст. 1056-1 ЦК України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені ч. 2 ст. 3 цього Закону. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.

Датою набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» є 24 грудня 2023 року. Відповідно, 30-й день включно з дня набрання чинності цим Законом припадає на 23 січня 2024 року.

У цій справі Договір про відкриття кредитної лінії між кредитором та відповідачкою укладено 24 серпня 2025 року. Отже, оскільки договір укладено після 23 січня 2024 року, тобто, пізніше 30-го дня з дня набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», до боржника не застосовуються положення п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» щодо звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит.

Системний аналіз приписів п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» та п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить про те, що відповідні положення Закону України «Про споживче кредитування» з 23 січня 2024 року взагалі не мають предметом правового регулювання питання щодо нарахування пені та процентів, передбачених статтею 625 ЦК України у кредитних правовідносинах під час воєнного стану в Україні.

Отже, нарахування процентів відповідно до статті 625 ЦК України у кредитних правовідносинах у період дії воєнного стану в Україні регулюється положеннями ЦК України, зокрема пунктом 18 його Прикінцевих та перехідних положень, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Ураховуючи, що проценти, передбачені статтею 625 ЦК України, у розмірі 7480,00 грн були нараховані відповідачці за прострочення виконання зобов`язань за договором про відкриття кредитної лінії № 1592-4198 від 24 серпня 2025 року, тобто за зобов`язанням, яке виникло в період дії воєнного стану в Україні, правові підстави для стягнення зазначеної суми з відповідачки відсутні.

За таких обставин суд першої інстанції, відмовляючи у стягненні з відповідачки на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» 7480,00 грн процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, правильно застосував положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необхідності здійснення перерахунку заборгованості за кредитним договором № 1592-4198 від 24 серпня 2025 року з урахуванням неправомірності нарахування комісії за надання кредиту та процентів відповідно до статті 625 ЦК України, які не підлягають стягненню.

Згідно матеріалів справи, суд першої інстанції, дослідивши розрахунок заборгованості, наданий позивачем, та здійснені відповідачкою платежі, які в повному обсязі відображені у розрахунку позивача, провів власний перерахунок заборгованості. При цьому суд обґрунтовано врахував фактично здійснені відповідачкою платежі, зарахувавши сплачені кошти спочатку в рахунок погашення належно нарахованих процентів за користування кредитом, а залишок - у рахунок погашення основної суми кредиту.

Зокрема, суд першої інстанції врахував, що після отримання 24 серпня 2025 року кредиту в розмірі 17000,00 грн відповідачкою було здійснено низку платежів на погашення заборгованості, у зв`язку з чим розмір основного боргу послідовно зменшувався. Також судом проведено перерахунок процентів за користування кредитом із застосуванням передбачених договором процентних ставок та з урахуванням фактичного залишку тіла кредиту за відповідні періоди. При цьому з розрахунку виключено неправомірно нараховану комісію в розмірі 2550,00 грн та проценти, передбачені статтею 625 ЦК України в розмірі 7480,00 грн.

За результатами такого перерахунку суд першої інстанції визначив, що станом на 10 квітня 2026 року загальний розмір заборгованості відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором становить 21033,95 грн, з яких: 13337,20 грн — заборгованість за основною сумою кредиту; 7696,75 грн — заборгованість за процентами за користування кредитом.

Колегія суддів вважає наведений судом першої інстанції розрахунок обґрунтованим, таким, що відповідає умовам кредитного договору, фактичним обставинам справи та здійсненим відповідачкою платежам. Підстав для іншого визначення розміру заборгованості колегія суддів не вбачає, а тому погоджується з висновком місцевого суду про стягнення з відповідачки на користь позивача наведених сум заборгованості.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом фактичними обставинами справи та наведеними нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи в оскаржуваній частині судового рішення.

У відповідності до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалюючи рішення у цій справі, місцевий суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну правову оцінку, дійшовши правильного висновку про задоволення заявлених вимог позову.

Враховуючи те, що ця справа є справою незначної складності, а ціна позову не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому на підставі п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» Лазарєвої Маргарити Сергіївни залишити без задоволення, а рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 17 серпня 2026 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий - А.П. Сидоренко

Судді: М.В. Щербаченко

М.В. Нестеренко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua