Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №509/6732/25 — Одеський апеляційний суд

Суд: Одеський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції

Дата: 06 жовтня 2026 р.

Справа: №509/6732/25

Суддя: Погорєлова С. О.

Номер провадження: 33/813/1217/26

Номер справи місцевого суду: 509/6732/25

Головуючий у першій інстанції Спічак В. О.

Доповідач Погорєлова С. О.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі: головуючого судді Погорєлової С.О., за участю секретаря – Турик А.Ф.к., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на постанову Овідіопольського районного суду Одеської області від 11 травня 2026 року у справі про адміністративне правопорушення відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1

- про накладення на нього стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

встановив:

Постановою Овідіопольського районного суду Одеської області від 11 травня 2026 року визнано ОСОБА_1 винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130? КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу у розмірі?однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить?17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665,60 грн.??

З вказаної постанови вбачається, що 14.09.2025 року о 12:40 год. за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Лиманка, вул. Стара Люстдорфська дорога, 24, водій ОСОБА_2 , керував транспортним засобом Toyota Corolla, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, різка зміна забарвлення шкіряного покриву). Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився під відеофіксацію, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, за яке передбачена відповідальність за ч. 1?ст.?130 КУпАП.

Не погоджуючись з постановою Овідіопольського районного суду Одеської області від 11 травня 2026 року представник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій зазначив, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою з наступних підстав:

1)судом допущено спрощений підхід до розгляду справи;

2)на відеозаписі долученого до матеріалів справи не зафіксовано руху транспортного засобу, будь-який належний та допустимий доказ керування транспортним засобом у матеріалах справи відсутній;

3)на відеозаписі відсутні докази, які б підтвердили законність зупинки транспортного засобу;

4)працівниками поліції не були роз`яснені ОСОБА_1 наслідки відмови від огляду;

5)працівниками поліції не було відсторонено ОСОБА_1 від керування транспортними засобами;

6)працівниками поліції було встановлено, що ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем ЗСУ, а тому має спеціальний правовий статус, однак, представником поліції не було вжито жодних заходів, щодо повідомлення уповноважених осіб органів Військової служби правопорядку в ЗСУ.

Посилаючись на такі доводи, представник Кіріченка Є.С. просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою провадження у справі закрити у зв`язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Одеський апеляційний суд належним чином сповіщав ОСОБА_1 та його представника про розгляд справи на 07.10.2026 року на 11:45 год. ОСОБА_1 та адвокат Клострейх О.В. до суду не з`явились.07.10.2026 року на адресу Одеського апеляційного суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно ч. 2 ст. 268 КУпАП України, справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, не входять до переліку справ, розгляд яких здійснюються за обов`язкової присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, тому апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності ОСОБА_1 та його представника.

Дослідивши матеріали адміністративної справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.

Так, за положеннями ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

За правилами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

За приписами ст. ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Згідно зі ст. 294 КУпАП України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Свій висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції мотивував наявністю доказів на підтвердження даних обставин.

Під час апеляційного розгляду справи, для забезпечення дотримання прав особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст.130 КУпАП, були повторно досліджені наступні докази:

-протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №453593 від 14.05.2025 року з якого вбачається, що 14.09.2025 року о 12:40 год. за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Лиманка, вул. Стара Люстдорфська дорога, 24, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом Toyota Corolla, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, різка зміна забарвлення шкіряного покриву). Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився під відеофіксацію, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, за яке передбачена відповідальність за ч. 1?ст.?130 КУпАП. У графі пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності по суті порушення ОСОБА_1 зазначив, що на окремому бланку, із протоколом згоден. Протокол ОСОБА_1 підписаний без зауважень;

-акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, з якого вбачається, що у зв`язку із виявленими ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя, ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу Драгер 7510, проте такого огляду проведено не було з підстав відмови останнього;

-направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції вбачається, що 14.09.2025 року о 12:45 год., ОСОБА_1 було запропоновано проїхати до КНП «ООМЦПЗ» ООР для проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, у зв`язку із виявленням у нього працівниками поліції ознак алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя), однак огляду проведено не було з підстав відмови водія;

-письмові пояснення ОСОБА_1 з яких вбачається, що він керував автомобілем Toyota Corolla, державний номерний знак НОМЕР_1 з м. Чорноморська в м. Одеса приблизно о 12:40 год. 14.09.2025 року був зупинений працівниками поліції за порушення ПДР так як був непристебнутий ременем безпеки, після чого при перевірці документів поліцейський відчув від ОСОБА_1 запах алкоголю та запропонував пройти тест на стан сп`яніння або проїхати до медичного закладу на що ОСОБА_1 відмовився, так як вчора ввечері пив алкогольні напої «пиво» та почував себе не дуже добре. В подальшому ОСОБА_1 зобов`язується більше так не робити та не вживати спиртні напої;

-копія посвідчення водія ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 ;

-диск з відеозаписами, які були приєднані до матеріалів справи та з яких вбачається, що працівник поліції питає у ОСОБА_1 звідки він їхав. ОСОБА_1 відповів, що їде з м. Чорноморська до м. Одеси. Працівник поліції зауважує ОСОБА_1 на тому що від нього відчувається запах алкоголю з порожнини рота та питає останнього чи вживав він алкогольні напої. ОСОБА_1 відповів, що вживав вчора пиво. Далі у зв`язку із виявленими ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, працівник поліції пропонує ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки або проїхати до медичного закладу. ОСОБА_3 відповів, що він відмовляється. Працівник поліції роз`яснив ОСОБА_1 , що відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння є порушенням п. 2.5 ПДР, що являє собою підставу для складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. ОСОБА_1 було попереджено про складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, який буде направлено до суду. На питання працівника поліції чи все зрозуміло, ОСОБА_1 відповів, що так. Далі із відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 були зачитані його письмові пояснення, які він підписав без зауважень, ОСОБА_1 були роз`яснені його права та обов`язки, зачитаний протокол. ОСОБА_1 було роз`яснено, що у разі незгоди його із діями працівників поліції він має право на їх оскарження у передбаченому законом порядку. ОСОБА_1 сказав, що із протоколом згоден.

Отже, спростовується довід апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 працівниками поліції не були роз`яснені наслідки відмови від огляду, так із наданих відеозаписів вбачається, що працівник поліції пояснив ОСОБА_1 , що відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння утворює самостійний склад адміністративного правопорушення передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги Правил дорожнього руху України, що прямо передбачено п. 1.3 Правил дорожнього руху України.

Статтею 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортним засобом особою в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом від проходження такого огляду.

Відповідно до п.п.2.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 (із змінами), водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Саме з підстав відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння і складено протокол про адміністративне правопорушенні з посиланням на порушення водієм п. 2.5 Правил дорожнього руху України.

Процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів, зокрема, на стан алкогольного сп`яніння визначає Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджена наказом МВС України, МОЗ України 09 листопада 2015 року №1452/735, якою встановлено, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану (пункт 2 розділу І).

Згідно пунктів 2, 3 Розділу 1 Інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Пунктом 6 розділу І Інструкції визначено, що огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Пунктами 1-5, 7, 10 Розділу ІІ зазначеної Інструкції встановлено, що за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом. Огляд на стан алкогольного сп`яніння водія транспортного засобу здійснюється поліцейськими, які мають спеціальні звання. Установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові. Результати огляду на стан сп`яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (додаток 2) (далі – акт огляду). У випадку установлення стану сп`яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Якщо технічними характеристиками спеціального технічного засобу передбачається роздрукування на папері його показників, ці результати долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Щодо посилань апеляційної скарги про те, що на відеозаписі відсутні докази, які б підтвердили законність зупинки транспортного засобу, суд апеляційної інстанції вертає увагу на таке.

Так із наданих письмових пояснень ОСОБА_1 вбачається, що 14.09.2025 року він був зупинений працівниками поліції з підстав того, що був непристебнутий пасками безпеки. Даний факт також підтверджується і наданими відеозаписами з яких вбачається, що ОСОБА_3 працівники поліції попередили, про те, що відносно нього буде винесено постанову за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП.

Суд апеляційної інстанції відхиляє довід ОСОБА_1 про те, що на відеозаписі долученого до матеріалів справи не зафіксовано руху транспортного засобу, будь-який належний та допустимий доказ керування транспортним засобом у матеріалах справи відсутній, як неспроможний з підстав того, що під час бесіди із працівниками поліції ОСОБА_1 жодного разу не сказав, що він не є водієм і не керував транспортним засобом, більш того, він сам сказав, що він їхав із м. Чорноморська до м. Одеси.

Відповідно до п.2 розділу ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху - особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу.

ОСОБА_1 працівниками поліції була надана можливість надати письмові пояснення. ОСОБА_1 таким правом скористався, в своїх пояснення також зазначив, що 14.09.2025 року він керував транспортним засобом Toyota Corolla, державний номерний знак НОМЕР_1 з м. Чорноморська до м. Одеси.

Заперечень, зауважень щодо його незгоди із змістом протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП або із тим, що він не керував транспортним засобом не вказав.

Отже, працівники поліції при складанні адміністративного протоколу у відношенні ОСОБА_1 діяли у відповідності із нормами чинного законодавства, будь-яких порушень не зафіксовано.

Посилання апеляційної скарги про те, що працівниками поліції не було відсторонено ОСОБА_1 від керування транспортними засобами, спростовуються тим, що положеннями ч. 1 ст. 266 КУпАП передбачена можливість відсторонення особи від керування транспортним засобом у разі наявності підстав вважати, що така особа перебуває, зокрема у стані алкогольного сп`яніння.

Однак, саме по собі невиконання поліцейськими вимог ст. 266 КУпАП у даному конкретному випадку, лише в частині не відсторонення водія від керування транспортним засобом, не дає підстави ставити під сумнів доведеність винуватості ОСОБА_1 у порушенні вимог п. 2.5 ПДР, оскільки не вчинення правоохоронцями цих дій не впливає на легітимність їх дій у цілому, і не є окремою підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Представником ОСОБА_1 було подано клопотання про визнання огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 недійсним, яке обґрунтовано тим, що відсутні докази які б підтвердили законність зупинки транспортного засобу, працівники поліції не повідомили ОСОБА_1 наслідки відмови від огляду на стан алкогольного сп`яніння, а також що ОСОБА_1 не було відсторонено від керування транспортними засобами.

Суд апеляційної інстанції відхиляє дане клопотання з підстав того, що доводи на які посилається представник Кіріченка Є.С. у своєму клопотанні дублюють доводи апеляційної скарги, та яким судом апеляційної інстанції була надана належна правова оцінка.

Щодо посилань ОСОБА_1 про те, що працівниками поліції було встановлено, що ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем ЗСУ, а тому має спеціальний правовий статус, однак, представником поліції не було вжито жодних заходів, щодо повідомлення уповноважених осіб органів Військової служби правопорядку в ЗСУ

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на наступне.

Статтею 266-1 КУпАП встановлено порядок огляду військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Відповідно до положень вказаної норми військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів, а також військовослужбовці Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців ЗСУ на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Відповідно до п. 3 Порядку направлення військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від №32 12.01.2024 огляду підлягають військовослужбовці/ військовозобов`язані, щодо яких є підстави вважати, що вони виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин (установ, закладів) у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції (далі - стан сп`яніння).

Згідно із ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» № 2232-XII від 25.03.1992, військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: 1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); 2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; 3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); 4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою; 5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

За обставинами даної справи відомості щодо виконання ОСОБА_1 обов`язків військової служби (перебування у відрядженні, виконання наказу, виконання державних обов`язків тощо) або ж прямування зі служби/на службу або повернення до місця служби за обставин, викладених у протоколі, не встановлені.

Будь-яких доказів на підтвердження вказаних обставин ОСОБА_1 не було надано, в тому числі й під час складення протоколу.

На переконання суд апеляційної інстанції, підстав для проведення огляду на стан сп`яніння в порядку, передбаченому ст. 266-1 КУпАП, не встановлено, тому доводи сторони захисту повністю спростовані в наведеній частині.

Представником ОСОБА_1 було заявлено клопотання про визнання наявних відеоматеріалів у справі неналежними та недопустимими доказами, обгрунтоване тим, що у матеріалах справи налічується 9 файлів з бодікамери, які є неповними та небезперервними, тобто не відображають всієї картини подій, що стали підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .

Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи заявленого клопотання, з огляду на таке.

Відеозапис віднесений ч. 1 ст. 251 КУпАП до джерел доказів. Отже, поліцейський, здійснюючи відеофіксацію правопорушення з відеореєстратора, діяв відповідно до вимог ч. 1 ст. 30 Закону України «Про національну поліцію» та положень КУпАП. Частина 2 ст. 30 Закону України «Про національну поліцію» визначає, що поліцейські можуть застосовувати превентивні заходи, до яких відповідно до ст. 31 цього закону віднесено застосування засобів відеозапису.

Водночас, відповідно до п. 1.4.5 «Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів)», затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 03 лютого 2016 року, однією із декількох цілей використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції є забезпечення об`єктивного розгляду справ уповноваженими органами шляхом створення додаткових належних доказів.

Слід зазначити, що відеозапис є об`єктивним доказом, оскільки унеможливлює суб`єктивне висвітлення поліцейським або іншими особами обставин справи.

Так, на відеозаписі зафіксовано, як ОСОБА_1 сам повідомив працівнику поліції, що вживав вчора пиво, після чого працівник поліції запропонував пройти огляд за допомогою приладу Драгер, на що останній відмовився проходити такий огляд. Також працівником поліції було запропоновано ОСОБА_1 проїхати до закладу охорони здоров`я, на що останній також відмовився. Таким чином, з переглянутих відеозаписів просліджується чітка послідовність подій, які відбулись 14.09.2025 року, під час складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , який беззаперечно та поза розумним сумнівом підтверджує відомості, викладені в протоколі та у письмових поясненнях правопорушника.

Суд апеляційної інстанції доходить до переконання, що з відеозапису встановлено одночасну відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу так і у закладі охорони здоров`я.

Будь-яких фактичних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів достовірність відеозапису адміністративного правопорушення ОСОБА_1 не надано. Не встановлено таких і під час апеляційного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції зауважує на тому, що ані діючим законодавством, ані вищезазначеною Інструкцією не передбачено приєднання до матеріалів адміністративного провадження повного відеозапису з початку виконання службових обов`язків поліцейським. В даному випадку обставини, які висвітлені у наданих відеозаписах разом з іншими дослідженими доказами у справі, повністю доводять вину ОСОБА_1 у інкримінованому правопорушенні, оскільки є допустимими, повними, дослідженими в законний спосіб, та належними, оскільки вони стосуються подій, що сталися 14.09.2025 року та інкримінуються останньому.

Отже, відеозаписи, які долучені до матеріалів справи є належним, допустимим і достатніми, оскільки вчинені у день, час та у місці, що зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, узгоджується з наданими поліцейськими іншими доказами та не суперечать ним, а доповнюють матеріали справи. Тобто, у апеляційного суду відсутні сумніви у недостовірності даних відеозаписів.

Суд апеляційної інстанції зауважує на тому, що вказуючи про порушення співробітниками поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення, апелянт не надав до суду доказів про звернення зі скаргами на дії поліцейського до компетентних органів, що дає підстави суду вважати такі посилання апеляційної скарги, як спроби апелянта уникнути відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення.

07.10.2026 року на адресу Одеського апеляційного суду від представника ОСОБА_1 надійшло клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП

Суд апеляційної інстанції відхиляє довід апеляційної скарги про те, що провадження у справі підлягає закриттю з підстав того, що подія відбулась 06.01.2025 року а наразі 21.01.2026 рік, тобто з моменту події яка інкримінується ОСОБА_1 , як адміністративне правопорушення минуло більше одного року.

Так, відповідно до ч. 6 ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення у справах про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачене ч. 1 ст. 130 цього кодексу може бути накладено протягом одного року з дня його вчинення.

Так, із матеріалів справи вбачається, що подія, яка інкримінується ОСОБА_1 сталася 14..09.2025 року, постанова Овідіопольським районним судом Одеської області про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП була винесена 11.05.2026 року, тобто в межах строку притягнення особи до відповідальності.

З наданих суду доказів вбачається, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення повністю підтверджується матеріалами адміністративної справи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

В апеляційній скарзі не наведено належних і достатніх підстав для спростування висновків суду першої інстанції, не було здобуто таких доказів і при проведенні апеляційного розгляду.

Щодо тверджень апеляційної скарги про те, що судом допущено спрощений підхід до розгляду справи;.

Розглядаючи матеріали справи, суд першої інстанції дослідив належним чином зібрані докази по справі, а також з`ясував всі обставини у справі, тобто дотримався вимог ст .ст. 251, 280 КУпАП.

Висновки, які викладені в постанові суду, відповідають матеріалам справи і фактичним обставинам події. При винесення постанови суддею було вжито заходів до всебічного, повного та об`єктивного дослідження матеріалів справи. Підстави для закриття провадження в справі за відсутності складу адміністративного правопорушення відсутні.

Отже, об`єктивно оцінивши докази у справі, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що зазначені вище докази повністю доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та правильно кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 130 КУпАП, як відмову особи, яка керує транспортним засобом від проходження такого огляду.

Відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Згідно зі ст. 33 КУпАП, при накладені стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненому адміністративному правопорушенні та правильно кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, що було встановлене в передбаченому законом порядку.

Накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення, суд першої інстанції обґрунтовано застосував стягнення у вигляді штрафу та позбавлення права керувати транспортними засобами, адже воно, відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, є безальтернативним.

У відповідності до положень п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.

Отже, за результатами апеляційного розгляду суд вважає, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, а постанова Овідіопольського районного суду Одеської області від 11 травня 2026 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 7, 251,268, 280, 293, 294 КУпАП, суд, -

постановив:

У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 про визнання наявних відеоматеріалів у справі неналежними та недопустимими доказами – відмовити.

У задоволенні клопотання про визнання огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 недійсним - відмовити.

У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 про закриття провадження у справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП – відмовити.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Постанову Овідіопольського районного суду Одеської області від 11 травня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Одеського

апеляційного суду С.О. Погорєлова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua