Суд: Запорізький апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Кримінальне
Категорія: Умисне легке тілесне ушкодження
Дата: 01 листопада 2026 р.
Справа: №332/3982/26
Суддя: Дадашева С. В.
Дата документу 02.11.2026 Справа№ 332/3982/26
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Єдиний унікальний №332/3982/26 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження №11-кп/807/845/26 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянула 02 листопада 2026 року у місті Запоріжжі в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, який має професійно-технічну освіту, офіційно не працює, не одружений, на утриманні неповнолітніх та малолітніх дітей не має, є особою з інвалідністю 2 групи, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_7 ,
потерпілого ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника-адвоката ОСОБА_9 .
Прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_10 звернулась до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на вирок Заводського районного суду м.Запоріжжя від 29 червня 2026 року, яким ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, та призначено йому покарання за ч.2 ст.125 КК України у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік.
Відповідно до п.п.1, 2 ч.2, п.4 ч.3 ст.59-1 КК України, покладено на ОСОБА_6 такі обов`язки:
- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації,
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання,
- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Виконання покарання у вигляді пробаційного нагляду покладено на уповноважені органи з питань пробації за місцем проживання засудженого.
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати вирок суду стосовно ОСОБА_6 в частині призначення покарання, у зв`язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_6 винним та призначити йому покарання за ч.2 ст.125 КК України у виді пробаційного нагляду на строк 1 рік із покладенням обов`язків, передбачених п.п.1, 2, 3 ч.2, п.4 ч.3 ст.59-1 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що не оспорюючи фактичні обставини провадження, кваліфікацію вчиненого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, які суд визнав доведеними, вважає, що вказаний вирок підлягає скасуванню в частині призначеного покарання у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Вказує, що згідно з ч.1 ст.59-1 КК України, покарання у виді пробаційного нагляду полягає в обмеженні прав і свобод засудженого, визначених законом і встановлених вироком суду, із застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства.
При цьому, ч.2 ст.59-1 КК України визначено, що суд покладає на засудженого до пробаційного нагляду такі обов`язки: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; 3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Частина 3 цієї статті також визначає перелік обов`язків, які суд може покласти на засудженого до пробаційного нагляду.
При цьому, з аналізу перелічених вимог кримінального закону убачається, що положення, передбачені ч.2 ст.59-1 КК України, є імперативною нормою і підлягають обов`язковому виконанню.
Таким чином, при призначенні покарання у виді пробаційного нагляду на обвинуваченого в обов`язковому порядку мають бути покладені обов`язки, передбачені п.п.1, 2, 3 ч.2 ст.59-1 КК України, а також альтернативні, визначені частиною 3 цієї статті.
Ухвалюючи вирок стосовно ОСОБА_6 та призначаючи йому покарання за ч.2 ст.125 КК України у виді пробаційного нагляду строком на 1 рік, суд першої інстанції не поклав на нього усі обов`язки, передбачені ч.2 ст.59-1 КК України, що є обов`язковим у разі призначення такого виду покарання, зокрема, п.3 ч.2 ст.59-1 КК України - не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, тобто неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, що є підставою для скасування вироку при розгляді провадження в суді апеляційної інстанції.
Згідно з вироком суду, 03 квітня 2026 року, приблизно о 18 годині 00 хвилин, ОСОБА_6 , маючи умисел, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знаходячись біля магазину «SV», який розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Фільтрова, буд.19, на ґрунті особистих неприязних відносин, під час раптово виниклого конфлікту з ОСОБА_8 , наніс останньому два удари кулаком правої руки в область обличчя, а саме в ділянку щоки зліва та в ділянку лівого вуха, в наслідок чого потерпілий впав на землю.
Після чого, ОСОБА_6 , продовжуючи свій злочинний умисел на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , наніс йому не менше двох ударів кулаками обох рук по тулубу, а саме в ділянку грудної клітини, чим своїми діями спричинив потерпілому ОСОБА_8 , відповідно до висновку експерта №620п від 08 квітня 2026 року, синці тулубу та травматичний перелом одного зуба, що кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, синець завушної ділянки в сукупності з мастоїдитом, що кваліфікується як легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.
Дії обвинуваченого ОСОБА_11 на досудовому розслідуванні кваліфіковані за ч.2 ст.125 КК України, а саме як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.
Заслухавши доповідь судді; прокурора, який підтримав апеляційну скаргу; прокурора; обвинуваченого та його захисника, які не заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, потерпілого, який просив призначити новий розгляд в суді першої інстанції, оскільки він не мав можливості подати позовну заяву в межах цього провадження; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що остання підлягає задоволенню, з таких підстав.
Згідно з вимогами ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права, з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, тобто кожний доказ повинен бути оціненим з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції цих вимог закону в цілому дотримався при розгляді цього провадження і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_11 у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення (проступку) при викладених у вироку обставинах, правильно встановив фактичні обставини кримінального провадження і правильно кваліфікував дії обвинуваченого за ч.2 ст.125 КК України.
Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення (проступку) при обставинах, зазначених у вироку, та правильність кваліфікації його дій ніким з учасників провадження не оспорюються, у зв`язку з чим, з огляду на положення ч.1 ст.404 КПК України, колегією суддів вирок суду в цій частині не переглядається.
Разом з цим, перевіряючи доводи прокурора в апеляційній скарзі щодо обґрунтованості призначеного обвинуваченому ОСОБА_11 покарання, колегія суддів звертає увагу на таке.
Відповідно до вимог ст.65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів. При призначенні покарання суд має врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
Покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_11 покарання суд першої інстанції взяв до уваги ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є кримінальним проступком, дані про особу обвинуваченого, його сімейний та майновий стан, а також стан здоров`я, зокрема те, що обвинувачений є особою з інвалідністю 2 групи, також суд врахував позитивну характеристику обвинуваченого за місцем проживання.
Обставинами, які пом`якшують покарання, суд визнає щире каяття.
В той же час, судом не встановлено обставин, які обтяжують покарання.
З урахуванням фактичних обставин провадження та відомостей про особу обвинуваченого, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність призначення ОСОБА_11 покарання, передбаченого санкцією частини 2 статті 125 КК України - у виді пробаційного нагляду на строк 1 рік.
Разом з цим, колегія суддів вважає слушними доводи прокурора про те, що судом першої інстанції при призначенні вищевказаного покарання обвинуваченому ОСОБА_11 не всі передбачені законом України про кримінальну відповідальність обов`язки покладені на останнього, чим неправильно застосовано вищевказаний закон.
Так, відповідно до положень ч.1 ст.59-1 КК України, покарання у виді пробаційного нагляду полягає в обмеженні прав і свобод засудженого, визначених законом і встановлених вироком суду, із застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства.
У відповідності до вимог ч.2 ст.59-1 КК України, суд покладає на засудженого до пробаційного нагляду такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Таким чином, при призначенні обвинуваченому покарання у виді пробаційного нагляду покладення на нього обов`язків, передбачених ч.2 ст.59-1 КК України, складає невід`ємну частину цього заходу примусу, забезпечуючи його мету, та є обов`язковим (безумовним). Застосування ж обов`язків, визначених у ч.3 ст.59-1 КК України, віднесено до дискреційних повноважень суду з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження.
Проте, всупереч наведеним вище положенням закону, суд першої інстанції, призначивши ОСОБА_11 покарання у виді пробаційного нагляду, безпідставно не поклав на нього обов`язок, передбачений п.3 ч.2 ст.59-1 КК України - не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, що є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, оскільки не застосовано закон, який підлягає застосуванню.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що вирок суду в частині призначеного покарання підлягає скасуванню на підставі ст.ст.407, 409, 413, 420 КК України, з ухваленням в цій частині нового вироку, з призначенням ОСОБА_6 покарання за ч.2 ст.125 КК України у виді пробаційного нагляду на строк 1 рік, на підставі ч.2 ст.59-1 КК України з покладенням на ОСОБА_6 обов`язків: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, в іншій частині вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Щодо доводів потерпілого при апеляційному розгляді про необхідність призначення нового розгляду в суді першої інстанції через те, що він не мав можливості подати позовну заяву, колегія суддів звертає увагу на таке.
З матеріалів кримінального провадження убачається, що провадження в суді першої інстанції здійснювалось в порядку, передбаченому Главою 30 КПК України, тобто в спрощеному порядку.
Так, відповідно до вимог ст.ст.381, 382 КПК України, після отримання обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку суд у п`ятиденний строк, а у разі затримання особи - у порядку, передбаченому частиною четвертою статті 298-2 цього Кодексу, невідкладно призначає судовий розгляд.
Відповідно до положень ст.302 КПК України, встановивши під час досудового розслідування, що підозрюваний беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, а потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, не заперечують проти такого розгляду, прокурор має право надіслати до суду обвинувальний акт, в якому зазначає клопотання про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
В матеріалах кримінального провадження міститься заява від потерпілого ОСОБА_8 , де зазначено про те, що потерпілий згоден з обставинами, встановленими досудовим розслідуванням, йому роз`яснено обмеження права оскарження в порядку ч.2 ст.302 КПК України, а саме позбавлення права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини. В цій заяві потерпілий просив розглядати обвинувальний акт у цьому провадженні без його участі.
Аналогічна заява від обвинуваченого та його захисника також міститься в матеріалах кримінального провадження.
Таким чином, суд першої інстанції, відповідно до положень ст.ст.381, 382 КПК України, розглянув обвинувальний акт без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження.
Враховуючи вищевикладене, підстав для призначення нового розгляду в суді першої інстанції колегія суддів не убачає.
В свою чергу, потерпілий не позбавлений права заявити цивільний позов про стягнення шкоди, завданої йому кримінальним правопорушенням, в порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 409, 413, 420 КПК України, колегія суддів
ЗАСУДИЛА:
апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_10 задовольнити.
Вирок Заводського районного суду м.Запоріжжя від 29 червня 2026 року, яким ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, скасувати в частині призначеного покарання.
Ухвалити в цій частині новий вирок, яким призначити ОСОБА_6 покарання за ч.2 ст.125 КК України у виді пробаційного нагляду на строк 1 рік.
На підставі п.п.1, 2, 3 ч.2, п.4 ч.3 ст.59-1 КК України покласти на ОСОБА_6 такі обов`язки:
- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації,
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації,
- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
У решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його оголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
Оригінал: reyestr.court.gov.ua