Постанова від 08 листопада 2026 р. у справі №304/2795/24 — Закарпатський апеляційний суд

Суд: Закарпатський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції

Дата: 08 листопада 2026 р.

Справа: №304/2795/24

Суддя: Феєр І. С.

Справа № 304/2795/24

Закарпатський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.11.2026 м. Ужгород

Суддя Закарпатського апеляційного суду Феєр І. С., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення № 33/4806/722/25 за апеляційною скаргою захисника-адвоката Мицянки А. М. на постанову судді Перечинського районного суду Закарпатської області від 09.10.2025.

Цією постановою:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , громадянин України, визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 01 (один) рік.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 605 грн 60 коп. судового збору.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 163580 від 01.11.2024 та постанови судді від 09.10.2025 вбачається, що 01.11. 2024 о 02 год на автодорозі Н-13 між населеними пунктами Дубриничі – Зарічево Ужгородського району Закарпатської області, водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом марки «КІА Соренто», р/н НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п. 2.9. «а» Правил дорожнього руху України.

В апеляційній скарзі захисник-адвокат Мицянка А. М. просить постанову судді від 09.10.2025 скасувати, провадження у справі закрити. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає про те, що судове рішення постановлено з істотним порушенням вимог процесуального та матеріального права. Суд не взяв до уваги те, що законних підстав для зупинки водія у поліцейських не було. Крім того, огляд ОСОБА_2 в медичному закладі був проведений лікарем поза межами його повноважень без належно оформленого направлення. Акт медичного огляду містить недостовірну інформацію, оскільки ОСОБА_2 не здійснював повторного продуття у прилад «Drager» через 20 хв після першого продуття, також йому був наданий розпакований мундштук, у який останні продував, що ставить під сумнів висновок про перебування ОСОБА_2 у стані алкогольного сп`яніння. Висновок лікаря складався у відсутності ОСОБА_2 і такий йому не видавався, що також ставить під сумнів викладену у висновку інформацію. Крім того, в акті не вказано заключний діагноз і такий не містить підпис лікаря та дати його підписання. Судом не були в повній мірі з`ясовані всі обставини справи. Зокрема, працівниками поліції не було задокументовано та доведено належними та допустимими доказами факту порушення водієм правил дорожнього руху, які б давали право працівникам поліції здійснити законну зупинку транспортного засобу під керуванням ОСОБА_2 , відтак всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

-2-

Справа про адміністративне правопорушення розглядається у відсутності ОСОБА_2 та захисника-адвоката Мицянки А. М., неявка яких із урахуванням положень ст. 294 КУпАП не перешкоджає її розгляду. При цьому, апеляційний суд бере до уваги те, що ОСОБА_2 та адвокат Мицянка А. М. належним чином повідомлені про час та місце її розгляду за допомогою смс-повідомлення та засобами поштового зв`язку, що підтверджується відповідними довідками про доставку повідомлення. Клопотання про відкладення апеляційного розгляду справи та відомостей про поважність причин неявки від сторони захисту не надходило. При цьому, апеляційний суд враховує вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, передбачені ч. 4 ст. 294 КУпАП, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип – верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи. З урахуванням наведеного, апеляційний суд уважає, що розгляд справи без участі ОСОБА_2 та адвоката Мицянки А. М. не може розцінюватись як порушення їх прав, передбачених ст. 268, 271 КУпАП.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані у справі докази та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. За змістом вказаної норми закону, провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності.

Відповідно до вимог ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у ст. 251, 252 цього Кодексу, зобов`язані з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом і правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.

Суд першої інстанції вказаних вимог закону дотримався та прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у діянні ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Згідно пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до підпункту а) пункту 2.9 Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

-3-

Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно пункту 6 розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ № 1452/735 від 09.11.2015 (далі Інструкція), огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Відповідно до пункту 7 вказаної Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров`я).

Висновки суду щодо винуватості ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються наявними і дослідженими судом доказами.

Незважаючи на заперечення захисником вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, вина останнього стверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 163580 від 01.11.2024, який за формою і змістом відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, і в якому зафіксовано, що 01.11.2024 о 02 год хв на автодорозі Н-13 між населеними пунктами Дубриничі – Зарічево, Ужгородського району Закарпатської області, водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом марки «КІА Соренто», р/н НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п. 2.9. «а» Правил дорожнього руху України.

Крім того, вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП стверджується: висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 531 від 01.11.2024, згідно якого, при огляді ОСОБА_2 перебував у стані алкогольного сп`яніння (2,07 %, 2,11 %); копією постанови серії ЕНА № 3385253 від 01.11.2024, відповідно до якої ОСОБА_2 притягнуто до відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП; відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції та іншими матеріалами справи.

Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та передбаченими способами. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.

При розгляді справи цим доказам суд дав належну оцінку, а тому твердження сторони захисту в апеляційній скарзі про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, є необґрунтованими.

-4-

Наведені докази є допустимими, належними і достатніми для підтвердження висновків суду про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Матеріали справи не містять доказів про порушення поліцейським ВП № 1 (м. Перечин) Ужгородського РУП УПП в Закарпатській області Плавайком В. В. вимог законодавства при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки поліцейським дотримано вимоги ч. 2 ст. 251, ст. 256, 265-2, 266, 268 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі. Протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 163580 від 01.11.2024 складено відповідно до вимог, встановлених ст. 256 КУпАП, уповноваженим на такі дії працівником поліції, у спосіб, з підстав та з дотриманням порядку, встановлених законом.

Крім того, стороною захисту не надано жодних доказів, які б свідчили про неправомірність дій поліцейських при складанні щодо ОСОБА_2 адміністративних матеріалів, зокрема застосування незаконних методів чи примусу, які призвели до підпису протоколу та відмови ОСОБА_2 від надання пояснень з приводу обставин події.

Твердження сторони захисту про те, що судом першої інстанції не здійснено перевірку правових підстав для зупинки транспортного засобу апеляційний суд не бере до уваги і відхиляє, оскільки вказані доводи є такими, що жодним чином не спростовують викладених у протоколі фактів, які підтверджені іншими доданими до нього доказами, у тому числі відеозаписом з бодікамер поліцейських, а відтак і не впливають на висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Крім того, апеляційним судом досліджено відеозаписи з нагрудних бодікамер поліцейських, з яких, зокрема вбачається, що після зупинки транспортного засобу ОСОБА_2 була повідомлена причина зупинки, а саме водій не був пристебнутим паском безпеки. Зазначене також підтверджується і копією постанови серії ЕНА № 3385253 від 01.11.2024, відповідно до якої на ОСОБА_2 накладено адміністративне стягнення за ч. 5 ст. 121 КУпАП.

При цьому, апеляційний зауважує, що причини та обставини зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_2 не підлягають встановленню в межах даної справи, оскільки предметом доказування є саме фактичні дані щодо керування ОСОБА_2 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння та ці відомості не впливають на висновок про винуватість цієї особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Твердження сторони захисту про те, що огляд ОСОБА_2 у медичному закладі був проведений без належно оформленого направлення, апеляційний суд відхиляє з огляду на те, що у медичному висновку однозначно вказано, що ОСОБА_2 до медичного закладу доставлено поліцейським СРПП ВП № 1 РУП ГУ НП капралом поліції Дякуличем Ю. Є., зазначене також підтверджується направленням на медичний огляд ОСОБА_2 від 01.11.2024 наданим на запит суду першої інстанції медичним директором КНП «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги м. Берегова» Закарпатської обласної ради. При цьому, враховуючи відсутність будь-яких скарг та заяв щодо дій працівників поліції, а також складення ними протоколу та інших процесуальних документів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відомості, які зафіксовані в письмових доказах та на відеозаписі нагрудних камер, що долучені до матеріалів справи, відповідають дійсності, і сумніві у своїй достовірності в апеляційного суду не викликають.

-5-

Доводи апеляційної скарги про те, що висновок лікаря № 531 від 01.11.2024, а також Акт медичного огляду складені із порушенням вимог спільного наказу МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 «Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водії транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», апеляційний суд відхиляє як такі, що не підтверджені жодними доказами.

Посилання на те, що технічний пристрій не було відкрито у його присутності, жодним чином не спростовують результатів огляду.

Доводи проте, що ОСОБА_2 не здійснював повторного продуття у технічний прилад, жодним чином не свідчать про порушення лікарем процедури проведення огляду. При цьому, апеляційний суд враховує те, що з наявного у матеріалах справи відеозапису вбачається, що ОСОБА_2 у закладі охорони здоров`я продув у технічний прилад «Драгер» результат якого – 2,07 %, що зафіксовано як в акті медичного огляду так і у медичному висновку лікаря і сумнівів у своїй достовірності не викликає.

Доводи апеляційної скарги про те, що в акті не вказано заключний діагноз і такий не містить підпис лікаря та дати його складання апеляційний суд визнає неспроможними і відхиляє, оскільки такі повністю спростовується матеріалами справи. Зокрема, як вбачається з копії акту медичного огляду, він датований 01.11.2024, у ньому також зазначено, що огляд проведено лікарем ОСОБА_3 , а у графі висновок та діагноз за результатами огляду зазначено – стан сп`яніння внаслідок вживання алкоголю, що також засвідчено підписом лікаря.

Неспроможними визнає апеляційний суд і доводи апеляційної скарги про те, що висновок лікаря складався у відсутності ОСОБА_2 і такий йому не видавався, оскільки зазначене жодним чином не свідчить про порушення лікарем порядку огляду водія на стан алкогольного сп`яніння і не є підставою для визнання висновку лікаря не належним доказом у справі.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що огляд водія ОСОБА_2 , за його згоди, проводився лікарем ОСОБА_3 , яка будучи працівником закладу охорони здоров`я та кваліфікованим фахівцем і встановила факт перебування ОСОБА_2 у стані алкогольного сп`яніння, про що склала відповідний висновок від 01.11.2024.

Цей висновок не суперечить вимогам, як ст. 266 КУпАП, так і Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015.

Апеляційний звертає увагу на те, що лікар медичного закладу самостійно, у відповідності до вимог Інструкції проводить медичний огляд обстежуваної особи та застосовує різні методи дослідження з метою виявлення стану алкогольного або наркотичного сп`яніння і на підставі сукупності отриманих даних, оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, як особа яка має спеціальні знання та кваліфікацію і несе правову відповідальність за правильність свого висновку.

Під час апеляційного розгляду не встановлені обставини, які свідчать про те, що вищевказаний висновок щодо перебування ОСОБА_2 у стані алкогольного сп`яніння не відповідає дійсності та зроблений з порушенням вимог, які регламентують його проведення.

Стороною захисту не надано жодних відомостей щодо звернення із заявою до відповідних органів з метою ініціювання проведення службової перевірки чи порушення кримінального провадження з приводу незаконності висновку лікаря, яким встановлено факт перебування ОСОБА_2 у стані алкогольного сп`яніння.

-6-

На підставі викладеного, апеляційний суд дійшов до переконання, що висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебувають під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 531 від 01.11.2024 є належним та допустимим доказом у справі, у зв`язку з чим, в сукупності з іншими дослідженими по справі доказами підтверджує перебування ОСОБА_2 у стані алкогольного сп`яніння під час керування транспортним засобом.

Як вбачається з відеозапису та матеріалів справи, будь-яких застережень щодо процедури проведення огляду та результатів такого огляду ОСОБА_2 не зазначав, хоча не був позбавлений такої можливості.

Жодних належних та допустимих доказів, які б викликали сумніви в об`єктивності вищевказаних матеріалів, їх фальсифікації, стороною захисту не надано, не здобуто таких і в процесі апеляційного розгляду.

Таким чином, обґрунтування вимог апеляційної скарги щодо порушення місцевим судом законодавства при винесенні постанови, яке полягало у не з`ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не знайшло свого підтвердження при апеляційному перегляді.

На будь-які інші обставини, які б свідчили про відсутність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, в апеляційній скарзі не зазначено й під час апеляційного перегляду справи не встановлені, а доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин справи.

Суддею першої інстанції досліджені та перевірені доказами обставини, які поза розумним сумнівом свідчать про беззаперечну винність ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, що ставилось йому за провину.

Також судом першої інстанції з урахуванням вимог ст. 33 КУпАП, зокрема характеру вчиненого правопорушення, особи порушника та обставин справи, правильно вирішено питання про кваліфікацію діянь ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 130 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу з позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 цього Кодексу, що хоч і є суворим, проте безальтернативним видом стягнення.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції і вважає, що з врахуванням наведених обставин, а саме, що ОСОБА_2 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, таке порушення Правил дорожнього руху України, є грубим та потенційно небезпечним як для самої особи, яка керує транспортним засобом, що є джерелом підвищеної небезпеки, так і для інших учасників дорожнього руху, тяжкість ймовірних наслідків.

Враховуючи обставини справи, суд приходить до висновку, що адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_2 відповідає характеру вчиненого правопорушення, встановлене у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому підстав для його зміни навіть з врахуванням особи ОСОБА_2 не вбачається.

Порушень вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та необґрунтованість накладеного на нього адміністративного стягнення, не вбачається, відтак постанова суду є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування немає, а тому апеляційна скарга сторони захисту задоволенню не підлягає.

Приймаючи рішення беруться до уваги положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в

-7-

межах апеляційної скарги; те, що до апеляційної скарги не додано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та підтверджували доводи апеляційної скарги, і будь-яких обґрунтованих клопотань із цього приводу не заявлено.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу захисника-адвоката Мицянки А. М. залишити без задоволення, а постанову судді Перечинського районного суду Закарпатської області від 09.10.2025 щодо ОСОБА_4 , - без змін.

Постанова апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя

Оригінал: reyestr.court.gov.ua