Постанова від 08 листопада 2026 р. у справі №591/11830/26 — Зарічний районний суд м. Сум

Справа № 591/11830/26 Провадження № 3/591/2784/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2026 року м. Суми

Суддя Зарічного районного суду міста Суми Косар А. І., за ОСОБА_1 у статусі особи яка притягається до адміністративної відповідальності та адвоката Сапича В. М., розглянула матеріали, які надійшли від Управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянство:України, місце проживання: АДРЕСА_1 ,

про притягнення до адміністративної відповідальності за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП),

і у с т а н о в и ла:

Відповідно до протокола про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 781852 від 26.09.2026, водій ОСОБА_2 26.09.2026 о 14:20 в м. Суми по пров. Караван, 130 керувала автомобілем Nissan Note днз НОМЕР_1 , виїзджаючи з дворової території на головну не надала перевагу у русі та допустила зіткнення з автомобілем Mitsubishi Delica днз НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який рухався по головній дорозі, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, що зафіксовано на відеореєстраторі Motorola Solutions vb 400 471745 та 470825, чим порушила п. 10.2 ПДР.

Дії ОСОБА_2 поліцейський уповноваженого підрозділу поліції кваліфікував за статтею 124 КУпАП.

У судовому засіданні адвокат Сапіч В. М., діючи в інтересах ОСОБА_2 , просив суд закрити провадження щодо ОСОБА_2 . Суду надав пояснення, що в результаті ДТП, що мало місце 26.09.2026 о 14:20 в м. Суми по пров. Караван, 130 за участю водіїв ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були пошкоджені транспортні засоби. ОСОБА_3 рухався не по головні дорозі, а в межах дворової території на швидкості, яка була небезпечною для інших учасників дорожнього, що унеможливило для нього запобігти наїзду чи зіткнення з цими учасниками руху. ОСОБА_2 , коли здійснювала виїзд з дворової території її будинку на вулицю де сталася ДТП, вона побачила авто, що рухалось зліва від неї на відстані близько 20-30 метрів. При цьому її швидкість руху складала приблизно 5-10 км на годину. Вона зупинилась і маючи на меті уникнення зіткнення з вказаним автомобілем, намагалась від`їхати назад шляхом включення задньої передачі на своєму автомобілі, але зробити цього не встигла, оскільки автомобіль під керування ОСОБА_3 вже допустив зіткнення з її автомобілем. Водій же ОСОБА_3 , який побачив автомобіль під керуванням ОСОБА_2 також приблизно за 20-30 метрів, замість виконання вимог п. 12.3 ПДР і зниження швидкості або його повної зупинки шляхом застосування екстреного гальмування, продовжив свій рух, що і стало причиною ДТП. Про це зокрема свідчить відсутність слідів його гальмування на схемі ДТП. Пояснення водія ОСОБА_3 стосовно того, що ОСОБА_2 зобов`зана була його пропустити, оскільки він знаходився на головній дорозі по відношенню до дороги, на якій знаходилась остання, не відповідають фактичним обставинам, адже відповідно до п. 16.11 ПДР головною вважається дорога з покриттям відносно грунтової, або яка визначена відповідним дорожнім знаком. Згідно схеми ДТП дорожній знак визначення головної дороги на місці пригоди відсутній, а дорожнє покриття на обох дорогах однакове, що свідчить про рівнозначність даних доріг.

ОСОБА_2 підтримала процесуальну позицію свого представника.

Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши наявні матеріали справи, суд доходить такого висновку.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ч. 1ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Виходячи зі змісту ст. 7, 254, 279 КУпАП розгляд справ про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушення в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який і є підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення відповідно до ст. 245 КУпАП є своєчасне, повне, всебічне з`ясування обставин справи, її вирішення у точній відповідності до закону.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч. 1 ст. 251 КУпАП).

У силу Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди України застосовують пр. розгляді справ Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі Кобець проти України (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі Авшар проти Туреччини (Avsar v. Turkey, п. 282) зазначається, що доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

Також Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях вказує, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (справа Коробов проти України № 39598/03 від 21.07.2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування поза розумним сумнівом (рішення від 18.01.1978 у справі Ірландія проти Сполученого Королівства (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Відповідно ст. 124 КУпАП диспозиція статті передбачає порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Пункт 10.2 Правил дорожнього руху України визначає порядок маневрування під час виїзду на дорогу з прилеглих територій та з`їзду з них.

Досліджені в судовому засіданні протокол про адміністративне правопорушення, схему місця події та фото таблиці до нього, відеоматеріал, письмові пояснення учасників, не доводять беззаперечно і поза розумним сумнівом факт порушення ОСОБА_2 п. 10.2 ПДР та вчинення правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 124 КУпАП. Доводи водія ОСОБА_2 матеріалами справи не спростовано.

Щодо письмових пояснень водія ОСОБА_3 стосовно того що він начебто почав гальмувати для уникнення зіткнення з автомобілем під керуванням ОСОБА_2 , який виїжджав з прилеглої території, тобто своєчасно прийняв заходи для зупинки транспортного засобу не підтверджуються матеріалами справи, оскільки на схемі та фотографіях з місця ДТП не зафіксовано довжину гальмівного шляху та юзу колес від його автомобіля.

Суд, зберігаючи безсторонність позбавлений можливості самостійно збирати докази на користь будь- якої із сторін провадження.

Захист доводить, що водій ОСОБА_2 виконала вимоги п. 10.2 ПДР та переконалася в безпеці, але ДТП сталася через грубе значне перевищення швидкості водієм ОСОБА_3 , що водій ОСОБА_2 при виїзді не могла об`єктивно передбачити.

Отже, матеріалами справи поза розумним сумнівом не доведено винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відповідно до статті 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, а обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Пунктом 1 ст. 247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи те, що суддя розглядає справу про вчинення адміністративного правопорушення в межах і на підставі протоколу про адміністративне правопорушення, складеного уповноваженими органами, а належні і достатні докази вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, відсутні, провадження у справі підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.

Судовий збір не підлягає стягненню з особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у зв`язку з встановленням обставин, визначених п. 1 ст. 247 КУпАП.

Керуючись статтями 247, 283, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

Постановив:

Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з моменту винесення постанови до Сумського апеляційного суду через Зарічний районний суд м. Суми.

Суддя А. І. Косар