Суд: Подільський районний суд міста Кропивницького
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: щодо авторських прав
Дата: 09 листопада 2026 р.
Справа: №405/3004/26
Суддя: Шевченко І. М.
Справа № 405/3004/26
2/405/1351/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.11.2026 Подільський районний суд міста Кропивницького в складі
головуючої судді: Шевченко І.М.
з участю секретаря : Мишевець Т.І.
позивача : ОСОБА_1
представників відповідача : ОСОБА_2 , адвоката Жабокрицького Я.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Імекс-ЛТД» про порушення авторських прав та спростування недостовірної інформації, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом, в якому просив визнати факт порушення відповідачем- ТОВ «Імекс-ЛТД» його авторських прав; зобов`язати відповідача усунути порушення авторських прав і відновити його авторське право, шляхом спростування недостовірної інформації, вказаної на авантитлі книги «НЕПЕРЕМОЖЕНІ. РІК 2022», із зазначенням його прізвища під кожною написаною мною новелою.
Позов обгрунтовує тим, що між ним та відповідачем, в особі директора ОСОБА_2 був укладений Договір № 210-04 від 01.04.2024 року «Про створення на замовлення та передачу виключного майнового права на використання літературного твору «НЕПЕРЕМОЖЕНІ. РІК 2022».
Відповідно до Акту приймання передачі майнових прав на твір від 01.07.2024 року він, як автор, передав (відчужив) написані ним власноручно новели із зазначенням свого прізвища під кожною новелою, а замовник прийняв (отримав у власність) весь обсяг належних автору майнових прав інтелектуальної власності на твір без зауважень.
Відповідно до Закону України «Про авторські та суміжні права» авторське право на зазначений твір виникає з моменту створення незалежно від факту реєстрації (оприлюднення, публікації), а відчуження матеріального (цифрового) об`єкта, в якому зафіксовано твір не означає передачу (відчуження) майнових прав на твір і навпаки (ст. 10).
Книга «НЕПЕРЕМОЖЕНІ. РІК 2022» вийшла друком в кінці 2024 року, але прізвище чи ініціали його, як автора, під новелами не надруковано та відсутнє його прізвище, як автора, з відповідною позначкою на авантитулі поряд з позначкою ТОВ «Імекс-ЛТД», 2024, хоча в Договорі № 210-04 від 01.04.2024 року «Про створення на замовлення та передачу виключного майнового права на використання літературного твору «НЕПЕРЕМОЖЕНІ. РІК 2022» він вказаний як єдиний автор.
Відповідно до Акту приймання передачі майнових прав на твір у вихідних даних зазначено: «тексти ОСОБА_1 та інші»; на останній сторінці зазначено: «Видання створене на основі спогадів, інформації та світлин, наданих родинами військових». «Над книгою працювали: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , (Департамент соціальної політики Кропивницької міської ради), ОСОБА_6 (ст. 36-39), ОСОБА_7 (ст. 222-223), ОСОБА_8 (ст. 326 -327), ОСОБА_1 , ОСОБА_9 (ст. 14), ОСОБА_10 (ст.322-323), ОСОБА_2 , ОСОБА_11 (ст. 416-417), ОСОБА_12 (ст. 5, 226-227)», «Головний редактор - ОСОБА_2 , Літературний редактор - ОСОБА_13 , Комп`ютерна верстка та дизайн - ОСОБА_14 , Обкладинка - П.А. Грім». В такому вигляді неможливо ідентифікувати його, як автора, в цілому чи окремих написаних ним новел.
При підготовці книги до друку він не був ознайомлений з макетом книги, а готовий примірник було йому надано для побіжного огляду протягом десяти хвилин в кінці 2024 року, сфотографувати обкладинку книги йому не дозволили.
Вперше він мав можливість прочитати тексти з авторського примірника, який йому вручили після презентації книги в лютому місяці 2025 року. Після ознайомлення зі змістом книги побачив, що деякі тексти мають не значні зміни у порівнянні з авторським задумом, а деякі взагалі йому не належать, хоча згоди на заміну він не давав.
Закон України «Про авторські та суміжні права» в ст.10 і 11 вказує, що зміни об`єкту авторського права не можливі без попереднього пропонування автору, який має право вимагати «визнання свого авторства шляхом зазначення належним чином імені автора в оригіналі і копіях твору і за будь-якого використання твору».
Разом з тим він з`ясував, що прізвища ОСОБА_11 (ст. 416-417) та ОСОБА_7 (ст. 222- 223) зазначені у вихідних даних авторами новел, які написав він.
12.03.2025 року він звернувся з листом до директора ТОВ «Імекс-ЛТД» Самиляк Т.С. за роз`ясненням з приводу внесених в тексти новел змін і 15.04.2025 року на його адресу надійшла відповідь, в якій видавець аргументував зміни в текстах, а також зазначив, що прізвища ОСОБА_11 та ОСОБА_7 вніс, керуючись Законом України України «Про авторське право і суміжні права».
Вважаючи, що його авторське право при виданні книги «НЕПЕРЕМОЖЕНІ. РІК 2022» було порушене присвоєнням його текстам інших прізвищ в якості авторів, він 09.10.2025 року звернувся з листом до Київського відділення Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса» Київське відділення, з проханням провести експертне дослідження текстів з книги «НЕПЕРЕМОЖЕНІ. РІК 2022».
Між ним і Національним науковим центром «Інститут судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України було укладено Договір № 3042(06) про проведення судової експертизи (експертного дослідження об`єктів інтелектуальної власності.
На його адресу надійшов Висновок експерта № 3042 складений 29.12.2025 року про те, що твори за підписами із зазначенням автора ОСОБА_11 та ОСОБА_7 із видання (збірника) «НЕПЕРЕМОЖЕНІ. РІК 2022» є переробками творів із зазначенням автора ОСОБА_1 оскільки мають технічний характер, а це означає, що ОСОБА_11 та ОСОБА_7 не являються авторами, як це зазначено у вихідних даних книги.
Висновок експерта містить детальний перелік положень, якими користувалися при проведенні експертизи, і прямо вказується, що твір не повинен бути копією результату чужої творчості (стр. 14).
Окрім того, експерт встановив, що згідно з умовами Договору № 210-04 «Автор особисто виконує Договір, за результатами чого самостійно мав створити Твір (Непереможені. Рік 2022), а Замовник «зазначати під час використання твору ім`я Автора, як творця ОСОБА_15 ».
Оскільки новели, в яких авторами зазначено ОСОБА_11 та ОСОБА_7 не є їхніми оригінальними творами, то ця поширена інформація є недостовірною, стосується його, тобто має в наявності склад правопорушення, що є підставою для задоволення позову і підлягає спростуванню в спосіб, яким було поширено недостовірну інформацію.
Посилаючись на зазначені обставини, норми Закону України «Про авторське право і суміжні права» Закону України «Про інформацію», статті 277, 297, 299, 433, 440, 441, 443 ЦК України про сить задовольнити позов.
Ухвалою суду від 05.05.2026 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, відповідачу надано термін для подання відзиву на позов, призначено підготовче засідання.
19.08.2026 року представником відповідача суду надані письмові пояснення по справі та долучено докази.
Ухвалою суду від 24.08.2026 року підготовче провадження у справі закрите, справа призначена до розгляду по суті.
В судовому засіданні позивач позов підтримав, посилаючись на обставини, викладені ним в позовній заяві, просив позов задовольнити.
Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, посилаючись на надані письмові пояснення, просили в задоволенні позову відмовити. Зокрема, ОСОБА_2 вказала, що у даному виданні авантитул відсутній і, навіть, в разі задоволення позову, рішення суду виконати будле не можливо.
Суд, заслухавши пояснення сторін, допитаних в судовому засіданні свідків: ОСОБА_12 , ОСОБА_5 ОСОБА_4 , ОСОБА_13 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до положень ст.ст. 55, 124 Конституції України, кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Згідно зі статтею 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Судом встановлено, що між відповідачем - ТОВ «ІМЕКС-ЛТД» та позивачем - ОСОБА_1 01.04.2024 року було укладено договір № 210-04 про створення на замовлення та передачу виключного майнового права на використання літературного твору «НЕПЕРЕМОЖЕНІ. РІК 2022. Імена та події, забувати про які ніхто не має права».
Згідно з умовами договору автор виконував роботу зі створення документальних біографічних есе – невеликого прозового твору вільнї композиції, у якому автор висловлює власні суб`єктивні думки, враження та позицію щодо конкретного питання. Вказаний жанр поєднує риси художньої та публіцистичної (або наукової) літератури.
Відповідно до додатка № 2 до даного договору, який згідно з умовами договору є його невід`ємною частиною, біографічні есе створювалися з використанням інформаційних матеріалів, наданих рідними, друзями та колегами військових, а також у результаті досліджень автора та інтерв`ювання рідних, друзів та колег військових.
Договором визначено вид твору як «документальні есе», а його жанр, як «документальне видання».
Підготовка відповідних текстів була пов`язана з опрацюванням фактичних відомостей про реальних осіб та події на підставі інформації і матеріалів, передбачених договором та додатком № 2 до нього.
Як зазначалось представником відповідача, умовами договору та додатками до нього прямо передбачалося використання під час створення твору не лише результатів роботи автора, а й інформації та матеріалів, отриманих від рідних, друзів та колег загиблих військових. Фактична основа відповідного твору формувалась, зокрема, на підставі відомостей, спогадів, фотографій, документів та інших матеріалів, отриманих від осіб, які особисто знали загиблих військових. У подальшому зазначені матеріали використовувались під час підготовки та опрацювання текстів для їх включення до видання.
Після укладення договору ТОВ «ІМЕКС-ЛТД», за сприяння Департаменту соціальної та ветеранської політики Кропивницької міської ради (попередня назва - Департамент соціальної політики Кропивницької міської ради), передало позивачу для роботи списки військовослужбовців, загиблих у російсько-українській війні у 2022 році. Зазначені списки містили вихідні відомості про загиблих військових, зокрема, їх прізвища, імена та по батькові, дати народження та смерті, а також відомості про членів їхніх сімей, контактні телефони та місця проживання таких осіб.
У процесі підготовки біографічних есе позивачу надавались не лише інформаційні матеріали, які безпосередньо використовувались під час створення біографічних есе, а й вихідні відомості та контактні дані, необхідні для встановлення зв`язку з членами сімей загиблих військових, проведення інтерв`ювання та подальшого збору матеріалів для підготовки відповідних есе. Окремою складовою роботи під час підготовки видання був збір ілюстративних та фотоматеріалів. Відповідно до додатка № 2 до договору автор мав передавати видавництву ілюстративні та фотоматеріали в електронному або паперовому вигляді, надані рідними героїв. Збирання та передання відповідних фотоматеріалів також входило до передбаченого Договором процесу підготовки матеріалів для видання.
При цьому, збір фотоматеріалів фактично не здійснювався виключно позивачем, оскільки співробітники ТОВ «ІМЕКС-ЛТД» також здійснювали безпосередню роботу з отриманими списками військовослужбовців. Зокрема, зв`язувалися з рідними, близькими, друзями та іншими особами, які особисто знали загиблих військових, у тому числі з окремими особами, з якими позивач безпосередньо не зв`язувався, отримували від них додаткові відомості та фотоматеріали. Співробітники ТОВ «ІМЕКС-ЛТД» опрацьовували та уточнювали отриману інформацію, брали участь у редагуванні підготовлених текстів, а також брали участь у погодженні підготовлених текстів і приймали матеріали для їх подальшого опрацювання, зберігання та використання під час підготовки видання.
Вказані обставини не заперечувались позивачем та підтверджені в суцдовому засіданні показами свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_5 ОСОБА_4 , ОСОБА_13 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 .
Зокрема, свідок ОСОБА_12 зазначила, що видання є колективним твором, документальна робота великого колективу.
Свідок ОСОБА_5 зазначила, що Департаментом соціальної політики був сформований список за 2022 рік та передано для роботи близько 40 факлів матеріалів.
Свідок ОСОБА_4 зазначила, що залучалась до роботи для погодження інформації 214 текстів, так як було багато недоречностей, уточнювались та переписувались тексти, були і непогодження текстів.
Свідок ОСОБА_13 пояснила, що працювала редактором, виправляла не тільки орфографічні помилки, а і інші дані по текстам, вносила правки, які надавались родинами загиблих.
Свідок ОСОБА_16 зазначив, що допомагав доньці в пібліції про ОСОБА_18 , сам правив текст позивача.
Свідок ОСОБА_17 вказала, що позивач збирав інформацію про її чоловіка, її зауваження не приймав, відповідав грубо і текст перероблений пані ОСОБА_19 на 80%.
Як зазначено представником відповідача одним з етапів підготовки видання було погодження підготовлених текстів із рідними та друзями загиблих військовослужбовців та уточнення викладених у них фактичних відомостей. За результатами такого погодження щодо частини текстів рідними та друзями загиблих військовослужбовців надавалися уточнення, виправлення важливих фактичних даних, додаткові відомості та матеріали або висловлювалися зауваження щодо змісту підготовлених текстів.
Про необхідність доопрацювання відповідних матеріалів позивач повідомлявся безпосередньо під час роботи над виданням.
Зокрема, у листуванні директора ТОВ «ІМЕКС-ЛТД» ОСОБА_2 з ОСОБА_1 повідомлялося про повернення від родин текстів, переданих на погодження, частина з яких потребувала виправлення фактичних відомостей, а щодо окремих текстів родини не погоджувалися із запропонованою редакцією та надавали власні уточнення або матеріали для їх доопрацювання.
Необхідність такого доопрацювання відповідала і передбаченому Договором порядку створення твору, а саме у разі встановлення Замовником необхідності внесення змін та/або доповнень до тексту автор мав внести відповідні зміни, а замовнику було надано право вимагати переробки або доопрацювання твору, який не відповідав встановленим Договором вимогам.
Суд приходить до висновку, що внесення змін та уточнень до окремих підготовлених позивачем текстів було складовою передбаченого договором та фактично здійснюваного процесу підготовки документального видання і було зумовлене, зокрема, необхідністю перевірки та уточнення фактичних відомостей з урахуванням інформації, отриманої від рідних та інших осіб, які особисто знали загиблих військовослужбовців. Зміни до відповідного тексту були пов`язані не лише зі стилістичним чи технічним редагуванням, а й з необхідністю приведення змісту документального біографічного есе у відповідність до фактичних відомостей та матеріалів, отриманих під час підготовки видання.
Представником вівдповідача відмічалось, що книга «НЕПЕРЕМОЖЕНІ. РІК 2022. Імена та події, забувати про які ніхто не мас права», як готове видання, не обмежується виключно текстами, створеними позивачем. Для підготовки книги використовувались матеріали Департаменту соціальної та ветеранської політики Кропивницької міської ради, тексти, підготовлені іншими особами, виконувались роботи з літературного редагування, підготовки ілюстративного матеріалу, дизайну, верстки, редакційного опрацювання, а також інші роботи, необхідні для формування готового видання.
Наведені обставини свідчать, що виконана позивачем за Договором робота становила одну зі складових процесу підготовки видання та полягала у створенні текстів документальних біографічних есе на підставі значного обсягу вихідної інформації та матеріалів, отриманих від ТОВ «ІМЕКС-ЛТД», Департаменту соціальної та ветеранської політики Кропивницької міської ради, рідних, друзів та колег загиблих військових. Значний обсяг фактичної інформації відтворював відомості з друкованих, електронних та відеоматеріалів, створених іншими особами, а також відомості, отримані від рідних, друзів та колег загиблих воїнів.
В судовому засіданні представниками відповідача не заперечує творчого внеску позивача у створення текстів, як квалілфікованого письменника та журналіста, що має істотне значення для оцінки його тверджень щодо характеру та обсягу власної роботи над відповідними біографічними есе, але окремі підготовлені позивачем тексти містили авторські твердження та формулювання, які не підтверджувалися наявними вихідними матеріалами, містили критичні неточності або допускали неоднозначне сприйняття викладеної інформації, яка потребувала додаткового фактологічного та редакційного опрацювання з метою забезпечення достовірного, точного та коректного викладення відомостей про відповідних осіб.
Як зазначено представниками відповідача назва та загальна концепція видання «НЕПЕРЕМОЖЕНІ. Імена та події, забувати про які ніхто не має права» існували задовго до укладення з ОСОБА_1 . Договору та початку виконання ним відповідної роботи. Так, ще у 2020 році ТОВ «ІМЕКС-ЛТД» спільно з Управлінням соціальної підтримки населення Кропивницької міської ради було підготовлено та видано книгу «НЕПЕРЕМОЖЕНІ. Імена та події, забувати про які ніхто не має права», присвячену кропивничанам, які загинули, захищаючи незалежність та суверенітет України у період з 2014 року по грудень 2019 року і сама назва «НЕПЕРЕМОЖЕНІ» та концепція створення книги пам`яті про загиблих захисників використовувалися ТОВ «ІМЕКС-ЛТД» ще у 2020 році, тобто за декілька років до залучення позивача до роботи над текстами для видання «НЕПЕРЕМОЖЕНІ. РІК 2022. Імена та події, забувати про які ніхто не має права».
У додатку № 2 до договору безпосередньо зазначено, що документальне видання «НЕПЕРЕМОЖЕНІ. РІК 2022. Імена та події, забувати про які ніхто не має права» є продовженням книги «НЕПЕРЕМОЖЕНІ», яка вийшла у світ у 2020 році. У подальшому роботу над відповідною серією книг було продовжено. У 2024 році видано книгу «НЕПЕРЕМОЖЕНІ. РІК 2022. Імена та події, забувати про які ніхто не має права», а у 2025 році - книгу «НЕПЕРЕМОЖЕНІ. РІК 2023. Імена та події, забувати про які ніхто не має права». Підготовка наступних видань здійснювалася із залученням також інших осіб, які працювали над відповідними матеріалами.
Наведені обставини спростовують можливість ототожнення роботи, виконаної позивачем за Договором, зі створенням самої назви, загальної концепції та структури серії видань «НЕПЕРЕМОЖЕНІ», робота позивача стосувалася підготовки тільки частини текстів документальних біографічних есе для одного з видань цієї серії «НЕПЕРЕМОЖЕНІ. РІК 2022. Імена та події, забувати про які ніхто не має права», тоді як сама серія та її назва існували до початку такої роботи і продовжується використовуватися у наступних виданнях.
Умовами Договору Автор та Замовник (далі разом - Сторони), визначили обсяг майнових прав інтелектуальної власності, які після створення Твору підлягали передачі Замовнику, а також способи подальшого використання Твору Замовником.
Відповідно до п. 3.1. Договору Автор зобов`язався на замовлення створити Твір, що відповідає характеристикам і ознакам, визначеним Договором, та відчужити (передати) весь обсяг належних Автору майнових прав інтелектуальної власності на Твір Замовнику, а саме виключне право на використання Твору, виключне право дозволяти використання Твору, право перешкоджати неправомірному використанню Твору, у тому числі забороняти таке використання, інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Сторони безпосередньо погодили способи використання Твору, на які поширювались передані ТОВ «ІМЕКС-ЛТД» права.
Підпунктом 5 п. 3.1. Договору, передбачено право Замовника відтворювати та розповсюджувати Твір, перекладати, адаптувати чи іншим подібним чином змінювати його, модифікувати (переробляти) Твір, тобто вносити будь-які зміни, які не є адаптацією.
Тобто на етапі укладення Договору Сторони погодили, що подальше використання створеного Автором Твору Замовником не обмежуватиметься його механічним відтворенням у первісному вигляді. Договором прямо передбачалась можливість подальшої модифікації та переробки Твору, що спростовує доводи позивача про те, що після отримання авторського примірника книги він виявив зміни у текстах порівняно з авторським задумом та посилається на те, що згоди на відповідні зміни не надавав.
Фактична передача передбачених Договором майнових прав відбулася на підставі Акта приймання-передачі майнових прав на Твір від 01.11.2024, підписаного позивачем та ТОВ «ІМЕКС-ЛТД». Відповідно до зазначеного Акта ОСОБА_1 передав (відчужив), а ТОВ «ІМЕКС- ЛТД» прийняло майнові права інтелектуальної власності на частину Твору у складі 140 статей загальним обсягом 540 тис. знаків, зокрема виключне право на використання цієї частини Твору та виключне право на заборону або дозвіл використання цієї частини Твору іншими особами. В Акті сторони повторно визначили способи використання переданого Твору. Серед іншого, ТОВ «ІМЕКС-ЛТД» отримало право перекладати, адаптувати чи іншим подібним чином змінювати Твір, модифікувати (переробляти) його.
Таким чином, доводи позивача про те, що відсутність його окремої згоди на внесення змін до кожного окремого тексту сама по собі свідчить про порушення ТОВ «ІМЕКС-ЛТД» авторських прав, не враховують зміст укладеного між Сторонами Договору та Акта приймання-передачі майнових прав. Можливість подальшої модифікації, переробки та іншого використання переданих текстів була прямо передбачена умовами, передбаченими Сторонами.
Частина 4 ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» прямо передбачає право замовника вносити зміни до твору, створеного за замовленням, якщо інше не передбачено договором замовлення.
Договір, укладений між позивачем та відповідачем не лише не містить заборони на внесення таких змін, а навпаки, прямо передбачає право ТОВ «ІМЕКС-ЛТД» на модифікацію (переробку) Твору.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач, посилається на Висновок експерта № 3042 від 29.12.2025 року за результатами проведення експертного дослідження об`єктів інтелектуальної власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення, а згідно з ч. 2 цієї статті порядок проведення такої експертизи та складення висновку експерта визначається відповідно до законодавства України про проведення судових експертиз.
Пунктом 1.8 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5, передбачено окремі підстави та вимоги до проведення експертизи та експертного дослідження.
Так, у разі проведення експертизи на підставі письмового звернення особи у такому зверненні, зокрема, обов`язково зазначаються номер справи або кримінального провадження або посилання на статтю закону, якою передбачено надання висновку експерта. В інших випадках за письмовим зверненням (заявою) фізичної або юридичної особи проводиться експертне дослідження.
Як вбачається із заяви ОСОБА_1 від 09.10.2025 року він звернувся до Київського відділення ННЦ «Інститут судових експертиз ім. Заел. проф. М.С. Бокаріуса» саме з проханням провести «експертне дослідження текстів» та повторно зазначив у заяві: «прошу провести експертне дослідження і надати відповідь на питання». При цьому заява не містить номера судової справи, а також посилання на ст. 106 ЦПК України чи іншу норму закону, якою передбачено надання висновку експерта.
Київське відділення ННЦ «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» у листуванні з ОСОБА_1 визначало замовлену ним послугу як проведення експертного дослідження, а Висновок експерта № 3042 від 29.12.2025 року складено саме «за результатами проведення експертного дослідження об`єктів інтелектуальної власності».
У позовній заяві Позивач зазначає, що відповідно до Висновку експерта твори із зазначенням ОСОБА_11 та ОСОБА_7 у виданні «НЕПЕРЕМОЖЕНІ. РІК 2022. Імена та події, забувати про які ніхто не має права» є переробками творів із зазначенням автора ОСОБА_1 , які мають технічний характер, та на підставі цього самостійно доходить висновку, що ОСОБА_11 та ОСОБА_7 не є авторами відповідних текстів, а наведена у виданні інформація є недостовірною.
Суд критично оцінює наданий позивачем Висновок і наведене твердження позивача не відповідає змісту та межам проведеного експертного дослідження, оскільки Висновок експерта не містить висновку про те, чи є ОСОБА_11 чи ОСОБА_7 авторами відповідних текстів, а також не встановлює факту поширення відповідачем недостовірної інформації.
При цьому суд враховує, що експертне дослідження було проведено за заявою та на замовлення ОСОБА_1 , який самостійно сформулював питання, поставлені на вирішення експерта, та надав матеріали для проведення відповідного дослідження. У самому Висновку експерта окремо зазначено, що відповідальність за достовірність наданих матеріалів, об`єктів дослідження та зразків несе ініціатор (замовник) призначення експертизи. Наведені твердження позивача не відповідають змісту та межам проведеного експертного дослідження, оскільки Висновок експерта не містить висновку про те, чи є ОСОБА_11 чи ОСОБА_7 авторами відповідних текстів, а також не встановлює факту поширення відповідачем недостовірної інформації.
Так, ОСОБА_11 зазначена у переліку осіб «Над книгою працювали» із посиланням на ст. 416-417, при цьому на ст. 416 видання текст твору «Я роблю те, що знаю і вмію», взагалі відсутній - на зазначеній сторінці розміщено ілюстративний матеріал, присвячений ОСОБА_18 . Безпосередньо текст «Я роблю те, що знаю і вмію», який був предметом порівняльного експертного дослідження, розміщений на ст. 417 видання.
За результатами проведеного дослідження експерт дійшов висновку, що твір «Я роблю те, що знаю і вмію» із зазначенням автора ОСОБА_1 було використано як основу та першоджерело при створенні відповідного тексту у виданні, а сам текст у виданні є переробкою твору ОСОБА_1 , яка має технічний характер. Аналогічні висновки зроблено щодо твору «Не плач, мала, я повернуся».
Як звертає увагу представник відповідача в межах вирішених експертом питань щодо зазначених текстів проводилося їх порівняльне дослідження, а не встановлення походження фактичної та інформаційної основи, використаної під час підготовки відповідних текстів. Під час роботи над творами «Я роблю те, що знаю і вмію» та «Не плач, мала, я повернуся» використовувались матеріали та відомості, отримані від рідних, друзів та інших осіб, які особисто знали загиблих військовослужбовців. Частина таких матеріалів надавалась у друкованому та електронному вигляді. Крім того, для підготовки відповідних текстів використовувались посилання на раніше проведені журналістами інтерв`ю, тексти, публікації та інші інформаційні матеріали, що містили відомості про загиблих воїнів. Фактична та інформаційна основа відповідних біографічних есе формувалась із використанням сукупності матеріалів та джерел, що існували до створення позивачем відповідних текстів. Зазначені висновки експерта стосуються виключно характеру співвідношення конкретних текстів між собою та не містять висновку про те, що ОСОБА_11 або ОСОБА_7 були неправомірно зазначені у виданні, що ТОВ «ІМЕКС-ЛТД» поширило недостовірну інформацію чи що такими діями було порушено авторські права ОСОБА_1 .
Використане у Висновку експерта формулювання про текст ОСОБА_1 як «основу та першоджерело» не може тлумачитися як встановлення того, що ОСОБА_1 був первинним джерелом усіх фактичних відомостей, спогадів, висловлювань та іншої інформації, відображеної у відповідних текстах. Зазначене формулювання використано експертом саме в межах порівняльного дослідження конкретних текстових версій.
Походження інформації, яка передувала створенню текстів ОСОБА_1 , зміст матеріалів, отриманих від рідних, друзів та інших осіб, а також відомостей з інтерв`ю, публікацій та інших джерел не були предметом поставлених перед експертом питань та окремо ним не досліджувались.
Висновок експерта не містить оцінки того, яка частина фактичних відомостей, використаних у текстах ОСОБА_1 , походила безпосередньо від самого позивача, а яка була отримана ним із матеріалів родин, раніше створених публікацій, інтерв`ю, документів та інших джерел.
Позивачем було поставлено окреме додаткове питання про те, чи можна встановити або стверджувати авторство конкретних текстів ОСОБА_1 на підставі вихідних даних книги, при цьому у самому формулюванні зазначалося, що відповідні тексти у книзі є без підписів. Однак це питання експертом не вирішувалося, оскільки було визнано таким, що виходить за межі компетенції експерта з дослідження об`єктів права інтелектуальної власності.
Таким чином твердження позивача про те, що Висновком експерта встановлено, що ОСОБА_11 та ОСОБА_7 не є авторами відповідних текстів, а їх зазначення у виданні є поширенням недостовірної інформації, є власною демкою ОСОБА_1 .
Суд приходить до висновку про те, що висновок експерта щодо зміни відповідних текстів мали характер технічної переробки, не свідчить про вихід ТОВ «ІМЕКС-ЛТД» за межі обсягу переданих майнових прав та сам по собі не підтверджує факту порушення авторських прав позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили та оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами, встановленими ст. 89 ЦПК України.
Також позивач у позовній заяві зазначає, що під час підготовки книги до друку він не був ознайомлений з макетом книги, а готовий примірник видання був наданий йому лише для побіжного огляду протягом десяти хвилин наприкінці 2024 року і стверджує, що вперше мав можливість ознайомитися зі змістом текстів після отримання авторського примірника книги після її презентації у лютому 2025 року.
Як зазначалось представником відповідача під час підготовки видання ОСОБА_1 не чинилося перешкод в ознайомленні з макетом книги та матеріалами, які готувалися до друку. Більше того, у процесі роботи над книгою ОСОБА_1 пропонувалося уточнити та скоригувати окремі підготовлені ним тексти, які містили неточні або такі, що потребували додаткової перевірки, відомості, зокрема текст про ОСОБА_18 .
Позивач вказує, що у виданні «НЕПЕРЕМОЖЕНІ. РІК 2022. Імена та події, забувати про які ніхто не має права» його прізвище та ініціали не надруковані під окремими біографічними есе, а також стверджує про відсутність його прізвища як автора на авантитулі книги та неможливість ідентифікувати його як автора в цілому чи окремих написаних ним текстів.
При цьому, у виданні вказано «тексти: ОСОБА_1 та ін.», прізвище ОСОБА_1 міститься у переліку осіб, зазначених у розділі «Над книгою працювали».
Таким чином, твердження про те, що участь позивача у створення текстового матеріалу видання взагалі не відображена або що його прізвище у відповідному контексті у виданні відсутнє, спростовується безпосередньо змістом самого видання, оглянутого в судовому засіданні.
Окремо Позивач пов`язує порушення своїх прав із відсутністю його прізвища поряд зі знаком охорони авторських прав, розміщеним у виданні щодо ТОВ «ІМЕКС-ЛТД».
Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про авторське право і суміжні права» суб`єкт авторського права для повідомлення про свої майнові права може використовувати знак охорони авторського права, що складається з латинської літери "С", обведеної колом - ©, поряд з яким зазначаються ім`я (найменування) суб`єкта майнових прав на твір, рік першого опублікування твору.
Представниками відповідача звернуто увагу, що зазначення ТОВ «ІМЕКС-ЛТД» поряд зі знаком охорони авторського права саме по собі не є зазначенням ТОВ «ІМЕКС-ЛТД» як автора літературних текстів. Таке позначення повідомляє про наявність майнових прав, які відповідно до Договору та Акта приймання-передачі були передані Замовнику. Доводи позивача про повну відсутність у виданні відомостей, які ідентифікують його у зв`язку зі створенням текстів, не відповідають змісту книги. Прізвище ОСОБА_1 безпосередньо зазначено у вихідних відомостях у формулюванні «тексти: ОСОБА_1 та ін.», тоді як знак © із найменуванням ТОВ «ІМЕКС-ЛТД» має інше правове призначення та відображає наявність майнових прав, а не авторство конкретної фізичної особи.
Доводи позивача щодо відсутності його прізвища саме на авантитулі не враховують фактичну структуру та видавниче оформлення книги, оскільки окремий авантитул у виданні «НЕПЕРЕМОЖЕНІ. РІК 2022. Імена та події, забувати про які ніхто не має права» відсутній.
Авантитул – це перша сторінка книжкового блоку, що передує титульномуаркушу. На авантитулі зазвичай роміщують назву видавництва або його видавничу марку (логотип), назву книжкової серїі, надзаголовкові дані (органіізація, від імені якої виходить книга), іноді епіграф, присвяту чи гасло, сторінка може залишатись порожньою (чистою) або мати лише художній орнамент.
Відповідно до ДСТУ 4861:2007 «Інформація та документація. Видання. Вихідні відомості» (чинного станом на видання книги у 2024) титульна сторінка є лицьовим боком титульного аркуша, а зворот титульного аркуша - його зворотним боком, на якому розміщуються, зокрема, макет анотованої каталожної картки, знак охорони авторського права та ISBN.
Фактичне оформлення видання «НЕПЕРЕМОЖЕНІ. РІК 2022. Імена та події, забувати про які ніхто не має права» відповідає зазначеній структурі: на титульному аркуші містяться бібліографічний опис видання, ISBN та знак охорони авторського права © ТОВ «ІМЕКС-ЛТД», 2024. У цьому ж бібліографічному описі безпосередньо зазначено: «тексти: ОСОБА_1 та ін.». На звороті титульного аркуша видання у макеті анотованої каталожної, картки зазначено: «[Департамент соціальної політики Кропивницької міської ради; тексти: ОСОБА_1 та ін.; передмова: ОСОБА_12 ]».
Суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 , безпосередньо ідентифікований у вихідних відомостях видання.
Пункт 5.1.2.2 ДСТУ 4861:2007 розрізняє порядок розміщення відомостей про авторів залежно від їх кількості. Так, імена одного, двох або трьох авторів у моновиданні розміщуються на титульній сторінці перед назвою видання, тоді як у разі, якщо авторів чотири і більше, їхні імена розміщуються у верхній частині звороту титульного аркуша після слів «Автори» або «Авторський колектив». При цьому зазначення конкретних розділів, написаних відповідними авторами, допускається, але не є обов`язковим.
Саме по собі незазначення прізвища ОСОБА_1 на титульній сторінці видання не свідчить про відсутність відомостей про його участь у створенні текстів та не може ототожнюватися з невизнанням авторства позивача. Видання містить тексти, підготовлені не лише ОСОБА_1 , а й іншими особами, а прізвище позивача безпосередньо зазначено у вихідних відомостях книги у формулюванні «тексти: ОСОБА_1 та ін.».
При цьому, п. 5.1.1.3 ДСТУ 4861:2007 передбачав можливість перенесення на авантитул надзаголовкових даних та не встановлював вимоги щодо розміщення імені автора саме на авантитулі. Положення зазначеного стандарту не визначали авантитул, як обов`язкове місце розміщення відповідних вихідних відомостей.
Таким чином, твердження позивача про відсутність його прізвища саме на авантитулі не відповідає фактичному оформленню видання, оскільки окремого авантитулу книга не містить, а відомості про ОСОБА_1 у створенні текстів фактично розміщені на титульному аркуші.
Наведені обставини у своїй сукупності свідчать, що доводи позивача про порушення ТОВ «ІМЕКС-ЛТД» авторських прав ґрунтуються на оцінці окремих елементів видання без урахування умов Договору, обсягу переданих майнових прав, характеру роботи над книгою в цілому, меж проведеного експертного дослідження та фактичного змісту вихідних відомостей видання.
Враховуючи зазначені обставини, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задовлення вимог позивача.
Відповідно до вимог положень ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційної розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові – на позивача, а тому суд відносить судові витрати, понесені позивачем при розгляді даної справи щодо сплати судового збору за його рахунок.
Керуючись ст. ст. 7, 12, 17, 18, 76, 141, 259, 263-265 ЦПК України, -
У Х В А Л И В :
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Імекс-ЛТД» про порушення авторських прав та спростування недостовірної інформації - відмовити.
Судові витрати по даній справі вважати фактично понесеними.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення в повному обсязі виготовлене 10.11.2026 року.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , прож. АДРЕСА_1 .
Відповідач: ТОВ «Імекс-ЛТД», м. Кропивницький, вул. В. Панченка, 29, код ЄДРПОУ 13768524.
Суддя Подільського
районного суду
міста Кропивницького Ірина Миколаївна Шевченко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua