Постанова від 02 листопада 2026 р. у справі №404/11601/26 — Фортечний районний суд міста Кропивницького

Суд: Фортечний районний суд міста Кропивницького

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування

Дата: 02 листопада 2026 р.

Справа: №404/11601/26

Суддя: Завгородній Є. В.

Справа № 404/11601/26

Номер провадження 3/404/1763/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 року м. Кропивницький

Суддя Фортечного районного суду міста Кропивницького Завгородній Євген Віталійович, розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності, які були направлені з Кропивницького РУП ГУ НП в Кіровоградській області відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , працюючої на посаді начальник КП «ЖЕО №1 КПР», проживаючої по АДРЕСА_1 , за ч. 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

В провадження Фортечного районного суду м. Кропивницького надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

09.08.2026 року близько 19 год. 00 хв. ОСОБА_1 , перебуваючи по АДРЕСА_1 , вчинила домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї малолітньої онуки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме умисно залучала дитину до з`ясування відносин муж дорослими, здійснювала словесний тиск, у присутності дитини грубо, принизливо та нецензурно виражалась на адресу її матері гр. ОСОБА_3 , чим завдана шкода психічному здоров`ю малолітньої ОСОБА_2 , за що передбачено відповідальність ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явилася, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справ, про причини неявки не повідомила, заяви про відкладення розгляду справ до суду не надходило.

Представник ОСОБА_1 – адвокат Турта А.В. в судовому засіданні пояснила, що 09.08.2026 року після сварки потерпіла ОСОБА_3 викликала поліцію на місце події, працівники поліції опитали всіх учасників, за результатами чого жодних адміністративних матеріалів складено не було. Заяву до поліції потерпіла подала 27.08.2026 року, днем виявлення адміністративного правопорушення є 17.09.2026 року та 22.09.2026 року, коли у ОСОБА_1 були відібрані письмові пояснення, проте протокол про адміністративне правопорушення було складено лише 28.09.2026 року. Таким чином, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення були порушені вимоги ст. 254 КУпАП стосовно строків оформлення та вручення протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Крім того, протокол про адміністративне правопорушення не містить підпису ОСОБА_1 , оскільки вона не була завчасно повідомлена про час та місце його складання, була позбавлена можливості надати свої пояснення до нього. Зауважила, що долучений потерпілою ОСОБА_3 до матеріалів справи аудіозапис є недопустимим доказом, оскільки був здійснений потерпілою в порушення вимог ст. 32 Конституції України, тому не може мати доказового значення по справі. Також наголосила, що в протоколі про адміністративне правопорушення не розкрито об`єктивну сторону діяння, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, не конкретизовано в чому саме полягало домашнє насильство, яка шкода заподіяна потерпілій. Наявний в матеріалах справи висновок спеціаліста-психолога за результатами психологічного дослідження ОСОБА_3 не є висновком експерта, а тому має рекомендаційний характер. До матеріалів справи не долученого жодного доказу на підтвердження вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства стосовно малолітньої ОСОБА_2 , а тому провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності підлягає закриттю у зв`язку з відсутність в її діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Представник законного представника потерпілої ОСОБА_2 – адвокат Калінка-Бондар О.Б. в судовому засіданні пояснила, що у вказані в протоколі час та місці мала відбутись зустріч ОСОБА_3 з її малолітньою донькою ОСОБА_2 , з метою спілкування матері з дитиною. В зазначений час ОСОБА_3 , за попередньою домовленістю з батьком дитини ОСОБА_4 прибула за місцем проживання доньки по АДРЕСА_1 , щоб поспілкуватися з дитиною в присутності батьки та без участі третіх осіб. Враховуючи наявні конфлікті відносини в родині, перешкоджання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в спілкуванні матері з дитиною, та факт того, що в липні 2024 року ОСОБА_1 вже наносила потерпілій ОСОБА_3 тілесні ушкодження, ОСОБА_3 здійснювала запис їхньої розмови з метою зафіксувати неправомірні дії щодо неї.

Відповідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Диспозицією ст.173-2 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. З наведеного убачається, що об`єктивна сторона правопорушення передбачає наявність обов`язкових складових: діяння - вчинення будь-яких дій фізичного, психологічного, економічного характеру та наслідків у вигляді настання або можливості настання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілої.

У частині 2 ст. 173-2 КУпАП передбачено відповідальність за домашнє насильство, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону «Про запобігання та протидію домашньому насильству» дитина, яка постраждала від домашнього насильства, – особа, яка не досягла 18 років та зазнала домашнього насильства у будь-якій формі або стала свідком (очевидцем) такого насильства.

Законом «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законів України у зв`язку з ратифікацією Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок i домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» від 22.05.2024 № 3733-IX (набрав чинності 19.12.2024) введено окрему норму щодо визнання малолітньої чи неповнолітньої особи потерпілою, якщо домашнє насильство або насильство за ознакою статі було вчинено в її присутності.

Так, у ч. 4 ст. 269 КУпАП визначено, що у разі, якщо адміністративне правопорушення, передбачене у статті 173-2 або 173-6 цього Кодексу, було вчинено у присутності малолітньої чи неповнолітньої особи, така особа також визнається потерпілою, незалежно від того, чи було їй заподіяно шкоду таким правопорушенням, і на неї поширюються права потерпілого, крім права на відшкодування майнової шкоди.

Відповідно ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство – це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Зазначене у цій же статті визначення пояснює, що психологічне насильство – це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Незважаючи на заперечення ОСОБА_1 вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, її вина повністю підтверджується матеріалами справи про адміністративне правопорушення, оголошеними та дослідженими в судовому засіданні, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №841755 від 28.09.2026 року; довідкою про результати проведеної перевірки ЄО №43713; заявою ОСОБА_3 про вчинення кримінального правопорушення від 27.08.2026 року; письмовими поясненнями ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 ; рапортами старшого інспектора з особливих доручень ВЮП УПД ГУНП в Кіровоградській області; доповідною запискою інспектора ВВГ УПД ГУНП в Кіровоградській області про результати огляду та прослуховування аудіо запису подій від 09.08.2026 року; висновком спеціаліста-психолога за результатами психологічного дослідження ОСОБА_3 ; доповідною запискою старшого інспектора з особливих доручень ВЮП УПД ГУНП в Кіровоградській області про результати розгляду звернення ОСОБА_3 (вх. № П-4735 від 27.08.2026) щодо обставин подій 09.08.2026 та перебування під час них малолітньої дитини; рапортами старшого інспектора СЮП ВВЗГ Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області; копією постанови про відкриття виконавчого провадження №81603558 від 28.07.2026 року; копіями актів державного виконавця від 08.08.2026 року, 10.08.2026 року, 17.08.2026 року, 24.08.2026 року; копією ухвали Фортечного районного суду м. Кропивницького від 22.07.2026 року; скріншотами листування; оптичними дисками з відеозаписами долученими до матеріалів справи, які підтверджують обставини встановлені в суді.

В судовому засіданні встановлено, що між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 існують тривалі невирішені спори, що стосуються поділу майна подружжя та визначення місця проживання дитини.

На підставі ухвали Фортечного районного суду м. Кропивницького від 22.07.2026 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини встановлено вжити заходи забезпечення позову шляхом зобов`язання ОСОБА_4 забезпечувати прибуття дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на спілкування з ОСОБА_3 у присутності психолога ОСОБА_6 щопонеділка о 17.30 год. за адресою: пров. Центральний, 1/3, оф. № 8, м. Кропивницький, протягом двох місяців з моменту постановлення ухвали суду. У разі, якщо ОСОБА_2 хворіє, що підтверджується медичною довідкою та за станом здоров`я не може прибути для зустрічі з матір`ю, ОСОБА_3 , в присутності психолога, така зустріч має бути проведена у визначений вище час наступного дня, після одужання дитини. Про вказану обставину (неможливість прибуття дитини у зв`язку з хворобою) ОСОБА_4 зобов`язаний повідомити ОСОБА_3 негайно, однак у будь-якому разі не пізніше ніж відбулося звернення за медичною допомогою для дитини.

03.08.2026 року актом державного виконавця Подільського ВДВС у м. Кропивницькому Дніпровського міжрегіонального управління міністерства юстиції України встановлено, виходом за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_4 з`явився до офісу, але без малолітньої дитини ОСОБА_2 , чим не виконав вимоги виконавчого документа, не забезпечив її прибуття до вказаної адреси. Медичні довідки, які б підтверджували, що за станом здоров`я дитина не може прибути на зустріч, не надав. Дитина знаходилася в автомобілі, але підійматися до психолога відмовилася.

В подальшому, враховуючи невдалу спробу спілкування матері з донькою, 06.08.2026 року ОСОБА_3 в приватному спілкуванні в месенджері домовилася з ОСОБА_4 про зустріч з дитиною 09.08.2026 року о 19-00 год. по АДРЕСА_1 , під час якої мали бути присутні тільки мати ОСОБА_3 , батько ОСОБА_4 та їх дочка ОСОБА_2 .

Проте, коли 09.08.2026 року о 19-00 год. ОСОБА_7 прибула до належного їй житла за вказаної адресою, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 почали втручатися в спілкування матері та дочки, словесно ображали та принижували потерпілу ОСОБА_3 , вказані дії умисно вчинили в присутності малолітньої дитини ОСОБА_2 .

Хибні припущення адвоката Турти А.В. про порушення строків складення протоколу про адміністративне правопорушення. Таке твердження обґрунтовано тим, що відповідно до ст. 254 КУпАП , протокол про вчинення адміністративного правопорушення складається уповноваженою на те посадовою особою. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

27.08.2026 року потерпіла ОСОБА_3 подала до ГУНП в Кіровоградській області заяву про вчинення кримінального правопорушення, якій просила притягнути до відповідальності за вчинення домашнього насильства ОСОБА_4 та ОСОБА_1 . Зазначена заява була зареєстрована в журналі НОМЕР_2 , на підставі чого в подальшому працівниками поліції проводилась перевірка. На підставі доповідної записки старшого інспектора з особливих доручень ВЮП УПД ГУНП в Кіровоградській області про результати розгляду звернення ОСОБА_3 (вх. № П-4735 від 27.08.2026) щодо обставин подій 09.08.2026 та перебування під час них малолітньої дитини від 23.09.2026 року матеріали в частині встановлених обставин можливого вчинення 09.08.2026 року стосовно ОСОБА_3 домашнього насильства психологічного характеру у присутності малолітньої ОСОБА_2 , а також зафіксований дій щодо безпосереднього залучення малолітньої до з`ясування відносин між дорослими, направити до Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області для вирішення питання щодо складання адміністративних матеріалів за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП з урахуванням індивідуально вчинених кожним з них дій. Відповідно до рапортів старшого інспектора СЮП ВВЗГ Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області зазначені матеріали були отримані органом, уповноваженим складати протокол про адміністративне правопорушення 24.09.2026 року та після з`ясування всіх обставин його вчинення і ознак цього правопорушення, 28.09.2026 року був складений протокол про адміністративне правопорушення. Повідомлення про запрошення для складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 надсилалось за місцем проживання, за місце роботи, за номером телефону в месенджері «WhastApp».

Інспектор зібрав і проаналізував докази, на підставі яких встановив у діях ОСОБА_1 склад адміністративного правопорушення, внаслідок чого протягом 24 годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення склав протокол про адміністративне правопорушення. Отже інспектор діяв в межах повноважень та встановлених строків. Не встановлено ознак зволікання у складанні протоколу. За будь-яких умов реалізація повноважень інспектора поліції не є підставою для фактичного закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Право ОСОБА_1 на захист не порушено, оскільки їй та її адвокату Турті А.В. після направлення до суду протоколу про адміністративне правопорушення була забезпечена процесуальна можливість знайомитися з матеріалами справи, долучати докази, давати пояснення, висловлювати заперечення.

Неявка ОСОБА_1 для складання протоколу про адміністративне правопорушення не є виною інспектора і не повинна бути підставою для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Не приймаються до уваги доводи адвоката Турти А.В. про визнання аудіозапису недопустимим доказом, оскільки потерпіла добровільно надала вказаний аудіозапис працівникам поліції, дії ОСОБА_3 правомірні, так як аудіофіксація зустрічі матері з дитиною була спрямована на захист її прав, зважаючи на те, що за результатами попередніх зустрічей порушені кримінальні провадження за фактом побоїв та мордування; заходи забезпечення по цивільному провадженню ефективно не виконувались з надуманих формальних міркувань, отже ОСОБА_3 мала реальні побоювання та вжила заходи для об`єктивної та неупередженої фіксації зустрічі матері з донькою.

Вказане узгоджується з висновком Верховного суду, відповідно до якого запис телефонних розмов, здійснений за допомогою програми, яку потерпілий самостійно встановив на власний мобільний телефон, і добровільно переданий правоохоронним органам, є допустимим доказом. Такий запис не є результатом проведення негласних слідчих (розшукових) дій і зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, оскільки особа записувала власну розмову. У цьому випадку немає порушення приватного життя, оскільки публічний інтерес переважає (постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 21.05.2026 року у справі № 450/1952/18, провадження № 51-4608км19).

Батьківство і материнство, - це природні, невід`ємні права чоловіка та жінки, комплекс біологічних, психологічних, соціальних і юридичних обов`язків щодо виховання, утримання та підтримки розвитку дитини. Отже, досягнення добровільної згоди батька і матері щодо умов зустрічі батьків з власною малолітньою дитиною є правомірною поведінкою і невід`ємною складовою материнства. За таких умов, порівняння аналогії закону, коли провокація злочину порівнюється зі спробою матері зустрітись з дитиною є неприпустимим.

Дійсно, між колишнім подружжям та колишньою свекрухою проводиться судовий розгляд цивільних проваджень по яким вирішуються їх майнові та немайнові вимоги, проте вказаний факт не виключає ознак сімейного насильства, оскільки протиправний умисел в діях ОСОБА_1 не був пов`язаний з вирішенням судових справ, а спрямований на використання присутності малолітньої дочки для приниження колишньої дружини, формування негативного ставлення та дискредитацію поведінки матері перед її малолітньою дитиною.

У цьому випадку визначальним є сукупність наступних обставин: батько дитини свавільно змінив місце проживання дитини, тривалий час створював умови для обмеження зустрічей матері та дитини, потерпіла не може вільно користуватись власним житлом, в якому мешкає її дитина. Неефективними виявились попередні спроби зустрічі матері та дитини на підставі ухвали суду. Таким чином, чергове порушення добровільної домовленості про зустріч матері та дитини, яке супроводжувалось образами та приниженням матері перед малолітньою дитиною є формою знущання, отже могло завдати шкоду психологічному здоров`ю ОСОБА_3 .

Присутність дітей при вчиненні домашнього насильства може мати для них руйнівні наслідки з огляду на їхню вразливість. Діти, які стають свідками домашнього насильства в сім`ї чи вдома, як правило, зазнають прямої психологічної та емоційної шкоди, яка впливає на їхній розвиток, і піддаються підвищеному ризику постраждати від фізичних і психічних захворювань, як у короткостроковій, так і в довгостроковій перспективі. Визнання постраждалими дітей, які зазнали шкоди безпосередньо через те, що стали свідками домашнього насильства, є важливим кроком у захисті дітей, які потерпають через домашнє насильство.

Європейський суд з прав людини вказав, що «питання домашнього насильства, яке може проявлятися у різних формах – від застосування фізичної сили до сексуального, економічного, емоційного або словесного насильства, - виходить за межі обставин конкретної справи. Це загальна проблема, яка тією чи іншою мірою стосується всіх держав-членів, і не завжди очевидна, оскільки часто має місце у контексті особистих стосунків або закритих соціальних систем (рішення у справі «Володіна проти Росії», заява № 41261/17 від 09.07.2019).

Якщо особа висуває небезпідставну скаргу щодо повторюваних актів домашнього насильства над нею чи інших видів знущання, якими б незначними не були окремі епізоди, національні органи влади зобов`язані оцінити ситуацію загалом, у тому числі й загрозу продовження аналогічних подій (рішення у справі «Ірина Смірнова проти України», заява № 1870/05, від 13.10.2016 року).

Серед іншого, ця оцінка має належним чином враховувати особливу вразливість потерпілих, які часто емоційно, економічно чи іншим чином залежать від своїх нападників, а також психологічний ефект, який може мати загроза повторного знущання, залякування та насильства на повсякденне життя потерпілого (рішення у справі («Хайдуова проти Словаччини», заява № 2660/03, рішення від 30.11.2010 року).

Якщо встановлено, що конкретна особа була постійним об`єктом знущань, і є вірогідність продовження жорстокого поводження, окрім реагування на конкретні інциденти, органи державної влади повинні вжити належні заходи загального характеру для протидії основній проблемі та запобіганню майбутньому жорстокому поводженню (рішення у справі «Джорджевіч проти Хорватії», заява № 41526/10, від 24.07.2012 року).

Суд дійшов висновку, що доказами, наявними в матеріалах справи, доведено, що домашнє насильство вчинялося в присутності дитини, а дитина фактично перебувала в зоні конфлікту, тому малолітня донька є свідком такого насильства, через що отримала психоемоційне навантаження та потребує захисту з боку держави як потерпіла, оскільки дії бабусі не були спрямовані на інтереси дитини, яка є безпорадною у цьому стані, через свій вік. Європейський суд однозначно визнав, що дітям належить право на особливий захист з боку суспільства від будь-якої з форм дискримінації чи пригноблення, а також від будь-якого зловживання владою у сім`ї.

Верховний Суд в складі колегії суддів Першої судової палати ККС в постанові від 05.11.2019 року у справі № 211/7136/14-к, провадження № 51-5367км18 зазначив, що підтримання стосунків зі своєю сім`єю і родичами є невід`ємною частиною соціального буття дитини, і не може вважатися «благом» у значенні, яке надає цьому слову захисник. Навпаки, позбавлення дитини можливості реалізувати її невід`ємні права з боку домінуючого члена сім`ї або вимагання від дитини будь-яких дій під умовою надання їй такої можливості якраз і утворює поняття домашнього насильства.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові матеріали справи, вважаю доведеною вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, а її дії такими, що підпадають під ознаки правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

При накладенні стягнення згідно з вимогами ст. 33 КУпАП враховую характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Із врахуванням особи винного, вважаю за можливе накласти стягнення у виді штрафу в розмірі тридцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, в межах санкції ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Відповідно до ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», суддя стягує з правопорушника на користь держави судовий збір в розмірі 665 грн. 60 коп.

Керуючись ст.ст.173-2, 283, 284, 285 КУпАП, ст. 4 ЗУ «Про судовий збір»,-

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн., який необхідно сплатити за реквізитами:

Отримувач коштів - ГУК у Кіров.обл./тгм.Кропивн/21081100

Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП)

Код банку отримувача (МФО) – 899998

Рахунок отримувача – UA368999980313040106000011567

Ідентифікаційний код – 37918230

Код бюджетної класифікації – 21081100

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665 грн. 60 коп., який необхідно сплатити за реквізитами:

Отримувач коштів - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106

Код отримувача (код за ЄДРПОУ) – 37993783

Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП)

Код банку отримувача (МФО) – 899998

Рахунок отримувача – UA908999980313111256000026001

Код класифікації доходів бюджету – 22030106

Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу держаної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного в постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення через Фортечний районний суд міста Кропивницького.

Суддя Фортечного районного суду

міста Кропивницького

Є. В. Завгородній

Оригінал: reyestr.court.gov.ua