Рішення від 02 листопада 2026 р. у справі №309/3526/26 — Хустський районний суд Закарпатської області

Суд: Хустський районний суд Закарпатської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 02 листопада 2026 р.

Справа: №309/3526/26

Суддя: Ткач О. О.

Справа № 309/3526/26

Провадження № 2/309/1920/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2026 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

в складі: головуючого - судді Ткач О.О.,

за участю секретаря судового засідання Кальчевої Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хуст справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення відшкодування за несвоєчасне виконання рішення суду у справі № 309/4486/14-ц,

В С Т А Н О В И В:

09 вересня 2026 року через систему «Електронний суд» до Хустського районного суду надійшла позовна заява ТОВ «ВІН ФІНАНС» про стягнення збитків в якості відповідальність за несвоєчасне виконання рішення суду у справі № 309/4486/13-ц з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 18 березня 2014 року Хустський районний суд Закарпатської області ухвалив рішення у справі № 309/4486/13-ц, за яким вирішено стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТВАРИСТВА «ПРАВЕКС БАНК» ( далі за текстом ПАТ «ПРАВЕКС БАНК») заборгованість за кредитним договором № 1579-029/08Р від 17.03.2008 р. у розмірі 323578,11 грн.

З моменту набрання рішенням законної сили вчинялись дії щодо примусового виконання рішення, але воно так і не було виконане в розумінні чинного законодавства.

Таким чином, рішення, яке виніс Хустський районний суд Закарпатської області не виконувалось відповідачем у період з 25 лютого 2019 року до 23 лютого 2022 року.

Відповідно до наявного рішення, а також інших судових документів (ухвали про заміну сторони виконавчого провадження (№ 309/4486/13-ц від 25.01.2018 року), право грошової вимоги належить саме ТОВ «ВІН ФІНАНС».

25 липня 2024 року на загальних зборах учасників ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» (ЄДРПОУ 38750239) протоколом № 1706 було вирішено змінити найменування ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» на ТОВ «ВІН ФІНАНС» (ЄДРПОУ 38750239).

Наказом № 55-к від 25 липня 2024 року на виконання Протоколу № 1706 від 25 липня 2024 року внесені зміни про перейменування до облікових та інших документів товариства.

Рішення суду не виконувалось відповідачем у період з 25 лютого 2019 року до 23 лютого 2022 року, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням і право на стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Розрахунок інфляційних витрат: останній період (25 лютого 2019 року 23 лютого 2022 року) IIc (100,90 : 100) x (101,00 : 100) x (100,70 : 100) x (99,50 : 100) x (99,40 : 100) x (99,70 :100) x (100,70 : 100) x (100,70 : 100) x (100,10 : 100) x (99,80 : 100) x (100,20 :100) x (99,70 : 100) x (100,80 : 100) x (100,80 : 100) x (100,30 : 100) x (100,20 :100) x (99,40 : 100) x (99,80 : 100) x (100,50 : 100) x (101,00 : 100) x (101,30 :100) x (100,90 : 100) x (101,30 : 100) x (101,00 : 100) x (101,70 : 100) x (100,70 :100) x (101,30 : 100) x (100,20 : 100) x (100,10 : 100) x (99,80 : 100) x (101,20 :100) x (100,90 : 100) x (100,80 : 100) x (100,60 : 100) x (101,30 : 100) x (101,60 : 100) =1.21866444.

Інфляційне збільшення: 323578,11 x 1.21866444 - 323578,11 = 790755,03 грн.

3% річних розрахунок здійснюється за формулою: з 25 лютого 2019 року до 31 грудня 2019 року 323578,11 x 3 % x 310 : 365 : 100 = 8244,59 грн.; з 01 січня 2020 року до 31 грудня 2020 року 323578,11 x 3 % x 366 : 366 : 100= 9707,34 грн.; з 01 січня 2021 року до 23 лютого 2022 року 323578,11 x 3 % x 419 : 365 : 100= 11143,50 грн. Всього штрафних санкцій: 29095,43 грн.

У зв`язку з чим, позивачем було розраховано, виходячи із загальної суми заборгованості, 3% річних у розмірі 29095,43 грн. та інфляційні збитки у розмірі 70755,03 грн. (разом становить 99850,46 грн.), що підлягають сплаті відповідачем за прострочення виконання рішення суду.

Позивач просить стягнути збитки в якості відповідальність за несвоєчасне виконання рішення суду у справі № 309/4486/13-ц у розмірі 99850,46 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, зі змісту позовної заяви вбачається ,що просить проводити розгляд справи за своєї відсутності. Позовну заяву, просив задовольнити в повному обсязі, не заперечував щодо винесення заочного рішення.

Відповідачі про час та місце судового розгляду повідомлялися в установленому законом порядку, поштова кореспонденція у справі направлялася за адресою реєстрації їхнього місця проживання, яка однак повернулася до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до приписів п.5 ч.6 ст. 272 ЦПК України свідчить про вручення їм відповідної кореспонденції.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, розглянувши справу в межах заявлених вимог, дійшов висновку, що позовна заява задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що 18 березня 2014 року Хустський районний суд Закарпатської області ухвалив рішення у справі № 309/4486/13-ц, за яким вирішено стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТВАРИСТВА «ПРАВЕКС БАНК» (заборгованість за кредитним договором № 1579-029/08Р від 17.03.2008 р. у розмірі 323578,11 грн. (а.с. 41-44).

25 січня 2018 року ухвалою Хустського районного суду Закарпатської області замінено сторону виконавчого провадження ПАТ «ПРАВЕКСБАНК» на його правонаступника ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 18 березня 2014 року у справі № 309/4486/13-ц. (а.с. 14-15).

25 липня 2024 року на загальних зборах учасників ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» (ЄДРПОУ 38750239) протоколом № 1706 було вирішено змінити найменування ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» на ТОВ «ВІН ФІНАНС» (ЄДРПОУ 38750239).

Наказом № 55-к від 25 липня 2024 року на виконання Протоколу № 1706 від 25 липня 2024 року внесені зміни про перейменування до облікових та інших документів товариства. (а.с. 37).

Позивачем здійснено розрахунок інфляційних витрат: останній період (25 лютого 2019 року - 23 лютого 2022 року) IIc (100,90 : 100) x (101,00 : 100) x (100,70 : 100) x (99,50 : 100) x (99,40 : 100) x (99,70 :100) x (100,70 : 100) x (100,70 : 100) x (100,10 : 100) x (99,80 : 100) x (100,20 :100) x (99,70 : 100) x (100,80 : 100) x (100,80 : 100) x (100,30 : 100) x (100,20 :100) x (99,40 : 100) x (99,80 : 100) x (100,50 : 100) x (101,00 : 100) x (101,30 :100) x (100,90 : 100) x (101,30 : 100) x (101,00 : 100) x (101,70 : 100) x (100,70 :100) x (101,30 : 100) x (100,20 : 100) x (100,10 : 100) x (99,80 : 100) x (101,20 :100) x (100,90 : 100) x (100,80 : 100) x (100,60 : 100) x (101,30 : 100) x (101,60 : 100) =1.21866444.

Інфляційне збільшення: 323578,11 x 1.21866444 - 323578,11 = 790755,03 грн. (а.с.7).

3% річних розрахунок здійснюється за формулою: з 25 лютого 2019 року до 31 грудня 2019 року 323578,11 x 3 % x 310 : 365 : 100 = 8244,59 грн.; з 01 січня 2020 року до 31 грудня 2020 року 323578,11 x 3 % x 366 : 366 : 100= 9707,34 грн.; з 01 січня 2021 року до 23 лютого 2022 року 323578,11 x 3 % x 419 : 365 : 100= 11143,50 грн. Всього штрафних санкцій: 29095,43 грн. (а.с.8)

Інших доказів не долучено.

За приписами пункту 1 ч.1 першої ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 514 Цивільного кодексу України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою ст. 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

За змістом положень ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України.

Згідно із ч.1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином відповідно до положень ст. 599 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди , передбачені стаття 611 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 12 Цивільного процесуального кодексу України передбачено такий принцип цивільного судочинства, як змагальність сторін, який полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Формулювання ст. 625 Цивільного кодексу України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.

Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення.

Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 4 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Згідно з положеннями статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (статті 610, 611 Цивільного кодексу України).

Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк. Якщо в зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Позивач виконав зобов`язання за кредитним договором в повному обсязі, а відповідач порушив умови договору щодо сплати кредиту та процентів, внаслідок чого виникла заборгованість.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у частині другій статті 1050 Цивільного кодексу України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до частини четвертої статті 263 Цивільного кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Встановлено, що 18 березня 2014 року Хустський районний суд Закарпатської області ухвалив рішення у справі № 309/4486/13-ц, за яким вирішено стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТВАРИСТВА «ПРАВЕКС БАНК» (заборгованість за кредитним договором № 1579-029/08Р від 17.03.2008 р. у розмірі 323578,11 грн.(а.с.41-42).

З наявних матеріалів справи вбачається ,що рішення суду 18 березня 2014 року у справі № № 309/4486/13-ц набрало законної сили 31.03.2014 року.

Згідно ч.1, 2 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Таким чином, стягувач мав би пред`явити виконавчий документ до виконання до 29 травня 2018 року включно.

Водночас вказане рішення підтверджує існування грошового зобов`язання та його розмір станом на момент його винесення, однак саме по собі не підтверджує стан виконання цього рішення протягом наступного періоду.

Наявність у позивача права звернення з окремим позовом про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за період прострочення виконання грошового зобов`язання після ухвалення судового рішення, не звільняє його від обов`язку довести обставини, які є підставою для задоволення відповідних вимог.

Позивач надав розрахунок інфляційних втрат та 3% річних за період 25 лютого 2019 року 23 лютого 2022 року.

Для вирішення питання про наявність підстав для застосування ч. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України позивач мав надати докази того, що відповідне грошове зобов`язання залишалося невиконаним повністю або частково протягом усього періоду, за який здійснено нарахування.

Позивачем не надано документів виконавчого провадження, відомостей щодо перебігу примусового виконання рішення суду, доказів відсутності стягнень або часткового погашення боргу, а також доказів, які б підтверджували, що саме у період з 25 лютого 2019 року до 23 лютого 2022 року заборгованість відповідача становила323578,11 грн., яку позивач взяв для розрахунку інфляційних втрат та 3% річних.

Позивач зазначив, що вчинялись дії щодо примусового виконання рішення, але воно так і не було виконане, рішення суду не виконувалось відповідачем у період з 25 лютого 2019 року до 23 лютого 2022 року.

Одна, таке твердження позивача про невиконання відповідачем судового рішення протягом зазначеного періоду не підтверджене належними та допустимими доказами, сам по собі факт ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості не є безумовним доказом того, що така заборгованість залишалася непогашеною в незмінному розмірі протягом зазначеного періоду.

Відповідно до ч.1 ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

На підставі ч.2 ст.76 Цивільного процесуального кодексу України, ч.2 ст. 77 Цивільного процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Засобами доказування є письмові, речові і електронні докази; висновки експертів; показання свідків.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ст. 81 Цивільного процесуального кодексу, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи. Обов`язок доказування покладається на сторони.

Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.

У частині другій статті 89 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем доведено факт існування судового рішення про стягнення з відповідача заборгованості, однак не доведено факту невиконання цього рішення саме у заявленому розмірі та протягом визначеного періоду, а також не доведено порушення його права щодо стягнення 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання та необхідність захисту цього права в судовому порядку.

Оцінивши надані докази у їх сукупності , надавши їм належну правову оцінку суд дійшов висновку що позові вимоги ТОВ «ВІН ФІНАНС» є не доведеними та такими що задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а в разі відмови покладається на позивача.

На підстав викладеного, керуючись ст. ст. 2, 18, 77-81, 89, 247, 259, 263-265, 280-281 Цивільного процесуального кодексу України, ст. ст. 11, 14-16, 256,261, 625 Цивільного кодексу України, Суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовної заяви ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬЮ «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення відшкодування за несвоєчасне виконання рішення суду у справі № 309/4486/14-ц про стягнення відшкодування за несвоєчасне виконання рішення суду у справі № 309/4486/14-ц відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 09 листопада 2026 року.

Суддя Хустського

районного суду: Ткач О.О.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua